Власний капітал: його сутність, склад, функції

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА”

Кафедра обліку, аналізу та аудиту АПК

Реферат

на тему: «Власний капітал: його сутність, склад, функції»

Київ 2012

Зміст

Вступ

1. Поняття, економічна сутність та класифікація власного капіталу

2. Документування господарських операцій з обліку власного капіталу

2.1 Синтетичний облік власного капіталу

2.2 Відображення даних про власний капітал в облікових регістрах

3. Відображення власного капіталу у звіті

4. Розкриття інформації про власний капітал у примітках до фінансових звітів

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Поняття “капітал” асоціюється з поняттям “власність”. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками), і являє собою вартість майна підприємства.

Майно підприємства складається з різноманітних матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів - носіїв прав власності окремих суб'єктів, а також частки інвестованих коштів. Власний капітал є гарантією організації бізнесу. На етапі, коли підприємство (наприклад, акціонерне товариство) ще не має зовнішньої заборгованості, розмір активів (майна) дорівнює розміру власного капіталу.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, акціонерне підприємство неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства, тому розмір активів визначається як сума власного капіталу і боргових зобов'язань.

Актуальність теми реферату полягає в тому, що запровадження в економічне життя України ринкових відносин, провокує до розвитку окремих фірм не державного характеру, що в свою чергу вимагає грамотної політики в галузях управління цими фірмами, це стосується і обліку результатів діяльності підприємств.

В рефераті мною робляться спроби зробити аналіз методів та шляхів обліку власного капіталу у суспільстві з ринковою економікою, використовуючи передовий вітчизняний і зарубіжний досвід.

Метою реферату є розгляд проблеми обліку власного капіталу.

Об'єктом вивчення даної курсової роботи є проблеми обліку власного капіталу.

Предметом вивчення є облік власного капіталу підприємства.

1. Поняття, економічна сутність та класифікація власного капіталу

Термін "капітал" походить від лат. сapitals - головний. У повсякденному житті під капіталом розуміють: у вузькому розумінні - суму заощаджень, достатню для ведення підприємницької діяльності, а в широкому розумінні - все те, що має певну цінність.

З точки тору політекономії капітал є вартістю, яка має властивість само зростати, приносячи так звану додаткову вартість.

Представники класичної політичної економії (А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.Б. Сей та інші) визначали капітал сукупністю матеріальних благ, що задовольняють людські потреби в зростанні вартості. Тобто, капітал ототожнювався із засобами виробництва. Подібні уявлення характерні також для неокласиків

(А. Маршала та інших), а також деяких сучасних економістів (П. Самуельсона, С. Фішера та інших).

Марксистська економічна теорія трактувала капітал як сукупність певних виробничих відносин людей, властивих для системи найманої праці, тобто відносин з приводу привласнення власниками засобів виробництва результату неоплаченої праці найманих робітників (так званої додаткової вартості). У цьому трактуванні капітал - це носій відносин з експлуатації найманої праці капіталістами.

Сучасний монетаризм (М. Фрідмен та інші) ототожнює капітал з грошима або їх замінниками - кредитними грошима, які у своєму русі (обороті) приносять дохід, тобто, з цієї точки зору, капітал -- це багатство, яке існує в формі грошей.

Нарешті, прихильники маржиналізму (представники австрійської економічної школи та їх сучасні послідовники) вважають, що капітал - це все, що приносить дохід як результат різної оцінки окремими економічними суб'єктами існуючих і майбутніх економічних благ.

Підсумовуючи все вище сказане, можна дати узагальнене визначення капіталу. Капітал - це вартість, яка в своєму русі зростає, приносячи дохід, тобто це - само зростаюча вартість.

Капітал, який приносить процент, - це капітал власність, тобто гроші, які продаються на особливому ринку, - ринку капіталів. Позичені гроші, тобто гроші, надані в кредит функціонуючим підприємцям, - це капітал функція. Якщо капітал власність приносить дохід в формі відсотка, то капітал функція - у формі підприємницького доходу, тобто частини прибутку на позичений капітал, яка залишається після сплати відсотків.

