Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДВНЗ «КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Кафедра обліку, аудиту і фінансового аналізу

КУРСОВА РОБОТА

2013 рік

Зміст

Вступ

Розділ 1. Сутність обліку грошових коштів та їх еквівалентів, види, класифікація

1.1 Огляд нормативно-законодавчих документів, що регламентують облік грошових коштівта їх еквівалентів

1.2 Критична оцінка проблемних питань обліку грошових коштів та їх еквівалентів

Розділ 2. Облік грошових коштів на ТОВ «Відродження»

2.1 Характеристика ТОВ «Відродження», його діяльності та облікової політики

2.2 Первинний, аналітичний та синтетичний облік грошових коштів

2.3 Відображення обліку грошових коштів у формах звітності

Розділ 3. Шляхи вдосконалення обліку грошових коштів та їх еквівалентів

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

На сучасному етапі грошові кошти є найбільш ліквідними активами підприємства. Вони присутні на початковому та кінцевому етапах облікового циклу, який включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їх продаж і отримання виручки.

Грошові кошти - це готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Актуальність теми даної роботи полягає в тому, що грошові кошти відіграють важливу роль в виробничо-господарській діяльності підприємства. Так, за допомогою грошових коштів підприємство в процесі своєї діяльності може закупляти сировину, основні засоби, тим самим нарощувати обсяги виробництва продукції (виконання робіт і надання послуг), що дуже важливо, розраховуватись з працівниками по оплаті праці і т.д. Але для того, щоб підприємство мало можливість ефективно використовувати наявні у нього грошові кошти, потрібно правильно організувати їх облік і здійснювати контроль за витрачанням.

Предметом дослідження є процес обліку грошових коштів. Об'єктам дослідження є Сільськогосподарське ТОВ «Відродження».

Практична цінність результатів дослідження полягає у тому, що вони дають можливість провести поглиблений аналіз організації обліку грошових коштів, контролю за їх використанням та руху грошових коштів в процесі виробничо-господарської діяльності, а це в свою чергу сприятиме досягненню стійкого росту фінансових показників та дає більш повну інформацію про грошові кошти підприємства.

Метою курсової роботи є обґрунтування обліку грошових коштів та їх еквівалентів. Багатогранність поставленої мети визначила необхідність вирішення таких завдань:

· дати характеристику грошових коштів;

· показати, як здійснюється документальне оформлення руху грошових коштів;

· вивчення облікової політики підприємства;

· доцільність впровадження комп'ютерних технологій з організації обліку грошових коштів.

При написанні курсової роботи опрацьовано Закони України, Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, накази Міністерства фінансів України та інші нормативні документи з питань організації обліку грошових коштів, періодичні видання, що стосуються даної теми курсової роботи, фінансові звіти ТОВ «Відродження».

Розділ 1. Сутність обліку грошових коштів та їх еквівалентів, види, класифікація

На сучасному етапі грошові кошти є найбільш ліквідними активами підприємства. Вони присутні на початковому та кінцевому етапах облікового циклу, який включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їх продаж і отримання виручки.

В літературних джерелах існують різні підходи щодо визначення поняття „грошові кошти”. Для розуміння сутності грошових коштів, проаналізуємо думки провідних вітчизняних і зарубіжних вчених в різних літературних джерелах. [27]

З макроекономічних позицій Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. розглядають грошові кошти як засоби, які знаходяться в народному господарстві в готівковій і безготівковій формах і виконують функції засобів обігу, платежу і накопичення. [2]

Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. визначають грошові кошти як засоби збереження вартості й на цій основі використовуються як посередник обімну товарів і послуг.

Бутинець Ф. Ф. надає визначення грошовим коштам згідно з НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: це готівка, кошти на рахунках в банку та депозити до запитання. [3]

Пушкар М.С. розглядає грошові кошти як грошові знаки національної і іноземної валюти які є платіжними засобами.

Ткаченко Н.М. вважає, що це необхідні для забезпечення господарської діяльності підприємства кошти, що зберігаються в касі або на рахунках в банку.

З аналітичного погляду Савицька Г.В. наводить наступне визначення: грошові кошти - це кошти, що зберігаються в касі або на рахунках в банку. Грошові кошти, що находяться на рахунках в банку, не приносять доходу, їх потрібно мати в наявності на рівні безпечного мінімуму.

З фінансової точки зору Г.Г. Кірейцев визначає грошові кошти складовими оборотних активів, їх обсяги, шляхи надходження та вибуття залежать в першу чергу, від зміни обсягів виробничих запасів, стану дебіторської і кредиторської заборгованості, платежів до бюджету тощо.

Американський учений Дж. К. Ван Хорн вважає , що "рух грошових коштів фірми являє собою безперервний процес". Активи фірми являють собою чисте використання коштів, а пасиви - чисті джерела. Обсяг коштів коливається в часі в залежності від обсягу продажів, інкасації дебіторської заборгованості, капітальних витрат і фінансування. Дж. К. Ван Хорн підкреслює, що поняття грошових коштів та грошових потоків можна трактувати по-різному в залежності від завдань аналізу. Як правило, грошові кошти і грошові потоки розглядають як готівку або робочий оборотний капітал, тобто у вузькому або широкому тлумаченні цього поняття.

