Контроль і ревізія господарської діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Законодавчо-правова база з фінансово-господарського контролю

2. Ревізія операцій, пов'язаних з вибуттям матеріальних цінностей

3. Контроль і ревізія фінансових результатів діяльності підприємств

Тестові завдання

Практичне завдання

Список використаних джерел



1. Законодавчо-правова база з фінансово-господарського контролю

Фінансово-господарський контроль як один із важливих економічних засобів управління виробничо-господарською та фінансово-комерційною діяльністю підприємств різних форм власності здійснюється у відповідності із законодавчо-правовою базою, правовим полем.

ЗАКОН УКРАЇНИ про державну контрольно-ревізійну службу в Україні від 26.01.1993 № 2939-ХІІ.

Цей закон визначає статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, ЇЇ функції та правові основи діяльності.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Структура державної контрольно-ревізійної служби

Державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Стаття 2. Головні завдання державної контрольно-ревізійної служби

Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення , державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розроблення пропозицій щод усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний контроль здійснюється у формі ревізій і перевірок.

Ревізія - це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії скла дається акт.

Перевірка - це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів. Наслідки перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.

Стаття 3. Законодавство, яким керується державна контрольно-ревізійна служба

Державна контрольно-ревізійна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента та Кабінету Міністрів України.

Стаття 4. Підпорядкованість державної контрольно-ревізійної служби та координація її діяльності з іншими контролюючими органами

Державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів Укра-їни і підпорядковується Міністерству фінансів України.

Контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі підпорядковуються Головному контрольно-ревізійному управ-лінню України. До складу обласних контрольно-ревізійних управлінь входять контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) в районах, містах і районах у містах.

Державна контрольно-ревізійна служба координує свою діяльність з місцевими Радами народних депутатів та органами виконавчої влади, фінансовими органами, державною податковою службою, іншими контролюючими органами, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки.

Стаття 5. Призначення працівників державної контрольно-ревізійної служби

Головне контрольно-ревізійне управління України очолює заступник Міністра фінансів України, начальник управління, який призначається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра фінансів України.

Контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі очолюють начальники, які призначаються начальником Головного контрольно-ревізійного управління України за погодженням з Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Начальники контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі призначають і звільняють керівників контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Стаття 6. Фінансування державної контрольно-ревізійної служби

Видатки на утримання державної контрольно-ревізійної служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Стаття 7. Статус державної контрольно-ревізійної служби

Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі є юридичними особами, мають самостійні кошториси, поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках, печатки із зображенням Державного герба України і з своїм найменуванням.

Контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) в районах, містах і районах у містах як структурні підрозділи контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі мають печатки і відповідні бланки.

В окремих випадках Головне контрольно-ревізійне управління України має право вирішувати питання про надання права юридичної особи окремим контрольно-ревізійним підрозділам в районах, містах і районах у містах.

Положення про державну контрольно-ревізійну службу затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Ревізія операцій, пов'язаних з вибуттям матеріальних цінностей

Ревізія правильності й обґрунтованості відпуску матеріальних цінностей зі складів здійснюється за джерелами вибуття, а саме: відпуск цехам основного виробництва, допоміжним і підсобним цехам та невиробничим виробництвам, різним підприємствам і приватним особам (включаючи і реалізацію матеріалів працівникам підприємства).

При ревізії перевіряють законність і обґрунтованість відпуску матеріалів, правильність визначення їх кількості й якості, повноти і своєчасності оформлення відпущених матеріалів відповідними документами та дійсність їх надходження в цехи на робочі місця. Перевірка відпуску матеріальних цінностей зі складів у цехи поєднують із перевіркою їх використання в процесі виробництва.

При перевірці відпуску матеріалів на виробництво особливу увагу звертають на обґрунтованість діючої системи лімітування і додержання встановлених лімітів. Обґрунтованість лімітів можна перевірити шляхом множення витрат матеріалів на одиницю продукції на розрахунковий (плановий чи прогнозний) випуск цього виду продукції.

