Бухгалтерський облік кредитів банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття та класифікація кредиту

1.1 Основні засади кредитування підприємств банками

Розділ 2. Облік кредитних операцій

2.1 Облік короткострокових кредитів

2.2 Облік довгострокових кредитів

2.3 Документальне оформлення обліку кредитних операцій

Розділ 3. Проблеми та шляхи удосконалення обліку кредитних операцій банку

Висновки

Список використаної літератури

Додаток



Вступ

У процесі своєї діяльності кожне підприємство вступає у господарські відносини із постачальниками, працівниками, покупцями та іншими юридичними і фізичними особами. Ці відносини забезпечують нормальне функціонування підприємства. При встановленні господарських відносин між сторонами виникають певні права і зобов'язання. Створення дійової системи кредиту й кредитних відносин є невід'ємною складовою ринкової економіки. Перехід України на етап макроекономічної стабілізації та економічного зростання з новою силою підкреслив необхідність і велику роль кредиту у розширеному відтворенні, без чого неможливий нормальний кругообіг капіталу, ефективне економічне зростання. Розробка теорії кредиту й кредитних відносин потребує обґрунтування методологічних підходів до розкриття кредиту як системного явища, глибокої й складної економічної категорії, пов'язаної з усією системою суспільно-виробничих відносин.

Значну питому вагу в складі джерел коштів підприємства мають позикові кошти - зобов'язання підприємства, його кредиторська заборгованість. Заборгованість - це найвагоміша частина зобов'язань підприємства, яка включає як поточні так і довгострокові зобов'язання. Це розрахунки підприємства з постачальниками, підрядниками, працівниками, банком. Проблема організації грошових розрахунків підприємства досить актуальна в теперішніх умовах - в умовах кризи неплатежів, низької платіжної дисципліни більшої частини господарюючих суб'єктів.

Об'єктом дослідження курсової роботи є облік кредитних операцій підприємства. Предметом дослідження курсової роботи є сукупність теоретичних, методичних і практичних проблем, пов'язаних із обліком кредитних операцій.

Метою даної роботи є дослідження системи бухгалтерського обліку кредитних операцій.

Виходячи з поставленої мети постають наступні завдання:

- розкриття економічної сутності кредиту та його класифікації;

- аналіз основних аспектів кредитування підприємств банківськими установами;

- висвітлення особливостей обліку кредитних операцій та їх документальне оформлення підприємством.

Відповідно до завдань курсової роботи побудована її структура, яка складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

При написанні курсової роботи застосовувались методи та прийоми економічного аналізу та інших економічних дисциплін; використовувались спеціальна література, нормативні та законодавчі акти України.



Розділ 1. Поняття та класифікація кредиту

Кредит - економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу одержання останнім позики у грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк зі сплатою відсотку.

Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікують за такими ознаками:

І. За кредиторами

* банки та спеціалізовані фінансово-кредитні інститути;

* підприємства;

* держава;

* міжнародні фінансово-кредитні установи.

П. За формами та видами

За формами:

* товарна;

* грошова.

У товарній формі кредиту виникають кредитні відносини між продавцями та покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу -- комерційний кредит, продаж товарів і надання послуг населенню в кредит тощо.

Комерційний кредит надається постачальником покупцеві тоді, коли товаровиробник прагне реалізувати вироблений товар, але у покупця немає грошей для його придбання. У такому випадку товар може бути добровільно переданий постачальником покупцеві в кредит, а сама передача може оформлятись борговим зобов'язанням -- векселем.

Сфера товарної форми кредиту є незначною, оскільки переважна його частина надається (погашається) в грошовій формі. Грошовий кредит виступає передусім як банківський кредит. Кредитні відносини між банками і клієнтами виникають не тільки при одержанні останнім кредиту, а й при розміщенні ними своїх грошових заощаджень у вигляді внесків на поточних і депозитних рахунках. Банківський кредит обслуговує не тільки обіг товарів, а й накопичення капіталу. Поширення кредитних відносин у грошовій формі надало можливість кожному, хто має вільну вартість, легко і швидко її капіталізувати, а також створило сприятливі умови для формування міжнародних ринків і тісних взаємовигідних зв'язків між країнами тощо.

За видами:

* банківський -- це економічні відносини між кредитором і позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення. Цей кредит надасться на умовах, передбачених кредитним договором;

* комерційний -- це економічні, кредитні відносини, які в никають між окремими підприємствами;

* державний -- це економічні кредитні відносини між державою та суб'єктами господарювання. Джерелом державного кредиту є кошти державного бюджету, які спрямовуються в уповноважені банки для здійснення кредитування підприємств;

* лізинговий -- це стосунки між суб'єктами господарювання які виникають за орендування майна.

Банківський та державний кредити надаються підприємства у грошовій формі; лізинговий та комерційний -- у товарній.

За метою використання Спрямовані на фінансування:

* оборотних коштів;

* основних засобів.

