Загальна характеристика господарського обліку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Дніпропетровський державний аграрний університет

Факультет Обліку і фінансів

Кафедра Обліку та аудиту

Курсова робота

Загальна характеристика господарського обліку

Виконав:

студент

Ященко К.В.

Дніпропетровськ 2015

Зміст

Вступ

1. Концептуальні засади господарського обліку

2. Сутність господарського обліку, його історичний та суспільний характер

3. Особливості господарського обліку в різних соціальних формаціях

4. Завдання та функції господарського обліку

5. Вимоги до господарського обліку

6. Вимірники у господарському обліку

7. Види господарського обліку та їх методологічна єдність

8. Особливості формування господарського обліку в сучасних умовах переходу до ринку

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел



Вступ

Бухгалтерська наука - це динамічна система знань, які розкривають нові явища в суспільстві і природі з метою використання їх у практичній діяльності людей.

Історія розвитку господарського обліку показує, що він являє собою самостійну галузь наукових знань, яка має певні системоутворюючі ознаки і є частиною системи економічних наук.

Господарський облік є самостійною прикладною економічною наукою і певною галуззю практичної суспільної діяльності. Це зумовлено тим, що господарський облік накопичує, групує і систематизує факти господарської діяльності, є досконалою інформаційною базою управління підприємством. Застосування методичних прийомів аналізу та аудиту дає змогу за даними бухгалтерського обліку розкрити причинно-наслідкові результати господарської діяльності, активізувати та прогнозувати цю діяльність.

Господарський облік як наука і практична діяльність тісно пов'язаний з цілою сукупністю фундаментальних і прикладних дисциплін.

Формування економічних відносин у напрямі ринкових перетворень в Україні відбувається в різних сферах діяльності. У цей же час правильно визначитись не тільки стосовно організаційних і практичних заходів, але і в методологічних питаннях формування обліку.

Аналіз вдосконалення досвіду дозволяють розвивати і обґрунтовувати методологічні заходи побудови системи обліку.

Закон "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" за яким сьогодні слід працювати, а також прийняте положення (стандарти) містять багато нових незвичних термінів і понять, їх слід засвоїти власникам та працівникам підприємств, бухгалтерам-практикам та студентам.

Зрозуміло, що з реформуванням бухгалтерського обліку проблема обліку не буде вичерпана, адже умови і події змінюються бурхливіше, ніж у стабільній економіці.

Господарський облік є одним з елементів матеріальної культури людства. Вдосконалюючись разом з виробництвом, він розвивається як функція управління ним. Зародившись в досить в давні часи, облік в своєму історичному розвитку пройшов ряд стадій. Вивчення попередніх стадій розвитку і предмету обліку необхідно для його подальшого активного удосконалення.

Роль обліку є дуже великою, адже облік є одним з найважливіших засобів отримання інформації і основою раціонального управління. Як говорили мудреці: «Якщо облік виник одного разу, то він існуватиме завжди». Метою курсової роботи є висвітлення теми: «Характеристика господарського обліку», необхідність обговорення цієї теми в нинішній час. Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що вивчення основних засад господарського обліку є вкрай важливим завданням для розуміння принципів, завдань, функцій і вимог бухгалтерського обліку.

Невід'ємною складовою розвитку ринкових відносин в Україні є адекватне відображення (облік) господарської діяльності суб'єктів господарювання. Його зміст і завдання обумовлені способом виробництва, рівнем розвитку продуктивних сил та станом виробничих відносин.

Завданням курсової є розкрити історичні аспекти розвитку господарського обліку, порядок його ведення, розвиток автоматизації на сучасному етапі, поняття господарського обліку та його завдань, функцій, принципів, основні вимоги до обліку.

Об'єктом дослідження виступає господарський облік як інформаційний процес.

Предметом дослідження є складові господарського обліку, його особливості організації та завдання.



1. Концептуальні засади господарського обліку

Основним призначенням сфери господарського обліку є виробництво суспільне необхідного продукту. Створення цього продукту відбувається в процесі виробництва. Для забезпечення виробництва має здійснюватися процес постачання необхідними предметами праці (сировиною, матеріалами тощо). За виробництвом продукції відбувається процес її реалізації. Всі три процеси взаємопов'язані і взаємозумовлені, постійно змінюють один одного і на підприємстві відбувається безперервний кругообіг господарських засобів. Бухгалтерський облік, відображуючи господарські процеси, забезпечує інформацію, необхідну для управління цим кругообігом.

Процес виробництва належить до основної фази кругообігу господарських засобів; у ньому відбувається створення матеріальних благ. У процесі виробництва відбувається споживання предметів праці (сировини, матеріалів, палива тощо) і засобів праці (у формі їх зносу), а також живої праці робітників (у формі оплати праці). Затрати праці у вартісному вимірнику (нарахованої оплати праці) поряд з вартістю спожитих засобів праці і предметів праці включаються до собівартості випущеної готової продукції. Отже, в господарському обліку відображається як процес виробничого споживання, з одного боку, так і процес створення продуктів праці -- з іншого боку.

Вартість заново створеного продукту відрізняється від вартості продуктів, з яких він створений, не тільки якістю і призначенням, а й збільшеною вартістю, оскільки крім вартості спожитих засобів виробництва до неї входить нова вартість, створена працею робітників -- національний дохід.

Об'єктами бухгалтерського обліку в процесі виробництва с затрати підприємства на виробництво продукції, що дає змогу визначити її собівартість, а також обсяг виготовленої продукції (в натуральних і вартісному вимірниках).

Дві інші фази кругообігу засобів (постачання виробничих запасів і реалізація готової продукції) відбуваються у сфері обігу. Обіг залежить безпосередньо від виробництва і водночас має певне самостійне значення: він є сполучною ланкою між виробництвом і споживанням [3].

