Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1.Загальне ознайомлення з підприємством

2. Облік, аналіз і аудит касових операцій

3. Облік, аналіз і аудит банківських операцій

4. Облік, аналіз і аудит основних засобів

5. Облік, аналіз і аудит нематеріальних активів

6. Облік, аналіз і аудит виробничих запасів

7. Облік, аналіз і аудит МШП

8. Облік, аналіз і аудит витрат виробництва

9. Облік, аналіз і аудит витрат діяльності

10. Облік, аналіз і аудит готової продукції (робіт, послуг)

11. Облік, аналіз та аудит власного капіталу

12. Облік, аналіз та аудит розрахунків підприємства

12.1 Розрахунки за податками і платежами

12.2 Розрахунки за страхуванням

12.3 Розрахунки з підзвітними особами

13.4 Розрахунки з працівниками по заробітній платі

12.5 Розрахунки за векселями

13. Облік, аналіз і аудит фінансових результатів

Висновок

1. Загальне ознайомлення з підприємством

Виробничо-комерційне підприємство “Забереж” є приватною формою власності, є юридичною особою. Воно діє у відповідності до Закону України “Про господарські товариство”, введеному в дію Постановою Верховної Ради від 19.09.1991 р. та статуту підприємства, зареєстрованого виконавчим комітетом міської ради народних депутатів 07.02.1993 і затвердженого конференцією виробничо-комерційного підприємства “Забереж”.

Характеристика діяльності

Підприємство є багатогалузевим і предметом його діяльності є:

організація виробництва продукції товарів народного споживання, будівельних матеріалів, інших виробів виробничо-технічного призначення.

Прокат та оренда обладнання машин, транспортних засобів,

створення та розвиток власних виробничих баз, потужностей з виробництва матеріалів;

оптова та роздрібна торгівля товарами господарського призначення;

посередницькі послуги на підставі договорів, доручень тощо.

Виробничо-комерційне підприємство “Забереж” несе відповідальність за екологічну чистоту наданих ним послуг, виконаних робіт та товарів, проводить природоохоронні заходи.

2. Облік, аналіз і аудит касових операцій

бухгалтерський касовий підзвітний нематеріальний

Синтетичний облік наявності і руху грошових коштів у касі ведеться на рахунку 30 “Каса”, записи на якому здійснюють на підставі перевірених звітів касира загальними підсумками за день в журналі-ордеру № 1 (по кредиту) і відомість № 1 (по дебету).

Рахунок 30 “Каса” ведеться за субрахунками: 301 “Каса в національній валюті”, 302 “Каса в іноземній валюті”.

Крім готівки в касі можуть зберігатися грошові документи і бланки суворої звітності. До грошових документів належать, зокрема, акції, облігації й інші цінні папери; путівки в будинки відпочинку і санаторії; поштові марки, марки держмита, проїзні квитки тощо. Надходження і видача здійснюються за прибутковими та видатковими касовими ордерами і відображаються на рахунку 331 “Грошові документи в національній валюті” або 332 “Грошові документи в іноземній валюті” (з подальшим складанням касиром звіту про рух грошових документів).

“Приймання готівки касами підприємств проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, ним уповноваженою. Про приймання грошей видається квитанція за підписами головного бухгалтера або особи, ним уповноваженої, і касира, завірена печаткою (штампом) касира або відбитком касового апарату.” П.М. Гарасим, А.Я. Кизима, В.Д. Забчук, І.П. Кушнірик, П.Я. Хомин. Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей: Навч. посібник / За ред. Хомина П.Я. - Тернопіль: Астон, 2000. - С. 985.

Видачу готівки з кас підприємств проводять за видатковими касовими ордерами або за належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями. Документи на видачу грошей мають бути підписані керівником і головним бухгалтером підприємства або особами, ними уповноваженими. До видаткових ордерів можуть долучатися заявки на видачу грошей, рахунки тощо.

У разі, якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявках, рахунках тощо є дозвільний надпис керівника підприємства, підпис керівника на видаткових касових ордерах не є обов'язковим.

Прибуткові касові ордери або видаткові документи до передачі у касу реєструються бухгалтерією у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів. Видаткові касові ордери, оформлені на підставі платіжних (розрахунково-платіжних) відомостей на виплату заробітної плати, реєструються після її видачі.

Реєстрація прибуткових і видаткових касових документів може здійснюватися з використанням технічних засобів. При цьому у машинограмі “Вкладний аркуш журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів”, яка складається за відповідний день, забезпечується також формування даних для обліку руху коштів за цільовим призначенням.

Касові документи після складання звіту касира та його оброблення у бухгалтерії комплектуються у хронологічному порядку, нумеруються і переплітаються в окремі папки та зберігаються протягом 36 місяців після закінчення календарного року матеріально відповідальною особою, на яку покладено обов'язок зберігання документів, в окремому сейфі або спеціальному приміщенні, яке передається під охорону.

3. Облік, аналіз і аудит банківських операцій

Для обліку грошових коштів, які мають визначене цільове призначення, підприємства використовують окремі субрахунки. На них обліковують кошти на акредитивах, лімітованих чекових книжках, інших рахунках, наприклад, для розрахунків з громадянами за закуплену сільськогосподарську продукцію, приватизаційні папери, ощадні сертифікати, приватизаційні кошти громадян тощо.

Схема обліку за цими субрахунками відрізняється від загального порядку обліку коштів дещо іншими документами для відкриття і закриття окремих рахунків.

