Організація і методика аудиту

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДВНЗ "КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ"

КАФЕДРА ОБЛІКУ, АУДИТУ І ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему: "Організація і методика аудиту"

Виконала: студентка групи ЗОА-10

Грищенко С.Л.

Перевірив: к.е.н., доцент

Кругла Н.М.

м. Кривий Ріг - 2014 р.

Зміст

1. Аудитор, його статус та сертифікація

2. Попереднє обстеження стану бухгалтерського обліку клієнта

3. Завдання аудиту установчих документів

4. Тести

Список використаної літератури



1. Аудитор, його статус та сертифікація

Аудитори - це висококваліфіковані фахівці у галузі обліку, контролю, аналізу, фінансів, які мають сертифікат і ліцензію на право ведення аудиторської діяльності.

Аудиторською палатою України визначені такі складові професійної діяльності аудиторів: відповідна освіта, навички практичної діяльності проведення аудиту, складання іспиту з метою отримання сертифікату і високий рівень кваліфікації.

Процес здобуття професійної освіти повинен здійснюватися у співробітництві з вищими навчальними закладами та профспілковими організаціями, яким належить провідна роль.

Аудитором може бути фізична особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльністю на території України.

Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю як фізична особа - підприємець або у складі аудиторської фірми з дотриманням вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю як фізична особа - підприємець лише після включення його до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

Аудиторам забороняється безпосередньо займатися іншими видами підприємницької діяльності, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав.

Аудитором не може бути особа, яка має не погашену або не зняту судимість за вчинення злочину або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення.{ Частина п'ята статті 4 в редакції Закону N 4711-VІ (4711-17)від 17.05.2012 }

Аудитору забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб. {Статтю 4 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 4711-VІ(4711-17) від 17.05.2012}

У Законі України "Про аудиторську діяльність" передбачені загальні положення щодо сертифікації та ліцензування аудиторів. Більшу деталізацію вони знайшли у положеннях АПУ. Порядок сертифікації визначений ст. 10 "Сертифікація аудиторів" Закону України "Про аудиторську діяльність".

Термін сертифікація означає визначення кваліфікаційної придатності аудиторів. Сертифікат - це офіційний документ, що засвідчує право громадянами на України на здійснення аудиту підприємств і громадських товариств.

Право на отримання сертифіката мають фізичні особи, які мають вищу економічну або юридичну освіту, документ про здобуття якої визнається в Україні, необхідні знання з питань аудиту, фінансів, економіки та господарського права, досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста, економіста, асистента (помічника) аудитора.

Сертифікація громадян України здійснюється АПУ щодо серій А, Б і АБ, регіональними відділеннями щодо серій А в індивідуальному порядку на підставі поданого клопотання. Сертифікат серії А засвідчує право здійснювати аудит підприємств та господарських товариств, серій Б - банків, серій АБ - підприємств, господарських товариств і банків. Порядок сертифікації аудиторів, які здійснюватимуть аудит банків (vr3_3230-07), затверджується Аудиторською палатою України за погодженням з Національним банком України. Клопотання про отримання сертифіката аудитора подаються до АПУ особисто разом із паспортом, копією диплома про вищу освіту, витягом з трудової книжки для підтвердження досвіду роботи, термін якого повинен бути не менше 3-х років на посадах аудитора, ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста, документом про сплату коштів за сертифікацію. Розгляд здійснюється протягом 10 днів, після чого співшукач отримує письмовий висновок про складання іспиту чи його відхилення. Іспити складаються згідно з протоколом АПУ. Рішення екзаменаційної комісії приймається у формі "Іспит складено" або "Іспит не складено".

Особи, які не склали іспит, мають право його складати повторно через один рік після прийняття рішення АПУ. Видача сертифікатів здійснюється Секретаріатом АПУ не пізніше 5 днів після складання іспиту. Особи, які успішно склали кваліфікаційні іспити, одержують атестат аудитора. Після успішного складання іспиту в Аудиторській палаті України та одержання сертифіката аудитора України виголошується аудитором клятва. Термін чинності сертифіката не може перевищувати п'яти років. Продовження терміну чинності сертифіката здійснюється через п'ять років за підсумками контрольного тестування за фахом у порядку, встановленому Аудиторською палатою України. За проведення сертифікації справляється плата в розмірі, встановленому Аудиторською палатою України, виходячи з кошторису витрат на утримання Аудиторської палати України.

