Принципи обліку: їх характеристика та значення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство Аграрної Політики і Продовольства України

Полтавська Державна Аграрна Академія

Реферат

на тему: Принципи обліку: їх характеристика та значення

Виконала:

Тищенко Ірина Леонідівна

Полтава 2015

План

Вступ

1. Сутність бухгалтерського обліку

2. Характеристика та значення принципів обліку

Висновки

Список використаних джерел

3. 

Вступ

Слово принцип (від лат. ргіпсіріит -- основа, первоначало) -- вихідне положення будь-якої теорії, науки, що визначає всі наступні положення, які випливають з його твердження. На відміну від вихідних положень природничих наук, принципи бухгалтерського обліку розробляються людьми і можуть не діяти в разі зміни економічної ситуації.

Загальне визнання облікових принципів залежить від того, наскільки вони відповідають трьом критеріям: доречності, об'єктивності й здійсненності.

Принцип доречний, якщо інформація про певну господарську одиницю має зміст і принесе користь споживачам інформації.

Принцип об'єктивний, якщо на інформацію не впливають особисті думки, дії чи оцінки тих, хто її готує. Об'єктивність передбачає надійність, перевіреність, відповідність дійсності.

Принцип здійсненний, якщо його реалізація не спричиняє надмірних труднощів чи витрат.

Принципи бухгалтерського обліку - це базові концепції, які покладені в основу відображення в обліку та звітності господарської діяльності підприємства, його активів, пасивів, доходів, витрат та фінансових результатів.

Ці принципи сформувалися історично під впливом і разом із становленням облікових систем. Процес інтернаціоналізації і стандартизації обліку у світовому масштабі призвів до вироблення концептуальних принципів бухгалтерського обліку, які визначають побудову міжнародної системи бухгалтерського обліку і є загальноприйнятими для всіх країн. Неважливі ними з них є:

- принцип автономності підприємства (одиниці обліку);

- принцип безперервності діяльності підприємства;

- принцип двосторонності;

- принцип грошової оцінки;

- принцип собівартості;

- принцип реалізації;

- принцип нарахування;

- принцип відповідності;

- принцип суттєвості (матеріальності);

- принцип періодичності;

- принцип постійності;

- принцип обачливості (консерватизму);

- принцип об'єктивності інформації.,

1. Сутність бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік є впорядковану систему збору, реєстрацію ЗМІ й узагальнення інформацією вартісному вираженні активів (майні), зобов'язання, прибутках і видатках господарюючого суб'єкта та їх русі, формовану шляхом суцільного, безперервного і документального відображення усіх господарських операцій (чинників господарську діяльність) із єдиною метою активного на процеси управління суб'єктом господарювання.

У цьому вся визначенні як викладено суть бухгалтерського обліку, а й відбиті основні етапи облікового процесу (спочатку інформація об'єкт обліку формується і збирається, потім здійснюється її подальша обробка і угруповання передачі користувачам).

Система бухгалтерського обліку загалом обмежується рамками господарюючого суб'єкту. Вона охоплює усю інформацію про майно, зобов'язаннях і господарських операціях організації. Тому стосовно бухгалтерського фінансового обліку можна стверджувати, що повинен бути суцільним і безперервним, що необов'язково в управлінському обліку, соціальній та статистичному і оперативному обліку.

Бухгалтерський облік зобов'язані вести всім організаціям, розміщені Російської Федерації, і навіть філії і рівень представництва іноземних організацій, якщо інше не передбачено міжнародними договорами Російської Федерації. Основними завданнями бухгалтерського обліку є:

- формування повною і достовірною інформації про діяльність організації та її майновому становищі, необхідної внутрішнім користувачам бухгалтерської звітності, - керівникам, засновникам, учасникам і власникам майна організації, і навіть зовнішнім - інвесторам, кредиторам та інших користувачам бухгалтерської звітності;

- забезпечення інформацією, необхідної внутрішнім і зовнішніх користувачам бухгалтерської звітності контролю над виконанням законодавства Російської Федерації під час здійснення організацією господарських операцій та їх доцільністю, наявністю і рухом майна, і зобов'язань, використанням матеріальних, трудових і відповідно до затвердженими нормами, нормативами і кошторисами;

- запобігання негативних результатів господарську діяльність організації та виявлення внутрішньогосподарських резервів забезпечення її фінансової стійкості. бухгалтерський облік звітний об'єктивний

2. Характеристика та значення принципів обліку

Принцип автономності підприємства.