Правильність встановлення лімітів ревізор може перевірити згідно з лімітними або лімітно-забірними картками, що є на складах і в цехах. При перевірці відпуску матеріалів на виробництво особливу увагу звертають на їх понадплановий (понаднормативний) відпуск їх або заміну одних видів матеріалів іншими. Якщо при перевірці буде встановлено, що понадплановий відпуск матеріалів пов'язаний з порушенням технології виробництва, необхідно визначити суму матеріального збитку та винних осіб. При ревізії також потрібно брати до уваги можливі випадки подвійного відпуску матеріалів на одні й ті ж виробничі потреби за лімітними картками, актами-вимогами на понадплановий (понаднормативний) відпуск або картках на заміну матеріалів.

Особливо перевіряють документи на відпуск матеріальних цінностей допоміжним цехам, підсобним і не промисловим виробництвам (ремонтним, інструментальним, енергетичним, ремонтно-будівельним, транспортним). На окремих підприємствах виконання робіт цими цехами і виробництвами здійснюється без технічно обґрунтованих норм витрат матеріалів. Матеріали, видані цехам основного, допоміжного і невиробничих виробництв, списуються безпосередньо на рахунки витрат. Це потребує від ревізора одночасної перевірки правильності відпуску їх зі складів і використання у виробництві.

Потреба в матеріалах розраховується з урахуванням їх перехідних залишків, що співставляються з фактичним відпуском і витратами, після чого виводяться результати їх витрат. Неправильна система прямого списання дефіцитних і дорогоцінних матеріалів на витрати виробництва при видачі їх зі складів призводить до утворення невикористаних та необлікованих надлишків на місцях виконання робіт, спричиняє безгосподарність та розкрадання матеріальних цінностей. Для виявлення неправильного використання матеріалів не за призначенням, залишків невикористаних матеріальних цінностей та інших порушень необхідно використовувати методи фактичного контролю (вивчення на місці, перевірка фактичного виконання робіт, контрольний запуск сировини та матеріалів у виробництво).

Фактичний відпуск матеріальних цінностей за документами складу (кількість їх за видами, марками, сортами, розмірами) співставляється при ревізії з даними виробничих звітів та прибутковими документами основних і допоміжних цехів, непромислових виробництв і господарств. Кожний випадок відхилень при відпуску матеріалів зі складів і надходжень у цехи і господарства підприємства повинен бути перевірений, встановлені причини і винні особи. Розходження між даними цехів і складів про відпуск і надходження матеріалів можуть бути результатом завищеного і неправильного списання матеріальних цінностей зі складів, утрат документів або свідомого відображення документів в іншому звітному місяці.

Відпуск матеріалів на сторону перевіряється залежно від призначення цінностей, що відпускаються, у двох основних напрямах: відпуск сировини і матеріалів для переробки на стороні; відпуск матеріальних цінностей у порядку реалізації різним установам і особам.

При перевірці відпуску матеріальних цінностей на сторону звертається увага на його законність, правильність оформлення і відповідність документів (договорів, наказів, накладних на відпуск матеріалів зі складу, рахунків-фактур, специфікацій, перепусток на вивіз, транспортних документів, довіреностей на отримання матеріалів); відповідність фактичної кількості і асортименту відвантажених матеріальних цінностей, що вказані в супроводжувальних документах; повноту і правильність розрахунків за відпущені матеріальні цінності.

Крім того, ревізору потрібно вияснити правильність встановлення норм виходу продукції, повноту надходження на підприємство продукції, отриманої від переробки на стороні; вивчити причини зниження виходу продукції порівняно з нормативним, правильність обчислення і рівень фактичної собівартості отриманої продукції. Повноту надходження продукції, отриманої від переробки на стороні, доцільно перевірити шляхом співставлення окремих партій відпущених для переробки матеріальних цінностей з фактичною кількістю оприбуткованої продукції та використаних відходів.

При перевірці реалізації матеріальних цінностей особливо важливо з'ясувати правильність застосування цін, відповідність фактичної кількості та якості відпущених матеріалів, вказаних у документах, повноту їх оплати, отриманий результат від реалізації матеріалів. Особливу увагу звертають на збитки, отримані від реалізації матеріальних цінностей. На окремих підприємствах часто під виглядом відходів або неповноцінних матеріалів реалізуються доброякісні матеріальні цінності, особливо якщо відпускаються вони безпосередньо з виробничих цехів.

