Аналіз витрат підприємства на прикладі ВАТ "Мотор Січ"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Запорізький національний технічний університет

Курсова робота

Аналіз витрат підприємства на прикладі ВАТ "Мотор Січ"

Запоріжжя 2005

Зміст

Вступ

1. Теоретичні аспекти управління витратами підприємства

1.1 Поняття та об'єкт обліку витрат

1.2 Управлінський облік та класифікація витрат в ньому

1.3 Вивчення поведінки витрат

2. Аналіз витрат підприємства на прикладі ВАТ "Мотор Січ"

2.1 Коротка характеристика підприємства ВАТ "Мотор Січ"

2.2 Аналіз собівартості продукції ВАТ "Мотор Січ"

3. Удосконалення управління витратами ВАТ "Мотор Січ"

3.1 Система управління витратами в цілому і на ВАТ "Мотор Січ"

3.2 Ефективність управління витратами та резерви їх зниження на ВАТ "Мотор Січ"

Висновки

Список використаної літератури

Додаток "Звіт про фінансові результати"

Вступ

Тема курсової присвячена розгляду таких питань, як класифікація витрат, принципи обліку витрат, фактори, від яких залежить облік, система управління витратами та резерви їх зниження.

Актуальність дослідження полягає в цілеспрямованому формуванні витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження.

На сьогодні управлінський облік - це не лише облік витрат підприємства, а передусім, добре організований аналітичний облік і не лише витрат, а й таких об'єктів як основні засоби, нематеріальні активи, запаси, грошові кошти, кошти в розрахунках, капітал, зобов'язання тощо.

Такий облік покликаний забезпечити систему управління якісною економічною інформацією. Дані управлінського обліку широко використовуються для потреб внутрішнього менеджменту в процесі прийняття управлінських рішень, для аналізу господарської діяльності та пошуку резервів скорочення витрат.

Перехід на новий порядок нормативного регулювання бухгалтерського обліку в зв'язку з розробкою і впровадженням системи Національних стандартів (положень) бухгалтерського обліку спричиняє необхідність використання нового понятійного апарату в управлінському обліку.

Цей апарат включає такі основні поняття, як об'єкт обліку виробничих витрат, витрати майбутніх періодів, собівартість продукції (робіт, послуг), прямі та непрямі витрати, накладні витрати, витрати періоду.

Управлінський облік здійснюють за допомогою різноманітних методів. Метод - методологічний комплекс, тобто сукупність конкретних прийомів і способів пізнання, перетворення або оцінки дійсності. Методом обліку в практичному розумінні є використання різних прийомів обробки отриманих даних, які зафіксовані документально (спостереження, вимірювання, систематизація та реєстраційне узагальнення), сукупність прийомів та способів, що дають змогу обліку виконувати контрольні, аналітичні і управлінські завдання. Головною метою управлінського обліку є калькулювання собівартості, виконання альтернативних розрахунків щодо рішення однієї задачі. Управлінський облік сформувався на основі виробничого обліку.

Управлінський облік містить в собі виробничий облік, частину фінансового обліку (по складанню звітів про витрати на виробництво продукції), частину податкового обліку (по складанню форми № 2 "Звіт про прибутки та збитки").

Таким чином, можна сформулювати головні задачі управлінського обліку: створення інтегрованої системи обліку витрат і доходів; нормування витрат; планування, контроль і аналіз витрат; бюджетування; забезпечення бази для ціноутворення; надання інформаційної допомоги фінансовим менеджерам для прийняття оперативних управлінських рішень; контроль, планування і прогнозування економічної ефективності діяльності підприємства і центрів відповідальності; вибір найбільш ефективних шляхів розвитку підприємств.

Об'єкт дослідження - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Метою даної курсової роботи - є закріплення, розширення науково-теоретичних і практичних знань, розвиток навичок самостійної роботи і вдосконалення економічних розрахунків, розширення і поглиблення теоретичних та практичних знань з питання управління витратами.

Завдання цієї курсової роботи полягає у отриманні мною професійних знань з економічного змісту та класифікації витрат підприємства, вивчення методів обліку витрат підприємства, отриманні професійних навичок з управління витратами, та резервів їх зниження.

У процесі вивчення й написання цієї роботи мною були використані роботи таких авторів як: Савицька Г. В, Грабова Н.В., Іващенко В.І., Сопко В., Голов С.Ф. та інших. Дана тема цілком фіксується в працях різного рівня: від довідкової літератури до наукових робіт.

витрата облік управлінський собівартість

1. Теоретичні аспекти управління витратами підприємства

1.1 Поняття та об'єкт обліку витрат

Використані у процесі виробництва різні речовини на виготовлення нового продукту праці формують поняття затрат. Грошовий вираз суми затрат на виробництво конкретного продукту визначає поняття собівартість. Зміст термінів затрати і собівартість поєднується в понятті затрати виробництва. Так тлумачить термін "затрати" В. Сопко /11, с.286/.

У Типовому положенні з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції у промисловості витрати також ототожнюються з собівартістю "Собівартість промислової продукції (робіт, послуг ) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво утворюють виробничу собівартість, а витрати на виробництво і збут - повну собівартість промислової продукції" /12, с.51/.

Затрати розглядалися різними економістами з різних боків і з різною метою.

К. Маркс пов'язував дослідження затрат з намаганням дослідити особливості експлуатації найманої праці, які відображаються у вартості і, зрозуміло, в затратах. Затрати праці він тлумачить як затрати суспільства.

Затрати виробництва, за Марксом, менше за суспільні витрати на неоплачену додаткову працю, яка є джерело прибутку. Тобто, у Маркса прибуток знаходиться за межами затрат /3, с.15/.

На відміну від К. Маркса участі западні економісти включають прибуток підприємця в затрати, розцінюючи його як плату за ризик. В їх теорії затрати виробництва, які включають в себе нормальний середній прибуток, називаються економічними затратами.