Отже, підприємство для забезпечення господарської діяльності повинно володіти певним розміром капіталу.

Враховуючи принцип єдиного грошового вимірника, капітал у бухгалтерському обліку є сукупністю майнових засобів, призначених для господарських цілей, виражених в грошовій одиниці, тобто сума активу або рівна їй сума пасиву.

Капіталу притаманні наступні характеристики:

1) він є основним фактором виробництва;

2) характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять прибуток;

3) є головним джерелом формування добробуту власників;

4) є головним показником ринкової вартості підприємства;

5) його динаміка є важливим барометром рівня ефективності господарської діяльності підприємства.

До власного капіталу належать: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал; резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал.

Облік статутного капіталу

Статутний капітал -- це сума грошових вкладів, що їх власник надає в повне господарське відання (володіння, користування, розпорядження) підприємству, яке він створює, або вартість відповідного майна.

Статутний капітал підприємства (господарського товариства) створюється за рахунок вкладів (внесків) засновника або учасників та засновників. Вкладами можуть бути гроші, будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (зокрема на інтелектуальну власність). Вклад, оцінений у гривнях, становить частку засновника у статутному капіталі.

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з дня реєстрації підприємства (тобто статуту) в державному реєстрі та припиняється (закінчується) днем вибуття підприємства з державного реєстру внаслідок припинення діяльності, банкрутства, припинення строку дії тощо.

Бухгалтерський облік статутного капіталу здійснюється на рахунку 40 «Статутний капітал», який призначений для обліку даних та узагальнення інформації про стан і рух статутного капіталу підприємства. Сальдо цього рахунка має відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксований в установчих документах підприємства та зареєстрований у державному реєстрі. Записи за згаданим рахунком виконуються лише в разі збільшення або зменшення статутного капіталу, що відбувається в установленому чинним законодавством порядку, але тільки після внесення відповідних змін до установчих документів, тобто перереєстрації статутного капіталу.

Аналітичний облік за рахунком «Статутний капітал» проводиться по засновниках підприємства. На підприємствах, створених у формі акціонерних товариств, до рахунка «Статутний капітал» можуть бути відкриті субрахунки:

1) за видами акцій -- прості, привілейовані;

2) за ознаками внесків -- оголошений капітал, підписаний капітал, оплачений капітал, вилучений капітал.[3]

Облік пайового капіталу

Пайовий капітал утворюється за рахунок пайових внесків спілок, кооперативних підприємств і організацій. Члени кооперативу чи спілки - це фізичні та юридичні особи, котрі формують юридичну особу - підприємство. Пайовий капітал формується у споживчій кооперації, колективних сільськогосподарських підприємствах, житлово-будівельних кооперативах, кредитних спілках, виробничих кооперативах промисловості, будівництва та інших сферах господарської діяльності.

Розмір пайового капіталу визначається загальними зборами пайовиків. Пайовий капітал, на відміну від статутного, може утворюватися безпосередньо за рахунок майна членів кооперативу, а також використовуватися на передбачувані статутом цілі.

Синтетичний облік ведеться у журналі 7 (за кредитом рахунка 41 «Пайовий капітал»), аналітичний - у відомості за видами капіталу (види майна, надходження внесків членів кооперативу) та у розрізі колективних та індивідуальних членів. Оборотна відомість повинна відображати дані розрахунків кожного члена кооперативу за пайовими внесками, дивідендами та їх отриманням сальдо заборгованості на початок та кінець періоду.[12]

Облік додаткового капіталу

Додатковий капітал обліковується на рахунку 42 «Додатковий капітал», утворення якого спеціально не регламентується. Він є абстрактним поняттям, яке виражає відхилення від статутного капіталу з різних причин:

> емісійний дохід;

> додатково вкладений засновниками капітал;

> дооцінка активів;

> безоплатно отримані основні засоби.

