Управління формуванням та облік власного капіталу підприємства

При проведенні аналізу активів як форми існування капіталу підприємства зважується безліч задач, основними з яких є: вивчення структури і вартості активів, визначення основних складових і їхнє угруповання по загальних ознаках, вивчення співвідношень між складовими частинами функціонуючого капіталу й ін.

Аналіз функціонуючого капіталу варто починати з вивчення складу і динаміки майнового капіталу підприємства, для цього проводиться вертикальний і горизонтальний аналіз даних бухгалтерського балансу, у процесі якого визначається склад, структура і динаміка функціонуючого капіталу підприємства, для цього можна використовувати табл. 2.15

Рух основного капіталу виявляється в надходженні окремих його складових і їхньому вибутті протягом звітного періоду. Для цього визначається величина основного капіталу на початок і кінець звітного періоду, зміна його величини і причини цієї зміни. Далі вивчається динаміка зміни величини основного капіталу по окремим складовим. При цьому порівнюються фактичні дані за звітний період з даними за попередній період і з планованими показниками, вивчаються причини відхилень.

Вибуття основного капіталу підприємства може відбуватися через знос (як фізичного, так і морального) і неможливості подальшого використання чи продажу, зв'язаної зі згортанням діяльності, переорієнтацією бізнесу.

При аналізі структури основного капіталу визначається питома вага окремих його видів у загальній сумі і зміна питомої ваги цих статей за період. Особливу увагу необхідно приділяти зміні частки активної, продуктивної частини основного капіталу, що, як правило, має тенденцію до підвищення вартості при нарощуванні показників автоматизації і механізації виробництва.

Таблиця 2.15 - Факторний аналіз залежності структури джерел і їхньої вартості ВАТ "Івано-Франківськцемент" за 2002 рік.

Джерела капіталу	Сума, тис. грн.	Частка в загальному обсязі, %	Процентна ставка за користування джерелом	Вартість джерела (за даними бухгалтерського обліку), тис. грн.	Структура вартості (частка в загальній вартості), %
1.Власний капітал і резерви	41597	46.2	0	0	0
1.1. Статутний капітал	35	0.04	0	0	0
1.2. Додатковий капітал	38607	42.91	0	0	0
1.3. Резервний капітал, фонди, цільового фінансування і надходження	2955	3.6	0	0	0
1.4.Нерозподілений прибуток	0	0	0	0	0
2. Довгострокові пасиви	350	0.4	28	98	1.1
3. Короткострокові пасиви	48034	53.4	18.5	8879	98.9
3.1. Позикові засоби	24663	27.4	36	8879	98.9
3.2. Кредиторська заборгованість	23371	26.0	0	0	0
3.3. Доходи майбутніх періодів	0	0	0	0	0
Разом	89981	100	-	8977	100
Справочно: вартість джерел капіталу (у%) - 9.98%

З таблиці 2.15 видно, що максимальна частка в загальній структурі капіталу належить короткостроковим позикам. Це може бути пов'язано з тим що у підприємства не вистачає власних обігових коштів, а короткострокові позики є найбільш „популярним” джерелом його поповнення.

Таблиця 2.16 - Склад і динаміка майнового капіталу ВАТ "Івано-Франківськцемент" за 2002 рік.

Види основного капіталу	Наявність на початок року	Рух за звітний рік, тис. руб.	Наявність на кінець року	Зміна за звітний рік (приріст "+", зменшення «-»)
	Сума, тис. грн.	Питома вага в загальній вартості %	Надійшло	Вибуло	Сума, тис. грн.	Питома вага в загальній вартості,%	абсолютні величини, тис. грн.	темпи приросту минулого року, %
І. Основний капітал 1. Земельні ділянки й об'єкти природокористування	0	0	0	0	0	0	0	0
2. Будинки	41725	43.3	0	0	41725	43.2	0	0
3. Споруди	360	0.4	0	0	360	0.4	0	0
4. Машини й устаткування	50618	52.6	1,720	1,376	50962	52.6	+ 344	+ 0.7
5.Транспортні засоби	1409	1.5	255	276	1388	1.4	- 21	- 1.5
6. Виробничий і господарський інвентар	519	0.5	41	44	516	0.5	- 3	- 0.6
7. Багаторічні насадження	0	6	0	0	0	0	0	0
8. Інші види основного капіталу	1626	1.7	270	39	1857	1.9	+ 231	+ 14.2
Разом	96257	100.0	2,286	1,735	96808	100.0	+ 551	+ 0.6
У т.ч. виробничий	88131	91.6	2,286	1,717	88700	91.6	+ 569	+ 0.6
Невиробничий	8126	8.4	0	18	8108	8.4	- 18	- 0.2

Найбільшу питому вагу в загальній вартості основного капіталу досліджуваного підприємства належить машинам і устаткуванню, що характерно для виробничого підприємства.

Аналіз функціонуючого капіталу підприємства починають з вивчення основного капіталу, а далі переходять до аналізу оборотного капіталу. Процедура аналізу основного капіталу повинна здійснюватися у визначеній послідовності, що містить у собі:

вивчення складу, структури і динаміки основного капіталу;

оцінку ступеня й ефективності використання основного капіталу;

факторний аналіз динаміки і структури основного капіталу.

У процесі аналізу основного капіталу насамперед визначають його структуру. При цьому потрібно мати на увазі, що елементи основного капіталу беруть неоднакову участь в окремих стадіях процесу відтворення капіталу. У залежності від виду і частки участі в процесі обороту і кругообігу капіталу їх необхідно розділяти на наступні види: основний продуктивний капітал і непродуктивний; виробничий (використовуваний у сфері виробництва) і невиробничий (використовуваний у сфері обігу). У сучасній обліково-аналітичній практиці при проведенні класифікації капіталу й активів як форми його існування часто вживається поняття "необоротні активи", що не відбиває дійсного стану даної частини капіталу, тому що усі види активів, весь капітал підприємства знаходиться в постійному обороті, якщо, зрозуміло, підприємство функціонує.

