Операційні витрати підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Поняття, склад і класифікація операційних витрат підприємства

Під операційними витратами (собівартість) розуміються виражені в грошовій формі витрати трудових, матеріальних, нематеріальних, фінансових ресурсів на здійснення операційної діяльності.

Операційні витрати підприємства характеризуються такими основними показниками:

· абсолютною сумою витрат. Показник дає уявлення про обсяг операційних витрат, але не дозволяє судити про їхню ефективність;

· коефіцієнтом (або рівнем) витратоємкості операційної діяльності.

Він визначається як відношення суми валового або чистого операційного прибутку до суми витрат. Даний показник є показником ефективності операційних витрат.

В умовах ринкової економіки виникає проблема не стільки у визначенні витрат, їхньому розподілі за об'єктами та забезпеченні мінімізації, скільки в управлінні ними в умовах конкуренції і визнання доцільності та досягнення необхідної їхньої прибутковості. Завдавання полягає не у їхній мінімізації, а в досягненні такого рівня, за яким їх визнають споживачі та які приносять відповідний прибуток виробникам.

Мета аналізу витрат діяльності підприємства полягає в інформаційному забезпеченні та всебічній оцінці досягнутих результатів, їхній оптимізації та обґрунтуванні управлінських рішень щодо подальшої раціоналізації. Для досягнення цієї мети проводять аналіз на основі принципів системного, комплексного та кібернетичного підходів до аналізу економіки.

В основу системного підходу покладено дослідження об'єктів системи, розкриття їхньої цінності, виявлення багатьох типів зв'язків, зведення їх в єдину теоретичну систему.

Системний підхід до аналізу витрат передбачає:

· виявлення місця та ролі показників витрат в оцінці досягнутої ефективності виробництва;

· розроблення принципової схеми аналізу на основі класифікації факторів і резервів раціоналізації витрат;

· визначення методів вимірювання факторів і резервів раціоналізації витрат;

· визначення основних напрямів мобілізації виявлених резервів раціонального використання виробничих ресурсів у поточному і перспективному плануванні собівартості.

Комплексний підхід означає вивчення об'єктів як системи з погляду формування інформації для прийняття управлінських рішень. Комплексний підхід збігається з системним підходом лише стосовно вивчення окремих аспектів, окремих показників. їхня динаміка і прогноз на перспективу не збігаються, коли йдеться про аналізований об'єкт загалом. Тоді комплексний підхід виступає як принцип системного підходу.

Він означає узгодження й одночасне дослідження у взаємозв'язку різних аспектів господарської діяльності на основі вивчення системи показників для отримання кінцевих результатів, визначення та вимірювання факторів, що їх зумовлюють, виявлення резервів підвищення ефективності виробництва, отримання інформації для обґрунтування управлінських рішень.

Комплексність економічного аналізу виявляється в трьох напрямах.

По-перше, в процесі аналізу враховують не лише економічні, а й технічні, соціальні, технологічні та інші фактори.

По-друге, в тіснішому зв'язку його цілей і завдань з цілями управління; по-третє, в багаторівневому аспекті аналізу.

Кібернетичний підхід передбачає розгляд об'єктів як системи, яка складається з елементарних перетворювачів інформації. При кібернетичному підході аналіз підпорядкований цілям синтезу економічної системи і її вдосконалення, економіко-математичні методи аналізу збігаються з системним дослідженням економіки та управління об'єктом.

Інформаційна база проведення аналітичних досліджень витрат формується за вихідною інформацією кошторисів (нормативів) витрат, за даними бухгалтерського та статистичного обліку, за матеріалами ревізій і спеціальних обстежень та ін.

Враховуючи управлінський аспект аналізу витрат, виділяємо його аналітичні оцінки, пов'язані з пошуком резервів витрат та можливостями їх мобілізації. Для цього визначимо послідовність аналізу.

На першому етапі дають загальну оцінку виконанню кошторису (стандартів) витрат в розрізі економічних елементів, на другому - оцінку відхилень від стандартних прямих витрат, на третьому - аналіз виконання бюджету (кошторису) накладних витрат, на четвертому - аналіз собівартості (калькуляції) окремих виробів, на п'ятому етапі треба дати оцінку впливу зміни витрат на кінцеві виробничо-фінансові результати діяльності підприємства.