За терміном надання

* короткострокові (не більше одного року);

* середньострокові (від одного до трьох років);

* довгострокові (понад 3 роки).

В Україні кредити за терміном надання можна поділити на дві групи: короткострокові та довгострокові. Кредити, термін надання яких перевищує один рік, вважаються довгостроковими. Пере вага надається короткостроковим кредитам.

Залежно від забезпечення

* забезпечений -- гарантуються певними видами активів: не рухомістю, цінними паперами, товарно-матеріальними цінностями, дебіторською заборгованістю, правами на інтелектуальну власність, землю, гарантіями, полісами страхових компаній;

* бланковий -- отримують тільки фінансово стійкі підприємства на короткий термін (1--10 днів).

За порядком надання

* прямі -- передбачає кредитування підприємства безпосередньо одним кредитором;

* консорціальні -- надається, коли потрібні кошти в обсязі, який не може бути забезпечений одним кредитором. У цьому раз: кілька кредиторів об'єднуються і кожен надає частину загального кредиту.

Як правило, призначається головний банк, який проводить організацію надання консорціального кредиту. Підприємство готує і подає такі документи:

1) клопотання на отримання кредиту;

2) дані про мету та спрямованість кредиту;

3) техніко-економічне обґрунтування проекту;

4) інші документи.

Кредитні відносини між консорціумом і підприємством регулюються кредитною угодою, яку підписують усі учасники.

Головний банк акумулює кошти банків-учасників і кредитує підприємство відповідно до кредитної угоди.

За настанням строків погашення зобов'язань підприємство повертає кредиторам не тільки позичені кошти та відсотки за кредит, а й відшкодовує всі витрати, пов'язані з організацією та здійсненням кредитної операції у тій сумі та строках, які обумовлені в кредитному договорі;

* позики участі -- банки передають частини позики іншим кредиторам. Домовленість про таку позику можна укласти навіть без відома підприємства-позичальника.

Залежно від цільового спрямування

* виробничий;

* споживчий.

Переважна частина кредитів використовується у сфері виробництва та реалізації сукупного суспільного продукту і є важливим джерелом формування обігових коштів і основних фондів. Водночас населення теж одержує значну кредитну допомогу на свої споживчі цілі, насамперед це кредити на затрати, пов'язані з поліпшенням житлових умов і створенням підсобного домашнього господарства, а також на придбання товарів у кредит і на невідкладні потреби.

За строками користування

* строкові, тобто кредити, надані на визначений у договорі строк. Усвою чергу, вони бувають короткострокові (до 1 року), середньострокові (від 1 до 3 років), довгострокові (понад 3 роки);

* до запитання -- це кредити, що видаються на невизначений строк і які на вимогу кредитора повинні бути повернені у визначений ним час. Якщо кредитор не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у строк, визначений ним самостійно;

* прострочені кредити -- це кредити, щодо яких строк погашення, встановлений кредитним договором, минув;

* відстрочені кредити -- це кредити, щодо яких на підставі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на пізніший строк.

Розглянемо класифікацію кредитів детальніше на рис. 7.1.



Ознака класифікації	Види
За кредиторами	- банки та спеціалізовані фінансово-кредитні інститути; -- підприємства; -- держава; -- міжнародні фінансово-кредитні установи
За формами	-- товарна; -- грошова
За видами	-- банківський; - комерційний; -- державний; -- лізинговий
За метою використання	на фінансування оборотних коштів; на фінансування основних засобів.
За терміном надання	-- короткострокові; - середньострокові; - довгострокові
Залежно від забезпечення	-- забезпечений; -- бланковий
За порядком надання	- прямі; -- консорціальні; -- позики участі
Залежно від цільового спрямування	- виробничий; - споживчий
За строками користування	-- строкові; -- до запитання; -- прострочені; -- відстрочені

Рис. 7.1. Класифікація кредитів, що падають підприємствам

Кредитування підприємств

Для отримання кредиту підприємство повинне надати перелік документів, які систематизуються банківською установою у кредитній справі (рис.7.2) Забороняється надання кредитів підприємствам на:

- покриття збитків господарської діяльності;

- формування та збільшення статутного фонду.

Порядок укладання кредитної угоди

Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладається між кредитором і позичальником тільки в письмовій формі, які визначають взаємні зобов'язання та відповідальність сторін і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторін.

Кредитний договір повинен містити наступні положення: визначення сторін угоди та основні зобов'язання цих сторін, тобто зобов'язання банку надавати грошові кошти в розпорядження позичальника, і зобов'язання позичальника повернути суму з відсотками; сума позики; графік повернення позики; розмір відсоткової ставки і обставини, за яких вона може бути змінена; сума комісійних по виданій позиці; належні банку виплати у зв'язку з використанням кредиту і забезпечення цього кредиту заставою; умови використання кредиту позичальником; строк погашення позики; зобов'язання позичальника надавати банку інформацію та документи про його фінансовий стан.



Рис.7.2.

