Шляхи вдосконалення бухгалтерського обліку власного капіталу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи обліку власного капіталу

1.1 Економічна сутність власного капіталу та його складових

1.2 Нормативне регулювання утворення та змін власного капіталу

Розділ 2. Бухгалтерський облік власного капіталу підприємства

2.1 Синтетичний та аналітичний облік статутного капіталу

2.2 Синтетичний облік додаткового та резервного капіталу

2.3 Синтетичний та аналітичний облік неоплаченого капіталу

2.4 Синтетичний та аналітичний облік вилученого капіталу

Розділ 3. Шляхи вдосконалення бухгалтерського обліку власного капіталу

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

власний капітал статутний синтетичний

Поняття “капітал” асоціюється з поняттям “власність”. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками), і являє собою вартість майна підприємства.

Майно підприємства складається з різноманітних матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів - носив прав власності окремих суб'єктів, а також частки інвестованих коштів. Власний капітал є гарантією організації бізнесу. На етапі, коли підприємство (наприклад, акціонерне товариство) ще не має зовнішньої заборгованості, розмір активів (майна) дорівнює розміру власного капіталу.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, акціонерне підприємство неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства, тому розмір активів визначається як сума власного капіталу і боргових зобов'язань.

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності та поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність відповідно до чинного законодавства.

Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:

-створення єдиних правил ведення бухгалтерською обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств, гарантують і захищають інтереси користувачів;

-удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Актуальність теми дослідження полягає в тому, що запровадження в економічне життя України ринкових відносин, провокує до розвитку окремих фірм не державного характеру, що в свою чергу вимагає грамотної політики в галузях управління цими фірмами, це стосується і обліку результатів діяльності підприємств. Так як попередня вітчизняна наука розглядала вищезазначені проблеми з точки зору планової економіки, то й відповідно управлінські питання розглядались під призмою класового підходу, а, отже, створення нового підходу - актуалізація та модернізація управлінських питань стоять відкритими. В курсовій роботі робляться спроби зробити аналіз методів та шляхів обліку власного капіталу у суспільстві з ринковою економікою, використовуючи передовий вітчизняний і зарубіжний досвід.

Метою дипломної роботи є розгляд проблеми обліку власного капіталу.

Об'єктом вивчення даної дипломної роботи є проблеми обліку власного капіталу.

Предметом вивчення є облік власного капіталу підприємства.



Розділ 1. Теоретичні основи обліку власного капіталу

1.1 Економічна сутність власного капіталу та його складових

Капітал - одна з найбільш використовуваних економічних категорій. Він є базою створення і розвитку підприємства й у процесі функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Будь-яка організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності.

Якщо розглядати тлумачення капіталу з погляду різних економічних дисциплін, то можна помітити деяку неоднозначність. Так, наприклад, у своїй роботі «Бухгалтерський облік» Н.П. Кондраков показує, що капіталом організації є його майно. У той же час, відповідно до передмови до Міжнародних бухгалтерських стандартів, опублікованих Комітетом з міжнародних бухгалтерських стандартів у листопаді 1982 р., капітал являє собою різницю між активами і пасивами.

Для своїх цілей економісти відбивають поняття капіталу з двох сторін. З однієї сторони, капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів. При цьому характеризується напрямок вкладення засобів. З іншого боку, якщо розглядати джерела фінансування, можна відзначити, що капітал - це можливість і сукупність форм мобілізації фінансових ресурсів для одержання прибутку \

Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити такі його характеристики як:

- капітал підприємства є основним чинником виробництва. У системі

факторів виробництва (капітал, земля, праця) капіталу належить пріоритетна роль, тому що він поєднує усі фактори в єдиний виробничий комплекс;

- капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять доход. У даному випадку він може виступати ізольовано від виробничого фактора у формі інвестованого капіталу;

- капітал є головним джерелом формування добробуту його власників. Частина капіталу в поточному періоді виходить з його складу і попадає в «кишеню» власника, а частина капіталу, що накопичується, забезпечує задоволення потреб власників у майбутньому;

- капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості. У цій якості виступає насамперед власний капітал підприємства, що визначає обсяг його чистих активів. Поряд з цим, обсяг використовуваного власного капіталу на підприємстві характеризує одночасно і потенціал залучення їм позикових фінансових засобів, що забезпечують одержання додаткового прибутку. У сукупності з іншими факторами - формує базу оцінки ринкової вартості підприємства;

- динаміка капіталу підприємства є найважливішим показником рівня ефективності його господарської діяльності. Здатність власного капіталу до самозростання високими темпами характеризує високий рівень формування й ефективний розподіл прибутку підприємства, його здатність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. У той же час, зниження обсягу власного капіталу є, як правило, наслідком неефективної, збиткової діяльності підприємства.

