Пасиви та активи підприємства

Размещено на http://allbest.ru

Вступ

В сучасних економічних умовах діяльність кожного господарюючого суб'єкта є предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин (організацій і осіб), які зацікавлені в результатах його функціонування. На основі доступної їм звітно-облікової інформації вказані особи намагаються оцінити фінансове положення підприємства. Основним інструментом для цього слугує економічний аналіз, за допомогою якого можна об'єктивно оцінити внутрішні і зовнішні відносини об'єкта, що аналізують: охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і прибутковість діяльності, перспективи розвитку, а потім по його результатах прийняти обґрунтовані рішення.

В даний час зростає значення фінансової стійкості суб'єктів господарювання. Це значно збільшує роль аналізу фінансового стану підприємства. Для виживання і розвитку підприємства необхідно максимально чітко і ефективно управляти його капіталом. Одна з характерних рис економічних відносин - прагматизм учасників. Будь-яка цінність матеріального або нематеріального характеру, що фігурує в процесі таких відносин, представляє інтерес лише в тому випадку, якщо володіння нею сприяє досягненню якоїсь мети, перш за все економічного характеру. Основа ділової активності - нарощування економічного потенціалу підприємства.

Слід зауважити, що торгівельне підприємство має специфічну діяльність і специфічну практику управління активами і пасивами. Від політики управління обіговими активами підприємства залежить саме існування підприємства.

Предметом дослідження стали суттєві закономірності функціонування активів та пасивів підприємства, визначення яких дозволить сформулювати і вирішити основні проблеми в управлінні ними.

1. Пасиви підприємства

Пасиви підприємства - це сукупність боргів і зобов'язань підприємства перед власниками і зовнішні зобов'язання, це власність, визначена у вартості (грошах) боргове зобов'язання підприємства (юридичної) або громадянина (фізичної особи) по відношенню до іншого підприємства (юридичної) або громадянина (фізичної особи). У будь-якому випадку пасиви показують джерело утворення активів -- майна підприємства або громадянина, тобто показують, кому винне підприємство (юридична) або громадянин (фізична особа) за все майно, яке воно (або він) має у своєму розпорядженні. Таким чином, пасиви -- це вираз права власності на активи (майно) відповідних юридичних (підприємств) або фізичних осіб, які передали це майно у використання -- це право власності. У пасивах, як правило, виділяються наступні групи статей: «Власний капітал», «Довгострокові зобов'язання» і «Короткострокові зобов'язання». Довгострокові зобов'язання і короткострокові зобов'язання називаються зовнішніми зобов'язаннями. Зовнішні зобов'язання - це майбутні збитки в економічних вигодах компанії, які можуть виникнути внаслідок існуючих зобов'язань цієї компанії передати кошти або надати послуги іншим підприємствам у майбутньому в результаті укладених угод або подій, що відбулися.

Власний капітал або, якщо підприємство є акціонерною компанією, акціонерний капітал, як правило, представлений наступними статтями та групами статей: «Статутний капітал», «Додатковий капітал», «Резервний капітал», «Фонди спеціального призначення »,« Нерозподілений прибуток ». Довгострокові пасиви - це зобов'язання, які повинні бути погашені протягом терміну, що перевищує один рік. До складу довгострокових пасивів входять довгострокові кредити, довгострокові позики та інші довгострокові пасиви. Короткострокові зобов'язання - це зобов'язання, які покриваються оборотними активами або погашаються внаслідок утворення нових короткострокових зобов'язань. Ці зобов'язання погашаються зазвичай протягом порівняно короткого періоду часу (зазвичай протягом періоду не більше року). Короткострокові пасиви зазвичай представлені такими статтями та групами статей: «Короткострокові кредити і позикові кошти», «Кредиторська заборгованість», «Розрахунки по дивідендах», «Доходи майбутніх періодів», «Фонди споживання», «Резерви майбутніх витрат і платежів», «Інші короткострокові пасиви».

2. Класифікація та основні форми пасивів підприємства

Пасиви підприємства - це сукупність його боргів і зобов'язань, що складаються з позикових і привернутих засобів, включаючи кредиторську заборгованість 17. До пасивів не відносяться дотації, субвенції, власні засоби.

Власний капітал засновників (учасників) поділяється на дві частини: 1) реєстрований; 2) нереєстрований. Перший -- це статутний, або пайовий, капітал. Другий -- додатковий -- резервний, страховий, капітал та нерозподілений прибуток (непокритий збиток). Статутний капітал утворюється за рахунок вкладів (внесків) засновників або учасників. Вкладами можуть бути гроші, будинки, споруди, обладнання, цінні папери, права на користування землею, водою, будинками. Статутний капітал комерційного банку формується за рахунок коштів акціонерів або пайових внесків засновників (учасників) банку.

Пайовий капітал -- це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві. Пайовий капітал складається із сум пайових внесків членів споживчого товариства, житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок, а також паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств, одержаних внаслідок розподілу на паї колективної власності.

