Нарахування амортизації на об’єкти основних засобів підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Багаторічне вилучення ресурсів на користь нагромадження призвело до утворення великої накопичуваної потреби у відновленні (або відшкодуванні) зношених засобів, позбавитись якої тепер не просто. На даному етапі завдання полягає у приведенні розмірів нагромадження і знову створюваного виробничого потенціалу до рамок економічних можливостей не шляхом прискорення його збільшення, а через технічне оновлення.

З цією метою інвестиційна політика держави спрямована на створення субєктом господарювання необхідних умов для залучення коштів для потреб розширеного відтворення основних засобів виробництва, а також на забезпечення ефективного й відповідального використання цих коштів і здійснення контролю за ними. Адже основні засоби зумовлюють рівень капіталоозброєності та продуктивності праці, загальну ефективність виробництва, а також конкурентоспроможність підприємства. Тому постійне їхнє оновлення є першочерговим завданням підприємств, які не бажають програти в конкурентній боротьбі.

Актуальність теми зумовлена необхідністю оптимального визначення методів та строків нарахування зносу на об'єкти основних засобів з метою забезпечення ефективного процесу виробництва та господарської діяльності підприємства та недопущення фізичного або морального зносу об'єктів основних засобів.

Об'єктом дослідження є необоротні активи підприємства, як об'єкти на які нараховується амортизація.

Предметом дослідження є вартість основних засобів на які нараховується амортизація згідно з обраним підприємством методом нарахування амортизації.

Метою дослідження є вивчення особливостей визначення зносу та нарахування амортизації на об'єкти основних засобів підприємства. Для реалізації поставленої мети необхідним є вирішення наступних завдань:

- розгляд економічної сутності зносу (амортизації) основних засобів та впливу організації його обліку на стан облікового процесу підприємств різних форм власності;

- вивчення принципів, класифікацій та завдань обліку зносу (амортизації) основних засобів;

- ознайомлення з організацією первинного обліку зносу (амортизації) основних засобів на підприємстві;

- вивчення синтетичного та аналітичного обліку зносу (амортизації) основних засобів на підприємстві;

- розкриття інформації щодо обліку зносу (амортизації) основних засобів у фінансовій звітності на підприємстві;

- узагальнення інформації та висунунення пропозицій стосовно удосконалення обліку зносу (амортизації) основних засобів на підприємстві.

Інформаційно-літературною базою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних науковців в галузі бухгалтерського обліку, які вивчають поняття зносу основних засобів, методи та способи нарахування зносу, особливості організації обліку нарахування зносу на основні засоби підприємства, періодичні видання, статистичні дані, законодавчо-нормативна база тощо.

В першому розділі даної роботи відображено теоретико-методологічні основи обліку зносу необоротних активів, а також суть зносу та необхідність його нарахування .

Другий розділ складається безпосередньо з дослідження порядку ведення бухгалерського обліку на досліджуваному підприємстві, а також організація обліку зносу необоротних матеріальних активів.

В третьому розділі йдеться про проблеми та шляхи їх вирішення обліку зносу необоротних активів.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ЗНОСУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

1.1 Економічна сутність, значення амортизації (зносу) необоротних активів

Щоб здійснювати виробничо-господарську діяльність, підприємства повинні мати необхідні засоби виробництва, які складаються із засобів і предметів праці. Під засобами праці розуміють річ (або комплекс речей), яку працівник використовує для впливу на предмет праці так, щоб вона була провідником його дій на цей предмет. Засоби праці за своєю суттю можуть бути двох видів: знаряддя праці і предмети, що забезпечують умови праці.

До необоротних активів (основних засобів) належать засоби праці, що:

1) мають термін експлуатації більше одного року і перевищують свою вартість більше 2500 грн;

2) повністю і багаторазово беруть участь у процесі виробництва;

3) переносять свою вартість на готову продукцію частинами у міру їх зносу;

4) здаються в оренду іншим особам або використовуються для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій.

Відповідно з принципами бухгалтерського обліку вартість виробничих потужностей повинна рівномірно розподілятися протягом передбаченого строку їх експлуатації шляхом розподілу (списання) на звітні періоди, протягом яких ці потужності будуть мати виробничу корисність (знос). Мета зносу - розподілити вартість необоротних активів на витрати протягом передбаченого строку експлуатації на основі застосування систематичних та раціональних записів, тобто це процес розподілу, а не оцінки.

При цьому слід врахувати деякі обставини розподілу вартості необоротних активів. Всі необоротні активи мають обмежений строк експлуатації, крім землі. Внаслідок обмеженості строку служби вартість цих активів повинна розподілятися на витрати протягом усіх років їх експлуатації. Двома головними причинами обмеженості строку служби активів є фізичний та моральний знос (старіння).

Під фізичним зносом розуміють поступову втрату необоротними активами своєї первісної споживної вартості, що відбувається не лише у процесі їх функціонування, але й при їх бездійності (зруйнування від зовнішніх впливів, атмосферного впливу, корозії). Фізичний знос залежить від ряду умов основних засобів, які являють собою їх технічні удосконаленості, особливості технологічного процесу, час їх роботи, ступінь захисту від зовнішніх умов, якість догляду за ними тощо.