Власний капітал має такі складові:

Статутний капітал - це невкладені кошти засновників (учасників) зменшують реальний розмір статутного капіталу та в пасиві Балансу відображаються зі знаком мінус.

Пайовий капітал -це сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, передбачена установчими документами. Дані про «Пайовий капітал» використовуються кредитними спілками, колективними підприємствами, підприємствами споживчої кооперації тощо, в яких частина власного капіталу формується у вигляді пайових внесків.

Додатковий капітал (інший додатковий капітал) - збільшується на суму дооцінки необоротних активів, на суму безкоштовно отриманих підприємством активів від інших юридичних або фізичних осіб та інші види додаткового капіталу.

Резервний капітал - це кошти резервного капіталу використовуються відповідно до напрямів, передбачених установчими документами: як правило, у випадку недостачі прибутку за рахунок резервного капіталу покриваються непередбачені витрати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації підприємства, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями тощо.

Нерозподілений прибуток (непокриті збитки) - це прибутки, одержані в результаті господарсько-фінансової діяльності підприємства, зменшені на суму прибутків, використаних у звітному році. Нерозподілений прибуток є власністю акціонерів (учасників, засновників) і збільшує суму власного капіталу. Якщо фінансовим результатом діяльності є збиток, то сума збитку зменшує суму власного капіталу.

Вилучений капітал - це фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених акціонерним товариством у його учасників.

Неоплачений капітал - Сума, яка на дату реєстрації підприємства оголошена, але фактично не внесена засновниками, представляє собою неоплачений капітал підприємства.

Забезпечення майбутніх витрат і платежів - На цьому рахунку ведеться узагальнення інформації про рух коштів, які за рішенням підприємства резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів і включення їх до витрат поточного періоду.

Цільове фінансування та цільові надходження - на рахунку 48 "Цільове фінансування і цільові надходження" ведеться облік та узагальнення інформації про наявність та рух коштів фінансування заходів цільового призначення (в тому числі отримана гуманітарна допомога).

Страхові резерви - грошові кошти, що утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування).

1.2 Нормативне регулювання утворення та змін власного капіталу

Порядок формування статутного капіталу регулюється законодавством та установчими документами.

Статутний капітал на підприємствах різних форм власності (крім державної) - це сумарний внесок вкладів у майно (у грошовому виразі) засновниками підприємства при його створенні. Розмір статутного капіталу визначається установчими документами і фіксується у статуті підприємства.

Мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства становить 1250 мінімальних заробітних плат виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення (реєстрації) акціонерного товариства. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів.

Власний капітал (вартість чистих активів) товариства - різниця між сукупною вартістю активів товариства та вартістю його зобов'язань перед іншими особами. Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою, ніж розмір статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому законом порядку. Якщо вартість чистих активів стає меншою, ніж мінімальний розмір статутного капіталу, встановлений Законом України «Про акціонерні товариства» від 17.09.08 №514-VI, товариство зобов'язане протягом 10 місяців з дати настання такої невідповідності усунути її або прийняти рішення про ліквідацію.

Порядок збільшення (зменшення) статутного капіталу акціонерного товариства встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Статутом акціонерного товариства може бути передбачено створення спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями. Порядок формування та використання такого фонду встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Формується статутний капітал за рахунок внесків засновників і учасників. Засновники акціонерного товариства повинні внести не менше 50% від номінальної вартості акцій перед державною реєстрацією. Повну вартість (до 100%) формування статутного капіталу протягом року до моменту реєстрації. Майно, внесене в натуральній формі у власність підприємства в рахунок вкладів до статутного капіталу (в оплату акцій), оприбутковується в оцінці, що визначена за домовленістю засновників.

Майно, внесене в натуральній формі у користування підприємству в рахунок вкладів до статутного фонду (в оплату акцій), оприбутковується в оцінці, визначеній виходячи з орендної плати за користування цим майном, обчисленої за весь зазначений в установчих документах строк діяльності підприємства або інший строк, передбачений установчими документами.

Зменшення або збільшення статутного капіталу можливе у таких випадках:

- при зміні номінальної вартості акцій;

- при прийнятті нових членів до складу учасників (допоміжний випуск акцій) або вибутті учасників (анулювання частини акцій, викуплених у акціонерів);

- при обміні облігацій на право участі у підприємстві (акції);

- при відрахуванні частини прибутку до статутного капіталу;

- при спрямуванні коштів резервного (страхового) капіталу до

статутного капіталу.