Так, акредитив відкривається на підставі заяви на його відкриття, лімітована чекова книжка - на основі заяви на її отримання і платіжного доручення на перерахування на цей рахунок з поточного чи з обліку коштів на капітальні вкладення рахунків певної суми.

Закриваються ці рахунки шляхом перерахування невикористаних залишків на відповідні рахунки, з яких вони поповнювались. Оплата з рахунку лімітованих чекових книжок проходить шляхом видачі чеків.

Схема обліку за рахунком, відкритим для розрахунків з громадянами за закуплену сільськогосподарську продукцію аналогічна, як і за поточним рахунком.

За кожним рахунком банк видає виписки, які є підставою для записів у реєстрах аналітичного і синтетичного обліку.

За дебетом 31 “Рахунки в банках” відображають надходження грошових коштів, за кредитом - їх використання.

Рахунок 31 “Рахунки в банках” має такі субрахунки:

311 “Поточні рахунки в національній валюті”

312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”

313 “Інші рахунки в національній валюті”

314 “Інші рахунки в іноземній валюті”.

Субрахунки 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті” та 314 “Інші рахунки в банку іноземній валюті” призначені для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в іноземній валюті”.

4. Облік, аналіз і аудит основних засобів

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби і розкриття інформації про них у фінансовій звітності підприємств, організації та інших юридичних осіб всіх форм власності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”.

Відповідно до зазначеного Положення (стандарту) до основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або здійснення адміністративних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” до первинної придбаних (споруджених) основних засобів включаються затрати:

Суми, сплачені згідно з договором постачальнику;

Суми, сплачені стороннім організаціям за виконані роботи за договорами будівельного підряду;

Реєстраційні збори, держмито й аналогічні їм платежі з придбанням (одержанням) прав на об'єкт основних засобів;

Сплачені мито, податки та інші обов'язкові платежі, пов'язані з придбанням (створенням) основних засобів, які не відшкодовуються підприємству,

Винагороди, сплачені посередницьким організаціям, через які було придбано об'єкт основних засобів;

Витрати по страхуванню ризиків, пов'язаних з доставкою основних засобів;

Витрати на встановлення, монтаж, наладку основних засобів;

Адміністративні та інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням (створенням) основних засобів і приведенням їх до робочого стану.

Синтетичний облік основних засобів ведеться на рахунку 10 “Основні засоби”, який призначений для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух як власних основних засобів, так і одержаних за умов фінансового лізингу, а також орендованих цілісних майнових комплексів, які належать до складу основних засобів.

По дебету рахунка 10 “Основні засоби” відображаються:

Надходження основних засобів (приданих, створених, безоплатно отриманих), зарахованих на баланс підприємства;

Сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта;

Сума до оцінки вартості об'єкта основних засобів.

По кредиту рахунка 10 “Основні засоби” відображаються:

Вибуття основних засобів внаслідок реалізації, ліквідації, безоплатної передачі іншим підприємствам;

Часткова ліквідація;

Сума уцінки вартості основних засобів.

Аналітичний облік основних засобів ведеться по кожному об'єкту окремо.

Для обліку інших необоротних матеріальних активів, які не входять до складу об'єктів, які відображаються на рахунку 10 “Основні засоби”, Планом рахунків передбачений рахунок 11 “Інші необоротні матеріальні активи”, який ведеться за субрахунками:

111 “Бібліотечні фонди”,

112 “Малоцінні необоротні матеріальні активи”,

113 “Тимчасові (нетитульні) споруди,

114 “Природні ресурси”,

115 “Інвентарна тара”,

116 “Предмети прокату”,

117 “Інші необоротні матеріальні активи”.

На субрахунку 112 “Малоцінні необоротні матеріальні активи” ведуть облік предметів, строк корисного використання яких більше одного року, зокрема спеціальні інструменти і спеціальні пристосування, вартість яких погашається шляхом нарахування зносу за встановленою підприємством нормою з урахуванням очікуваного строку використання таких об'єктів.

Аналітичний облік необоротних матеріальних активів ведеться по кожному об'єкту таких активів.

5. Облік, аналіз і аудит нематеріальних активів

З розвитком ринкових відносин у складі майна підприємств з'явився новий вид засобів, відмінною рисою яких є відсутність матеріально-натуральної форми - нематеріальні активи. Як зазначено в Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів та нематеріальних активів установ банків України “Нематеріальні активи є засобами довгострокового користування, але фізично не існують. До них належать патенти, авторські права, програмне забезпечення і таке інше”. Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів та нематеріальних активів установ банків України. - П.1.2.2. // ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Правління Національного банку України № 415 від 05.12.1997 року. реєстраційний № 499 від 08.12.1997 року.

Під нематеріальними активами розуміють об'єкти довгострокового користування (понад 1 рік), що не мають матеріально-речовинного змісту, але мають вартісну оцінку і приносять доход.

До нематеріальних активів відносять права, що виникають :

з авторських і інших договорів на твори науки, літератури, мистецтва й об'єкти суміжних прав, на програми для ЕОМ, бази даних та ін.;

з патентів на винаходи, промислові зразки, селекційні досягнення;

зі свідоцтв на корисні моделі, товарні знаки і знаки обслуговування чи ліцензійних договорів на їхнє використання;

з прав на «ноу-хау» та ін.

Синтетичний облік нематеріальних активів ведеться на рахунку 12 “Нематеріальні активи” за первинною вартістю , яка визначається за об'єктами:

придбаних за плату - виходячи з фактичної ціни їх придбання, мита, непрямих податків, які не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з їх придбанням і доведенням до стану, придатного до використання за призначенням.