Об'єктом обліку витрат П(С)БО 16 "Витрати" називає продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Більшість підприємств складним комплексом виробництв з різними об'єктами обліку виробничих витрат. Наприклад, на хімічному заводі, що виготовляє реактиви, облік витрат по основній продукції може бути організований за технологічними процесами або стадіями. При виробництві бромистого заліза виділяються наступні стадії: отримання та підготовка рани (бурових вод); вибір розчину бром-заліза; виготовлення твердого бром-заліза. Облік замовлених хімічних реактивів може бути організований за окремими замовленнями. Разом з тим, витрати по фасуванню, упаковці хімреактивів і препаратів узагальнюються в одну групу і розподіляються пропорційно до планової собівартості. Таким чином, в цих умовах явно виражені щонайменше три типи об'єктів обліку витрат, які відповідно визначають відмінності в методах обліку.

Аналогічна ситуація має місце і на підприємствах інших галузей. В масовому і багатосерійному машинобудуванні найчастіше витрати заготівельних цехів обліковуються по виробництвах, витрати на виготовлення основної продукції - по групах виробів, дослідного виробництва, разових робіт - за замовленнями.

Об'єктом обліку виробничих витрат будемо вважати початкову одиницю, в розрізі якої ведеться аналітичний облік витрат виробництва.

Відмінності в умовах виробництва підприємств різних галузей визначають наявність варіантів в організації аналітичного обліку, які можна умовно назвати постатейними, постатейно - напівфабрикат ними і напівфабрикатними. Постатейний варіант передбачає облік витрат за відповідними калькуляційними статтями, затвердженими для даної галузі галузевими інструкціям". При постатейно - напівфабрикатному варіанті витрати частини заготівельних цехів ряду машинобудівних підприємств можуть включатися до собівартості виготовленої продукції комплексною статтею "Напівфабрикати власного виробництва".

З поняттям об'єкту обліку витрат тісно пов'язане поняття методу обліку витрат. Методи обліку виробничих витрат умовно можна поділити на дві групи:

а) ті, що базуються на обліку витрат по виробу, його частині або групах виробів;

б) ті, що базуються на обліку витрат за технологічними процесами.

До першої групи відносяться методи обліку витрат по деталях, вузлах, виробах, групах виробів або замовленнях. У другому випадку облік витрат ведеться по операціях, стадіях, технологічних процесах або по виробництву в цілому.

Поняття методу обліку витрат в економічній літературі найчастіше розглядається у нерозривному взаємозв'язку із способами обчислення собівартості продукції, оскільки кінцевою метою виробничого обліку є калькулювання собівартості продукції, що випускається.

Таким чином, під методом обліку витрат та калькулювання, розуміють сукупність способів аналітичного обліку витрат на виробництво за калькуляційними об'єктами і прийомами розрахунку собівартості калькуляційних одиниць.

Виробництво будь-якого виробу - це сукупність технологічних процесів та енергетичних, ремонтно-відновлювальних, транспортних і складських операцій. На підприємствах може бути декілька виробництв. Так, наприклад, текстильний комбінат складається з прядильного, ткацького крутильно-ниткового, фарбувально-обробного виробництва; шовковий комбінат - з кокономоткового, шовкопрядильного, шовкокрутильного, шовкоткацького, фарбувально-обробного. Існують доменне, прокатне, коксохімічне, ковальне, штапельне виробництво тощо /13, с.312/.

Кожне виробництво включає один або декілька технологічних процесів, які зводяться до послідовної обробки вихідної сировини або матеріалу. Технологічний процес складається з окремих технологічних операцій - послідовних етапів обробки, що виконуються робітниками або групою робітників на одному робочому місці, машині, автоматі і т.д. Ряд таких операцій, пов'язаних між собою безперервним виготовленням продукції, послідовним розміщенням устаткування, об'єднується в стадії. Т

Існують такі методи калькулювання: по детальний облік; облік витрат по виробах;

- облік витрат за групами виробів; облік витрат по замовленнях; облік витрат по процесах; облік витрат по виробництвах.

1.2 Управлінський облік та класифікація витрат в ньому

У Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено: "Внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішнього користування у процесі управління підприємством".

У зв'язку з цим слід передовсім з'ясувати саму суть управлінського обліку. Річ у тім, що досить часто в спеціальній літературі висловлюється негативне ставлення до впровадження цього обліку. На думку деяких фахівців, поділ на фінансовий та управлінський облік призводить до розриву єдиної системи бухгалтерського обліку.

Але це не відповідає дійсності. Управлінський облік у частині ведення обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції, що виробляється, залишається складовою єдиного бухгалтерського обліку підприємства і ведеться з використанням єдиного плану рахунків бухгалтерського обліку. Відмінність управлінського обліку полягає в тому, що, крім обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, спеціальний обліковий апарат виконує всі операції, пов'язані з управлінням собівартістю продукції на підприємстві: узагальнення матеріальних, трудових і фінансових нормативів витрат у вигляді нормативної калькуляції собівартості виробів, внутрішньозаводське планування собівартості продукції в центрах витрат і відповідальності та на підприємстві в цілому, аналіз собівартості продукції за окремими виробами та статтями калькуляції, підготовка проектів управлінських рішень. Тому термін "управлінський облік" не відповідає характеру діяльності підрозділу бухгалтерії, який виконує ці функції, і зберігається в зарубіжній економічній літературі за традицією. У вітчизняну літературу його механічно перенесено із зарубіжної /4, с.285/.

Слід зауважити, що виконання комплексу функцій управлінського обліку, які точніше слід називати управлінням собівартістю продукції, потребує високої компетенції бухгалтера цього підрозділу, а тому (в американській практиці, наприклад) такий бухгалтер досить часто стає згодом керівником компанії. Автори американського підручника з управлінського обліку навіть розпочинають виклад матеріалу такими словами: "Теперішні керівники багатьох компаній (таких як General Motors, Pepsi Co) у минулому були бухгалтерами. Досвід облікової роботи відіграв ключову роль в їхній кар'єрі, бо ці люди завдяки обліку, що охоплює всі служби підприємства, були тісно пов'язані з оперативним плануванням та контролем".