У процесі постачання підприємство витрачає грошові кошти,а натомість придбаває у постачальників предмети праці, необхідні для виробництва продукції.Об'єктами бухгалтерського обліку в процесі постачання є затрати на цей процес (що дає змогу визначити фактичну собівартість придбаних виробничих запасів), обсяг придбаних предметів праці (в натуральних і вартісному вимірниках), а також розрахунки з постачальниками та іншими підприємствами й організаціями, які виникають у процесі постачання [6].

Процес реалізації полягає у передачі готової продукції, створеної у процесі виробництва, споживачам (покупцям). Така передача здійснюється шляхом купівлі-продажу за укладеними угодами. Внаслідок реалізації підприємство одержує від покупців грошові кошти (виручку від продажу), але в більшому розмірі, ніж їх було витрачено на виробництво і реалізацію продукції на суму чистого доходу (прибутку), що входять до відпускної (продажної) вартості продукції. Отже, прибуток, створений у процесі виробництва, набуває грошової форми у процесі реалізації. Реалізація, завершуючи виробничий процес, забезпечує відновлення і розширення виробництва.

Отже, бухгалтерський облік відображає не тільки господарські процеси, а й їх результати.

У процесі кругообігу господарські засоби постійно змінюють, свою форму: у процесі постачання вони із грошевої форми перевтілюються у виробничі запаси; у процесі виробництва предмети праці (під дією засобів праці і самої праці) набувають форми продуктів праці; у процесі реалізації продукти праці (готова продукція) набувають знову грошової форми.

Перехід засобів підприємства з однієї форми в іншу називається кругообігом господарських засобів.

У ланках невиробничої сфери (державне управління, оборона країни, освіта, культура, охорона здоров'я тощо) до об'єктів бухгалтерського обліку належать бюджетні асигнування (виділені із бюджету кошти для здійснення їхньої діяльності) і контроль за правильністю їх використання.

Таким чином, господарські засоби і процеси, пов'язані з виробництвам і обігом суспільного продукту, а також його невиробничим споживанням, є конкретними об'єктами бухгалтерського обліку і у своїй сукупності складають його предмет.

2. Сутність господарського обліку, його історичний та суспільний характер

Поняття облік у широкому розумінні означає спостереження, вимірювання та реєстрацію певних природних і суспільних явищ. Для людей важливим є облік того, що впливає на суспільство, й об'єктом особливої уваги є господарська діяльність, основу якої становить виробництво матеріальних благ.

Господарська діяльність -- це будь-яка діяльність, що пов'язана з виробництвом, обміном і споживанням матеріальних і нематеріальних благ.

Суб'єктами господарської діяльності є фізичні та юридичні особи. Фізичними особами є громадяни країни та інших держав, юридичними особами -- підприємства, організації й установи, їхня діяльність в Україні регулюється чинним законодавством.

Господарський облік здійснюють як фізичні, так і юридичні особи.

Юридичні особи -- суб'єкти господарської діяльності є обліковими одиницями, які мають окрему систему бухгалтерського обліку і складають встановлену звітність із дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Господарський облік історично зумовлений; виник і розвивався разом із господарською діяльністю людини. У XV ст. з'явилися перші друковані праці з правил ведення обліку, автором однієї з яких був Лука Пачолі (1445--1515), відомий як родоначальник бухгалтерії. Його книга "Трактат про рахунки і записи" є першою працею з бухгалтерського обліку. Із розвитком продуктивних сил і виробничих відносин у різних соціально-економічних формаціях облік адаптувався до вимог суспільства і в результаті сформувався як прикладна економічна наука [15].

Метою господарського обліку є адекватне відображення фактів господарської діяльності, надання повної і правдивої інформації для прийняття рішень.

Зміст господарського обліку пізнають через його стадії (етапи):

- спостереження;

- вимірювання;

- реєстрацію;

- групування;

- узагальнення.

Кожному з названих етапів (стадій) технології обліку відповідає певний набір способів і прийомів (методологія): документація та інвентаризація, оцінка і калькуляція, регістри, рахунки і подвійний запис, баланс і звітність,

Господарський облік завжди за своїм призначенням забезпечує інформацією процес управління та його апарат, оскільки господарський облік у широкому розумінні є функцією управління, поряд із плануванням (бюджетуванням), контролем, аналізом і прогнозуванням.

Для відображення господарських засобів і процесів, що здійснюються на підприємстві, їхніх кількісних і якісних характеристик, в обліку застосовують різні вимірники:натуральний, трудовий, грошовий.

Натуральні вимірники забезпечують кількісне і якісне відображення облікових об'єктів в одиницях ваги, об'єму, площі, потужності тощо. Вони мають свої переваги і недоліки. Без натуральних вимірників не можна скласти виробничий план з номенклатури виробів, проаналізувати використання матеріальних ресурсів, балансів. Проте натуральні вимірники можна застосовувати лише для обліку однорідних об'єктів, їх не можна узагальнювати, використовуючи різні одиниці виміру.

Трудові вимірники використовують для визначення затраченої праці в одиницях робочого часу -- днях, годинах, хвилинах. За їх допомогою у поєднанні з натуральними встановлюють і контролюють норми виробітку, визначають продуктивність праці, обчислюють фонд робочого часу й оплати праці.

Грошовий вимірник застосовують для узагальнення, обчислення вартості об'єктів обліку. Цей вимірник використовують при плануванні та обліку процесів виробництва й обігу, для визначення результатів і рентабельності діяльності, здійснення розрахунків між підприємствами, організаціями, установами. Як і натуральний, грошовий вимірник має певні переваги і недоліки.

Застосування в обліку всіх трьох вимірників у взаємозв'язку забезпечує повне і різнобічне відображення обліковуваних об'єктів, отримання узагальненої інформації щодо діяльності як окремого підприємства, галузі, так і економіки країни в цілому [13].

Перші наукові праці з обліку з'явилися в Італії.

Перші історичні свідчення про бухгалтерію, яка велася методом подвійного запису, датовані 1340 р., -- це були облікові книги генуезької комуни, які повністю збереглися до наших днів.