Додатковий капітал складається з емісійного доходу від розміщення акцій власної емісії за цінами, що перевищують номінальну вартість, дооцінки активів, безоплатно одержаних необоротних активів, іншого додаткового капіталу.

Кошти резервного (страхового) капіталу використовуються згідно з установчими документами -- у випадку нестачі прибутку покриваються витрати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації підприємства, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями тощо.

Нерозподілені прибутки -- це прибутки, одержані в результаті господарсько-фінансової діяльності підприємства, зменшені на суму прибутків, використаних у звітному році, у тому числі нарахування податку на прибуток. Якщо є збитки, то сума збитку зменшує суму власного капіталу.

Неоплачений капітал призначений для обліку розрахунків із засновниками підприємства за вкладами до статутного капіталу підприємства.

До довгострокових зобов'язань належать:

* довгострокові кредити банків;

* інші довгострокові фінансові зобов'язання;

* відстрочені податкові зобов'язання;

* інші довгострокові зобов'язання.

Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців від дати балансу, слід розглядати як довгострокове, якщо первісний термін погашення був більшим ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.

Зобов'язання за кредитною угодою буде довгостроковим, якщо:

* позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення певних умов, пов'язаних із фінансовим станом позичальника;

* не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання.

Поточні зобов'язання включають:

· короткострокові кредити банків;

· поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;

· короткострокові векселі видані;

· кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;

· поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків;

· інші поточні зобов'язання.

Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення.

Забезпечення створюються для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на:

виплату відпусток працівникам;

додаткове пенсійне забезпечення;

виконання гарантійних зобов'язань;

реструктуризацію;

виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо.

Суми створених забезпечень визнаються витратами. Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов'язання, на дату балансу. Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію визначається за сумою прямих витрат, які не пов'язані з діяльністю підприємства, що триває. Забезпечення довгострокових зобов'язань визнаються у сумі їх теперішньої вартості.

Забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створено.

Підприємство щодо кожного виду забезпечень наводить таку інформацію:

§ цільове призначення, причини невизначеності та очікуваний строк погашення.

§ залишок забезпечення на початок і кінець звітного періоду.

§ збільшення забезпечення протягом звітного періоду внаслідок створення забезпечення або додаткових відрахувань.

§ сума забезпечення, що використана протягом звітного періоду.

§ невикористана сума забезпечення, що сторнована у звітному періоді.

§ сума очікуваного відшкодування витрат іншою стороною, що врахована при оцінці забезпечення.

Власність в Україні набирає різних форм. Законом визначено три форми власності: приватну, колективну, державну. Усі три форми власності є рівноправними. Водночас законом визначено чотири суб'єкти власності: народ України, її громадяни, юридичні особи та держава.

Планування маркетингової стратегії формування ефективної структури пасивів і активів повинне:

Ш базуватися на оцінці перспектив у сфері політики, економіки, технологій. Варто враховувати особливості нестабільної ситуації на кредитному ринку України і зовнішньої кон'юнктури;

Ш спиратися на сучасні методи прогнозування й аналізу, що допоможуть відслідковувати нові тенденції ринку банківських послуг. В умовах підприємницького ринку України варто починати не з вибору і встановлення цілей, а з аналізу сильних і слабких сторін у діяльності підприємства;

Ш бути вихідною функцією маркетингу і важливим завданням в діяльності підприємства, щоб забезпечити в умовах конкуренції позицію підприємства на майбутнє і по можливості її оптимізувати.

3.Активи підприємства

пасив актив оборотний

Активи -- це майнові цінності, що належать підприємству на праві власності (готівка, дебіторська заборгованість, обладнання та майно підприємства), а також орендовані, які використовуються для отримання доходу. Існує три види активів:

1) оборотні активи -- готівка та кошти, запаси, які можуть бути досить швидко трансформовані в готівку (як правило, протягом року);

2) основні засоби з довгим терміном служби, що використовуються підприємством при виробництві товарів і послуг (наприклад, будівлі, споруди, земля, обладнання);

3) інші активи, які включають такі нематеріальні активи, як патенти і торгові знаки (що не мають натурально-речової форми, але цінні для підприємства), капіталовкладення в інші компанії або довготермінові цінні папери, «витрати майбутніх періодів» і різні інші активи (в залежності від профілю того чи іншого підприємства).

Активи -- ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

Оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначенні для реалізації та споживання протягом операційного циклу.

Оборотні активи включають запаси матеріальних цінностей, векселі одержані, дебіторську заборгованість (поточну), поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти тощо

Усі активи, що не є оборотними, класифікуються як необоротні. До них відносяться нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи. У відповідності з класифікацією активів на оборотні та оборотні, будується актив балансу.

Аналізуючи співвідношення між необоротними і оборотними активами, можна зробити висновки про прискорення чи сповільнення засобів підприємства у досліджуваному періоді.

Аналіз активів підприємства передбачає вирішення наступних завдань:

- вивчення динаміки валюти балансу і з'ясування причин її зміни;

- загальну оцінку складу, структури і динаміки активів;

- аналіз використання необоротних активів підприємства;

- аналіз стану і використання виробничих запасів;

- аналіз дебіторської заборгованості.

