Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

фінансовий капітал звітність бухгалтерський

У процесі виробництва продукції і надання послуг використовуються наступні види економічних ресурсів: природні (земля, надра, водні та лісові), трудові (люди і їх здатність виробляти товари і послуги), засоби виробництва (виробничі будівлі, споруди, верстати, транспортні засоби, матеріали, сировина, енергія, запасні частини і т.д.), підприємницькі здібності людей. Усі ці засоби виробництва називають капіталом підприємства.

Капітал - одна з фундаментальних економічних категорій, сутність якої наукова думка з'ясовує протягом багатьох століть. Термін «капітал» походить від латинського «сарitalis», що означає «основний, головний». У найперших роботах економістів капітал розглядався як основне багатство, основне майно. За мірою розвитку економічної думки це первісне абстрактне та узагальнене поняття капіталу наповнювалось конкретним змістом, що відповідав економічного аналізу розвитку суспільства.

Так, відповідно до принципів наукового світобачення, під поняттям капіталу як основного багатства розумілось золото, гроші та інші скарби у будь-якому вигляді.

Основний капітал - це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці (будівель, споруд, машин, устаткування) та обертається протягом кількох періодів виробництва. Вона переносить свою вартість на готовий продукт частинами. Вартість основного капіталу відшкодовується виробнику по мірі реалізації готових товарів (продукції, послуг). Одним з основних елементів основного капіталу є основні фонди.

Основний капітал підприємства (його елементи) мають певну вартість, як правило, це вартість придбання (первісна вартість). Проте з часом ця вартість зменшується на суму амортизації (залишкова вартість), про що буде сказано в курсовій роботі.

Основні засоби відображаються в бухгалтерському обліку та звітності за первісною вартістю, тобто за фактичними витратами їх придбання, спорудження та виготовлення.

Незалежно від того, розділяється чи капітал підприємства на власний, позиковий, основний або оборотний, постійний або змінний, він знаходиться в процесі безперервного руху, приймаючи лише різні форми залежно від конкретної стадії кругообігу.

Бізнес як система функціонує і розвивається в результаті попередніх вкладень капіталу і, перш за все, в основні засоби. Отримання прибутку сьогодні це результат правильних рішень про пропорції вкладення капіталу в основні й оборотні кошти, прийнятих ще до початку операційної діяльності підприємства. Тому ефективне управління капіталом припускає ясне уявлення про специфіку їх функціонування і відтворення.

Для забезпечення підвищення ефективності використання основного капіталу необхідно провести фінансово-економічний аналіз. Також необхідно розглядати заходи по скороченню потреби в позиковому капіталі і підвищенню темпів економічного розвитку підприємства за рахунок більш раціонального використання власних фінансових ресурсів, тобто основного капіталу.

Основною метою дослідження курсової роботи є: оцінка основному капіталу підприємства і виявити вплив його на фінансовий стан підприємства.

В результаті поставленої мети визначається наступний ряд завдань:

1) дати характеристику основного капіталу підприємства, як частину майна підприємства;

2) розкрити поняття основного капіталу, його структуру і склад;

3) провести аналіз фінансового стану підприємства, загальну оцінку динаміки і структури статей бухгалтерського балансу, аналіз ліквідності балансу, зворотності обігових коштів підприємства, ефективності використання майна підприємства.

У процесі підготовки роботи будуть використовуватися матеріали бухгалтерського балансу з додатками.



1. Основний капітал як частина майна підприємства

Основний капітал - це засоби праці, які цілком і багаторазово беруть участь у процесі виробництва, тривалий час зберігають повністю або частково свою натурально-речову форму, а їхня вартість переноситься на вироблений продукт частинами в міру їх зношування. До основного капіталу зараховують ту частину продуктивного капіталу, яка авансована для придбання (купівлі) виробничих приміщень, споруд, машин, устаткування, комп'ютерів, інструментів. Перенесення частини вартості основного капіталу здійснюється шляхом амортизації і утворення амортизаційного фонду.

Основний капітал - частина продуктивного капіталу, яка цілком і багаторазово бере участь у виробництві товару, переносить свою вартість на новий продукт частинами (у міру зношення). До основного капіталу відносять ту частину авансованого капіталу, яка втілюється в засобах праці (споруди, машини, устаткування, інструмент). Перенесена частина вартості основного капіталу створює амортизаційний фонд.

Вартість основного капіталу відшкодовується виробнику по мірі реалізації готових товарів (продукції, послуг). Одним з основних елементів основного капіталу є основні фонди. Основний капітал - це грошова оцінка основних фондів.

Основні фонди - сукупність матеріальних активів, які тривалий час і незмінній матеріально - речовій формі використовувались у виробничому процесі зростання ефективності використання майна підприємства дозволяє скоротити потребу в ньому, так як між цими показниками існує зворотній взаємозв'язок.

Основні засоби підприємства це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом.

Вивчаючи стан основних фондів, визначають також і забезпечення ними підприємства. Для цього спочатку аналізують потужність обладнання й те, наскільки ця потужність відповідає виробничій програмі підприємства.

До основних фондів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні фонди визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку №7 «Основні фонди».

Виробничі основні фонди є частиною основних фондів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих фондів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі фонди через капітальні вкладення.

Невиробничі основні фонди - це житлові будинки та інші об'єкти і соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються у господарській діяльності і перебувають на балансі підприємства.