Про існування подвійного обліку згадувалось ще в XIV ст., зокрема, в 1391 р. італійський історик Т. Зербі писав, що сума за кожною господарською операцією записувалась двічі. Відтак у 1458 р. купець Б. Котрульї в книзі "Про торгівлю і досконалого купця" помістив розділ про подвійну бухгалтерію. Оскільки ця книга була опублікована тільки в 1573р., автором подвійної бухгалтерії вважається Лука Пачолі.

У 1494 р. виходить у світ перша друкована книга Луки Пачолі „Сума арифметики і геометрії, вчення про пропорції, відносини", один з розділів якої -- „Трактат про рахунки і записи" був практичним посібником з вивчення бухгалтерії, яка базується на принципі подвійного запису. Послідовниками Л. Пачолі були Дж. К. Кардано, Д, Мангіні, А. Казанова, А. ді Пієтро, Л. Флорі.

Таким чином, облік був визнаний наприкінці XV ст. (1494 р.), а у 1994 р. світова громадськість, вчені-економісти з різних країн відзначали в Санкт-Петербурзі з ініціативи журналу "Бухгалтерський облік" історичну дату -- 500 років як побачила світ книга Луки Пачолі "Трактат про рахунки і записи". Отже, Лука Пачолі заклав основи науки про бухгалтерський облік.

Розвиток обліку на українських землях

На українських землях в усі часи питанням господарського обліку приділялась значна увага.

За часів Ярослава Мудрого власність князя і держави ототожнювалась. Ведення обліку безпосередньо підпорядковувалося печатнику, який був начальником княжої канцелярії, укладав княжі грамоти, мав на збереженні княжу печатку.

Із поширенням християнства при монастирях створювалися школи, видавалися книги, розвивалася наука, зокрема математика -- основа обліку. Облік в монастирях був організований за принципом камеральної форми, вівся несистематично, в записах переважала проста бухгалтерія, подвійний запис майже не застосовувався; в окремих касових журналах реєструвались прибуткові та видаткові операції.

В економічному розвитку країни значну роль відіграло козацтво, яке виникло в XV столітті. Облік майна, доходів і витрат у Запорізькій Січі вів скарбник січового скарбу (шафар) та його підлеглі: два шафари, два підшафарії та кантаржей (хранитель мір і ваг). Доходи і видатки у спеціальних книгах обліковував скарбник та його підлеглі. Окремо велася книга обліку касових операцій та матеріальних цінностей. В ужинних та обмолотних книгах відображання збір врожаю, в „столовій книзі" - списання продуктів. Наприкінції року складали звіт, який подавався кошовому отаманові та Козацькій Раді. З початку XVI і до середини XVII століття в Україні панували ідеї італійської бухгалтерської школи, зокрема, добре відомі були праці Л.Пачолі та В.Петрулі, які широко використовувалися в практиці [11].

Під час колоніального панування в Західній Україні Австро-Угорської імперії та на сході Російської імперії значним був вплив німецької бухгалтерської школи.

У 1800 році у Росії був затверджений Банкрутський статут, що регламентував систему бухгалтерського обліку. Згідно з цим статутом обов'язковими для використання були товарна, касова та розрахункова книги.

У XX столітті розвиток бухгалтерського обліку в Україні тісно переплітався з його розвитком у державах, до складу яких входили українські землі. Вагомий внесок в розвиток бухгалтерського обліку на українських землях належить товариству „Просвіта", яке пропагувало, зокрема, впровадження української мови у діловодство та застосування різних видів документів.

Наукові дослідження у 20-х роках XX ст. стосувалися історії бухгалтерського обліку, облікової політики, стандартів та загальних питань звітності, методології наукових досліджень. В 1932 році створено Центральне управління народногосподарського обліку СРСР - ЦУНГО, що було єдиним органом управління соціалістичним обліком.

З набуттям Україною незалежності почалися серйозні перетворення в економіці держави, що відобразилися на реформуванні бухгалтерського обліку. Постановою КМУ від 20.10.1998 року затверджено Програму реформування системи бухгалтерського обліку. Основним завданням реформування бухгалтерського обліку було приведення його у відповідність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Реформування системи бухгалтерського обліку -- це його перебудова за такими напрямами:

- створення нормативної бази, тобто відповідних положень (стандартів) на базі законодавче закріплених принципів ведення бухгалтерського обліку;

-- затвердження національного плану рахунків та інструкції щодо його застосування;

методичного забезпечення необхідними інструкціями, вказівками, коментарями;

-- кадрового забезпечення (підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації фахівців з бухгалтерського обліку);

-- розробки нових форм і методів обліку, перегляду первинних документів відповідно до нових положень (стандартів);

-- активного співробітництва з міжнародними спеціалізованими професійними організаціями.

16 липня 1999 року прийнято Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Ця дата неофіційно вважається професійним святом бухгалтерів -- Днем бухгалтера.

У контексті цього Закону наказами Мінфіну затверджено 27 положень (стандартів) бухгалтерського обліку, склад фінансової звітності з примітками до неї, План рахунків та реєстри бухгалтерського обліку, спрощену фінансову звітність і План рахунків для суб'єктів малого підприємництва.

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку П(С)БО -- це нормативно-правові акти, що регулюють ведення обліку окремих його об'єктів, зокрема: основних засобів, запасів, нематеріальних активів, витрат, доходів, зобов'язань, дебіторської заборгованості, фінансових інвестицій, формування фінансової звітності тощо. В Національних П(С)БО дотримано вимоги міжнародних стандартів з урахуванням економічних, правових, податкових особливостей та традицій нашої держави [22].