1.1 Основні засади кредитування підприємств банками

Проведення кредитних операцій комерційних банків має відповідати певним вимогам і умовам, що продиктовані вимогами законодавства і кредитною політикою банку.

Кредити видаються тільки в межах наявних ресурсів, які має у своєму розпорядженні банк. Про кожний випадок надання позичальникові кредиту в розмірі, що перевищує 10 % власного капіталу (великі кредити), комерційний банк мусить повідомити Національний банк України. Сукупна заборгованість за кредитами, врахованими векселями та 100 % суми позабалансових зобов'язань, виданих одному позичальникові, не може перевищувати 25 % власних коштів комерційного банку.

Загальний розмір кредитів, наданих банком всім позичальникам, з урахуванням 100 % позабалансових зобов'язань банку, не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку.

Кредитування позичальників має здійснюватися з додержанням комерційним банком економічних нормативів регулювання банківської діяльності та вимог НБУ щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів.

Позички надаються всім суб'єктам господарювання незалежно від форми власності за умови, що позичальник є юридичною особою, зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, або фізичною особою.

Рішення про надання кредиту має ухвалюватися колегіально (кредитним комітетом) й оформлятися протоколом.

Кредитування здійснюється в межах параметрів, визначених політикою банку. Вони охоплюють:

* пріоритетні напрями в кредитуванні;

* обсяги кредитів та структуру кредитного портфеля;

* граничні розміри кредиту на одного позичальника;

* методику оцінювання фінансового стану та кредитоспроможності позичальника;

* рівень відсоткової ставки тощо.

Підприємства отримують кредити на принципах терміновості, повернення, цільового використання, забезпечення, платності (рис. 7.2).

Принцип терміновості означає, що кредит має бути поверненим у визначений строк.

Принцип повернення -- кредит має бути повернений у повній сумі.

Розрізняють кредити:

* строкові (виплачені своєчасно);

* пролонговані (за згодою банку прострочений термін погашення у зв'язку з браком коштів з причин, не залежних від результатів діяльності підприємства);

* прострочені (коли у підприємства немає коштів для повернення кредиту).

Принцип цільового використання і цільовий характер кредитування припускає вкладення позикових коштів у конкретні господарські проекти, підприємства. Від дотримання цього принципу значною мірою залежить своєчасність погашення кредиту, бо тільки реалізація цілі, на яку одержано позику, може забезпечити необхідні грошові кошти для погашення боргу.

Принцип забезпечення кредиту означає наявність у підприємства юридично оформлених документів, що гарантують своєчасне повернення кредиту. Такими документами можуть бути:

а) заставне зобов'язання (згідно з законом України "Про заставу");

б) договір-гарантія;

в) договір-поручительство.

Застава здійснюється передачею товаророзпорядчого документа підприємством-позичальником кредитору. Майно чи цінні папери з укладанням договору застави в письмовій формі і нотаріальним засвідченням договору застави нерухомого майна -- за його місцезнаходженням. Договір застави транспортних засобів -- за місцем їх реєстрації. Договір застави товарів в обороті -- за місцезнаходженням підприємства.



Стягнення закладного майна може статися з рішення суду, арбітражу або третейського суду, а також у безспірному порядку на основі виконавчого напису нотаріусів.

Принцип платності означає, що підприємство має внести в банк визначену плату за користування кредитом.

Відсоток за користування короткостроковим кредитом відносять на собівартість продукції.

Відсоток за користування кредитом на реконструкцію та капітальне будівництво сплачується за рахунок прибутку.

Комерційні банки застосовують різні відсоткові ставки залежно від виду та об'єкта кредитування, строку кредитування, фінансового стану позичальника, міри критичного ризику та інших умов. В Україні на рівень відсотків за кредит комерційних банків значно впливають відсоткові ставки за кредитні ресурси, що встановлює Національний банк України.

Порядок надання і оформлення кредиту визначається Положенням Національного банку України "Про кредитування".

Банки не можуть надавати кредити:

* на покриття збитків господарської діяльності позичальника;

* на формування та збільшення статутного капіталу підприємства;

* на внесення позичальником платежів до бюджету і позабюджетних фондів (за винятком кредитування за контокорентним рахунком);

* підприємствам, щодо яких порушено справу про банкрутство;

* підприємствам, у контрактах яких не передбачено страхування можливих втрат від непоставки товарно-матеріальних цінностей;

* підприємствам, які мають прострочену заборгованість за раніше отриманими позичками і несплаченими відсотками.



Розділ 2. Облік кредитних операцій

2.1 Облік короткострокових кредитів

Короткострокові кредити банків - це сума поточних зобов'язань підприємства перед банками за отриманими від них позиками.

Короткострокові кредити можуть надаватися банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку з витратами виробництва та обігу і не забезпечені надходженням коштів у відповідному періоді.

Облік розрахунків за кредитами банків у національній та іноземній валютах, арок повернення яких не перевищує дванадцяти місяців з дати балансу, та за позиками, термін погашення яких минув, ведеться на рахунку 60 "Короткострокові позики".