Створення ефективного аналітичного забезпечення управління витратами пов'язане з:

· виготовленням конкурентоспроможної продукції;

· наявністю якісної та реальної інформації щодо собівартості окремих видів продукції, виконаних робіт (послуг) та їхніх позицій на ринку;

· можливістю використання гнучкого ціноутворення;

· наданням об'єктивних даних для складання бюджету підприємства;

· можливістю оцінки раціоналізації витрат за центрами їхнього формування та центрами відповідальності.

З метою управління витратами господарського суб'єкта проводять їхню класифікацію, що дає змогу визначити природу та особливості формування, розподілу витрат за визначеними об'єктами управління. Відповідно до оцінок фінансових результатів та стосовно руху грошових коштів доцільно виділити витрати операційної, інвестиційної і фінансової діяльності.

Для ефективного управління операційними витратами підприємства була розроблена відповідна їхня класифікація. Ця класифікація використовується в процесі обліку, аналізу, калькуляції, планування і контролю операційних витрат, що формують виробничу собівартість продукції.

Систематизація операційних витрат за класифікаційними ознаками була представлена в таблиці.

Систематизація видів операційних витрат підприємства за основними класифікаційними ознаками

Ознаки класифікації операційних витрат підприємства	Види витрат по відповідних ознаках класифікації
1. За рівнем еластичності до обсягу реалізації продукції	змінні; постійні
2. За змістом операційного процесу	операційні витрати, пов'язані з виробництвом продукції; операційні витрати, пов'язані із збутом продукції; повні операційні витрати
3. За способом віднесення до конкретного об'єкту витрат	прямі; непрямі (обернені)
4. За відношенням до виробничого процесу	основні; накладні
5. За економічним змістом	матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація основних фондів і нематеріальних активів; інші витрати

Визначальними в системі комплексного економічного аналізу та в аналітичному забезпеченні групування витратами за схемою «діяльність - витрати - фінансовий результат» є їхнє групування за економічними елементами та статтями калькуляції.

Групування витрат за економічними елементами стосується лише операційної діяльності підприємств і дає змогу провести аналіз складу, структури та ефективності витрат. Можна визначити залежність витрат від технічного рівня розвитку та ефективності використання матеріальних, трудових ресурсів, визначити пріоритетні напрями їхньої раціоналізації. Поелементне групування використовують, визначаючи граничний рівень витрат, для складання кошторисів та формування їхньої нормативної бази. Групування витрат за економічними елементами має типову структуру.

Групування витрат за статтями калькуляції дає змогу визначити цільове здійснення витрат, узагальнити їх за місцем виникнення відповідно до виготовленої продукції, виконаних робіт, стосовно видів діяльності та у зв'язку з проведенням різних організаційно-технічних заходів.

Проте наведене групування не дозволяє здійснювати контроль і аналіз витрат за цільовим призначенням в процесі виробництва (по цехах, дільницях і видах виробів), і незрозуміло, на які цілі або потреби були здійснені такі витрати.

Отже, для контролю і аналізу вироблюваних витрат разом з обліком їх по економічних елементах застосовується групування витрат на виробництво за статтями калькуляції, за якими і обчислюється собівартість продукції.

Встановлення переліку і складу статті калькуляції виробничої собівартості продукції тепер було віднесено до компетенції підприємства і має бути регламентоване його обліковою політикою.

Типове групування витрат на виробництва за статтями калькуляції з урахуванням вимог П(С)БУ:

· сировина і матеріали;

· купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій;

· паливо, енергія на технологічні цілі;

· повернені відходи (віднімаються);

· основна заробітна платня виробничих робітників;

· додаткова заробітна платня виробничих робітників;

· відрахування на соціальне страхування;

· витрати, пов'язані з підготовкою і освоєнням виробництва продукції;

· витрати на утримання і експлуатацію обладнання;

· загальновиробничі витрати;

· втрати унаслідок технічно неминучого браку;

· попутна продукція (віднімається);

· інші виробничі витрати.

