Облік імпортних операцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство промислової політики України державний інститут підготовки кадрів

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни Бухгалтерський облік

Студента заочного відділення

Мазур М.А.

спеціальність Фінанси і кредит

Викладач

Костюнік О.В.

Київ 2014

1. Облік імпортних операцій

Імпорт - це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності товарів із ввезенням або без ввезення їх на територію України.

Можливі такі варіанти придбання імпортного товару (або послуг):

1)придбання товару за готівку;

2) на умовах комерційного кредиту, наданого іноземним постачальником;

3) у рахунок погашення кредиту, наданого Україною країні іноземного постачальника, що погашається поставками імпортних товарів підприємствами країни іноземного постачальника;

4) у порядку компенсаційної операції;

5) у порядку бартерної угоди.

Розрахунки з іноземними постачальниками за імпортні товари відображаються на рахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками".

На рахунку 632 обліковуються розрахунки з іноземними постачальниками:

- за імпортні товари, а також за послуги з доставляння або перероблення їх за кордоном, передбачені контрактом, розрахункові та товаросупроводжувальні документи, які акцептовані і підлягають оплаті через банк;

- за імпортні товари і послуги, розрахунки за які проводяться на відкритому рахунку шляхом переказу авансів або оплати банківським переказом;

- за імпортні товари і послуги, розрахунки за які здійснюються на умовах комерційного кредиту, наданого іноземним постачальником відповідно до контракту;

- за імпортні товари і послуги, на котрі розрахункові документи від іноземних постачальників не надійшли (так звані невідфактуровані поставки);

- за гарантійними сумами у розрахунках з іноземними постачальниками.

Основними документами для відображення в бухгалтерському обліку придбання імпортних товарів і розрахунків за них іноземними постачальниками є акцептований рахунок іноземного постачальника з прикладеними до нього товаросупровідними документами, передбаченими умовами контракту.

Рахунок 632 кредитується відповідно до розрахункових документів іноземного постачальника в межах суми акцепту. Невідфактуровані поставки відображаються в обліку за цінами контракту. На вартість придбаних імпортних товарів робиться запис на кредит рахунку 632 та дебет рахунку 281 "Товари на складі".

Товари, які імпортуються, обліковуються підприємством як імпортні товари з моменту надходження відповідних розрахункових і комерційних документів, що оформляють придбання товарів, до моменту їхньої оплати підприємством. Імпортні товари враховуються за фактурною імпортною вартістю, під яким розуміють вартість самого товару і вартість тари й упаковування, оплачуваних іноземному постачальнику за його рахунком відповідно до контракту.

Покупцеві при імпорті товару важливо знати умови поставки товару, тому що вони впливають на імпортну (фактурну) вартість товару (СІФ, ФОБ, франко-кордон тощо). Так, у ціну товару на умовах ФОБ включаються транспортні й інші витрати постачальника до моменту завантаження товару на борт корабля.

Облік імпортних товарів, як і експортних, ведеться за обліковими партіями, при визначенні ознак яких беруться до уваги від товару, можливість збереження партій у процесі перевезення, перевалювання і зберігання вантажів та інші умови.

При імпорті машин та устаткування за облікову партію звичайно беруться:

* у морських перевезеннях - замовлення, транс, пароплав, коносамент;

* у залізничних перевезеннях - замовлення, транс, вагон, міжнародна залізнична накладна.

При імпорті сировини, продовольства і товарів масового виробництва за облікову партію беруться:

* у морських перевезеннях - пароплав, товар, коносамент;

* у залізничних перевезеннях - вагон, а коли вантажі надходять ешелонами, сформованими іноземним постачальником, то ешелон.

В останньому разі має бути організований облік вагонів, що відстали від ешелону, а також тих, що приєдналися до нього в дорозі.

Якщо з іноземним постачальником є домовленість про пред'явлення ним рахунків на кожну транспортну партію, то за облікову береться партія, оформлена одним рахунком постачальника.

В усіх випадках вибір ознак облікової партії повинен забезпечувати ув'язку партії, яка оприбутковується на товарний рахунок, і можливістю контролю за рухом і залишками товарів у дорозі, у місцях зберігання і перевалювання вантажів.

У бухгалтерському обліку рух імпортних товарів відображається на рахунку 28 "Товари".

Обліковуючи імпортні операції, потрібно чітко визначити, хто є покупцем товарів на зовнішньому ринку - підприємство-споживач чи його посередник, бо це впливає на організацію обліку імпортних операцій.

Розглянемо облік закупівлі імпортних товарів за готівку при прямому виході підприємства на зовнішній ринок.

Облік руху імпортних товарів починається з акцепту рахунку-фактури постачальника за відвантажений товар. Розрахунки з іноземної фірмою-постачальником можуть відображатися в бухгалтерському обліку до початку обліку товароруху чи після залежно від форми розрахунків. В Україні сьогодні найпоширенішими формами розрахунків за імпортні товари є: документарне інкасо, документарний акредитив і банківський переказ.

1. Отримавши документи на відвантажений у його адресу імпортний товар і рахунок-фактуру іноземного постачальника, покупець акцептує рахунок:

Дт 281 "Товари";

Кт 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками".