Головним об'єктом аналізу в процесі управління є витрати. Тому класифікація витрат дуже важлива для розуміння того, як ними управляти.

В основу класифікації витрат покладено принцип: різні витрати для різних цілей.

Це означає, що залежно від обраних цілей керівництво підприємства обирає адекватні підходи до класифікації витрат. Найтиповішими є такі класифікації витрат:

- витрати на продукцію та витрати періоду;

- прямі та непрямі;

- релевантні та нерелевантні;

- маржинальні та середні;

- дійсні та альтернативні;

- контрольовані та неконтрольовані.

Витрати на продукцію та витрати періоду

На практиці не всі витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції або придбанням товарів. Тому для визначення собівартості продукції або товарів розрізняють витрати на продукцію та витрати періоду /5, с.18/.

Витрати на продукцію (Product Costs) - це витрати, пов'язані з виробництвом або придбанням товарів для продажу. У виробничій сфері до таких витрат належать усі витрати (матеріали, зарплата, амортизація верстатів тощо), пов'язані з функцією виробництва продукції.

Такі витрати включають: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі накладні витрати.

У торгівельному підприємстві витратами на продукцію є собівартість товарів, придбаних для продажу.

Витрати періоду (Period Costs) - це витрати, які не включають у собівартість запасів і розглядають як витрати того періоду, в якому їх було здійснено.

Підприємства, що виробляють продукцію, вважають такими витрати на здійснення всіх інших функцій (управління, маркетинг, дослідження, розробки тощо) вартісного ланцюжка.

У торгівельних підприємствах витратами періоду є витрати обігу. У звіті про прибуток (звіті про фінансові результати) витрати періоду звичайно включають до складу операційних витрат (мал.1).

Малюнок 1 Концепція витрат на продукцію та витрат періоду

Прямі та непрямі витрати

Важливою рисою витрат у виробничій і невиробничій сфері є характер їхнього зв'язку з певним об'єктом: продуктом, підрозділом, проектом тощо. Залежно від характеру цього зв'язку витрати поділяють на прямі та непрямі.

Прямі витрати (Direct Costs) - це витрати, які можна віднести безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Відповідно непрямі витрати (Indirect Costs) - це витрати, які не можна віднести безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Вираз "економічно доцільним шляхом" означає, що під час вирішення питання щодо віднесення витрат до певного об'єкта треба керуватися принципом співвідношення витрат і вигод. Так, наприклад, якщо витрати на віднесення вартості цвяхів до кожного конкретного виготовленого стільця перевищують саму вартість цвяхів, то доцільніше й дешевше розподіляти ці матеріали між виробами непрямим шляхом, наприклад, пропорційно до прямих витрат.

Віднесення витрат до прямих або непрямих залежить від того, що є об'єктом витрат.

Наприклад, амортизація верстатів та опалення цеху є прямими витратами щодо цього цеху, але не є прямими витратами щодо окремих видів продукції, яку виробляють у цьому цеху (мал.2).

Малюнок 2 Прямі та непрямі витрати для різних об'єктів витрат

Отже, одні й ті самі витрати можуть бути водночас прямими і непрямими щодо різних об'єктів.

Для прийняття управлінських рішень необхідно розрізняти релевантні та нерелевантні витрати.

Релевантні витрати (Relevant Costs) - це витрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення, а нерелевантні витрати (Irrelevant Costs) - це витрати, що не залежать від прийняття рішення.

Наприклад, якщо керівник фірми має вибрати, викупити торгове приміщення або взяти його в оренду, то вартість торгового приміщення і сума оренди будуть релевантними витратами, а вартість торгового обладнання і зарплата продавців - нерелевантними.

Витрати, що становлять різницю між альтернативними рішеннями, називають диференціальними витратами (Differential Costs).

У наведеному вище прикладі диференціальними витратами є різниця між вартістю торгового приміщення та сумою орендної плати за період його використання.

Минулі витрати зазвичай є нерелевантними для прийняття рішень щодо майбутніх витрат. Приміром, підприємство розглядає питання щодо списання застарілих матеріальних запасів. Вартість цих запасів нерелевантна, оскільки кошти на їх придбання вже витрачено і їх неможливо повернути. Проте в разі списання цих запасів у підприємства можуть виникнути витрати на сплату податку на додану вартість, які є релевантними щодо ухваленого рішення.

Розглядаючи варіанти рішень, треба враховувати не лише дійсні, а й альтернативні витрати.

Розглядаючи різні варіанти рішень, треба враховувати не лише дійсні, а й альтернативні витрати.

Дійсні витрати (Outlay Costs) - це витрати, що потребують сплати грошей або витрачання інших активів.

Ці витрати відображають у бухгалтерських реєстрах мірою їх виникнення.

Альтернативні витрати (Opportunity Costs) - вигода, що втрачається, коли вибір одного напряму дії вимагає відмовитися від альтернативного рішення.

Наприклад, підприємство розглядає альтернативу використання вільних коштів: покласти їх у банк на депозит чи придбати комп'ютер і здати його в оренду.

У цьому разі релевантні витрати для наведених варіантів становлять:

Маржинальні витрати (Marginal Costs) - це витрати на виробництво (або продаж) додаткової одиниці продукції.

Припустімо, загальні витрати на виробництво одного стола - 2 000 грн., а на виробництво двох столів було витрачено 3 900 грн.

Отже, маржинальні витрати на виробництво другого стола дорівнюють 1 900 грн. Тепер визначимо середні витрати на виробництво одного стола:

3 900 : 2 = 1 950.

Як бачимо, в середньому собівартість одного стола дорівнює 1 950 грн., хоча фактично столи мають різну собівартість.

Залежно від ситуації менеджера можуть цікавити і маржинальні, і середні витрати. Скажімо, менеджер приватного коледжу може вивчати можливість додаткового набору виходячи з маржинальних витрат і аналізувати середні витрати на методичне забезпечення студентів для складання бюджету

Для контролю діяльності окремих підрозділів та оцінки роботи їхніх керівників розрізняють контрольовані та неконтрольовані витрати /5, с.23/.