Залежно від особливостей технології і організації виробництва, а також питомої ваги в собівартості продукції окремих видів витрат підприємства можуть об'єднувати наведені статті в одну: «загально виробничі витрати».

Управління витратами на підприємстві відбувається за місцем їхнього виникнення та центрами відповідальності. Для проведення аналізу раціональності витрат та контролю за їхнім рівнем формують бюджети витрат за калькуляційними підрозділами (виробничими, адміністративними, збутовими і ін).

Облік фактичних витрат відбувається на окремих синтетичних рахунках кожного підрозділу. Фактичні витрати зіставляють з бюджетними, які коректують на обсяг діяльності визначеного центру витрат чи центру відповідальності (найчастіше вони збігаються). Отже, треба визначити одиниці виміру обсягу діяльності.

Для виробничих підрозділів - це обсяг виготовленої продукції чи виконаних робіт (послуг). Для адміністративних чи інших функціональних підрозділів за одиницю діяльності часто приймають витрати праці у певній кількості нормативного (стандартизованого) часу.

За центрами відповідальності витрати групуються відповідними кошторисами для кожного рівня управління. У зв'язку з цим проводять класифікацію витрат на контрольовані та неконтрольовані для кожного рівня відповідальності. У процесі аналізу дають оцінку дотриманню бюджету витрат та активності керівників кожного рівня щодо їхньої раціоналізації.

В економічному аналізі класифікація витрат залежить також від того, яке управлінське завдання потрібно вирішити, а саме:

· розрахунок собівартості продукції (робіт, послуг) і визначення фінансового результату;

· прийняття управлінських рішень щодо раціоналізації витрат і їхнього планування:;

· контроль та регулювання витрат центрами за відповідальність.

З огляду на це витрати класифікують таким чином:

· Вичерпані - це витрати, які призводять до зменшення активів або до збільшення зобов'язань у процесі поточної діяльності для отримання доходу в звітному періоді. Невичерпані - це витрати майбутніх періодів.

· Витрати на продукцію - це витрати, пов'язані з виробництвом продукції або з придбанням товарів для продажу. Витрати періоду непов'язані з виробничою діяльністю, розглядають як витрати того періоду, коли вони були здійснені (маркетингові, дослідницькі та ін.).

· Прямі - це такі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до певного об'єкта витрат (сировина й основні матеріали, купівельні вироби та напівфабрикати, основна заробітна плата виробничих робітників, паливо на технологічні цілі та силова електроенергія). Непрямі витрати не можуть бути безпосередньо віднесені до певного об'єкта витрат і розподіляються спеціальними методами (амортизація, витрати на опалення й освітлення тощо).

· Основними називаються витрати, які безпосередньо пов'язані з технологічним процесом виробництва. Вони поділяються на три групи: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати.

· Виробничі накладні витрати виникають у зв'язку з організацією, обслуговуванням виробництва, управління ним. Частина цих витрат еластично залежить від обсягу виробництва (на ремонт устаткування, утримання і експлуатація основних засобів виробничого призначення тощо). Інші витрати є постійними і визначаються політикою вищої адміністрації.

· Релевантні (нерелевантні витрати можуть бути змінені внаслідок прийняття управлінських рішень. Різниця між альтернативними рішеннями щодо витрат називається диференціальними витратами.

· Дійсні витрати вимагають оплати грошима чи іншими активами. Можливі витрати - це втрачена вигода, коли вибір одного варіанта вимагає відмови від альтернативного рішення.

· Маржинальні витрати - це витрати на виробництво додаткових видів продукції. Середні - це середньозважені витрати на одиницю продукції.

Механізм управління та аналітичне забезпечення прийняття рішень щодо раціоналізації витрат періоду має аналогічну методологічну основу.

2. Економічна характеристика операційних витрат на підприємстві ПрАТ «Київстар»

Приватне акціонерне товариство «Київстар» (далі у тексті -- «Київстар», або «Компанія») було створене та зареєстроване відповідно до законодавства України 3 вересня 1997 р. Діяльність Компанії включає проектування, будівництво та експлуатацію мережі стільникового зв'язку в Україні та надання широкого спектру послуг мобільному зв'язку в Україні.