Яскравим прикладом суто функціонального підходу в цьому питанні слугує визначення К.Р. Макконелла і С.Л. Брю: «Гроші - це те, що гроші роблять. Усе, що виконує функції грошей, і гроші.» З точки зору поглиблення пізнання суті грошей, усі визначення можна об'єднати в дві великі групи у відповідності з двома основними підходами: логіко-історичним та функціональним. Перший з них намагається вияснити сутність грошей через вивчення логіки історії їх розвитку, а другий визначає гроші через їх функціональні форми, не порушуючи питання про їх більш глибшу основу. Але ці два підходи є альтернативні лише історично, в рамках наукових шкіл, які склалися. Тим часом за своєю сутністю вони можуть бути об'єднані та доповнювати один одного. [4]

Найбільш послідовно та усвідомлено логіко-історичний підхід до дослідження грошей реалізовано К. Марксом. Проте він не міг не бути обмеженим тими історичними умовами, що існували майже півтора століття тому. В нових умовах цей підхід має бути реалізований з урахуванням сучасного рівня розвитку грошей. [24]

Як видно з наведених визначень, автори по різному підходять до визначення грошових коштів. Проте в усіх визначеннях зустрічається визначення матеріальної основи готівкових коштів - „гроші”, „кошти”, „знаки”, „засоби” і місце зберігання - на рахунках в банку, в касі підприємства.

З проведеного дослідження сутності грошових коштів можна вивести таке їх визначення. Грошові кошти - це найбільш ліквідні активи підприємства, що складаються з готівки, коштів на рахунках в банку та інші еквіваленти.

Сучасний грошовий обіг являє собою сукупність грошових засобів, які виступають у 2-х формах: готівковий і безготівковий. [10]

Готівкові гроші - засоби обігу, представлені банкнотами і розмінними монетами, монопольне право на випуск яких законодавчо закріплене за державою. Використання готівкових грошей підпорядковане певним вимогам: необхідне суспільне визначення таких грошей; правова гарантія держави щодо обігу цих грошей; здатність держави підтримувати стабільність їх купівельної спроможності.

Безготівкові гроші (кредитні, або депозитні гроші) - засоби обігу які являють собою боргові зобов'язання депозитних інститутів. Вартість депозитних грошей визначається їхньою купівельною спроможністю.

Між готівковою і безготівковою формами розрахунків існує тісний зв'язок. Так, одержуючи виручку за реалізовану продукцію в безготівковій формі, підприємство повинно отримати в установленому порядку в банківській установі готівку для виплати заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо. У цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі. Підприємства торгівлі, сфери обслуговування населення, реалізуючи товари, виконуючи замовлення, надаючи послуги, отримують плату за це, зазвичай, готівкою. Водночас їхні розрахунки з постачальниками, фінансово-кредитними установами, цільовими фондами в переважно здійснюються в безготівковій формі.

Інформація про грошові потоки підприємства є корисною, оскільки вона надає користувачам фінансових звітів основу для оцінки спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їхні еквіваленти, а також потреби підприємства щодо використання цих грошових потоків. Економічні рішення, що їх приймають користувачі, вимагають оцінки спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їхні еквіваленти, а також їх часу та визначеності.

Еквіваленти грошових коштів утримуються для погашення короткострокових зобов'язань, але не для інвестиційних або яких-небудь інших цілей. Такі цінні папери, як ощадні сертифікати грошових ринків, депозитні сертифікати, казначейські векселя та короткострокові комерційні векселя, які можуть приносити підприємству відсотки і відповідно додатковий заробіток доцільно класифікувати не як грошові кошти, а як еквіваленти грошових коштів. Причиною такої класифікації можна назвати жорстку обмеженість або штрафи при їх перерахунку в грошові кошти.

Депозитний сертифікат - випускаються банком і є свідченням заборгованості, підлягають анулюванню на певних умовах. Випускаються номіналом в 10 000 і 100 000 та мають бути погашені на протязі від місяця до року, при цьому відсотки сплачуються за короткостроковою відсотковою ставкою, що діє на дату їх випуску.

Казначейський вексель - це зобов'язання певної держави, зазвичай строком від 3-х до 6-ти місяців.

Короткостроковий комерційний вексель - це короткостроковий вексель, який випускається підприємством з високим рейтингом кредитоспроможності.

Для того щоб інвестицію можна було визначити як еквівалент грошових коштів, вона повинна вільно конвертуватися у відому суму грошових коштів і характеризуватися незначним ризиком зміни вартості. Таким чином, інвестиція визначається здебільшого як еквівалент грошових коштів тільки в разі короткого строку погашення, наприклад протягом трьох місяців чи менше з дати придбання.

Інвестиції в інструменти власного капіталу не входять до складу еквівалентів грошових коштів, якщо вони не є за сутністю еквівалентами грошових коштів, наприклад, у випадку привілейованих акцій, придбаних протягом короткого періоду їх погашення і з визначеною датою викупу.

Банківські позики, як правило, вважаються фінансовою діяльністю. Проте в деяких країнах банківські овердрафти, які підлягають погашенню за вимогою, є невід'ємною частиною управління грошовими коштами суб'єкта господарювання. За таких обставин банківські овердрафти включаються як компонент грошових коштів та їхніх еквівалентів. Характерною рисою таких банківських операцій є часті коливання залишків коштів на банківських рахунках - від перевищення надходжень до перевищення кредиту.

Грошові потоки не включають зміни статей, що становлять грошові кошти або їхні еквіваленти, оскільки ці компоненти є частиною управління грошовими коштами суб'єкта господарювання, а не частиною операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Управління грошовими коштами включає інвестування надлишку грошових коштів в еквіваленти грошових коштів.

Основними завданнями бухгалтерського обліку грошових коштів і розрахунків є:

· правильна організація, своєчасне й законне проведення безготівкових і готівкових розрахункових операцій;

· своєчасне та правильне документування операцій з руху грошових коштів і розрахунків;

· забезпечення збереження грошових коштів і цінних паперів у касі підприємства;

· контроль за витрачанням грошових коштів;

· своєчасне та точне ведення розрахунків з дебіторами та стягнення заборгованості;

· періодичне проведення інвентаризацій грошових коштів і дебіторської заборгованості.