Фізичний знос відбувається нерівномірно, тобто враховується повний та частковий знос необоротних активів. Повний знос передбачає ліквідацію необоротних активів та заміна їх новими (капітальне будівництво та поточна заміна зношених основних засобів). Частковий знос виправляється за допомогою ремонту. Необхідність амортизації не може виключатись регулярним ремонтом, оскільки з часом виникає проблема скорочення витрат підприємством внаслідок виникнення більш економічно вигідних технік та технологій виробництва чим пояснюється моральний знос.

Моральний знос - це зменшення вартості машин та обладнання під впливом скорочення суспільно необхідних витрат на їх відбудову (моральний знос першої форми); зменшення їх вартості у результаті введення нових, більш прогресивних економічно ефективних машин та обладнання (моральний знос другої форми). Під впливом цих форм морального зносу основні засоби стають відсталими по своїй технічній характеристиці та економічної ефективності.

Бухгалтерський облік не робить різниці між фізичним та моральним зносом, так як його цікавить строк експлуатації основних засобів, не дивлячись на можливий строк їх служби. В бухгалтерському обліку термін “амортизація” розуміється не як фізичний знос або зниження ринкової вартості об'єкту протягом даного часу, а як списання вартості виробничих активів протягом часу їх корисного функціонування. Термін застосовується для відображення поступового списання вартості основних засобів на витрати. Амортизація не є процесом оцінки вартості. Бухгалтерські записи ведуть відповідно з принципами визначення собівартості; таким чином, вони не можуть служити індикатором зміни рівня цін. Навіть якщо у результаті вигідної угоди та специфічних особливостей кон'юнктури ринкова ціна будови або іншого активу може піднятися, не дивлячись на це амортизація повинна продовжувати нараховуватися, бо є результатом розподілу раніше понесених витрат, а не оцінки.

В діючій системі амортизації покладена ціль поступової заміни самого амортизуємого об'єкту - відтворення зношених фондів, а не створення вільних коштів для розвитку його виробничої бази. П(С)БО №7 термін амортизації суперечить прийнятої у світовій практиці концепції амортизації, згідно з якою амортизація вважається не оцінкою або способом відновлення основних засобів (тобто мета відрахувань не зводиться строго до відновлення активу), а лише методом розподілу витрат на придбання активу (або будь-якої іншої прийнятої за базову вартість) по рокам строку його служби. Сучасна українська концепція амортизації була у свій час охарактеризована як “натуралістична”, що направлена на відновлення основних засобів у натуральній формі.

У класичному розумінні амортизація представляє собою відновлення грошових коштів підприємства, які воно витратило, придбаючи або створюючи довгострокові активи. Такі активи переносять свою вартість на готовий продукт частинами залежно від періоду фізичного та морального зносу.

Також як подано у П(С)БО 7 “Основні засоби” “Знос основних засобів - це сума амортизації об'єкта основних засобів з початку його корисного використання” та “амортизація - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації)”. Отже, як бачимо існує прирівнянність зносу і амортизації.

Прирівнювання амортизації до зносу основних засобів - це запозичення ідеї Ж. Дюмарше (1874-1946), французького вченого, яких, проте, водночас трактував її як регулятив, але не резерв. Варто звернути увагу, що за твердженням М. Помазкові, ще у XIV столітті розрізняли амортизацію і знос основних засобів (це засвідчує рахунок “Збитки і прибутки” Барселонського відділення компанії Датіні за 13.07.1397 - 31.01.1399 р., причому останній визначався експертною оцінкою і списувався з рахунка “Інвентар” на дебет рахунка “Прибутки і збитки” [14;23].

Активи, що амортизуються, в принципі призначені для використання більш ніж в одному виробничому періоді. Вони мають обмежений час корисного функціонування, протягом якого підприємство використовує їх у виробництві або для поставки товарів (послуг), здавання в оренду або для адміністративних цілей.

Оскільки витрати на необоротні активи представляють собою відкладені витрати у діяльності підприємства, що реалізуються по мірі продажу продукції (послуг), амортизація виступає як розподілена на кілька фіскальних періодів ціна (або будь-яка оцінка, що прийнята за базову) основних засобів.

Амортизацією вважається розміщення витрат або іншої базової оцінки групи активів систематичним та раціональним способом. Це процес розміщення, а не оцінки. Надане пояснення спирається на звіт про фінансові результати, у якому проти доходів облікового періоду виставляються минулі витрати (собівартість), у тому числі одна з їх частин - амортизаційні відрахування.

З іншого боку амортизацію як способу зменшення вартості активу з метою заміни його у майбутньому виходить з балансу підприємства, де такий актив з кожним роком відображається по все меншій вартості. Ця оцінка носить назву “книжкової”, або бухгалтерської.

Різниця між цими підходами можна краще зрозуміти з точки зору амортизаційної політики самого підприємства. В одному випадку власник підприємства хоче адекватно відобразити витрати періоду з метою правильного (обґрунтованого) розрахування оподатковуємого прибутку, тобто частини валового доходу, що звільнюється від собівартості; у другому отримати амортизаційний фонд (резерв) з єдиною метою - відновити відповідний актив у майбутньому. Реально тут можна простежити три виробничих ефекти одноразово: накопичення витрат, оцінка та відновлення.

Амортизаційні відрахування - частина виробничого капіталу, що переходить у форму товарного, або частину вартості основних засобів, що поступає з виробництва в обіг. Для будь-якого підприємства амортизаційні відрахування представляють собою спосіб поступового повернення іммобілізованих коштів (які у свій час підприємство витратило на придбання та створення амортизуємого активу) у зворотні.