Оскільки статутний капітал є величиною фіксованою у статуті а окремі господарські операції вимагають зміни статутного капіталу, то такі зміни обліковуються на регулюючому рахунку 42 «Додатковий капітал». На цьому рахунку відображається різниця між номінальною вартістю випущених акцій, що відповідай розміру статутного капіталу, та їх ринковою вартістю (може бути нижчою або вищою від номінальної); суми дооцінки або уцінки активів і вартості необоротних активів, безоплатного отримання активів від юридичних чи фізичних осіб та інші операції.[3]

Облік резервного капіталу

Резервний капітал не реєструється підприємством і може утворюватися за рахунок фінансового результату підприємства і додаткового капіталу. Призначення резервного капіталу полягає в тому, щоби створити певний фінансовий резерв для погашення можливих збитків у майбутньому або використання на покриття непередбачених витрат та сплати боргів при ліквідації підприємства.

Для обліку резервного капіталу призначений рахунок 43 «Резервний капітал», у дебет якого записується використання, а в кредит - створення резерву.

Розмір резервного капіталу визначається установчими документами, але в акціонерних товариствах він не повинен бути меншим 25% від статутного капіталу, а щорічні відрахування мають становити не менше 5% річного прибутку.

Політика щодо створення резервного капіталу розробляється з урахуванням ризику роботи на конкретному ринку, рівня конкуренції, перспектив подальшого росту, характеру продукції, можливостей її збуту та інших факторів. Якщо резервний капітал дорівнює статутному, або навіть перевищує його, то підприємство зможе маневрувати ним, а саме - покривати збитки, сплачувати борги при оголошенні його банкрутом. При недостатньому резервному капіталі справи підприємства можуть бути безнадійними. З іншого боку, створення резервного капіталу вимагає вилучення частини прибутку чи додаткового капіталу з обороту на тривалий період, а це означає з точки зору колективу підприємства недоотримання доходів через зменшення оплати праці, дивідендів на акції та інших виплат за рахунок прибутку. Отже, необхідно вибрати оптимальний варіант для створення резервного капіталу.

Синтетичний облік резервного капіталу (кредит рахунка 43) ведеться в журналі 7, аналітичний облік - в оборотній відомості довільної форми за видами та напрямами його використання.

Облік вилученого та неоплаченого капіталу

Не зважаючи на те, що статутний капітал є величиною, яка повинна бути незмінною і дорівнювати сумі, зафіксованій у статуті, на практиці досить часто бувають випадки, коли частина капіталу вилучається (викуповуються в акціонерів раніше реалізовані акції з метою їх перепродажу або анулювання, повертаються вклади засновникам, які вибувають з акціонерного товариства, повертаються паї тощо).

У зв'язку з тим, що безпосередньо не можна зменшувати розміру статутного капіталу, у цих випадках використовується регулюючий рахунок 45 «Вилучений капітал» із субрахунками:

451 «Вилучені акції»;

452 «Вилучені вклади і паї»;

453 «Інший вилучений капітал».

Викуп акцій та повернення вкладів, паїв чи інших внесків засновникам, які вибули, погашається за рахунок раніше внесеного ними статутного капіталу. Погашення здійснюється грошима, цінними паперами, майном на суму, що зафіксована у боргових зобов'язаннях.Повернення паїв і вкладів може здійснюватися у грошовій формі, погашенням векселями, облігаціями чи поверненням часток капіталу, які були внесені у вигляді позик.

Неоплачений капітал характеризує заборгованість акціонерів за їх вкладами і паями у статутному капіталі. Для обліку такої заборгованості використовується рахунок 46 «Неоплачений капітал».

У дебеті рахунка 46 відображається заборгованість засновників господарського товариства та акціонерів за внесками і вкладами, а в кредиті - погашення заборгованості у статутному капіталі.