Аналіз структури основного капіталу необхідно робити як по основних групах, так і в розрізі окремих елементів. При вивченні структури основного капіталу визначається питома вага кожного елемента основного капіталу в загальній його сумі, зміна питомої ваги протягом аналізованого періоду, темпи зміни вартості окремих елементів основного капіталу за досліджуваний період, співвідношення темпів зміни окремих елементів. Розгляд структури основного капіталу не тільки в статистиці, але й у динаміці за ряд років дозволяє зробити порівняння темпів росту окремих видів основного капіталу і визначити зміни в їхньому співвідношенні.

У ході вивчення основного капіталу підприємства в першу чергу необхідно розділити його на основний продуктивний капітал і непродуктивний капітал. При цьому необхідно виходити з того, що збільшення питомої ваги продуктивного капіталу є позитивним моментом при більш високих темпах його росту в порівнянні з обсягом непродуктивного капіталу. Вивчаючи склад основного капіталу, варто визначити співвідношення продуктивного і непродуктивного капіталу і їхня питома вага в загальній сумі капіталу.

Таблиця 2.17 - Співвідношення продуктивного і непродуктивного капіталу ВАТ "Івано-Франківськцемент" за 2002 рік.

Вид основного капіталу	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Відхилення
	на початок періоду	на кінець періоду	на початок періоду	на кінець періоду	у тис. грн.	у %
1. Продуктивний	33979	33369	99.6	99.6	-610	-1.7
2. Непродуктивний	115	121	0.4	0.4	6	5
3. У сфері виробництва	33983	33380	99.7	99.7	-603	-1.7
4. У сфері обігу	111	110	0.3	0.3	-1	-0.9



Продуктивний капітал на досліджуваному підприємстві займає майже сто відсотків, цей капітал також майже на сто відсотків знаходиться у сфері виробництва.

У процесі даного аналізу необхідно вивчити економічну і технологічну структуру основного капіталу, що характеризується питомою вагою окремих груп активів у загальній їхній сумі.

Поглиблення аналізу технологічної структури капіталу повинне здійснюватися шляхом вивчення вікової структури окремих груп активів і ступеня їхньої досконалості і прогресивності застосовуваної технології.

Особливу увагу при проведенні аналізу варто приділяти ефективності й інтенсивності використання основного капіталу підприємства, оскільки інтенсивність використання основного капіталу в значній мірі визначає й ефективність роботи підприємства в цілому. Ступінь впливу інтенсивності використання основного капіталу на показники діяльності підприємства дуже велика, це можна бачити зі схеми, приведеної на рис.2.3 (див. Додатки)

Для оцінки ефективності використання основного капіталу зважується безліч різних аналітичних задач. Нижче розглянемо найважливіші з них. Одним з показників використання основного капіталу підприємства є капіталовіддача, що визначається відношенням обсягу випущеної продукції до середньої за період вартості основного капіталу.

Наступним етапом при проведенні аналізу функціонуючого капіталу є дослідження оборотного капіталу підприємства. Аналізу оборотного капіталу підприємства необхідно приділяти особливу увагу. При проведенні аналізу оборотного капіталу підприємства повинні вивчатися наступні питання: склад, структура і динаміка оборотного капіталу; оборотність оборотного капіталу; динаміка оборотності оборотного капіталу; установлення впливу окремих факторів на зміну оборотності оборотного капіталу.

Коефіцієнт придатності - відбиває частку залишкової вартості основного капіталу стосовно його первісної вартості.

Перш ніж здійснювати вивчення складу і структури оборотного капіталу підприємства, потрібно зробити класифікацію оборотного капіталу по визначених ознаках: стосовно процесу функціонування капіталу (виробничий і невиробничий); по призначенню в процесі функціонування капіталу(виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, кошти й еквіваленти, засоби в розрахунках); по окремих видах оборотного капіталу. Ефективність використання оборотного капіталу визначається шляхом обчислення ряду показників, зокрема : оборотність оборотного капіталу, повнота його використання, ефект від прискорення оборотності.

Підвищення ефективності використання оборотного капіталу складається, у першу чергу, у прискоренні його оборотності, і виявляється в збільшенні капіталовіддачи при збереженні обсягу оборотного капіталу, що створює реальну можливість для розширення бізнесу.

Оборотність оборотного капіталу визначається тривалістю проходження їм окремих стадій процесу виробництва. Ця тривалість може вимірятися як у днях обороту, так і в кількості оборотів за період.

Таблиця 2.18 - Загальні показники капіталовіддачи ВАТ "Івано-Франківськцемент" за 2002 рік.

Показники	Попередній рік	Аналізований рік	Темпи росту, %
		За планом	Фактично	Щодо плану	Щодо попереднього року
1. Обсяг виробленої продукції, тис. грн.	63088	88700	87300	- 1.6	+ 38
2. Основний капітал всього, тис. грн..	34094	34250	33484	- 0.2	- 1.8
у тому числі його продуктивна частина	33979	34135	33369	- 0.2	- 1.8
3. Капіталовіддача:
- загальна	1.9	2.6	2.6	0.0	+ 37
- продуктивної частини капіталу	1.9	2.6	2.6	0.0	+ 37

Капіталовіддача на підприємстві, в порівнянні з попереднім роком збільшилась на 37% і це відбулося за рахунок продуктивної частини капіталу.

Таблиця 2.19 - Аналіз стану основного капіталу ВАТ "Івано-Франківськцемент" за 2002 рік.

Найменування показників	Залишок на початок року	Надійшло (уведене)	Вибуло	Залишок на кінець року	Відхилення (залишок на початок року мінус залишок на кінець року)
					в абсолютній сумі	в %
Первісна вартість основного капіталу, тис. грн.	96257	2286	1735	96808	+ 551	+ 0.006
Залишкова вартість основний капітал, тис. грн.	33979	2286	1735	33369	- 610	- 1.8
Коефіцієнт придатності	0.35	-	-	0.34	- 0.01	-
Коефіцієнт амортизації	0.65	-	-	0.66	+ 0.01	-
Коефіцієнт відновлення	0.020	-	-	0.024	+ 0.004	-
Коефіцієнт вибуття	0.0026	-	-	0.016	+ 0.0134	-

Як бачимо з даних таблиці 2.19 за аналізований період сума основного капіталу збільшилась в абсолютній сумі на 551 тис. грн.. Коефіцієнт придатності становить лише 0,35, коефіцієнт амортизації 0,65 і коефіцієнт відновлення 0,020. Це все свідчить що на підприємстві майже не проводиться оновлення основних засобів і все устаткування вже давно морально застаріле.