Знос не нараховується також за необоротними активами установ, які знаходяться за кордоном. Особливості функціонування засобів праці, пов'язані зі збереженням протягом тривалого часу їх натуральної форми з одночасною зміною вартості, потребують визначення величини зносу. Ця величина показує розмір зносу або зменшення первинної вартості засобів праці у процесі їх експлуатації [5, 188].

1.2 Методика нарахування амортизації (зносу) необоротних активів

У процесі використання об'єктів основних засобів економічні вигоди, втілені в них, споживаються підприємством, внаслідок чого зменшується залишкова вартість основних засобів, що відображається шляхом нарахування амортизації.

Об'єктом амортизації є всі основні засоби, крім землі.

Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну корисного використання (експлуатації) об'єкта, що встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і припиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

П(С)БО 7 визначає амортизацію - як систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизуються, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Вартість основних засобів, яка амортизується - це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

У свою чергу, ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід враховувати:

? очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

? очікуваний фізичний і моральний знос;

? правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори, наприклад, закінчення терміну оренди цього активу.

У П(С)БО 7 наведені такі методи амортизації основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів):

? прямолінійний;

? зменшення залишкової вартості;

? прискореного зменшення залишкової вартості

? кумулятивний;

? виробничий.

Розглянемо на прикладі застосування різних методів нарахування амортизації.

Прямолінійний метод нарахування амортизації

Цей метод передбачає рівномірне списання (розподіл) вартості об'єкта основних засобів, що амортизується, протягом строку його експлуатації. Щорічні амортизаційні відрахування визначаються діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів:

Прямолінійний метод нарахування амортизації застосовується для тих об'єктів основних засобів, які протягом всього строку експлуатації виконують приблизно постійний обсяг робіт.

Завдяки рівномірності розподілу суми амортизації між обліковими періодами при використанні цього методу забезпечується зіставність собівартості продукції з доходом від її реалізації. Але даний метод не враховує вплив таких факторів:

? моральний знос об'єкта,

? виробничу потужність основних засобів у різні роки експлуатації,

? збільшення витрат на ремонт в останні роки експлуатації об'єкта основних засобів.

Виробничий метод нарахування амортизації. За цим методом місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.



Виробнича ставка амортизації = (330 000 - 10 000)/1 600 000 = 0,2 грн./од.

Виробничий метод нарахування амортизації доцільно використовувати для основних засобів, знос яких в основному залежить від інтенсивності їх використання, або для основних засобів, які можуть самостійно виконувати визначений обсяг робіт (вантажні автомобілі тощо).

Метод зменшення залишкової вартості

За цим методом річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.

де: n - це кількість років корисного використання об'єкта.

Використовуючи дані прикладу визначаємо:

Метод прискореного зменшення залишкової вартості

При використанні методу прискореної амортизації ліквідаційна вартість об'єкта не враховується. Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється:



Річна норма амортизації визначається діленням 100% на кількість років корисного використання об'єкта основних засобів.

Кумулятивний метод

Цей метод ще називають методом списання вартості за сумою чисел років. Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання.

Найбільша сума амортизації нараховується у перший рік, а потім вона зменшується з року в рік, а залишкова вартість зменшується поки не досягне ліквідаційної вартості.

Місячна сума амортизації визначається діленням річної суми амортизації на 12 місяців.

Крім перерахованих вище методів нарахування амортизації, підприємство відповідно до П(С)БО 7 може застосовувати норми і методи нарахування амортизації, передбачені податковим законодавством. Але в цьому випадку підприємство повинне розуміти, що суми амортизації, нараховані відповідно до вимог податкового обліку, та отримані у фінансовому обліку, будуть відрізнятися. Балансова вартість основних засобів визначена для цілей податкового обліку не співпадає з балансовою вартістю основних засобів у фінансовому обліку. Різниця виникає внаслідок відображення в бухгалтерському обліку витрат на ремонт основних засобів (без обмежень), операцій з продажу і ліквідації основних засобів, амортизації об'єктів невиробничого призначення. Тому, незалежно від того, який метод нарахування амортизації застосовують підприємства для цілей фінансового обліку, їм необхідно окремо вести облік основних засобів для цілей оподаткування.

Нарахування амортизації проводиться щомісяця. Місячна сума амортизації при застосуванні всіх методів, крім виробничого, визначається розподілом річної суми амортизації на 12 місяців.

Відповідно до П(С)БО 7, нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації припиняється починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів. Нарахування амортизації призупиняється на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації об'єкта основних засобів.

1.3 Організація обліку амортизації (зносу) необоротних активів

Згідно з інструкцією про застосування плану рахунків для обліку зносу призначено рахунок 13 “Знос (амортизація) необоротних активів” де узагальнюєтбся інформація про нараховану амортизацію та індексацію зносу (накопиченої амортизації) необоротних матеріальних і нематеріальних активів, що підлягають амортизації. На цьому пасивному рахунку відображають наявність і рух зносу основних засобів. Сума зносу діючих основних засобів відображається в обліку щомісячно на основі розрахунку їх амортизації на повне відновлення за встановленими нормами. Знос відображається також по основних засобах, одержаних безкоштовно, в тому числі від орендаря, по капітальних вкладеннях в орендовані основні засоби за даними, вказаними в актах прийомки. Сума зносу основних засобів, що були в експлуатації, придбані підприємством за плату, визначається за даними платіжних документів.