Називають ще принципом одиниці обліку. Відповідно до цього принципу господарська одиниця, яка ідентифікується в звітності, відокремлюється від її власників або інших одиниць. Облікова одиниця - це кожне окреме підприємство, у відповідності до якого ведеться бухгалтерський облік і складається фінансова звітність. Рахунки підприємства повинні бути відокремлені від рахунків його власників. При цьому обсяг і характер представленої інформації у фінансовій звітності повинен відображати відносні розміри підприємства.

Наприклад, Майкл Корнер має фірму, яка спеціалізується на виробництві музичних інструментів. Внесок Майкл а у цю фірму склав $20,003. Крім цього він має особистий рахунок у банку, будинок, автомобіль та інше майно, які не повинні відображатися в обліку і фінансовій звітності фірми з виробництва музичних інструментів.

Також можуть мати місце випадки, коли одна облікова одиниця включає декілька облікових одиниць, як наприклад, акціонерна компанія, що має дочірні підприємства, які самостійно складають фінансову звітність.

Принцип безперервності діяльності підприємства означає, що існує впевненість у продовженні діяльності господарської одиниці на протязі розумного періоду часу, якщо відсутнє свідоцтво про зворотне, а також, що господарська одиниця не буде ліквідована в майбутньому. Власники підприємства не мають наміру його продати чи ліквідувати, що є важливою умовою для включення в баланс статей активів і зобов'язань за їх фактичною собівартістю, а не за ринковими цінами. Принцип безперервності діяльності підприємства вказує на необхідність співвідношення вартості активів з можливим одержанням прибутку.

У випадку наявності інформації про припинення діяльності підприємства, його активи оцінюються за ліквідаційною (ринковою) вартістю, тобто за вартістю, яка могла б бути одержаною при їх продажу.

Принцип двосторонності

Полягає у вираженні майнових інтересів інвесторів і кредиторів, тобто майно підприємства, що залишається після платежів за зобов'язаннями, може бути об'єктом позову інвесторів. Згідно з цим принципом засоби підприємства відображаються в двох напрямках: з одного боку - за їх речовим складом (основні засоби, гроші, запаси та ін.), а з іншого - за джерелами їх формування (залучені та власні). Загальна вартість активів підприємства повинна задовольнити майнові інтереси кредиторів та інвесторів, тому принцип двосторонності може бути виражений рівнянням:

Майно (активи) = Зобов'язання + Власний капітал.

Дотримання цієї рівності забезпечується завдяки використанню методу подвійного запису господарських операцій.

Принцип грошової оцінки. Він означає, що гроші є загальним вимірником, за допомогою якого відображається господарська діяльність, і що грошова одиниця є універсальною базою для оцінки і аналізу в бухгалтерському обліку. Це не означає обмежень використання в обліку й інших вимірників (натуральних, трудових), але узагальнення господарських процесів, що відбуваються на підприємстві можливе лише за допомогою грошового вимірника. Крім цього важливе значення для правильної оцінки дійсного стану справ підприємства має також внутрішня інформація (наприклад, психологічний мікроклімат), яку бухгалтер не може виміряти в грошовому виразі і довести до зацікавлених користувачів.

Використання різних методів оцінки (фактична собівартість, поточна собівартість, поточна ринкова вартість тощо) та методик коригування рахунків, дає змогу врахувати купівельну здатність грошей з плином часу і усунута значні неточності у бухгалтерській інформації в періоди інтенсивної інфляції.

