Контроль за правильністю нарахування та своєчасністю сплати до бюджету податку на прибуток

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ІНСТИТУТ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ

Кафедра «Обліку та аудиту»

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни: «Стратегічний аналіз»

На тему: «Контроль за правильністю нарахування та своєчасністю сплати до бюджету податку на прибуток»

Студентки Групи БЗ-51

Біланович Людмили Володимирівни

Ст. викладач Малашенко Ю.А.

Кременчук, 2015

Зміст

Вступ

1. Оцінка грошових потоків підприємства в стратегічному аналізі

2. Інформаційна база стратегічного аналізу

3. Методи стратегічного аналізу

4. Практичне завдання

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Стратегічний аналіз посідає важливе місце в процесі підготовки і прийняття управлінських рішень, є невід'ємною частиною планування господарської діяльності підприємств усіх форм власності та господарювання.

Економічна стратегія -- це сукупність управлінських дій, спрямованих на підвищення ефективності операційної, інвестиційної, фінансової та інших видів діяльності підприємства.

В міру розвитку економіки керівники підприємств, головні бухгалтери та менеджери різних рівнів мають дедалі більше уваги приділяти розв'язанню стратегічних проблем, які зумовлюються перспективами розвитку підприємства. У цьому відношенні стратегічний аналіз тісно пов'язаний з плануванням, але де в чому відрізняється від нього. Планування -- це програма практичних дій, тоді як аналіз економічної стратегії підприємства має дослідницький характер. Управлінські рішення, що приймаються керівництвом, можуть бути спрямовані не лише на реальні об'єкти господарської діяльності, а й на вдосконалення інформаційних моделей, які передбачають ефективну стратегію програмних завдань. При підготовці управлінських рішень треба брати до уваги різні аспекти діяльності підприємства: економічний, соціальний, організаційний, політичний, правовий та інші. Економічний аспект управління відіграє найважливішу роль і його необхідно передбачати на всіх рівнях управління виробництвом.

1. Оцінка грошових потоків підприємства в стратегічному аналізі

Господарська діяльність будь-якого підприємства нерозривно пов'язана з рухом коштів. Кожна господарська операція супроводжується або надходженням, або витратою коштів. Безперервний процес руху коштів у часі являє собою грошовий потік.

Рух коштів відображається в звіті про рух грошових коштів у розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.

Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною та фінансовою.

Прикладом руху грошових коштів унаслідок операційної діяльності є:

- надходження коштів від реалізації продукції (товарів, послуг);

- надходження коштів за надання права користування активами (оренда, ліцензії, тощо);

- платежі постачальникам;

- виплати працівникам тощо.

Інвестиційна діяльність - це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) актів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.

Приклади руху коштів унаслідок інвестиційної діяльності:

- платежі, пов'язані з придбанням основних засобів и нематеріальних активів;

- надходження коштів від продажу необоротних активів;

- надання позик іншим підприємствам;

- надходження коштів від фінансових інвестицій (дивіденди, відсотки).

Фінансова діяльність - це сукупність операцій, які призводять до змін величини та (або) складу власного і позикового капіталу.

Прикладом руху коштів унаслідок фінансової діяльності є:

- випуск власного капіталу (акцій);

- отримання позик та їх погашення;

- викуп акцій власної емісії;

- виплата дивідендів.

У сучасних умовах грошовий потік повинен прогнозуватися на кожному підприємстві. На розмір грошового потоку впливають податкове законодавство, методи нарахування амортизації активів, структура капіталу та інші.

Потоки, носіями яких є грошові кошти, в ринкових умовах мають ціну і перебувають під впливом таких чинників: період часу, інфляція, ризик, ліквідність.

Період часу свідчить про те, що визначений розмір грошового потоку з часом змінює свою вартість: сьогодні грошові кошти дорожчі, ніж завтра. Це пояснюється тим, що сьогоднішні грошові кошти, віддані в кредит або інвестовані в іншу діяльність, породжують нові гроші у вигляді відсотку або прибутку, тоді як завтрашні гроші такої функції не мають.

Інфляція - загальне підвищення цін, що супроводжується зниженням купівельної спроможності грошей, зменшує вартість грошового потоку.

Ризик - невпевненість в майбутньому, сприяє зміні вартості грошового потоку: підвищення ризику викликає збільшення вартості грошового потоку, зниження ризику - зменшення його вартості.