1.1 Огляд нормативно-законодавчих документів, що регламентують облік грошових коштівта їх еквівалентів

Нормативне регламентування обліку грошових коштів та їх еквівалентів регулюється відповідними нормативними та законодавчими документами документами:

- Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-ХІУ;

- Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обміну готівки» №436/95 від 12 червня 1995 року;

- Наказ Держкомстату України “Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій”;

- Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затверджене ухвалою Правління НБУ від 15.12.2005 р. № 637, зареєстроване в Міністерстві юстиції 13.01.2005 р. під № 40/10320 (із змінами і доповненями, остані з яких унесено постановою від 22.12.2010 р. №573);

- Національне положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1«Загальні вимоги до фінансової звітності»

- Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку від 24.05.95 р. № 88 (зі змінами та доповненнями);

- Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затвердженні наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 року № 356;

- План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій;

- Інструкція про застосування «Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», затверджено Наказом Міністерства фінансівУкраїни від 30.11. 99 №291;

- Інструкція «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України», затверджена постановою Правління НБУ від 18.02.2013 р. № 45 зі змінами і доповненнями;

- «Інструкція з організації роботи з наявним зверненням установ банків України»;

- Інструкції №3 «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті»;

- Постанова Правління НБУ від 09.02.2005 року № 32 «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку».

Основний Закон, що регулює організацію бухгалтерського обліку Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” [14]

Указ Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” вказує порушення, які тягнуть за собою застосування штрафної санкції у розмірі двократного розміру виявленої понадлімітної готівки [27].

Порядок встановлення лімітів залишку готівки в касі регулюється Інстукцією Національного банку України № 4 «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України» та «Інструкцією про організацію роботи з готівкового обліку установами банків України» [16].

Наказ Держкомстату України “Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій” [20]. Обіг готівки в Україні регулюється також нормативними та законодавчими документами, які я навела нижче.

Касові операції (надходження готівки до каси і видача з неї) здійснюються на підставі «Порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затверджене постановою Правління Національного банку України. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні - найважливіший закон згідно якого ведуться всі касові операції.

Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1«Загальні вимоги до фінансової звітності» визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.

Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються до фінансової звітності і консолідованої фінансової звітності юридичних осіб (підприємства) усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ), які зобов'язані подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку від 24.05.95 р. № 88 (зі змінами та доповненнями) встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затвердженні наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 року № 356. Ці Методичні рекомендації спрямованні на узагальнення в регістрах бухгалтерського обліку методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань і фактах фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, їх філій відділів, представництв незалежно від форм власності, організаційно правових форм і видів діяльності, на накопичення аналітичних даних про склад і рух активів, капіталу і зобов'язань, доходів, витрат, фінансових результатів. Відповідно до методичних рекомендацій № 356 рух грошових коштів відображається в журналі № 1 (дебет рахунків 30 «Каса» та 31 «Поточний рахунок» відображається у відомостях 1.1 та 1.2 відповідно).

Інструкції про застосування «Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій» встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства). Ведення позабалансових рахунків здійснюється за простою системою (без застосування методу подвійного запису).

Порядок встановлення лімітів залишку готівки в касі регулюється Інстукцією Національного банку України № 4 «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України».

З метою контролю за наявним зверненням був прийнятий цілий ряд нормативних документів, що регулюють порядок ведення касових операцій на підприємствах, вимоги яких необхідно дотримуватись при проведенні операцій з готівкою, порядок їхньої організації і документального оформлення. Основним з них є Інструкція з організації роботи з наявним зверненням установ банків України.

Відповідно до Інструкції №3 «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті» від 04.06.2003 року банки відкривають своїм клієнтам рахунки: розрахункові, поточні, позикові, депозитні, бюджетні і субрахунки. Як підсумок, можна сказати, що регулювання грошового обігу пов'язане з низкою положень, наказів і законів, які необхідні для виявлення законності та достовірності господарських операцій, відповідність ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Відповідно до Постанова Правління НБУ від 09.02.2005 року № 32 «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку» встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або декількома платіжними документами у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Аналіз нормативно-правових актів з організації бухгалтерського обліку грошових коштів в Україні, дозволяє зробити висновок, що на сьогодні нормативно - законодавча база щодо готівкового обігу, готівкових та безготівкових розрахунків в основному відповідає потребам підприємства.

1.2 Критична оцінка проблемних питань обліку грошових коштів та їх еквівалентів

Основою ефективного функціонування сучасного підприємства є безперервний періодичний рух грошових коштів. Як показує практика, перед господарюючими суб'єктами постійно виникають проблеми щодо організації контролю над поновленням та подальшим збереженням динаміки циклів всієї діяльності підприємства. При цьому, кошти є обмеженим ресурсом, і тому успіх функціонування підприємства в значній мірі залежить від раціонального їх розподілу та використання.

Питання обліку грошових коштів завжди цікавили вчених-економістів, серед яких слід виділити тих, хто зробив найбільший внесок у даній сфері, зокрема: С. Л. Береза, М. Т. Білуха, Ф. Ф. Бутинець, Ю. А. Верига, С. Ф. Голов, Г. Г. Кірейцев, М. В. Кужельний, Н. М. Малюга, Є. В. Мних, Л. В. Нападовська, В. В. Сопко та інші. Однак постійні зміни у законодавстві сприяють виникнення нових проблемних аспектів в обліку грошових коштів.

Серед існуючих облікових проблем стосовно руху та наявності грошових коштів слід віднести:

1) визнання та класифікація грошових коштів;

2) правильне їх відображення у фінансовій звітності;

3) організація контролю за процесом збереження та використання грошових коштів;

4) оптимізація надходжень і виплат готівки та формування інформаційної бази даних для аналізу отриманих і втрачених вигод від проведених заходів;

5) повнота та своєчасність відображення в системі обліку рух грошових коштів;

6) матеріально-технічне та організаційне забезпечення ведення обліку грошових коштів.