Поглиблення аналізу активів підприємства як форми існування капіталу може здійснюватися в напрямку визначення порядку формування поточної вартості капіталу, вивчення впливу на неї показників, що визначають властивості джерел капіталу і його активної майнової форми.

Аналіз ефективності функціонування капіталу. Ефективність використання капіталу визначається результатами від його функціонування і зв'язком з витратами, необхідними для одержання цих результатів. В даний час під ефективністю використання капіталу, як правило, мається на увазі величина прибутку, отриманого на одну гривню вкладеного капіталу.

Так як стан капіталу в процесі діяльності підприємства постійно змінюється, на нашу думку, крім показника величини одержуваного прибутку, ефективність функціонування капіталу повинна визначатися і більш загальним показником - величиною приросту капіталу за період. Тому як основні критерії при оцінці ефективності використання капіталу представляється необхідним застосовувати кілька показників, а саме: прибуток, одержуваний підприємством за звітний період, зміну показників фінансового стану в цілому, показників ділової активності підприємства, і величину приросту капіталу підприємства за період.

При визначенні ефективності використання капіталу варто використовувати як методи фінансово-інвестиційного аналізу, так і методи комплексного аналізу капіталу. Такий підхід дозволяє одержати всеосяжну оцінку з двох позицій для подальшого їхнього порівняння і визначення ступеня необхідної деталізації.

Вплив величини капіталу на інші показники діяльності підприємства можна побачити за допомогою схеми, приведеної на рис. 2.4

Основними задачами аналізу ефективності функціонування капіталу є:

визначення впливу прибутку на капітал;

установлення приросту капіталу;

оцінка впливу на фінансове положення підприємства стану показників капіталу.



Таблиця 2.20 - Показники адекватності розміщення залучених джерел капіталу ВАТ "Івано-Франківськцемент" за 2002 рік.

Функціонуючий капітал	Сума, тис. грн.	Термін функціонування, днів	Джерела формування капіталу	Сума, тис. грн.	Сума, тис. грн.	Різниця
						по сумах	по термінах
Продуктивний	20942		Власні джерела	41597		20655
У тому числі основний	121	730
Оборотний	20821	365
Непродуктивний	69039		Залучені джерела	48384		-20655
У тому числі основний	33369	1,825	у т.ч. короткострокові	350	730	-33019	-1,095
Оборотний	35670	365	довгострокові	48034	127	12364	-238

Таблиця 2.21 - Ступінь впливу окремих факторів на зміну результатного показника капіталовіддачи ВАТ "Івано-Франківськцемент" за 2002 рік.

№	Показники	На початок року	На кінець року	Зміна показника	Частка фактора, %
1.	Обсяг виробленої продукції	63088	87300	+24,212	32.8
2.	Вартість джерел капіталу	97744	89981	-7,763	10.5
3.	Собівартість продукції	49646	72966	+23,320	31.7
4.	Вартість активної частини капіталу	67769	86231	+18,462	25.0
5.	Капіталовіддача	0.93	1.01	+0.08	100.0

Як бачимо на зміну результативного показника капіталовіддачи ВАТ „Івано-Франківськцемент” у 2002 році максимальний вплив завдав обсяг виробленої продукції На другому місті по впливу знаходиться собівартість виробленої продукції.



Таблиця 2.22 - Аналіз впливу величини капіталу на показники фінансової стійкості ВАТ "Івано-Франківськцемент" за 2002 рік.

Найменування коефіцієнтів	Порядок розрахунку коефіцієнтів	Фактичне значення коефіцієнтів	Установлений критерій
		на початок року	на кінець року
Мультиплікатор капіталу	Зобов'язання / Власні джерела капіталу	1.17	1.16
Коефіцієнт автономії	Власні джерела капіталу / Загальна сума капіталу	0.18	0.46	› 0.5
Коефіцієнт покриття інвестицій	Власні джерела капіталу + довгострокові зобов'язання / Загальна сума джерел капіталу	0.66	0.47
Коефіцієнт забезпеченості поточних активів власними джерелами капіталу	Власний оборотний капітал / Поточні активи	0.27	0.21	› 0.1
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	Власний оборотний капітал / Власні джерела капіталу	0.12	0.19
Коефіцієнт нагромадження амортизації	Амортизація основного капіталу і нематеріальних активів / Первісна вартість основного капіталу і нематеріальних активів	0.037	0.042	‹ 0.25
Коефіцієнт реальної вартості активів	Реальні активи / Загальна сума джерел капіталу	0.69	0.95	› 0.5

Як бачимо з наведеної таблиці підприємство є фінансово стійким, практично всі коефіцієнти знаходяться в допустимих межах. Як свідчить проведений раніше фінансово-економічний аналіз у підприємства спостерігається позитивна тенденція до покращення фінансових показників.

3. Шляхи підвищення ефективності управління власним капіталом підприємства

3.1 Методологія аналізу структури капіталу та управління капіталом підприємства

Як зазначалося, капітал підприємства будь-якої форми власності і виду діяльності по джерелах формування розділяється на власний і позиковий.

Під величинами власного і позикового капіталу найчастіше розуміють значення сальдо відповідних рахунків правої частини балансу. Такий "бухгалтерський" підхід до структури капіталу є традиційним серед більшості вітчизняних економістів. Дані з пасиву балансу використовуються в методиках теорії фінансового аналізу для визначення показників платоспроможності підприємства. Цей напрямок дослідження капіталу фірми досить глибоко теоретично пророблено у вітчизняній економічній науці і знайшов широке практичне використання в методах економічного аналізу.

Однак поряд зі згаданим вище підходом існує інший напрямок аналізу капіталу, що є складною і найважливішою частиною сучасної теорії фінансів. Даний напрямок пов'язаний з теоретичним дослідженням структури капіталу фірми і пошуком оптимального співвідношення власного і позикового капіталу.