Зміни статутного капіталу здійснюються за рішенням засновників, а бухгалтерські записи виконуються після перереєстрації статутного капіталу з урахуванням його нового розміру.

Розділ 2. Бухгалтерський облік власного капіталу підприємства

2.1 Синтетичний та аналітичний статутного капіталу

У регістрах при журнальній формі ведення бухгалтерського обліку операції з обліку власного капіталу відображаються в Журналі 7. Записи до цього журналу здійснюються на підставі відомостей аналітичного обліку чи безпосередньо на підставі первинних документів. Порядок ведення аналітичного обліку наведено на рис. 2.1.

Синтетичний облік статутного капіталу ведеться за формами власності (державна, кооперативна, акціонерна, приватна та ін.) і за іншими ознаками власності (наприклад, види акцій).

Аналітичний облік статутного капіталу ведеться по кожному засновнику (учаснику), акціонеру, пайовику підприємства.

Кореспонденція бухгалтерських рахунків з обліку власного капіталу наведено у таблиці 2.1.

Кореспонденція бухгалтерських рахунків з обліку власного капіталу

Таблиця 2.1

Зміст операцій	Д-т	К-т
Облік статутного капіталу
11	Оголошено статутний капітал	46	40
22	Відображено внески до статутного капіталу:
	- грошовими коштами	30,31	46
	- виробничими запасами	20	46
	- малоцінними та швидкозношувальними предметами	22	46
	- основними засобами	10	46
33	Відображено збільшення статутного капіталу в результаті продажу акцій за ціною, нижчою від їх номінальної вартості	421	40
44	Відображено збільшення статутного капіталу за рахунок реінвестування доходів, нарахованих учасникам та засновникам товариства.	671	40
55	Відображено збільшення статутного капіталу за рахунок індексації балансової вартості основних засобів	423	40
66	Відображено збільшення статутного капіталу за рахунок реінвестування прибутку	443	40
77	Відображено зменшення статутного капіталу через викуп власних акцій у акціонерів з метою їх анулювання.	40	451
Облік пайового капіталу
18	Оприбутковано внески членів кооперативу	30,31	41
29	Поповнено пайовий капітал за рахунок нерозподіленого прибутку	44	41
310	Направлено пайові внески на формування статутного капіталу при реорганізації підприємства в акціонерне.	41	40
Облік додаткового капіталу
111	Відображено збільшення статутного капіталу за рахунок додаткового капіталу	42	40
212	Відображено суму готівки, що надійшла до каси в обмін на первісно розміщені акції і перевищує номінальну вартість таких акцій	30	421
313	Відображено суму первісної дооцінки основних засобів	10	423
414	Відображено суму перевищення збитку від продажу акцій над залишком емісійного доходу	44	421
515	Відображено вартість основних засобів, безоплатно одержаних підприємством	152	424
Облік резервного капіталу
116	Відображено формування резервного капіталу відповідно до установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку	443	43
217	Відображено використання резервного капіталу на покриття збитків підприємства	43	442
Облік нерозподілених прибутків (непокритих збитків)
118	Відображено використання прибутку на нарахування дивідендів власникам акцій	443	671
219	Відображено списання непокритого збитку за рахунок пайового капіталу відповідно до статутних документів	41	442
320	Відображено прибутки, отримані внаслідок діяльності підприємства	79	441
421	Відображено збитки, отримані внаслідок діяльності підприємства	442	79

2.2 Синтетичний облік додаткового та резервного капіталу

Додатковий капітал обліковується на рахунку 42 «Додатковий капітал», утворення якого спеціально не регламентується. Він є абстрактним поняттям, яке виражає відхилення від статутного капіталу з різних причин:

емісійний доход;

додатково вкладений засновниками капітал:

дооцінка активів;

безплатно отримані основні засоби, необоротні й. нематеріальні активи та ін.

Оскільки статутний капітал є величиною фіксованою у статуті, а окремі господарські операції вимагають зміни статутного капіталу, то такі зміни обліковуються на регулюючому рахунку 42 «Додатковий капітал». На цьому рахунку відображається різниця між номінальною вартістю випущених акцій, що відповідає розміру статутного капіталу, та їх ринковою вартістю (може бути нижчою або вищою від номінальної); суми дооцінки або уцінки активів і вартості необоротних активів, безоплатного отримання активів від юридичних чи фізичних осіб та інші операції.

На субрахунку 421 «Емісійний доход» відображається різниця між продажною і номінальною вартістю акцій, оголошених до реалізації.

Зменшення емісійного доходу відбувається, якщо викуповуються акції власної емісії в акціонерів за викупною вартістю, яка дорівнює номінальній. Якщо акції викуповуються за ціною, нижчою від номінальної, емісійний доход зменшується.