Внесених засновниками (учасниками) до статутного капіталу підприємства - в сумі, узгодженій сторонами (справедливій вартості);

Одержаних безоплатно від інших юридичних осіб - за справедливою вартістю;

Придбаних у результаті обміну одного нематеріального активу на інший нематеріальний актив - за залишковою вартістю переданого об'єкта.

Придбаних у результаті обміну нематеріального активу на інший об'єкт - за справедливою вартістю переданого нематеріального активу, збільшеною (зменшеною) на суму грошових коштів, переданих (отриманих) під час обміну;

одержаних у результаті об'єднання підприємств - за їх справедливою вартістю.

Аналітичний облік нематеріальних активів ведеться по кожному об'єкту з поділом на такі групи:

права користування природними ресурсами;

права користування майном;

права на знаки для товарів і послуг;

права на об'єкти промислової власності;

авторські й суміжні з ними права;

гудвіл;

інші нематеріальні активи.

6. Облік, аналіз і аудит виробничих запасів

Методологічні основи формування і бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”.

Відповідно до зазначеного Положення під запасами розуміють активи, які:

утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Важливою передумовою раціональної організації обліку виробничих запасів є економічно обґрунтована їх класифікація. Відповідно до Положення (стандарту) 9 для цілей бухгалтерського обліку запаси поділяються на:

сировину, основні і допоміжні цінності, які призначені для виробництва продукції, виконаних робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою та збіркою деталей, вузлів і незакінчених технологічних процесів;

готову продукцію, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним і якісним характеристикам, які передбачені договором або іншим нормативно-правовим актом;

товари у вигляді матеріальних запасів, які придбані (одержані) й утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року;

молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються відповідно до вимог Положення (стандарту) 9.

Важливе значення для правильного має також порядок оцінки запасів. Згідно з Положенням (стандартом) 9 придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.

Первинною вартістю запасів, які придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

суми, які сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю);

суми, які сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші послуги у зв'язку з пошуком та придбанням запасів;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

затрати по заготівлі, на навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати по страхуванню і ризику транспортування запасів;

інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням.

7. Облік, аналіз і аудит МШП

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” і Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язання і господарських операцій підприємств і організацій внесено зміни щодо обліку операцій з малоцінними і швидкозношуваними предметами. Починаючи з 01.01.2000 р. малоцінні і швидкозношувані предмети можуть відноситися до необоротних активів або можуть обліковуватися в оборотних активах у складі запасів.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 передбачено, що з метою бухгалтерського обліку запаси включають:

малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються не більше одного року або одного операційного циклу, якщо він більше року.

Тобто до малоцінних і швидкозношуваних предметів належать предмети, які мають відносно короткий строк використання, і включати їх вартість до витрат виробництва або обігу шляхом нарахування амортизації недоцільно. Тому такі предмети, незалежно від вартості, визнаються малоцінними і швидкозношуваними й обліковуються як запаси. Малоцінні і швидкозношувані предмети, строк корисного використання яких більше одного року, обліковуються в складі інших необоротних матеріальних активів. Проте Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 не визначено, які предмети належать до малоцінних і швидкозношуваних з урахуванням їх вартісної оцінки для того, щоб вони не належали до необоротних активів, а обліковувалися у складі оборотних активів - запасів. Отже, основна проблема, пов'язана з обліком малоцінних і швидкозношуваних предметів, полягає у визначення їх вартісної межі. Таку межу підприємства визначають самостійно, виходячи з конкретних умов господарювання.

8. Облік, аналіз і аудит витрат виробництва

“Безпосередньо виробнича діяльність виражає головну мету підприємства - випуск продукту, який буде реалізовано, й одержано прибуток. Виробничі процеси - другий етап виробництва. Характерною особливістю цього етапу, як центрального у виробничій системі, є формування витрат на виробництво продуктів...” Карпова Т.П. Основы управленческого учёта: Учебное пособие. - М.: ИНФРА-М, 1997. - С. 106.

До витрат виробничої сфери діяльності належать витрати, які обумовлені технологією виробництва, перебувають у залежності від обсягу випуску продукції і складають речовинну основу виробленого продукту. Облік витрат виробництва є визначальним у загальній сумі бухгалтерського обліку.

Синтетичний облік здійснюється на рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”. Субрахунки 91 рахунку відкриваються у відповідності до кількості цехів на підприємстві (окремо по основному виробництву і по допоміжному).

Реєстром синтетичного обліку є, як правило, журнал-ордер 10 (5).

Аналітичний облік витрат здійснюється шляхом заповнення відомостей (наприклад, № 15), в яких групування витрат, що відносяться до кожного цеху, здійснюється в розрізі певних статей витрат.

Такий перелік статей витрат, які належать до загально виробничих по кожному цеху зокрема, визначається П(с)БО-16.

Структура витрат по 9 класу

1 стаття “Витрати на управління виробництвом”. Цією статтею обліковуються витрати на оплату праці апарату управління цехами, відрахування на соціальні заходи, витрати на службові відрядження працівників цехів.

Нарахування заробітної плати оформляється проводкою:

Дт - 91 “Загальновиробничі витрати”

Кт - 66 “Розрахунки з оплати праці”

При цьому використовуються такі первинні документи:

Табель;

Розрахунково-платіжна відомість.