Основним інформаційним джерелом щодо руху грошових коштів та їх еквівалентів є форма №3 фінансової звітності «Звіт про рух грошових коштів». Цей звіт більшість науковців вважають найскладнішим у всій фінансовій звітності підприємства. І це пов'язано із тим, що в цьому звіті можна отримати інформацію про операційну, фінансову та інвестиційну діяльність підприємства, поруч із тим є можливість оцінити ситуацію, пов'язану з надходженнями та витрачанням грошових коштів та визначити потреби підприємства щодо використання цих коштів. Тобто дана форма звітності є багатосторонньою, що суттєво ускладнює процес його заповнення. Не менш важливою є й проблема повноти та своєчасності відображення у системі обліку грошових коштів. Адже, якщо грошові кошти не будуть повністю та своєчасно оприбутковані, то не буде чіткого відображення реального розміру коштів. А далі неправильне відображення податкових стягнень. І така помилка тягне за собою ряд інших, які можливо виявити лише під час інвентаризації.

У зв'язку із змінами у НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», з'явилась ще одна проблема пов'язана із порядком заповнення Звіту про рух грошових коштів. Методологія формування нового звіту про рух грошових коштів досить поверхнево визначена в П(С)БО1 , відсутні детальні пояснення та рекомендації стосовно заповнення цього звіту. Це призвело до невизначеності та неоднозначності інформації, яку відображають у даній формі звітності. І для уникнення помилок слід розробити конкретні детальні рекомендації для вітчизняних бухгалтерів підприємств, щоб полегшити їх й до того важку роботу.

У розділ балансу «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» включено статтю «Цільове фінансування», яка не має характеру нарахування витрат, а є наслідком прямого надходження активів, у результаті чого виникають зобов'язання відповідно до умов фінансування. Тому у звіті про рух грошових коштів не можна враховувати вплив на прибуток зазначеної статті у складі забезпечень. На нашу думку, доречним є перенесення «Цільового фінансування» до складу зобов'язань.

У свою чергу, у складі витрат і доходів майбутніх періодів (рядки 090, 110 активу Балансу) можуть мати місце дані про необоротні активи і довгострокові зобов'язання, які не мають відношення до операційної діяльності. Тому при заповненні Звіту про рух грошових коштів виникає необхідність проведення аналізу статей витрат і доходів майбутніх періодів. Це ще раз підтверджує необхідність розділу зазначених статей і віднесення їх до відповідних статей Балансу.

Проблеми обліку грошових коштів та їх вирішення є актуальними і важливими для всіх підприємств, адже від достовірності та оперативності обліку залежить вся фінансова діяльність підприємства. Побудова належної системи бухгалтерського обліку грошових коштів передбачає правильність здійснення й відображення всіх етапів їх руху, починаючи з нормативно-правових вимог, заповнення первинних документів, узагальнення та систематизації інформації в регістрах і завершуючи складанням звітності.

Розділ 2. Облік грошових коштів на ТОВ «Відродження»

2.1 Характеристика ТОВ «Відродження», його діяльності та облікової політики

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальність «Відродження» знаходиться в Миколаївській області, Казанківському районі, смт Казанка.

Підприємство керується Законам України «Про підприємство в Україні», «Про власність», Про підприємництво», іншими актами законодавства, статутом підприємства.

Метою діяльності є здійснення виробничо-господарської та іншої діяльності, направленої на отримання прибутку.

Предметом діяльності є:

· виробництво та реалізація на території України високоякісної сільськогосподарської продукції, а також спорідненої продукції, продукції переробки, споживчих товарів, організація власної мережі реалізації продукції;

· надання механізованими загонами послуг з обробітку ґрунту, внесенню мінеральних добрив та засобів захисту рослин, збиранню врожаю;

· ведення сільськогосподарського товарного виробництва, оренда для цих цілей землі чи майна;

· виконання будівельних робіт, виготовлення будівельних матеріалів та виробів;

· роздрібна торгівля продовольчими та непродовольчими товарами;

· діяльність, пов'язана з реалізацією та іншими видами забезпечення потреб ринку у автотракторній техніці, запасних частин та комплектуючих до неї;

· купівля, збір, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції, сировини, напівфабрикатів, прийом (закупівля) її у населення, в тому числі за готівку;

· інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством.

Підприємство веде облік результатів своєї діяльності, і зокрема, у встановленому порядку веде оперативний облік і статистичну звітність. На підприємстві застосовується журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку.

Відповідальність за стан обліку, своєчасну здачу бухгалтерської та іншої звітності покладається на головного бухгалтера. Компетенція, права та обов'язки головного бухгалтера визначається чинним законодавством та посадовою інструкцією. На підприємстві є наказ про облікову політику.

Посадові особи несуть встановлену чинним законодавством відповідальність за достовірність відомостей, що містяться в річному звіті та балансі.

Землі є головним засобом виробництва основної сільськогосподарської продукції і раціональне землекористування має бути результатом дбайливого ведення господарства (таблиця 2.1).

Дані таблиці 1 свідчать про зменшення площі сільськогосподарських угідь господарства в звітному році порівняно з базисним на 490 ,0 га. Це є наслідком його реорганізації, в результаті чого площі і деякі види сільськогосподарських угідь були вилучені і виділені фермерам. При цьому спостерігається скорочення площі ріллі на 367,0 га., сінокоси зменшились на 123,0 га. Всі землі підприємства знаходяться в оренді. Підсумовуючи вищенаведене можна вважати, що в структурі землекористування відбулися значні зміни, а саме зменшення загальної земельної площі в 2011 році в порівняні з 2009 роком на 25%, ріллі на 28,0%, а сінокосів на 24%.