Контрольовані витрати (Controllable Costs) - це витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або справляти на них вплив.

Відповідно неконтрольовані витрати (Non-Controllable Costs) - це витрати, які менеджер не може контролювати або впливати на них.

Практичний розподіл витрат на контрольовані та неконтрольовані залежить від сфери повноважень менеджера.

Одні й ті самі витрати можуть бути контрольованими начальником цеху одного підприємства та неконтрольованими начальником цеху іншого підприємства.

Прикладом традиційно контрольованих витрат з позиції начальника цеху є основні матеріальні витрати і основна зарплата, а неконтрольованих - амортизація верстатів.

Класифікацію витрат на контрольовані і неконтрольовані покладено в основу системи обліку за центрами відповідальності.

1.3 Вивчення поведінки витрат

Поведінка витрат - це характер реакції витрат на зміну у діяльності підприємства.

Зміни у складі і величині витрат відбуваються під дією певних операцій, що мають місце у процесі господарській діяльності. Тому діяльність, що впливає на витрати, називають фактором витрат. Фактори витрат класифікуються в залежності від функції бізнесу. Зокрема, мають місце такі фактори як, кількість проектів, технічна складність проектів, при проектуванні продукції, послуг і процесів - кількість виробів, кількість складових частин виробів, при виробництві - обсяг виробництва, кількість переналагоджень устаткування, основна заробітна тощо при маркетингу - кількість рекламних об'яв, кількість продавців, виручка, тощо.

Для опису поведінки витрат необхідно розуміти сутність постійні, змінні, напівпостійні та напівзмінні витрати.

Змінні витрати - це витрати, що змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності. Напівзмінні витрати - це витрати, що змінюються, але не прямо пропорційно до обсягу діяльності. (наприклад, витрати на купівлю матеріалів при умові отримання знижки у випадку купівлі великої партії)

Постійні витрати - це витрати, що залишаються постійними у випадку зміни обсягу діяльності (орендна плата, прямолінійна амортизація). Постійні витрати є такими лише в межах релевантного діапазону та певного часу.

Релевантний діапазон - це діапазон діяльності, в межах якого зберігається взаємозв'язок між величиною витрат та їх фактором. (наприклад, витрати на оренду зростуть при зростанні обсягів виробництва).

Напівпостійні витрати - це витрати, що змінюються ступінчасто при зміні обсягу діяльності (наприклад, заробітна плата ремонтних робітників, коли для обслуговування устаткування на кожні 1000 машино-годин потрібен один.

Змішані витрати - витрати, що містять елементи як постійних, так і змінних (напр., плата за телефон поділяється на абонентську та плату за міжміські розмови) /9, с.55/.

Приклади факторів витрат наведено в таблиці.

Таблиця 1 Приклади факторів витрат для різних функцій бізнесу

Функція бізнесу	Фактори витрат
Дослідження і розробки	Кількість проектів Технічна складність проектів
Проектування продукції, послуг і процесів	Кількість виробів Кількість складників виробу
Виробництво	Обсяг виробництва Кількість переналагоджень обладнання Основна зарплата
Маркетинг	Кількість рекламних оголошень Кількість продавців Виручка
Доставка	Кількість замовників Вага вантажів Відстань перевезень
Обслуговування клієнтів	Кількість замовлень Час обслуговування
Управління	Кількість замовлень Кількість персоналу

Розуміти взаємозв'язок між витратами та певними факторами дуже важливо, оскільки це дає змогу передбачати майбутні релевантні витрати, що вкрай необхідно для прийняття управлінський рішень. Для опису поведінки витрат у літературі традиційно використовують терміни: "змінні витрати" і "постійні витрати", а також "напівзмінні витрати" та "напівпостійні витрати". Як основний фактор витрат зазвичай розглядають обсяг діяльності (виробництва або продажу).

Під час вивчення поведінки витрат треба враховувати релевантний діапазон і вплив на поведінку витрат відповідних чинників (часу, технології, рішень керівництва тощо).

Розуміння поведінки витрат дає змогу побудувати функцію витрат, яку широко використовують для планування та прогнозування.

2. Аналіз витрат підприємства на прикладі ВАТ "Мотор Січ"

2.1 Коротка характеристика підприємства ВАТ "Мотор Січ"

Відкрите акціонерне товариство "Мотор Січ" впевнено займає гідне місце серед провідних компаній світу, які виробляють, супроводжують в експлуатації та ремонтують надійні двигуни до літаків і гелікоптерів 55 типів і модифікацій. Підприємством пройдений шлях від створення та введення у виробництво поршневих авіамоторів водяного охолодження до сучасних конкурентноспроможних на світовому ринку турбореактивних двоконтурних двигунів, турбогвинтових, турбовальних і турбовентиляторних двигунів для літаків та гелікоптерів, а також промислових газотурбінних установок на їх базі.

Продукція компанії експортується та успішно експлуатується в 111 країнах світу. Висока якість і надійність продукції ВАТ "Мотор Січ" гарантовані передовими технологіями, сучасним обладнанням та високою культурою виробництва.

ВАТ "Мотор Січ" пропонує до реалізації:

- авіаційні двигуни Д-346Т1/ТП, Д-27, ТВ3-117ВМА-СБМ1, АИ-9-3Б, АИ-22, АИ-222, ВК-1500, ВК-2500, та АИ-450 для літаків і гелікоптерів нового покоління Ту-334, Ту-230, Бе-200, Ан-70, Ан-140, Ту-234, Як-48, L-59, L-159, Як-130, Ан-3, Ан-38, Бе-132, Мі-24, Мі-28, Ка-32, Ка-50, Ка-50-2, Ка-52, Ка-226, АНСАТ-У;

- газотурбінні приводи Д-336 та АИ-336 потужністю 6,3 та 8 МВт і 10 МВт. Для газоперекачувальних установок;

- газотурбінні приводи для автоматизованих електростанцій потужністю 1; 2,5; 6,3 та 8 МВт;

- агрегат тепла і холоду;

- генератор інертних газів;

- турбодетандерна електростанція потужністю 1МВт;

- газотурбінні електростанції потужністю 1; 2,5; 6 МВт.