На відміну від виробничих основних фондів невиробничі основні фонди не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничі основні фонди безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих фондів пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства, на зростанні продуктивності праці.

Основні виробничі фонди з урахуванням специфіки їх виробничого призначення поділяються на такі групи:

1) Земельні ділянки;

2) Капітальні витрати на поліпшення земель;

3) Будинки та споруди;

4) Машини та обладнання;

5) Транспортні фонди;

6) Інструменти, прилади та інвентар;

7) Робоча та продуктивна худоба;

8) Багаторічні насадження, інші основні фонди.

Співвідношення окремих груп основних виробничих фондів становить їх структуру. Поліпшення структури основних виробничих фондів, передовсім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.

Якнайповніше та якнайраціональніше використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства сприяє поліпшенню всіх його техніко-економічних показників: зростанню продуктивності праці та фондовіддачі, збільшенню випуску продукції, зниженню її собівартості, економії капітальних вкладень.

Формування оптимальної структури джерел фінансування основного капіталу підприємства полягає в тому, що основним джерелом фінансування повинен бути лише власний капітал і в деякій мірі довгостроковий позиковий капітал. Не є оптимальним фінансування майна (необоротних активів) за рахунок короткострокового позикового капіталу.

Елементи основного капіталу у процесі виробництва виконують різні функції і поділяються на активні і пасивні. Активні елементи основного капіталу - це ті, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі, тобто впливають на предмет праці. До них належать машини, устаткування, інструменти, вимірювальні і регулюючі прилади, комп'ютери тощо. Пасивні елементи - обслуговують процес виробництва, тобто створюють умови для його здійснення (приміром, будівлі, споруди). Продуктивність основного капіталу підприємства тим вища, чи більша частка активної частини.

Основний капітал організації складається з двох частин: засобів праці для виробничої діяльності (виробничий капітал) і засобів праці для задоволення соціально - побутових потреб працівників (невиробничий капітал).

До виробничих основних фондів відносяться засоби праці, що функціонують у сфері матеріального виробництва, які поступово зношуючись, переносять свою вартість по частинах на створюваний продукт. Виробничий капітал визначає потенційні можливості випуску продукції, служать базою для розрахунку виробничої потужності підприємства.

До невиробничих основних фондів відносяться фонди, які функціонують у галузях невиробничої сфери, тобто призначені для цілей невиробничого споживання.

Обидві частини основного капіталу організації, у свою чергу, поділяються на такі групи: будівлі; споруди; робітники і силові машини та обладнання; вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої; обчислювальна техніка, транспортні засоби; інструмент; виробничий і господарський інвентар; робочий продуктовий племінну худобу та багаторічні насадження; інші основні засоби; капітальні вкладення на докорінне поліпшення земель; капітальні вкладення в орендовані об'єкти; земельні ділянки та об'єкти користування, що знаходяться у власності організації.

Під структурою основного капіталу розуміють співвідношення між складовими його елементами (у відсотках або частках).

Поряд з наведеною типової класифікацією основного капіталу для більш глибокого аналізу та вивчення тенденцій зміни структури та виявлення резервів підвищення ефективності їх використання в практиці застосовуються інші угруповання. Наприклад, загальноприйнятим є вивчення структури з точки зору активної і пасивної частини основного капіталу. До активних виробничих основних фондів відносять робочі силові машини і обладнання та транспортні засоби. За їх допомогою робочі безпосередньо впливають на предмети праці. До пасивних фондів відносять ті основні засоби, які прямо не входять в процес праці, але створюють необхідні умови для діяльності робочих та випуску якісної продукції.

Питома вага активної частини основних виробничих фондів характеризує прогресивність структури основного капіталу організації. Він відображає частку їх активної частини у відсотках до загальної вартості фондів підприємства. У різних організацій абсолютно різна структура основного капіталу. Вона залежить від виду виконуваних робіт і випускається, умов діяльності організації. За структурою основних фондів можна судити про прогресивність і результативності їх використання в організації.

Технологічна структура основного капіталу характеризується питомою вагою різних видів основних фондів всередині певної їх групи. Загальний показник - коефіцієнт технологічної структури, який являє собою активних фондів у їх загальної балансової вартості. Чим вище його значення, тим більша частина основного капіталу безпосередньо бере участь у процесі виробництва.

Таким чином, склад і структура основного капіталу організації залежить від конкретної організації, номенклатури випускається нею продукції і надаваних послуг. До складу основного капіталу включають виробничі (активні і пасивні) і невиробничі фонди. Основним показником структури капіталу, що характеризує ефективність його використання є коефіцієнт технологічної структури.

До основного капіталу належать вкладення в необоротні активи у вигляді вартості матеріальних активів - основних засобів у робочому стані, незавершених капітальних вкладень, нематеріальних активів - об'єктів права і довгострокових фінансових інвестицій. Характерні ознаки необоротних активів: очікуваний строк їх корисного використання (експлуатації) - більше року або операційного циклу, довшого за рік (основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції); поступове зменшення їх вартості у зв'язку з фізичним або моральним зношенням (основні засоби і нематеріальні активи); відшкодування їх вартості (основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції).

Основними засобами прийнято вважати матеріальні активи, що утримуються підприємством з метою використання їх у процесі виробництва, надання послуг, здавання в оренду, очікуваний або встановлений строк корисного використання (експлуатації) яких більше року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) та вартість яких перевищує 1000 грн і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Основні засоби мають грошову оцінку і відображаються у балансі підприємства як основні активи.