2. Попереднє обстеження стану бухгалтерського обліку клієнта

Для проведення попереднього обстеження аудиторська фірма направляє до потенційного клієнта групу спеціалістів на строк від декількох годин до одного-двох тижнів залежно від обсягів підприємства-клієнта. За результатами обстеження аудиторська фірма приймає рішення про роботу з клієнтом.

Для того, щоб оцінити можливість майбутньої роботи, слід простежити тенденцію в господарсько-фінансовій діяльності підприємства, а саме одержати інформацію про:

- організаційну структуру потенційного клієнта;

- особливості його виробничої діяльності;

- постачальників та покупців;

- дочірні й залежні організації;

- рентабельність і розподіл прибутків;

- систему внутрішнього контролю;

- курс акцій клієнта (якщо вони котируються на ринку цінних паперів);

- принципи формування оплати праці персоналу.

Джерелами інформації в цьому разі можуть бути:

- установчі документи клієнта;

- бухгалтерська і статистична звітності;

- звіти аудиторів і акти податкових інспекцій;

- плани, кошториси, договори, контракти;

- протоколи зборів та засідань;

- інші документи;

- інформація, одержана під час бесіди з керівництвом клієнта та його персоналом;

- інформація, одержана під час огляду економічного суб'єкта, його відділів, складів.

При обстеженні підприємства слід проаналізувати його фінансовий стан і в першу чергу визначити відношення власного капіталу до залученого. Основою стабільності є власний капітал. Однак фінансування діяльності підприємства лише за рахунок власного капіталу не завжди вигідне, особливо при сезонному виробництві. При використанні тільки власного капіталу в одному періоді власні кошти будуть накопичуватися, а в іншому буде відчуватися їх нестача. При цьому також слід враховувати ціни на фінансові ресурси та віддачу капіталу. У випадках, коли віддача капіталу буде більшою за плату за кредитами, то, залучаючи позикові кошти, підприємство може підвищити рентабельність власного капіталу. Проте, якщо підприємство функціонує переважно за рахунок залученого капіталу, то його фінансовий стан нестабільний і потребує постійного контролю за своєчасним поверненням позик, швидким обігом позикових коштів та їх віддачею. Тому, здійснюючи перевірку, аудитор повинен оцінити фінансову стратегію підприємства.

Фінансовий стан підприємства визначається за певними коефіцієнтами, серед яких коефіцієнт фінансової автономності, коефіцієнт фінансової залежності та коефіцієнт фінансового ризику.

Аналізуючи ці показники, слід пам'ятати про користувачів інформації. Для банків та інвесторів більш надійною є ситуація, коли частина власного капіталу у клієнта вища. Це знижує їх фінансовий ризик. Самі ж підприємства зацікавлені в залученні позикових коштів. Це дає можливість при вмілому використанні залучених коштів розвивати виробництво, збільшувати дохідність власного капіталу.

У різних галузях склалися відповідні норми співвідношення залучених і власних коштів. У галузях із низьким коефіцієнтом обертання капіталу цей показник не по винен перевищувати 0,5, а там, де оборот капіталу високий, коефіцієнт фінансового ризику може перевищувати 1. А ще аудитору корисно проаналізувати структуру власного та залученого капіталів. Якщо в структурі власного капіталу помітна тенденція до збільшення нерозподіленого прибутку та фондів накопичення, це свідчить про розширене відтворення. аудит сертифікація облік установчий

Залучення позикових коштів є нормальним явищем за умови, що ці кошти не заморожуються на довгий строк в обороті й своєчасно повертаються. Адже несвоєчасно повернені борги тягнуть за собою штрафи, санкції, а це, в свою чергу, призводить до погіршення фінансового стану підприємства. Тому недостатньо проаналізувати структуру позикових коштів, треба також вивчити склад, установити момент виникнення заборгованості, суми сплачених санкцій за прострочені зобов'язання. Якщо серед залучених коштів є довгострокові кредити, аудитору бажано знати строки повернення такої позики, оскільки від цього залежить фінансовий стан підприємства.

Здійснюючи аналіз кредиторської заборгованості, необхідно її порівняти суми з дебіторською заборгованістю. Якщо дебіторська заборгованість перевищує кредиторську, це свідчить про іммобілізацію власного капіталу в дебіторську заборгованість. Цей момент дуже важливий для зовнішніх користувачів інформації (банків, постачальників, інвесторів, власників, акціонерів) при вивченні ступеня фінансового ризику, а для керівництва клієнта - при встановленні перспективного варіанта організації фінансів.