За кредитом рахунка 60 "Короткострокові позики" відображаються суми одержаних кредитів (позик), за дебетом - сума їх погашення та переведення до довгострокових зобов'язань у разі відстрочення кредитів (позик).

Рахунок 60 "Короткострокові позики" має такі субрахунки:

601 "Короткострокові кредити банків у національній валюті"

602 "Короткострокові кредити банків в іноземній валюті"

603 "Відстрочені короткострокові кредити банків у національній валюті"

604 "Відстрочені короткострокові кредити банків в іноземній валюті"

605 "Прострочені позики в національній валюті"

606 "Прострочені позики в іноземній валюті".

Бухгалтерські записи з обліку короткострокових кредитів наведені нижче:

1. Отримана на поточний рахунок короткострокова позика банку:

Дебет 31 "Рахунки в банках"

Кредит 60 "Короткострокові позики"

2. Нараховані відсотки за отриманий кредит:

Дебет 951 "Відсотки за кредит"

Кредит 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками"

3. У кінці звітного періоду списані нараховані відсотки за отриманий кредит:

Дебет 792 "Результат фінансових операцій” Кредит 95І "Відсотки за кредит"

4. Погашення заборгованості перед банком за:

А) нарахованими відсотками:

Дебет 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками"

Кредит 31 "Рахунки в банках"

Б) короткостроковими позиками:

Дебет 60 "Короткострокові позики"

Кредит 31 "Рахунки в банках"

5. Короткострокова позика банку спрямована на погашення заборгованості перед постачальниками:

.Дебет 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками"

Кредит 601 "Короткострокові кредити банку у національній валюті"

6. Короткостроковий кредит пролонговано і переведено у довгостроковий:

Дебет 601 "Короткострокові кредити банку у національній валюті" Кредит 603 "Відстрочені короткострокові кредити банку у національній

Валюті"

Одночасно: Дебет 603 "Відстрочені короткострокові кредити банку у національній валюті" Кредит 501 "Довгострокові кредити банків у національній валюті"

7. Не оплачений у строк короткостроковий кредит переведено у прострочену позику:

Дебет 601 "Короткострокові кредити банку в національній валюті" Кредит 605"Прострочені позики в національній валюті"

2.2 Облік довгострокових кредитів

Об'єктами довгострокового банківського кредитування можуть бутикапітальні витрати на реконструкцію, модернізацію, та розширення діючих основних фондів , на нове будівництво, на приватизацію тощо.

Згідно з П(С)БО 2 “Баланс” довгострокові кредити банків - це сума заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточними зобов'язаннями.

Відповідно до П(С)БО 11 “Зобов'язання” довгострокове зобов'язання за кредитною угодою, умови якої порушені, вважається довгостроковим, якщо: кредит банк облік документальний

? позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення;

? не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом 12 місяців з дати балансу.

Облік розрахунків за довгостроковими позиками банків та іншими залученими позиковими коштами , що не є поточними зобов'язаннями ведеться на рахунку 50 “Довгострокові позики”.

За кредитом рахунку 50 “Довгострокові позики” відображається сума одержаних довгострокових позик, а також переведення їх до складу короткострокових (відстрочених) позик, за дебетом - погашення заборгованості за ними та переведення до поточної заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями.

Рахунок 50 “Довгострокові позики” має такі субрахунки:

501 “Довгострокові кредити банків у національній валюті”

502 “Довгострокові кредити банків в іноземній валюті”

503 “Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті”

504 “Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті”

505 “Інші довгострокові позики в національній валюті”

506 “Інші довгострокові позики в іноземній валюті”

Аналітичний облік довгострокових позик ведеться за позикодавцями (банками) у розрізі кожного кредиту окремо та строками погашення кредиту.

Розмір заборгованості підприємства за отриманими позиками на кінець періоду буде залежити від графіка погашення , обумовленого договором.

Погашення банківських кредитів може здійснюватися:

? сплатою заборгованості за відсотками та основною сумою боргу водночас в кінці строку позики;

? щомісячною сплатою заборгованості за відсотками і в кінці строку позики за основною сумою кредиту.

? у розстрочку;

? щорічними платежами з арифметичною чи геометричною прогресією чи регресією;

? після обумовленого періоду;

? з постійною сумою погашення основного боргу;

? достроково( на вимогу) тощо.

Найчастіше позики погашаються постійними періодичними виплатами (щорічними, щоквартальними, щомісячними тощо), які включають відсотки та суму погашення основного боргу.

Приклад Підприємство отримало 02.01.Х1 р. кредит у комерційному банку на суму 500 тис. грн. на 5 років під 20% річних.

Кожний платіж в кінці року складається з відсотків , розрахованих за ставкою 20 від величини позики, що не погашена на кінець попереднього періоду, та суми погашення основного боргу. Щорічні постійні виплати (А) визначаються за формулою :



500 000 = ;

500 000 = А ( 1/1,2 + 1/1.2² + 1/1,2³ + 1/1,2⁴ +1/1.2⁵); А = 167190,2 грн.

