Характеристика аудиту фінансової звітності

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Мета і завдання аудиту фінансової звітності

Відповідно до МСА № 3 “Мета та загальні принципи аудиту фінансової звітності”, мета аудиту фінансової звітності - це висловлення аудитором думки про те, чи відповідає фінансова звітність у всіх суттєвих аспектах інструкціям, які регламентують порядок підготовки і подання фінансових звітів.

Отже, в процесі аудиту фінансової звітності аудитор повинен зробити висновок щодо:

1) відповідності бухгалтерського обліку та прийнятої на підприємстві облікової політики вимогам нормативних і законодавчих документів, які регламентують порядок його ведення в Україні;

відповідності фінансової звітності тим якісним характеристикам, принципам підготовки та подання, які передбачені нормативними й законодавчими документами в Україні;

достовірності повноти та точності відображення у звітності активів, зобов'язань, власних коштів і фінансових результатів діяльності підприємства за певний період.

Для досягнення основної мети аудитор повинен вивчити:

· відповідність фінансової звітності в цілому всім вимогам, які висуваються до її оформлення;

· відсутність у звітності суперечливої інформації та узгодженість різних форм між собою;

· наявність підстав для включення у звітність наведених у ній сум;

· правильність та обґрунтованість методології оцінки активів і пасивів;

· правильність підрахунку окремих статей звітності;

· наявність підстав для віднесення певної суми до тієї статті, до якої вона включена;

· відображення операцій у звітних формах того звітного періоду, в якому вони були здійснені;

· відповідність сум окремих операцій даним, наведеним у первинних документах, регістрах аналітичного та синтетичного обліку, відповідність їх підсумків даним, наведеним у Головній книзі та звітності;

· узгодженість даних річної фінансової звітності з даними квартальної та поточної звітності;

· наявність можливості постійного функціонування підприємства.

Отже, важливою є не тільки перевірка “формального” додержання правил ведення бухгалтерського обліку, а й перевірка підготовки звітності так, щоб вона містила повну, достовірну та неупереджену інформацію про фінансовий стан підприємства і результати його діяльності.

2. Вимоги до аудиту фінансової звітності підприємства

Згідно із законодавством України звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. У складі річної звітності фінансові результати, отримані за звітний період, відображаються у Формі № 2 “Звіт про фінансові результати”. За цією формою звітності відображаються фінансові результати за звітний період таким чином, щоб користувачі звітної інформації мали змогу простежувати склад доходів та витрат діяльності за певний період, а також порівняти із відповідними витратами та доходами за аналогічний період попереднього року.

Стосовно фінансового результату діяльності підприємства на конкретну дату, то тут передбачається не сума прибутку чи збитку, а загальний фінансово-майновий стан підприємства як наслідок отриманих фінансових результатів за звітними періодами та дивідендної та інвестиційної політики власників.

Така інформація міститься у Балансі підприємства - це Форма №1 діючої сьогодні фінансової звітності та Форма № 4 “Звіт про власний капітал”. З погляду фінансових результатів у Балансі найбільш цікавий перший розділ пасиву “Власний капітал”. Зміни у розмірі та структурі власного капіталу підприємства свідчать про результати його діяльності, а величина власного капіталу на конкретну звітну дату та співвідношення між сумою власного капіталу та вартістю усіх активів підприємства говорять про його фінансове становище. Головним джерелом приросту власного капіталу або фактором його зменшенням прибутки чи збитки за звітними періодами діяльності, однак у балансі підприємства відображаються не завжди ті фінансові результати, які отримані за звітними періодами, а й, часто, нерозподілені прибутки чи непокриті збитки. Напрямки розподілу прибутку чи порядок покриття збитків зазначаються у Формі №4 звітності це “Звіт про власний капітал”.

Здійснюючи аудит фінансових результатів діяльності за річною звітністю підприємств, необхідно дослідити також і “Звіт про рух грошових коштів” (Форма №3). Аналіз цієї форми дасть можливість аудитору отримати додаткові свідчення та зробити відповідні висновки про порядок відображення доходів і витрат діяльності у звітності, а також структуру грошових потоків за видами діяльності. За цією формою прослідковуються фінансові результати, визначені за так званим касовим методом, у розрізі видів діяльності. Аудитору необхідно розглядати “Звіт про рух грошових коштів” у взаємодії зі “Звітом про фінансові результати”, що допоможе отримати інформацію для аналізу:

· обсягів, структури і джерел отримання грошових коштів та основних напрямків їх використання;

· спроможності підприємства розрахуватися за своїми поточними зобов'язаннями;

· достатності отриманого прибутку для обслуговування поточної діяльності;

· впливу надходжень і видатків грошових коштів підприємства на його фінансову стійкість;

· достатності власних коштів підприємства для обслуговування інвестиційної діяльності, виплати дивідендів власникам та відсотків інвесторам і кредиторам;

· можливості грошових надходжень та платежів у майбутньому тощо.

