Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Академія муніципального управління

Економічний факультет

РЕФЕРАТ

На тему : «Основні види систем бухгалтерського обліку у Франції»

Виконала: Мішеніна Катерина

2015 рік

Зміст

• Вступ
• Особливості обліку у Франції
• Форми та етапи бухгалтерського обліку у Франції. План рахунків
• Висновок
• Список літератури


Вступ

В даний час особливе значення набуває вивчення і аналіз міжнародної системи бухгалтерського обліку, стандартів, рекомендацій та положень міжурядових, професійних і профспілкових організацій світу.

По-перше, історичний аспект. Є ряд країн, які зробили вагомий внесок у розвиток бухгалтерського обліку. Так, в ХІV-ХV ст. лідерами в цій галузі були італійські міста-держави, що розповсюдили "італійський метод подвійної бухгалтерії" спочатку на решту Європи, а потім і на весь світ. Починаючи з ХIХ ст. на розвиток теорії і практики бухгалтерського обліку значний вплив робить Великобританія, особливо Англія і Шотландія. У наш час все більшу роль в області обліку відіграють США. Друга причина вивчення порівняльної фінансової звітності зумовлена процесами інтеграції, освіти всесвітнього господарства. Для сучасного рівня економічної інтеграції характерна інтернаціоналізація економічного життя, насамперед у сфері виробництва. Значне збільшення міжнародної торгівлі після Другої світової війни викликало розвиток транснаціональних корпорацій, які відіграли головну роль у поширенні технології бухгалтерського обліку з однієї країни в іншу. Інтернаціоналізація бізнесу призвела до того, що багато питань обліку стали розглядатися в міжнародному аспекті. Безсумнівно, досить значущим чинником необхідності вивчення порівняльної фінансової звітності подаються ті можливості вдосконалення тієї або іншої системи бухгалтерського обліку, які дають зіставлення облікових систем. Таким чином, вивчення систем бухгалтерського обліку та звітності зарубіжних країн зумовлює необхідність переосмислення критеріїв формування облікової та звітної інформації, більш чіткого визначення елементів фінансової звітності, порядку їх визнання та оцінки, а також встановлення взаємозв'язку між елементами фінансової звітності.

Особливості обліку у Франції

Французька бухгалтерська система розвивалася в міру формування бухгалтерського законодавства. Родоначальником його можна назвати Кольбера - великого міністра Людовіка XIV, який видав у 1673 р . Комерційний кодекс. Цей кодекс включав розділ, в якому формулювалися правила ведення бухгалтерських документів. Потім бухгалтерське справа отримала імпульс з прийняттям Кодексу Наполеона.

На сучасному етапі бухгалтерське законодавство регулюється Національною радою з бухгалтерії (НСБ), створеним у 1957 р ., Який працює в тісній взаємодії з міністерствами економіки, фінансів і бюджетів і одночасно незалежний від них.

Основні цілі НСБ підготовка норм бухгалтерської справи, форм бухгалтерських документів; координація проведення досліджень і навчання бухгалтерської професії. Бухгалтерська справа регулюється Торговим кодексом, Законом про виробничо-торговельних компаніях 1966 р ., Законом про національні компаніях 1970 р . і податковим законодавством. Так склалося, що юридична сутність французької бухгалтерської системи базується на торговому та податковому законах.

Бухгалтерський облік у Франції жорстко контролюється державою, а правила складання звітності для французьких організацій розроблені таким чином, щоб формувати вхідну інформацію для національної системи рахівництва, за допомогою якої держава контролює економіку.

Роль держави в регулюванні бухгалтерського обліку у Франції виразилася в створенні ряду державних і спеціалізованих організацій, що беруть безпосередню участь в регламентації обліку.