Юридична адреса Компанії: Україна, м. Київ, 03110, Червонозоряний пр-т, 51. Головний офіс Компанії та її основне місце ведення діяльності розташовані за адресою: Україна, м. Київ, 03113, вул. Дегтярівська, 53.

Місія та цінності

Наша місія: «Ми покращуємо життя, надаючи телекомунікаційні послуги найвищої якості».

Діяльність «Київстар» підпорядкована ключовій ідеї Великої Турботи про клієнтів, в основі якої п'ять цінностей: розуміти, бути найкращими, тримати слово, надихати, дарувати радість. На цій основі і цінностях ми будуємо бачення втілення нашої місії.

Наше бачення: «Бути найкращою компанією України, яка гідна найвищої довіри».

Основні види діяльності:

- діяльність у сфері проводового електрозв'язку;

- діяльність у сфері безпроводового електрозв'язку;

- інша діяльність у сфері електрозв'язку.

Підприємство має ліцензії на надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку:міжнародного на території України; надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку: міжнародного на території України; надання послуг фіксованого місцевого телефонного зв'язку з ємністю мережі понад 10000 номерів з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку на всій території України; надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку на базі стандарту GSM - 1800 на всій території України; надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку на базі стандарту GSM - 900 на всій території України та ін..

Основні послуги:

Ш голосові послуги мобільного зв'язку

Ш передача текстових та мультимедійних повідомлень

Ш пакетні послуги

Ш послуги роумінгу

Ш послуги Інтернет

Ш послуги мережі (переадресація, автовідповідач, сім-контроль, конфіденційність тощо)

Ш консультування та служба підтримки абонентів.

Існуюча на підприємстві система калькулювання

Через проблему віднесення витрат на окремий вид послуг, собівартість окремих послуг не обліковується, і може бути визначена лише приблизно.

Можемо навести орієнтовний приклад розрахунку собівартості однієї хвилини голосових послуг. Для цього розрахуємо суму усіх витрат та розподілимо їх за допомогою коефіцієнту. За базу розподілу візьмемо дохід від наданих послуг, адже це єдина доступна інформація. Величина основних статей затрат взята з фінансової звітності (Табл. 2). Для розрахунку доходу від голосових послуг скористаємося показником дохідності на одного абонента за місяць, детальний розрахунок поданий в таблиці 3.

Таблиця 2. Окремі статті затрат фінансової звітності

Стаття витрат	Загальна сума тис.грн	Голосові послуги
		2011 рік	2012рік	2013рік
	2011р.	2012р.	2013р.	Коефіцієнт розподілу	? ( тис.грн)	Коефіцієнт розподілу	? ( тис.грн)	Коефіцієнт розподілу	? ( тис.грн)
Заробітна плата	711305	743609	662670	0,76073562	541115,05	0,7389470	549487,674	0,78537446	520444,093
Адміністративні витра ти	820046	843349	924531	0,76073562	623838,202	0,73894705	62190,253	0,78537446	726103,034
Витра ти на збут	625697	954256	980050	0,76073562	475989,995	0,73894705	705144,653	0,78537446	769706,239
Експлуатаційні витра ти	2179320	1672465	1655991	0,76073562	1657886,35	0,73894705	1235863,07	0,78537446	1300573,03
Електроенер гія	101956	102871	104568	0,76073562	77561,5608	0,73894705	76016,2216	0,78537446	82125,0365
Орендні платежі	1434010	1436026	1487035	0,76073562	1090902,48	0,73894705	1061147,17	0,78537446	1167879,31
Інші витра ти	485567	536002	562285	0,76073562	369388,112	0,73894705	396077,095	0,78537446	441604,278
Всього	6357901	6288578	6377130	Х	4836681,74	Х	4646926,14	Х	5008435,02

Таблиця 3. Визначення показника дохідності на одного абонента за місяць

Роки	Кількість абонентів, млн. (за даними аудиторського звіту)	ARPU, грн.міс. (за даними аудиторського звіту)	Дохід від голосових послуг, тис.грн [1]*[2]*12*100	Загальний дохід, тис.грн (у звіті про фін. результати)	Коефіцієнт розподілу [3]/ [4]
2011	24,6	39,6	11689920	15366600	0,76073562
2012	25	39,9	11970000	16198725	0,73894705
2013	25,5	41,2	12607200	16052470	0,78537446

Для визначення собівартості одиниці послуги, слід загальну суму витрат, віднесених на послугу, поділити на обсяг наданих послуг.