2. Оплачено рахунок-фактуру іноземного постачальника (при інкасовій формі розрахунків і банківському переказу):

Дт 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками";

Кт 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті".

Оприбутковування імпортних товарів на склад покупцю здійснюється на підставі приймального акта або акта експертизи торговельно-промислової палати. У разі виявлення недостачі або дефекту товарів їх приймання не припиняється, а складається рекламаційний акт, у якому, крім відповідних реквізитів, указується на невідповідність якості, комплектності тощо даним супровідних документів. Рекламаційні акти складаються упродовж 10-ти днів із дня прибуття товару на кожну партію, що надійшла за одним транспортним документом окремо за кожним постачальником. Якщо постачальник надає гарантії, то такий акт складається протягом 5-ти днів. Оформлений відповідним чином рекламаційний акт (4 прим.) та інші документи надсилаються іноземному постачальникові. Недостача обліковується на рахунку 374 "Розрахунки за претензіями". Відповідно до чинного законодавства на імпортні товари (крім критичного імпорту) нараховується податок на додану вартість, що включається в зовнішньоторговельну собівартість імпортного товару. Критичний імпорт - це перелік товарів, установлених Кабінетом Міністрів України тільки для резидентів і тільки для вітчизняного виробництва.

За умови зростання курсу іноземної валюти така курсова різниця відображується на рахунку 945 „Втрати від операційної курсової різниці”, а за умови зменшення курсу іноземної валюти, в якій обліковується заборгованість - на рахунку 714 „Дохід від операційної курсової різниці” з подальшим відображенням у складі фінансових результатів на рахунку 791 „Результат операційної діяльності”.

Для товарів, що ввозяться на митну територію України платниками податку, базою оподатковування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не нижча митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетинання митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних із ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, включених у ціну товарів, відповідно до законів України з питань оподатковування. Визначена в такий спосіб вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань. Ставка податку на додану вартість - 20%.

2. Форми та системи оплати праці на Україні

Відповідно до Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовують показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці відносяться нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені у грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці включає наступні складові: імпортний розрахунок оплата праця

основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. А також включається оплата праці за перебування у відрядженні; вартість продукції, виданої працівникам при натуральній формі оплати праці тощо;

додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, передбачені чинним законодавством: премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій, суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників;

інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Системи оплати праці класифікуються за наступними ознаками:

1) з огляду комплексності впливу на матеріальні мотиви працівників:

- прості (розмір заробітку визначають два показники, один з яких характеризує міру праці). Так, за простої почасової системи оплати праці розмір заробітку працівника залежить від кількості відпрацьованого часу та встановленої тарифної ставки. За простої відрядної системи заробіток працівника формують показники кількості виготовленої продукції та відрядні розцінки за одиницю;

- складні (розмір заробітку визначають три і більше показників: два є основними, інші - додатковими). Кількість додаткових показників залежить від кількості "вузьких" місць на виробництві, наявних резервів збільшення виробництва та реальних можливостей працівників впливати на використання цих резервів;

2) за характером зміни параметрів заробітної плати залежно від виконання норм виробітку та інших умов оплати праці визначають:

- прямі (пропорційні);

- прогресивні;

- регресивні;

3) залежно від спрямування мотиваційного впливу розрізняють:

- індивідуальні: облік міри і результатів праці кожного працівника;

- колективні: облік міри та результатів колективної праці.

На підприємствах як виробничої, так і невиробничої сфери використовуються різні форми оплати праці, головні з них:

1) погодинна (оплата за годину робочого часу);

2) відрядна (оплата за виконаний обсяг роботи).

Залежно від того, який основний показник застосовується для визначення міри праці, усі системи заробітної плати відносять до двох великих груп, що називаються формами заробітної плати. За використання як міри праці кількості відпрацьованого робочого часу має місце почасова форма заробітної плати. Якщо за міру взято кількість виготовленої продукції (наданих послуг), то матимемо відрядну форму заробітної плати.

З погляду економічної сутності та елементів побудови відрядна і погодинна форми заробітної плати базуються на встановленій законодавством тривалості робочого часу та ринковій ціні послуг робочої сили. Обидві форми заробітної плати враховують як результат праці, так і необхідний для його отримання робочий час. За почасової форми заробітної плати результат праці виступає в прихованій формі - у формі посадових інструкцій, переліку трудових обов'язків тощо, а робочий час, що є невіддільним від цих обов'язків, - у відкритій, явній формі. За відрядної форми заробітної плати результат виступає в безпосередній формі, він має чіткі кількісні параметри, а робочий час, необхідний для його досягнення і невіддільний від нього, має опосередковану форму.

Почасова форма оплати праці має дві системи:

1. Проста почасова система оплати праці: передбачає проведення нарахування заробітної плати працівникам виходячи з годинної тарифної ставки і фактичної кількості відпрацьованих ними годин за розрахунковий період. Заробіток при цій системі обчислюється за формулою:

де Фміс- фактично відпрацьований за місяць час, год./міс.; Сг - годинна тарифна ставка за розрядом робітника, грн Почасово-преміальна система оплати праці: застосовується з метою підвищення зацікавленості працівників у результатах їхньої праці.