Відрахування на заробітну плату оформляється проводкою:

Дт - 91 “Загальновиробничі витрати”

Кт - 65 “Розрахунки за страхуванням”

При цьому використовуються такі первинні документи:

Зведена таблиця № 1 відрахувань

Розподіл обов'язкових відрахувань по напрямках.

Виплати на відрядження оформляються проводкою:

Дт - 91 “Загальновиробничі витрати”

Кт - 372 “Розрахунки з підзвітними особами”

2 стаття. Амортизація основних засобів загальновиробничого призначення. Така амортизація оформляється проводкою:

Дт - 91 “Загальновиробничі витрати”

Кт - 131 “Знос основних засобів”.

Первинним документом слугує “Відомість розрахунку амортизаційних відрахувань”.

3 стаття “Амортизація нематеріальних активів загально виробничого призначення”. Ця амортизація оформляється проводкою:

Дт - 91 “Загальновиробничі витрати”

Кт - 131 “Знос нематеріальних активів”

Первинним документом слугує “Відомість розрахунку амортизаційних відрахувань по нематеріальних активах”.

4 стаття “Витрати на утримання, експлуатацію, ремонт необоротних активів загальновиробничого призначення”.

Оформляється проводками:

Дт - 91 “Загальновиробничі витрати”

Кт - 201 “Сировина і матеріали”

Дт - 91 “Загальновиробничі витрати”

Кт - 66 “Розрахунки з оплати праці”

Дт - 91 “Загальновиробничі витрати”

Кт - 65 “Розрахунки за страхуванням”

Дт - 91 “Загальновиробничі витрати”

Кт - 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”

Документи: накладні, наряди.

5 стаття “Витрати на вдосконалення технології і організації виробництва.” На цій статті обліковуються оплата праці, відрахування працівникам допоміжних видів діяльності; витрати матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, послуги сторонніх організацій).

Проводки на заробітну плату:

Дт - 91 “Загальновиробничі витрати”

Кт - 66 “Розрахунки з оплати праці”

Дт - 91 “Загальновиробничі витрати”

Кт - 65 “Розрахунки за страхуванням”

Проводки на списання матеріалів:

Дт - 91 “Загальновиробничі витрати”

Кт - 201 “Сировина і матеріали”

Послуги:

Дт - 91 “Загальновиробничі витрати”

Кт - 685 “Розрахунки з іншими кредиторами”

Або:

Дт - 91 “Загальновиробничі витрати”

Кт - 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”

Первинними документами слугують:

Розрахунково-платіжні відомості,

накладні,

таблиці,

рахунки по оплаті.

6 стаття “Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші утримання виробничих приміщень”.

Дт - 91 “Загальновиробничі витрати”

Кт - 685 “Розрахунки з іншими кредиторами”

7 стаття. “Витрати на обслуговування виробничого процесу”. Ця стаття обліковує оплату праці загальновиробничого персоналу, відрахування на заробітну плату, витрати на здійснення контролю за виробничим процесом та якістю продукції.

Ці витрати оформляються проводками:

Дт - 91 “Загальновиробничі витрати”

Кт - 66 “Розрахунки з оплати праці”

Дт - 91 “Загальновиробничі витрати”

Кт - 65 “Розрахунки за страхуванням”

Первинні документи:

Розрахунково-платіжна відомість, таблиця РТ-1

8 стаття “Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорона навколишнього природного середовища”

Дт - 91 “Загальновиробничі витрати”

Кт - 685 “Розрахунки з іншими кредиторами”

9 стаття: “Нестачі незавершеного виробництва, нестачі від псування цінностей, втрати матеріальних цінностей в цехах, оплата простоїв, інші витрати”.

Проводки:

псування цінностей:

основне виробництво:

Дт - 91 “Загальновиробничі витрати”

Кт - 201 “Сировина і матеріали”

Незавершене виробництво:

Дт - 91 “Загальновиробничі витрати”

Кт - 23 “Виробництво”

Оплата простоїв:

Дт - 91 “Загальновиробничі витрати”

Кт - 66 “Розрахунки з оплати праці”

Дт - 91 “Загальновиробничі витрати”

Кт - 65 “Розрахунки за страхуванням”

Дт - 91 “Загальновиробничі витрати”

Кт - 201 “Сировина і матеріали”

Документи: Інвентаризаційний опис.

9. Облік, аналіз і аудит витрат діяльності

У процесі операційної діяльності підприємства виникають витрати, які не включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), і їх не можна віднести до певного доходу звітного періоду. Такі витрати підлягають відображенню у складі того звітного періоду, у якому вони відбулися (п. 7 Положення 16). До таких операційних витрат належать:

адміністративні витрати;

витрати на збут;

інші витрати операційної діяльності.

Для обліку операційних витрат використовують рахунки 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 97 “Інші витрати операційної діяльності”.

Рахунок 92 “Адміністративні витрати” призначено для обліку загальногосподарських витрат, пов'язаних з управлінням та обслуговуванням підприємства в цілому, зокрема,:

загальні корпоративні витрати;

витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання;

винагороди за професійні послуги;

витрати на зв'язок;

амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

витрати на урегулювання спорів у судових органах;

податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі;

плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

інші витрати загальногосподарського значення.

Рахунок 93 “Витрати на збут” призначено для обліку витрат, пов'язаних з реалізацією (збутом) готової продукції (товарів, робіт, послуг):

витрати пакувальних матеріалів для затарення готової продукції на складах готової продукції;

витрати на ремонт тари;

оплата праці і комісійні винагороди продавцям, торговим агентам і працівникам підрозділів, які забезпечують збут;

витрати на рекламу і дослідження ринку;

витрати на передпродажну підготовку товарів;

витрати на відрядження працівників, які зайняті збутом;

витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних із збутом продукції, товарів, робіт, послуг;

витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції згідно з умовами договору поставки;

витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

інші витрати, пов'язані із збутом продукції.