На субрахунку 422 «Інший вилучений капітал» відображається вкладений засновниками капітал (на підприємствах, крім акціонерних товариств), який перевищує розмір статутного капіталу і не вимагає перереєстрації статуту. Сюди відносяться різні внески для фінансово-господарської діяльності підприємства (придбання оборотних і необоротних активів, для реалізації перспективних проектів, позики засновників для розвитку підприємства. покриття збитків тощо). Внески можуть вноситися за рішенням засновників на цілі, пов'язані з подальшим існуванням і розвитком бізнесу. Вони вносяться на добровільних засадах і на умовах, вироблених на зборах засновників. Внески можуть бути безповоротними або повертатись на умовах укладених угод.

При внесені грошових коштів чи майна робиться запис:

Д-т 10 «Основні засоби»;

Д-т 20 «Виробничі запаси»;

Д-т 30 «Каса»;

Д-т 31 «Рахунки в банках»;

К-т 422 «Інший вкладений капітал».

Повернення грошових коштів чи майна відображається зворотними записами.

На субрахунку 423 «Дооцінка активів» відображається сума дооцінки або уцінки необоротних та фінансових активів у випадках, передбачених законодавством і стандартами бухгалтерського обліку.

Сума уцінки та дооцінки необоротних і нематеріальних активів довгострокових фінансових інвестицій та капітальних інвестицій визначається на основі проведення інвентаризацій і оформляється при дооцінці активів записами:

Д-т10 «Основні засоби»;

Д-т 11 «Інші необоротні матеріальні активи»;

Д-т 12 «Нематеріальні активи»;

Д-т14 «Довгострокові фінансові інвестиції»;

Д-т 15 «Капітальні інвестиції»;

К-т 423 «Дооцінка активів».

Зворотні записи складаються на суму уцінки, але потрібно відзначати, що такі проводки робляться з рахунками необоротних активів (дебет 423; кредит 10, 11, 12, 15) і лише у випадках, коли уцінюються об'єкти, які раніше були дооцінені.

На субрахунку 424 «Безоплатно отримані необоротні активи» відображається вартість необоротних активів, отриманих підприємством від юридичних і фізичних осіб. Прикладом таких операцій може бути передача необоротних активів у якості подарунка, передача об'єктів меценатами, доброчинними фондами, як допомога постраждалим від стихійного лиха. Така передача повинна бути зафіксована у первинних документах із приміткою, що об'єкти необоротних активів передані безоплатно, і лише за цих умов робиться в обліку запис на їх справедливу вартість:

Д-т 10 «Основні засоби»;

Д-т 11 «Інші необоротні матеріальні активи»;

Д-т 12 «Нематеріальні активи»;

Д-т 15 «Капітальні інвестиції»;

К-т 424 «Безоплатно отримані необоротні активи». На суму безоплатно отриманих об'єктів необоротних активів нараховується амортизація, яка у даному звітному періоді вважається доходом.

Прийняті об'єкти можуть бути зараховані до виробничих запасів, експлуатуватися з усіма наслідками, що з цього випливають (нарахування зносу, передача в оренду, продаж та ін.).

На субрахунку 425 «Інший додатковий капітал» обліковуються інші види додаткового капіталу, які не можуть бути віднесені на попередні субрахунки, наприклад: збільшення капіталу за рахунок надходжень довгострокової фінансової допомоги грошима юридичних і фізичних осіб, надходження коштів від санаторів при оголошенні підприємства банкрутом.

На суму отриманих коштів складається запис:

Д-т 30 «Каса»;

Д-т 31 «Рахунки в банках»;

К-т 425 «Інший додатковий капітал». Повернення коштів оформляється записом:

Д-т 425 «Інший додатковий капітал»;Кт ЗО «Каса»;

К-т 31 «Рахунки в банках».

Аналітичний облік ведеться у відомості 7.1 в розрізі субрахунків. У відомості показується сальдо на початок місяця (дебет чи кредит), записи в дебет рахунка 42 з кредита рахунків (10, 13, 44, 11, 12, 14, 15, 20, 22, 28, 35, 40, 41, 43, 45, 46, 74), записи з кредита 42 в дебет рахунків (10, 30, 31, 11, 12, 13, 14, 15, 20, 22, 25, 26, 28, 35, 46, 48), сальдо на кінець місяця і разом оборот із початку року.

Резервний капітал -- сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Для обліку резервного капіталу у Плані рахунків призначений пасивний рахунок 43 «Резервний капітал». За кредитом рахунка відображається створення резервів, за дебетом -- їх використання. Сальдо цього рахунка кредитове і відображає залишок резервів на кінець звітного періоду.

Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами, джерелами їх утворення та напрямком використання.

Здійснення відрахувань від прибутку на створення (поповнення) резервного капіталу відображається в обліку записом:

Д-т 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)»

К-т 43 «Резервний капітал».

Резервний капітал призначений для покриття непередбачених витрат, збитків на сплату боргів підприємства в разі його ліквідації. Залишки невикористаних коштів резервного капіталу переходять на наступний звітний період.

Використання коштів резервного капіталу на покриття втрат внаслідок надзвичайних ситуацій:

Д-т 43 «Резервний капітал»

К-т 10 «Основні засоби»

К-т 15 «Капітальні інвестиції»

К-т 20 «Виробничі запаси»

К-т 26 «Готова продукція»

К-т 14, 35 «Фінансові інвестиції»

К-т 30 «Каса».

Покриття витрат підприємства з усунення наслідків надзвичайних ситуацій:

Д-т 43 «Резервний капітал»

К-т 66 «Розрахунки по заробітній платі»,

К-т 65 «Розрахунки за страхуванням»,

К-т 23 «Виробництво».

Направлені кошти резервного капіталу на покриття збитків звітного періоду:

Д-т 43 «Резервний капітал»

К-т 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».

Використання коштів резервного капіталу на виплату дивідендів засновникам:

Д-т 43 «Резервний капітал»

К-т 67 «Розрахунки з учасниками».

Резервний капітал не реєструється підприємством і може утворюватися за рахунок фінансового результату підприємства і додаткового капіталу. Призначення резервного капіталу полягає в тому, щоби створити певний фінансовий резерв для погашення можливих збитків у майбутньому або використання на покриття непередбачених витрат та сплати боргів при ліквідації підприємства.

Для обліку резервного капіталу призначений рахунок 43 «Резервний капітял», дебет якого записується використання, а в кредит - створення резерву.

Розмір резервного капіталу визначається установчими документами, але в акціонерних товариствах він не повинен бути меншим 25% від статутного капіталу, а щорічні відрахування мають становити не менше 5% річного прибутку.

Політика щодо створення резервного капіталу розробляється з урахуванням ризику роботи на конкретному ринку, рівня конкуренції, перспектив подальшого росту, характеру продукції, можливостей її збуту та інших факторів. Якщо резервний капітал дорівнює статутному, або навіть перевищує його, то підприємство зможе маневрувати ним, а саме - покривати збитки, сплачувати борги при оголошенні його банкрутом. При недостатньому резервному капіталі справи підприємства можуть бути безнадійними. З іншого боку, створення резервного капіталу вимагає вилучення частини прибутку чи додаткового капіталу з обороту на тривалий період, а це означає з точки зору колективу підприємства недоотримання доходів через зменшення оплати праці, дивідендів на акції та інших виплат за рахунок прибутку. Отже, необхідно вибрати оптимальний варіант для створення резервного капіталу.

У бухгалтерському обліку формування резервного капіталу відображається нарахуваннями за кредитом рахунка 43.

Використання додаткового капіталу на поповнення резервного відображається записом:

Д-т 42 «Додатковий капітал»;

К-т 43 «Резервний капітал».

Крім двох зазначених джерел формування резервного фонду, інших немає. Кошти резервного капіталу можуть використовуватися тільки у двох випадках:

1) на поповнення статутного капіталу, якщо з нього були зроблені вилучення методом викупу акцій та нарахованих дивідендів за відсутності прибутку.

2) на покриття збитків.

На рахунках бухгалтерського обліку ці операції відображаються:

1) Використано резервний капітал на поповнення статутного:

Д-т 43 «Резервний капітал»;

К-т 40 «Статутний капітал».

2) За рахунок резервного капіталу списано збитків, отриманих за рік:

на погашення

Д-т 43 «Резервний капітал»;

К-т 442 «Непокриті збитки».

У випадках, коли нараховуються дивіденди за відсутності прибутків з резервного капіталу необхідно складати дві проводки. Перший запис робиться на суму нарахованих дивідендів за рахунок статутного капіталу:

Д-т 40 «Статутний капітал»;

К-т 67 «Розрахунки з учасниками».

Друга проводка - на поповнення статутного капіталу, який зменшився на суму нарахованих дивідендів:

Д-т 43 «Резервний капітал»;

К-т 40 «Статутний капітал».

Синтетичний облік резервного капіталу (кредит рахунка 43) ведеться в журналі 7, аналітичний облік - в оборотній відомості довільної форми за видами та напрямами його використання.

2.3 Синтетичний та аналітичний облік неоплаченого капіталу

В обліку формування та змін статутного капіталу використовуються активні, регулюючі, контрарні рахунки 46 «Неоплачений капітал».