Державною організацією, що визначає нормативно-правову базу національного бухгалтерського обліку, є орган законодавчої влади - Парламент Франції. Найважливішою спеціалізованою організацією в області бухгалтерського обліку у Франції є Національна рада з бухгалтерського обліку, створений як консультативний орган при Міністерстві економіки, фінансів і промисловості. У його завдання також входить:

- координація і практичне впровадження розробок у галузі обліку;

- вжиття заходів щодо вдосконалення бухгалтерського обліку в інтересах галузевих об'єднань;

- консультування з питань обліку в промисловості, торгівлі, сфері послуг, страхування, сільському господарстві тощо Головним досягненням Національної ради з бухгалтерського обліку є розробка та впровадження в практику національного Загальних плану рахунків Франції (Plan comptable general, далі PCG).

Завданням галузевих комітетів є розв'язання суперечностей між загальними правилами бухгалтерського обліку та потребами компаній різних галузей.

У функції комітетів також входить розробка галузевих планів рахунків. Координація діяльності галузевих комітетів покладено на Національну раду з бухгалтерського обліку.

Основними документами, що регулюють бухгалтерський облік у Франції, є:

- Комерційний кодекс;

- Трудовий кодекс;

- Загальний Податковий кодекс;

- PCG;

- Закон про бухгалтерський облік;

- Декрет про застосування закону про бухгалтерський облік.

Всі французькі компанії ведуть бухгалтерський облік на основі PCG, але форму бухгалтерського обліку вони вибирають самостійно. Згідно з положенням, передбаченому PCG, обліковий запис (реєстрація в журналі) робиться на основі стандартизованих і уніфікованих первинних документів. У разі відсутності таких виправдувальних документів облікові записи не можуть розглядатися як достовірні.

Правилами ведення обліку встановлені як обов'язкові бухгалтерські облікові регістри (реєстраційний журнал, головна книга, касова книга), і що носять рекомендаційний характер (книга перевірочних балансів, складська книга, книга рахунків постачальників, книга термінових платежів). Їх число і форма варіюються залежно від організації бухгалтерського обліку на підприємстві, розмірів, структури та характеру діяльності підприємства, а також передбаченої облікової політикою форми бухгалтерського обліку. У компаніях Франції застосовуються різні форми або облікові системи, бухгалтерського обліку, які характеризуються кількістю застосовуваних облікових регістрів, їх призначенням, змістом, побудовою, послідовністю і способами записів в них, співвідношенням синтетичного і аналітичного обліку.

бухгалтерський облік франція звіт

Форми та етапи бухгалтерського обліку у Франції. План рахунків

Всі вживані форми бухгалтерського обліку можуть бути зведені до наступних основних типів, кожен з яких може мати кілька варіантів:

- Класична, або італійська (її різновид - форма «журнал-головна книга»); Централізована (французька);

- Система ваучерів.

Електронна обробка облікової інформації та складання регістрів за допомогою спеціалізованих бухгалтерських програм на комп'ютерах у Франції розглядається не як особлива автоматизована форма обліку, а лише як особливий метод обробки даних, заснованих на перерахованих вище формах. Удосконалена класична форма передбачає використання трьох облікових регістрів: хронологічного журналу; головної книги; перевірочного балансу, що дає відомості про фінансове становище підприємства оперативно. Централізована бухгалтерія застосовується на багатьох французьких підприємствах, в тому числі великих, і складається з наступних етапів:

- Ведення спеціальних допоміжних журналів і аналітичних рахунків на основі первинних документів;

- Перенесення підсумків допоміжних журналів до зведеного Журналу, потім в головну книгу синтетичних рахунків в кінці місяця;

- Складання оборотних відомостей по аналітичних рахунках;

- Складання перевірочного балансу;

- Перевірка правильності записів шляхом зіставлення підсумків записів по синтетичних і аналітичних рахунках, по допоміжному і зведеному журналів.

У результаті цих операцій складається баланс і рахунки результатів (це основні звітні документи). Головна риса цієї форми обліку - відділення аналітичного обліку, який розглядається в якості допоміжного, від синтетичного обліку або, як його називають французькі фахівці, періодичного централізованого обліку.