Таблиця 2.1 Склад і структура землекористування

Визи земельних угідь	20010р.	2011 р.	2012 р.	Відхилення (+;-) га/площа 2012р. від 2010 р.
Загальна земельна площа	1920	1845	1430	-490,0
Всього с.- г. угідь В тому числі: - рілля - сінокоси - пасовища	1920 1310 510 100	1845 1225 500 120	1430 943 387 100	-490,0 -367,0 -123,0 0,0

Однією з складових процесу виробництва є трудові ресурси. Від чисельності працівників підприємства, рівня їх кваліфікації в значній мірі залежить використання інших ресурсів (див. таблицю 2.2).

Таблиця 2.2 Динаміка трудових ресурсів і їх використання

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2012р. до 2010 р., %
Середньорічна чисельність робітників, осіб всього, в т. ч.: - в рослинництві; - в тваринництві.	198 20 163	215 104 111	220 89 131	111,1 445,0 80,4
Відпрацьовано днів одним працівником за рік (люд. год.), в т. ч.: - коефіцієнт використання річного фонду робочого часу; - вироблено ВП в спів ставних цінах 1-го середньорічного працівника (тис. грн.).	169 0,61 5,44	168 0,61 7,50	155 0,56 7,03	91,7 91,8 129,2

В результаті проведеного аналізу динаміці трудових ресурсів та їх використання встановлено, що середньорічна чисельність робітників в звітному році порівняно з базисним збільшилась на 22 особи або на 11,1%. Якщо проаналізувати зміну показників використання робочої сили в звітному році порівняно з базисним то можна прослідити тенденцію змін: кількість днів відпрацьованих 1-м працівником за рік в цілому зменшилася на 14 днів (8,3%); спостерігається зменшення коефіцієнта використання річного фонду робочого часу на 0,05. Виробництво ВП в співставлених цінах 1-го середньорічного робітника в звітному році проти базисного збільшилося на 29,2%. Це обумовлено збільшенням валового виробництва продукції в цілому по господарству.

Необхідно приділити належну увагу основним фондам господарства. Оскільки за їх відсутності здійснення виробничого процесу є неможливим. Розглянемо наступну таблицю 2.3.

В результаті проведеного аналізу забезпеченості господарства основними фондами та ефективність їх використання, встановлено, що показники фондозабезпеченості збільшилась на 15,4%, а фондоозброєність в звітному році порівняно з базисним зменшилась на 13,3%. Внаслідок збільшення виробництва валової продукції та збільшення кількості працюючих.

Таблиця 2.3 Забезпеченість господарства основними фондами та ефективність їх використання

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2012 р. до 2010 р.,%
Вартість основних виробничих фондів, (тис. грн.)	11814	11999,6	11375	96,3
Фондозабезпеченість, (тис. грн.)	0,017	0,018	0,019	115,4
Фондоозброєність, (тис. грн.)	59,67	55,81	51,70	86,7
Ефективність використання: - фондовіддача; - фондомісткість.	0,09 10,97	0,13 7,44	0,14 7,36	149,1 67,1

Показник фондовіддачі в звітному році склав 0,14 така ж ситуація, ф фондомісткість склала 7,36, що на 33% менше ніж в 2009 році.

В процесі розвитку сільськогосподарського виробництва в кожному господарстві складається певна спеціалізація, накопичується досвід виробництва окремих видів продукції (див. таблицю 2.4).

Як свідчать дані таблиці 2.4, найбільшу питому вагу в структурі ТП в середньому за три роки займає реалізація живої ваги ВРХ 41,5%; значно менша частка припадає на реалізацію зернових та зернобобових 18,5%. Виходячи з цього визначимо спеціалізацію, тобто - господарство має спеціалізацію по вирощуванні ВРХ.

Таблиця 2.4 Обсяг і структура товарної продукції

Найменування галузей і видів продукції	2010 р.	2011 р.	2012 р.	В середньому за 3 роки	Виручка (тис. грн..)	В % до підсумку	Виручка (тис. грн..)	В % до підсумку
Рослинництво: - зернові і зернобобові; - цукровий буряк; - картопля; - інша продукція рослинництва	241,2 23,6 20,6 0,3	21,9 2,1 1,9	225,0 27,7 21,1	18,1 2,2 1,7	362,5 23,1 25,8 3,5	17,0 1,1 1,2	276,2 24,8 22,5	18,5 1,7 1,5 0,2
Всього по рослинництву	285,7	25,9	273,8	22,0	414,9	19,5	324,8	21,8
Тваринництво: - Молоко; - Птиці та яйця; - Жива вага ВРХ; - Свиней; - Інша продукція тваринництва.	540,3 126,6	49,1 11,5	580,3 130,9	46,7 10,5	283,4 28,3 735,1 425,7 13,7	13,3 1,3 34,5 20,0 0,6	9,4 618,6 326,7	0,6 41,5 17,2 4,7
Всього по тваринництву	666,8	60,6	711,2	57,2	1486,2	69,8	954,7	64,0
Продукція промислових і допоміжних виробництв	148,6	13,5	258,8	20,8	227,8	10,7	211,7	14,2
Всього по господарству	1101,1	100,0	1243,8	100,0	2128,9	100,0	1491,3	100,0

Слід відмітити, що значну питому вагу в структурі товарної продукції в цілому по господарству займає реалізація промислової продукції, робіт і послуг 14,2%. Це обумовлено необхідністю пристосування підприємства до існуючих умов ринкових відносин.

Отже спеціалізація яка складається на підприємстві є прийнятою, оскільки в господарстві склалися сприятливі умови для виробництва цих видів продукції. Спеціалізацію господарства можна вважати економічно обґрунтованою.