3. Особливості господарського обліку в різних соціальних формаціях

Кожна країна починала нову фазу свого розвитку по-своєму. Але те, що було вже винайдене, кожна країна впроваджувала в своє господарське життя. Не була винятком і система бухгалтерського обліку, яку, зрозуміло, скрізь пристосовували до умов і особливостей конкретної держави, галузей виробництва та сфер господарської діяльності. У зв'язку з цим періоди становлення й розвитку господарського обліку майже точно відповідають суспільно-економічним формаціям, а саме:

1) зародження господарського обліку в первіснообщинному ладі;

2) господарський облік за рабовласництва;

3) господарський облік доби феодалізму;

4) господарський облік капіталістичних країн;

5) облік у дореволюційній Росії;

6) соціалістичний облік;

7) формування нових засад бухгалтерського обліку в незалежній Україні.

Проте щодо визначення конкретних етапів у межах цих великих періодів, учені одностайної думки і досі не мають. Починаючи з другої половини XIX і майже до кінця XX століття, розвиток господарського обліку, на думку різних науковців, охоплював від двох до семи етапів. Так, К. Родбертус (1870) виділяв лише два етапи обліку-- докапіталістичний і капіталістичний; два етапи виділяв і О. П. Рудановський (1925) -- статистичний і бухгалтерський; по чотири етапи називали Дж. Чербоні (1873) -- стародавній світ, епоха комерційної арифметики, становлення подвійної бухгалтерії, виникнення та розвиток наукової бухгалтерії - - та Л. Сей (1883) - - до-письмовий, уніграфічний, діграфічний, логісмографічний.



Також чотири етапи виокремлював академік НАН України М. Г. Чумаченко(1997):

- з моменту виникнення товарно-грошових відносин до кінця XVIII ст.;

- кінець XVIII -- кінець XIX ст.;

- кінець XIX -- середина XX ст.; -- з середини XX ст. до наших днів.

Відомі російські вчені А. І. Лозинський, В. М. Нікітін, В. А. Сі-дельников, А. К. Зибін, В. Г. Шишкін бачили шість етапів розвитку обліку:

-- господарський облік первісного ладу;

-- облік рабовласницького ладу;

-- облік феодального ладу;

-- облік домонополістичного та монополістичного капіталізму;

-- розвиток соціалістичного обліку.

Такий різнобій у поглядах наочно свідчить про те, що уніфікованої, науково обґрунтованої періодизації розвитку такої складної системи, якою є бухгалтерський облік, наука ще не виробила [20].

4. Завдання та функції господарського обліку

загальний характеристика господарський облік

Завдання господарського обліку

Господарська діяльність кожного виробничо-комерційного підприємства базується на найбільш раціональному використанні матеріальних і грошових ресурсів, а також робочого часу у процесі виробництва.

Головне завдання кожного підприємства - випуск продукції, торгівля товарами високої якості з найменшими витратами. Тому основним завданням бухгалтерського обліку є: виявлення обсягу випущеної з виробництва продукції, придбаних товарів, їх реалізації, виявлення фактичних витрат з виготовлення продукції чи придбання товарів, аналіз і контроль за собівартістю виробленої продукції та її зниженням, визначення кінцевих результатів діяльності підприємства.

Виходячи з цього, основними завданнями бухгалтерського обліку є:

- додержання Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 1-6 (накази міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99 р. і № 137 від 28.05.99 р.) та ін.;

- побудова обліку на кожному підприємстві відповідно до особливостей його технології та організації виробництва, особливостей його організаційної структури;

- забезпечення наявності первинної документації щодо кожної господарської операції та своєчасної обробки первинних документів, яка б давала змогу в будь-який момент визначити кількість, терміни надходження й витрат сировини, матеріалів, палива та інших матеріальних цінностей, випуск і реалізацію готової продукції тощо, відповідність фактичних даних бухгалтерського обліку завданням;

- забезпечення повного відображення всіх витрат підприємства за їхніми складовими частинами, а також всіх доходів підприємства і повсякденне співставлення витрат з доходами, виявлення результатів кожного господарського процесу і загальних фінансових результатів діяльності підприємства;

- забезпечення обліку господарських активів, зобов'язань, капіталу та контроль за їх економним і раціональним використанням;

- контроль за станом рентабельності виробництва продукції і рентабельності підприємства;

- виявлення резервів подальшого збільшення ефективності виробництва [19] .

Функції господарського обліку

Діяльність кожного суб'єкта господарювання базується на постійному підвищенні рівня використання матеріальних і грошових ресурсів, а також трудового потенціалу підприємства.



Виходячи із вимог керівництва щодо реалізації поставлених завдань, виділяються наступні функції господарського обліку:

1) контрольна;

2) інформаційна.

Контрольна функція господарського обліку пов'язана із забезпеченням виконання планових завдань і досягнення запланованих показників діяльності підприємства шляхом здійснення їх порівняння.

Інформаційна функція господарського обліку полягає у забезпеченні керівництва як структурних підрозділів, так і підприємства в цілому інформацією, яка необхідна для здійснення контролю, планування і прийняття оперативних управлінських рішень [17].

5. Вимоги до господарського обліку

Для успішної реалізації функцій господарського обліку до нього висуваються наступні вимоги:

- порівняльність показників обліку з показниками плану;

- своєчасність обліку;

- точність і об'єктивність;

- повнота і аполітичність облікових даних;

- ясність і доступність;

- економічність обліку.

Вимога до господарського обліку щодо порівняльності показників обліку з показниками плану полягає у тому, що зібрана і узагальнена інформація повинна забезпечувати можливість контролю виконання планових завдань як у цілому по підприємству, так і у розрізі його структурних підрозділів. Поряд з тим система показників обліку будується відповідно до показників, передбачених у плані.

Забезпечення прийняття оперативних управлінських рішень неможливе без чітко організованої системи збору і обробки облікових даних, що в свою чергу висуває таку вимогу до бухгалтерського обліку, як своєчасність обліку.