Система ваучерів не включає допоміжних журналів та книг, а передбачає використання лише обов'язкових, передбачених законодавством, і надає велике значення угрупованні та зберігання виправдувальних документів. Бухгалтерська запис при такій системі може бути замінена відповідною угрупованням виправдувальних документів. Ваучери відповідають допоміжним журналів. При застосуванні системи ваучерів зменшується число бухгалтерських записів, зростає значення головної книги. Підсумкові суми кожного ваучера переносяться в облікову картку, в якій відбивається синтетична бухгалтерська запис. На основі інформації облікових карток складається головна книга, перевірочний баланс та зведені звітні документи. Система використовується у невеликих французьких компаніях. Бухгалтерський баланс містить інформацію про фінансове становище компанії, необхідну для оцінки економічних ресурсів, фінансової структури компанії, її ліквідності та платоспроможності, а також для оцінки здатності компанії адаптуватися до змін в економічних процесах країни. Особливістю офіційного балансового звіту французьких компаній є те, що він являє собою функціональний тип балансу в активі і юридичний - в пасиві. Це означає, що в активі, тобто на рівні розміщення коштів, виявляються основні функції підприємства. Статті активу розташовуються по зростанню ліквідності і зведені в три розділи: активи для інвестування (іммобілізація); активи експлуатаційної діяльності (запаси, дебітори і т.д.); високоліквідні активи. Статті пасиву розділені на два розділи: власний капітал (капітали, резерви, прибуток) і боргові зобов'язання (борги фінансові, соціальні, фіскальні і борги постачальників). Боргові зобов'язання у французькому балансі класифікуються за походженням (за видами). Це означає, що не існує їх чіткого поділу на довгострокові і короткострокові заборгованості, але для кожної статті пасиву вказується частка зобов'язань, термін погашення яких перевищує один рік. Конкретизація балансу за статтями в активі і пасиві залежить не тільки від національних стандартів, а й від ініціативи компанії, що розкриває особливості своєї діяльності.

Окремі питання складання звітності у Франції визначаються також податковим законодавством. Зокрема, Декрет про оподаткування містить визначення деяких статей балансу і правил їх оцінки, а також наказує докладати річний баланс і звіт про прибутки і збитки до щорічної податкової декларації компанії.

Під активами, відображаються у балансі, розуміються належать компанії ресурси, які повинні принести їй економічні вигоди в майбутньому, тобто активи мають потенційну можливість прямо або опосередковано сприяти притоку грошових коштів або їх еквівалентів в компанію. Невловимі (нематеріальні) активи виділяються в окрему категорію постійних активів, звану невідчутними активами, і можуть досягати значних сум. До нематеріальних активів належать наступні об'єкти обліку: права, ліцензії і франшизи, патенти, торгові марки, технології (ноу-хау), формули, креслення і прототипи, моделі, ескізи, секрети виробництва, рецепти, ділова репутація та організаційні витрати. Стаття «довгострокові вкладення» включає абстрактні на тривалий термін (більше 1 року) капітали компанії: капітальні вкладення, передоплати довгострокових активів, фінансові та інші вкладення на тривалий термін. Класифікація фінансових активів відповідно до МСФЗ 39 не прийнята у Франції. У французькому балансі вони поділяються на позики; вкладення в акції - часткові цінні папери, облігації, векселі - цінні папери еквівалентні; депозити і поруки, інші довгострокові вкладення.

Різні елементи здатні досить швидко перетворитися на ліквідні засоби, у практиці французького обліку їх часто називають цінностями в експлуатації. Це активи, призначені для перепродажу в ході нормальної діяльності компанії (товари), або активи, одержувані в процесі виробництва для подальшого продажу (готова продукція), або активи, що використовуються (у формі сировини і матеріалів) у виробничому процесі. Ступінь ліквідності запасів залежить від характеру діяльності підприємства і кон'юнктури ринку.