Таблиця 9.12 Графік погашення позики, грн.

2.3 Документальне оформлення обліку кредитних операцій

Перш ніж скласти кредитний договір фахівці з кредитування банку проводять відповідну роботу щодо суб'єктів кредитування. Вони оцінюють кредитний проект, після чого ставлять питання перед керівництвом банку про доцільність (чи недоцільність) кредитування клієнта. Повний пакет необхідних документів для надання кредиту передають до юридичного управління.

Юридичне управління готує свій висновок .

Механізм отримання кредиту.

Розглянемо оцінку кредитоспроможності та визначення умов кредитування.

Для одержання кредиту позичальник звертається в банк з клопотанням (заявою) на ім'я керівника установи банку, в якому зазначаються цільове призначення кредиту, його сума, строк користування, включаючи конкретні строки погашення кредиту, запропоноване забезпечення, а також коротка характеристика проекту (заходу), що кредитується, та його економічної ефективності.

Для вирішення питання про надання кредиту позичальникам надаються необхідні документи, склад яких залежить від характеру кредитної операції. Для різних груп клієнтів можуть розроблятися неоднакові пакети документів.

До укладення кредитного договору банк повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника, здійснити експертизу проекту чи господарської операції, що пропонується для кредитування, визначити ступінь ризику для банку та умови кредитування.

Розміри кредиту визначаються на підставі техніко-економічного обґрунтування кредитованого заходу.

Строки користування кредитом, умови його погашення встановлюються залежно від об'єкта кредитування.

Питання надання кредиту позичальнику розглядається в установах банку фахівцями кредитних підрозділів, юридичною службою та службою безпеки на підставі документів, поданих позичальником, а в разі необхідності - шляхом здійснення перевірки стану позичальника на місці.

Під час переговорів фахівців служб з позичальниками доцільно вести стенограму або аудіозапис.

Кожна із зазначених служб готує і подає кредитному комітету свої висновки щодо можливості та умов надання кредиту.

На підставі висно 131e45b вків служб банку кредитний комітет приймає відповідне рішення, яким визначає осно 131e45b вні умови надання кредиту та його погашення.

Розглянемо умови видачі і погашення кредиту. Видача кредиту проводиться в порядку, передбаченому в кредитному договорі, - одноразово, щоденно або в інші строки, виходячи з потреби в кредиті.

У разі якщо видача кредиту здійснюється не одноразово, а в міру необхідності, при кожній видачі коштів у рахунок оформленого кредиту визначаються конкретні строки погашення цієї частини одержаного кредиту і складається графік погашення, який підписується позичальником і погоджується з банком. Після видачі всієї суми кредиту оформлюється зведений графік погашення кредиту, який складається на підставі раніше оформлених графіків. У разі необхідності суми платежів та строки погашення кредиту можуть уточнюватися за обґрунтованим клопотанням позичальника з обов'язковим додержанням кінцевого строку погашення кредиту, передбаченого кредитним договором. На попередніх графіках робиться відмітка: “Переоформлено. Дата і підпис кредитного працівника”, і ці графіки вміщуються в кредитну справу позичальника.

Графік погашення кредиту складається у двох примірниках (по одному для позичальника і банку). Перший примірник графіка зберігається разом із кредитним договором.

Копія графіка погашення кредиту передається в операційний відділ працівнику, який обслуговує поточний рахунок позичальника. на підставі графіка працівник операційного відділу вносить відповідні параметри до аналітичного обліку для здійснення контролю за надходженням коштів у погашення кредиту.

Одноразове погашення кредиту передбачає його повернення в повній сумі в обумовлений кредитним договором строк.

Обов'язковою умовою оформлення під час оформлення усіх платежів, незалежно від порядку їх виконання, є посилання на кредитний договір (номер і дата).

Вказівка позичальником під час оформлення платежу конкретного зобов'язання, на виконання якого він направляється, розглядається банком як рекомендована, а не обов'язкова. Банк самостійно приймає рішення про використання платежу, що надійшов від позичальника, керуючись порядком черговості виконання зобов'язань, визначеним у кредитному договорі.

Визначимо порядок плати за кредит. Розмір відсоткової ставки за користування кредитом встановлюється установою банку самостійно залежно від вартості кредитних ресурсів, характеру наданого забезпечення, розміру витрат по утриманню заходу, що кредитується, попиту та пропозиції на кредитному ринку в конкретному регіоні та інших факторів з таким розрахунком, щоб сума одержаних від позичальника відсотків покривала витрати банку по залученню коштів, необхідних для надання кредиту, витрати на ведення банківських справ і забезпечувала одержання доходу банку.

Банк призупиняє нарахування відсотків по прострочених кредитах відповідно до чинного законодавства у разі:

1. повного виконання зобов'язань позичальником;

2. оголошення позичальника банкрутом;

3. ліквідації позичальника;

4. закінчення строку позовної давності;

5. вчинення нотаріального напису про примусове стягнення боргу;

6. рішення суду про примусове стягнення;

7. прийняття банком на баланс заставленого майна;

8. укладання угоди про заміну кредитного зобов'язання іншим зобов'язанням між тими ж сторонами (оформлення векселем, прийняття банком на баланс майна позичальника).