Основними оцінками грошового вираження основних засобів є первісна і справедлива. Первісна (балансова) вартість основних засобів - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих) чи витрачених для їх придбання (створення). Справедлива вартість основних засобів - сума, за якою здійснюють обмін активу або сплачують зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами: земля та будівлі, машини й устаткування - ринкова вартість. За відсутністю даних - відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки; інші основні активи - відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки.

Нематеріальні активи - об'єкти права, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифікованими (відокремленими від підприємства) та утримуватися підприємством з метою використання протягом одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує строк в один рік) для виробництва, торгівлі, з адміністративними потребами чи надання в оренду іншим особам. Нематеріальні активи поділяють на: права користування природними ресурсами (надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо); права користування майном (земельною ділянкою, будівлею, право на оренду приміщень тощо); права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо); права на об'єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо); гудвіл (ділова і комерційна репутація); авторські та суміжні з ними права (програмні продукти, бази даних); інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Придбані нематеріальні активи повинні бути визнаними, тобто має існувати ймовірність отримання майбутніх економічних вигід від застосування таких активів, а їх вартість необхідно достовірно встановлювати.

Основними оцінками нематеріальних активів, як і основних засобів, є первісна і справедлива.

Довгострокові фінансові інвестиції - фінансові інвестиції на період більше року, а також інші фінансові інвестиції, що не можуть бути вільно реалізовані в будь-який час. До таких інвестицій належать придбання акцій, облігацій, депозитних сертифікатів, казначейських зобов'язань та інших цінних паперів, тобто активи, які утримує підприємство з метою одержання прибутку за рахунок відсотків, дивідендів, зростання вартості капіталу або отримання інших вигід.

Фінансові інвестиції оцінюють за первісною (балансовою) і справедливою вартістю. Балансову вартість придбаної фінансової інвестиції встановлюють за її собівартістю, яка об'єднує всі витрати, пов'язані з її придбанням (виплату комісійних винагород та гонорарів, сплату мита, податків тощо). Якщо фінансова інвестиція придбана шляхом обміну на цінні папери власної емісії або інші активи, то первісну вартість (собівартість) такої інвестиції визначають за справедливою вартістю переданих цінних паперів або активів.

Справедливу вартість фінансових інвестицій (крім інвестицій, що утримують до їх погашення або обліковують за методом участі в капіталі) встановлюють: для цінних паперів - за поточною ринковою вартістю, що склалася на фондовому ринку (коли такої оцінки немає, застосовують експертну оцінку); довгострокових зобов'язань - за теперішньою (дисконтованою) вартістю, яку мають виплачувати при погашенні заборгованості, визначеної за відповідними поточними відсотковими ставками; фінансових інвестицій в асоційовані та дочірні підприємства і в спільну діяльність зі створенням юридичної особи, які придбали та утримують тільки для продажу протягом 12 місяців із дати придбання.

Фінансові інвестиції прийнято поділяти на прямі та портфельні. Пряма фінансова інвестиція - господарська операція, що передбачає внесення коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права, котрі емітувала така юридична особа. Портфельна фінансова інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів на біржовому ринку.

Основні методи фінансування інвестицій підприємства: фінансування за рахунок власних фінансових ресурсів підприємства (самофінансування) і боргове фінансування.



2. Аналітична частина

2.1 Загальна характеристика бухгалтерської звітності, яка використовується

Для вивчення фінансового стану підприємства необхідна інформація про економічні ресурси, його фінансову структуру, ліквідність та платоспроможність, а також здатність адаптуватися до змін середовища, в якому воно функціонує. Таку інформацію можна отримати з балансу.

Баланс - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Баланс складається з двох частин:

- Активу, де представлені господарські засоби,

- Пасиву, де згруповані їхні джерела.

Основним елементом бухгалтерського Балансу є стаття (активна чи пасивна).

Актив балансу складається з трьох розділів:

- І. Необоротні активи.

- II. Оборотні активи.

- III. Витрати майбутніх періодів.

Пасив балансу складається з п'яти розділів:

- І. Власний капітал.

- II. Забезпечення наступних витрат і платежів.

- III. Довгострокові зобов'язання.

- IV. Поточні зобов'язання.

- V. Доходи майбутніх періодів.

Статті бухгалтерського балансу - це показники, що відображають стан на відповідну дату окремих видів господарських засобів, коштів і джерел їх утворення. Кожна стаття балансу має грошовий вираз, що називається оцінкою статті. Загальним принципом оцінки засобів для балансу є оцінка за їх фактичною собівартістю.

У балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства. Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу.

На основі форми 1 балансу оцінюється зміна валюти балансу, формується уявлення про діяльність підприємства, виявляються зміни у складі майна та джерелах його утворення, встановлюються зв'язки між різними показниками.

У Звіті про фінансові результати (форма №2) розглядаються фінансові результати діяльності підприємства з позицій, відмінних від прийнятих при складанні Балансу. Так, якщо в Балансі відображений стан підприємства на певний момент часу, то в Звіті про фінансові результати показані підсумки діяльності підприємства за певний проміжок часу.