До швидко реалізованим цінностям і готівки у французькому балансі відносяться короткострокова дебіторська заборгованість, грошові кошти в банках і касі, різні види фінансових коштів, а також інші оборотні кошти. Рахунки регулювання в активі включають в себе витрати майбутніх періодів. Пасив балансу відображає джерела фінансування компанії. Капітал. Розділ капіталу звичайно розбивається на підкласи: акціонерний капітал; емісійний дохід; нерозподілений прибуток; резерви, утворені за рахунок прибутку; власний капітал.

Відповідно до вимог податкового законодавства та загальнонаціонального плану рахунків в окремій статті пасиву балансу відображаються субсидії на обладнання, отримані від державних і муніципальних органів для створення постійних активів.

Під зобов'язаннями розуміється поточна заборгованість компанії, що виникає з подій минулих періодів, врегулювання якої призведе до вибуття з компанії ресурсів, що містять економічну вигоду. Особливе місце займає стаття рахунків регулювання в пасиві, яка призначена, головним чином, для відображення заздалегідь отриманих доходів за послуги, які будуть надані в наступному звітному періоді (наприклад, отримана наперед орендна або абонементна плата).

Важливим доповненням до відомостей, що містяться в балансі, є позабалансові поруки, отримані або видані компанією, які можуть зробити істотний вплив на положення компанії. У їх число входять: поручительства за векселями; гарантії; застави; заклади, в тому числі іпотечні; інші види поручительств. Зобов'язання, отримані підприємством, фігурують під підсумком активу балансу і відображають становище підприємства по відношенню до третіх осіб, які можуть стати його дебіторами. Зобов'язання, видані підприємством, враховуються під підсумком пасиву і показують, на яку суму у компанії збільшиться кредиторська заборгованість. Слід зазначити, що французький баланс, складений за типовою формою, містить дані не тільки за звітний, але і попередній період.

До складу обов'язкових форм річних звітних публікацій у Франції, крім балансового звіту, входить звіт про прибутки і збитки, форма якого включена також в текст Декрету про оподаткування. Звіт про прибутки та збитки містить інформацію про результати діяльності компанії, необхідну для оцінки потенційних змін в економічних ресурсах, які компанія, ймовірно, буде контролювати в майбутньому; прогнозування здатності компанії створювати потоки грошових коштів за рахунок наявної ресурсної бази.

Характерною особливістю є той факт, що в основі французького звіту про прибутки та збитки лежить концепція виробництва, де в якості бази взята валова продукція за звітний рік, тобто сума проданої (реалізованої), складованої (зміна товарно-матеріальних цінностей у процесі виробництва) і спрямованої на власні потреби продукції. У свою чергу витрати пов'язані з формуванням собівартості всієї зазначеної валової продукції (а не тільки реалізованої). Витрати французького підприємства класифікуються не за функціями, а за походженням (за елементами). Це дозволяє виявити різні сальдо: валова додана вартість (після того, як з валової продукції віднімається споживання сировини і послуг); валова експлуатаційна прибуток (після вирахування витрат на персонал з доданої вартості); експлуатаційна прибуток (після вирахування амортизаційних відрахувань та інших витрат); поточний прибуток (після вирахування фінансових витрат); чистий прибуток (після відрахування податків). Можливість простежити споживання і розподіл доданої вартості є перевагою французької форми звіту про прибутки та збитки.

Разом з тим це призводить до ускладнення розрахунків. Різні види продукції, що входять до складу валової продукції, оцінюються по-різному: реалізована в цінах реалізації, а складувати і іммобілізована - за витратами на виробництво.