Банк може призупинити нарахування відсотків по кредитах, які за класифікацією Національного банку України віднесені до небезпечних і безнадійних.

Причини та умови пролонгації. При наявності у позичальника тимчасових фінансових труднощів, що виникли з об'єктивних причин, та неможливості погашення заборгованості по кредиту у строк, встановлений кредитним договором, банк може в окремих випадках надати позичальнику відстрочку погашення боргу зі зміною кінцевого строку погашення кредиту. Пролонгація кредиту оформлюється додатковою угодою до кредитного договору. Питання про пролонгацію кредиту вирішується з урахуванням положення Національного банку України про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позичками комерційних банків. При цьому обов'язково враховуються наявність кредитних ресурсів, їх вартість, а також відповідальність по строках повернення.

Строк, на який може надаватися відстрочка, визначається установою банку, що надавала кредит. При цьому слід враховувати, що надання відстрочки може збільшувати ступінь ризику. Заборгованість за таким кредитом відноситься за кредитами. Розмір відсоткової ставки при пролонгації кредиту визначається установою банку.

Перенесення строків погашення кредиту без зміни кінцевого строку оформляється додатковою угодою до кредитного договору (якщо конкретні строки часткових платежів по кредиту визначалися кредитним договором) або заміною графіка (якщо ці платежі визначалися графіком, який є невід'ємною частиною кредитного договору).

Рішення про перенесення платежу на строк, що не перевищує кінцевий строк погашення кредиту, визначений кредитним договором, приймається кредитним комітетом установи банку, що надавала кредит.

Наведемо приклади забезпечення повернення кредиту. Кредити, що надаються банком, забезпечуються заставою майна (майнових прав), що належать позичальнику (іншим особам), на яке згідно з чинним законодавством може бути звернуто стягнення, поручительствами (гарантіями), страхуваннями і зобов'язаннями в інших формах, прийнятих у банківській практиці. Достатність і реальність гарантії задоволення вимог банку, а також впевненість у належному виконанні позичальником своїх зобов'язань визначає банку. Перевага повинна віддаватися заставі рухомого і нерухомого майна. Такі форми забезпечення, як поручительство (гарантії) юридичних осіб, страхування можуть бути використані лише при наданні кредиту надійним позичальникам або у разі прийняття у забезпечення гарантій Уряду України, гарантій банків, зареєстрованих як юридичні особи у країнах, віднесених до категорії А, оскільки діючим порядком таке забезпечення враховується при формуванні резерву для відшкодування можливих втрат за позичками.

Між позичальником і банком складається угода про заставу, у разі недодержання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.

Отже, кредитування є найважливішим напрямком здійснюваних банком активних операцій. Кредитний портфель становить, здебільшого, від третини до половини всіх активів банку.

Беручи участь у процесі кредитування, українські комерційні банки, піддаються внутрішнім і зовнішнім ризикам. Навіть за найвиваженішої кредитної політики виникають втрати за кредитами. Репутація банку може бути серйозно підірвана зростанням питомої ваги проблемних кредитів, що призводить до погіршення позиції банку на ринку кредитних ресурсів.

Для успішного кредитування, підвищення дохідності кредитних операцій банки мають здійснювати зрозумілу та гнучку систему управління власним кредитним портфелем. Сьогодні, коли маємо нестабільне й недосконале, а іноді й суперечливе законодавство, успішне вирішення зазначеного питання прямо пов'язане з бухгалтерським обліком, що є інформаційною підсистемою управління.



Розділ 3. Проблеми та шляхи удосконалення обліку кредитних операцій банку

Одним з елементів підтримки банками суб'єктів господарювання та споживчого попиту населення є надання кредиту. Важливість кредитування підкреслює фінансова криза 2008 року, яка привела до занепаду економіки і рівня життя загалом. Тому після відновлення операцій кредитування дослідження даної теми є особливо актуальним.

Значний внесок у дослідження питань організації обліку кредитних операцій, приведенню їх у відповідність з міжнародними нормами, правилами та принципами зробили такі вітчизняні та зарубіжні вчені: Дзюблюк О.В., Зіміна О.В., Соломин С.К., Бутинець Ф.Ф., Савлук М.І., Герасимович А.М., Колесников В.І., Вітлінський Т.М., Пернарівський О.В., Кочетков В.М., Івахненко В.М., Примостка Л.О., Б. Бухвальд, Ханс-Ульріх Деріг, Ю. Зайтц, Ф..Котлер, З. де Куссерг, Д. Норкотт, М. Портер, Дж. Еванс та ін.