Галузева належність - машинобудування та металообробка.

Адміністративно-територіальна одиниця - Запорізька.

ВАТ "Мотор-Січ" також випускає: сепаратори промислові та побутові; парові автоматичні котлоагрегати; мотоблоки та бензопилки; більше 130 найменувань товарів народного споживання.

"Мотор-Січ" сьогодні впевнено займає достойне місце у світовому співтоваристві провідних авіа двигунобудівних фірм. На сьогодні 55 типів і модифікацій авіадвигунів виробництва ВАТ "Мотор-Січ" експлуатується на 61 виді літаків у 105 країнах світу. Унікальне виробництво, де сконцентровані новітні авіаційні технології, обладнання, інтелектуальний кадровий потенціал, дозволяє створювати конкурентну на світовому ринку авіаційну техніку нового покоління. Якість і надійність продукції ВАТ "Мотор-Січ", що випускається, отримали визначення міжнародних організацій.

Діюча на підприємстві система якості у 1993 році сертифікована французькою фірмою "Бюро Верітас" на відповідальність міжнародному стандарту ІСО-9002. Авіаційним регістром Міждержавного Авіаційного Комітету видані сертифікати з виробництва основних виробів.

Підприємство є членом Всесвітнього клубу лідерів торгівлі, що здійснює контроль за якістю продукції, що експортується, і нагороджене Гран-прі "Золотий Меркурій". Мотоблок "МОТОР СІЧ МБ-3,8К" призначений для виконання агротехнічних і транспортних робіт на присадибних ділянках і фермерських господарствах.



Таблиця 2 Технічна характеристика

Потужність двигуна, кВт (к. с.)	4,05 (5,5)
Тип двигуна	чотирьохтактний карбюраторний одноциліндровий "Мотор Січ Д-250"
Вид палива	бензин А76
Витрата палива, кг/год.	1,05
Транспортна швидкість км/год.	10
Число швидкостей: -вперед -назад	2 1
Місткість бака, л	5
Стартер	ручний
Габаритні розміри, мм	200х700х1050
Маса, кг	150

2.2 Аналіз собівартості продукції ВАТ "Мотор Січ"

Собівартість продукції - один з найважливіших показників економічного аналізу. У ньому фокусуються у грошовому вираженні витрати матеріально - технічних, трудових та фінансових ресурсів у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції. Собівартість належить до вирішальних чинників, що впливають на прибуток підприємств і показники рентабельності.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її відображення у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 „Витрати".

Залежно від мети та предмета аналізу використовують різні класифікаційні ознаки витрат. Розглянемо основні з них.

Класифікація за рахунками класу 9 здійснюють згідно з діючим Планом рахунків бухгалтерського обліку, що був запроваджений одночасно з міжнародними стандартами фінансової звітності, тобто з 1 січня 2000 р. Згідно з класифікацією облік витрат виконують так: собівартість реалізації; загальновиробничі витрати; адміністративні витрати; витрати на збут; інші операційні витрати; втрати від участі в капіталі; інші витрати.

Такий розподіл витрат не має аналогів у вітчизняній практиці. Істотна особливість наведеної класифікації полягає в тому, що, оскільки „собівартість реалізованої продукції" не включає адміністративних витрат і витрат на збут, з'являється можливість визначити витрати на виробництво без перекручень та застосування штучних методів розподілу накладних витрат за видами продукції. Витрати за наведеними статтями відображають у розділі І форми №2 „Звіту про фінансові результати".

Класифікація за економічними елементами операційних витрат: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати (собівартість реалізованих виробничих запасів, сумнівні борги та втрати від знецінення запасів, визнані економічні санкції тощо). Дані про економічні елементи витрат обліковуються за класом 8 Плану рахунків і відображаються у фінансовій звітності (форма №2, розділ ІІ „Елементи операційних витрат"). Витрати за цією ознакою визначають по підприємству в цілому з метою аналізу структури витрат (вертикальний аналіз), порівняння її зі структурою економічних елементів витрат інших підприємств галузі, а також аналізу динаміки зміни економічних витрат у часі (горизонтальний аналіз). виявлення тенденцій змін (трендовий аналіз).

Класифікація за калькуляційними статтями собівартості на одиницю продукції (робіт, послуг). Собівартість реалізованих товарів визначають за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 „Запаси". Собівартість реалізованої продукції складається з виробничих витрат та наднормованих виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції включаються: прямі матеріальні витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до оплати праці; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції, поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Основна мета калькулювання собівартості на одиницю продукції - проаналізувати витрати за калькуляційними статтями у часі, порівняти витрати на виробництво продукції з ринковими цінами, визначити її прибутковість або збитковість, оцінити власну конкурентоспроможність і в разі потреби скоригувати структуру виробничої програми.

Класифікація витрат за ознакою їх розміру від обсягів виробництва: змінні і постійні. Класифікація витрат за способом віднесення на собівартість продукції: прямі та непрямі. Використовують її для складання калькуляцій на одиницю продукції. а також для розподілу непрямих витрат за економічними елементами. До прямих належать технологічні витрати матеріалів та заробітна плата працівників. До непрямих - витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта економічно доцільним шляхом: загальновиробничі витрати, адміністративні витрати і витрати на збут.

Класифікація витрат за місцями виникнення: цехи, дільниці бригади, функціональні підрозділи (використовують для відповідного контролю та аналізу собівартості). Факторний аналіз собівартості продукції передбачає аналіз: динаміки операційних витрат; чинників зміни витрат на 1 грн. реалізованої продукції за порівнянними і непорівнянними виробами, а також за групами продукції за віком їх випуску; впливу на собівартість окремих груп продукції за рівнем їх рентабельності; структури операційних витрат за економічними елементами; собівартість за калькуляційними статтями витрат.