Вартість нематеріальних активів погашається віднесенням на витрати виробництва та обігу відрахувань за нормами, визначеними виходячи з встановленого терміну їх використання. Якщо неможливо визначити термін корисного використання нематеріальних активів, то норми зносу встановлюються з розрахунку на десять років, але не більше терміну діяльності підприємства. Знос нематеріальних активів обліковується і відображається в звітності окремо [9, 19].

Сума зносу по окремих об'єктах основних засобів визначається при необхідності (при списанні, продажу, передачі, зміни норм амортизації) на основі наявних облікових даних інвентарних карточок або аналітичних рахунків про первісну вартість об'єкта, часу його експлуатації, суми зносу, встановленої при переоцінці та діючих норм амортизації на повне відновлення.

Рахунок 13 “Знос (амортизація) необоротних активів” має такі субрахунки:

- 131 “Знос основних засобів”

- 132 “Знос інших необоротних матеріальних активів”

- 133 “Накопичена амортизація нематеріальних активів”

За кредитом рахунку 13 “Знос (амортизація) необоротних активів” відображається нарахування амортизації та індексації зносу (накопиченої амортизації) необоротних активів, за дебетом - зменшення суми зносу (накопиченої амортизації) [2]. На субрахунку 131 “Знос основних засобів” узагальнюється інформація про суму зносу тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 “Основні засоби”. На субрахунку 132 “Знос інших необоротних матеріальних активів” узагальнюється інформація про суму зносу тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 11 “Інші необоротні матеріальні активи”. На субрахунку 133 “Накопичена амортизація нематеріальних активів” узагальнюється інформація про суму накопиченої амортизації нематеріальних активів [3].

Аналітичний облік зносу (накопиченої амортизації) необоротних активів ведеться відповідно за видами основних засобів, інших матеріальних необоротних активів та нематеріальних активів.

Облік усередині субрахунку ведеться в межах окремих груп виробничих основних засобів галузевого призначення, основних засобів господарства та інших невиробничих основних засобів, а також за їх видовою класифіка

Таблиця 1.1 Кореспонденції рахунків з обігу (амортизації) необоротних активів.

Зміст господарської операції	Дебет	Кредет
Нарахована амортизація основних засобів, що використовуються у капітальному будівництві, яке здійснюється господарським способом	151	131
Нарахована амортизація обладнання, що безпосередньо використовуються у процесі виробництва продукції	23	131
Зменшення суми зносу раніше до оцінених об'єктів основних засобів	131	423
Нарахована амортизація основних засобів, що використовуються у дослідженнях та розробках	941	31
Нарахована амортизація основних засобів загально виробничого характеру	92	131
Відображення уцінки зносу раніше до оцінених нематеріальних активів	133	12

Для розрахунку сум амортизаційних відрахувань використовується типова форма ОЗ-14 “Розрахунок амортизації основних засобів”. Вона складається з 4 розділів:

1) по основним засобам у запасі (резерві);

2) по основним засобам в експлуатації;

3) контрольні дані;

4) розрахунок амортизації (зносу)основних засобів.

Показники типової форми № ОЗ-14 служать основою для відображення на відповідних рахунках сум нарахованої амортизації за звітний місяць та суми зносу основних засобів.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання. Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

Втрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів включаються до складу витрат звітного року зі збільшенням в балансі суми зносу основних засобів, а по об'єктах основних засобів, відображених в обліку за переоціненою вартістю - із зменшенням переоціненої вартості об'єкта основних засобів. Якщо причини зменшення корисності об'єкта основних засобів перестали існувати, то втрати від зменшення корисності об'єкта основних засобів за попередні періоди виключаються на відповідну суму витрат звітного періоду та суми зносу об'єкта основних засобів, а по об'єктах основних засобів, відображених в обліку за переоціненою вартістю, такі витрати включаються до складу доходів із збільшенням переоціненої вартості об'єкта основних засобів.

Отже, основним питанням амортизаційної політики - який метод амортизаційних відрахувань обрати. Щоб відповісти на це питання треба детально розгляну усі існуючи методи та визначити фактори, що пов'язані з експлуатацією об'єктів основних засобів, бо чітких рекомендацій по цьому приводу у світі не існує. Обраний метод нарахування амортизації закріплюється приказом та відображається у обліковій політиці підприємства.

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ПОРЯДКУ ВЕДЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ЗНОСУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ НА ПАТ «ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ»

2.1 Організація бухгалтерського обліку ПАТ “Чернiвецький хлiбокомбiнат” та йог облікова політика

Управління основними засобами та іншими необоротними матеріальними активами пов'язане із капітальними вкладеннями, яке відображає важливу роль для підприємства. Раціональне і успішне розв'язання завдань управління ОЗ та ІНМА потребує ефективного обліку та різностороннього використання інформації, що надається.

Публічне акціонерне товариство “Чернівецький хлібокомбінат” почало свою діяльність в 1997 році, а в червні 2003 році ввійшло до холдингу “Хлібні інвестиції”. Із входом в склад холдингу було взято курс i розроблена iнвестицiйна програма розвитку, модернiзацiї i оновлення основних фондiв. В 2005 - 2009 рр. були проведенi реконструкцiї колишнього кондитерського цеху пiд цех по виробництву батонiв i колишнього старого булочного цеху пiд цех №2 по виробництву житнього подового хлiба.