На сьогоднішньому етапі одну із найважливіших ролей у стимулюванні відтворювальних процесів відіграє банківський кредит як головне джерело забезпечення грошовими ресурсами поточної господарської діяльності підприємств незалежно від форми власності та сфери господарювання. База функціонування кредитних відносин -- тимчасове вивільнення грошових коштів та поява потреби в них.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит -- це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату відсотків та інших зборів з такої суми [2].

В економічній літературі немає єдиного підходу щодо визначення поняття «кредитні операції банку». Волохов В.І. стверджує, що кредитні операції банку це -- сукупність дій, спрямованих на забезпечення всіх етапів кредитного процесу й подальше відображення їх результатів у бухгалтерському обліку банку [1]. Савлук М.І., Мороз А.М., Пуховкіна М.Ф. зазначають, що кредитні операції полягають у проведенні комплексу дій, пов'язаних з наданням і погашенням банківських позичок [4]. Згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян [2]. На основі аналізу літератури можна сказати, що основними ознаками кредитних відносин є:

· економічна самостійність учасників кредитних відносин;

· добровільність та рівноправність;

· кредитні відносини не змінюють власника цінностей;

· кредитні відносини є вартісними;

· нееквівалентність кредитних відносин.

Спроможність банківської системи ефективно розподіляти фінансові ресурси в суспільстві між галузями економіки та окремими позичальниками є необхідною умовою економічного зростання країни. Прибутковість банку визначається ефективністю його кредитної діяльності, на яку суттєво впливає якість облікової інформації. Доречна, достовірна, зрозуміла та доступна фінансова звітність банків дозволяє отримати значний обсяг інформації про якісні та кількісні характеристики діяльності банківських установ. Значна кількість інформації знаходиться не у фінансовій, а у статистичній формі звітності, зокрема у звіті № 604 “Звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями”, яка доступна лише Національному банку.

Однією з проблем є облік кредитів за термінами надання, які в бухгалтерському обліку та, відповідно, у фінансовій звітності відображаються на рахунках короткотермінових (до одного року) або довготермінових (більше одного року) кредитів. У положенні НБУ «Про кредитування» була передбачена класифікація кредитів за термінами надання на довгострокові (до одного року), короткострокові (від одного до трьох років), довгострокові (більше трьох років) [5]. Такий розподіл хоч і не є повним, проте показує більш реальний стан ліквідності.

Сьогодні спостерігається значне зростання питомої ваги пролонгованих кредитів, але відображення такої операції в обліку має ряд методологічних проблем. Відстрочка за кредитним договором (пролонгація) відображається за такими ж рахунками, що і довгострокова або короткострокова заборгованість (2062, 2063, 2072, 2073, 2203), залежно від строку, який розраховується від дати відстрочки позики до дати її погашення. Тобто у бухгалтерському обліку пролонговані позики заносяться у строкові, а зростання потенційних ризиків неповернення кредиту приховується від осіб, бажаючих оцінити стан банку і його ризики. Відсутність відображення такого стану активів у бухгалтерському обліку стає однією з причин збільшення простроченої заборгованості за кредитами. Використання в бухгалтерському обліку рахунків пролонгованої заборгованості було передбачено планом рахунків банків України, складеним за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку. Дану методику необхідно удосконалити відповідно до сучасного стану пропонованих банками кредитних послуг клієнтам, практичного досвіду банківського нагляду за діяльністю банків.

Однією із проблем є організація операцій з фізичними особами-підприємцями. Чинне законодавство відносить їх до юридичних осіб. Це пояснюється обмеженістю відображення в чинному плані рахунків банку операцій з різними групами позичальників, тобто виділяють операції з фізичними, юридичними особами, органами державної влади та банками. Тому при банківському кредитуванні фізичних осіб-підприємців застосовуються коефіцієнти резервування такі, як при кредитуванні юридичних осіб, хоч кредитування фізичних осіб-підприємців є більш ризиковим.

Причинами більшого ризику є:

· відображення фінансових результатів діяльності ведеться за спрощеною системою звітності, що значно ускладнює об'єктивну оцінку кредитоспроможності позичальника;

· підприємницька діяльність може здійснюватися без відкриття банківського рахунку та печатки, що значно ускладнює перевірку достовірності даних;

· перевірки контролюючими та податковими органами здійснюються рідше, ніж суб'єктів господарювання інших організаційно-правових форм, тому діяльність фізичних осіб-підприємців має переважно тіньовий характер;

· процедура банкрутства подібного позичальника є безрезультатною з позицій повернення кредиту та відсотків;

· немає ліквідної застави, за рахунок якої може бути компенсований кредит та відсотки за користування ним у повному обсязі [3].

Вважаємо, що до чинного Плану рахунків банків України доцільно додати групи рахунків, які відображатимуть операції з фізичними особами-підприємцями. А до чинного Положення про порядок формування та використання резервів на покриття можливих витрат за кредитними операціями банків України потрібно внести зміни в частині встановлення вищого значення коефіцієнтів резервування для фізичних осіб-підприємців, ніж для суб'єктів господарювання інших організаційно-правових форм.