Після проведення дослідження звітності клієнта одержані висновки за окремими показниками - аналіз фінансового ризику клієнта, динаміка структури власного капіталу, динаміка структури залученого капіталу, результативність експлуатації капіталу - узагальнюються в анкеті, на основі якої складається загальний висновок про досліджувану звітність.

До анкети можуть включатися й інші показники, які аудитор вважатиме за доцільне дослідити.

Лише після вивчення фінансового стану клієнта аудиторська фірма може зробити певні висновки стосовно підписання з ним договору. У разі, якщо в результаті такого аналізу аудитор бачить, що для проведення повноцінної перевірки клієнт повинен поновити свій бухгалтерський облік, або вже на стадії обстеження виявлено, що позитивного висновку аудитор дати не може, або виникають сумніви в тому, що клієнт готовий надати аудитору всю необхідну документацію, чи виникають сумніви у платоспроможності клієнта, то керівникові аудиторської фірми слід подумати, чи варто підписувати договір із таким клієнтом.

При роботі з постійним клієнтом інформацію про його економічну діяльність отримують із постійної документації клієнта, робочих документів за минулий рік, фінансових кошторисів за минулий рік, проміжної фінансової звітності клієнта за поточний рік, інформації аудиторської групи, яка протягом року працювала з клієнтом, інформації керівників клієнта. Як правило, вартість попереднього обстеження вноситься до загальної вартості проведення аудиту за умови, що договір із клієнтом буде підписаний.

Після того, як аудиторська фірма вирішила працювати з обраним клієнтом, вона повинна встановити трудомісткість роботи, визначитися з термінами її проведення, підібрати кадри для проведення аудиту з урахуванням знань галузі клієнта і досвіду персоналу, обмінятися листами та укласти договір.

3. Завдання аудиту установчих документів

Аудит установчих документів - це перевірка ключових документів, на основі яких підприємство було створене та здійснює свою діяльність.

Розпочинаючи роботу, аудитор на власний розсуд розбиває генеральну сукупність на підсукупності й ретельно проводить перевірку кожної. На нашу думку, бажано таку перевірку розпочинати з аудиту установчих документів і власного капіталу.

Аудит установчих документів і аудит власного капіталу не можуть досліджуватись окремо один від одного, тому що такий елемент власного капіталу, як статутний капітал, є основою будь-якого підприємства і фіксується в його установчих документах. В установчих документах можуть міститися дані Й про інші елементи власного капіталу.

Власний капітал - це загальна вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності й використовуються ним для формування його активів. Такі активи формуються за рахунок інвестованого в них власного капіталу і є чистими активами підприємства.

До власного капіталу належить: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал.

Аудит установчих документів передбачає ретельну перевірку юридичних підстав на право функціонування економічного суб'єкта у відповідності з чинним законодавством та підтвердження права власності юридичних і фізичних осіб.

Аудит власного капіталу проводиться з метою підтвердження аудиторським висновком інформації про власний капітал, його структуру та зміни у власному капіталі, що сталися протягом звітного періоду.

При проведенні аудиту установчих документів і власного капіталу аудитор повинен виконати такі завдання:

1. Визначити основні відомості про суб'єкт господарювання:

- повна назва;

- код за єдиним реєстром підприємницької діяльності;

- місцезнаходження;

- дата реєстрації;

- дати внесення змін до установчих документів;

- основні види діяльності;

- кількість засновників, їх частки в статутному капіталі.

2. Визначити структуру управління економічним суб'єктом і повноваження керівників усіх рівнів при прийнятті відповідних управлінських рішень.

3. Підтвердити своєчасність та повноту внесення часток до статутного капіталу.

4. Підтвердити адекватність методів оцінки часток, що вносяться засновниками до статутного капіталу в натуральній і нематеріальній формах. При перевірці керуватися П(с)БО 12, де зазначено, що майно має бути оцінено за справедливою вартістю.