Ліквідність - готовність грошових коштів до платежу проявляється у тому, що власники грошових коштів віддають перевагу готівці перед її інвестуванням з надією на майбутні прибутки. Якщо вони погоджуються віддати перевагу інвестиціям, то тільки під майбутній високий відсоток, який виправдав би зростаючий ризик.

Розглянуті чинники впливають на оцінку грошових потоків, збільшуючи або зменшуючи їх вартість. Усе це викликає потребу в розрахункових алгоритмах і аналітичних моделях для визначення теперішньої та майбутньої вартості грошових потоків, породжених цінними паперами, інвестиціями і іншими видами фінансової діяльності.

В межах концепції вартості грошей у часі використовуються такі поняття, як теперішня вартість, майбутня вартість, дисконтування грошових потоків і складні відсотки.

Оцінка майбутньої і теперішньої вартості

Майбутня вартість являє собою суму інвестованих у даний час коштів, на яку вони мають перетворитися через відповідний проміжок часу з урахуванням певної ставки процента. Під ставкою процента розуміється вимір часової вартості грошей (через рік, два і т. ін.), сума процента на інвестиції, яка може бути отримана за даний проміжок часу.

Якщо інвестування здійснюється у короткому проміжку часу, то користуються простим процентом - сумою, що нараховано на початкову вартість вкладу в кінці одного періоду.

Якщо інвестування здійснюється у тривалому періоді, то користуються складним процентом. А це сума доходу, що утворюється в результаті інвестування за умови, що суму нарахованого процента не виплачують після кожного періоду, а приєднують до суми основного вкладу й у подальшому платіжному періоді вона сама приносить дохід.

Процес зростання основної суми вкладу за рахунок нагромадження відсотків називаєтьсянарахуванням складного відсотка. А сума, отримана в результаті нагромадження відсотків, називається майбутньою вартістю суми вкладу, на який після закінчення періоду здійснюється нарахування. Початкова ж сума вкладу називається теперішньою, абопоточною, вартістю. Процес переходу від теперішньої вартості до майбутньої називаєтьсякомпаундуванням.

Компаундування (нарощування) - це операція визначення величини остаточної майбутньої вартості за допомогою складних процентів.

Обчислення майбутньої вартості грошових вкладень (FVn), інвестованих за термін n років, здійснюється за формулою:

FVn = PV (1 + r)¹ , (1.1)

де PV - теперішня вартість грошових коштів, інвестованих у початковий період, грош.од.;

r - процентна ставка в теперішньому, або реальному, значенні, коефіціент;

n - кількість періодів, на які роблять вкладення (рік, квартал, місяць, день); грошовий потік інфляція стратегічний

(1 + r)ⁿ - коефіцієнт (фактор) майбутньої вартості для r та n.

Процес, за якого при заданих значеннях PV і r потрібно знайти величину майбутньої вартості інвестованих коштів до кінця певного періоду часу (n), називають операцією нарощування.

Для полегшення процедури знаходження показника попередньо розрахо-вується величина множника (1 + r)ⁿ при різних значеннях r і n, при цьому використовується таблиця стандартних значень майбутньої вартості процент-ного фактора (множника) (FVIF- Future Value Interest Factor) (Додаток 1).

У цьому разі FVn визначається за формулою:

FVn = PV * FVIF (1.2)

У фінансовому аналізі під стандартним часовим інтервалом прийнято розглядати один рік (360 днів).

У разі, коли додатково обумовлюється частота виплати процентів на вкладені кошти протягом року, формула розрахунку майбутньої вартості капіталу є такою:

FVn = PV (1 + r/m) ⁿ (1.3)

де r - річна ставка, коефіцієнт;

т - кілкість нарахувань за рік, одиниць;

n - термін вкладення грошових коштів, роки.

Нарахування процентів може бути щоденне, щомісячне, щоквартальне, раз на півріччя і раз на рік. Що більшу кількість разів протягом року будуть нараховуватися відсотки, то більшою будеFV у кінці n-го періоду. В інвестиційному аналізі відношення r/m прийнято розглядати як цілу процентну ставку, а добуток n * m - як термін інвестування.

Теперішня вартість - це вартість на сьогодні майбутніх надходжень грошових коштів з поправкою на ризик. Теперішня вартість є основою для порівняння прибутковості різних інвестицій за певний період.