Таблиця 4. Визначення собівартості одиниці послуги

Роки	Загальний трафік, тис.хв (за даними аудиторського звіту)	Загальна сума витрат на голосові послуги тис. грн. (з табл.2)	Собівартвсть одиниці голосових послуг, коп./хв. [2]/[1]*100
2011	148965230	4836681,74	3,2468528
2012	149000000	4646926,14	3,11874238
2013	149798432	5008435,02	3,34344956

Таким чином, ми спостерігаємо,що собівартість однієї хвилини голосових послуг у досліджуваних роках залишається майже незмінною і становить близько 3 коп. Це стосується лише послуг в середині країни, послуги роумінгу дорожчі, адже там з'являються платежі операторам інших країн. Ще раз наголошуємо, що це орієнтовна величина, адже розподілити витрати точно дуже важко.

У даній сфері переважають постійні (умовно постійні), непрямі витрати. Тому розрахувати с/в для одиниці послуги вкрай складно. Усі витрати, що виникають для надання послуги, фіксуються, обліковуються. Потім їх ділять за статтями та виокремлюють структуру. Для розрахунку с/в окремої калькуляційної одиниці сукупні витрати розподіляють між видами послуг та ділять на кількість наданих послуг. Основними калькуляційними одиницями є: хв./с для голосових послуг зв'язку та МБ/КБ для послуг Інтернет.

Враховуючи, що облік витрат на кожен вид послуг не ведеться, можна стверджувати, що витрати мають однакову структуру для всіх видів послуг.

У Таблиці 5 наведений розподіл витрат за різними класифікаціями.

Таблиця 5

Стаття витрат	Змінні	Постійні	Непрямі	Прямі
	тис.грн	%	тис.грн	%	тис.грн	%	тис.грн	%
Заробітна плата			520527	8%	520527	15%
Доплати, бонуси			223082	3%	223082	7%
Соц. відрахування			186217	3%	186217	6%
Оплата оренди за договорами суборенди	1436026	22%			1436026	46%
Витрати на обслуговування офісів, адміністративні витрати			843349	13%	843349	25%
Маркетингові витрати (витрати на збут)			954256	15%	954256	28%
Електроенергія			102871	2%	102871	3%
Експлуатаційно-ремонтні витрати, амортизація	1672465	26%			1672465	54%
Інші витрати			536002	8%	536002	16%
Всього	0	0%	6474795	100%	3366304	52%	3108491	48%
	6474795	6474795

Ми бачимо, що більшість витрат складають постійні (100%) та непрямі (52%). До прямих відносимо орендні платежі, хоча вони і не відносяться на окремі види послуг, лише на всі послуги загалом. Серед постійних також можемо виділити умовно-постійно: орендні платежі, експлуатаційні. Це витрати, які стають більшими від обсягу наданих послуг, але немає прямої залежності, адже зі зростанням кількості абонентів виникає потреба в новому обладнанні, відповідно заключаються нові договори оренди, зростають експлуатаційні витрати. Бонуси та доплати також відносимо до постійних витрат, адже їх розмір не залежить прямо від обсягу послуг, тільки від загального результату роботи. Як такових змінних витрат немає, адже маємо специфічну сферу діяльності, можемо лише відносити умовно-постійні витрати до змінних.

Серед непрямих витрат переважають адміністративні та витрати на збут. Прямі витрати складаються з двох статей та розподіляються майже пропорційно, але все ж таки переважають експлуатаційні витрати.