До складу обов'язкових форм річних звітних публікацій у Франції, крім балансу і звіту про прибутки та збитки, входять і інші звітні документи, форми яких затверджені в загальнонаціональному плані рахунків, а також включені в текст декрету про оподаткування з невеликими доповненнями. Це, перш за все, звіт про рух грошових коштів і звіт про зміни у капіталі, що мають велике значення для аналізу діяльності французьких компаній. Звіт про рух грошових коштів містить інформацію про зміни у фінансовому стані компанії, необхідну для оцінки інвестиційної, фінансової та операційної діяльності; здатності компанії створювати грошові кошти та їх еквіваленти; потребах компанії в грошових коштах.

Звіт про зміни в капіталі становлять великі компанії з широкою мережею філій і дочірніх компаній, розташованих за кордоном.

Мінімальний склад статей звіту включає чистий і нерозподілений прибуток (збиток), капітал за його видами і інші статті, що впливають на капітал. Як правило, звіт про зміни в капіталі містить інформацію за три суміжних року.

Облікова політика та пояснювальні примітки. Фінансова звітність французьких компаній містить додаткові відомості, що дозволяють більш точно судити про справжній стан компанії. Для цих цілей складається програма, яка зазвичай включає дві великі частини: облікову політику та примітки. У першій частині наводяться методи обліку, що застосовувалися при побудові фінансової звітності, а в другій - окремі таблиці та розкриття інформації.

Часто за невиконання певних законодавчих вимог не передбачено штрафних санкцій, іноді не розроблений механізм забезпечення їх дотримання, а в ряді випадків існує негласна угода, що дозволяє ті чи інші розпорядження просто ігнорувати.

Однією зі специфічних рис нормативного регулювання бухгалтерського обліку у Франції є національний план рахунків (РСG). Це - документ, що містить уніфікований план рахунків, стандартні форми бухгалтерської звітності, інструкції та рекомендації по її складанню, а також щодо заповнення та подання рахунків і приміток до них.

Основні завдання плану рахунків зводяться до стандартизації:

- Організації системи бухгалтерського обліку на рівні окремих організацій, загальних облікових понять та бухгалтерських записів, а також характеру їх впливу на активи і пасиви, фінансовий стан і фінансовий результат;

- Способів подання організаціями даних про їх активах і пасивах, фінансовому положенні і фінансовому результаті. Розробка і розповсюдження РСG є обов'язком Національної ради з бухгалтерського обліку. РСG складається з трьох титулів, кожен з яких поділений на глави.

Перший титул «Загальна систематизація, термінологія, звід рахунків» включає три розділи. Перший розділ розкриває загальні принципи, на яких грунтується РСG. У ній викладені систематизація стандартів бухгалтерського обліку, вимоги до організації ведення бухгалтерського обліку та комп'ютерної обробки облікових даних. РСG передбачає відповідну організацію ведення бухгалтерського обліку для забезпечення повноти відображення і коректності обробки інформації. План рахунків окремої організації складається на основі плану, затвердженого РСG, і складений досить детально, щоб забезпечити відповідність французьким бухгалтерським стандартам. У другому розділі представлені визначення і тлумачення 183 термінів. Цей список не повною мірою охоплює терміни фінансового обліку і не є вичерпною термінологією РСG. Він являє собою набір окремих понять, що використовуються в управлінському і фінансовому обліку.

Третя глава присвячена склепіння рахунків: класифікації рахунків в загальному зводі, організації плану рахунків та переліку рахунків. Склепіння та план рахунків, які використовуються в РСG, організовані за десятковою системою. У РСG включено повний список рахунків по кожному одно розрядною і двух разрядний класу основного зводу, в послідовності номера рахунку із зазначенням його найменування.

Другий титул «Фінансовий облік» складається з чотирьох розділів. У першому розділі викладені правила оцінки облікових об'єктів та визначення результатів операційної діяльності. Хоча РСG визнає кілька можливих способів оцінки для цілей фінансового обліку, базовим методом є метод історичної вартості.