5. В акціонерних товариствах підтвердити інформацію про:

- акції, на які здійснена передоплата;

- загальну суму коштів, одержаних у ході передоплати на акції;

- акції у складі статутного капіталу за окремими типами і категоріями:

а) кількість вилущених акцій із зазначенням неоплаченої частини статутного капіталу;

б) номінальну вартість акцій, зміни протягом звітного періоду у кількості акцій, що перебувають в обігу;

в) права, привілеї та обмеження, пов'язані з акціями, в тому числі обмеження щодо розподілу дивідендів та повернення капіталу;

г) акції, що належать самому товариству, його дочірнім і асоційованим підприємствам;

д) перелік засновників і кількість акцій, якими вони володіють;

е) кількість акцій, які перебувають у власності членів виконавчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному фонді перевищують 5 %;

ж) акції, зарезервовані для випуску згідно з аукціонами та іншими контрактами, із зазначенням їх термінів і сум;

- накопичену суму дивідендів, не сплачених за привілейованими акціями;

- суму, включену (або не включену) до складу зобов'язань, коли дивіденди були передбачені, але формально не затверджені.

6. В інших підприємствах підтвердити інформацію про:

- розподіл часток статутного капіталу між власниками;

- права, привілеї або обмеження щодо цих часток;

- зміни у складі часток власників у статутному капіталі.

7. Встановити структуру власного капіталу, проаналізувати зміни, які відбулися в структурі за декілька звітних періодів.

8. Підтвердити інформацію про залишки і зміни у власному капіталі, що відбулися протягом звітного періоду.

9. Дати оцінку системі внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку установчих документів і власного капіталу.

10. Підтвердити повноту, достовірність, об'єктивність і законність господарських операцій по власному капіталу, відображеному в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності.

11. Перевірити порядок розподілу прибутку, який залишається в розпорядженні економічного суб'єкта за результатами року після сплати обов'язкових платежів.

12. Перевірити правильність обчислення доходів засновників та акціонерів і утримання податку з доходів.

При перевірці установчих документів часто виявляються помилки та порушення, які можуть привести як до незначних, так і до дуже суттєвих наслідків.

Аудит установчих документів доцільно проводити за такими трьома напрямами:

1. Перевірку документів насамперед слід здійснювати за формальними ознаками: чи прошито статут і договір, чия печатка стоїть на останній сторінці, чи нема в них виправлень від руки. Попри всю елементарність цих вимог, вони надзвичайно важливі і вимагають знань законів України та інших правових актів.

На жаль, нині не існує єдиних правил затвердження статуту. В більшості випадків його затверджують печаткою органу реєстрації. Ставлять її зі зворотного боку статуту на місце, де заклеєно кінці нитки, якою прошито і скріплено документ. Однак окремі органи реєстрації вимагають, окрім того, щоб підписи засновників були ще завірені нотаріально, хоча суттєвого значення це не має. Головне, щоб статут не був завірений печаткою підприємства, діяльність якого регламентує. Наявність такого факту зобов'язує аудитора зустрітися з усіма засновниками і звірити їх екземпляри статуту із примірником, який знаходиться на підприємстві. Дуже ймовірно, що там можуть бути розбіжності, які мають суттєве значення. Практика свідчить, що засновники з числа керівництва підприємства нерідко вносять до статуту зміни стосовно розподілу прибутку, самочинно приймають інші рішення. Ідентифікацію всіх екземплярів статуту необхідно проводити і в тому випадку, коли в текст внесено зміни, доповнення від руки.

Останнім часом зустрічаються непоодинокі випадки суперечок між засновниками щодо умов розподілу та використання майна, прибутку, виходу з числа засновників. Оскільки більшість цих питань регулює саме засновницька угода, то в разі її відсутності або ж незалежного оформлення аудитор зобов'язаний повідомити засновників про можливі негативні наслідки. І якщо такою буде воля клієнта, потрібно самому скласти вищеназваний документ за окрему плату.

2. Наступним етапом перевірки правових основ функціонування підприємства є вивчення змісту статуту. Насамперед вивчають:

а) вид підприємницької діяльності: приватне, спільне, мале підприємство, товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство тощо. Адже для функціонування господарських товариств необхідне дотримання певних умов. Зокрема, перед їх реєстрацією кожен із засновників зобов'язаний внести певний мінімум суми статутного фонду. Решта коштів сплачується протягом року. Якщо ж цю умову не виконано, то діяльність товариств взагалі не є правочинною;

б) аналізують задекларовані у статуті види діяльності. Приміром, з'ясовують, чи нема серед них таких, здійснення яких заборонене чинним законодавством або ж вимагає ліцензування чи торгового патенту. Тут аудиторові важливо користуватися Законами України "Про підприємництво", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності";

в) окремо уточнюють (як із засновницьких документів, так і з опитування засновників): чи протягом періоду функціонування були факти виходу зі складу засновників або ж введення в їх число нових людей. Якщо так, то як оформлено ці зміни. Треба мати на увазі, що всі зміни, які сталися в установчих документах, повинні бути обов'язково подані до органу державної реєстрації, оскільки вони вносяться до реєстру.