Вивчення теперішньої вартості грошей здійснюється за допомогою формули:

PV = FVn / (1 + r)ⁿ , або PV = FVn * 1/ (1 + r)ⁿ , (1.4)

яка є оберненою до формули (1.1). Або ж теперішню вартість знаходимо шляхом поділу майбутньої вартості на процентну ставку (1+ r) стільки разів, на скільки років ми вкладаємо гроші.

Процес конвертації запланованих до отримання (виплати) у майбутніх періодах грошових коштів у їх теперішню вартість називається операцією дисконтування. Процентна ставка, що використовується для визначеня теперішньої вартості (PV) у формулі 1.4, називається дисконтною ставкою, FVn - майбутня вартість капіталу, а відношення називається фактором теперішньої вартості (PVIF - Present Value Interest Factor). Стандартні значення PVIF представлені в таблиці значень цього фактора (Додаток 2). Формула розрахунку PV вирівнює з погляду інвестора цінність грошових коштів сьогодні та очікуваного до отримання грошового потоку в майбутньому.

Для прийняття оптимальних фінансових рішень потрібно знати і враховувати в аналізі часовий інтервал дисконтування. Якщо нарахування процентів планується (чи відбулося) більше ніж один раз на рік, формула для значення PV буде такою:

PVn = FVn ___1_____,(1 + r/m) ⁿ (1.5)

де r - річна ставка, коефіцієнт;

т - кілкість нарахувань за рік, одиниць;

n - термін вкладення грошових коштів, роки.

Для полегшення розрахунків при нарахуванні складного процента та при дисконтуванні існують таблиці (1.3, 1.4), у яких для кожного року для кожної ставки процента наперед вирахувано величини (1+r)? та (1+r)?? . Ці величини називаються відповідно фактор складного процента (множник нарощування) та фактор дисконтування (дисконтний множник).

Таким чином, дисконтування, як і нарощування складних процентів, базується на використанні ставки процента. Ставку процента для дисконтування (ставку дисконту) в економічному аналізі визначають як рівень прибутковості, який можна досягти в різних інвестиційних проектах.

З вищенаведеного можна зробити висновок, що для керування фінансовою діяльністю підприємства необхідно постійно визначати теперішню вартість грошового потоку і майбутню вартість з урахуванням відсоткових платежів. Таким чином, за допомогою фінансових розрахунків, знаючи теперішню вартість грошових потоків, можна визначити майбутні прибутки, і, навпаки, знання майбутніх надходжень грошових прибутків допомагає визначити їх теперішню вартість.

2. Інформаційна база стратегічного аналізу

Інформаційна база стратегічного аналізу -- це постійно діюча система взаємозв'язків фахівців, обладнання і концептуальних моделей, призначених для збору, класифікації, аналізу та оцінки інформації, необхідної для стратегічного управління підприємством. Джерелом такої інформації є середовище. За ступенем зв'язків елементів середовища зі стратегічним управлінням підприємства розрізняють такі його складові частини:

· макрооточення;

· безпосереднє оточення;

· внутрішнє середовище.

Стратегічний аналіз макросередовища включає вивчення впливу економіки держави, правового регулювання, політичних процесів, природних умов і ресурсів, соціальних аспектів на стратегію розвитку підприємства. Ці елементи макрооточення не мають прямого зв'язку з підприємством, але впливають на формування загальної атмосфери бізнесу.

Безпосереднє оточення аналізується за такими основними компонентами: покупці, постачальники, конкуренти, ринок робочої сили та інші. Воно охоплює тих учасників ринку, з якими підприємство має прямі стосунки або які безпосередньо впливають на його діяльність.

Стратегічний аналіз внутрішнього середовища виявляє можливості і потенціал, на який може розраховувати підприємство у конкурентній боротьбі в процесі досягнення своїх цілей. Внутрішнє середовище включає такі елементи підприємства: виробництво, фінанси, маркетинг, управління персоналом, організаційну структуру. Взаємозв'язок організаційних рівнів середовища та їх елементів наведено на рис. 1.

Макрооточення і безпосереднє оточення разом складають зовнішнє середовище.

Таким чином, об'єкти стратегічного аналізу розміщуються у трьох частинах середовища: макрооточенні, безпосередньому оточенні і всередині підприємства.



Рис. 1. Рівні організації середовища та їх елементи

Вони мають різний вплив на стратегію діяльності підприємства.

Ефективність стратегічного аналізу залежить від кількості і якості елементів, які складають його інформаційну базу. Це означає, що фахівці-аналітики до початку аналізу стратегії підприємства повинні визначити межі аналізу середовища.