Звіт про фінансові результати (форма №2) - це звіт про доходи, витрати і фінансові результати підприємства. Зазначені вимоги стосуються підприємств, організацій, установ і інших юридичних осіб (далі підприємств) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

Структура першого розділу звіту про фінансові результати надає нам інформацію про доходи і витрати з точки зору власника підприємства і на відміну від попередньої:

- розглядає прибуток в основному як джерело розподілу власникам

(нарахування і сплати дивідендів тощо);

- усі витрати, пов'язані з отриманням доходу звітного періоду, включаючи

і податок на прибуток, вважає витратами звітного періоду.

Другий розділ цього звіту - елементи операційних витрат - надає змогу провести необхідний аналіз структури витрат на виробництво, управління, збут та інших операційних витрат за економічними елементами та використовується для складання звіту про рух грошових коштів (під час коригування суми нерозподіленого прибутку на не грошові статті, зокрема на суму амортизації).

Третій розділ звіту про фінансові результати - розрахунок прибутковості акцій - стосується лише акціонерних товариств, прості або потенційні прості акції яких відкрито продаються та купуються на фондових біржах, у тому числі таких товариств, які знаходяться у процесі випуску зазначених акцій.

Звіт про рух грошових коштів (форма №3) - надходження і витрати грошових коштів та їх еквівалентів за звітний період. Ця форма не включається до складу проміжної (квартальної) звітності і подається тільки у річній фінансовій звітності. До грошових коштів належать готівкові та безготівкові грошові кошти, а також їх еквіваленти, що відображаються на рахунках:

- З0 «Каса»;

- 31 «Рахунки в банках»;

- 333 «Грошові кошти в дорозі у національній валюті»;

- 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті»;

- 351 «Еквіваленти грошових коштів» - це різновид фінансових інвестицій. Для того щоб вважатися еквівалентом грошових коштів, фінансова інвестиція повинна вільно конвертуватися у гроші. Прикладом еквівалентів грошових коштів можуть бути казначейські векселі, а також депозитні сертифікати з терміном погашення до 3 місяців.

Заповнювати форму №3 можна після того, як складені форма №1 «Баланс» і форма №2 «Звіт про фінансові результати». Це пов'язано з тим, що для її складання необхідні деякі показники з перших двох форм звітності. Для великого підприємства складання форми №3 - непросте завдання, суть якого полягає в тому, що необхідно знайти зміну грошових коштів за рік (показник зі знаком «+» або» -»), потім додати його до решти (або відняти його від решти) грошових коштів на початок року. Якщо звіт складений правильно, то в результаті повинна вийти сума показників рядків 230 і 240 Балансу на кінець року. Трудність складання форми №3 полягає ще й у тому, що зміну грошових коштів слід розглядати для кожного виду діяльності окремо в різних розділах.

У першому розділі відображається зміна грошових коштів у результаті операційної діяльності підприємства (надходження грошових коштів від покупців (замовників) за реалізовані товари (роботи, послуги) або як передоплата, перерахування грошових коштів постачальникам (підрядчикам), виплата заробітної плати). Другий розділ призначений для визначення зміни грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності (операції придбання і реалізації основних засобів та інших необоротних активів, нематеріальних активів, незавершеного будівництва, довгострокових фінансових інвестицій (а саме акцій інших підприємств, довгострокових векселів), отримання відсотків і дивідендів від фінансових інвестицій). У третьому розділі відображається рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності (випуск акцій акціонерним товариством, отримання і погашення кредитів, виплата дивідендів).

Звіт про власний капітал (форма №4) подається тільки в складі річної фінансової звітності (складається один раз у рік). Він відбиває зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Звіт погоджується з розділом I пасиву Балансу. У Звіті про власний капітал відбивають залишок і зміни по кожному виду капіталу, а також виправлення помилок за рахунок прибутку попередніх періодів і зміну прибутку в зв'язку зі зміною облікової політики підприємства.

Власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями.

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. Сума власного капіталу - це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників фірми. На суму власного капіталу суттєво впливають усі умовності бухгалтерського обліку, що були застосовані при оцінці активів і кредиторської заборгованості, і вона може лише випадково співпадати із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.

Бухгалтерський звіт про власний капітал підприємства має бути інформаційною базою для аналізу змін у структурі капіталу, оцінки прогресивності його руху та виявлення резервів поліпшення використання власного капіталу підприємства.

Таблиця 2.1 - Структура майна підприємства та джерел його фінансування

Показники	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Зміни «+», «-»
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Актив
1. Необоротні активи, всього	162264	95,03	170301	95,65	8037	0,63
у тому числі:
- незавершене будівництво	18559	10,87	16520	9,28	-2039	-1,59
- залишкова вартість ОС	143705	84,16	153781	86,37	10076	2,22
2. Оборотні активи, всього	7632	4,47	7150	4,02	-482	-0,45
у тому числі:
- виробничі запаси	1147	0,67	839	0,47	-308	-0,20
- готова продукція	36	0,02	1	0,00	-35	-0,02
- незавершене виробництво	13	0,01	29	0,02	16	0,01
- товари	68	0,04	54	0,03	-14	-0,01
- векселі одержані	498	0,29	511	0,28	13	0,01
- дебіторська заборгованість	4648	2,72	4185	2,35	-463	-0,37
- інші оборотні активи	1222	0,72	1290	0,72	68	0,01
- грошові кошти у нац. валюті			241		241
3. Витрати майбутніх періодів	863	0,51	589	0,33	-274	-0,17
Пасив
1. Власний капітал, всього	119510	69,99	116157	65,24	-3353	-4,75
у тому числі:
- статутний капітал	55036	32,23	55036	30,91	0	-1,32
- інший додатковий капітал	88530	51,84	87756	49,29	-774	-2,55
- неоплачений капітал	-24056	-14,09	-26635	-14,96	-2579	-0,87
2. Забезпечення наступних витрат і платежів	4860	2,85	4065	2,28	-795	-0,56
3. Довгострокові зобов'язання	1474	0,86	1368	0,77	-106	-0,09
4. Поточні зобов'язання	42957	25,16	45770	25,71	2813	0,55
5. Доходи майбутніх періодів	1958	1,15	10680	6,00	8722	4,85
Баланс (всього)	170759		178040		7281