Рахунок 46 «Неоплачений капітал» призначений для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства. За дебетом рахунка відображається заборгованість засновників (учасників): за внесками до статутного капіталу підприємства, а також номінальна вартість розміщених неоплачених акцій. За кредитом -- погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу і номінальна вартість сплачених акцій. Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщених неоплачених акцій і кожному засновнику (учаснику) підприємства.

Після здійснення усіх внесків учасниками сальдо на рахунку 46 не залишається.

Неоплачений капітал - це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до капіталу.

Неоплачений капітал обліковується на активному, розрахунковому 46 рахунку "Неоплачений капітал", який призначений для обліку розрахунків із засновниками підприємства (акціонерами акціонерних товариств, учасниками господарського товариства і т. д.) по вкладах до статутного капіталу підприємства.

По дебету рахунка 46 "Неоплачений капітал" відображається заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного капіталу підприємства, по кредиту - погашення цієї заборгованості.

Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщених неоплачених акцій(для акціонерних товариств) та за кожним засновником (учасником) підприємства

При створенні акціонерного товариства та після прийняття рішень про випуск акцій і оголошення передплати на них вся сума зареєстрованого Статутного капіталу відображається за новою методологією (порівняно з тією, що існувала до 2000 р.) бухгалтерського обліку як неоплачений капітал записом:

Дебет рахунка № 46 "Неоплачений капітал"

Кредит рахунка № 40 "Статутний капітал"

Зменшення заборгованості за акції (неоплаченого капіталу) внаслідок фактичного надходження внесків засновників та учасників акціонерного товариства, на які вони підписались. У фінансовому обліку ця операція відображається на кредиті рахунка 46 "Неоплачений капітал". Рахунки матеріальних цінностей, нематеріальних активів, грошових коштів (у національній або іноземній валюті) дебетуються

Майно передане в натуральній формі у власність підприємства в рахунок оплати акцій, оцінюється за домовленістю учасників. Підставою для відповідних записів у бухгалтерському обліку є документи, що засвідчують факт передачі об'єктів акціонерному товариству. Ці операції відображаються в обліку такими проводками.

В оплату передплати акцій надійшли активи (за відповідними сумами):

Д-т 10 "Основні засоби"

Д-т 15 "Капітальні інвестиції"

Д-т 12 "Нематеріальні активи"

Д-т 20 "Виробничі запаси"

Д-т 30 "Каса"

Д-т 31 "Рахунки в банках"

К-т 46 "Неоплачений капітал".

Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщених неоплачених акцій (для акціонерних товариств) та за кожним засновником (учасником) підприємства.

Не зважаючи на те, що статутний капітал є величиною, яка повинна бути незмінною і дорівнювати сумі, зафіксованій у статуті, на практиці досить часто бувають випадки, коли частина капіталу вилучається (викуповуються в акціонерів раніше реалізовані акції з метою їх перепродажу або анулювання, повертаються вклади засновникам, які вибувають з акціонерного товариства, повертаються паї тощо).

Синтетичний обліки неоплаченого капіталу ведеться в журналі 7 (за кредитом рахунка 46), аналітичний облік -у відомості чи книгах обліку довільної форми з відображенням сальдо на початок місяця, дебетового і кредитового обороту і сальдо на кінець місяця.

Неоплачений капітал обліковується за видами розміщених акцій, за кожним акціонером і засновником.

Треба звернути увагу на те, що рахунки класу 4 - капіталу, кореспондують, в основному, між собою та рахунками класу 3 -грошовими коштами та цінними паперами, і лише через рахунок 46 «Неоплачений капітал» здійснюється зв'язок з іншими рахунками класу 1, 2, 3, 5 і 6. Разом із тим через рахунок 46 переважно є доступ до рахунка 40 «Статутний капітал».

Отже, правильне і раціональне ведення цього рахунка має принципове значення для забезпечення інформації про власний капітал та його зміни.



2.4 Синтетичний та аналітичний облік вилученого капіталу

Вилучений капітал -- вартість акцій власної емісії, які на даний момент не розміщені серед акціонерів. Вилучений капітал не впливає на суму власного капіталу, а лише показує, що цей капітал належить підприємству, але не закріплений за конкретною особою (акціонером). Вилучений капітал повинен бути або перепроданий, або анульований.

Синтетичний облік статутного капіталу здійснюється на рахунку 40 “Статутний капітал”. Рахунок 40 “Статутний капітал” призначено для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства.

Суми заборгованості власників за внесками до статутного капіталу підприємства обліковуються на рахунку 46 “Неоплачений капітал”.