Коли визначені найбільш значущі фактори середовища підприємства, необхідно одержати щодо них усю можливу інформацію.

Формування інформаційної бази стратегічного аналізу починається зі збирання інформації щодо критичних елементів середовища такими способами:

- сканування середовища, тобто пошук вже сформованої інформації, яка існує у ретроспективі;

- моніторинг середовища, тобто відстеження поточної і нової інформації;

- прогнозування -- спроба представити інформацію про майбутній стан середовища.

Проведення спостережень може здійснюватися у різний спосіб. Найбільш розповсюдженими серед них є:

- аналіз матеріалів, опублікованих у періодичний пресі, книжках, інших інформаційних виданнях;

- участь у професійних конференціях;

- вивчення думок співробітників підприємства;

- проведення нарад з проблемних питань на підприємстві;

- аналіз досвіду діяльності підприємства.

Вивчення компонентів макрооточення не повинно закінчуватися тільки констатацією того, у якому стані вони знаходилися раніше або знаходяться нині. Потрібно виявити тенденції, характерні для зміни стану окремих важливих факторів і спробувати передбачити тренди розвитку цих факторів, щоб визначити, що загрожує підприємству і які можливості можуть відкритися перед ним у майбутньому.

Усі ключові стратегічні показники діяльності підприємства разом з показниками, які характеризують виробничий процес, мають кількісно оцінюватися і відображатися у звітах підприємства та його підрозділів. При складанні звітів, що дозволяють контролювати стратегічний процес, слід дотримуватися таких загальноприйнятих правил:

- інформація і система звітності повинні містити дані не більше, ніж це необхідно для з'ясування надійної картини теперішнього часу. Серед зібраних даних виділяють стратегічно важливі змінні і чинники, які мають істотне значення для розвитку підприємства;

- інформація повинна бути необхідною і достатньою для прийняття своєчасних управлінських рішень;

- статистичні звіти повинні відображати відхилення від планових показників, щоб привернути увагу менеджерів і керівництва до з'ясування причин відхилень від поставлених завдань розвитку підприємства;

- звіти і статистичні дані мають бути своєчасними і надавати можливість оперативно корегувати діяльність підприємства.

Звітна та інша інформація дає виконавцям стратегії можливість оцінити показники і забезпечити умови для впровадження нових розробок та дій, які сприятимуть поліпшенню виконання або конкретизації стратегії.

3. Методи стратегічного аналізу

Метод стратегічного аналізу базується на певній сукупності загальнонаукових і власних (прикладних) прийомів. До першої категорії належать ті прийоми, які ґрунтуються на методі філософії або, точніше, логіки. Ці прийоми є універсальними; вони можуть застосовуватися у будь-якій сфері економіки, техніки чи мистецтва.

У стратегічному аналізі використовують ряд загальнонаукових прийомів: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, спостереження, порівняння, моделювання, абстрагування, конкретизація, системний аналіз, оцінка, класифікація та А.

Наукове дослідження у стратегічному аналізі має на меті знаходження постійних зв'язків між двома або більше категоріями явищ. Таке дослідження включає три загальнонаукові прийоми:

1) індукцію, або перехід від фактів, що спостерігаються, та окремих

висновків до загальних висновків, які утворюють правила (закони);

2) дедукцію, або перехід від загальних висновків до інших, менш загальних, або до окремих фактів;

3) перевірку таких фактів і висновків.

Окрім загальнонаукових методичних прийомів у процесі проведення стратегічного аналізу виникає необхідність застосування різних прикладних прийомів, які залежно від об'єктів дослідження можна поділити на сім груп:

1) стратегічний аналіз макрооточення підприємства;

2) стратегічний аналіз безпосереднього оточення (галузі і конкуренції);

3) стратегічний аналіз організації;

4) стратегічний аналіз продукту;

5) стратегічний фінансовий аналіз;

6) стратегічний інвестиційний аналіз;

7) аналіз стратегії та прийняття стратегічних рішень.

При впровадженні стратегічного аналізу необхідно враховувати рівень невизначеності діяльності підприємства.Згідно з підходом, що застосовують фахівці консалтингової фірми МсКіпзеу, існує чотири рівні невизначеності:

1) достатньо чітке майбутнє;

2) майбутнє у вигляді низки альтернатив;

3) майбутнє у вигляді «діапазону»;

4) повна невизначеність майбутнього.