Практично рішення будь-якої задачі керування капіталом фірми пов'язано з методологією аналізу структури капіталу.[42] Головними поняттями сучасної теорії фінансів є ціна і вартість капіталу. Необхідно відзначити, що наведені нижче визначення і теоретичні положення можуть застосуватися до підприємств, організованим у формі відкритих акціонерних товариств.

Ціною власного капіталу фірми називають добуток ринкової ціни акції на кількість акцій, що знаходяться в обігу:



E = S * Ns , (3.1)

де: E - ціна власного капіталу фірми;

S - ринкова ціна однієї акції фірми;

Ns - кількість акцій фірми в обігу.

D = B * Nb , (3.2)

де: D - ціна боргу фірми;

B - ціна 1-ої облігації, емітованої фірмою;

Nb - кількість облігацій у обігу.

Якщо визначення ціни боргу застосовувати до сучасної української дійсності, то виникають труднощі, пов'язані з тим, що практика запозичення капіталу шляхом продажу облігацій на фінансовому ринку поки дуже слабко поширена в українській економіці. Основну частину боргових зобов'язань відкритих акціонерних товариств складають банківські кредити. Тому ціною боргу можна вважати балансову вартість зобов'язань перед банком по отриманих позиках.

Загальною ціною фірми називають суму цін власного і позикового капіталу:

T = E + D , (3.3)

де: T - загальна ринкова ціна фірми.

Коефіцієнтом структури капіталу називається відношення:

x = D / T (3.4)

де: x - коефіцієнт структури капіталу.

Крім ціни характеристикою кожного виду капіталу є вартість . Вартістю боргу називається процентна ставка, по якій нараховуються відсотки, що підлягають сплаті банку за користування кредитом. У випадку облігацій вартість боргу являє собою ставку прибутковості облігації (відмінну від купонної ставки). У загальному випадку ставка прибутковості облігації знаходиться шляхом рішення відповідного трансцендентного рівняння [42]. Припустимо, що борг корпорації складається з безстрокових облігацій і банківських позичок, тоді вартість боргу дорівнює:

kd = l / D , (3.5)

де: kd - вартість боргу фірми;

І - величина щорічних відсотків по обслуговуванню боргу.

Вартість власного капіталу являє собою аналог процентної ставки, по якій нараховується доход чи дивіденди власникам акцій фірми. Вартість власного капіталу фірми, по визначенню, дорівнює:

ke = DІ / E , (3.6)

де: ke - вартість власного капіталу фірми;

DІ- величина виплачених акціонерам дивідендів.

Вартість власного капіталу можна також визначити як величину очікуваного доходу (дивідендів) на 1грн. ринкової ціни акції. Щоб визначити середній доход на 1грн. ринкової ціни капіталу, що включає ціну акціонерного і позикового капіталів, необхідно знайти середньозважену із вартостей кожного виду капіталу, тобто:

ka = kd * D/T + ke * E/T. (3.7)

Показник ka називають середньою вартістю капіталу фірми. Поняття середньої вартості капіталу є одним з найголовніших у сучасній теорії фінансів.

Якщо передбачається, що весь прибуток корпорації після сплати податку на прибуток буде виплачений акціонерам у формі дивідендів на акції, то:

DІ = (1 - r) * P (3.8)

де: P - величина прибутку корпорації;

r - ставка податку на прибуток.

Сумарний доход власників капіталу фірми буде складатися з дивідендів по акціях і відсотків, виплачених власникам боргових зобов'язань:

X = DІ + l = (1 - r) * P + l (3.9)

де: X - сумарний доход власників капіталу фірми.

Крім відсотків і дивідендів джерелом доходу власників капіталу фірми є зміни цін акцій чи боргу фірми , тобто DE і DD.

Якщо і - величини негативні, то в цьому випадку вони являють собою збиток власників капіталу.

Головною метою керування капітало фірми в капіталістичній економіці є максимізація добробуту (доходу) власників капіталу. Існують два джерела збільшення добробуту власників капіталу фірми:

1) максимізація щорічного доходу Х;

2) максимізація ціни капіталу фірми E і D.

На перший погляд вимога максимізації доходу еквівалентна умові максимізації величини X. Однак проблема полягає в тім, що X є величиною випадкової.

Капітал фірми розглядається як джерело випадкових різночасних величин:



X(1), X(2), ... X(t), ... ,

де X(t) - сумарний доход власників капіталу в році t.

Випадкова величина X описується відповідним законом розподілу F(X) і має характеристики: математичне чекання X і дисперсію Dx. Якщо символом X позначити математичне чекання сукупного доходу після сплати податку, то з огляду на співвідношення (3.3), (3.4), (3.5), (3.6), (3.9) рівняння (3.7) можна представити в наступному виді:

Чи

(3.10)

Як видно з формули (3.10), максимізація ринкової ціни капіталу еквівалентна мінімізації показника ka - середньої вартості капіталу.

Таким чином, мінімізація середньої вартості капіталу прямо випливає з критерію ефективного керування фірмою.

Мінімальна середня вартість капіталу називається оптимальної, а структура капіталу, що відповідає оптимальній середній вартості капіталу, - оптимальною структурою капіталу фірми.

Задача визначення оптимальної структури капіталу фірми полягає в перебуванні такого коефіцієнта структури капіталу x, при якому показник ka приймає мінімальне значення.

Перші роботи, присвячені проблемам визначення оптимальної структури капіталу, з'явилися в 50-і роки. Лідерами в цій області дослідження стали американські економісти. Самими яскравими по своїй оригінальності і теоретичній аргументації з'явилися статті американських учених Модільяні і Міллера - лауреатів Нобелівської премії по економіці 1986 р.

Новаторські статті Модільяні і Міллера викликали оживлену реакцію серед економістів-теоретиків і стали причиною появи багатьох робіт, у яких використовувалися положення і логіка міркувань цих учених [26,29,42]. Незважаючи на критику і зауваження, загальновизнані слабості окремих висновків теорії Модільяні і Міллера, їхні роботи 50-х років залишилися найбільш цікавими і науково аргументованими в області дослідження структури капіталу і управління ним.

В даний час сформувалися два напрямки в теорії структури капіталу: традиційний і так називаний підхід ММ (Модільяні - Міллера).