Рахунок 94 “Інші витрати операційної діяльності” призначено для обліку інших операційних витрат, у тому числі:

витрат на дослідницьку роботу та розробки;

собівартість реалізованої іноземної валюти;

собівартість реалізованих виробничих запасів;

сума безнадійної дебіторської заборгованості;

створення резерву сумнівних боргів;

втрати від знецінення запасів;

недостачі і втрати від псування цінностей;

визнані штрафи, пеня, неустойки;

інші витрати операційної діяльності (витрати на виплату матеріальної допомоги, на утримання об'єктів соціально-культурного призначення та ін.).

10. Облік, аналіз і аудит готової продукції (робіт, послуг)

“Готовою продукцією вважається продукція, що пройшла всі стадії обробки, що відповідає відповідним стандартам, прийнята відділом технічного контролю, документально оформлена у встановленому порядку і здана на склад.” Н.В. Чебанова, Л.Н. Котенко. Бухгалтерский учёт (учебно-практическое пособие). - К.: ИМСО МО Украины, НВФ «Студцентр», 1997. - С. 204. Готова продукція являє собою матеріальний результат виробничої діяльності кожного підприємства. Крім випуску речовинної продукції (машини, взуття, одягу, хліба, цукерок тощо) підприємство може виконувати певні роботи для інших підприємств або надавати їм послуги.

Наприклад, виконувати ремонтні роботи, здійснювати перевезення вантажів своїм автотранспортом для інших підприємств та ін. на відміну від речовинної продукції, під якою розуміється вираз “готова продукція”, цей вид продукції називають “виконані роботи та послуги”. Н.М. Ткаченко. Бухгалтерський облік на підприємствах з різними формами власності: Навчальний посібник. - К.: А.С.К, 1997. - С. 239. Таким чином, продукція підприємства може складатися з готової продукції і виконаних робіт та послуг.

Завданнями обліку готової продукції є такі:

правильне та своєчасне оприбуткування й опис готової продукції;

отримання відомостей про номенклатуру, кількість і вартість відвантаженої продукції;

визначення стану розрахунків із покупцями за відвантажену продукцію;

контроль за збереженням готової продукції та її реалізація.

Весь рух готової продукції відображається на рахунку 26 у залежності від прийнятої підприємством політики - по нормативній (типовій) собівартості або по фактичній виробничій собівартості.

Рахунок 26 “Готова продукція” кореспондує

за дебетом з кредитом рахунків:

23 “Виробництво”

25 “Напівфабрикати”

37 “Розрахунки з різними дебіторами”

42 “Додатковий капітал”

71 “Інший операційний дохід”;

за кредитом з дебетом рахунків:

20 “Виробничі запаси”

22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”

23 “Виробництво”

37 “Розрахунки з різними дебіторами”

79 “Фінансові результати»

80 “Матеріальні витрати”

84 “Інші операційні витрати”

85 “Інші затрати”

90 “Собівартість реалізації”

92 “Адміністративні витрати”

93 “Витрати на збут”

“З готовою продукцією на промисловому підприємстві здійснюють такі операції:

а) випуск продукції з виробництва і здача її на склади;

б) зберігання продукції на складах підприємства;

в) відпуск продукції на місці одногороднім покупцям і відправка (відвантаження) іногороднім покупцям;

г) відпуск продукції для внутрішніх потреб основних цехів, для збуту продукції (наприклад, тара власного виробництва) та ін.;

д) реалізація продукції (одержання грошей від покупців за відпущену продукцію).” Н.М. Ткаченко. Бухгалтерський облік на підприємствах з різними формами власності: Навчальний посібник. - К.: А.С.К, 1997. - С. 239.

11. Облік, аналіз та аудит власного капіталу

Майно та нематеріальні активи передаються або у власність підприємства, або в користування. Активи, які передані у власність, не повертаються попередньому власнику і враховуються на відповідних рахунках.

Майно і нематеріальні активи, що передаються у власність, оцінюються спільним рішенням засновників на установчих зборах, а майно, що передається в користування, оцінюється виходячи з орендної плати за користування цим майном, обчисленої за встановлений засновниками строк.

Після державної реєстрації підприємства його Статутний фонд у сумі внесків учасників, передбачених установчими документами, відображається по кредиту рахунку 40 “Статутний капітал” у кореспонденції з рахунком 67 “Розрахунки з учасниками”. Залежно від форми внесків учасників, кредит рахунку 67 “Розрахунки з учасниками” дебетується з рахунками 10 “Основні засоби”, 201 “Матеріали”, 112 “Малоцінні і швидкозношувані предмети”, 12 “Нематеріальні активи”, 28 “Товари”, 301 “Каса”, 311 “Розрахунковий рахунок”, “312 “Валютний рахунок в іншій валюті”.

В установчих документах має бути обумовлено строк формування Статутного фонду. Як правило, строк формування фонду - один рік.

До недавнього часу статутний фонд будь-якого державного підприємства характеризував величину закріплених за ним основних і оборотних коштів. Всяке надходження чи вибуття основних засобів, а також зміни їх зносу тоді супроводжували записами про збільшення чи зменшення статутного фонду. Головним джерелом поповнення статутного фонду був прибуток, а в окремих випадках залучали й асигнування з бюджету.