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності і раціональності вкладення фінансових ресурсів в активи. Від того які кошти (власні чи залучені) вкладені в оборотні і необоротні засоби, скільки їх знаходиться в сфері виробництва і в сфері обігу, в грошовій і матеріальній формах, наскільки оптимальне їх співвідношення, багато в чому залежать результати виробничої і фінансової діяльності.

В процесі функціонування підприємства, величина активів та їх структура постійно змінюється. У зв'язку з цим у процесі аналізу активів підприємства в першу чергу я вивчила зміни в їх складі, структурі і оцінила їх.

За даними таблиці 2.1 на підприємстві загальна вартість майна збільшилась на 7281 тис. грн. тобто на 104%. Така зміна зумовлена збільшенням необоротних активів (відповідно на 8037 грн., тобто 104,9%), інших оборотних активів на 68 тис. грн. тобто 105,5% і грошових коштів у національній валюті на 241 тис. грн.

Основні засоби в оцінці по залишковій вартості збільшились на 10076 тис. грн. тобто 107%. Загалом, якщо розглядати необоротні активи, що характеризують виробничу потужність підприємства, тобто основні засоби, то на кінець періоду вони становили 153781 тис. грн.

Щодо оборотних активів, то зменшення їх вартості пов'язане із зменшенням товарів на 14 тис. грн., готової продукції на 35 тис. грн. і виробничих запасів на 308 тис. грн. Загалом за розділом «Оборотні активи» зменшилися на 482 тис. грн. або 93,7%, що негативно позначилось на роботі підприємства.

2.2 Загальна оцінка динаміки та структури статей бухгалтерського балансу

Таблиця 2.2 - Показники фінансової сталевості.

Показники	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Нормативне значення
Коефіцієнт фінансової незалежності Коефіцієнт фінансової сталевості Коефіцієнт фінансування	0,699 0,71 2,33	0,652 0,66 1,88	більше 0,5 більше 0,7 більше 1,0

Розрахувавши необхідні коефіцієнти, зрівнюємо показники на початок, кінець звітного періоду і з нормативним значенням. Отже, маємо: коефіцієнт фінансової незалежності на початок звітного періоду дорівнював 0,699, а на кінець - 0,652, обидва показника більше нормативного значення; коефіцієнт фінансової сталевості на початок звітного періоду дорівнює 0,741 - більше нормативного значення, а на кінець - 0,66 - менше нормативного значення, коефіцієнт фінансування на початок звітного періоду дорівнює 2,33, а на кінець - 1,88, обидва показника більше нормативного значення.

2.3 Загальна характеристика фінансового стану підприємства

Загальна оцінка фінансового стану підприємства може бути надана через показники фінансової сталевості пасивів підприємства за допомогою коефіцієнтів фінансової незалежності (автономії), фінансової сталевості, та співвідношення власних коштів та залучених (коефіцієнт фінансування).

1) Коефіцієнт фінансової незалежності вказує в якій мірі діяльність підприємства фінансується за рахунок власних коштів.



, де (2.1)

ВК - власний капітал підприємства,

Б - загальні джерела фінансування - баланс.

На початок звітного періоду:

На кінець звітного періоду:

2) Коефіцієнт фінансової сталевості вказує питому вагу фінансових джерел, які підприємство має змогу використовувати тривалий час.

, де (2.2)

ДК - довгострокові зобов'язання.

На початок звітного періоду:

На кінець звітного періоду:

3) Коефіцієнт фінансування показує співвідношення поміж джерелами власних коштів підприємства і залученими.

, де (2.3)

З - зобов'язання підприємства (залучені кошти) (З=Б-ВК)

На початок звітного періоду:

На кінець звітного періоду:

Визначені показники зводимо до таблиці 2.2

2.4 Структура джерел фінансових ресурсів підприємства

Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. До власних належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених - отримані кредити, пайові та інші внески, кошти мобілізовані на фінансовому ринку.

Ресурси, залучені на постійній основі, називають власними фінансовими ресурсами (власним капіталом). Ними розпоряджається підприємство протягом усього періоду функціонування. Вони призначені для забезпечення зростання підприємства, збереження його економічної стабільності, а також поглинання можливих збитків у результаті підприємницьких ризиків.