Традиційна концепція структури капіталу відрізняється ясністю і простотою теоретичних припущень, а також раціональною несуперечністю кінцевих висновків. Недоліком традиційного підходу є слабка теоретична база, що робить дану теорію слабко аргументованої в порівнянні з альтернативною коцепцією Модільяні і Міллера.

Традиційна теорія аналізу структури капіталу і теорія ММ, незважаючи на відмінність початкових положень і кінцевих висновків, засновані на сучасній теорії ціноутворення капіталу CAPM (capіtal asset prіcіng model).

Відповідно до теорії CAPM вартість (ставка прибутковості) будь-якого капіталу можна представити в наступному виді:

R = Rf + Rp , (3.11)

де: R - вартість (ставка прибутковості) капіталу;

Rf - вартість безризикових активів;

Rp - премія за ризик.

Як вартість безризикових активів звичайно береться ставка прибутковості по державних короткострокових боргових зобов'язаннях. Премія за ризик пов'язана з властивій ринковій економіці невизначеністю у величині результату фінансово-господарської діяльності, тобто невизначеності значення одержуваного доходу. Ризик інвестицій у виробничу фірму розділяється на ризик операційний і фінансовий. Операційний ризик пов'язаний з невизначеністю обсягу продажів продукції фірми. У свою чергу фінансовий ризик виникає внаслідок наявності позикових засобів у пасивах фірми і пов'язаний з коливаннями одержуваного доходу до сплати відсотків і податку [29]. Очевидно, що з ростом боргу в зобов'язаннях фірми росте ризик неплатоспроможності і, як наслідок, буде зростати вартість боргу й акціонерного капіталу. Це буде відбиватися в рості значення премії за ризик, тобто величини . Крім поділу складових ризику з причин виникнення існує також поділ на ризик систематичний і ризик несистематичний, тобто:

Rp = Rs + Rn , (3.12)

де: Rs - премія за систематичний ризик;

Rn - премія за несистематичний ризик.

Відповідно до визначення, систематичний ризик не усувається диверсифікованістю портфеля активів, тому називається ризиком недиверсифікуємим. Диверсифікованість портфеля активів припускає, що капітал утвориться з декількох складових. У випадку виробничої фірми активи будуть представлені капітальним майном для виробництва різних видів товарів. Кожному активу чи виду виробництва, крім систематичного, присущий ризик. Чим вище ступінь диверсифікованості чи набір вироблених товарів і послуг, тим менше буде вплив несистематичного ризику. При досить великому ступені диверсифікованості несистематичний ризик можна не враховувати. Несистематичний ризик також називають ризиком диверсифікованим, тобто ризиком, що усувається шляхом диверсифікованості.

Недиверсифікуємий (систематичний) ризик виникає внаслідок залежності ставки прибутковості капіталу фірми від руху всього ринку в цілому. Чисельно це виражається в позитивній кореляції ставки прибутковості акції й усередненої ставки прибутковості всіх акцій на ринку. Ставка прибутковості, обумовлена шляхом усереднення ставки прибутковості акцій по всім акціях, що обертаются на фондовому ринку, називається ставкою прибутковості "середньої акції" чи ставкою прибутковості ринкового портфеля. Існування систематичного ризику означає, що при зміні ставки прибутковості ринкового портфеля відбувається взаємна й односпрямована зміна ставки прибутковості акції.

Відповідно до теорії CAPM, премія за систематичний ризик визначається по формулі:

Rcі = bі * (Rm - Rf) , (3.13)

де: Rcі - премія за систематичний ризик фірми і;

Rm - cтавка прибутковості "середньої акції";

bі - коефіцієнт, що є ризиковою характеристикою акції фірми і.

Значення коефіцієнта bі, рівне 1, означає, що і з формул (3.11), (3.12) випливає:

Rі = Rf + Rm - Rf + Rnі = Rm + Rnі,

де: Rі- cтавка прибутковості (вартість) акціонерного капіталу фірми і;

Rnі- премія за несистематичний ризик фірми і.

Якщо номенклатура фірми досить диверсифікована, то можна зневажити несистематичним ризиком, тоді Rnі = 0 і Rі = Rm. Необхідно відзначити, що в цьому випадку bі буде являти собою середньозважену коефіцієнтів b усього портфеля активів фірми і [3]. Нехай загальні активи фірми й утворяться з активів чи проектів числом m і bіj коефіцієнт b проекту j. У цьому випадку bі буде обчислюватися по формулі: 

де: kі - коефіцієнт вагомості j-ого проекту.

Як коефіцієнт вагомості j-ого проекту можна покласти відношення:

,

де:- величина активів проекту j;

- загальні активи фірми і.

Значення коефіцієнта b обчислюється на підставі статистичних даних про ставки прибутковості акцій фірми і про середню ставку прибутковості ринку. Недоліком такого методу визначення b є, по-перше, точність (оскільки погрішність оцінки неминуча) і, по-друге, стійкість результату в часі (b може сильно змінюватися в часі, тому використання раніше обчисленого значення стає практично марним). Спроби знайти аналітичне вираження для коефіцієнта b поки не принесли серйозних результатів [42].

Як було показано вище, при b=1 і достатньої диверсифікованості справедливе співвідношення Rі = Rm. Також можна показати, що при b<1 виконується нерівність Rі<Rm і при b>1 cправедливо Rі>Rm. Таким чином, коефіцієнт b є мірою систематичного ризику порівняно із середнім ризиком на ринку.

Рис. 3.1. Взаємозв'язок коефіцієнта структури капіталу і вартості капіталу

При b<1 систематичний ризик фірми менше середньоринкового, при b>1 систематичний ризик фірми більше ризику "середньої акції".

Коефіцієнт структури капіталу є показником ступеня фінансового ризику. Зі збільшенням значення x вартість позикового і власного капіталу росте. Дослідники, що розділяють традиційні погляди стверджують, що вартість (ставка прибутковості) власного капіталу фірми різко росте, починаючи з деякого значення xm (див. рис3.1). Основне припущення традиційного підходу полягає в тому, що існує таке значення коефіцієнта структури капіталу x, при якому середня вартість капіталу досягає яскраво вираженого мінімуму ( на рис.3.1 ).