Такі факти встановлюються за допомогою контрольних перевірок вантажів, які вивозяться, і співставлення їх із супроводжувальними документами, звірення відходів і неповноцінних матеріалів, що відпускаються з їх наявністю на момент відпуску, співставлення фактичної кількості використаних на підприємстві і реалізованих відходів із нормативним виходом відходів згідно з розрахунками і фактичною кількістю одержаних відходів, а також зустрічних перевірок у покупців.

Кількість відвантажених матеріальних цінностей за документами підприємства співставляється при перевірці з документами транспортних організацій на приймання вантажів та оплату перевезення, з вантажепідйомністю і мисткістю транспортних засобів (контейнерів, автомобілів, вагонів); кількість відвантажених матеріалів за документами на складі - з перепусткою охорони на вивіз їх із території підприємства. Фактичне відвантаження матеріалів окремим покупцям можна співставити із списаною тарою і пакувальним матеріалом, із кількістю надходження поверненої тари і при наявності розходжень виявити причини, які допоможуть виявити факти порушення чи зловживань.

У процесі ревізії відпуску матеріальних цінностей приватним особам звертають увагу на правильність застосування визначення їх вартості. На окремих підприємствах відпуск матеріальних цінностей приватним особам незаконно здійснюється за роздрібними цінами. При наявності порушень у відпуску матеріальних цінностей у порядку реалізації необхідно зробити систематизовану вибірку такої реалізації щодо видів матеріальних цінностей, щодо окремих покупців (організацій, осіб). Особливу увагу звертають на наявність товарообмінних операцій з окремими покупцями.



3. Контроль і ревізія фінансових результатів діяльності підприємств

Кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства - це балансовий прибуток або збиток, які є алгебраїчною сумою результатів від реалізації продукції, робіт і послуг, іншої реалізації, доходів і витрат від позареалізаційних операцій тощо.

Фінансові результати діяльності підприємства характеризують також показники виручки (валового доходу) від реалізації продукції, товарів, надання послуг.

Виручка від реалізації продукції характеризує завершення виробничого циклу на підприємстві, повернення авансованих у виробницт-во коштів підприємства і початок нового етапу в обігу коштів. Шляхом вирахування з виручки від реалізації продукції суми непрямих податків і витрат на виробництво реалізованої продукції визначається чистий результат (прибуток чи збиток) від реалізації.

Показники фінансових результатів характеризують абсолютну ефективність господарювання на підприємстві. Разом з абсолютною оцінкою розраховують також відносні показники ефективності господарювання - показники рентабельності. Відношення балансового прибутку до середньої вартості основних засобів і оборотних коштів виз-начає загальну рентабельність підприємства.
В умовах ринкової економіки основу економічного розвитку підприємства становить прибуток. Зростання прибутку створює фінансову основу для самофінансування діяльності підприємства, здійснення розширеного відтворення і задоволення зростаючих соціальних і матеріальних потреб трудових колективів. За рахунок прибутку виконуються також зобов'язання підприємства перед бюджетом, банками та іншими контрагентами. Тому при ревізії прибутку вивчають фактори як його формування, так і розподілу.

Ревізія фінансових результатів складається з кількох етапів:
1) визначення прибутку від реалізації товарної продукції (робіт, послуг). Прибуток від реалізації продукції та іншої реалізації виз-начається як різниця між виручкою від реалізації без податку на додану вартість і витратами на виробництво, на управління підприємством та реалізацію продукції. У собівартість продукції при визначенні прибутку включають матеріальні витрати; амортизацію основних засобів; витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, інші операційні витрати, пов'язані з виробництвом продукції;

