Облікова політика підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Сформулювати й викласти письмово фрагмент наказу про облікову політику ТОВ «Обрій» з відображенням наступних елементів у відповідності до особливостей господарської діяльності підприємства

Ш методи оцінки вибуття запасів;

Ш порядок обліку і розподілу транспортно-заготівельних витрат, ведення окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат;

Ш методи амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, а також довгострокових біологічних активів та інвестиційної нерухомості, у разі якщо вони обліковується за первісною вартістю;

Ш вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів;

Ш підходи до переоцінки необоротних активів;

Ш застосування класу 8 та/або 9 Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій;

Ш перелік створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів;

Ш кількісні критерії та якісні ознаки суттєвості інформації про господарські операції, події та статті фінансової звітності;

Ш дату первісного визнання необоротних активів та групи вибуття як утримуваних для продажу;

Ш періодичність та об'єкти проведення інвентаризації;

Ш спосіб складання звіту про рух грошових коштів;

2. Надати відповідь на теоретичні питання

2.1 Сутність нормативно-правових актів з регулювання облікової політики

бухгалтерський звітність облікова політика

Ефективна та раціональна організація бухгалтерського обліку на підприємстві починається з розробки його облікової політики, яка передбачає вибір комплексу методичних прийомів, способів та процедур організації і ведення бухгалтерського обліку підприємством з числа загальноприйнятих в державі.

Облікова політика - одне з важливих питань організації бухгалтерського обліку, правильне оформлення якого сприяє достовірному визначенню фінансового результату і вимагає правильного оформлення, повного розкриття у фінансовій звітності. Розробляючи методи і принципи облікової політики, підприємства повинні враховувати її вплив на суми визнаних витрат або доходів, фінансові результати. Як правило, облікова політика, сформована підприємством, уточнює моменти визнання витрат та сприяє поданням достовірної фінансової інформації.

Таким чином у роботі ставиться завдання узагальнити теоретичні розробки вітчизняних науковців щодо сутності облікової політики, її значення та визначити вимоги, які до неї пред'являються.

Наслідки прийняття облікової політики дуже важливі для внутрішнього життя підприємства і, отже, облікова політика є об'єктом пильного контролю з боку різних зацікавлених органів та осіб. Облікова політика надає можливість законного способу коригування фінансового результату і оподатковуваного прибутку.

Оскільки відповідно до п.5 ст. 8 Закону про бухгалтерський облік підприємство самостійно визначає свою облікову політику, її ефективність цілком залежить від керівництва компанії. Ключову роль в оптимізації цього процесу відіграє документ, який у вітчизняній практиці прийнято називати наказом про облікову політику.

Облікова система - це своєрідний механізм підготовки та відображення інформації про фінансово-майновий стан підприємства. Завдяки цій інформації внутрішні та зовнішні її користувачі мають уявлення про реальний стан справ підприємств. Облікова політика - це вибрана підприємством, з урахуванням встановлених норм та особливостей, методологія бухгалтерського обліку, яка спрямована на досягнення його цілей і завдань та використовується з метою забезпечення надійності фінансової звітності та якісної системи управління. В той же час необхідно погодитись з думкою інших авторів, що облікова політика підприємств України, крім ведення обліку, включає досить широке поняття його організації. При формуванні облікової політики, на думку Хотинського Ю, недоцільно включати вимоги, які чітко встановлені законодавством, а зазначати тільки ті моменти, за якими підприємству надано право вибору. Окрім цього, існують більш широкі погляди на значення та застосування інструментарію облікової політики. Облікова політика підприємства має бути спрямована на розкриття творчих здібностей підприємців у підвищенні ефективності господарювання, впровадженні нових технологій для задоволення власних потреб і виконання зобов'язань перед державою.

Облікова політика може розглядатися у двох аспектах. Перший аспект - це облікова політика держави щодо підприємства. При цьому законодавчо регулюються і встановлюються нормативними актами такі складові, як принципи звітності, її форми, критерії визнання окремих видів активів, зобов'язань, доходів і витрат, зміст статей звітності та ін.., тобто складові які можуть змінюватися тільки в результаті зміни тексту і змісту П (С) БО. Другий аспект - це саме «облікова політика підприємства». Фактично це розмежування має місце в різних П (С) БО, але «синтетичного» положення щодо облікової політики, яка б вносила ясність і чіткість у її структуру, немає.