У третій главі наведені правила обліку специфічних операцій. Розглядаються, зокрема, питання включення активів і пасивів іноземного відділення або представництва в баланс головної компанії, обліку матеріалів, отриманих у результаті розбирання машин і устаткування, прибутків і збитків, що класифікуються як незвичайні (екстраординарні) та ін..

У четвертому розділі розглянуто методологію консолідації. Викладено правила консолідації, зокрема, визначення гудвілу при поглинанні компанії, оцінки активів і пасивів, відображення відкладених податків, перерахунку статей в іноземній валюті та ін Розглянуто взаємозв'язок між цими правилами і загальними обліковими принципами, а також вимоги до подання консолідованої звітності.

У третій титул «Управлінський облік» входять п'ять голів. Глава А визначає поняття управлінського обліку, ціни, продукції, витрат і витрат, а також цілі управлінського обліку. У ній розглянуто, яким чином відбувається відбір витрат для аналізу в залежності від видів діяльності організації, показано зв'язок між управлінським та фінансовим обліком. У главі У викладено концептуальні засади та сфера застосування економічного аналізу, а також функціональна класифікація центрів витрат. Глава З роз'яснює використання дев'ятого класу рахунків, який зарезервований для управлінського обліку, стосовно до потреб організації. Предметом розгляду глави Про стали підходи до виділення видів діяльності, визначення собівартості та центрів прибутку, обліку запасів. Показані відмінності в обліку витрат для цілей фінансового й управлінського обліку. Розглянуто порядок коригування витрат у зв'язку з відхиленням фактичних показників від нормативних. У розділі Е продемонстровано взаємозв'язок між даними управлінського обліку і підходами до контролю, а також шляхи використання облікової інформації в процесі прийняття рішень. Викладено концептуальні підходи до виділення різних типів витрат, обліку на основ і стандартних витрат, складання бюджету.

Таким чином, для Франції характерні високий рівень стандартизації бухгалтерського обліку і докладна методична проробка нормативних документів з бухгалтерського обліку.

Щоб фінансова звітність відображала фінансовий стан організації та її господарські операції на основі концепції «достовірного і сумлінного подання», бухгалтерські рахунки згідно РСG повинні в обов'язковому порядку відповідати умовам повного і точного застосування бухгалтерських правил з урахуванням принципу обачності, який передбачає запобігання ризиків віднесення до майбутніх періодів поточних невизначеностей, здатних обтяжити активи і пасиви, а також прибутки і збитки організації. Принцип відповідності передбачає суворе дотримання діючих правил і процедур, а точне застосування бухгалтерських правил означає добросовісне застосування цих правил і процедур відповідно до розуміння зазначених правил відповідальними за ведення обліку особами, яке вони мають формувати, виходячи з наявності і суттєвості операцій, подій та обставин.

Бухгалтерський облік має відображати і класифікувати інформацію, необхідну для досягнення його цілей, в тій мірі, в якій інформація може бути кількісно оцінена, зокрема:

- Інформація про основні угодах повинна бути негайно відображена в обліку, щоб вона могла бути своєчасно використана;

- Бухгалтерська інформація повинна дозволяти користувачам мати достовірне, недвозначне і повне уявлення про угоди, події й обставини;

- Послідовність бухгалтерської інформації за ряд фінансових років передбачає безперервність у застосуванні правил та процедур.

Будь-який відступ від принципу послідовності має бути пояснено шляхом звернення до більш якісної інформації: у разі модифікації облікових правил у періоді, коли відображається така зміна, поряд з інформацією, підготовленою на основі нових облікових правил, слід показати всяку доречну інформацію про бухгалтерські ефекти, пов'язані з зазначеної модифікацією. Викладені принципи побудови французької бухгалтерії можна підрозділити на традиційні і зумовлені приєднанням до нормативної бази Європейського Союзу.