Діяльність підприємства характеризується сукупністю економічних показників. Про те який рівень господарювання в підприємстві свідчать дані таблиці. (Додаток К)

В результаті аналізу основних показників діяльності господарства встановлено, що в звітному році порівняно з базисним виробництво видно, що дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) збільшився на 11,53% . Це обумовлено, головним чином збільшенням вартості ВП в співставних цінах, хоча чисельність працівників та площа сільськогосподарських угідь змінилися. Це свідчить про підвищення рівня інтенсивності використання землі та продуктивності праці.

Власний капітал зменшився на 10,04%, також зменшився чистий прибуток на 45,1%. Заробітна плата одного працівника збільшилась на 30,69%.

В цілому можна сказати про середній рівень виробництва та наявність резервів діяльності.

Бухгалтерський облік є важливим інформаційним для управління підприємстом і зовнішніх користувачів і повинен бути відповідним чином організований. Організація бухгалтерського обліку на будь - якому підприємстві передбачає розробку його облікової політики.

Згідно із ст.1 ЗУ "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" НП(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання і подання фінансової звітності [22].

Метою облікової політики є забезпечення одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, що є необхідною для всіх користувачів фінансової звітності, з ціллю прийняття відповідних рішень.

Облікова політика ТОВ "Відродження" забезпечує дотримання принципів організації бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. Основним призначенням облікової політики є упорядкування облікового процесу на підприємстві, забезпечення методологічного і методичного відображення майна підприємства, господарських операцій і результатів його діяльності, надання бухгалтерського обліку планомірності і цілеспрямованості, забезпечення ефективності бухгалтерського обліку. Якщо в обліковій політиці відбулися зміни, то у примітках до фінансової звітності розкриваються причини і сутність змін. Але обов'язково вони повинні бути обгрунтовані і оформлені наказом керівника.

Подання інформації про облікову політику і її зміни у фінансовій звітності забезпечує можливість зіставлення фінансових звітів одного підприємства за різні звітні періоди.

На підставі Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", [14] Положень (стандартів) бухгалтерського обліку керівником фірми був прийнятий Наказ про організацію бухгалтерського обліку і облікову політику (див. дод. A ). В цьому наказі розкрито методичні принципи побудови бухгалтерського обліку, техніка його ведення та складання фінансової та статистичної звітності, а також організація роботи бухгалтерської служби. При формуванні даного наказу були враховані принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а саме: безперервності, нарахування і відповідності доходів і витрат, повного висвітлення. Ведення бухгалтерського обліку на підприємстві доручено бухгалтерській службі на чолі з головним бухгалтером. Забезпечено безперервність відображення операцій і достовірну оцінку активів, зобов'язань, капіталу в бухгалтерському обліку, завдяки раціональній організації документообороту.

Отже, облікова політика - це не просто сукупність засобів ведення обліку обраних відповідно до умов господарювання, але й вибір методики обліку, яка надає можливість використовувати різні варіанти відображення фактів господарського життя в обліку, залежно від поставлених цілей. Тому облікову політику можна визначити як управління обліком, а у вузькому - як сукупність способів ведення обліку - вибір підприємством конкретної методики ведення обліку.

Організацію обліку грошових коштів і розрахунків на ТОВ "Відродження" здійснює бухгалтерія на чолі із головним бухгалтером даного підприємства.

Кожен з працівників бухгалтерії має свої індивідуальні обов'язки і виконує доручену йому роботу. Бухгалтерія підприємства складається з 5 бухгалтерів.

Якщо взяти в загальному, то даний відділ в свою чергу здійснює і оперативний контроль за здійсненням касової дисципліни - це систематичне спостереження за своєчасною здачею в банк касових надходжень і депонованої заробітної плати, шляхом дотримання ліміту витрачання готівки (наявних грошових коштів) із виручки і лімітів касових залишків, видачі цільових авансів підзвітним особам суворо в межах потреби і використання грошових коштів за призначенням.

Здійснення контролю за дотриманням розрахункової дисципліни - це систематичне спостереження за своєчасністю пред'явлення (подання) до оплати рахунків покупцям, дотримання строків оплати продукції заготівельними організаціями і рахунків постачальників, за своєчасністю розрахунків з бюджетом, органами соціального страхування, робітниками і службовцями, підзвітними особами, депонентами та іншими дебіторами і кредиторами.

Такий контроль базується на щоденному перегляді виписок із рахунків в банку, об'яв банку про рахунки постачальників і інших документів, що надійшли до оплати, а також записів у реєстри бухгалтерського обліку. З цією метою складається план контролю за здійсненням касової і розрахункової дисципліни на товаристві. (див. табл. 2.6.). В даній таблиці видно, що контроль за здійсненням касової і розрахункової дисципліни здійснюється у всіх напрямках з видачі і надходження коштів у даному підприємстві.

План контролю за здійсненням касової і розрахункової дисципліни на ТОВ «Відродження»

Таблиця. 2.6

Об'єкт контролю	Джерело контролю	Виконавець	Строк здійснення
Своєчасність і повнота здачі в банк касових надходжень і депонованої заробітної плати	Касова книга	Головний бухгалтер	Щоденно
Дотримання ліміту касових залишків	Касова книга	Головний бухгалтер	Щоденно
Дотримання правил видачі авансів підзвітним особам в межах потреби	Заява підзвітної особи про видачу авансу	Бухгалтер по розрахунка	Щоденно
Своєчасність оплати рахунків покупцями	Виписка із рахунку в банку	Бухгалтер по розрахунках	Щоденно
Своєчасність оплати рахунків постачальників	Об'яви банку	Бухгалтер по розрахунках	Щоденно

Важливо також в процесі організації бухгалтерського обліку є розробка плану виконання облікових робіт, який складається із індивідуальних графіків які в свою чергу складаються головним бухгалтером для кожної посадової особи. У графіку перераховуються всі робочі операції з кола обов'язків цієї посадової особи, і зазначені точні строки виконання цих обов'язків [5].