Питання облікової політики в літературі приділяють багато уваги. Підходи, визначені в Законі «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, знайшли свій подальший розвиток, вони суттєво поглиблені і розширені. Зокрема, обґрунтовано необхідність і історична обумовленість облікової політики, досліджено методологічна та організаційна сутність облікової політики, її вплив на результати фінансово-господарської діяльності.

Основне призначення і головне завдання прийнятої облікової політики - максимально адекватно відобразити діяльність підприємства сформувати повну, об'єктивну і достовірну інформацію про неї, корисну для прийняття ефективних економічних рішень.

В якості основної вимоги виділимо постійність та послідовність облікової політики з року в рік. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у зв'язку зі змінами в законодавстві, розробкою та застосуванням нових методів ведення обліку або суттєвими змінами в умовах роботи чи у структурі підприємства.

2.2 Забезпечення обліковою політикою складання й подання звітності підприємства

Однією з важливих складових ефективної діяльності будь-якої організації незалежно від форми її власності та виду діяльності є адекватне, своєчасне, впорядковане інформаційне забезпечення. Відомо, що більш ніж 80 % інформації на підприємстві формується на основі облікових даних. Тому якісне інформаційне забезпечення функціонування підприємства значною мірою залежить від правильно організованого ведення бухгалтерського обліку. Ефективна та раціональна організація бухгалтерського обліку на підприємстві починається з розроблення його облікової політики, що є основою ведення бухгалтерського обліку.

Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності на кожному підприємстві здійснюється на підставі нормативно-правових документів, що розробляються органами, на які покладено обов'язки регулювання у країні питань обліку і звітності. Це дає змогу вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність за єдиними принципами й формою і таким чином забезпечувати порівнянність облікової інформації. Однак підприємство, виходячи з конкретних умов господарювання, може вибирати найбільш прийнятні для нього форми ведення обліку.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", облікова політика визначається як сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Облікова політика передбачає: упорядкування облікових процедур на підприємстві; методологічне та методичне відображення майна підприємства, господарських операцій та результатів його діяльності; надання бухгалтерському обліку планомірності та цілеспрямованості; забезпечення ефективності обліку та ін.

Відповідно до призначення, основною метою облікової політики на підприємстві є формування:

- повної об'єктивної та достовірної інформації, що максимально адекватно розкриває його діяльність для зацікавлених осіб;

- правил використання прийомів первинного обліку;

- положень з обліку майна, зобов'язань, основних засобів, фінансових інвестицій, запасів;

- обліку витрат та обчислення собівартості продукції і обсягів незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів і джерел забезпечення наступних витрат, доходів від продажу продукції, робіт, послуг та ін.

Створення облікової політики на підприємстві - трудомісткий і відповідальний процес, оскільки підприємство не один рік працюватиме і враховуватиме свої активи і зобов'язання згідно з розробленою ним обліковою політикою. Це вимагає більш зваженого підходу до її розробки. Однак, на сьогодні дедалі частіше спостерігається вузькоспрямований формальний підхід, що зводиться до складання фінансової звітності відповідно до загальних вимог П(С)БО та зовнішніх користувачів.

Сьогодні вітчизняним підприємствам слід розробляти облікову політику, орієнтовану на максимальне зближення з принциповими положеннями міжнародних стандартів та фінансової звітності. При цьому необхідно враховувати специфіку ведення господарської діяльності підприємства та застосовувати системний підхід.

Для того, щоб облікова політика була ефективною, процесу її визначення має передувати такі етапи: аналіз досягнутого фінансового стану організації; формулювання її основних тактичних цілей; аналіз змін у нормативно-законодавчій базі; виявлення основних проблемних питань у бухгалтерському обліку, що пов'язані з неврегульованістю законодавства за окремими питаннями, та розробка шляхів недопущення порушень.

Отже, облікова політика є важливим інструментом організації бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Вдало, попередньо глибоко проаналізована комбінація можливих варіантів облікової політики дає змогу підприємству ефективно здійснювати господарську діяльність. Формування облікової політики - непростий процес, що вимагає наявність організаційних, технічних, кадрових можливостей; він не закінчується після затвердження наказу про облікову політику, а продовжується до моменту припинення діяльності підприємства.