Відсотки по боргу відносяться на собівартість продукції і тим самим зменшують базу податку на прибуток. Наприклад, відсотки по боргу величиною І зменшують значення податку на прибуток на значення r*І. Таке зменшення податку на прибуток, унаслідок наявності боргу в капіталі фірми, називають ефектом "податкового захисту". Щоб аналітично відбити ефект "податкового захисту" з відсотків І віднімають величину зменшення податку на прибуток r*І, тобто І-r*І. Тоді вартість боргу з урахуванням ефекту "податкового захисту" буде дорівнювати:

де: krd - вартість боргу з урахуванням ефекту "податкового захисту".

Вартість власного (акціонерного) капіталу, відповідно до традиційної теорії, визначається як відношення величини виплачених дивідендів до поточної ринкової ціні акціонерного капіталу, тобто по формулі (3.6).

Формула (3.6) застосовується за умови напрямку на виплату дивідендів усього прибутку. Якщо ж фірма утворить із прибутку фонди нагромадження, тобто не весь прибуток розподіляється на дивіденди акціонерам, то , обчислена по формулі (3.6), являє собою дуже грубу оцінку вартості акціонерного капіталу фірми.

Середня вартість капіталу визначається по формулі:

(3.14)

З врахуванням формули (3.4) з (3.14) одержуємо:

(3.15)

3.2 Управління капіталом підприємства з використанням методології аналізу структури капіталу

Розглянемо деякі приклади застосування теорії традиційного підходу до аналізу структури капіталу та управління ним, використовуючи вищенаведені формули.

Приклад №1. Припустимо, ВАТ „Івано-Франківськцемент” має розмір ринкової капіталізації Е= 700000 грн., при цьому число акцій підприємства в обігу Ns = 100000 шт. Величина боргових зобов'язань підприємства складає D=800000 грн. при середній вартості боргу kd=25%. Весь річний прибуток після сплати податків - 300000 грн. був виплачений акціонерам, тобто DІ=300000 грн. Ставка податку на прибуток r=30%.

Ціна однієї акції підприємства складає S1=E/Ns=700000/100000=7 грн.

Дивіденди на одну акцію Div1=DIV/Ns = 300000/100000 = 3 грн.

З огляду на, що DІ = (1 - r) * P1 , прибуток визначимо по формулі (3.8):

P1 = DIV / 1-r = 300000 / 1 - 0.30 = 428571 грн.

Загальна ринкова ціна підприємства складає по формулі (3.3):

Т1=E1 + D1 = 700000+800000=1500000 грн.

Вартість власного капіталу визначимо по формулі (3.6):

ka1 = DIV / E1 = 300000 / 700000 = 0.43 чи 0,43%

Відповідно до співвідношення (3.5) знайдемо відсотки по боргу:

I1 = ka1 * D1 = 0.25 * 800000 = 200 000 грн.

Коефіцієнт структури капіталу підприємства визначимо по формулі (3.4):

X1 = D1 / D1 + E1 = 800 000 / 700 000 + 800 000 = 0.53

Використовуючи формулу (3.15), знайдемо середню вартість капіталу підприємства:

ka1 = 0.43 * (1-0.53)+(1-0.35)*0.53*0.25 = 0.29

чи 29%.

Результати розрахунку прикладу №1 проілюстровані на рис.3.2 (крапка x1). Розглянемо як зміняться показники підприємства при зміні структури капіталу.

Припустимо, що правління підприємства прийняло рішення зробити емісію акцій у кількості DN=30000 шт., при цьому переслідуючи наступні цілі:

1) розширити коло акціонерів фірми;

2) скоротити частку боргу в капіталі фірми;

3) зменшити середню ставку відсотка по позикових засобах шляхом погашення більш "дорогих" кредитів за рахунок виручених від емісії акцій засобів.

Визначимо можливі результати від додаткової емісії акцій.

Доход фірми до сплати податку і відсотків дорівнює сумі прибутку і відсотків по боргу:

EBІ=P+І,

де: EBІ - очікуваний доход фірми до сплати податку і відсотків.

Припустимо, що EBІ підприємства в наступні періоди не зміниться.

Якщо - EBІ1 очікуваний доход фірми до сплати податку і відсотків у початковий момент (до додаткової емісії акцій) і EBІ2 - очікуваний доход фірми до сплати податку і відсотків у наступний момент (після додаткової емісії акцій), то EBІ1 = EBІ2 . Звідси випливає: P1 + І1 = P2 + І2.

Використовуючи дані приклада №1, знайдемо :

EBІ1 = P1 + І1 = 428571 + 200000 = 628571 (грн.).



Обсяг виручених засобів після продажу додаткової емісії акції:

Q = DN*S1 = 30000*7 = 210000 (грн.),

де S1: = 7 грн. - ринкова ціна акції.

Величина боргу після емісії акцій:

D2 = D1 - Q = 800000 - 210000 = 590000 (грн.).

Після погашення боргових зобов'язань з найвищими процентними ставками вартість боргу зменшилася до = Кd2 0,23.

Тоді відсотки по боргу складуть:

І2 = Kd2 * D2 = 0,23*590000 = 135700 (грн.).

Використовуючи рівняння EBІ2 = P2 + І2, знайдемо прибуток

P2 = EBІ2 - І2= 628571 - 135700 = 492871 (грн.).

Оскільки весь прибуток після сплати податку направляється на виплату дивідендів, то: DІ2 = (1 -r) * P2 = (1 - 0,35) * 492871 = 320366 грн.

Величина дивіденду на одну акцію підприємства після емісії:

Div2 = DIV2 / Ns1 + ?N = 320366 / 100 000 + 30 000 = 2.46 грн.

Припустимо, що при збільшенні частки власного капіталу в загальному капіталі підприємства и як наслідок скорочення ступеня фінансового ризику, вартість власного капіталу зменшилася на 2% у порівнянні зі значенням вартості власного капіталу до емісії, тобто ke2 = ke1 - 0,02 = 0,43 - 0,02 = 0,41.

Ціну акції підприємства після емісії знайдемо з вираження:

S2 = Div2 / Ka2 = 2.46 / 0.41 = 6 грн.

Ринкова ціна акціонерного капіталу після емісії:

Е2 = S2 * (Ns1 + ?N ) = 6 * (100 000 + 30 000) = 780 000 грн.