За дебетом рахунка 46 відображається заборгованість засновників (учасників) за внесками до статутного капіталу, а за кредитом - погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу.

Облік вилученого здійснюється на рахунках 45 “Вилучений капітал” у випадках викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою їх перепродажу; анулювання тощо.

По дебету рахунка 45 відображається фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його учасників, а по кредиту - вартість анульованих або перепроданих акцій (часток).

Рахунок 45 “Вилучений капітал” має такі субрахунки:

451?Вилучені акції”

452?Вилучені вклади й паї”

453?Інший вилучений капітал”

Аналітичний облік вилученого капіталу ведеться за видами акцій (вкладів, паїв). При журнальній формі обліку дані по рахункам 40 “Статутний капітал”, 45 “Вилучений капітал”, 46 “Неоплачений капітал” відображають в журналі 7.

Господарські операції з обліку статутного, вилученого та неоплаченого капіталу

1 Зареєстровано розмір статутного капіталу

Д-т 46; К-т 40

2 Погашення заборгованості учасниками (засновниками) за внесками до статутного капіталу

Д-т 10,12, 14,15, 20, 31, тощо; К-т 46

3 ії викуплені в акціонерів з метою їх анулювання:

Д-т 451; К-т 30,31

На суму анульованих акцій по їх номінальній вартості

Д-т 40; К-т 451

На суму, що перевищує номінальну вартість

Д-т 421; К-т 451

На суму, яка нижча від номінальної вартості акцій

Д-т 451; К-т 421.

Незважаючи на те, що статутний капітал є величиною, яка повинна бути незмінною і дорівнювати сумі, зафіксованій у статуті, на практиці досить часто бувають випадки, коли частина капіталу вилучається (викуповуються в акціонерів раніше реалізовані акції з метою їх перепродажу або анулювання, повертаються вклади засновникам, які вибувають з акціонерного товариства, повер-таються паї тощо).

Викуп акцій та повернення вкладів, паїв чи інших внесків засновникам, які вибули, погашається за рахунок раніше внесеного ними статутного капіталу. Погашення здійснюється грошима, цінними паперами, майном на суму, що зафіксована у боргових зобов' язаннях.

Синтетичний облік вилученого капіталу ведеться в журналі 7 (за кредитом рахунка 45), аналітичний облік -- у відомості чи книгах обліку довільної форми з відображенням сальдо на початок місяця, дебетового і кредитового обороту і сальдо на кінець місяця.

Облік вилученого капіталу ведеться за видами акцій, вкладів і паїв та особами (юридичними і фізичними).

Треба звернути увагу на те, що рахунки класу 4 -- капіталу, кореспондують, в основному, між собою та рахунками класу 3 -- грошовими коштами та цінними паперами, і лише через рахунок 46 «Неоплачений капітал» здійснюється зв'язок з іншими рахунками класу 1, 2, 3, 5 і 6. Разом із тим через рахунок 46 переважно є доступ до рахунка 40 «Статутний капітал».

Отже, правильне і раціональне ведення цього рахунка має принципове значення для забезпечення інформації про власний капітал та його зміни. Доцільно на цю ділянку призначити досвідченого працівника бухгалтерії, який добре розбирається у фінансових проблемах та бухгалтерському обліку.



Розділ 3. Шляхи вдосконалення бухгалтерського обліку власного капіталу

Нехай підприємство має укомплектований склад робітників бухгалтерської служби. Бухгалтерія на підприємстві розподілена по відділам: облік розрахунків з постачальниками, облік готової продукції, облік власного капіталу, облік основних засобів та інші відділи, які підпорядковані головному бухгалтерові.

Деякі підприємства для полегшення обліку використовує програмний комплекс SVOD, який забезпечує необхідними номенклатурами обліку, автоматично формує головну книгу, оборотно - сальдові відомості по рахункам, Головну книгу, Баланс, інші форми звітності. Тому можна сказати, що суттєвих недоліків по обліку власного капіталу на тому підприємстві немає.

Але можна знайти деякі шляхи вдосконалення обліку власного капіталу. Так, наприклад, у зв'язку з тим, що деякі підприємства є акціонерним підприємством, то великий об'єм роботи в обліку власного капіталу займає складання Звіту про власний капітал.

Згідно з Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (МСБО) фінансові звіти складаються більшістю підприємствам і надаються зовнішнім користувачам у більшості країн світу. І хоча такі фінансові звіти можуть виглядіти однаковими, вони відрізняються один від одного, адже кожна країна має свої соціальні, економічні, законодавчі особливості.