Згідно з цією теорією, перед тим, як проводити стратегічний аналіз з метою визначення найоптимальнішої стратегії, потрібно визначити природу невизначеності, оскільки кожен її рівень вимагає іншої стратегії.

Прогнозування -- це найважливіша процедура стратегічного планування розвитку національної економіки в цілому, її окремих ланок і структурних елементів. Суть стратегічного прогнозування полягає в розробці довготермінових та середньо термінових прогнозів щодо економіки підприємства в цілому та його структурних підрозділів.

Під стратегічним прогнозом слід розуміти емпіричне або науково обґрунтоване судження про можливі стани об'єкта прогнозування в майбутньому, альтернативні шляхи і терміни досягнення цих станів.

За масштабом прогнозування прогнози розподіляються на:

- макроекономічні та структурні;

- розвитку окремих комплексів економіки;

- галузеві та регіональні;

- діяльності господарюючих об'єктів, їх асоціацій, а також окремих виробництв і продуктів.

За терміном і характером розв'язуваних проблем виділяють такі прогнози:

- стратегічні;

- довгострокові;

- середньострокові;

- короткострокові;

- оперативні.

Стратегічні прогнози мають на меті передбачення найважливіших характеристик (параметрів) формування керованих об'єктів у середньостроковій та довгостроковій перспективах; оперативні -- призначені для виявлення можливостей для вирішення конкретних аспектів стратегічних прогнозів, короткострокових перспектив і поточної діяльності.

За функціональною ознакою прогнози поділяють на:

- пошукові;

- нормативні.

Загальні методи прогнозування можна розподілити на такі групи:

- методи експертних оцінок;

- методи екстраполяції трендів;

- методи Арессивного аналізу;

- методи економіко-математичного моделювання.

Методи екстраполяції трендів і методи Арессивного аналізу об'єднуються поняттям «Методи аналізу рядів з урахуванням часу».

Методи Арессивного аналізу і методи економіко-математичного моделювання разом складають поняття «Методи аналізу причинно-наслідкових зв'язків».

Складні методи прогнозування використовуються в стратегічних оцінках у тому випадку, коли комбінація методів дає змогу отримати найкращі результати.

Метод експертних оцінок передбачає врахування суб'єктивних думок експертів про майбутній стан підприємства. Для експертних оцінок характерним є передбачення майбутнього на основі раціональних аргументів та інтуїції. Методи експертних оцінок, як правило, мають якісний характер.

У стратегічному аналізі розрізняють індивідуальні та колективні експертні оцінки. До першого типу відносяться: сценарії, метод інтерв'ю, аналітичні доповідні записки. Під методом інтерв'ю треба розуміти бесіду організатора прогнозів з прогнозистом-експертом. Самостійна робота експерта над аналізом ділової ситуації підприємства і можливими шляхами її розвитку становить зміст методу доповідних записок.

Колективні експертні оцінки можна охарактеризувати як комплексні методи прогнозування, оскільки вони включають:

- підготовку і збір індивідуальних експертних оцінок;

- статистичні методи обробки одержаних матеріалів.

До складу колективних експертних оцінок входять: метод «комісії», метод «мозкових атак», метод Делфі.

Під методом «комісії» розуміють організацію «круглого столу» та інших подібних заходів, у рамках яких відбувається узгодження думок експертів. Колективну генерацію ідей та творче вирішення поставлених проблем називають методом «мозкових атак», який являє собою вільний, неструктурований процес генерації будь-яких ідей за обраною темою, які спонтанно висловлюються учасниками зустрічі.

Суть методу Дельфі, розробленого відомим експертом Аладьом Хельмером, математиком за освітою, полягає в організації проведення анкетних опитувань фахівців з обраної галузі знань.

Метод екстраполяції трендів базується на статистичних спостереженнях за динамікою певного показника, визначенні тенденції його розвитку і продовженні її у майбутньому періоді, тобто за допомогою методу екстраполяції трендів закономірності минулого розвитку об'єкта переносяться в майбутнє.

Метод системного аналізу ґрунтується на дослідженнях різних об'єктів за допомогою їх представлення як систем і аналізу цих систем. У практичній діяльності можна виділити такі типові ситуації, які потребують застосування методів системного аналізу:

ѕ виявлення і чітке формулювання проблеми в умовах невизначеності;

ѕ вибір стратегії дослідження і розробок;

ѕ точне визначення систем (межі дослідження, входи, виходи та інші компоненти);

ѕ виявлення цілей розвитку і функціонування системи.