Предметом діяльності хлібозаводу є:

- виробництво хлібобулочних виробів;

- здійснення торговельної та посередницької діяльності;

- надання послуг населенню та ін.

ПАТ “Чернівецький хлібокомбінат” є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий рахунок в банку, печатку з власним найменуванням, може мати інші печатки та штампи, зареєстровані у встановленому законом порядку.

Майно ПАТ “Чернівецький хлібокомбінат” складається з основних засобів та оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в його балансі.

ПАТ “Чернівецький хлібокомбінат” самостійно планує свою діяльність та визначає перспективи виробництва і соціального розвитку. Будує свої відносини із замовниками, постачальниками та іншими юридичними і фізичними особами переважно на договірній основі.

На виконання вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року №996-ХI положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених наказами Мінфіну України (далі - П(С)БО) , інших нормативних актів, виконавчим директором В.С. Попелем затверджено наказ «Про облікову політику на 2011р.». Даний наказ складається з двох основних розділів:

1) «встановити на підприємстві таку облікову політику»;

2) «забезпечити організацію бухгалтерського обліку».

Такі складові дещо відрізняються від стандартних, запропонованих галузевими виданнями шаблонів наказу про облікову політику. Дану ситуацію можна розглядати з двох позицій. Негативним є те, що підприємство не звертає увагу на запропоновані рекомендації, що є свідченням нехтування і не зацікавлення науковою літературою з боку бухгалтерії та керівництва. З іншої ж сторони, можна стверджувати, що на ВАТ «Чернівецький хлібокомбінат» існують свої підходи до розробки та затвердження облікової політики, враховуючи специфіку та особливості саме даного підприємства, на що не можна не звернути увагу.

Отже, згідно наказу про облікову політику, класифікація активів та зобов'язань здійснюється виходячи з терміну один рік.

Для визначення основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів, визначення строку їх корисного використання, вибору методу нарахування амортизації в момент введення їх в експлуатацію та протягом подальшого використання створена постійно діюча інвентаризаційна комісія, склад якої зазначено в попередньому підрозділі.

На 2011 рік встановлено нижче зазначені методи обліку та принципи оцінки активів та зобов'язань ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат».

Контроль за виконанням наказу про облікову політику покладено на виконавчого директора. Усі керівники структурних підрозділів повинні бути ознайомлені з наказом про облікову політику та забезпечити обов'язкове виконання його вимог, а також розпоряджень головного бухгалтера, які здійснюються в межах його повноважень стосовно ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. знос необоротний актив амортизація

Особливості організації обліку ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» зазначено у другому розділі наказу «Про облікову політику підприємства на 2011 р.».

Отже, бухгалтерський облік на ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» ведеться силами бухгалтерської служби (бухгалтерії), керованої головним бухгалтером, яка підпорядкована безпосередньо керівнику.

Обов'язки головного бухгалтера визначаються посадовими інструкціями, розробленими відповідно вимог п. 7 ст. 8 Закону № 966. Відповідно до посадової інструкції головний бухгалтер призначається і звільняється з посади наказом Голови правління і підпорядкується тільки йому. У своїй роботі головний бухгалтер керується Конституцією України, Кодексом законів про працю України, нормативно-правовими та законодавчими актами України, що стосуються роботи з бухгалтерією, а також Положенням про бухгалтерію і посадовою інструкцією. На посаду головного бухгалтера може бути призначений робітник з повною вищою освітою, зі стажем роботи, який повинен знати закони України, акти, укази, постанови вище стоячих державних органів; основи технології виробництва продукції, порядок оформлення документообороту, правила проведення інвентаризації; економіку, організацію виробництва, праці та управління, податкову справу, основи цивільного права, інше фінансове, господарське законодавство.

Крім вище зазначеного за головним бухгалтером закріплюються певні посадові обов'язки, права та відповідальність.

Щодо складу бухгалтерії, то він встановлюється штатним розкладом, а обов'язки кожного працівника бухгалтерського підрозділу регламентується відповідними посадовими інструкціями.

Бухгалтерський облік ведеться на основі Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій та Інструкції № 291 за журнально- ордерною формою з елементами комп'ютерної обробки за допомогою прикладної програми. Суть журнально-ордерної форми в тому, що аналітичний та синтетичний облік здійснюють в спеціальних облікових регістрах - журналах-ордерах (яких на сьогодні налічується 7 видів) та допоміжних відомостях. При чому, в журналах-ордерах облік здійснюється за кредитовою ознакою, а в допоміжних відомостях - за дебетовою. Журнально-ордерна форма ведення бухгалтерського обліку дозволяє полегшити працю бухгалтера, підвищити достовірність даних бухгалтерського обліку, а комп'ютерна обробка допомагає, певною мірою, знизити трудомісткість праці бухгалтера та уникнути можливих помилок.

Одним із пунктів облікової політики є затвердження робочого плану рахунків підприємства з використанням рахунків першого, другого та третього порядку (Плану рахунків). Проте, незважаючи на те, що цей пункт є в обліковій політиці, на практиці на ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» до цих пір не затверджено робочого плану рахунків, що є істотним недоліком. Керівництву разом з головним бухгалтером слід розробити такий робочий план рахунків, який би складався з декількох основних рахунків із кожного класу, що відповідають тим операціям, які здійснюються на ньому.

На ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» грошово-розрахункові операції здійснюються як через касу, так і за допомогою поточного рахунку в банку, на якому зберігаються кошти, отримані від реалізації продукції, та ведуться розрахунки з постачальниками. Розрахунки готівкою ведуться через касу і супроводжуються веденням касової книги з дотриманням усіх норм (наприклад, сума операцій з одним постачальником за один раз не перевищує 10000 грн ).

З метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансових звітів перед складанням річної фінансової звітності та в інших випадках, передбачених законодавством, на ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» створена постійно діюча інвентаризаційна комісія, яка повинна проводити інвентаризацію активів і зобов'язань згідно з Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків, затвердженою наказом Мінфіну України від 11.08.94.року №69.

Дана інвентаризаційна комісія створюється також для визначення основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів, визначення строку їх корисного використання, вибору методу нарахування амортизації в момент введення їх в експлуатацію та протягом подальшого використання.

Важливою частиною організації обліку на підприємстві є порядок здійснення документообороту. Хоч офіційно на ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» не встановлено і не затверджено графік документообороту, що є певним недоліком в організаційній роботі підприємства, рух документів проходить певні етапи, серед яких:

— складання та оформлення документа;

— прийняття документа бухгалтерією та керівником;

— рух документа по робочих місцях;

— обробка документа;

— здача документа в архів.

У процесі розробки облікової політики на наступний рік підприємству слід внести в наказ про облікову політику пункт про затвердження графіку документообороту, щоб документи зайвий раз не здійснювали свій рух не за призначенням, уникаючи, таким чином, пошкоджень тощо, щоб не затримувались протягом тривалого часу в певних місцях.

Отже, в даному підрозділі проаналізовано особливості облікової політики ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат». В цілому даний розділ містить в собі загальний аналіз діяльності ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат», інформацію про організацію обліку, а також основні засади облікової політики ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат».

2.2 Порядок нарахування амортизації (зносу) основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів на підприємстві

ПАТ ”Чернівецький хлібокомбінат” використовує власні основні засоби та інші необоротні матеріальні активи. Поточний аналiтичний i синтетичний облiк надходжень об'єктiв, їх вибуття, ремонт ведеться у вiдповiдностi з П(С)БО 7 "Основнi засоби", затвердженого наказом МФУ вiд 27.04.2000 р. № 92.

Станом на 31.12.11 р. вартiсть придбання (виготовлення) основних засобiв складає - 22708,59 тис. грн. Знос основних засобiв визначається у вiдповiдностi з п. 26 П(С)БО 7, вiн складає 8474,84 тис. грн.

Облiк нематерiальних активiв ведеться у вiдповiдностi до вимог П(С)БО 8 "Нематерiальнi активи", первiсна вартiсть нематерiальних активiв складає - 4 тис. грн. За перiод їх використання нараховувався знос за прямолiнiйним методом, його сума станом на 31.12.11 р. складає 4 тис. грн.

Станом на 31.12.10 р. придбання iнших необоротних матерiальних активiв складає - 417 грн., а їх знос становить 401 грн.

На ПАТ “Чернівецький хлібокомбінат” облік зносу ОЗ та ІНМА ведеться згідно Податкового Кодексу України станом на 10 грудня 2010, тобто річна сума амортизації визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до звітного періоду.

В балансі у статті “Основні засоби” наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів згідно з відповідними положеннями державні та комунальні підприємства -- вартість майна, отриманого на праві господарського відання чи праві оперативного управління у тому числі вартість земельних ділянок отриманих на праві постійного користування. У цій статті також наводиться вартість інших необоротних матеріальних активів .вартість основних засобів, придбаних за рахунок цільового фінансування;знос основних засобів, щодо яких існують обмеження права власності.

Відповідно до аналізів рахунків 10,11,13 за березень 2011 року на ПАТ “Чернівецький хлібокомбінат” були здійснені такі операції по обліку ОЗ, ІНМА та амортизації (дод. Д,Ж,З)

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ ЗНОСУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Удосконалення організації обліку основних засобів на “Чернівецькому хлібокомбінаті” є важливим завданням бухгалтерського обліку, оскільки дозволить ефективно використовувати основні засоби та сприятиме регулюванню оновлення їх. Оскільки на підприємстві проводить діяльність в галузі виробництва хлібобулочних виробів то деякі групи основних засобів (автотранспорт, обладнання) підприємства інтенсивно експлуатуються. Нарахування обліку в рамках податкового методу призводить до значної зношеності основних засобів в період корисного використання та зменшення продуктивності їх використання, тому для підприємства доцільно для груп основних засобів, які інтенсивно експлуатуються і зношуються, використовувати метод прискореного зменшення залишкової вартості, коли річна сума амортизації розраховується як добуток залишкової вартості на початок звітного року та норми амортизацій, обчисленої, виходячи з очікуваного періоду часу, використання об'єкта основних засобів, яка подвоюється. Даний спосіб дозволить оновлювати ті об'єкти основних засобів, які є найбільш зношуваними та потребують постійного або періодичного ремонту та оновлення.

Основні засобі є одним з основних елементів у балансі практично будь-якого підприємства. Визначальними чинниками, які впливають на залишкову вартість, є вибраний метод амортизації, строк корисного використання об'єктів та встановлена ліквідаційна вартість. Але ці питання не регламентуються стандартами і в практичній діяльності вирішуються зовсім не з позицій доцільності вирішуються зовсім не з позицій доцільності, а з намаганням мінімізувати витрати часу та фінансів, обираючи найпростіші варіанти.