Отже, удосконалення обліку кредитних операцій веде до спрощення облікових процедур за кредитними операціями, об'єктивної оцінки та стабільності нормативно-правової бази щодо обліку кредитних операцій. Перелічені пропозиції дадуть можливість більш повно відображати в звітності інформацію про кредитний портфель. Це покращить аналіз діяльності банку і, відповідно, відновить довіру клієнтів.



Висновок

В даний час кредити банків, забезпечуючи господарську діяльність підприємств, сприяють їх розвитку, збільшення обсягів виробництва продукції, робіт, послуг.Значення кредитів банку як додаткового джерела фінансування комерційної діяльності особливо проявляється на стадії становлення підприємства, яке використовує кредитні ресурси при здійсненні довгострокового джерела фінансування комерційної діяльності, особливо проявляється на стадії становлення підприємства, яке використовує кредитні ресурси при здійсненні довгострокових інвестицій, спрямованих на створення нового майна ( при капітальних інвестиціях). На цьому етапі величезне значення мають довгострокові кредити банків.

Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Процес банківського кредитування складається з певних етапів, кожний з яких окремо забезпечує рішення локального завдання, а разом досягається головна мета позичкових операцій - їх надійність і прибутковість для банку. Початковим етапом процесу кредитування є розгляд заявки клієнта на кредит. Другий етап полягає у вивченні кредитоспроможності потенційного позичальника й оцінюванні ризику за позичкою. Третій етап процесу кредитування полягає у підготовці до складання кредитної угоди. Успіх кредитної угоди значною мірою залежить від правильного визначення строку позички.

Синтетичний облік розрахунків за короткостроковими позиками ведеться на рахунку 60 «Короткострокові позики». За кредитом цього рахунка обліковуються суми зобов'язань перед банком за одержані позики.

Аналітичний облік короткострокових позик організується окремо за кожною позикою. Аналітичні рахунки об'єднуються в такі субрахунки: 601, 602, 603, 604, 605, 606.

Довгострокові зобов'язання за кредитами банку обліковуються на рахунку 50 «Довгострокові позики». За кредитом цього рахунка відображаються суми одержаних довгострокових позик, а також переведення короткострокових відстрочених позик до складу довгострокових.

Аналітичний облік довгострокових позик організується щодо кожної позики зокрема. Аналітичні рахунки об'єднуються залежно від виду позики в субрахунки: 501, 502, 503, 504, 505, 506.



Список використаної літератури

1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» ВР від 16. 07. 1999 №996-XIV остання редакція 22. 06. 2000 р.

2. Герасимович А. М., Кірейцев А. М., Осадчий Ю. І. та ін. / За ред. Бутинця Ф. Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник для ВНЗ спеціальності «Облік і аудит». - 5-е вид. - Житомир. Рута - 2003.

3. Головко В. І., Мінченко А. В., Шарманська В. М. Фінансово-економічна діяльність підприємств: контроль, аналіз та безпека. Навчальний посібник для ВНЗ - К. ЦУЛ - 2006.

4. Денисенко М. П. Гроші та кредит у банківській справі. Навчальний посібник для ВНЗ - К. Алерта - 2004.

5. Дмитренко М. Г., Потлатюк В. С. Кредитування і контроль. Навчально-методичний посібник - К. Кондор-2005/

6. Загвойська Л. Д., Маселко Т. Є., Якуба М. М. Економічний аналіз інвестиційних проектів. Навчальний посібник для ВНЗ - Львів. Афіша - 2006.

7. Івасів Б. С. Гроші та кредит. Підручник. - 2-е вид. - Тернопіль. Карт-бланш - 2005.

8. Івахненко В. М. Курс економічного аналізу. Навчальний посібник для ВНЗ. - 4-е вид. - К. Знання-Прес - 2004.

9. Кадуріна Л. О. Основи аудиту. Навчальний посібник для економічних спеціальностей ВНЗ - К. Слово - 2003.

10. Кислиця О. Я., Мягких І. М. Економічний аналіз: курс лекцій. Навчальний посібник для ВНЗ - К. ЄУФІМБ - 2003.

11. Ковальчук А. Т. Банки, кредит, фінанси: законодавчо-правовий вимір. Монографія - К. Парлам. вид. - 2004.

12. Ковальчук А. Т. Правове забезпечення кредитної діяльності - К. Парлам. вид. - 2003.

13. Костюченко О. А. Банківське право України: банківська система, національний банк, комерційні банки, кредитування, ринок цінних паперів, національне валютне законодавство, банківські системи країн, інститут банківської таємниці. Підручник для ВНЗ. - 4-е вид. - К. А. С. К. - 2003.

14. Крупка М. І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки. Монографія (рек. МОН України) - Львів. - 2001.

15. Кулаковська Л. П., Піча Ю. В. Організація і методика аудиту. Навчальний посібник для ВНЗ - К. Каравела - 2006.



Додаток

(Таблиця9.11) Облік довгострокових кредитів банку

Размещено на Allbest.ru

...