2) визначення суми балансового прибутку. Балансовий прибуток - це сума прибутку від реалізації продукції та іншої реалізації й доходів від позареалізаційних операцій, зменшена на суму витрат по цих операціях. До складу доходів (витрат) від позареалізаційних операцій включають доходи, отримані від участі у спільних підприємствах; від здавання майна в оренду; дивіденди по акціях, облігаціях та інших цінних паперах, які належать підприємству; суми, одержані у вигляді економічних санкцій і відшкодування збитків; інші витрати і доходи від операцій, що безпосередньо не пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. При цьому суми, внесені до бюджету у вигляді санкцій відповідно до законодавства, відносяться за рахунок прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства. До зазначених санкцій належить перерахування до бюджету прибутку, одержаного внаслідок порушення державної дисципліни цін, недодержання стандартів і технічних умов, а також суми фінансових санкцій, утриманих податковими службами, суми пені за несвоєчасну сплату платежів до бюджету та інші види санкцій;
3) визначення величини податку на прибуток, що належить сплаті до бюджету. При перевірці правильності розрахунку суми податку на прибуток ревізор керується чинними нормативними документами з питань оподаткування, а також переліком пільг, які надаються суб'єктам підприємницької діяльності при обчисленні податків.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається зменшенням валового доходу звітного періоду на суму валових витрат та суму амортизації. контроль ревізія матеріальний оборотний

Валовий дохід - загальна сума доходів платника податку від всіх видів діяльності.

Валові витрати виробництва і обігу платника податку - це компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбані або виготовлені для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

Амортизація основних фондів і нематеріальних активів - поступове віднесення витрат на відновлення їх вартості, спрямоване на зменшення прибутку у межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених податковим законодавством;

4) визначення і розподіл чистого прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства; чистий прибуток підприємства визначається ревізором як різниця між балансовим прибутком, який оподатковується, і величиною податків з урахуванням пільг. Напрями використання чистого прибутку визначаються підприємством самостійно. Державний вплив на вибір напрямів використання чистого прибутку здійснюється через податки, податкові пільги, а також економічні санкції. У випадках, передбачених законодавчими актами або статутом підприємства, частина чистого прибутку передається у власність членів трудового колективу підприємства. Розмір цього прибутку і порядок його розподілу визначаються радою (правлінням) підприємства. Сума прибутку, що належить члену колективу, утворює його внесок до фондів підприємства.

Ревізійний контроль використання оборотних коштів

У процесі контролю фінансового стану підприємства насамперед перевіряється достовірність даних про наявність коштівпідприємства, відображених у бухгалтерському балансі на звітну дату (квартал, півріччя, дев'ять місяців, рік), які беруться для розрахунку обігу коштів.

У балансі підприємства відображаються такі показники наявності активів, які використовуються ревізором при дослідженні використання оборотних коштів: основні засоби, нематеріальні активи, незавершені капітальні інвестиції, довгострокові фінансові інвестиції тощо. Основні засоби відображаються в балансі за фактичними витратами на їх придбання, спорудження, що становить їх первісну вартість, але во-на коригується на суму зносу основних засобів, що показують у активі балансу окремою статтею. Нематеріальні активи - це придбані підпри-ємством права користування землею, водою, іншими природними ре-сурсами, промисловими зразками, товарними знаками, об'єктами промислової та інтелектуальної власності та інші аналогічні майнові права. Нематеріальні активи відображаються у балансі в сумі витрат на придбання і доведення їх до стану, в якому вони придатні для використання за призначенням. Вартість нематеріальних активів погашається спи-санням на витрати виробництва та обігу відрахувань за нормами, визначеними відповідно до строку їх використання. Кінцевий результат діяльності підприємства в балансі показується прибутком або збитком.

Для ревізії використання оборотних коштів вивчають такі джерела інформації: Баланс (ф. № 1); Звіт про фінансові результати (ф. № 2); Звіт про рух грошових коштів підприємства (ф. № 3).

Насамперед за даними активу балансу ревізор визначає наявність оборотних засобів підприємства. Далі необхідно перевірити виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, готову продукцію, товари, витрати обігу на залишок товарів, інші запаси і витрати. По кожному з названих ресурсів у балансі подають фактичну їх наявність, яку зіставляють із розрахунками нормативів, розроблених підприємством при складанні плану економічного і соціального розвитку на календарний рік.
Під час ревізії застосовуються документальні методичні прийоми для встановлення конкретних винуватців негативних явищ, визначаються розміри збитків, причини безгосподарності.