В рамках вибору методу нарахування амортизації на приватному підприємстві слід враховувати наступні фактори:

- простота (або складність) методу та можливість його застосування;

- вплив на собівартість продукції та вартість засобів у звітності;

- очікуваний випуск продукції;

- фактичний термін використання необоротного активу.

Отже, у питанні вибору методу нарахування амортизації пропонується виходити з двох позицій:

1) принцип обачності;

2) очікуваний спосіб отримання економічних вигод від використання об'єктів.

Принцип обачності. Найбільше принципу обачності відповідає метод зменшення залишкової вартості, який дає найбільшу суму амортизації в перші роки використання об'єкта. Слідом за ним йдуть метод прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивний. За рівномірного випуску продукції показники виробничого методу наближаються до прямолінійного. В перші роки приблизно такий же результат дає податковий метод, але він не створює так званий “податковий щит” як за методів залишкової вартості [19].

Особливостями методів прискореної амортизації є те, що: обладнання продуктивніше працює, коли воно нове, що призводить до найбільшого зношення в перші роки експлуатації; витрати на ремонт таких активів зростають із року в рік; щорічну суму амортизації розраховують від залишкової вартості об'єкта на початок кожного звітного року; використання цих методів дає змогу зменшити суму оподатковуваного доходу підприємства в перші роки експлуатації об'єкта за рахунок більших витрат на амортизацію, а зекономлені таким чином кошти можна спрямувати на компенсацію витрат, пов'язаних із відновленням устаткування. Використовуючи методи прискореного нарахування амортизації підприємство одержує пільги з оподаткування в перші роки експлуатації, або “страхує” себе від можливих збитків у майбутньому при потребі коштів на модернізацію та їх оновлення, або відновлення рівня їх корисності для наступного використання [20;86].

Очікуваний спосіб отримання економічних вигод від використання об'єктів. Як показує практика, при виборі методу амортизації часто відбувається нехтування даним критерієм. Для цієї позиції важливо виділити основні засоби залежно від їх типу для вибору методу амортизації. Для цього потрібно поставити поділ основних засобів на два типи:

– безпосередньо зайняті у виробництві, допоміжні та обслуговуючі (рахунки обліку 104,105, 106);

– інші основні засоби, які в основному представляють інфраструктуру підприємства (рахунки обліку 102, 103, 107, 108, 109).

Стосовно першого типу об'єктів, то для всіх основних засобів, щодо яких є можливість достовірно та з мінімальними витратами визначити обсяг виробленої продукції, застосовується виробничий метод.

Для транспортних засобів підприємства, цей метод пропонується в обов'язковому порядку. Якщо ж визначити фактичну потужність важко або неможлива, то застосовується один з прискорених методів амортизації, що сприятиме швидшому поверненню капітальних вкладень. Наступним моментом, який суттєво впливає на величину нарахованої амортизації, є визначення строку корисного використання. Надана свобода в цьому питанні приводить до того, що на однаковий об'єкт на різних підприємствах такий строк може суттєво відрізнятись. Дослідження процесу нарахування амортизації в інших країнах показує, що прогресивним підходом є законодавчий поділ основних засобів на групи зі встановленням строків корисного використання.

Проблема повної компенсації витрат на придбання основних засобів за період їх експлуатації не вирішується збільшенням норм амортизації. Причина несвоєчасного перенесення основними засобами своєї вартості на витрати полягає у порядку нарахування амортизації. Застосування норми амортизації до залишкової вартості основних засобів розтягує термін нарахування амортизації на багато років, тому що методика нарахування податкової амортизації на враховує терміни корисного використання основних засобів.

Нові підходи до обліку амортизації основних засобів зумовлюють необхідність удосконалення первинних документів бухгалтерського обліку на приватному підприємстві для детальнішого відображення інформації про об'єкти основних засобів, оскільки існуючі форми не в повному обсязі забезпечують інформацією бухгалтерів. З метою нарахування амортизації на основні засоби без здійснення додаткових вибірок і розрахунків, враховуючи, що інвентарна картка є уніфікованим документом, а для розрахунку амортизації за методами, передбаченими національними стандартами потрібні різні дані, пропонуємо здійснити її вдосконалення додатками, диференційованими за методами амортизації.

Розділ приміток до фінансової звітності “Використання амортизаційних відрахувань” має недоліки: відсутність суми залишку амортизаційних коштів на початок і кінець звітного періоду, що не дає повної уяви про суми амортизаційних коштів, які мають бути використані за цільовим призначенням, у разі реалізації продукції нижче собівартості виникатиме незіставність між нарахованою амортизацією та коштами, які надійшли на підприємство.

Тому на її зміну пропонується запровадити “Звіт про відтворення основних засобів”, в якому деталізуються джерела відтворення, в тому числі відображається рух амортизаційних коштів, а також напрями їх використання. Необхідність одночасного ведення бухгалтерського та податкового обліків має ряд недоліків. По-перше, дублюється багато операцій, що веде до збільшення загальної трудомісткості облікової роботи. По-друге, формування показників у податковому і бухгалтерському обліку істотно відрізняється, тому ускладнюється розуміння як технології одержання результатів, так і їх економічного змісту. По-третє, розглядаючи ситуацію на макрорівні, бачимо, що наявність значної й досить складної податкової звітності потребує відповідного штату працівників податкових органів, який з кожним роком збільшується, отже - зростає сума коштів на його утримання. Проблема уніфікації бухгалтерського і податкового обліку основних засобів ускладнена невідповідністю механізмів нарахування та обліку амортизації основних засобів за різними методиками, що вимагає різного відображення одних і тих же операцій. З метою уніфікації бухгалтерського та податкового обліку в частині, що стосується відображення амортизації основних засобів, мають бути узгоджені методологічні підходи щодо об'єктів нарахування амортизації, застосування методів нарахування амортизації, моменту початку нарахування амортизації.