Принцип собівартості є основою оцінки активів. Згідно з цим принципом в бухгалтерському обліку відображається собівартість засобів, яка враховує фактичні витрати на їх придбання (включаючи витрати на доставку, налагодження та введення в експлуатацію) І виробництво, а не їхня ринкова вартість. Це пов'язано з двома причинами: оцінка засобів за ринковою вартістю супроводжується великими труднощами її визначення і в будь-якому випадку носить елемент суб'єктивізму на відміну від оцінки за собівартістю, яка ґрунтується на документальних даних і є об'єктивною; виходячи з принципу безперервності діяльності, підприємство не орієнтується на швидку реалізацію активів, які йому належать, а тому нема необхідності знати їх ринкову вартість.

Недоліком застосування принципу собівартості є те, що позитивні сторони, що появилися в процесі діяльності підприємства (знання, людські якості, ділова репутація тощо) не знаходять відображення як його активи. Також вартість придбання активів у зв'язку зі зміною цінової політики не завжди відображає їхню поточну вартість і таким чином не є надійною основою для визначення прибутку.

Принцип реалізації є основою визнання прибутку.

Відповідно до правових норм реалізація визначається за моментом переходу права власності на актив від продавця до покупця. Тобто дохід від реалізації продукції враховується в момент доставки її споживачам, незалежно від того, коли будуть отримані реальні гроші. Використання даного принципу може спричинити ситуацію, коли фірма має дохід від реалізації і прибуток, а кошти для погашення заборгованості по зарплаті та перед кредиторами відсутні. Разом з тим., застосування касового методу не дає змоги визначити зміну капіталу підприємства.

Принцип реалізації тісно пов'язаний з принципом собівартості, оскільки саме в момент реалізації визнається зміна вартості, яка відбулася в активах з моменту їх придбання. В обліку не може бути відображено збільшення прибутку поки він не буде підкріплений фактом реалізації і не буде об'єктивних свідчень щодо його величини.

Хоча більша частина прибутку реєструється в момент реалізації, існує виняток, наприклад, метод поетапного виконання контракту і метод продажу в кредит. При використанні методу поетапного виконання контракту прибуток реєструється пропорційно частці продукції (послуг), контракт з виробництва якої завершений, якщо цей контракт охоплює більше одного звітного періоду. При використанні методу продажу в кредит в якості прибутку відображається частина валової виручки від реалізації, отриманої в звітному періоді. Наприклад, при надходженні платежу в сумі $200 за холодильник, продажна вартість якого складає $1000, а собівартість 80 % ($800) і який було реалізовано з розстрочкою платежів на 5 місяців, прибуток звітного періоду складе $40 (20 % від $200).

Принцип нарахування.

Це принцип запису бухгалтерських операцій в момент їх здійснення, який регулює момент визнання доходів і витрат.

Запис бухгалтерських операцій в момент їх здійснення означає, що доходи і витрати відображаються в тому періоді, в якому вони були нараховані незалежно від того, коли було отримано чи сплачено гроші.

Згідно з принципом нарахування, якщо готівку отримано авансом або помилково, то бухгалтер не може відобразили її як дохід. Аналогічно, якщо платіж здійснюється авансом, то він не повинен розглядатися як витрати. Альтернативним принципу нарахування є касовий метод, який передбачає визнання доходу в момент надходження грошей, а витрат - в момент їх сплати.

Принцип відповідності.

Полягає у розмежуванні доходів і витрат між періодами та узгодженості доходів звітного періоду з витратами, завдяки яким одержано ці доходи, тобто в звітному періоді відображаються лише ті витрати, які виникли для одержання прибутку звітного періоду. У випадку, якщо виникають витрати, які складно віднести до будь-якого періоду, то бухгалтери використовують метод раціонального періодичного списування. До таких витрат відносяться, наприклад, витрати майбутніх періодів і комерційні витрати.

Принцип суттєвості (матеріальності).

Вимагає відображення в бухгалтерському обліку всієї важливої для користувачів фінансової звітності інформації. Бухгалтерські книги і журнали повинні містити всі дані, які достатньо суттєво впливають на оцінку господарських явищ або рішень.