Використання коштів резервного капіталу відображається по дебету рахунку 43 “Резервний капітал” і кредиту рахунків 40 “Статутний капітал”, 67 “Розрахунки з учасниками”, 44 “Нерозподілені прибутки”

12. Облік, аналіз та аудит розрахунків підприємства

12.1 Розрахунки за податками і платежами

Облік податків, зборів і платежів підприємства ведуть на рахунку 64 “Розрахунки за податками і платежами”.

За кредитом 64 “Розрахунки за податками і платежами” відображають нараховані платежі до бюджету, за дебетом - належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання. На субрахунку 641 “Розрахунки за податками” ведуть облік податків, які нараховують та сплачують відповідно до чинного законодавства (податок на прибуток, податок на додану вартість та ін.).

На субрахунку 642 “Розрахунки за обов'язковими платежами” ведуть облік розрахунків за зборами (обов'язковими платежами), які справляють відповідно до чинного законодавства та облік яких не ведуть на рахунку 65 “Розрахунки за страхуванням”.

На субрахунку 643 “Податкові зобов'язання” ведуть облік суми податку на додану вартість, визначеної виходячи з суми одержаних авансів за готову продукцію, товари, роботи та послуги. На субрахунку 644 “Податковий кредит” ведуть облік податку на додану вартість, на яку підприємства набули права зменшити податкові зобов'язання.

Аналітичний облік розрахунків за податками і платежами ведуть за їх видами. Облік платежів ведуть окремо по кожному податку та платежу. Наприклад, податок на додану вартість треба обліковувати и окремо від податку на прибуток. На підставі відповідних первинних документів - податкових накладних з податку на додану вартість, розрахунків встановленої форми з інших податків і платежів і платіжних доручень про їх перерахування в бюджет - проводять записи в розрізі кожного податку чи платежу в реєстрах аналітичного обліку розрахунків з бюджетом. Для обліку податку на додану вартість використовують книги обліку продажу і придбання товарів, робіт чи послуг, записи в яких проводять на підставі податкових накладних. Одночасно податок на додану вартість відображають у товарно-транспортних накладних і платіжних дорученнях про оплату покупцями вартості відвантажених їм товарів (продукції).

12.2 Розрахунки за страхуванням

На підприємствах здійснюють операції з обов'язкового і добровільного страхування майна, основних засобів та виробничих запасів, ризиків при перевезенні вантажів та пасажирів. Вони проводять відрахування в пенсійний фонд на обов'язкове соціальне страхування, в тому числі на випадок безробіття. Для обліку таких операцій призначений рахунок 65 “Розрахунки за страхуванням”. За кредитом цього рахунку відображають нараховані зобов'язання за страхуванням, а також одержані від органів страхування кошти, за дебетом - погашення заборгованості та витрачання коштів страхування на підприємство.

Рахунок 65 “Розрахунки за страхуванням” має субрахунки:

651 “За пенсійним забезпеченням”,

652 “За соціальним страхуванням”,

653 “За страхуванням на випадок безробіття”,

654 “За індивідуальним страхуванням”,

655 “За страхуванням майна”.

Аналітичний облік ведуть за кожним видом зборів і відрахувань по страхувальниках і окремих договорах страхування.

Суму відрахувань у Пенсійний фонд, у соціальне страхування визначають у відомості обліку витрат на виробництво, виходячи з нарахованого фонду оплати праці за аналітичними рахунками з обліку витрат та встановлених відсотків відрахувань. Вирахування з оплати праці працівників на соціальне страхування визначають на основі розрахунково-платіжних відомостей. Загальну сум цих платежів записують за кредитом рахунку.

12.3 Розрахунки з підзвітними особами

На субрахунку 372 “Розрахунки з підзвітними особами” ведуть облік розрахунків зі службовими особами за виданими їм коштами на відрядження чи придбання товарно-матеріальних цінностей, канцелярських товарів, отримання чи відправку вантажів за готівку, а також з особами, які реалізують продукцію підприємства на ринку.

На підприємстві повинен бути затверджений наказом керівника список підзвітних осіб. Яким дозволено придбання за готівку товарно-матеріальних цінностей чи проведення розрахунків за роботи і послуги. При цьому треба мати на увазі, що такі операції можна здійснювати лише при відсутності податкової заборгованості.

При вибутті працівника у службове відрядження його мету й термін вказують у наказі. На підставі цього виписують посвідчення про відрядження. Особа, яка перебуває у відрядженні, повинна подати його ля відмітки про дату прибуття у пункт призначення та вибуття з нього. Ці дати потім звіряють із проїзними документами, враховуючи тривалість переїздів. На підставі наказу про відрядження підзвітним особам для покриття витрат на проїзд, проживання тощо видають аванс з урахуванням вартості проїзду, нічлігу, добових.

Видача готівки під звіт проводиться з каси підприємства за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами.

Особи, які одержали готівку під звіт (у т.ч. на відрядження), зобов'язані подати до бухгалтерії підприємства авансовий звіт про витрачені суми.

Готівка, що видана під звіт, але не витрачена і не повернена до каси підприємства протягом 10 робочих днів з дня видачі її під звіт (за відрядженнями - протягом 3 робочих днів після закінчення відрядження), починаючи з наступного дня після закінчення зазначених строків включається до суми фактичного залишку готівки в касі на кінець дня. Одержану в результаті суму порівнюють із встановленим лімітом залишку готівки в касі і, при його перевищенні, у подвійному розмірі зараховують до бюджету.