Синтетичний облік вилученого і неоплаченого капіталу ведеться в журналі 7 (за кредитом рахунків 45 і 46), аналітичний облік -- у відомості чи книгах обліку довільної форми з відображенням сальдо на початок місяця, дебетового і кредитового обороту і сальдо на кінець місяця.

Облік вилученого капіталу ведеться за видами акцій, вкладів і паїв та особами (юридичними і фізичними).

Неоплачений капітал обліковується за видами розміщених акцій, за кожним акціонером і засновником.[12]

Облік нерозподілених прибутків(непокритих збитків).

Метою всієї господарської діяльності господарюючих суб'єктів є одержання прибутків, суми яких, після погашення всіх зобов'язань, є власністю підприємства. Тобто, саме це і є власним капіталом, хоча він не зареєстрований в установчих документах.

В бухгалтерському обліку прибуток (збиток) формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів діяльності шляхом визначення фінансового результату від: реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тобто діяльності, яка є метою створення даного підприємства; інших операційних доходів (витрат); інших фінансових доходів (витрат); інших доходів (витрат); надзвичайних доходів (витрат).

Фінансовий результат визначають за допомогою рахунку 79 "Фінансові результати", після чого чистий прибуток списують за кредитом рахунку 441 "Прибуток нерозподілений", а збиток - за дебетом рахунку 442 "Непокриті збитки".[6]

2. Документування господарських операцій з обліку власного капіталу

Суцільна та безперервна реєстрація в документах даних про всі господарські операції, що здійснюються, є важливим засобом контролю за правильним формуванням та використанням власного капіталу підприємства. Це відбувається завдяки принципу превалювання сутності над формою, який передбачає, що всі господарські операції, пов'язані з формуванням, змінами та використанням власного капіталу, обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Майно підприємства становлять необоротні й оборотні засоби. При формуванні статутного капіталу в обліку слід дотримуватися принципу автономності, згідно з яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від власників. Тому особисте майно власників, засновників, акціонерів не повинно відображатися в обліку та звітності.

Грошові кошти засновники вносять на тимчасовий рахунок у банку. Для надання документів до органів реєстрації засновницький опис майна нотаріально засвідчується.

Враховуючи те, що внески до статутного капіталу можуть здійснюватися не лише грошовими коштами в національній (іноземній) валютах, але й основними засобами, нематеріальними активами, виробничими запасами, використовують натуральні та грошові вимірники. Однак загальна вартість майна на початку діяльності підприємства визначається в грошовому вимірнику відповідно до принципу єдиного грошового вимірника.[8]

Зміни розміру статутного капіталу господарського товариства (ТОВ, АТ) відображаються в бухгалтерському обліку після внесення змін до ЄДРПОУ.

При реєстрації змін статутного капіталу акціонерного товариства та товариства з обмеженою відповідальністю потрібно керуватися чинним законодавством. При зменшенні статутного капіталу потрібно дотримуватися мінімальних вимог до розміру статутного капіталу на момент реєстрації змін та документально правильно їх оформлювати.[10]

2.1 Синтетичний та аналітичний облік власного капіталу

Для відображення формування, змін і використання власного капіталу та забезпечень зобов'язань призначені наступні балансові та позабалансові рахунки.

Позабалансові рахунки:

· 05 «Гарантії та забезпечення надані»;

· 06 «Гарантії та забезпечення отримані».