Вимога до господарського обліку про точність і об'єктивність визначається необхідністю представлення правдивої і неупередженої інформації як для внутрішніх (менеджери, акціонери та ін.), так і для зовнішніх її споживачів (податкові органи, органи державної статистики і т.ін.). Треба зазначити, що за приховування доходів, а також подання недостовірної звітності, законодавством України передбачено застосування до порушників відповідних стягнень [3].

Інформація, яка надходить із первинних підрозділів до бухгалтерії підприємства, а також від обліковця до менеджера, повинна відповідати принципу повноти і аполітичності, тобто бути деталізованою в такій мірі, щоб на її основі можна було провести належний аналіз і прийняти необхідні рішення. Надмірна деталізація облікової інформації може призводити до ускладнення проведення аналізу і, як наслідок, до втрати оперативності при прийнятті тих чи інших рішень.

Вимога до господарського обліку про ясність і доступність облікової інформації для широких мас забезпечується публікацією у пресі таких звітних даних і показників діяльності акціонерного товариства, які в свою чергу дають змогу проаналізувати результати його діяльності навіть особам, які не мають спеціальної економічної освіти.

Організація збору і обробки облікової інформації на підприємстві має відповідати принципу економічності. Дана вимога забезпечується шляхом раціональної організації обліку, використанням прогресивних форм ведення обліку, застосуванням електронно-обчислювальної техніки [11].



6. Вимірники у господарському обліку

З розвитком людського суспільства все більше з'являлась необхідність у вимірюванні, реєстрації та систематизації фактів господарської діяльності. Облік поступово стає найважливішим інструментом управління.

Для відображення господарських засобів і процесів, що здійснюються на підприємстві, їхніх кількісних і якісних характеристик в обліку застосовують різні вимірники.

Для кількісного і якісного відображення господарських засобів, їх джерел, господарських процесів використовують такі види вимірників: натуральні, трудові, грошові.

Вимірники господарського обліку: натуральні, трудові та грошовий

Натуральні вимірники забезпечують не тільки кількісне відображення обліковуваних об'єктів (наприклад, виготовленої продукції), а й їхню якісну характеристику (за видами, сортами, розмірами тощо), що має велике значення для збереження господарських засобів. Натуральні вимірники дають змогу отримати інформацію про господарські засоби і процеси в їх натуральному вираженні -- в одиницях ваги, об'єму, площі, потужності та ін.

Трудові вимірники використовують для визначення кількості затраченої праці в одиницях робочого часу - днях, годинах, хвилинах. За допомогою трудових вимірників у поєднанні з натуральними встановлюють і контролюють норми виробітку, визначають продуктивність праці (наприклад, за кількістю часу, витраченого на виробництво одиниці продукції), контролюють використання робочого часу і фонду оплати праці.

На відміну від натуральних, трудові вимірники дають можливість певною мірою узагальнювати і порівнювати між собою різнорідні величини (наприклад, при визначенні показників нормування часу на виробництво продукції). Проте в умовах існування товарно-грошових відносин трудові вимірники не можуть бути узагальнюючим показником [8].

Грошовий вимірник застосовують для узагальненого відображення наявності та руху засобів (майна) підприємства, джерел їхнього формування, господарських процесів і результатів діяльності в єдиному грошовому вимірнику (національній валюті України).

7. Види господарського обліку та їх методологічна єдність

Єдина система господарського обліку на підприємстві, в галузі та державі загалом забезпечується трьома нерозривно пов'язаними видами обліку: оперативно-технічним (оперативним), статистичним і бухгалтерським .

Оперативно-технічний облік має ряд специфічних особливостей властивих тільки цьому виду обліку. Одна із важливих його характеристик -- швидкість (терміновість) отримання інформації.

Від оперативного обліку не вимагається абсолютної достовірності, оскільки оперативні дані не дають вичерпної характеристики окремих явищ, дій чи подій господарської діяльності .

Оперативно-технічний облік здійснюється безпосередньо на місці (цех, склад, ферма тощо) й забезпечує негайне спостереження та реєстрацію виконаних виробничих і комерційних операцій та інших чинників господарської діяльності підприємства, організації чи установи. Мета оперативного обліку -- швидке одержання інформації про хід виробництва, реалізацію продукції (робітчи послуг). Оперативний облік охоплює господарські і виробничі операції, що не мають безпосереднього відображення в поточному бухгалтерському обліку .

За допомогою оперативно-технічного обліку одержують дані про щоденний випуск продукції, щоденне відвантаження та реалізацію продукції, товарів, про витрати сировини та інших матеріальних цінностей, трудові витрати, додержання умов договірних поставок тощо. Дані для цього виду обліку одержують шляхом безпосереднього збереження фактів господарської та виробничо-фінансової діяльності підприємства, організацій та установ [17].

Статистичний облік -- це планомірне збирання і вивчення масових кількісних та якісних явищ і закономірностей загального розвитку за конкретних умов місця й часу (перепис наявності обладнання, визначення середньої заробітної плати працівників підприємства за категоріями працюючих, кількість і якість виробленої продукції, використання робочого часу, чисельність населення тощо. Дані про господарські та виробничі зміни статистичний облік одержує з оперативно-технічного і бухгалтерського обліку. Наприклад, за даними статистичного обліку, який використовує дані бухгалтерського обліку, можна визначити зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції (робіт і послуг), чисельність працюючих за віком, статтю, кваліфікацією тощо. Ці дані допомагають аналізувати результати різних процесів і прогнозувати подальший їх розвиток [17].

Таким чином, на основі статистичного обліку визначаються кількісні і якісні показники роботи кожного підприємства. Виходячи з викладеного вище, статистичний облік являє собою систему вивчення, узагальнення і контролю за масовими явищами, що мають загальнодержавний характер [17].

Бухгалтерський облік відображує господарську діяльність окремих підприємств, організацій і установ. Важливою особливістю бухгалтерського обліку є те, що господарські явища (чинникигосподарської діяльності: дії і події), які виражаються в натуральних і трудових вимірниках, обов'язково узагальнюються угрошовому вимірнику. Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік -- це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень [17].