Після повернення з відрядження чи придбання за готівку товарно-матеріальних цінностей, оплати вартості робіт і послуг підзвітні особи подають авансовий звіт, додаючи до нього виправдувальні документи і, в разі потреби, - коротку доповідну записку про виконання завдань.

Авансові звіти про витрати у відрядженнях подають у триденний строк після повернення, а про витрати на господарські потреби - не пізніше як через 10 днів після одержання авансу.

Авансові звіти перевіряє бухгалтер як щодо правильності оформлення документів, так і суті (ефективність, потреба у витратах та відповідність їх призначенню авансу, чи здано на склад куплені матеріали, продукти тощо) і подає їх на затвердження керівникові підприємства.

Якщо підзвітна особа не подає в установлений строк звіту або не повертає до каси підзвітних сум, підприємство має право утримати з належної працівникові заробітної плати суму заборгованості за виданими авансами.

Видачу готівки під звіт відображають на основі видаткових касових ордерів чи платіжних відомостей. При видачі продукції для реалізації на ринку виписують накладні. Зазначені в цих документах суми записують за дебетом відповідних аналітичних рахунків, що відкриваються на кожну підзвітну особу. Записи за кредитом проводять згідно з авансовими звітами.

13.4 Розрахунки з працівниками по заробітній платі

Облік праці та її оплати здійснюють у такому порядку. Приймання працівників на роботу проводять за їхніми заявами на підставі наказу керівника підприємства, виписку з якого передають у бухгалтерію. Наказами оформляють усі переміщення працівників, надання їм відпусток, заохочення, звільнення з роботи. На кожного працівника, прийнятого на роботу, заповнюють особову карку, а на керівних працівників додатково листок з обліку кадрів, записи в яких проводять на основі відповідних наказів. Такі ж записи проводять у трудових книжках цих працівників.

Кожному працівникові присвоюють відповідний табельний номер, який вказують на всіх документах з обліку особового складу, праці та її оплати.

Облік відпрацьованого часу ведуть у табелях обліку робочого часу.

Табелі обліку робочого часу використовують для нарахування зарплати тим, хто працює за погодинною формою. При відрядній формі оплати праці, крім табелів обліку робочого часу, необхідно складати первинні документи, які засвідчують обсяг виконаних робіт. Залежно від виробництва застосовують різні первинні документи. Наряди на відрядну роботу, як правило, застосовують в індивідуальному і дрібносерійному виробництві. В окремих виробництвах передбачено застосування інших первинних документів, в яких враховується наявна тут специфіка організації праці. Зокрема, це рапорти про виробіток кожного працівника, які подає бригадир.

У серійному виробництві облік виробітку і оплати праці ведуть у маршрутних листах, які додають до рапортів про виробіток за зміну. Рапорт складають на основі маршрутних листів.

Якщо в процесі роботи допущено брак, його оформляють відповідним актом або відомістю браку. Простої обліковують у листках обліку простоїв. Для обліку оплати праці водіїв застосовують подорожні листи; оплату праці трактористам нараховують на підставі подорожних листів трактора або облікових листів тракториста-машиніста.

На підставі первинних документів оплату праці групують за об'єктами обліку витрат виробництва та аналітичними рахунками з обліку розрахунків по оплаті праці. Для цього використовують зведені реєстри (роздроблювальні таблиці, нагромаджувальні відомості) і складають розрахунково-платіжні відомості за окремими цехами, відділами, службами підприємства, в яких вказують нараховані суми і проведені утримання з них.

Синтетичний облік основної і додаткової оплати праці ведеться на рахунку 66 «Розрахунки по оплаті праці», який має два субрахунки: 661 «Розрахунки за заробітною платою», 662 «Розрахунки з депонентами». Рахунок - пасивний, сальдо кредитове означає заборгованість підприємства працюючим по нарахованій, але не виданій ним заробітній платі, оборот по дебету - суму, виплачену готівкою або через перерахування, суми, утримані в вигляді податків у бюджет тощо; оборот по кредиту - суми, нараховані в звітному місяці у вигляді заробітної плати, премії та інших нарахувань.

12.5 Розрахунки за векселями

Векселі - одна з найбільш поширених форм розрахунків у міжнародній торговій практиці. Вексель (нім. wechsel - обмін) - цінний папір - грошове або точніше боргове зобов'язання. Вексель - це нічим не обумовлене зобов'язання Векселедавця сплатити Пред'явнику визначену в даному документі суму після закінчення терміну, визначеного там же. Іншими словами, вексель - це боргова розписка. Всі правила випуску й обігу векселів визначені Положенням про переказний і простий вексель. Векселі бувають декількох видів. Як видно з назви положення, вексель може бути простим і переказним. Простий вексель оплачується (погашається) тією особою (юридичною або приватною), якою він був виданий. Зобов'язання сплатити по такому векселю не може бути передано третій особі, тобто він не може бути виданий за рахунок третьої особи. Переказний вексель у цьому випадку може бути переданий іншій особі. Передатний напис на векселі називається індосамент. Вексель може бути як грошовим, так і товарним, хоча товарні векселя поширені не так сильно як грошові, але це не суперечить Положенню про перекладний і простий вексель. По товарному векселю, векселедавець зобов'язується розплатитися з пред'явником векселя своєю продукцією. Товарний вексель може бути простим і переказним. Як правило, такі векселі перебувають в обігу в країнах із нестабільною валютою, що дозволяє уникнути ризиків, або у випадку зустрічних постачань із відстрочкою однією зі сторін. У своєму обігу векселі мають декілька особливостей і відповідно підвищений ризик. Випуск векселя, як правило, веде до подорожчання продукції, що купується, через відстрочку одержання постачальником грошей. Вексель, незважаючи на різноманітність видів, не може бути безготівковим, тобто не документарним: вексель обов'язково повинний бути випущений, у вигляді наявного документа. Текст векселя повинний бути в повній відповідності з Положенням про переказний і простий вексель.