Балансові рахунки:

· 40 «Статутний капітал»

· 41 «Пайовий капітал»

· 42 «Додатковий капітал»

- 421 «Емісійний дохід»

- 422 «Інший вкладений капітал»

- 423 «Дооцінка активів»

- 424 «Безоплатно одержані необоротні активи»

- 425 «Інший додатковий капітал»

· 43 «Резервний капітал»

· 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)»

- 441 «Прибуток нерозподілений»

- 442 «Непокриті збитки»

- 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді»

· 45 «Вилучений капітал»

- 451 «Вилучені акції»

- 452 «Вилучені вклади і паї»

- 453 «Інший вилучений капітал»

· 46 «Неоплачений капітал»

· 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів»

- 471 «Забезпечення виплат відпусток»

- 472 «Додаткове пенсійне забезпечення»

- 473 «Забезпечення гарантійних зобов'язань»

- 474 «Забезпечення інших витрат і платежів»

· 48 «Цільове фінансування і цільові надходження»

· 49 «Страхові резерви»

- 491 «Технічні резерви»

- 492 «Резерви із страхування життя»

- 493 «Частка перестраховиків у технічних резервах»

- 494 «Частка перестраховиків у резервах із страхування життя»

- 495 «Результат зміни технічних резервів»

- 496 «Результат зміни резервів із страхування життя»

Рахунки 40 "Статутний капітал", 41 "Пайовий капітал", 45 "Вилучений капітал" і 46 "Неоплачений капітал" використовують для формування стартового капіталу підприємства. Залежно від організаційної форми підприємства стартовим капіталом може виступати статутний або пайовий капітал.[6]

Рахунки 42 "Додатковий капітал", 43 "Резервний капітал", і 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" призначені для обліку власного капіталу, який створюється в процесі господарської діяльності підприємства, але не є статутним капіталом. Цей капітал належить власникам і спрямовується на задоволення потреб господарюючого суб'єкта, проте він не закріплений по частках за кожним з учасників.

Отже, для обліку власного капіталу та забезпечень зобов'язань призначені як балансові, так і позабалансові рахунки.

Складність управління власним капіталом полягає в тому, що в процесі поточної діяльності відбуваються безперервні зміни, пов'язані зі збільшенням або зменшенням як його загальної величини, так і окремих його складових. Для управління власним капіталом необхідна облікова інформація про засновників, їх частку у статутному капіталі, розмір прибутку та напрями його використання, ступінь незалежності підприємства від залучених джерел фінансування.

2.2 Відображення даних про власний капітал в облікових регістрах

У регістрах при журнальній формі ведення бухгалтерського обліку операції з обліку власного капіталу, забезпечень, цільового фінансування і цільових надходжень, а також страхових резервів відображаються в Журналі 7.

Журналі 7 відображаються операції про зміну в складі власного капіталу підприємства, про нарахування та витрачання забезпечень майбутніх витрат і платежів та коштів цільового призначення. Відомості 7.1, 7.2, 7.3 забезпечують накопичення аналітичних даних щодо додаткового капіталу, використання прибутку, забезпечень майбутніх витрат і платежів за період з початку поточного року.

Записи до Журналу 7 здійснюються на підставі підсумків відомостей аналітичного обліку або (при невеликій кількості операцій) безпосередньо на підставі первинних документів.

Дані з рахунків 40 "Статутний капітал", 41 "Пайовий капітал", 42 "Додатковий капітал", 43 "Резервний капітал", 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)", 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів", 48 "Цільове фінансування і цільові надходження", 49 "Страхові резерви" знаходять відображення у Журналі 7 підсумками за місяць кредитових та дебетових оборотів і сальдо за зазначеними рахунками у розрізі статей аналітичного обліку. Інформація про наявність і рух власного капіталу та забезпечень зобов'язань знаходить відображення в наступних формах фінансової звітності.[9]

3. Відображення власного капіталу у звіті

Звіт про власний капітал складають за формою, поданою в додатку до П(С)БО 5.

Складові власного капіталу подано у розділі І пасиву Балансу. Вони відображуються в бухгалтерському обліку одночасно з відображенням активів або зобов'язань, які призводять до зміни власного капіталу.

Звіт про власний капітал розкриває інформацію про зміни у складі власного капіталу підприємства впродовж звітного періоду. Він заповнюється у такій послідовності.

Крок 1. Перенесення залишку власного капіталу на початок року у розрізі статей із розділу І пасиву Балансу.