Власні фінансові ресурси початково формуються при створенні підприємства його засновниками, а потім збільшуються чи зменшуються в процесі здійснення підприємством фінансово-господарської діяльності. Внесені засновниками кошти підприємство інвестує в придбання основних засобів та оборотних активів, здійснює фінансово-господарську діяльність і отримує прибуток. Залежно від характеру дивідендної та інвестиційної політики прибуток більшою чи меншою мірою капіталізується, спрямовується на збільшення власних фінансових ресурсів підприємства і використовується для розширення його фінансово-господарської діяльності. Якщо підприємство успішно функціонує, початково сформовані власні ресурси постійно зростають, забезпечуючи зростання активів підприємства, збільшення обсягів його діяльності, а отже, й економічне зростання господарюючого суб'єкта. Результатом незадовільної діяльності підприємства можуть бути збитки, неможливість розрахуватися з кредиторами за рахунок з генерованого в результаті господарської діяльності грошового потоку та прибутку. Власний капітал у цьому разі може бути частково використаний для виконання зобов'язань перед кредиторами, а також для збереження фінансової стійкості та кредитоспроможності підприємства.

Оскільки підприємство відповідає за своїми зобов 'язаннями лише власними коштами, розмір власного капіталу значною мірою визначає можливості підприємства щодо залучення коштів на визначений строк за певну плату, тобто впливає на можливості забезпечити зростання підприємства за рахунок залучених коштів.

Залучені кошти, або зобов'язання - це переважно кошти, залучені підприємством на визначений строк за визначену плату, наприклад банківські кредити, емітовані підприємством облігації, інші позики тощо. Платою за користування такими коштами є процент.

Деяка частина зобов'язань підприємства є коштами, які протягом певного строку перебувають у розпорядженні підприємства з різних причин і за них не сплачується процент. Прикладами таких зобов'язань можуть бути кредиторська заборгованість за заробітною платою, перед бюджетом, іншими господарюючими суб'єктами. В багатьох випадках наявність значного обсягу таких коштів впродовж тривалого періоду свідчить про неплатоспроможність підприємства та проблеми в управлінні грошовими коштами.

З метою проведення аналізу заповнюємо таблицю 2.3, використовуючи дані якої проводиться аналіз джерел.

Таблиця 2.3 - Состав та структура джерел фінансування діяльності підприємства

Джерела фінансування	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Змінення
			«+»,»-»
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Власні кошти, всього	119510	100	116157	100	-3353	0
У тому числі:
- статутний капітал	55036	46,05	55036	47,38	0,00	1,33
- додатковий капітал	88530	74,08	87756	75,55	-774	1,47
- неоплачений капітал	-24056	-20,13	-26635	-22,93	-2579	-2,80
Залучені кошти, всього	51249	100	61883	100	10634	0
У тому числі:
- цільове фінансування	4860	9,48	4065	6,57	-795	-2,91
- довгострокові зобов'язання	1474	2,88	1368	2,21	-106	-0,67
- короткострокові кредити банків	1308	2,55	1399	2,26	91	-0,29
- векселі видані	468	0,91	4006	6,47	3538	5,56
- кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	22938	44,76	19754	31,92	-3184	-12,84
- поточні зобов'язання з бюджетом	2229	4,35	3450	5,58	1221	1,23
- поточні зобов'язання з позабюджетних платежів	1015	1,98	1038	1,68	23	-0,30
- поточні зобов'язання зі страхування	4264	8,32	5022	8,12	758	-0,20
- поточні зобов'язання з оплати праці	5080	9,91	5674	9,17	594	-0,74
- поточні зобов'язання із внутрішніх розрахунків	2595	5,06	2375	3,84	-220	-1,23
- інші поточні зобов'язання	3060	5,97	3052	4,93	-8	-1,04
Доходи майбутніх періодів	1958	3,82	10680	17,26	8722	13,44

2.5 Аналіз ліквідності балансу

Потреба у визначенні ліквідності балансу та платоспроможності підприємства виникає в умовах ринку у зв'язку з посиленням фінансових обмежень в оцінці кредитоспроможності підприємств. Ліквідність балансу - одне з умов сталевості фінансового стану підприємства. Вона показує можливість підприємства мобілізувати активи для сплати у відповідний термін зобов'язань підприємства.

Ліквідність - це здатність цінностей легко перетворюватись на гроші, тобто абсолютно ліквідні засоби.

Ліквідність підприємства - це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань. Вона характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Результат розраховується як коефіцієнт ліквідності за інформацією з відповідної фінансової звітності.

Ліквідність можна розглядати у двох аспектах:

1. Як час, необхідний для продажу активу.

2. Як суму, одержану від продажу активу.

Ці аспекти тісно пов'язані між собою. Досить часто активи можна продати за короткий час, але із значною знижкою у ціні. Тому ліквідність - це здатність і швидкість підприємства перетворювати свої активи на гроші для покриття своїх зобов'язань у міру настання строків їх погашення.

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження.

Фактичне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності вважається нормальним у межах 0,2-0,35.

Ліквідність активів - характеристика окремих видів активів підприємства по їх здатності до швидкого перетворення в грошову форму без втрати своєї балансової вартості з метою забезпечення необхідного рівня платоспроможності підприємства.

З цієї точки зору можна виділити ліквідні і важко ліквідні активи.

До ліквідних активів відносяться оборотні активи підприємства: грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення; дебіторська заборгованість; запаси.

До важко ліквідних активів відносяться необоротні активи підприємства.

Залежно від рівня ліквідності активи підприємства поділяються на такі групи:

Найбільш ліквідні активи (А1) - це суми за всіма статтями коштів та їх еквівалентів, тобто гроші, які можна використати для поточних розрахунків. Сюди належать також короткострокові фінансові вкладення, цінні папери, які можна прирівняти до грошей (це рядки 150, 220, 230, 240 другого розділу активу балансу).