2. При цій системі поряд з виплатою посадових окладів або ставки за одиницю часу роботи, за досягнення певних кількісних і якісних показників працівнику виплачується надбавка до заробітної плати, тобто премія. Здебільшого розмір премії встановлюється у відсотках до нарахованої заробітної плати. Заробіток обчислюється:

де Зтар - сума заробітку, нарахованого за прямою почасовою системою оплати праці, грн;

Д - сума преміальних доплат за досягнення певних якісних або кількісних показників, грн

Відрядна форма передбачає залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів або обсягу виконаних робіт за певний проміжок часу.

Основними умовами застосування відрядної форми оплати праці є наявність кількісних показників роботи, що безпосередньо залежать від конкретного працівника і піддаються точному обліку, а також необхідність стимулювання зростання обсягу випуску продукції.

Відрядна форма включає такі системи:

1. Пряма відрядна. Заробіток при цьому обчислюється за формулою:

де Р. - відрядний розцінок за виготовлення одного виробу і-го виду, грн/шт.;

- фактична кількість виробів і-го виду, виготовлених робітниками за певний час, шт.;

п - кількість видів виробів.

де Тшт. - час на виготовлення одного виробу і-го виду, год.

2. Відрядно-преміальна система оплати праці передбачає виплату робітнику-відряднику, крім заробітку за відрядними розцінками, премії за перевиконання кількісних і якісних показників. Сума заробітку при цій системі визначається:

де Зтар в - тарифний заробіток робітника при прямій відрядній системі оплати праці, грн;

Дв - сума преміальних доплат.

3. Відрядно-прогресивна система оплати праці передбачає збільшення відрядної розцінки зі збільшенням виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг протягом встановленого робочого дня.

Заробітна плата обчислюється за формулою:

де Ывб - вихідна база для нарахування доплат, шт./міс.; Рзв - звичайний розцінок за один виріб, грн/шт.; Рпідв - підвищений розцінок за один виріб, грн/шт.

4. Непряма відрядна система застосовується для оплаті праці допоміжних робітників які обслуговують основних робітників і значною мірою впливають на їх виробіток. При її застосуванні робітникові нараховується заробіток не за результатами його ви

робітку, а за результатами праці основних робітників, яких він обслуговує:

де Знв - заробіток допоміжного робітника, грн;

N - фактично виготовлена кількість продукції і-им основним робітником за зміну (місяць), одиниць; Рн в. - непряма відрядна розцінка.

де Сд - денна тарифна ставка допоміжного робітника, грн;

п - кількість основних робітників, які обслуговуються допоміжними робітниками;

Ы^. - норма виробітку основного робітника за зміну, од.

5. Колективна система оплати праці (бригадна). Використовується в тому випадку, коли характер обслуговування обладнання чи специфіка технології виробництва потребують зусиль групи працівників різної кваліфікації.

При використанні цієї системи спочатку розраховується заробіток всієї бригади (Збр) як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадну розцінку. Потім бригадний заробіток розподіляється між членами бригади одним із таких методів:

o метод годино-коефіцієнтів. Застосовується тоді, коли всі члени бригади працюють в однакових умовах;

o метод коефіцієнта виконання норм. Використовується за умови, що члени бригади працюють в різних умовах.

6. Акордна система Передбачає встановлення розцінки на весь обсяг робіт. Використовується такий підхід в тих випадках, коли чітко встановлені не лише обсяги робіт, але й терміни їх виконання. Як правило, при дотриманні термінів виконання робіт і за умови якісного виконання виплачується премія у встановленому розмірі.

В умовах становлення ринкових відносин на багатьох підприємствах знайшла застосування безтарифна система оплати праці.

Безтарифна форма оплати праці включає такі системи оплати праці:

o комісійна система: оплата здійснюється за кінцеві результати роботи підприємства у відсотках від одержаного доходу (прибутку). Дана система має широке застосування у зв'язку з появою таких професій, як брокери, торгові агенти, посередники. Вона стимулює ріст продуктивності праці, знижує кількість звільнень, зближує інтереси роботодавців та працівників;

o ставка трудової винагороди: розмір ставки визначається у вигляді фіксованого відсотка від суми, яка надходить від клієнта за виконану роботу. Дана система оплати праці застосовується в галузях сервісного обслуговування;

o система "плаваючих окладів": передбачає, що за результатами праці місяця для спеціалістів встановлюються нові посадові оклади, які залежать від результативності праці їх підлеглих або розміру одержаного прибутку.

Таким чином, перехід до ринкової економіки, отримання господарської самостійності надали змогу підприємствам різних форм власності згідно із законодавством України повної у формуванні коштів, виборі форм і систем оплати праці, а також умов застосування доплат, надбавок, премій та інших заохочувальних і компенсаційних виплат. Однак негативним є те, що ці зміни не завжди зумовлені зростанням продуктивності праці й збільшенням обсягів виробництва.

Размещено на Allbest.ru