Виходячи із наведених вище підходів до відображення фінансових результатів у звітності підприємств, необхідно будувати загальний план аудиту фінансової звітності та детальні програми за напрямками перевірки.

Говорячи про методику аудиту фінансових результатів діяльності підприємства як складової аудиту фінансової звітності, потрібно звернути увагу на низку важливих питань, які мають відношення до формування фінансових результатів у звітності. Необхідно звернутися до положень установчих документів підприємства та уточнити напрямки та предмет діяльності у співвідношенні з організаційно-правовою формою підприємства, порядок формування власного капіталу, зокрема розподілу прибутку.

Аудитор має визначити, чи відповідає чинним нормативам облікова політика доходів, витрат та фінансових результатів, а також з'ясувати, чи дотримуються положення, визначені обліковою політикою підприємства на практиці.

Далі аудитор має здійснити досить трудоємкий комплекс робіт з аудиту доходів та витрат. До цього комплексу робіт належать: перевірка правильності класифікації, оцінки та умов визнання доходів і витрат; правильності відображення в обліку та звітності доходів від реалізації та собівартості реалізованої продукції; складу та правильності відображення інших операційних доходів та витрат, а також фінансових та інвестиційних доходів і витрат. Важливу роль у перевірці достовірності фінансових результатів відіграє контроль дотримання принципу відповідності доходів та витрат, оскільки це впливає на структуру результатів у розрізі різних видів діяльності та розмір фінансових результатів конкретного звітного періоду. Також важливою є перевірка надзвичайних доходів та витрат, під час якої необхідно перевірити правильність оформлення документів, що засвідчують факт надзвичайних подій та операцій, а також відображення їх у бухгалтерському обліку. У фінансову звітність записують лише результати надзвичайних подій, (прибуток або втрати), тому аудитору необхідно детально проаналізувати порядок їх виникнення.

Після перевірки обліку доходів та витрат аудитор повинен перевірити тотожність показників фінансової звітності даним бухгалтерського обліку, що є складовою робіт.

Наступні аудиторські процедури стосуються перевірки співставності фінансових результатів звітного періоду за різними формами звітності, зокрема зі ”Звітом про рух грошових коштів” та “Звітом про власний капітал”.

Після цього аудитору необхідно перейти до наступного етапу перевірки фінансових результатів - перевірки фінансових результатів діяльності на звітну дату за Балансом та “Звітом про власний капітал”. На цьому етапі слід дослідити правильність розподілу прибутку (покриття збитків), а саме: відповідність порядку розподілу прибутку установчим документам, правильність документального оформлення та відображення в обліку і звітності. Цей етап аудиторської перевірки досить важливий з погляду формування аудиторського висновку, користувачами якого є власники (акціонери, учасники, пайовики) підприємства. Розподіл та використання чистого прибутку, отриманого у звітному періоді, є компетенцією та прерогативою власників. Тому аудитор має простежити порядок використання чистого прибутку. Як правило, у звітності за період, що перевіряється, відображається використання прибутку за попередній звітний період. Власник має знати, як виконуються його рішення щодо використання (розподілу) прибутку попереднього звітного періоду. Тому необхідно простежити порядок формування фінансових результатів попереднього звітного періоду, за можливістю, ознайомитись із рішеннями власників стосовно розподілу (використання) прибутку минулих звітних періодів, із висновком попереднього аудиту.

Запропонована вище послідовність та основні моменти аудиту фінансових результатів як складової аудиту фінансової звітності доповнює наявні розробки з цього питання та може використовуватись під час складання робочої програми аудиту доходів, витрат і фінансових результатів діяльності підприємств. Загальний план аудиту фінансової звітності та таблиця відповідності статей “Звіту про фінансові результати” даним бухгалтерського обліку можна використовувати як свідчення здійснених аудиторських процедур. Звичайно, тільки цих документів не достатньо для забезпечення документування та контролю якості аудиту фінансових результатів, але вони доповнюють наявні розробки робочих документів аудиту.

У практиці аудиту за час його функціонування в Україні створено велику кількість документів за напрямками, що застосовуються або пропонуються до застосування. Є спроби класифікації та систематизації цих документів. Для подальшого розвитку професійної аудиторської діяльності є можливість часткової уніфікації документів аудиту. Оскільки більшість суб'єктів господарювання використовують уніфіковані форми документів для ведення бухгалтерського обліку, а також діють законодавчо закріплені форми звітності та методи розрахунку звітних показників, Спілка аудиторів України, інші професійні організації бухгалтерів та аудиторів можуть пропонувати на розгляд та затвердження Аудиторською палатою України певні форми робочих документів з перевірки окремих стандартних операцій, показників тощо. Це дасть змогу краще контролювати роботу аудиторів з боку професійних організацій, Аудиторської палати, що, безсумнівно, сприятиме престижу вітчизняного аудиту та якості звітної інформації. Якісна інформація фінансової звітності, доведення до її користувачів, думки аудитора, щодо рівня достовірності фінансових результатів є досить вагомим важелем у розвитку економіки підприємства як головної ланки економіки держави.