3. І на завершення аудиторові корисно ще раз переглянути статут та засновницьку угоду на предмет відповідності їх змісту вимогам чинного законодавства. Зокрема, з'ясувати, чи у них вказано власник(и) та найменування підприємства, його місцезнаходження, мета діяльності, порядок формування та повноваження органів управління, компетенція та права трудового колективу тощо.

Таким чином, часто аудит документів виявляє, що:

- порушено строки проведення загальних зборів;

- неправильно внесено чи неправомірно оцінено майно, що формує статутний капітал;

- неправильно внесено вклади в майно підприємства;

- фактична діяльність не повністю відповідає зазначеним в статуті цілям і т. д.

Наслідки помилок в установчих документах визначаються багатьма факторами, наприклад, видом діяльності підприємства, особливостями взаємовідносин учасників тощо. Практично не можливо вичерпно описати всі можливі помилки та їх наслідки.

Таким чином, необхідно удосконалювати процес аудиту установчих документів. Насамперед, потрібно, щоб аудитор, який проводить перевірку, володів необхідними знаннями та був ознайомлений зі всіма змінами, які відбулися в законодавстві з даного питання. Також, потрібно звернути увагу на такі аспекти як недосконалість законодавства, різноманітні трактування одних і тих же питань, неадаптованість Міжнародних стандартів аудиту, відсутність внутрішніх положень, не відповідне проведення внутрішнього аудиту, високий рівень корумпованості у країні та інше.

З усього вище сказаного можна зробити висновок, що потрібно сприяти вирішенню вище наведених проблем і це, в свою чергу, допоможе вдосконалити та модернізувати проведення аудиту в даній сфері.

4. Тесты

4. Засновницький договір затверджується:

а) нотаріусом;

б) головою суду;

в) аудитором;

г) податковою інспекцією.

Вірна відповідь: а) нотаріусом;

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію. юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установчі документи юридичної особи викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками), якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Підписи засновників (учасників) на установчих документах повинні бути нотаріально посвідчені.

5. Які функції виконують аудиторські фірми?

а) контролюють за своєчасністю та повнотою надходження коштів до бюджету;

б) здійснюють контроль за діяльністю підприємства;

в)проводять незалежну перевірку та підтвердження публічної фінансової звітності, бухгалтерського обліку та іншої інформації з метою визначення її вірогідності та відповідності встановленим законам і надають інші аудиторські послуги;

г) перевіряють стан обліку та розробляють рекомендації з поліпшення фінансового стану підприємства.

Вірна відповідь: в)проводять незалежну перевірку та підтвердження публічної фінансової звітності, бухгалтерського обліку та іншої інформації з метою визначення її вірогідності та відповідності встановленим законам і надають інші аудиторські послуги;

6. До завдань аудиту нематеріальних активів не включають:

а) порядок формування ліміту каси;

б) порядок оцінки нематеріальних активів;

в) перевірку первинної документації щодо обліку нематеріальних активів;

г) п. б), в).

Вірна відповідь: а) порядок формування ліміту каси.



Список використаної літератури

1. Закон України "Про аудиторську діяльність" № 140- V від 14 вересня 2006 року.

2. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики. Видання 2006 року. - К.: TOB "ШФМЦАУ" Статус", 2006. - 1152 с.

3. Аудит і ревізія підприємницької діяльності / Ф.Ф. Бутинець та ін. За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ПП "Рута", 2001. - 416 с.

4. Ватуля І.Д., Канцедал H.A., Пономаренко О.Г. Аудит. Практикум. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 304 с.

5. Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг. - К. - Аудиторська палата України, 2010 - ч.І. - 846 с., ч. ІІ. - 407 с.

6. Аудит (основи державного, незалежного професійного та внутрішнього аудиту): [підручник]/ за ред. Проф. Немченко В.В., Редько О.Ю. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 540 с.

7. Податковий кодекс України, затверджений Постановою Верховної Ради України від 22.11.2010 р. - № 2755 - VІ, зі змінами та доповненнями.

Размещено на Allbest.ru

...