Інформаційний метод передбачає використання оцінок ділової активності підприємства в минулому. Цей метод у сучасних умовах є найпоширенішим і найнадійнішим методом прогнозування. Його переваги -- високий рівень об'єктивності та строге кількісне визначення. Але цей метод має недоліки, пов'язані зі складністю врахування змін майбутньої ринкової ситуації.

Уміння аналізувати отримані дані залишається необхідною складовою частиною кожного методу прогнозування.

4. Практичне завдання

Підприємство «Алофа» розглядає варіант інвестування в проект, який за 5 років принесе грошові доходи: 5000 грн.; 4000 грн.; 4500 грн.; 3000 грн.; 2000 грн. відповідно. Чи рекомендували б ви підприємству цей проект, якщо його дисконтна ставка -- 15 %, а початкова інвестиція -- 10 500 грн.?

Розрахуємо теперішню вартість грошових потоків, використовуючи дані табл. 1 і таблицю теперішньої вартості ануїтету.

Таблиця 1. Обчислення теперішньої вартості грошових потоків (грн.)

Рік	Грошовий потік, грн.	Фактор дисконту	Теперішня вартість, грн.
1	5000	0,870	4350
2	4000	0,756	3024
3	4500	0,658	2961
4	3000	0,572	1716
5	2000	0,432	864
	Разом теперішня вартість		12 915
	Первісна інвестиція		10 500
	Чиста теперішня вартість		2415

Щоб визначити чисту теперішню вартість, сума початкової інвестиції віднімається від загальної теперішньої вартості грошових потоків:

Значення чистої теперішньої вартості додатне, отже, проект рекомендується для підприємства.

Висновок

Зовнішнє середовище підприємства швидко змінюється. Це пов'язано з відкриттям нових технологій, розробкою і успішним виведенням конкурентом на ринок нового товару, новою державною регламентацією та іншими чинниками. Для підприємства завжди залишається відповідний ступінь непевності в майбутньому, і менеджери не можуть передбачити всі стратегічні дії заздалегідь і прямувати в цьому передбаченому напрямі, не вносячи зміни.

Таким чином, стратегія підприємства складається із запланованих дій і поправок, якщо в них є потреба. Формування стратегії включає в себе розробку плану дій та їх адаптацію до нової ринкової ситуації. Поточна стратегія розробляється менеджером підприємства з урахуванням подій, що відбуваються як усередині, так і за межами підприємства.

Четверте завдання стратегії підприємства -- це реалізація стратегії. Користуючись інструментами стратегічного аналізу, адміністрація підприємства розробляє систему оцінок відповідності між тим як виконана робота і тим, що необхідно для ефективної реалізації стратегії. Конкретне здійснення стратегії починається з аналізу того, що підприємство має зробити для успішного виконання стратегічного плану.

Стратегічний аналіз має велике значення для оцінки результатів діяльності та зміни стратегічного плану підприємства або його реалізації, тобто для виконання п'ятого завдання стратегії. На цьому етапі стратегічного аналізу попередні чотири завдання переглядаються багато разів. Поява нових обставин змушує підприємство вносити корективи до стратегії розвитку: довготерміновий напрям розвитку може бути змінено, діяльність підприємства -- переорієнтована, завдання управління і майбутня позиція підприємства -- переглянуті.

Список використаних джерел

1. Герасимчук В. Стратегічне управління підприємством: Графічне моделювання: Навч. посіб. / В. Герасимчук; М-во освіти України. Київський нац. екон. ун-т. - К.:КНЕУ, 2003. - 360 с.

2. Гетьман О.О. Економічна діагностика: Навчальний посібник / О.О. Гетьман, В.М. Шаповал. - Київ, 2007. - 307 с.

3. Головко Т.В. Стратегічний аналіз: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Т. В. Головко, С.В.Сагова. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 198 с.

4. Корецький М.Х. Стратегічне управління. Навчальний посібник/ М.Х. Корецький, А.О. Дігтяр, О.І. Дацій. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 240с.

5. Міщенко А.П. Стратегічне управління: Навч. Посіб. / А.П. Міщенко. - Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. - 336с.

6. Мних Є.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Підручник / Є.В. Мних - К.: Київ.нац.торг.-екон.ун-т, 2008. - 514с.

Размещено на Allbest.ru

...