Узагальнення результатів ревізійного контролю фінансового стану підприємства

Заключною стадією контролю фінансового стану є систематизація і групування результатів контролю, одержаних у процесі ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства. При цьому складається аналітична таблиця по розділах балансу доходів і видатків (фінансового плану), в якій подаються планові і звітні показники виконання фінансового плану підприємства. Проте в балансі доходів і видатків не відображаються такі важливі показники фінансової діяльності, як використання оборотних коштів не за призначенням, дотримання нормативів матеріальних запасів, їх завищення, кредити банків, розрахункові взаємовідносини та інші показники. Тому доцільно провести групування і зіставлення позапланових вкладень в оборотні кошти, з одного боку, а позапланові джерел їх покриття - з іншого.

Позапланові вкладення в оборотні кошти негативно впливають на фінансовий стан підприємства, винятком є лише кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунку в банку. Джерела покриття позапланових оборотних коштів бувають економічно обґрунтовані і необґрунтовані.
Економічно обґрунтовані джерела - це залишок власних оборотних коштів, невикористання нормативу виробничих запасів, непрострочена кредиторська заборгованість, невикористані залишки спеціальних фондів.
Економічно необґрунтовані джерела - це всі види простроченої заборгованості, а також нестачі, розтрати, крадіжки, різні претензійні суми, незаплановані вилучення власних оборотних коштів у різні активи, не пов'язані з основною діяльністю підприємства.

Ревізор, узагальнюючи подані розрахунки, повинен дати інтегральну оцінку фінансової стабільності і платоспроможності підпри-ємства. Зокрема, він має визначити у своєму висновку такі показники: кредитоспроможність підприємства - можливість своєчасно і повністю розрахуватися за своїми зобов'язаннями; ліквідність балансу - покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у гроші відповідає строку погашення зобов'язань; ліквідність активів - величина, обернена часу, необхідного для перетворення їх у грошові активи. Чим менше часу, необхідного для того, щоб цей вид активів перетворився у гроші, тим вища його ліквідність. Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розташованих у порядку зменшення ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими за строками їх погашення і розташованими у порядку зростання строків.

Залежно від ступеня ліквідності, активи підприємства поділяють на такі групи: найбільш ліквідні - кошти підприємства і поточні (короткострокові) фінансові інвестиції (цінні папери); які швидко реалізуються - дебіторська заборгованість та інші активи, які визнача-ються відніманням від підсумку розділу II активу балансу величини найбільш ліквідних активів; активи, що повільно реалізуються: статті розділу II активу балансу, за винятком “Витрати майбутніх періодів”, а також статті “Довгострокові фінансові вкладення” розділу І активу балансу (зменшуються на величину вкладень до статутних фондів інших підприємств); активи, що важко реалізуються статті розділу І балансу “Основні засоби”, “Нематеріальні активи” тощо.

Пасиви балансу групуються за ступенем їх оплати за календарними періодами.

Зіставлення найбільш ліквідних коштів і швидко реалізовуваних активів з найбільш терміновими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дає змогу визначити поточну ліквідність. Порівняння активів, які повільно реалізуються, з довго і середньостроковими пасивами відображає перспективну ліквідність.

Поточна ліквідність свідчить про платоспроможність підприємства на найближчий період. Перспективна ліквідність є прогнозом платоспроможності на підставі порівняння майбутніх надходжень і платежів.

Ревізія фінансового стану підприємства завершується розробкою конкретних організаційно-технічних заходів щодо оздоровлення економічного клімату підприємства в цілому і окремо по кожному під-розділу, а також вживанням запобіжних санкціонованих заходів щодо виявлених порушень.



Тестові завдання

1. Перший етап здійснення фінансово-господарського контролю:

а) планування

б) дослідження діяльності об'єкту контролю

в) узагальнення результатів

Планування є першим і найбільш важливим етапом організації контролю, оскільки від нього здебільшого залежать раціональне використання кадрового потенціалу служби, ефективність і результативність контролю, а також оперативне реагування на його результати.