Окремої уваги заслуговує роль фінансових результатів діяльності підприємства у аналітичних процедурах. Достовірні фінансові результати дають можливість аудитору характеризувати фінансову стійкість підприємства та формулювати висновки щодо здатності подальшого функціонування. аудит фінансовий дебіторський заборгованість

Перевірені та засвідчені аудитором результати діяльності дають впевненість користувачам фінансової звітності підприємства, а, зокрема, власникам у правильності їх рішень щодо подальшого інвестування чи утримання капіталу в такому підприємстві.

3. Аудит дебіторської заборгованості

Одним з найважливіших показників, які характеризують фінансовий стан підприємства, є стан розрахунків з дебіторами і кредиторами. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 237 від 8.10.1999 р., визначаються методологічні основи формування бухгалтерського обліку і розкриття у фінансовій звітності підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних організацій) інформації про дебіторську заборгованість, яку аудитор повинен використати у своїй роботі.

Завдання аудиту дебіторської заборгованості:

- установлення реальності дебіторської заборгованості та простроченої заборгованості (за якою минув строк позовної давності);

- перевірка правильності списання заборгованості, строк позовної давності якої минув;

- перевірка достовірності відображення в обліку дебіторської заборгованості залежно від прийнятого методу визначення реалізації;

- перевірка правильності та обгрунтованості списання заборгованості;

- дослідження правильності оформлення і відображення в обліку заборгованості за виданими авансами, пред'явленими претензіями.

Джерела інформації для перевірки дебіторської заборгованості:

- Реєстри синтетичного обліку і звітність (Баланс Ф-1, Головна книга).

- Реєстри синтетичного й аналітичного обліку розрахунків (журнал № 3 від 3.1-3.6 відповідних машинограм за автоматизованого обліку).

Первинні документи з обліку розрахунків (накладні, рахунки-фактури, касові та банківські документи, договори). Аудит розрахунків проводиться в кілька етапів. На першому необхідно встановити, чи не є відображена в балансі заборгованість простроченою, на другому етапі розглядається дебіторська і кредиторська заборгованість, щодо якої минув термін позову, списання заборгованості та правильність ведення обліку.

Перед початком, складаємо план проведення аудиторської перевірки (таб.1)

Таблиця 1 - План проведення аудиторської перевірки

Для аудиту важливо знати відсоток безнадійної дебіторської заборгованості, для того щоб перевірити інформацію про створення резерву сумнівних боргів. Згідно з принципом обережності підприємство повинно наприкінці року визначити суму безнадійних боргів і створити резерв для її погашення за рахунок витрат поточного року.

Для отримання інформації про реальний стан дебіторської заборгованості аудитор надсилає листи-запити підприємствам-боржникам про звірку даних та самостійно проводе зустрічні перевірки.

Особливу увагу аудитор зосереджує на контролі позовної давності заборгованості, що значиться на балансі як реальна, а насправді строки її стягнення через арбітраж чи суд адміністрацією підприємства пропущені, тому вона підлягає списанню на збитки. Аудитор виявляє причини безгосподарності, місце утворення збитків та винних за них осіб.

З'ясовують, чи немає випадків приховування дебіторської заборгованості відбиттям в балансі вгорнутого сальдо замість розгорнутого. Під час вивчення цього питання розглядають такі рахунки: "Розрахунки з покупцями і замовниками", "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами" тощо.

Рух по цих рахунках відображено в сальдово-оборотній відомості (додаток1)

Таблиця2 - Витяг із сальдово-оборотної відомості

Необхідно підкреслити, що зменшення дебіторської заборгованості не порушує рівності активу й пасиву балансу. Іноді окремі керівники та головні бухгалтери вуалюють дебіторську заборгованість, щоб мати підставу для одержання премій. У зв'язку з цим необхідно перевіряти первинні документи.

Завданням аудиту дебіторської заборгованості є перевірка реальності (правдивості) та правильності її оформлення, правильності визначення ймовірності повернення цієї заборгованості.

Перевіряється заборгованість у розрізі окремих покупців, замовників і дат виникнення заборгованості, термін утворення якої більше року. Така заборгованість (за наявності виправдовувальних документів) може бути віднесена до позареалізаційних витрат і списана на збитки як дебіторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності, або за іншими боргами, нереальними до стягнення за рішенням інвентаризаційної комісії.

Аудитор вивчає аналітичні рахунки за кожним дебітором і встановлює, чи немає знеособлених аналітичних рахунків. Важливим є вивчення показників якості та ліквідності дебіторської заборгованості.