13. Облік, аналіз і аудит фінансових результатів

Узагальнюючим фінансовим результатом діяльності будь-якого підприємства є прибуток (або збиток). Його визначають як різницю між виторгом від реалізації продукції та її повною (комерційною) собівартістю, з урахуванням інших доходів чи збитків. Однак за новим Планом рахунків різницю між кредитовим і дебетовим обігами на рахунку 70 “Доходи від реалізації” за аналогією із старим рахунком 46 “Реалізація”, де відповідно були записані виторг і комерційна собівартість за кожним видом реалізованої продукції, виконаних робіт і наданих послуг, вважати прибутком не можна. Це зумовлено тим, що за дебетом рахунку 70 “Доходи від реалізації” відображають лише суму непрямих податків: акцизного збору, податку на додану вартість та ін. Комерційну собівартість реалізованих товарів, продукції, виконаних робіт і наданих послуг зараз відображають на окремому рахунку 90 “Собівартість реалізації”. Тому методика визначення прибутку (збитку) за новим Планом рахунків полягає в тому, що на рахунку 79 “Фінансові результати” відображають закриття рахунків із обліку доходів та собівартості реалізації, інших витрат на рахунках класу 9, а потім тут визначають згорнуте сальдо, яке і є сумою прибутку за звітний період.

Рахунок 79 “Фінансові результати” призначений для обліку й узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій.

За кредитом рахунку 79 “Фінансові результати” відображають суми в порядку закриття рахунків з обліку доходів за дебетом - суми в порядку закриття рахунків з обліку витрат та нарахованого податку на прибуток.

Сальдо рахунку при його закритті списують на рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”.

На субрахунку 791 “Фінансовий результат від основної діяльності” визначають прибуток (збиток) від основної діяльності підприємства. За кредитом субрахунку відображають у порядку закриття рахунків суму доходів від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг та від іншої операційної діяльності (рахунки 70 “Доходи від реалізації”, 71 “Інший операційний дохід”), за дебетом - суму в порядку закриття рахунків з обліку собівартості реалізованої готової продукції, товарів, робіт і послуг, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат (90 “Собівартість реалізації”, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності”).

На субрахунку 792 “Результат фінансових операцій” визначають прибуток (збиток) від фінансових операцій підприємства. За кредитом субрахунку відображають списання суми в порядку закриття рахунків обліку доходів від участі в капіталі та інших фінансових доходів, за дебетом - списання фінансових витрат з рахунків 95 “Фінансові витрати” та 96 “Втрати від участі в капіталі”.

На субрахунку 793 “Результат від іншої звичайної діяльності” визначають прибуток (збиток) від фінансових операцій підприємства. За кредитом субрахунку відображають списання суми в порядку закриття рахунків з обліку доходів від інвестиційної та іншої звичайної діяльності підприємства, за дебетом - списання витрат з рахунку 97 “Інші витрати”.

На субрахунку 794 “Результат надзвичайних подій” визначають прибуток (збиток) від надзвичайних подій. За кредитом субрахунку відображають списання доходів від надзвичайних подій, за дебетом - списання витрат від надзвичайних подій, що обліковують на рахунку 99 “Надзвичайні витрати”.

Підприємства, які для узагальнення інформації про витрати застосовують тільки рахунки класу 8 “Витрати за елементами”, субрахунки рахунку 79 дебетують у кореспонденції з кредитом рахунків 23 “Виробництво”, 26 “Готова продукція” та інших рахунків класу 2 “Запаси”, а також з кредитом рахунків класу 1 “Необоротні активи” та класу 3 “Кошти, розрахунки та інші активи”.

Висновок

В результаті проходження практики переддипломної практики мною було практично перевірено та вдосконалено здобуті раніше теоретичні знання з організації і ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Я проходила практики з бухгалтерського обліку на виробничо-комерційному підприємстві “Забереж”. Це підприємство посідало в 2001 році на регіональному ринку 19,8 %, збільшив шивши частку порівняно з 2000 роком, коли вона становила 12,2 %. Обсяг реалізації продукції збільшився в 2001 р. порівняно з 2000 роком на 357 тис. грн., питома вага реалізації склала 1,9% проти 1,33% у 2000 році. Вартість видів продукції по номенклатурі зросла на 252 тис. грн. В 2001 році чисельність працівників збільшилась на 22 особи, що вплинуло на збільшення випуску товарної продукції.

Під час практики було встановлено, що бухгалтерський облік на підприємстві “Забереж” забезпечує:

точний розрахунок заробітної плати кожного працівника відповідно до кількості і якості витраченої праці, що діють формами і системами його оплати,

правильний підрахунок утримань із заробітної плати;

контроль за дисципліною праці, використанням часу і виконанням норм виробітку працівниками,

своєчасним виявленням резервів подальшого росту продуктивності праці, витратою фонду заробітної плати (фонду споживання) і т.п.;

правильне нарахування і розподіл по напрямках витрат відрахувань на соціальне страхування і відрахувань у Пенсійний фонд України.

Размещено на Allbest.ru

...