Аналіз динаміки операційних витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції

Операційні витрати ВАТ "Мотор Січ" за 2 півріччя 2004 року (попередній період) становлять 8390 тис. грн., за 1 півріччя 2005 року (звітний період) - 9000 тис. грн. Збільшення витрат спричинюється збільшенням матеріальних витрат: сукупні витрати збільшились на 7.27%. а матеріальні - на 11.66% (їх частка в сукупних витратах найбільша - 50%).

Таблиця 3 Вихідні дані для аналізу операційних витрат

Номер рядка	Показник	Період	Відхилення
		попер.	звітний	Абсолютні (гр..2-гр.1)	Відносні (гр..3:гр..1 х 100%)
а	б	1	2	3	4
1	Виручка від реалізації продукції	9167	10000	833	9.09
2	Матеріальні витрати	4030	4500	470	11.66
3	Витрати на оплату праці	2925	2975	50	1.71
4	Відрахування на соціальні заходи	1125	1145	20	1.78
5	Амортизація	150	200	50	33.3
6	Інші операційні витрати	160	180	20	12.5
7	Операційні витрати разом	8390	9000	610	7.27

Витрати на 1 грн. вартості реалізованої продукції за попередній період

за звітний період

Витрати зменшились на 1.66% завдяки тому, що темпи збільшення виручки від реалізації продукції перевищили темпи збільшення собівартості відповідно 9.09 та 7.27%. Випередження становить 1.82 пункти.

Витрати на 1 грн. реалізованої продукції за звітний період у порівнянних цінах становлять

,

що нижче, ніж за попередній період, на 1.19%.

Аналіз впливу чинників зміни витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції. Витрати на 1 грн. вартості реалізованої продукції змінюються зі зміною цін реалізації продукції, собівартість одиниці продукції та структури виробництва. Вихідні дані та проміжні розрахункові показники для подальшого аналізу наведені в табл. 4. З метою кількісного оцінювання впливу на рівень відносних витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції таких чинників, як зміни цін на продукцію, собівартість та структурні (асортиментні) зміни, в аналізі потрібно виокремити порівнянні та непорівнянні вироби. Для спрощення записів не будемо конкретизувати ці вироби, а позначимо їх буквами алфавіту.

У розглядуваному прикладі до першої групи належать вироби А, В, Г, Д, Є, до другої - Б і Ж. Аналітичні розрахунки, що виконані за вихідними даними таблиці 4, наведені в таблиці 5. Сукупні витрати на 1 грн. вартості реалізованої продукції за звітний період порівняно з попереднім зменшились на 1.52 коп.: у тому числі у групі порівнянних виробів витрати зменшилися на 7.42 коп., а в групі непорівнянних виробів, навпаки, збільшилися на 5.9 коп. У свою чергу, у першій групі витрати на 1 грн. вартості реалізованої продукції зменшилися завдяки ціновому та структурному чинникам і збільшились унаслідок підвищення собівартості одиниці продукції. Значне збільшення витрат у групі непорівнянних виробів зумовлене насамперед збільшенням собівартості та структурними змінами.

Таблиця 4 Вихідні дані та проміжні розрахункові показники для аналізу собівартості продукції

Вид виробів	Вік випуску, років	Обсяг реалізації, од., за період	Ціна за одиницю, тис. грн.., за період	Собівартість одиниці продукції. тис. грн., за період	Виручка від реалізації, тис. грн., за період	Собівартість реалізованої продукції. тис. грн., за період	Прибуток від реалізації, тис. грн., за період.	Рентабельність продукції за період
		звітний	попередній	звітний	попередній	звітний	попередній	звітний	попередній	звітний	попередній	звітний	попередній	звітний	попередній
						план	факт				план	факт
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18
А	>8	55	80	20	19	19.5	18	17.3	1100	1520	1072	990	1384	110	136	0.100	0.089
Б	7	-	160	-	10	-	-	11.32	-	1600	-	-	1812	-	-212	-	-0.13
В	5	30	46	50	39.9	40	47.7	35.9	1500	1835	1200	1430	1651	70	184	0.047	0.10
Г	2	50	55	35	35	31.9	30	29.8	1750	1925	1595	1500	1639	250	286	0.143	0.149
Д	4	55	79	30	23.5	23.6	22.1	18.77	1650	1857	1298	1215	1483	435	374	0.264	0.201
Є	2	34	10	41.2	43	38.5	39.5	42.1	1400	430	1309	1343	421	57	9	0.041	0.021
Ж	1	52	-	50	-	50.5	48.5	-	2600	-	2626	2522	-	78	-	0.03	-
Разом	-	-	-	-	-	-	-	-	10000	9167	9100	9000	8390	1000	777	0.10	0.085

Примітка: кол.10 = гр.3*гр.5; кол.11 = гр. 4 * гр. 6; кол.12 = гр. 3 * гр. 7; кол.13 = гр. 3 * гр. 8; кол.14 = гр.4 * гр.9; кол.15 = гр..10 - гр. 13; кол.16 = гр. 11 - гр. 14; кол.17 = гр.15 / гр. 10; кол.18 = гр. 16 / гр. 11.

Таблиця 5Аналіз впливу чинників витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції

Вид виробів	Витрати на 1 грн. реалізованої продукції, коп.., за період	Фактичні витрати на 1 грн. реалізованої продукції за цінами попереднього року	Структура продукції за вартістю, частки од., за період	Зміни витрат на 1 грн. реалізованої продукції, коп..
				разом	у тому числі за рахунок змін
	попередній	звітний		попередній	звітний		собівартості	ціни реалізації	структури виробництва
а	1	2	3	4	5	6	7	8	9
	Розрахунки за даними табл.4	Розрахунки за даними табл.5
				До суми гр.11	До суми гр. 10	гр. 7 + гр. 8 + гр. 9	(гр. 3 - гр. 1) х гр. 5	(гр. 2 - гр. 3) х гр. 5	(гр. 5 - гр. 4) х гр. 1
1.Порівнянні вироби: А	91.05	90.0	94.74	0.17	0.11	-5.57	+0.41	-0.52	-5.46
В	89.97	95.33	119.55	0.20	0.15	-3.69	+4.44	-3.63	-4.50
Г	85.14	85.71	85.71	0.21	0.175	-1.88	+0.10	0.00	-2.98
Д	79.86	73.66	94.04	0.20	0.165	-3.81	+2.34	-3.36	-2.79
Є	97.91	95.93	91.86	0.05	0.14	-8.53	-0.85	+0.57	+8.81
Разом за групою 1	86.98	87.54	96.08	0.83	0.74	-7.42	+6.73	-6.32	-7.83
2. Непорівнянні вироби Б	113.25	-	-	0.17	-	Розраховується за групою разом
Ж	-	97.00	-	-	0.26
Разом за групою 2	113.25	97.00	157.62	0.17	0.26	+5.9	+11.5	-15.8	+10.2
Сукупний обсяг реалізованої продукції	91.52	90.00	-	1.0	1.0	-1.52	+18.23	-22.12	+2.37

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз впливу собівартості окремих груп продукції за рівнем їх рентабельності

Аналіз впливу планових та фактичних витрат за зазначеними групами продукції наведено у таблиці 6

Таблиця 6 Аналіз впливу змін витрат за групами продукції за рівнем їх рентабельності

Група продукції за рівнем рентабельності	Собівартість продукції за звітний період, тис. грн.	Структура випуску, відсоток до підсумку гр. 1	Відхилення від планового рівня, % (гр. 2 : гр. 1) х 100% - 100%	Внесок до загального зменшення витрат, % (гр. 3 х гр. 4) : 100%
	планова	фактична
а	1	2	3	4	5
Низькорентабельні В, Є, Ж	5135	5295	56.43	+3.12	+1.76
Середньо рентабельна А	1072	990	11.78	-7.65	-0.90
Високорентабельні Г, Д	2893	2715	31.79	-6.15	-1.96
Разом	9100	9000	100.00	-1.10	-1.10

Наведені дані свідчать, що найбільшу частку у структурі випуску має низькорентабельна продукція - майже 60%. Незважаючи на вирішальне значення виконання планових завдань для зниження собівартості, саме щодо цієї групи фактичні витрати перевищили заплановані на 3.1%. Загальне зменшення фактичних витрат на 1.1% порівняно з плановими було досягнуто переважно завдяки позитивним змінам у групах продукції середньо рентабельної (на 7.65%) і високорентабельної (на 6.15%). З урахуванням частки кожної групи їх внесок до загального зменшення витрат на 1.1% (див. гр. 5 табл. 6) становить для групи високорентабельної продукції - -1.96, середньо рентабельної - -0.90. низькорентабельної - +1.76. В останній групі є нові вироби (Є і Ж) і слід переконатись, що саме додаткові витрати, які пов'язані з їх освоєнням, спричиняють низьку рентабельність і що така ситуація тимчасова. При вирiшеннi питання по збiльшенню валового виробництва продукцiї, ми зможемо полiпшити фiнансовий стан та реконструювати i хоч би частково обновити основнi виробничi фонди. Дивiденди у звiтному перiодi не нараховувались i не виплачувались у зв'язку з вiдсутнiстю прибутку.

3. Удосконалення управління витратами ВАТ "Мотор Січ"

3.1 Система управління витратами в цілому і на ВАТ "Мотор Січ"

Управління витратами -- це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Воно є важливою функцією економічного механізму будь-якого підприємства.

Система управління витратами має функціональний та організаційний аспекти. Вона включає такі організаційні підсистеми: пошук і виявлення чинників економії ресурсів; нормування витрат ресурсів; планування витрат за їхніми видами; облік та аналіз витрат; стимулювання економії ресурсів і зниження витрат. Такими підсистемами керують відповідні структурні одиниці підприємства залежно від його розміру (відділи, бюро, окремі виконавці). Виявлення й використання чинників економії ресурсів, зниження витрат є обов'язком кожного працівника підприємства, передусім спеціалістів і керівників усіх рівнів. Згідно з певними організаційно-технічними рішеннями та умовами розробляються норми витрат усіх видів ресурсів: сировини, основних і допоміжних матеріалів, енергії, трудових ресурсів тощо. Установлені норми витрат - це граничні витрати окремих видів ресурсів за даних організаційно-технічних умов виробництва. Вони є важливим чинником забезпечення режиму жорсткої економії і відповідно конкурентоспроможності підприємства. У процесі планування встановлюються граничні (допустимі) загальні витрати в підрозділах і в цілому по підприємству (кошториси) та на одиницю продукції. Фактичний рівень витрат обчислюється за даними поточного обліку /14, с.225/.

Порівняння фактичних витрат з плановими (нормативними) дає змогу в процесі аналізу оцінювати роботу підрозділів з використання ресурсів, з'ясовувати причини відхилень фактичних витрат, від планових і відповідно стимулювати працівників підприємства ї до їхнього зниження /10, с.48/.

Управління витратами на підприємстві передбачає їхню диференціацію за місцями та центрами відповідальності. Місце витрат -- це місце їхнього формування (робоче місце, група робочих місць, дільниця, цех). Під центром відповідальності розуміють організаційну єдність місць витрат з центром, відповідальним за їхній рівень.

На практиці вважають, що центр відповідальності збігається з місцем витрат, хоча це не обов'язково. Формування місць витрат і центрів відповідальності здійснюється за функціональною та територіальною ознаками. У першому випадку витрати локалізуються в певній функціональній сфері діяльності (маркетинг, дослідження й підготовка виробництва, матеріально-технічне забезпечення, виробництво, технічне обслуговування виробництва, управління). Територіальні місця витрат і центри відповідальності включають організаційні підрозділи підприємства (відділи, дільниці, цехи), які виокремленні просторово /2, с.119/.