Крок 2. Коригування зазначеного залишку внаслідок зміни облікової політики, виправлення помилок та інших змін, передбачених П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах".

Крок 3. Визначення скоригованого залишку власного капіталу на початок року у розрізі статей.

Крок 4. Відображення змін у власному капіталі внаслідок переоцінки активів. Такі операції вплинуть на статтю "Інший додатковий капітал" - дооцінка збільшить її, а уцінка - зменшить (буде відображена у дужках).

Крок 5. Перенесення чистого прибутку (збитку) за звітний період із Звіту про фінансові результати.

Крок 6. Відображення впливу розподілу прибутку на власний капітал. Подаються дані, які відображають розподіл прибутку між учасниками (власниками) підприємства або спрямування прибутку до статутного капіталу, резервного капіталу тощо. Такі операції призведуть до зменшення статті "Нерозподілений прибуток" і збільшення, відповідно, статей "Статутний капітал" та/або "Резервний капітал".

Крок 7. Відображення впливу на власний капітал внесків учасників до статутного чи пайового капіталу.

Крок 8. Подання інформації про вилучення капіталу. Тут наводяться дані про зменшення власного капіталу підприємства внаслідок виходу учасника, викупу чи анулювання викуплених акцій акціонерним товариством, зменшення номінальної вартості акцій чи з ін. причин. Викуп акцій призведе до збільшення статті "Вилучений капітал", а їх перепродаж або анулювання - до її зменшення.

Крок 9. Відображення інших змін у складі власного капіталу:

- списання невідшкодованих збитківза рахунок статутного або пайового капіталу;

- вартості безплатно отриманих активів, що зумовило до зростання власного капіталу, не пов'язаного із підвищенням ефективності діяльності підприємства.

Крок 10. Визначення загальної суми змін у складі власного капіталу за звітний рік внаслідок:

- переоцінки активів;

- чистого прибутку (збитку) за звітний період;

- розподілу прибутку;

- внесків учасників;

- вилучення капіталу;

- інших змін у капіталі.

Крок 11. Визначення залишку власного капіталу на кінець року у розрізі його складових і порівняння одержаних даних із відповідними даними розділу 1 пасиву Балансу.[11]

4. Розкриття інформації про власний капітал у примітках до фінансових звітів

Усі підприємства повинні розкривати у примітках до фінансових звітів призначення та умови використання кожного елемента власного капіталу (крім статутного).

Вимоги щодо розкриття інформації у фінансовій звітності особливо стосуються акціонерних товариств, звіти яких повинні відповідати принципам прозорості та відкритості, що діють на світовому ринку капіталів. Тому акціонерні товариства мають подавати у примітках до фінансових звітів інформацію про:

1) загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які передбачається здійснити передплату;

2) загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які здійснена передплата порівняно з передбаченими величинами;

3) загальну суму коштів, одержаних у ході передплати на акції, з окремим виділенням:

- грошових коштів, внесених як плата за акції, із зазначенням кількості акцій;

- вартісної оцінки майна, внесеного як плата за акції, із зазначенням кількості акцій;

- загальної суми іноземної валюти, внесеної як плата за акції, із зазначенням кількості акцій та курсу, за яким валюту зараховано в обліку;

4) акції у складі статутного капіталу за окремими типами і категоріями, зокрема про:

- кількість випущених акцій із зазначенням неоплаченої частини статутного капіталу;

- номінальну вартість акції;

- зміни протягом звітного періоду у кількості акцій, що перебувають в обігу;

- права, привілеї та обмеження, пов'язані з акціями, в тому числі обмеження щодо розподілу дивідендів та повернення капіталу;

- акції, що належать товариству, його дочірнім і асоційованим підприємствам;

- перелік засновників і кількість акцій, якими вони володіють;

- кількість акцій, які перебувають у власності членів виконавчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному фонді перевищують 5 %;

- акції, зарезервовані для випуску згідно з опціонами та іншими контрактами із зазначенням їх термінів і сум;

- накопичену суму дивідендів, не сплачених за привілейованими акціями;

- суму, включену (або не включену) до складу зобов'язань, коли дивіденди були передбачені, але формально не затверджені. Усі інші підприємства подають у примітках до фінансових звітів інформацію про:

- розподіл часток статутного капіталу між власниками;

- права, привілеї або обмеження щодо цих часток;

- зміни у складі часток власників у статутному капіталі.