У 1986 р . в систему нормативного регулювання бухгалтерського обліку Франції були внесені зміни з урахуванням Сьомий Директиви, що стосуються складання консолідованої звітності (раніше звітність складалася тільки для окремих організацій), у зв'язку з розвитком національного ринку цінних паперів і встановленням специфічних вимог до звітності для організацій, що включаються до лістингу. Впровадження в національну систему розпоряджень цієї Директиви було досить специфічним. По-перше, хоча припис показувати всі відрахування, необхідні для цілей оподаткування, залишилося в силі для звітності індивідуальних організацій, останні є вільними у прийнятті рішення щодо включення показників індивідуальних рахунків в консолідовану звітність.

По-друге, звітність групи компаній не обов'язково повинна відповідати французьким обліковими принципами. Вона може бути складена за обліковими правилами, прийнятим на інших фінансових ринках. Компанії, що здійснюють господарську діяльність на ринках іноземних держав, мають право складати звітність групи за правилами відповідного ринку. Таким чином, практика ведення бухгалтерського обліку об'єднаними компаніями є різноманітною через відсутність формалізованих вимог. Компанії, що складають консолідовану звітність, в більшості випадків роблять це на добровільній основі і, отже, використовують ті облікові правила, які здаються їм більш зручними.

Висновок

В даний час особливе значення набуває вивчення і аналіз міжнародної системи бухгалтерського обліку, стандартів, рекомендацій та положень міжурядових, професійних і профспілкових організацій світу.

Серед причин, що зумовили вивчення порівняльної фінансової звітності, можна виділити наступні. Друга причина вивчення порівняльної фінансової звітності зумовлена процесами інтеграції, освіти всесвітнього господарства. Для сучасного рівня економічної інтеграції характерна інтернаціоналізація економічного життя, насамперед у сфері виробництва. Значне збільшення міжнародної торгівлі після Другої світової війни викликало розвиток транснаціональних корпорацій, які відіграли головну роль у поширенні технології бухгалтерського обліку з однієї країни в іншу. Інтернаціоналізація бізнесу призвела до того, що багато питань обліку стали розглядатися в міжнародному аспекті.

Безсумнівно, досить значущим чинником необхідності вивчення порівняльної фінансової звітності подаються ті можливості вдосконалення тієї або іншої системи бухгалтерського обліку, які дають зіставлення облікових систем. Ще зовсім недавно спостерігалася тенденція до вивчення проблем бухгалтерського обліку тільки в національних рамках, і приділялося невиправдано мале значення практиці інших країн, тим самим як би ігнорувався той факт, що ряд бухгалтерських методів і прийомів запропонованих, але не практикувалися в даній країні, часто використовувався в інший. Таким чином, вивчення систем бухгалтерського обліку та звітності зарубіжних країн зумовлює необхідність переосмислення критеріїв формування облікової та звітної інформації, більш чіткого визначення елементів фінансової звітності, порядку їх визнання та оцінки, а також встановлення взаємозв'язку між елементами фінансової звітності.

Список літератури

1. Жарікова Л.А. Бухгалтерський облік в зарубіжних країнах: навчальний посібник / Л.А. Жарикова, Н.В. Наумова. - Тамбов: Вид-во Тамбо. держ. техн. ун-ту, 2008. - 160 с. - 100 екз.

2. Малькова Т.І. Теорія і практика міжнародного бухгалтерського обліку: Навчальний посібник. - СПб: Бізнес-Преса, 2010.

3. Гуляєв Н.С., Вєтрова Л.М. основні моделі бухгалтерського обліку та аналізу в зарубіжних країнах: Навчальний посібник. - М.: КНОРУС, 2008 - 144с.

4. Хахонова М.М. Реформування бухгалтерського обліку. - М.: Бухгалтерський облік, 2008.

5. Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні (С использ. Нац. Стандартів): Навч. посібник для студентів вузів. - 5-е вид., Доп. і перероб. - К.: А.С.К., 2010. - 848с. - (Економіка. Фінанси. Право).

Размещено на Allbest.ru