3. Визначити беззбитковий обсяг діяльності підприємства

Беззбитковий обсяг визначається за формулою:

Розрахуємо беззбитковий обсяг для послуг голосового трафіку. Враховуючи, що змінних витрат немає, необхідно тільки усі витрати поділити на ціну. Середня вартість хв. (за даними аудиторського звіту) - у 2011,2012 та 2013 роках становить 8 коп/хв. Як постійні витрати будемо вважати всі операційні витрати ( за даними звітності),які становлять у 2011 році - 8198788 тис.грн, у 2012 році -8651741 тис.грн, 2013 році - 8316688 тис.грн.

Тому з цих даних бачимо, що беззбитковий обсяг становить:

2011 рік

8198788*1000*100/8=102,4 млрд. хв.

2012 рік

8651741*1000*100/8=108,1 млрд. хв.. а фактичний трафік за 2012р - 149 млрд. хв..

2013 рік

8316688*1000*100/8=103,9 млрд.хв

Тоді як фактичний трафік становить:

2011 році - 148965230 тис.хв

2012 році - 149000000 тис.хв

2013 році - 149798432 тис.хв

4. Маржинальний аналіз за методом багатоступеневого аналізу сум покриття

маржинальний операційний витрата

Сума покриття -- це та частина виторгу, яка залишається на покриття постійних витрат і формування прибутку. Чим вище рівень маржинального доходу, тим швидше відшкодовуються постійні витрати, і організація має можливість отримувати прибуток.

Маржинальний дохід являє собою різницю між виручкою від реалізації і змінними витратами або суму постійних витрат і прибутку. Враховуючи, що визначити змінні витрати вкрай важко, скористаємося другою формулою.

Тому маржинальний дохід становить:

2011 рік

8198788+4072180=12270968 тис.грн

2012 рік

8651741+4096873=12748614 тис.грн

2013 рік

8316688+3779592=12096280 тис.грн

Поріг рентабельності - це вартісний показник, який характеризує суму операційного доходу, що забезпечує повне покриття операційних витрат, тобто беззбитковість операційної діяльності підприємства. Чим менша величина порогу рентабельності, тим більш фінансово стійким є підприємство.



поріг R =

Поріг рентабельності становить:

2011 рік

8198788/[12270968/15366600]=10267119,56 тис.грн

2012 рік

8651741/ [12748614/16198725]= 10993130,17 тис.грн

2013 рік

8316688/[12096280/16052470]=11036730,68 тис.грн

Запас фінансової стійкості - це відносний показник, який характеризує максимально допустимий відсоток зменшення фактичного операційного доходу до того рівня, поки операційна діяльність залишиться беззбитковою.

запас фін. стійкості=*100%

Запас фінансової стійкості становить:

2011 рік

(15366600-10267119,56)/15366600=0,331 або 33,1%

2012 рік

(16198725-10993317,7)/ 16198725=0,321 або 32,1%

2013 рік (16052470-11036730,68)/16052470=0,312 або 31,2%

Отже, допустима норма зниження операційного доходу може становити у 2011 році 33%, у 2012 році 32%, та у 2013році 31%

Операційний леверидж показує, як зміниться прибуток підприємства при зміні виручки на 1%.

L=

Операційний леверидж становить:

2011 рік

12270968/4072180=3,01

2012 рік

12748614/4096873=3,11

2013 рік

12096280/3779592=3,2

Отже з розрахунків видно, що при зростанні виручки на 1 %, прибуток зросте на 3,01% у 2011 році,на 3,11% у 2012 році, на 3,2% у 2013 році.

Отже маржинальний аналіз показав, що, враховуючи той момент, що переважають постійні витрати, майже вся виручка йде на покриття цих витрат. При цьому підприємство має певний запас фінансової безпеки, який становив у 2011 році - 33,1%, у 2012 році - 32,1%, та у 2013 році році31,2% і при збільшенні виручки на 1%, прибуток зросте на 3,01 у 2011 році, на 3,11% у 2012 році, та на 3,2% у 2013 році. Тобто з усіх розрахунків по даному підприємству, можна зробити висновок, що ефективність операційної діяльності даний за три досліджувані роки має досить високі показники..

Размещено на Allbest.ru

...