Активи, що швидко реалізуються (А2) - це активи, для перетворення яких на гроші потрібний певний час. У цю групу включають дебіторську заборгованість (рядки 160 до 220). Ліквідність цих активів є різною і залежить від суб'єктивних та об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових працівників, платоспроможності платників, умов видачі кредитів покупцям тощо.

Активи, що реалізуються повільно (А3) - це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 вкл., а також ряд. 250). Запаси не можуть бути продані, поки немає покупця. Інколи певні запаси потребують додаткової обробки для того, щоб їх можна було продати, а на все це потрібен час.

Активи, що важко реалізуються (А4) - це активи, які передбачено використовувати в господарській діяльності протягом тривалого періоду. У цю групу включають усі статті 1-го розділу активу балансу («Необоротні активи»).

Перші три групи активів (найбільш ліквідні; активи, що швидко реалізуються; активи, що реалізуються повільно) протягом поточного господарського періоду постійно змінюються і тому належать до поточних активів підприємства.

Пасиви балансу відповідно до зростання строків погашення зобов'язань групуються так:

Негайні пасиви (П1) - це кредиторська заборгованість (рядки 530 до 610 вкл.), розрахунки за дивідендами, своєчасно не погашені кредити (за даними додатку до балансу).

Короткострокові пасиви (П2) - це короткострокові кредити банків (рядок 500), поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями (рядок 510), векселі видані (рядок 520). Для розрахунку основних показників ліквідності можна користуватися інформацією 4-го розділу балансу («Поточні зобов'язання»).

Довгострокові пасиви (П3) - це довгострокові зобов'язання - 3-й розділ пасиву балансу.

Постійні пасиви (П4) - це статті 1-го розділу пасиву балансу («Власний капітал») - (ряд. 380, а також ряд. 430, 630).

Підприємство буде ліквідним, якщо його поточні активи перевищуватимуть короткострокові зобов'язання. Підприємство може бути ліквідним у більшій чи меншій мірі. Якщо на підприємстві оборотний капітал складається в основному з коштів (грошей) та короткострокової дебіторської заборгованості, то таке підприємство вважають ліквіднішим, ніж те, де оборотний капітал складається в основному із запасів. Для оцінки реального рівня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу.

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки по кожній групі активів і пасивів. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується і остання нерівність. Це означає наявність у підприємства власних оборотних коштів - тобто дотримується мінімальна умова його фінансової стійкості. Недотримання будь-якої з трьох перших нерівностей показує, що ліквідність балансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної.

Для оцінки ліквідності балансу підприємства розраховуються такі показники:

1) Власний оборотний капітал підприємства:

Обор. влас. кап. = Обор. активи - Поточні зобов'язання (2.4)

На початок звітного періоду:

Обор. влас. кап. = 7632 - 42957 = - 35325

На кінець звітного періоду:

Обор. влас. кап. = 7150 - 45770 = -38620

2) Коефіцієнт абсолютної ліквідності, який вказує на термінову спроможність підприємства сплатити по своїх поточних зобов'язанням

, де (2.5)

ГК - грошові кошти та іх еквіваленти;

ПІ - поточні фінансові інвестиції;

ПЗ - поточні зобов'язання.

На початок звітного періоду:

;

На кінець звітного періоду:

;

3) Коефіцієнт уточненої ліквідності, вказує на спроможність підприємства сплатити по своїх поточних зобов'язанням за рахунок очікуваних надходжень



, де (2.6)

ДЗ - дебіторська заборгованість за товари, послуги, у розрахунках та інша дебіторська заборгованість.

На початок звітного періоду:

;

На кінець звітного періоду:

.

4) Коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт покриття), вказує спроможність підприємства сплатити по своїх поточних зобов'язанням за рахунок усіх поточних (оборотних) активів.

, де (2.7)

ПА - поточні активи

На початок звітного періоду:

;

На кінець звітного періоду:

Показники зводимо до таблиці 2.4.



Таблиця 2.4 - Показники ліквідності

Показники	Значення
	на початок звітного періоду	на кінець звітного періоду	Нормативне
1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності 2. Коефіцієнт уточненої ліквідності 3. Коефіцієнт загальної ліквідності	0 0,11 0,18	0 0,10 0,16	більше 0.25 більше 0.5 більше 2.0

Виходячи з цього, можна охарактеризувати ліквідність балансу підприємства як недостатньо позитивну. На аналізованому підприємстві це співвідношення не задовольняє умові абсолютно ліквідного балансу, що свідчить про те, що у організації недостатньо ліквідних активів для задоволення вимог кредиторів і воно не в змозі розрахуватися за строковими зобов'язаннями.

Таблиця 2.5 - Динаміка стану оборотних активів та їх класифікація за категоріями ризику

Сума оборотних активів на початок = 7632 тис. грн.

Сума оборотних активів на кінець = 7150 тис. грн.