2. Інформаційно-законодавча база, яка забезпечує досягнення необхідного

результату при проведенні фінансово-господарського контролю - це

а) засоби фінансово-господарського контролю

б) джерела інформації фінансово-господарського контролю

в) законодавча база

Засоби фінансово-господарського контролю -- інформаційно-законодавча база, яка забезпечує досягнення необхідного результату під час проведення фінансово-господарського контролю.

3. Програма фінансово-господарського контролю складається :

а) в одному примірнику

б) в двох примірниках

в) в п'яти примірниках

Програма фінансово-господарського контролю складається в двох примірниках. Форма Програми залежить від форми здійснення фінансово-господарського контролю.



Практичне завдання

Умови завдання: необхідно здійснити фінансово-господарський контроль в формі аудиту за діяльністю будівельної фірми „Кімната” та транспортного підприємства „Автосвіт”.

Завдання 1. Складіть Програму аудита, яка б включала тільки специфічні питання аудиторської перевірки для кожного об'єкта контролю.

Програма незалежного аудиту

№ з\п	Перелік аудиторських процедур	Виконавець	Метод перевірки	Примітки аудитора
Будівельна фірма «Кімната»
1.	Перевірка розрахунку собівартості робіт	Остапенко А.С.	Суцільна	-
2.	Перевірка наявності ліцензій та дозволів	Остапенко А.С.	Суцільна	-
3.	Перевірка порядку проведення інвентаризації будівельних матеріалів	Остапенко А.С.	Вибіркова	-
4.	Перевірка правильності обліку споруд	Остапенко А.С.	Вибіркова	-
Транспортне підприємство «Автосвіт»
1.	Перевірка відображення основних засобів	Остапенко А.С.	Вибіркова	-
2.	Перевірка обліку запасів третього рівня	Остапенко А.С.	Вибіркова	-
3.	Перевірка правильності застосування рахунку 23	Остапенко А.С.	Вибіркова	-
4.	Перевірка витрат	Остапенко А.С.	Вибіркова	-
5.	Перевірка фінансового результату	Остапенко А.С.	Вибіркова	-

Завдання 2. Водій підприємства „Автосвіт” Сидоренко О.О. витрачає на службовому автомобілі 15 літрів палива на 100 км. пробігу. Це майже вдвічі перевищує норму витрати палива для цієї марки авто. Які процедури може провести аудитор, щоб виявити факт порушення Сидоренко?

Відповідь: Щоб виявити факт порушення аудитор має провести перевірку маршрутних листів, переглянути норму витрат палива, та контрольний замір палива.

Завдання 3. Будівельна організація „Кімната” в кошторисній документації визначила загальну суму будівництва жилого будинку по вулиці Гоголя 78 у розмірі 78 млрд. грн. на замовлення органів місцевого самоврядування. Але, у зв'язку з подорожчанням будівельних матеріалів, суму по факту було підвищено до 91,567 млрд. грн. Документально це оформлено не було, але й претензій до будівельного підприємства висунуто також не було. Проаналізуйте ситуацію, обґрунтуйте висновки.

Відповідь: Будівельна організація могла збільшити суму будівництва з урахуванням накладних витрат, засобів на будівництво і розбору тимчасових споруд тощо. При цьому, будівельна організація не відобразила фактичну вартість будівництва документально.

Завдання 4. Беручи до уваги виявлені порушення (завдання 1, 2, 3), надайте за їх результатами висновки з боків і аудитора, і ревізора.

Аудиторський висновок

Аудитором Остапенко А.С. була проведена перевірка будівельної фірми. В ході проведення аудиту були знайдені наступні порушення:

1. Будівельна фірма збільшила суму будівництва з врахуванням накладних витрат, засобів на зведення і розбирання тимчасових будівель, додаткових витрат.

2. Будівельна організація не відобразила фактичну вартість будівництва жілового удома в документації.

Дані помилки мають істотний характер, тому бухгалтерський облік не можна вважати достовірним.



Література

1. Атанасян Г. А., Голубятников С. П. Судебная бухгалтерия: Учебник. - М.: Юрид. лит., 1989. - 352 с.

2. Білуха М. Т. Теорія фінансово-господарського контролю: Підручник. - К.: Вища школа, 1994.

3. Белуха Н. Т. Контроль и ревизия в отраслях народного хозяйства. - М.: Финансы и статистика, 1992.