За даними відомості обліку з покупцями і замовниками аудитор може скласти аналітичну таблицю, за якою аналізується стан дебіторської заборгованості за строками виникнення.

Щомісячне ведення такої відомості дає змогу бухгалтеру аналізувати дебіторську заборгованість і своєчасно вживати заходів щодо усунення простроченої заборгованості. Такий аналіз дебіторської заборгованості, як було зазначено вище, здійснюється за даними внутрішньої звітності підприємства і використовується для потреб управління.

За даними бухгалтерської звітності (ф. 1 (Додаток 2), ф. 2(Додаток 3)), визначається цілий ряд показників, що характеризують стан заборгованості, наприклад частка сумнівної дебіторської заборгованості в загальному обсязі заборгованості, відсоток, оборотність дебіторської заборгованості.

Методика аудиту показників оборотності дебіторської заборгованості: дані за звітний період зіставляються з даними за минулий рік (або за інший звітний період).

Вивчення претензійних сум починається з аналізу та інвентаризації заборгованості за кожною сумою. На підприємствах звіряння розрахунків необхідне. Для цього дебіторам надсилають виписки з особистих рахунків або направляють до них для взаємозвіряння спеціалістів.

Перевірка відомості № 3.5 і журналу № 3 за рахунком 374 "Розрахунки за претензіями" дає можливість дізнатися про задоволення пред'явленими сумами претензій щодо невідповідності якості продукції, цін і тарифів, наявності арифметичних помилок і нестач, простоїв, штрафів, пені, що їх належить утримати з постачальників і підрядників на підставі рішень господарських судів, письмової згоди постачальників на задоволення претензій, актів приймання вантажів, виписок банку або про відмову від цих претензій.

Досліджуючи претензійну заборгованість, необхідно обґрунтувати її відповідними документами і встановити, чи не зазначаються на балансі суми претензій із простроченими термінами позову. Звертається увага на списані суми невідшкодованих претензій за рахунок результатів діяльності клієнта.

Установлюють, чи ведеться оперативний облік претензій і як здійснюється контроль за своєчасністю й обґрунтованістю передання матеріалів у господарський суд для відшкодування заборгованості. Звертається увага на своєчасність висновку і виконання угод на поставки продукції і матеріалів. В угоді також визначається відповідальність сторін за невиконання ними зобов'язань. Результати аудиту розрахунків, заборгованості за претензіями і конфліктами, боргами відбиваються у відомості.

Важливо знайти різні варіанти і засоби розкриття можливих порушень, зловживань, незаконного утворення дебіторської заборгованості. Інколи дебіторську заборгованість, за якою минули строки позовної давності, безпідставно списують на витрати, чим зменшують прибутки, а відтак і платежі до бюджету.

Досліджуються всі можливі штрафи, пені, визнані боржником або щодо яких отримано рішення місцевого або арбітражного суду про їх стягнення. Слід підкреслити, що списання боргу на збиток у результаті неплатоспроможності боржника не є підставою для ліквідації заборгованості, яку відбивають у балансі протягом відповідного терміна, тобто з часу списання. Якщо є дебіторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, вивчається питання про правильність списання сум за рішенням керівника підприємства і з'ясовується, на який рахунок вона віднесена. Важливо також перевірити законність таких списань.

Аналогічно перевіряються розрахунки з відшкодуванням заподіяних збитків, розрахунки з іншими дебіторами.

Після завершення перевірки, аудитор робить висновки та складає звіт.

Список літератури

1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Затверджений Верховною Радою України 16.07.99 № 996 -- XIV.

2. Закон України «Про аудиторську діяльність» №3125 від 22.04.1993р. з змінами за №140-У від 14.09.2006р.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»: Затверджене наказом Мінфіну України 31.03.99 № 87.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати»: Затверджене наказом Мінфіну України 31.03.99 № 87.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість»: Затверджене наказом Мінфіну України 31.03.99 р. № 87.

6. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. Затверджене наказом Мінфіну України 30.11.99 р. № 291.

7. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. Затверджене наказом Мінфіну України 30.11.99 р. № 291.

8. Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі: Практ. посібник. -- К.: Лібра, 2001. -- 840 с.

9. Горицкая Н.Г. Бухгалтерский учет и финансовая отчетность в Украине с 2000 года. -- К.: Бухгалтерия, 2000. -- 256 с.

10. Гордієнко Н.І. Фінансовий облік. Навчальний посібник. - Харків: ХНАМГ, 2005.- 288с.

11. Гордієнко Н.І. Звітність підприємств. Конспект лекцій. - Харків:ХНАМГ, 2010.- 231с.

12. Міжнародні стандарти аудиту. Надання впевненості та етики. К. Аудиторська палата України,2006.-1148с.

Размещено на Allbest.ru