3. Сформулювати й викласти наказ про облікову політику

НАКАЗ

від 01 січня 2015 р. № 1

Про облікову політику підприємства на 2015 рік

На виконання вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІ (далі -- Закон № 996), Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (далі -- П (С) БО), затверджених наказами Мінфіну України, інших нормативних актів, маючи право вибору облікової політики з метою утримання підприємством протягом 20ХХ року єдиної методики відображення в бухгалтерському обліку й звітності господарських операцій та порядку оцінки об'єктів обліку,

НАКАЗУЮ:

І. Встановити на підприємстві таку облікову політику:

1. Класифікацію активів та зобов'язань здійснювати виходячи з терміну один рік.

2. Для визнання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів, визначення строку їх корисного використання, вибору методу нарахування амортизації в момент введення їх в експлуатацію та протягом подальшого використання створити постійно діючу інвентаризаційну комісію у складі:

Голова комісії: зам. директора - Іванов І.І. начальник відділу - Петров П.П. мастер ділянки - Васечкин І.П.

3. Установити на 2015 р. такі методи обліку та принципи оцінки активів та зобов'язань підприємства:

3.1. Визнання, оцінку та облік основних засобів здійснювати відповідно до П (С) БО 7 - «Основні засоби». Одиницею обліку визначити окремий об'єкт основних засобів та інших матеріальних необоротних активів. Групування основних засобів в аналітичному обліку проводити згідно з вимогами Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291 (далі -- Інструкція № 291).

3.2. Для відокремлення в складі основних засобів малоцінних необоротних активів установити вартісну межу у розмірі 500 грн.

3.3. Амортизацію об'єктів основних засобів нараховувати у такий спосіб:

* будівлі та споруди -- прямолінійним методом, виходячи зі строку корисного використання 20 років;

* машини та устаткування -- методом прискореного зменшення залишку, виходячи зі строку корисного використання 5 років;

* інші об'єкти основних засобів -- прямолінійним методом, виходячи зі строку корисного використання 5 років.

3.4. Амортизацію малоцінних необоротних активів нараховувати у першому місяці використання у розмірі 100 % їх вартості.

3.5. Визнання, оцінку та облік нематеріальних активів здійснювати згідно із П(С)БО 8 - «Нематеріальні активи». Одиницею обліку визначити окремий об'єкт нематеріальних активів.

3.6. Амортизацію нематеріальних активів нараховувати прямолінійним методом. Термін корисного використання кожного об'єкта і чинники, що впливають на нього, відображати в акті, складеному інвентаризаційною комісією.

3.7. Ліквідаційну вартість об'єктів основних засобів і нематеріальних активів прийняти як таку, що дорівнює нулю.

3.8. Переоцінку (дооцінку та уцінку) балансової вартості основних засобів, нематеріальних активів, інших матеріальних необоротних активів до їхньої справедливої вартості проводити раз на рік станом на 31 грудня, якщо їхня залишкова вартість відхиляється від справедливої більшу ніж на 20 %.

Справедливу вартість зазначених активів формувати на рівні вільних ринкових цін на аналогічні активи з урахуванням рекомендацій, викладених у додатку до П (С) БО 19 - «Об'єднання підприємств». Розрахунок, що необхідний для переоцінки зазначених активів та відображення її результатів в обліку, складає інвентаризаційна комісія і затверджується головою цієї комісії.

3.9. Фінансові інвестиції відображати в обліку і звітності відповідно до П (С) БО 12 - «Фінансові інвестиції» з урахуванням вимог П (С) БО 13 - «Фінансові інструменти».

3.10. Визначення, оцінку та облік дебіторської заборгованості здійснювати відповідно до П (С) БО 10 - «Дебіторська заборгованість». Резерв сумнівних боргів формувати один раз на рік на дату балансу, виходячи із платоспроможності окремих дебіторів.

Наприклад, 2015 р. установити такі коефіцієнти прострочення платежів:

до 1 місяця -- 1 %;

від 3 до 6 місяців -- 5 %;

більше 6 місяців -- 8 %. Коефіцієнти встановлюють щодо дебіторської заборгованості станом на 31.12.14р. і протягом року не змінюються.

3.11. Товарно-матеріальні цінності визнавати, оцінювати та обліковувати згідно з вимогами П (С) БО 9 - «Запаси». Одиницею запасів визначити кожне найменування цінностей.

3.12. Для обліку транспортно-заготівельних витрат відкрити субрахунки «Транспортно-заготівельні витрати» до відповідних рахунків запасів.