На відміну від інших видів господарського обліку, бухгалтерський облік забезпечує суцільну реєстрацію всіх господарських операцій документами первинного обліку. Важливою особливістю бухгалтерського обліку є те, що він відображує господарські операції систематично і послідовно, в міру їх здійснення, що забезпечує суцільне і безперервне спостереження за виконанням господарських процесів. Цим бухгалтерський облік і відрізняється від оперативного і статистичного, які використовують метод часткового (вибіркового) спостереження [17].

Отже, бухгалтерський облік є системою безперервного, суцільного, документально обґрунтованого і взаємопов'язаного відображення всіх активів підприємства (ресурси, контрольовані підприємством як результат минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому1), джерел їх утворення і процесів в узагальненому грошовому вимірнику для контролю за господарською діяльністю підприємства.

Всі три види обліку -- оперативний, статистичний і бухгалтерський -- тісно взаємопов'язані, доповнюють один одного й утворюють єдину систему обліку, яка ґрунтується на єдності предмета, мети, завдання, методології, державного регулювання.

Зазначимо, що поряд з розглянутими видами господарського обліку в державах світової співдружності та в Україні мають місце податковий, регулятивний і креативний облік.

Слід чітко розмежувати бухгалтерський і податковий облік, оскільки податковий облік забезпечує податкові регулювання органами ДПА (державна податкова адміністрація) через подання податкових декларацій (на прибуток, з ПДВ -- податок на додану вартість, з акцизу та ін.) в рамках чинних законів.

Креативний облік. Елементи креативного обліку (creative accounting) зустрічаються ще в ХІХ столітті. Вже тоді шляхом створення резервів бухгалтери-практики почали приховувати прибуток. Креативний підхід особливого поширення набув у бухгалтерському обліку з виходом на арену бухгалтерських товариств, яким властиве відокремлення власності від управління і,

як наслідок, суперечливі інтереси власників і управлінців. Передумовою його посилення були відсутність облікових стандартів і законодавчих актів [5].

Нині захист інтересів інвесторів і власників регламентовано стандартами та нормами права. Однак з виникненням більш складних методів ведення бізнесу випадки застосування креативних методів обліку зустрічаються не рідко. Так, Ф. Л. Гріффіте (США) зазначає, що майже всі компанії країни здійснюють махінації з прибутком [5].

Креативний облік є позитивним тоді, коли використовується без прямого порушення законодавства для відображення основних тенденцій у зміні вартості бізнесу і достовірної картини стану справ, особливо, якщо не існує інших методів відображення в обліку нової операції. У противному разі -- це припасування звітн ості підприємства до більш вигідного відображення його діяльності для акціонерів, інвесторів та інших зацікавлених осіб. За таких умов це метод, який відображує скоріше бажаний, ніж фактичний стан підприємства. Він використовується недобросовісними управлінцями з метою введення в оману інвесторів, кредиторів, банкірів та інших користувачів фінансової звітності. У цих випадках для характеристики креативного обліку часто використовуються такі вирази, як «підтасування», «припасовування рахунків», «косметична звітність» та «оформлення вітрини» [5].

Проблема креативного обліку пов'язана з питанням професійної етики. Подання достовірних звітних показників з визнанням переваги економічної сутності над юридичною формою для бухгалтера є професійним і моральним обов'язком. З цієї точки зорурівень застосування креативного обліку прямо залежить від етичної позиції бухгалтера [5].

Бухгалтерський облік як соціально сформована дисципліна за своєю природою є творчим. Проте з відокремленням власності від управління, а також із зростанням масштабів підприємств інвесторам (в т. ч. потенційним) слід надати захист. З точки зору ведення бухгалтерського обліку принципи, концепції і стандарти потрібні для забезпечення його узгодженості і одноманітності.

Щоб досягти виконання загальноприйнятих принципів чи концепцій, треба прийняти професійні або правові певні норми і правила. Ці заходи не обов'язково повністю ліквідують креативний підхід до обліку, але приведуть до скорочення його масштабів і наслідків [5].

У сучасних умовах розвитку економіки України всі види обліку (оперативний, бухгалтерський, управлінський і статистичний) тісно взаємопов'язані, доповнюють один одного і утворюють єдину систему народногосподарського обліку. Такий взаємозв'язок між цими видами обліку забезпечується застосуванням єдиної первинної документації. Всі види господарського обліку взаємодіють між собою єдністю свого предмета, метою спільністю завдань. Єдність системи обліку в державах світової співдружності полягає в тому, що окремі його види доповнюють один одного.

8. Особливості формування господарського обліку в сучасних умовах переходу до ринку

Ринок -- це сукупність соціально-економічних відносин у сфері обміну, за допомогою яких здійснюється реалізація товарної продукції і остаточно визнається суспільний характер праці, що в ній міститься. Розвиток конкуренції, в свою чергу, примушує товаровиробників постійно впроваджувати різноманітні організаційно-технологічні, технічні нововведення з метою поліпшення якості продукції та зменшення витрат. У цих умовах головним завданням стає підвищення ефективності діяльності та конкурентоспроможності продукції [12].

На відміну від ринкових умов при адміністративно-командній системі планування і обліку суворо дотримувались принципів директивності та адресності, що забезпечувало контроль з боку вищестоящих організацій за реалізацією планових завдань. Розвиток централізованого характеру управління в нашій країні призвів до приниження ролі економічних методів управління, обмеження прав і самостійності підприємств та необґрунтованого розширення сфери використання адміністративних методів управління. Однак без суттєвої перебудови господарського механізму та підвищення ролі економічних методів управління неможливо було розширити права та активізувати ініціативу підприємств. Приниження економічних важелів стимулювання високопродуктивної праці, відсутність особистої матеріальної зацікавленості кожного зумовило падіння загальної активності трудящих, байдужого відношення до результатів діяльності та соціально-економічного розвитку колективу.