Загальна ціна капіталу фірми після емісії:

T2 = D2 + E2 = 780 000 + 590000 = 1370000 (грн.).

Коефіцієнт структури капіталу:

X2 = D2 / T2 = 590 000 / 1370 000 = 0.43

Cередня вартість капіталу підприємства після емісії акцій:

ka2 = 0.41 * (1-0.42) + (1-0.35)*0.42*0.23 = 0.3

чи 30%.

Результатам розрахунку приклада №2 відповідає крапка x2 на рис 3.2

Рис. 3.2 Ілюстрація конкретного приклада взаємозв'язку вартості капіталу і коефіцієнта структури капіталу 

Зіставляючи значення результатів цих прикладів, можна зробити наступний прогноз про можливу зміну фінансових показників:

1. Збільшення частки власного капіталу в структурі капіталу підприємства зменшило значення коефіцієнта структури капіталу з x1 = 0,53 до x2 = 0,43. Оскільки коефіцієнт структури капіталу є показником фінансового ризику фірми, то можна сказати про скорочення фінансової складової загального ризику.

2. Зменшення фінансового ризику викликає зниження вартості боргу з kd1=0,25 до kd2= 0,23, а також зменшиться вартість власного капіталу з ke1= 0,43 до ke2= 0,41.

3. Додаткова емісія акцій і заміщення боргу власним капіталом приведе до зменшення значення дивідендів на акцію з Dіv1= 3 грн. до Dіv2= 2,46 грн. Скорочення дивідендів приведе до падіння цін на акції підприємства з P1=7 грн. до P2= 6,0 грн. чи на 8,6%.

4. Cередня вартість капіталу підприємства після емісії збільшиться з ka1= 0,29 до ka2= 0,3.

Таким чином, незважаючи на скорочення фінансового ризику і, отже, поліпшення показників платоспроможності, емісія акцій і скорочення боргу можуть викликати падіння цін на акції підприємства. У тому числі середня вартість капіталу підприємства виросте на 1%.

Правління підприємства перш ніж приймати остаточне рішення про додаткову емісію акцій повинне ознайомитися з прогнозом можливих наслідків і оцінити всі переваги і недоліки даного кроку. Звичайно, крім економічної ефективності існують політичні фактори, що впливають на прийняття рішень, і проте необхідно визначити "ціну" політичного вибору.

Безумовно, результати приведеного розрахунку носять наближений характер. У дійсності буде існувати погрішність обчислених оцінок, що буде визначати точність прогнозу. Крім того, зміна показників характеризується деяким тимчасовим процесом. На динаміку цього процесу і кінцевий результат будуть впливати різні фактори, до числа яких відносяться: політична ситуація, діяльність спекулянтів на фондовій біржі, державна податкова і кредитно-грошова політика, чекання інвесторів, ринкова кон'юнктура й ін.

Однак незважаючи на оцінний характер отриманих результатів, використана методика розрахунку вірно відбиває тенденцію зміни і дає науково обґрунтований прогноз про значення фінансових показників у майбутньому.

Висновок

Для логічного завершення дипломної роботи зробимо й узагальнимо висновки з проблем теми, порушених у тексті роботи.

Якщо прямо відповідати на запитання "Яка роль власного капіталу у фінансовому забезпеченні діяльності підприємства?" - то відповідь буде тільки одна - власний капітал відіграє першочергову роль у фінансовому забезпеченні підприємства.

Власні фінансові ресурси для кожного підприємства є тієї життєво необхідною частиною, без якої неможлива ні робота, ні подальше існування підприємства. Не даремно, серед класифікації загального капіталу, саме розподіл на власний і позиковий капітал стоїть на першому місці.

Наявні власні засоби дозволяють підприємству використовувати їх як за своїм розсудом, так і в окремих випадках по законодавчо встановлених напрямках. Усе залежить від джерела такого фінансування за рахунок елементів власного капіталу. Розглядаючи джерела фінансування можна помітити, що:

За рахунок статутного капіталу можна формувати ряд необоротних засобів, тобто він повинний завжди знаходитися в розпорядженні організації. Його збільшення і зменшення твердо закріплено законодавчо. Як джерело фінансування статутний капітал працює в двох випадках:

- При становленні підприємства;

- При додатковій емісії акцій чи залучення додаткових паїв.

Це означає, що як джерело фінансування статутний капітал працює досить рідко. Якщо при становленні підприємства він є основою для його організації і початку господарської діяльності, то залучення засобів на вже працюючому підприємстві переслідує визначені цілі:

- Залучення додаткового капіталу (у випадку, якщо ціна залучення засобів з інших джерел робить їх недоступними, або потрібно залучити значну кількість засобів для фінансування інвестиційного проекту);

- Зміна структури капіталу.

В останньому випадку перед керівництвом може виникнути проблема, що при новому випуску акцій (паїв) можуть відбутися істотні зміни в структурі власників, і не завжди ці зміни можуть позитивно відбитися на подальшому положенні підприємства.

Додатковий капітал узагалі складно вважати джерелом фінансування діяльності підприємства, тому що він утвориться в основному за рахунок майна, придбаного підприємством за рахунок прибутку чи його переоцінки, а також різних надходжень, закріплених законодавством України. В основному додатковий капітал додає різницю вартості вже наявного майна і статутним капіталом. Витрату цих засобів також жорстко закріплено.

Резервний капітал також складно розглядати як джерело фінансування, тому що напрямки його використання для окремих організацій законодавчо закріплені, для всіх інших - закріплюються установчими документами. В основному, резервний капітал використовується на покриття непередбачених збитків, втрат і виконання своїх зобов'язань, у випадку, якщо їх виконання за рахунок інших джерел неможливо.

Фонди спеціального призначення в основному спрямовані на акумулювання коштів за рахунок чистого прибутку для фінансування цільових заходів. Вони утворяться по нормах і видам, затверджуваним власниками, вони ж затверджують і напрямки використання. Так як ці фонди, як і резервний капітал, утворяться за рахунок прибутку, те їх необхідно вважати похідними джерелами.