Бухгалтер повинен вирішувати, які із багатьох даних мають відношення до різних користувачів інформації. Суттєвість того або іншого елементу інформації визначається не тільки його величиною в кількісному вираженні, але і тією роллю, яку цей елемент може відігравати в прийнятті конкретного рішення. Наприклад, у випадку придбання п'яти олівців для офісу недоцільним є нарахування зносу на них з метою рівномірного розподілу витрат між декількома періодами, оскільки це не суттєва подія.

Принцип періодичності.

Означає, що господарська діяльність підприємства штучно може бути поділена на звітні періоди для виявлення результатів діяльності і складання звітності (квартал, рік). Хоч найбільш вдалим способом визначення результатів діяльності підприємства є момент його можливої ліквідації. У зв'язку з тим, що бухгалтери змушені ділити безперервну діяльність на визначені відрізки часу (звітні періоди), вони повинні визначити, в якій степені відноситься до певного звітного періоду кожна господарська операція чи подія. У зарубіжній практиці обліковий рік може дорівнювати календарному або може бути встановлений, наприклад, з 1 жовтня 2005 р. до 30 вересня 2006 р.

Принцип постійності.

Означає, що в обліку на протязі тривалого періоду часу не можна змінювати методи оцінки запасів або методи обліку витрат та інші облікові правила. Сукупність методів обліку, які обрало і використовує підприємство називається обліковою політикою.

Постійне використання однакових методів оцінки запасів, нарахування амортизації, створення резервів, оцінки май не. тощо забезпечує можливість зіставляти дані за різні періоди і реально оцінювати зміни у фінансовому стані та чистому прибутку підприємства. У випадку зміни обраних методів обліку та оцінки, вони мають бути обгрунтовані і описані в примітках до фінансової звітності з вказанням наслідків таких змін.

Принцип обачливості або консерватизму.

Застерігає від завищення оцінки реального фінансового стану підприємства. Згідно з цим принципом доходи обліковуються, коли можливість їх отримання стає цілком визнаним фактом, тоді як витрати та втрати повинні відображатись, коли їх здійснення є ймовірною, можливою подією.

Тобто бухгалтер не повинен переоцінити прибуток, але повинен передбачити всі можливі витрати і при виборі методу оцінки активів зупинитись на тому з них, який призводить до меншої вартості (ринкової чи собівартості). Цей принцип передбачає відображення потенційних збитків (сумнівної заборгованості клієнтів, знецінення активів та ін.) у результатах звітного року.

Принцип об'єктивності інформації.

Означає, що бухгалтерська інформація повинна бути об'єктивною по відношенню до різних користувачів. Тобто, якщо інформація є об'єктивною, то, наприклад, 4 експерти, які працюють незалежно один від одного, отримають однакові результати в процесі перевірки. Проте цей принцип не гарантує абсолютної об'єктивності інформації, тому що в процесі підготовки фінансової звітності для зовнішніх користувачів неможливо уникнути суб'єктивності оцінок кожного бухгалтера, який її готує.

Висновки

Отже, розглянуті принципи бухгалтерського обліку і фінансової звітності, які в Україні законодавчо закріплено, є важливою складовою методології бухгалтерського обліку і базою для створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, що є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів. На основі принципів розробляють національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, які будуть вивчатися в курсі "Фінансовий облік". У процесі складання звітності необхідно дотримуватись вимог конфіденційності інформації, що зумовлює певні обмеження стосовно включення у звітність даних, які становлять комерційну таємницю.

Список використаних джерел

1. Безруких П.С. Бухгалтерський облік: бібліотека журналу "Бухгалтерський облік"/ П.С.Безруких - Київ: Бухгалтерський облік, 2009. - 736С.

2. Кондраков М.П.: Бухгалтерський облік: навчальних посібників/ Н.П.Кондраков - Львів: Инфра - М, 2005 - 576С.

3. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (Редакція станом на 06.02.2015)

4. Щадилова С.К Основи бухгалтерського обліку: навчальних посібників/Щадилова С.К - Харків: "Річ навіть і сервіс", 2011. - 575С.

Размещено на Allbest.ru