Так, наприклад, індивідуальний графік роботи касира ТОВ "Відродження" (див. дод. Б). В ньому визначений перелік робіт і строки їх виконання.

Індивідуальні графіки складають у двох примірниках, перший видають виконавцю, а другий залишається у головного бухгалтера.

Для здійснення розрахунків готівкою ТОВ "Відродження" має касу. У касі підприємства зберігається готівка, грошові документи, які є бланками суворого обліку (квитанції подорожніх листів автотранспорту, бланки довіреностей тощо). Керівник підприємства забезпечив обладнання каси і належне зберігання цінностей у касі та при їх транспортуванні. Посадова матеріально відповідальна особа, яка завідує касою, видачею та прийманням грошей на "Відроджені" називається касиром. На цю посаду працівник призначається наказом керівника підприємства. У відділі кадрів новопризначеного касира під розписку ознайомлюють з Порядком ведення касових операцій і укладають з ним договір про повну матеріальну відповідальність за збереженість всіх прийнятих ним цінностей. На сьогодні готівковий обіг регулюється «Порядком ведення касових операцій в національній валюті України».

У випадку необхідності підприємство одержує готівку з власних рахунків у банку в межах наявних на них коштів на цілі, зазначені у чеку на отримання готівки. Для одержання коштів у касу на виплату заробітної плати фірма складає касові заявки, в яких вони повідомляють установу банку про строки виплати заробітної плати. Хоча на сьогоднішній день, виплата заробітної плати здійснюється з отриманих за день прибутку від реалізації.

Більшість взаєморозрахунків підприємства "Відродження" здійснюється в безготівковій формі, відповідно і грошові кошти зберігаються в установах банку. Але повністю уникнути розрахунки готівкою неможливо, отже на підприємстві виникає потреба у чітко організованому обліку готівки.

ТОВ "Відродження" має відкритим в банку лише один поточний рахунок, на якому іздійснюються всі операції. При безготівкових розрахунках підприємство використовує платіжні доручення.

ТОВ «Відродження» може здійснювати перекази коштів через підприємства зв'язку без обмеження суми за допомогою платіжних доручень, акцептованих банком на ім'я окремих громадян: пенсії, аліменти, заробітну плату, витрати на відрядження, авторський гонорар та інші платежі; підприємствам на виплату заробітної плати, за організований набір робітників, для заготівлі сільськогосподарської продукції у населених пунктах, де немає банків; для зарахування на рахунки у банках торгової виручки, податків та інших коштів.

Основними джерелами з надходження грошових коштів на рахунок банку є позики банку, готівка з каси, кошти цільового фінансування, доходи майбутніх періодів, доходи від реалізації. Каналами видатків є розрахунки з постачальниками і підрядчиками, платежі до бюджету, перерахунки кредиторам.

Правильна організація обліку безготівкових розрахунків важлива і в тому аспекті, що дозволяє своєчасно проводити грошові розрахунки, тому що несвоєчасність розрахунків призводить до різних штрафів, санкцій і т.д.

2.2 Первинний, аналітичний та синтетичний облік грошових коштів

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Порядок документального оформлення господарських операцій та вимоги щодо складання документів регламентуються Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05ю1995 року № 88. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Документування грошових коштів регламентуються наказом Міністерства статистики України від 15.02.1996 за №51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій».

Наказом визначено форми первинних документів з обліку касових операцій:

· форма № КО-1 «Прибутковий касовий ордер»;

· форма № КО-2 «Видатковий касовий ордер»;

· форма № КО-3 «Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів»;

· форма № КО-4 «Касова книга».

На ТОВ «Відродження» касир приймає готівку за прибутковим касовим ордером (див. дод. В), які заповнюються бухгалтером і реєструється в Журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів, де їм присвоюються порядкові номери. Перелік касових операцій, що оформляються прибутковим касовим ордером, (див. табл. 2.7.).

Виписаний ордер підписується головним бухгалтером і передається касиру, який приймає гроші в касу. Касир перевіряє правильність заповнення ордера та приймає готівку в касу. У момент оприбуткування коштів він реєструє прибутковий касовий ордер у касовій книзі, вказуючи, від кого і за що прийняті гроші та суму надходження. Особі, що здала гроші, видається квитанція до прибуткового касового ордера з печаткою підприємства, завірена підписами головного бухгалтера та касира [6].

Підставою для оприбуткування коштів, одержаних з банку, є грошовий чек, на основі якого також випускається прибутковий касовий ордер.

Таблиця 2.7 Касові операції, що оформляються прибутковим касовим ордером

№ п/п	Господарська операція	Підстава	Кредит рахунка
1.	Готівкова виручка	Довідка-заява про прийняття виручки	36
2.	Одержання з банку до каси:	Чек із чекової книжки	31
	-- на виплату зарплати;
	-- для видачі на господарські потреби;
	-- витрати на відрядження;
	-- позики працівникам;
3.	Повернення невикористаних підзвітних сум	Авансовий звіт	372
4.	Внесення коштів на погашення нестачі за результатами інвентаризації	Акт результатів інвентаризації та витяг із протоколу зборів комісії	375
5.	Повернення позики, одержаної працівником для будівництва, придбання або упорядкування садової ділянки	Договір із працівником про позику	377
6.	Внесок готівкою на погашення заборгованості за товари, продані в кредит	Кредитний договір з працівником	377
7.	Внесок до статутного капіталу	Виписка із статуту або витяг з протоколу зборів	46

Видача готівки з каси на ТОВ «Відродження» здійснюється на підставі видаткових касових ордерів (Додаток Г), які виписуються бухгалтером і попередньо реєструється в Журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів. На додаток до ордера можуть оформлятись інші належно оформлені документи, за якими здійснюються видача готівки: платіжні відомості, розрахунково-платіжні відомості тощо. На загальну суму виплачених за відомостями грошей складається видатковий касовий ордер. Після завершення операцій видачі коштів за відомостями він візується керівником та головним бухгалтером підприємства (або іншими уповноваженими особами). [25]

Видаткові касові ордери оформлюються на підставі наступних документів (див. табл. 2.8).