За центрами відповідальності складаються кошториси (планові витрати), обчислюються фактичні витрати, а для виробничих підрозділів визначається собівартість одиниці продукції (послуг). Це уможливлює ефективний контроль за витрачанням ресурсів. При цьому важливе значення має поділ витрат стосовно кожного центру відповідальності на прямі й непрямі, змінні та постійні. Перший поділ має істотне значення для визначення собівартості окремих виробів (калькулювання). Прямі витрати безпосередньо відносять на продукцію центрів відповідальності (місць витрат), а непрямі -- формуються в цих центрах, а потім розподіляються між окремими видами продукції. Поділ витрат на змінні та постійні стосовно центрів відповідальності (місць витрат) важливий для складання так званих гнучких кошторисів та оцінки діяльності. Таке розмежування витрат дає змогу оперативно обчислювати кошториси для різних варіантів обсягу виробництва, а також перераховувати планові витрати на фактичний обсяг продукції під час аналізу та оцінки роботи підрозділів.

Поділ витрат на змінні (пропорційні) та постійні уможливлює визначення їхньої загальної суми за певний період за формулою:

С= Сзв * N + Cпв (1)

де С - загальні (сукупні) витрати; Сзв - змінні витрати на одиницю продукції; N - обсяг виробництва продукції у натуральному виразі; Спв - постійні витрати за даний період.

Розрахуємо загальну суму витрат по ВАТ "Мотор Січ" за серпень 2005 року:

С = 1820 * 35 + 2340 = 66040 тис. грн.

Згідно з формулою (1) загальні витрати на одиницю продукції (Соп) становитимуть:

Соп= Сзв + Спв / N (2)

Соп= 1820 + 2340/35 = 1886,86 тис. грн.

Критичний обсяг випуску певної продукції в натуральному вимірі, починаючи з якого виробництво стає рентабельним, можна обчислити аналітичне. За критичної програми виробництва витрати і виручка від продажу продукції однакові, тобто:

Сзв * Nкр+ Спв = Ц * Nкр (3)

Звідси:



Nкр= Спв / (Ц- Сзв) (4)

де Ц - ціна одиниці продукції. Критичний обсяг виробництва (точку беззбитковості) можна визначити і в грошовому вимірі, що є більш прийнятним для багатопродуктного виробництва.

Nкр = 2340 / (270 - 1820) = -1,51

У цьому разі:

Вкр = Сзм + Спв (5)

де Вкр - критичний обсяг виробництва у грошовому вимірі;

Сзм - загальна (сукупна) величина змінних витрат.

Вкр = 3500 + 2340 = 5840

Змінну величину Сзм зобразимо як функцію обсягу виробництва за допомогою коефіцієнта маржинального прибутку (kм), який визначається за формулою:

kм = (B - Cзм) / B (6),

kм = (5780 - 3500) / 5780 = 0,3944

Отже,

Cзм = В - В * kм,

Cзм = 5780 - 5780*0,3944 = 3500,37 тис. грн.

А звідси:

Вкр = Вкр - Вкр * kм +Свп, (7)

Вкр = 5840 - 5840 * 0,3944 + 2340 = 1196,7 тис. грн.

Вкр = Спв / kм (8)

Вкр = 2340 / 0,3944 = 5933 тис. грн.

Що більшим є обсяг виробництва над критичну його величину (точку беззбитковості), то вищою є економічна безпека виробництва, яка вимірюється відповідним коефіцієнтом (Кб), обчислюваним за допомогою формули:

Kб = (N - Nкр) / N (9)

де k6 - коефіцієнт безпеки виробництва; N - фактичний або плановий обсяг виробництва у натуральному виразі.

Kб = (35 + 1,51) / 35 = 1,04

Таким чином, економічна безпека виробництва по ВАТ "Мотор Січ" за серпень 2005 року дорівнює 1,04.

3.2 Ефективність управління витратами та резерви їх зниження на ВАТ "Мотор Січ"

З метою поліпшення ефективності управління складом та скорочення витрат на робочу силу можливо оптимізувати процеси руху і вилучення товарів зі складу. Відповідні документи на рух/вилучення товарів доповнюють відповідні методи роботи компанії. Наприклад, можливо відсортувати їх по типу товару, номеру полиці/ячейки або даті відвантаження. Також є можливість визначити вилучення товарів за різними параметрами, ідентифікатором перевезення, клієнтом або товаром. Вилучення можна безперешкодно співставити з процесами збуту та відвантаження.

Можливо значно зменшити витрати за рахунок оптимального здійснення доставки. Ви зможете підрозділити доставку за таким критеріям, як клієнти, місце розташування, експедитор, дата поставки і т.д. Також, можна встановити фільтри таким чином, щоб показувати лише частину всіх товарів, які готові до відвантаження. В результаті цього ви не будете затримувати доставки або утримувати товари на складі довше, ніж необхідно.

Щоб постійно забезпечувати зростання прибутку, треба шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання. Резерв - це кількісна величина. Резерви виявляються на стадіях планування та безпосереднього виробництва продукції і її реалізації.

Іншим важливим напрямком пошуку резервів збільшення прибутку є зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції.

Для пошуку й підрахунку резервів зростання прибутку за рахунок зниження собівартості аналізують звітні дані щодо витрат на виробництво за калькуляціями, користуючись методом порівняння фактичного рівня витрат з прогресивними науково обґрунтованими нормами і нормативами за видами витрат (сировини і матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів), нормативами використання виробничих потужностей, обладнання, нормами непрямих матеріальних витрат, капітальних вкладень тощо.

Після розрахунку загальної величини резервів зниження собівартості продукції за всіма калькуляційними статтями необхідно деталізувати резерви збільшення прибутку за рахунок зниження затрат живої та уречевленої праці за окремими напрямками.

Економія затрат живої праці досягається за рахунок здійснення таких заходів: підвищення продуктивності праці і зниження трудомісткості; скорочення витрат за понаднормові години роботи, виплат за цілоденні та внутрішньозмінні простої тощо.

Резерви зростання прибутку - це кількісні можливості збільшення прибутку завдяки:

Збільшенню обсягу реалізації продукції;

Зменшенню витрат на виробництво і реалізацію продукції: усунення перевитрат по сировині і матеріалах, усунення понадпланових відходів, усунення невиправданих...