З метою створення єдиної інформаційної бази про вартість об'єктів основних засобів у бухгалтерському і податковому обліку необхідно на субрахунках рахунку 10 “Основні засоби” виділити окремі аналітичні рахунки, на яких обліковуватимуться основні засоби, на які не нараховується амортизація у податковому обліку, зокрема, безоплатно отримані активи, об'єкти, придбані за рахунок коштів цільового фінансування, основні засоби невиробничого призначення тощо.

Щодо визначення сутності амортизації, то існує необхідність за рахунок чого вона нараховується, а нараховується амортизація за рахунок зносу основних засобів. Тобто внаслідок фізичного та морального зносу необоротних активів існує необхідність їх відновлення за допомогою амортизаційних відрахувань. Звідси виходить, що присутня відмінність між поняттями амортизація і знос, які часто вітчизняні дослідники використовують як синоніми. Наприклад радянські вчені А.Б. Ельяшевич, Е.М. Карлик вважають, що амортизація - це покриття витрат по відтворенню засобів праці, спожитих у процесі виробництва, відтворенню основних фондів тієї ж потужності. Учений А.К. Степанков доповнює авторів і вважає, що амортизація - суспільний економічний процес знецінення й поступового перенесення втраченої вартості основних фондів на вироблену продукцію, а також наступного відшкодування вартості використаних у процесі виробництва основних фондів за рахунок амортизаційних відрахувань, що одержують при реалізації майна [21].

Рух амортизації охоплює стадії виробництва й обігу продукції, яка виробляється за допомогою основних засобів протягом усього періоду його функціонування. Цей процес не збігається у часі із відтворенням основних засобів, яке за масштабами більше терміну корисного використання активів на величину періоду придбання або створення нових засобів праці. Тому одним із завдань, що стоять перед амортизацією, є відшкодування витрат, які були понесені на придбання основних засобів, з метою нагромадження відповідних коштів для наступного їх відтворення. Кошти, які надходять підприємству у складі виручки, є джерелом створення амортизаційного фонду, питання про використання якого одне з найскладніших і дискусійніших.

Слід зазначити, що особливість амортизації виявляється в тому, що вона використовує свої функції мільки за умови беззбиткової діяльності підприємства, тобто необхідне реальне надходження коштів підприємству в розмірі, не менше визначеної собівартості продукції, частина з яких буде джерелом створення амортизаційного фонду, що використовується на просте відтворення основних засобів.

Також як подано у П(С)БО 7 “Основні засоби” “Знос основних засобів - це сума амортизації об'єкта основних засобів з початку його корисного використання” та “амортизація - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації)”. Отже, як бачимо існує прирівнянність зносу і амортизації.

На даний момент обґрунтування сутності “амортизація і знос” основних засобів застосували підхід їх об'єднання, тобто об'єднання сутності зносу в деякому розумінні втрати корисних властивостей і сутності амортизації - фонду джерел власних засобів підприємства.

У зв'язку з цим варто також звернути увагу, що при формуванні амортизації як джерела простого відтворення основних фондів не дотримуються однакового методологічного підходу, який використовується щодо визначення його ж, але щодо розширеного відтворення, тобто прибутку. Якщо останній визначається за реалізованою продукцією, то амортизація -- за виробленою. Тому виникають парадокси: оскільки вироблена продукція не реалізована, прибутку нема, як і відповідних коштів на рахунку підприємства в банку. Причому ще невідомо, чи не буде результатом реалізації збиток. Однак це жодним чином не впливає на величину амортизації як джерела простого відтворення основних фондів, котрого в реальності теж може не бути навіть після того, що вироблена продукція буде зрештою реалізована, якщо збиток і знос об'єктів будуть сумарно рівними [14].

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

У курсовій роботі були проведені дослідження теоретичних та методичних аспектів організаціїобліку та аудиту операцій з необоротними активами підприємствторгівлі на матеріалах ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» за період з 2009 по 2010 роки.

За результатами проведеного дослідження можна зробити наступні висновки і пропозиції:

- Необоротні активи підприємства відіграють значну роль в фінансово-господарській діяльності, забезпечують ефективність безперебійної роботи будь-якогопідприємства торгівлі. Проте питання залучення необоротних матеріальних активів носить двоякий характер, адже потребує значних фінансових вкладень - обмеженістю обсягів залучення, тобто залежить від фінансових можливостей та ефективноїдіяльності за попереднійперіод; висока вартість залучення у порівнянні з іншими альтернативними; стримує зростання рентабельності власних коштів.

- Дослідивши літературні джерела, в яких розглядаються питання обліку, аналізу та аудиту необоротних матеріальних активів можна зробити висновки, простежується недосконалість нормативно-правового забезпечення, а саме дублювання, протиріччя один одному, у спеціалізованій літературі питання аудиту необоротних матеріальних активів більш розкриті та систематизовані, але наявні підручники не завжди встигають за змінами у законодавстві та практичній діяльності торговельних підприємств.

...