Таблиця 2.8 Документи, які є підставою для оформлення видаткових касових ордерів.

№ з/п	Господарська операція	Підстава	Дебет рахунку
1	Здавання готівкової виручки до банку:	Об'ява на внесення готівки	311
	- самостійно
	- шляхом інкасації	Супровідна відомість	331
2	Видача під звіт на господарські потреби	Наказ керівника підприємства	372
3	Видача під звіт на відрядження	Наказ керівника підприємства, посвідчення на відрядження	372
4	Виплата заробітної плати, допомоги, матеріальної допомоги	Платіжна (розрахунково-платіжна) відомість	661

Якщо видача грошових коштів здійснюється на підставі видаткового касового ордера, то особа, яка їх отримує, повинна мати паспорт або документ, що його заміняє, і має внести реквізити з документа у спеціальний рядок видаткового касового ордера. У момент здійснення операції видачі грошей ордер реєструється в касовій книзі. Гроші за касовими ордерами видаються й оприбутковуються лише в день їх заповнення [7].

Після здійснення операції і реєстрації ордерів у касовій книзі касир ставить на документах, які додаються до видаткових ордерів, штамп «Оплачено» або робить на них напис уручну, щоб уникнути їх повторного використання.

Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів побудований таким чином, щоб за його даними можна було контролювати факти надходження та виплати грошей. Не маючи права заповнювати ордери, касир не зможе оприбуткувати надходження коштів або здійснити несанкціоновану видачу коштів на непередбачувані потреби.

Всі факти надходження і вибуття готівки на підприємстві відображаються в Касовій книзі, тобто обліковому регістрі, призначеному для обліку касових операцій касиром підприємства. ТОВ «Відродження» веде тільки одну Касову книгу в національній валюті. Касова книга пронумерована, прошнурована та опечатана сургучною печаткою. Кількість аркушів у Касовій книзі підтверджений підписами керівника та головного бухгалтера, а також круглою печаткою підприємства. До обовя'зків касира входить заповнення касової книги [13].

Касова книга - документ бухгалтерського обліку визначеної форми та графлення, який використовується для обліку наявності та руху готівки в касі підприємства (див. дод Д).

Записи в касовій книзі здійснюються кожного дня, в якому відбуваються операції руху готівки. Для записів на один день відводиться один аркуш. Аркуш касової книги заповнюється вручну у двох примірниках через копіювальний папір. Жодні виправлення та підвищення в касовій книзі не допускаються. У кінці дня, в якому відбувались операції руху готівки, касир виводить залишок коштів у касі. Другий примірник аркуша касової книги є відривним і називається звітом касира [8].

Звіт касира служить реєстром аналітичного обліку касових операцій. Після одержання звіту касира бухгалтерія робить перевірку всіх записів, зіставляє їх з журналом реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів, первинних документів. Перевіряється також правиліньсть заповнення всіх реквізитів первинних документів, їх сум та підсумків, своєчасність їх занесення до звіту касира, здачі надлишку готівки в банк.

Касову книгу можна вести в електронному форматі з додержанням форми, розміру, графлення та порядку заповнення, передбачених до її заповнення в паперовому вигляді. Вона повинна бути надрукована за вимогою контролюючих органів.

Здача готівки в банк оформляється об'явою на внесок готівкою. Цей документ складається з трьох частин: об'яви, що є підставою для зарахування внесених коштів на рахунок; квитанції, яка підтверджує внесення працівником підприємства коштів на рахунок; ордера, який додається до виписки банку як підстава зарахування коштів на рахунок. Виплата коштів на ТОВ «Відродження» здійснюється як за рахунок коштів, отриманих з банку, так і з отриманої готівкової виручки.

Отримання готівки з банку оформляється грошовим чеком. Бланки чеків, зброшуровані в чекові книжки (по 25 або 50 чеків), підприємство купує за поданою заявою в установі банку, в якій обслуговується. Чек заповнюється бухгалтером підприємства, завіряється підписами осіб, підписи яких є на картці і зразками підписів в установі банку та печаткою підприємства. У чеку вказується, для яких потреб і в яких сумах буде отримана готівка в банку та загальна сума її отримання. Разом з чеком заповнюється корінець до нього. Заповнений чек дається касиру чи працівнику бухгалтерії, що виконує його функції, для отримання готівки. Отримана в банку готівка оприбутковується на підставі прибуткового касового ордера. Повнота і своєчасність оприбуткування готівки в касу перевіряється головним бухгалтером, про що робиться відмітка у корінці грошового чека. Жодні виправлення в чеку, навіть обумовлені, не допускаються.

Видача готівки з каси «Відродження» здійснюється для виплати заробітної плати, для придбання товарів і послуг, для покриття витрат на відрядження, на інші цілі.

Видача коштів на заробітну плату здійснюється на підставі платіжних відомостей, (див. дод Е) або розрахунково-платіжних відомостей у триденний термін з дня отримання коштів з банку (включаючи день отримання). Терміни виплати підприємством заробітної плати та авансу встановлюються підприємством і подаються у відділення банку. На загальну суму виплаченої працівникам заробітної плати складається видатковий касовий ордер. Якщо частина заробітної плати працівниками не отримана, то вона вважається депонованою і здається в банк. Списання депонованої заробітної плати з каси здійснюється також на підставі видаткового касового ордера [1].

...