Фінансові звіти є складовою частиною фінансової звітності. Повний набір фінансової звітності згідно МСБО, як правило, містить Баланс, Звіт про прибуток та збиток, Звіт про зміни в фінансовому стані підприємства (який може складатися у вигляді різних форм, наприклад у вигляді Звіту про рух грошових коштів чи фондів), Звіт про зміни у власному капіталі, а також примітки та інші форми, які є невід'ємною частиною фінансових звітів. Вони також можуть містити додаткову інформацію та таблиці, які випливають з наведених звітів та базуються на них. Ці таблиці або інформація може стосуватися, наприклад, фінансової інформації, вартості випущених акцій, розкриття впливу зміни цін на ринках збуту. Але, фінансові звіти не містять такі документи, як звіт директорів, дискусія і аналіз керівництва та аналогічні документи, які можуть вплинути на процес прийняття управлінського рішення.

Зараз МСБО використовується:

як основа національних вимог до бухгалтерського обліку в багатьох країнах (в Україні це П(С)БО);

як міжнародний базовий підхід тими країнами, котрі розробляють свої вимоги (стандарти).

Звіт про зміни у власному капіталі - в Україні це Звіт про власний капітал - відображає надходження власного капіталу на підприємстві.

Перевірка співставності показників в даній формі звітності буде сприяти якісному аудиту. На основі проведеного аналізу обліку власного капіталу пропоную реформувати бухгалтерський облік на Україні:

вдосконалити П(С)БО на основі діючого в Україні законодавства, міжнародних стандартів;

вдосконалити форми фінансової звітності.

В розробленій формі присутні: прозорість, абсолютна зрозумілість, чітка схема ідентифікованих термінів та понять, адаптованих до міжнародних, що дає високі можливості залучати нових інвесторів, у тому числі іноземних.

Нормативною базою при формуванні власного капіталу підприємства є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал» (затверджений наказом Мінфіну України № 87 від 31.03.1999р.).

При організації обліку власного капіталу необхідно враховувати наступні фактори: форму власності; організаційно - правову форму господарювання; кількість засновників, а також інформацію про власний капітал, що наводиться в наказі про облікову політику.

Правильність обліку власного капіталу має велике значення для засновників та учасників товариства, тому повинна бути розроблена вдосконалена нормативна та законодавча база, яка змогла би захистити як засновників, так і споживачів випускаємої підприємством продукції.

На даний момент в Україні достатньо розвинута законодавча база, яка постійно доповнюється та змінюється, що зумовлено високою конкуренцією та нестабільність ринкової економіки в країні.



Висновок

Підсумовуючи вищевикладене можна сказати, що сума власного капіталу являє собою загальну вартість засобів, отриманих від засновників у різній формі з повною передачею права власності на ці засоби підприємству, або залишених засновниками на підприємстві, а також отриманих в процесі діяльності підприємства (як в результаті власної діяльності, так і безоплатно).

Величина власного капіталу є важливою економічною категорією, оскільки вказує на платоспроможність підприємства. Особливістю цієї категорії є невизначеність власного капіталу з точки зору його місцезнаходження на підприємстві. Тому питання обліку власного капіталу, його складових частин, є дуже актуальними і з класу рахунків, що застосовуються для обліку власного капіталу необхідно вилучити рахунки, на яких обліковуються об'єкти, що не відносяться до власного капіталу.



Список використаних джерел

1. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для вузів. К.: Либідь, 2000. - 692 с.

2. Бухгалтерский учет в торговле: Учеб для студентов / Я.В.Соколов, А.Д.Зыков, А.П.Капралов и др. - 2-е изд. - М.: Экономика, 1986. - 432 с.

3. Бухгалтерський облік у галузях економіки: Підруч. для студ. вищ. навч. закл./ Захожий В.Б., Базась М.Ф., Матюха М.М; за ред. Захожая В.Б.,Базася М.Ф. - К.: МАУП, 2005 - 958 с.

4. Бухгалтерський облік: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Л. Г. Ловінська, Л. В. Жилкіна, О. М. Голенко та ін. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 370 с.

5. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для вузів / За ред. Ф.Ф. Бутинця. 2-е вид. - Житомир: ПП “Рута”, 2001. - 608 с.

6. Голов С. Звіт про рух грошових коштів // Бухгалтерський облік і аудит. - 2000. - №4. - С. 3-15.

7. Горицкая Н.Г. Бухгалтерский учет и финансовая отчетность в Украине с 2000 года. - К.: Либідь, 2000. - 567 с.

8. ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» від 16 липня 1999 року.

9. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для вузів / За ред. Ф.Ф. Бутинця. 2-е вид. - Житомир: ПП “Рута”, 2001. - 608 с.

Размещено на Allbest.ru

...