Характерною рисою сучасного етапу розвитку економіки є глибокі перетворення, що відбуваються на мікрорівні. Зміна характеру економічних відносин рішуче впливає на систему управління. Розвиток різноманітних форм власності, наявність характерних особливостей в сферах господарювання приводить до різноманітних форм і методів управління. Разом з тим будь-яка система управління неможлива без системи інформації. Основу інформаційної системи кожного підприємства становить бухгалтерський облік. Найважливішими завданнями сучасної практики управління є розробка і реалізація рішень, спрямована на досягнення фінансово-економічної стійкості і ефективності функціонування організації. Ефективність механізму управління насамперед пов'язана з якісними змінами в інформаційній системі, зокрема, в системі обліку. Сьогодні вже недостатньо здійснення напівмір: удосконалення окремих регістрів, документообігу тощо. Сьогодні необхідно оптимізувати інформацію у взаємозв'язку з економікою всього підприємства [14].



Створення принципово нового механізму управління підприємствами, а отже і зміни в системі обліку, викликані наступними зовнішніми та внутрішніми причинами:

1. Наявністю різноманітних форм власності, конкуренцією на зовнішньому і внутрішньому ринках, постійними змінами в зовнішньому і внутрішньому середовищах. Все це вимагає формування такої системи, яка б в змозі була задовольнити потреби всіх рівнів управління підприємством в обґрунтованій і конкретній інформації не лише оперативно реагуючи на зміни, що відбуваються на самому підприємстві, а й передбачаючи та уникаючи небажаних ситуацій, пов'язаних зі змінами у зовнішньому середовищі.

2. Суттєвими змінами в організації діяльності підприємств і головне тим, що турбота про майбутнє підприємств, про способи їх виживання і напрями розвитку в умовах ринку перекладені на плечі менеджерів конкретної організації. Відсутність необхідної інформації примушує керівників підприємств при розробці рішень спиратись на інтуїцію, підвищуючи ризик прийняття неправильного рішення. Успішна реалізація завдань управління підприємством в системі ринкових відносин вимагає від керівників усіх рівнів управління не лише високої компетентності й досвіду в конкретних сферах діяльності, а й уміння економічно правильно, адекватно оцінити існуючу ситуацію та прийняти єдино правильне рішення.

3. Диференціацією права єдиної державної власності в право приватної, акціонерної та інших видів власності, а також відокремленням управлінської функції від права власника в умовах переходу до ринкових відносин, що привело до появи зовнішніх та внутрішніх груп користувачів. Зовнішніх користувачів та інвесторів цікавлять, головним чином, остаточні фінансові результати діяльності підприємства. Для прийняття рішень вони користуються трьома основним формами фінансової звітності: балансом, звітом про фінансові результати і звітом про рух грошових коштів. Ці джерела призначені для зовнішніх користувачів, однак вони не менш корисні і для менеджерів організації.

Низка існуючих на підприємствах проблем не сприяє виконанню тих завдань, що постали перед системою управління. Скажімо, значним недоліком сучасної системи управління є розмежування різноманітних служб -- планового відділу, бухгалтерії, відділу праці і заробітної плати, маркетингу, виробничого відділу, які працюють незалежно один від одного і мають вузьку спеціалізацію. При цьому мета у них різна: у планового відділу -- формування планових показників на перспективу; бухгалтерії -- відображення господарських процесів, що відбуваються на підприємстві та своєчасне складання форм звітності; відділу маркетингу -- матеріально-технічне забезпечення діяльності; виробничого відділу -- дотримання технології виробництва та забезпечення якості продукції. Тимчасом як єдиною і основною метою діяльності перелічених функціональних підрозділів у сучасний період повинно бути забезпечення виживання підприємства і його економічне зростання.

Розв'язання ж економічних проблем, що виникають в сучасний період, можна досягти шляхом поєднання системи управління і системи обліку. Таке поєднання можливе, якщо:

-система обліку функціонуватиме згідно з метою системи управління;

-система обліку своєчасно задовольнятиме систему управління необхідною, достатньою та конкретною інформацією;

-система управління оперативно використовуватиме підготовлену інформацію для ефективного управління [18].



Висновки та пропозиції

Підсумовуючи все, що було згадано вище, можна зробити наступні висновки:

Господарська діяльність кожного підприємства вимагає планування, управління і контролю. Щоб керувати підприємствами різних форм власності і всім народним господарством України, необхідно мати відомості про господарську діяльність кожного підприємства: розміри й склад його засобів, коштів, розвиток окремих галузей тощо. Всі ці відомості можуть бути одержані лише завдяки обліку.

Визначення бухгалтерського обліку вказує на те, що:

1) господарський облік сприймається як інформаційний процес;

2) змістом господарського обліку є:

-- виявлення (спостереження) - цілеспрямоване сприйняття об'єкту дослідження у відповідності із поставленою метою;

-- вимір, який полягає у співставленні об'єкту спостереження із вибраними вимірниками;

-- реєстрація - збереження інформації про об'єкт дослідження для передачі в просторі та часі;

-- обробка, що передбачає систематизацію (накопичення, узагальнення, зберігання) інформації про об'єкт дослідження для надання її користувачам.

3) предметом дослідження та відображення господарського обліку є діяльність підприємств;

Бухгалтерський облік - це спосіб документального спостереження, відображення й контролю за господарською і фінансовою діяльністю виробників і господарників (підприємств, організацій, орендних, спільних підприємств, акціонерних товариств тощо), а також система збирання, вимірювання, обробки, інтерпретації та передачі інформації про господарську діяльність підприємства, установи, організації внутрішнім та зовнішнім користувачам для прийняття оптимальних рішень.

Основні принципи бухгалтерського обліку:

1. Принцип автономності.

2. Принцип безперервності.

3. Принцип єдиного грошового вимірника.

4. Принцип історичної (фактичної) собівартості.

5. Принцип обачності (обережності, консерватизму).