Нерозподілений прибуток, як видно, є самим великим і ефективним джерелом власних засобів на підприємстві, яким воно може оперувати у своїй господарській діяльності. Однак його розмір також залежить від ряду зовнішніх і внутрішніх факторів.

У складі резервів по залученню власного капіталу в даний час як основний елемент можна виділити доход від здачі майна в оренду. Найбільш широке застосування орендних відносини знайшли на підприємствах, на балансі яких знаходиться численне нерухоме майно, що підходить для цієї мети. Це досить негативне явище, тому що найчастіше, здача майна в оренду ведеться за рахунок скорочення виробництва і демонтажу устаткування, що знаходиться в приміщенні яке здається. Напевно керівництво таких підприємств або не бачить інших можливостей у використанні виробничих площ і устаткування, або в погоні за матеріальною вигодою завдають шкоди виробництву.

У підсумку, самим головним джерелом фінансування діяльності підприємства можна назвати нерозподілений прибуток.

Для нових підприємств головним джерелом фінансування є статутний капітал. Однак не завжди його величина реально відповідає потребі підприємства для початку своєї діяльності

Для фінансування, призначень для різних цілей, використовуються спеціальні цільові фінансові фонди, а в окремих випадках і резервний капітал.

Хотілося б виразити надію на те, що законодавчо будуть зроблені зміни реєстрації, що спрощують процедуру як, підприємства, так і додаткового залучення засобів у статутний капітал.

Приведення величини статутного капіталу до реально необхідного рівня також може допомогти створюваному підприємству почати свою статутну діяльність і підвищити довіру третіх осіб до підприємства, і як наслідок, до можливості залучення необхідних ресурсів по більш низьких цінах.



Список використаної літератури

1. Закон України „Про акціонерні товариства”

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал"

3. Абалкин Л. Бегство капитала: природа, формы, методы борьбы.// Вопросы экономики, № 7, 1998 г.

4. Антология экономической классики. Состав. А. Столяров. -- М.: Эконов- Ключ, 1993 г.

5. Афанасьев А.А. Кругооборот капитала в предприятии. -- Л.: Экономическое образование, 1999 г.

6. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. 4-е изд. -М.: Финансы и статистика, 1997 г.

7. Бахчисарайцев Г.А. Первые уроки бухгалтерии на началах моей балансовой теории. -М.: МАКИЗ, 1996 г.

8. Глейх Е.И. Краткий курс бухгалтерского (балансового) учета. -М.: ВСЕКЗО, 1939 г.

9. Ефимов О.В. Анализ собственного капитала //Вопросы экономики, № 8, 1998 г.

10. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка., т. 2, -- М.: Русский язык, 1989 г.

11. Дранко О. Управление капиталом. //Финансовая газета, № 42, 1998 г.

12. Кальмес А. Фабричная бухгалтерия (ретроспективное издание). -М.:, МАКИЗ, 1995 г.

13. Карлин Г., Макмин А. Анализ финансовых отчетов (на основе GAAP). -М.: ИНФРА-М, 1998 г.

14. Ковалев В.В. Методы оценки инвестиционных проектов. -М.: Финансы и статистика, 1998 г.

15. Кондраков Н.П. Бухгалтерский учет. - К., Экспо, 1998г.

16. Ле-Кутре В. Основы балансоведения. -М.: МАКИЗ, 1995 г.

17. Лемківський Л.М. Управління капіталом підприємства // Фінанси України, №7, 1997

18. Леонтьев В. Межотраслевая экономика. -М.: Экономика, 1997 г.

19. Любушин Н.А., Лещева В.Б., Дьякова В. Г. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия. -М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999 г.

20. Маевский В. Эволюционная теория и макроэкономика. // Вопросы экономики, № 3, 1997 г.

21. Марковський С.Н. Аналіз діяльності підприємств // Економіка України, №2, 1999.

22. Маркович В.М. Функціонування підприємницького капіталу // Вісник НБУ, №5, 2001

23. Мун С.В Теория капитала // Экономический вестник № 2, 2000 г.

24. Международный бухгалтерский учет GAAP и JAS. Справочник бухгалтера от А до Я. -М.: Дело и Сервис, 1998 г.

25. Метьюс М.Р., Перера М.Х. Теорія бухгалтерського обліку. пер. с англ. -- К.: Діло, 1999 г.

26. Новодворский В.Д., Хорин А.Н. Балансовое обобщение как метод бухгалтерского учета. //Бухгалтерский учет, 1995 г., № 3.

27. Овсійчук М.Ф., Сидельникова Л.Б. Фінансовий менеджмент: методи інвестування капіталу. - К.: Либіль, 1994 г.

28. Платон. Собрание сочинений. т. 4, книга 5. - М.: Мысль, 1994 г.

29. Погостинская Н.Н., Погостинский Ю.А. Системный анализ финансовой отчетности. -С.-П.: Изд. Михайлова В.А., 1999 г.

30. Рощаховский А.К. Балансы акционерных обществ. С.-П., Якорь, 1995 г.

31. Рудановский А.П. Построение баланса. -М.: МАКИЗ, 1966 г.

32. Рудановский А.П. Теория балансового учета. -М.: МАКИЗ, 1998 г.

33. Самуэльсон П. Экономика. -- М.: МГП Алгон ВНИИСИ, 1992 г.

34. Система бухобліку на підприємстві. Пер. с франц. -К.: Либідь, 1995 г.

35. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. -М.: Экономика, 1962 г.

36. Сэй Ж.-Б. Трактат политической экономии. -- М.: 1896 г.

37. Финансовый анализ деятельности фирмы. -- М.: Ист-Сервис, 1995 г.

38. Хеддервік К. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. Пер. с англ. -К.: Либідь, 1996 г.

39. Хелферт Э. Техника финансового анализа. Пер. с англ. -М.: ЮНИТИ, 1996 г.

40. Черняков А., Бирюкова М. Чистые активы предприятий: Учетный и оценочный подходы. //Финансовая газета, № 49, 1996 г.

41. Шеремет А.Д. Комплексный экономический анализ деятельности предприятия. -М.: Экономика, 1974 г.

42. Четыркин Е.М. Методы финансовых и коммерческих расчетов - М.: Финансы и статистика, 1996

Размещено на Allbest.ru

...