Ступінь ризику	Група оборотних активів	Доля групи у загальній сумі оборотних активів, %%	Відхилення «-» «+»
		на початок звітного періоду	на кінець звітного періоду
Мінімальна Мала Середня Висока	Грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції Дебіторська заборгованість, векселі одержані, готова продукція, що користується попитом Виробничі запаси, незавершене виробництво, товари, інші оборотні активи Готова продукція, що не користується попитом	0 67,9 32,1 0	3,37 65,7 30,93 0	3,37 -2,3 -1,17 0



Ступінь ризику мінімальна (на початок) = 0%

Ступінь ризику мінімальна (на кінець) = 241=241/7150*100 = 3,37%

Ступінь ризику мала (на початок) = 4648+498+36=5182/7632*100=67,9%

Ступінь ризику мала (на кінець) = 4185+511+1=4697/7150*100=65,7%

Ступінь ризику середня (на початок) = 1147+13+68+1222=2450/7632*100=32,10%

Ступінь ризику середня (на кінець) = 839+29+54+1290=2212/7150*100=30,93%

Ступінь ризику висока (на початок) = 0%

Ступінь ризику висока (на кінець) = 0%

2.6 Аналіз обертання оборотних коштів

Прискорення обертання оборотних коштів зменшує потребу в них, дозволяє підприємству вивільнювати частину оборотних коштів для додаткового випуску продукції, або для потреб народного господарства. У результаті прискорення обертання зменшуються потреби у запасах сировини, матеріалів, палива, тобто вивільнюються грошові ресурси, які було раніше вкладено у ці запаси.

Для проведення аналізу обертання необхідно визначити такі показники.

Виручка - 65464 тис. грн.

Прибуток - 478 тис. грн.

1) Коефіцієнт обертання активів підприємства, який характеризує швидкість обороту сукупних активів

, раз (2.8)



де В-виручка від реалізації продукції за звітний період;

А_сер. - середній розмір сукупних активів за звітний період.

, (2.9)

де А_п - сума активів на початок звітного періоду;

- сума сукупних активів на кінець звітного періоду.

2) Коефіцієнт обертання оборотних активів, який вказує на швидкість обороту оборотних активів

, раз (2.10)

3) Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості, який вказує в скільки разів виручка від реалізації продукції перевищує середню дебіторську заборгованість

, раз (2.11)



4) Тривалість обороту сукупних активів

, дн (2.12)

5) Тривалість обороту оборотних активів

, дн (2.13)

6) Період погашення дебіторської заборгованості

, дн (2.14)

Показники зводимо до таблиці 2.6.



Таблиця 2.6 - Показники обертання

Показники	Значення
1. Коефіцієнт обертання активів 2. Коефіцієнт обертання оборотних активів 3. Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості 4. Тривалість обороту активів, дн. 5. Тривалість обороту оборотних активів, дн. 6. Період погашення дебіторської заборгованості, дн.	0,38 8,86 14,82 947 41 24

2.7 Аналіз ефективності використання майна підприємства

Для оцінки ефективності господарської діяльності підприємства використовуються показники рентабельності або прибутковості капіталу підприємства, його фінансових ресурсів та виробленої продукції. Аналіз рентабельності полягає у дослідженні рівнів та динаміки різних коефіцієнтів рентабельності.

Наведені показники необхідно розрахувати та звести до таблиці 2.7.

1) Коефіцієнт рентабельності активів (капіталу) показує, який прибуток отримує підприємство з кожної гривні вкладеної у активи

, де (2.15)

- прибуток за звітний період

2) Коефіцієнт рентабельності оборотних активів показує, який прибуток отримує підприємство з кожної гривні вкладеної у оборотні активи

(2.16)

3) Коефіцієнт рентабельності власного капіталу показує, який прибуток отримано з кожної гривні власного капіталу

(2.17)

4) Коефіцієнт рентабельності продажу показує, який прибуток отримано з кожної гривні реалізованої продукції

(2.18)

Таблиця 2.7 - Показники рентабельності

Показники	Значення
1. Коефіцієнт рентабельності активів 2. Коефіцієнт рентабельності оборотних активів 3. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу 4. Коефіцієнт рентабельності продажу	0,003 0,065 0,004 0,007



Висновки та пропозиції

Капітал - накопичений шляхом заощадження запас економічних благ у формі грошових коштів і реальних капітальних товарів, залучений його власниками в економічний процес як інвестиційний ресурс і фактор виробництва з метою отримання доходів, функціонування яких в економічній системі базується на ринкових принципах і пов'язане з факторами часу, ризику і ліквідності.

В даний час у фінансово - господарської діяльності підприємства все більше значення набуває аналіз основного капіталу, оскільки без цього практично неможливо визначити, наскільки стабільна діяльність підприємства і приймати рішення про інвестиції. До його складу включаються основні засоби, довгострокові фінансові вкладення, незавершене будівництво та інші необоротні активи. Серед них найбільшу питому вагу і господарське значення, як правило, мають основні засоби.

Основний капітал характеризує ту частину використовуваного підприємством капіталу, який інвестований в усі види його необоротних активів.

Ефективне використання всіх видів ресурсів, у тому числі і основного капіталу підприємства, як одного з елементів матеріально - речових факторів виробництва, сприяє зростанню фондовіддачі і продуктивності праці, збільшення випуску, зниженню собівартості, зростанню прибутку і підвищення фінансового стану.

Основними джерелами інформації аналізу основного капіталу є дані бухгалтерського балансу (форма №1). У балансі наводиться залишок основних засобів і нематеріальних активів по залишковій вартості. На основі форми №1 балансу оцінюється зміна валюти балансу, формується уявлення про діяльність підприємства, виявляються зміни у складі майна та джерелах його утворення, встановлюються зв'язки між різними показникам...