6. Принцип нарахування та відповідності доходів і витрат.

7. Принцип періодичності обліку.

8. Принцип повного висвітлення.

9. Принцип послідовності.

10. Принцип превалювання (переваги) сутності над формою.

Завдання господарського обліку як засобу забезпечення ефективного управління підприємством постало в кінці минулого століття і було обумовлене запровадженням систем інтенсивного використання трудових ресурсів. Воно, з одного боку, розвиває завдання обліку в забезпеченні збереженості майна підприємства; з іншого - спрямоване на формування інформаційної бази для прийняття ефективних управлінських рішень, тобто бухгалтерський облік розглядається як інформація оберненого зв'язку в контурі управління підприємства.

Сьогодні, в умовах ринкової економіки, важливе значення має формування системи показників, які дозволяють характеризувати результати діяльності підприємства. Найважливішими серед них є прибуток, собівартість і рентабельність.

Завдання господарського обліку зумовлені вимогам управління господарством, функціонуванням господарського механізму. Найважливішими серед них є збирання, обробка та відображення даних про стан господарської діяльності: систематизація, групування і зведення даних для дотримання підсумкової інформації про стан господарської діяльності; забезпечення необхідними даними для контролю за виконанням господарських завдань, госпрозрахунковою діяльністю і режимом економії; забезпечення збереження власності підприємств.

Виходячи з цього, основними завданнями господарського обліку визнані:

- побудова обліку на кожному підприємстві відповідно до особливостей його технології та організації виробництва, особливостей його організаційної структури;

- забезпечення наявності первинної документації щодо кожної господарської операції та своєчасної обробки первинних документів, яка б давала змогу в будь-який момент визначити кількість, терміни надходження й витрат сировини, матеріалів, палива та інших матеріальних цінностей, випуск і реалізацію готової продукції тощо, відповідність фактичних даних бухгалтерського обліку завданням;

- забезпечення повного відображення всіх витрат підприємства за їхніми складовими частинами, а також всіх доходів підприємства і повсякденне співставлення витрат з доходами, виявлення результатів кожного господарського процесу і загальних фінансових результатів діяльності підприємства;

- забезпечення обліку господарських активів, зобов'язань, капіталу та контроль за їх економним і раціональним використанням;

- контроль за станом рентабельності виробництва продукції і рентабельності підприємства;

- виявлення резервів подальшого збільшення ефективності виробництва формування повної і достовірної інформації про діяльність організації та її майновий стан, необхідної внутрішнім користувачам бухгалтерської звітності (керівникам, засновникам, учасникам і власникам майна підприємства), а також зовнішнім (інвесторам, кредиторам) та іншим користувачам бухгалтерської звітності;

Однак головним завдання господарського обліку залишається формування якісної, повної, достовірної і своєчасної інформації про фінансову і господарську діяльність підприємства, необхідної для управління і становлення ринкової економіки, для підготовки, обґрунтування і прийняття управлінських рішень на різних рівнях, для визначення поведінки підприємства на ринку тощо.

На основі проведеної курсової роботи можна сформулювати наступні пропозиції:

1. Основний напрям структурної перебудови сільського господарства України визначається реалізацією права приватної власності селян на землю і майно, тому об`єктивно передбачає необхідність реформування державних і колективних сільськогосподарських підприємств. У процесі реструктуризації необхідно комплексно вирішити два взаємопов`язаних завдання: забезпечити функціонування високоефективного сільськогосподарського виробництва і відродити українське селянство, здатне господарювати на рівні світових стандартів.

2. Обґрунтовано доцільність віднесення до передумов бухгалтерського обліку та фінансової звітності наступні вимоги: 1) автономність підприємства, 2) безперервність діяльності підприємства; 3) єдиний грошовий вимірник; 4) можливість поділу безперервної діяльності підприємства на окремі періоди для періодичного виявлення результатів діяльності. Твердження обачності, повного висвітлення, послідовності, нарахування та відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості відповідають вимогам критерію принципів. Розглянуті принципи й передумови бухгалтерського обліку та фінансової звітності становлять основу і вважаються стержнем методологічних рішень при підготовці фінансової звітності, забезпечують правильне формування її показників.

3. Сучасний процес розвитку господарського обліку в України повинен передбачати необхідність трансформації існуючої системи її адаптації до нових умов господарювання.



Список використаних джерел

1. Білоусько В.С., Бєлєнкова М.І. теорія бухгалтерського обліку: Навчальний посібник / За ред. В.С. Білоуська. - 2-ге вид. - К.: Мета, 2002. - 240с.:іл.

2. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку: Підруч. -- К., 2000. -- 692 с.

3. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський словник/ За ред. Проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир. 2001. - 244 с.

4. Валуев Б.И. Теория бухгалтерского учета: Учеб. пособие. -- Одесса, 2002. -- 272 с.

5. Гура Н. Бухгалтерський облік як наука, його принципи, предмет і об'єкти // Бухгалтерський облік і аудит. -- 2007. -- № 6. -- С. З -- 8.

6. Кужельний М.В. Теорія бухгалтерського обліку: Підруч. -- К., 2001. -- 334с

7. Кузьмінський А.М., Кузьмінський Ю.А. Теорія бухгалтерського обліку: Підруч. -- К.: «Все про бухгалтерський облік», 1999. -- 228 с.

8. Лимишенко О.В. Теорія бухгалтерського обліку: Навчальний посібник. - Київ: Вид-во «Центр навчальної літератури», 2003. - с. 4 - 7.

9. Малюга Н.М. Бухгалтерський облік в Україні: теорія й методологія, перспективи розвитку:Моногр. -- Житомир: ЖДТУ, 2005. -- 548 с.

10. Мельничук О.С. Словник іншомовних слів / За ред. чл.-кор. А.Н УРСР О.С. Мельничука. -- К.: Головна редакція Української Радянської енциклопедії, 1977. -- 776 с.

...