3.13. Предмети строком використання менше одного року, що супроводжують виробничий процес протягом звітного періоду, обліковувати на рахунку 22 - «Малоцінні та швидкозношувані предмети». У момент передачі таких активів в експлуатацію списувати їх з балансу з одночасною організацією їх оперативного кількісного обліку за місцями експлуатації і відповідними особами протягом строку фактичного використання таких предметів.

3.14. Готову продукцію та незавершене виробництво відображати в бухгалтерському обліку та балансі за фактичною виробничою собівартістю.

3.15. Запаси, які не принесуть економічну вигоду у майбутньому, визнавати неліквідними і списувати в бухгалтерському обліку.

3.16. Оцінку вибуття сировини, матеріалів, напівфабрикатів, МШП, інших виробничих запасів і готової продукції здійснювати за середньозваженою собівартістю.

3.17. Спецодяг, виданий у підзвіт працівникам, обліковувати на особистих картках останніх протягом усього встановленого терміну його використання. Списання спецодягу з підзвіту до закінчення встановлених термінів його використання здійснювати тільки на підставі актів щодо його непридатності. Акти здавати в бухгалтерію відповідно до графіка документообігу.

3.18. Переоцінку запасів проводити один раз на квартал на підставі рішення постійно діючої інвентаризаційної комісії.

3.19. До складу грошових коштів у фінансовій звітності згідно з П(С)БО 4 - «Звіт про рух грошових коштів» включати грошові кошти на поточному рахунку та в касі, які не обмежені у використанні протягом поточного періоду.

3.20. Кошти та інші активи, що не вказані вище, відображати в обліку і звітності згідно з вимогами відповідних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

3.21. Визнання, оцінку та облік зобов'язань здійснювати відповідно до П (С) БО 11 - «Зобов'язання».

3.22. Заробітну плату нараховувати відповідно до колективного договору:

* для виробничого персоналу -- на відрядній основі;

* для апарату управління та працівників відділу збуту -- за тарифними ставками (окладами).

3.23. Визнання та відображення в обліку доходів здійснювати відповідно до вимог П(С)БО 15 - «Дохід» на підставі принципу нарахування та відповідності.

3.24. Визнання та відображення в обліку витрат здійснювати відповідно до вимог П(С)БО 16 - «Витрати» і на підставі принципу нарахування та відповідності.

3.25. Для забезпечення складання звіту про фінансові результати за формою, передбаченою П (С) БО 3 - «Звіт про фінансові результати», облік витрат підприємства вести за допомогою рахунків класу 8 «Витрати за елементами» та класу 9 - «Витрати діяльності».

3.26. Застосовувати по передільній метод обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції.

3.27. Розрахунок виробничої собівартості здійснювати для кожного об'єкта обліку витрат окремо.

3.28. З метою визначення виробничої собівартості продукції встановити такий перелік змінних і постійних загальновиробничих витрат:

3.28.1. Змінні загальновиробничі витрати:

* основна і додаткова заробітна плата виробничого персоналу;

* відрахування на соціальне страхування на випадок захворювання та травмування виробничого персоналу;

* витрати на водопостачання для технологічного процесу;

* витрати, пов'язані з енергозабезпеченням технологічного процесу.

3.28.2. Постійні загальновиробничі витрати:

* заробітна плата та інші виплати працівникам апарату управління цеху;

* відрахування на соціальне страхування апарату управління цеху;

* витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інші послуги на утримання виробничих приміщень;

* операційна оренда основних засобів виробничого призначення;

* амортизація основних засобів виробничого призначення;

* амортизація нематеріальних активів виробничого призначення;

* витрати на поточний ремонт і технічне обслуговування обладнання цехів.

3.29. Установити порядок розподілу загальновиробничих витрат пропорційно основній заробітній платі основного виробничого персоналу.

3.30. Оцінку залишків незавершеного виробництва здійснювати за кожним із видів готової продукції та статей калькуляції з визначенням фактичної вартості залишки сировини та матеріалів і розрахунком вартості і витрат інших статей калькуляції пропорційно вартості сировини та матеріалів.

3.31. Для здійснення оцінки залишків незавершеного виробництва, визначенні нормальної виробничої потужності, переліку та складу статей калькулювання виробничої собівартості готової продукції, створити комісію в складі трьох чоловік.