4. Белуха Н. Т. Ревизия и контроль в торговле. - М.: Экономика, 1998.

5. Бутинець Ф. Ф. Контроль і ревізія. - Житомир, 2000.

6. Вітвіцька М. О. Контроль і ревізія. - К., 1999.

7. Егорова С. К. Контроль и ревизия в бытовом обслуживании. - М.: Финансы и статистика, 1990.

8. Завгородній В. П., Савченко В. Я. Бухгалтерський облік, контроль і аудит в умовах ринку. - К.: БМУ Інформ, 1995.

9. . Закон України “Про підприємство”, затверджений постановою Верховної Ради від 6.03.91 № 14 із змінами і доповненнями.

10. Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність”, прийнятий Верховною Радою від 16.07.99 № 996.

11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87.

12. затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87.

13. Кодекс законів про працю України. - К.: Українська видавнича група, 1995.

14. Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, прийнятий Верховною Радою України 26.01.93 // Голос України. - 1993. - № 39.

15. Закон України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про захист прав споживачів”, прийнятий Верховною Радою України 15.12.93 // Голос України. - 1993. - № 8.

16. Закон України “Про державну податкову службу в Україні”, прийнятий Верховною Радою України 24.12.93 // Голос України. - 1994. - № 26.

17. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 № 116.

18. Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.96 № 473 // Баланс. - 1996. - № 41.

19. Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджене постановою Кабінету Міністрів від 23.04.96 № 452.

20. Типове положення про склад витрат і обліку їх планування і розподілення у торговельній діяльності, затверджене постановою Кабінету Міністрів від 18.03.96 № 334.

21. Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості будівельно-монтажних робіт, затверджене постановою Кабінету Міністрів від 9.02.96 № 186 // Галицькі контракти. - 2001. - № 15.

22. Інструкція про порядок проведення ревізії, перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні, затверджена наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 3.10.97 № 121.

23. Атанасян Г.А., Голубятников С.П. Судебная бухгалтерия: Учебник. - М.: Юрид. лит., 1989. - 352 с.

24. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю: Підручник. - К.: Вища школа, 1994.

25. Белуха Н.Т. Контроль и ревизия в отраслях народного хозяйства. - М.: Финансы и статистика, 1992.

26. Белуха Н.Т. Ревизия и контроль в торговле. - М.: Экономика, 1998.

27. Бутинець Ф.Ф. Контроль і ревізія. - Житомир, 2000.

28. Вітвіцька М.О. Контроль і ревізія. - К., 1999.

29. Егорова С.К. Контроль и ревизия в бытовом обслуживании. - М.: Финансы и статистика, 1990.

30. Завгородній В.П., Савченко В.Я. Бухгалтерський облік, контроль і аудит в умовах ринку. - К.: БМУ Інформ, 1995.

31. Казарина А.Х. Выявление скрытых хищений путем ревизий и проверок, организуемых в процессе осуществления общественного надзора прокуратуры // Выявление скрытых хищений. - М., 1981.

32. Камлик М.І. Особливості обліку і використання обліково-бухгалтерських документів при виявленні та розслідуванні корисних злочинів у галузях економіки // Судова бухгалтерія. - К., 1995. - 256 с.

33. Криницкий Р.И. Контроль и ревизия в условиях автоматизации бухгалтерского учета. - М.: Финансы и статистика, 1990.

34. Лисенко В.В. Расследование уклонений от уплаты налогов. - Х.: Консум, 1997. - 192 с.

35. Матусовский Г.А. Методика расследования хищений. - К., 1988.

36. Мельник П. и др. Расследование преступлений в сфере экономики: Учеб.-практ. пособие. - К.: Фирма “Дия” ЛТД, 1998. - 184 с.

37. Науменко Н.Д., Новиков С.И. Расследование хищений на предприятиях общественного питания и торговли. - К.: МВД Украины, 1991.

38. Наринський А.С., Хаджієв Н.М. Контроль в умовах ринкової економіки. - М.: Фінанси і статистика, 1994.

39. Носова С.С. Економічний контроль: суть і форми прояву. - М.: Економіка, 1991.

Размещено на Allbest.ru

...