Динаміка власного капіталу - один із найістотніших і найважливіших показників, оскільки відображує здатність підприємства підтримувати ефективність свого господарювання. Це показник того, чи є підприємство "діючим", чи відповідає воно визнаному у Законі "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" принципу безперервності, тобто чи можна, оцінюючи активи і зобов'язання підприємства, виходити із припущення, що його діяльність триватиме і надалі. Так, високі темпи зростання власного капіталу свідчать про здатність підприємства формувати і ефективно розподіляти прибуток, уміння підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. Водночас зменшення обсягів власного капіталу, як правило, є наслідком неефективної, збиткової діяльності і може призвести до банкрутства. Ось чому інформація про власний капітал підприємства у її динаміці є такою важливою для користувачів фінансової звітності.[12]

Висновки

Отже, джерелами формування активів підприємства є власні та позикові кошти. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками), і представляє собою вартість майна підприємства. Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємство також використовує залучені кошти, в результаті чого виникають борги. Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А = З + К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників. Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями: К = А - З.

Власний капітал - це загальна вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності і використовуються ним для формування його активів. Такі активи формуються за рахунок інвестованого в НИХ власного капіталу і представляють собою чисті активи підприємства.

Ведення рахунків бухгалтерського обліку класу 4 "Власний капітал і забезпечення зобов'язань" дозволяє переносити залишки по зазначених статтях прямо в баланс підприємства.

власний капітал облік фінансовий

Список використаних джерел

1. ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» від 16 липня 1999 року.

2. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для вузів. К.: Либідь, 2002. - 692 с.

3. Бухгалтерский учет в торговле: Учеб для студентов / Я.В.Соколов, А.Д.Зыков, А.П.Капралов и др. - 2-е изд. - М.: Экономика, 2008. - 432 с.

4. Бухгалтерський облік у галузях економіки: Підруч. для студ. вищ. навч. закл./ Захожий В.Б., Базась М.Ф., Матюха М.М; за ред. Захожая В.Б.,Базася М.Ф. - К.: МАУП, 2008 - 958 с.

5. Бухгалтерський облік: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Л. Г. Ловінська, Л. В. Жилкіна, О. М. Голенко та ін. -- К.: КНЕУ, 2006. -- 370 с.ISBN 966-574-379-1

6. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для вузів / За ред. Ф.Ф. Бутинця. 2-е вид. - Житомир: ПП “Рута”, 2006. - 608 с.

7. Голов С. Звіт про рух грошових коштів // Бухгалтерський облік і аудит. - 2007. - №4. - С. 3-15.

8. Горицкая Н.Г. Бухгалтерский учет и финансовая отчетность в Украине с 2000 года. - К.: Либідь, 2006. - 567 с.

9. Грабова Н.Н. Добровський В.Н. Бухгалтерский учет в производственных и торговых предприятиях, 2000: Учеб. пособ. для вузов / Под ред. Н.В. Кужельного. - К.: А.С.К., 2000. - 624 с.

10. Губачова О. Звіт про власний капітал // Бухгалтерський облік і аудит. - 2002. - №4. - С. 32-39.

11. Джога Р. Т., Свірко С. В., Сінельник Л. М. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Підручник За заг. ред. проф. Р.Т.Джоги. -- К.: КНЕУ, 2004. -- 483;с.

12. Джога Р. Т., Свірко С. В., Сінельник Л. М. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Підручник За заг. ред. проф. Р.Т.Джоги. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 483;с.

Размещено на Allbest.ru

...