3.32. Визначити таку нормальну виробничу потужність структурних підрозділів (наприклад, нормальною виробничою потужністю цеху вважати обсяг діяльності, за якого сума прямих витрат на виробництво продукції складає 85'000грн.).

ІІ. Забезпечити організацію бухгалтерського обліку:

4. Бухгалтерський облік на підприємстві вести силами бухгалтерської служби (бухгалтерії, керованої головним бухгалтером), яка підпорядкована безпосередньо директору.

4.1. Обов'язки головного бухгалтера визначені посадовими інструкціями, які розроблені відповідно до вимог п.7 ст.8 Закону № 966.

4.2. Склад бухгалтерії встановлює штатний розпис, а обов'язки кожного працівника бухгалтерського підрозділу регламентують відповідні посадові інструкції.

5. Бухгалтерський облік вести на основі Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій та Інструкції № 291 за журнально-ордерною формою з елементами комп'ютерної обробки за допомогою прикладної програми.

6. Затвердити робочий план рахунків підприємства з використанням рахунків першого, другого та третього порядку.

7. Затвердити форми самостійно створених підприємством додаткових облікових документів, застосування яких необхідне для накопичення та обробки інформації з урахуванням організаційно-технологічних та виробничих особливостей підприємства (наводяться в Додатку до цього наказу).

8. Затвердити перелік осіб, які мають право підпису первинних документів (наводиться в Додатку до цього наказу), та довести їх склад для ознайомлення до всіх структурних підрозділів. Зазначені особи несуть відповідальність за достовірність таких документів, своєчасність їх складання і передачу відповідно до графіка документообігу.

9. Головному бухгалтеру:

9.1. Забезпечити застосування в бухгалтерському обліку єдиних форм первинних документів як уніфікованих, що затверджені нормативно-правовими актами України, так і документів, які створені підприємством самостійно.

9.2. Розробити і до 31.01.2015 р. подати на затвердження Положення, які містять вимоги щодо документального оформлення господарських операцій і подання до бухгалтерії необхідних документів і даних, правила та графік документообігу, строки та порядок видачі готівкових коштів під звіт працівникам підприємства та оформлення звітів щодо їх використання.

9.3. Забезпечити зберігання первинних документів та облікових регістрів, які були підставою для складання звітності, а також бухгалтерських звітів, їх оформлення та передачу до архіву відповідно до вимог чинного законодавства.

9.4. Забезпечити складання та подання фінансової та інших видів звітності підприємства відповідним користувачам в обсязі та в строки, встановлені чинним законодавством (та оприлюднення її у встановленому порядку -- для відкритих акціонерних товариств).

10. З метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансових звітів перед складанням річної фінансової звітності та в інших випадках, передбачених законодавством, постійно діючою інвентаризаційною комісією проводити інвентаризацію активів і зобов'язань згідно з Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків, затвердженою наказом Мінфіну України від 11.08.94 р. № 69.

11. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

12. Керівникам структурних підрозділів забезпечити обов'язкове виконання вимог цього наказу, а також розпоряджень головного бухгалтера, які здійснюються в межах його повноважень, стосовно ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

13. Ознайомити з цим наказом керівників усіх структурних підрозділів (за переліком).

Відповідальний за організацію бухгалтерського обліку -- директор С. Ф. Петренко.

Література

1. Бойко Л. Г. Конспект лекцій для самостійного вивчення дисципліни „Облікова політика підприємства” (для студентів 3-курсу заочної форми навчання освітньо-заліфікаційного рівня бакалавр, галузі знань 0305,,Економіка і підприємництво”, напряму підготовки 6.030509 ,, Облік і аудит") /Л. Г. Бойко; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. - Х.: ХНАМГ, 2010 - 178 с.

2. Бойчук А. А., Бойчук В.О. Актуальні проблеми облікової політики підприємств [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum%20/Sre/2010_3/189.pdf

3. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999р. № 996-ХІV. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua.

4. Шпак В. А. Облікова політика - складова організації бухгалтерського обліку / Шпак В. А. // Вісник Хмельницького національного університету. - 2009. - № 6. - С. 203-205.

5. Васільєва Л. М. Принципи формування облікової політики / Васільєва Л. М., Бондарчук Н. В., Павлова Г. Є. // Інноваційна економіка: Всеукраїнський науково-виробничий журнал. - 2013. - № 2. - С. 322-324.

Размещено на Allbest.ru