Класифікація активів.

За речовою формою інвестування виділяють реальні та фінансові.

Реальні активи - активи підприємства у матеріальній та нематеріальній формах. До складу матеріальних активів відносять основні засоби, незавершені капітальні вкладення, запаси готової продукції, товари та ін. Нематеріальні активи представлені такими складовими: права користування окремими природними ресурсами, права на промислові зразки та моделі, торгова марка, права на використання комп'ютерних програм тощо.

Фінансові активи включають: грошові кошти в національній та іноземній валюті, дебіторська заборгованість, короткострокові та довгострокові фінансові вкладення.

За строком отримання грошового потоку виділяють короткострокові та довгострокові активи.

За формою отримання доходу розрізняють активи, що приносять дохід в явній формі (рентні платежі, відсотки по облігаціях, дивіденди по акціях і т. ін.) та активи, що приносять дохід в прихованій (лише при продажу активу) формі (різниця цін купівлі-продажу, гудвіл та ін.).

За регулярністю отримання доходу: активи, що забезпечують одноразові, періодичні та регулярні доходи.

За ступенем ризику виділяють активи з гарантованим грошовим потоком (безризикові) та негарантованим грошовим потоком (ризикові).

Залежно від оборотності розрізняють такі види активів: високооборотні (виробничі запаси, із закупкою і доставкою яких немає проблем , запаси готової продукції, що користуються попитом, короткострокова дебіторська заборгованість, грошові кошти, що постійно обслуговують операційний процес); з нормальною оборотністю (переважна більшість інших видів оборотних активів, що не увійшли до першої групи), з низькою оборотністю (виробничі основні фонди та нематеріальні активи, що використовуються в операційному процесі).

Залежно від рівня ліквідності розрізняють високоліквідні активи (грошові кошти), середньоліквідні (всі форми дебіторської заборгованості, крім довгострокової та безнадійної, запаси готової продукції), низьколіквідні (запаси сировини та матеріалів, активи у формі незавершеного виробництва, основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення), неліквідні активи (безнадійна і довгострокова дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів).

Джерела формування оборотних активів підприємства:

1. власні: статутний капітал, додатковий капітал, резервний фонд, цільове фінансування, нерозподілений прибуток;

2. прирівняні до власних (додатково залучені): кредиторська заборгованість, благодійні та інші надходження;

3. позичені: довгострокові кредити, короткострокові кредити, комерційні кредити, відстрочені податкові зобов'язання.

Формування активів підприємства зв'язано з трьома основними етапами його розвитку на різних стадіях життєвого циклу:

1. Створення нового підприємства.

2. Розширення, реконструкція і модернізація діючого підприємства.

3. Формування нових структурних одиниць діючого підприємства (дочірніх підприємств, філій і т.п.).

Другий і третій етапи формування активів являють собою форми інвестиційної діяльності діючого підприємства.

Висновки

Для забезпечення ефективної діяльності підприємства в майбутньому періоді процес формування його активів повинен носити цілеспрямований характер. Основною метою формування активів підприємства є виявлення і задоволення потреби в окремих їхніх видах для забезпечення операційного процесу, а також оптимізація їхнього складу для забезпечення умов ефективної господарської діяльності. З урахуванням цієї мети, процес формування активів створюваного підприємства будується на основі наступних принципів:

1. Урахування найближчих перспектив розвитку операційної діяльності і форм її диверсифікації, формування активів підприємства при його створенні підлегло в першу чергу задачам розвитку його операційної діяльності.

2. Забезпечення відповідності обсягу і структури активів, що формуються, до обсягу, структури виробництва і збуту продукції. Така відповідність повинна забезпечуватися в процесі розробки бізнес-плану створення нового підприємства шляхом визначення потреби в окремих видах активів.

3. Забезпечення оптимальності складу активів з позицій ефективності господарської діяльності. Така оптимізація складу активів підприємства спрямована, з одного боку, на забезпечення майбутнього повного корисного використання окремих їх видів, а з іншого боку, - на підвищення сукупної потенційної їх спроможності генерувати операційний прибуток.

4. Забезпечення умов прискорення обороту активів у процесі їхнього використання. Необхідність реалізації даного принципу пов'язана з тим, що прискорення обороту активів прямо і непрямо впливає на розмір операційного прибутку підприємства.

5. Вибір найбільш прогресивних видів активів з позицій забезпечення росту ринкової вартості підприємства. Сучасний ринок засобів і предметів виробництва, а також фінансовий ринок пропонують для формування активів підприємства ряд альтернативних об'єктів та інструментів. У процесі їх конкретного вибору слід за інших рівних умов враховувати їх перспективність, багатофункціональність, спроможність генерувати прибуток у різноманітних господарських ситуаціях і, відповідно, підвищувати ринкову вартість підприємства.

Оскільки у Балансі відображаються активи (ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому), зобов'язання (заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди) та власний капітал (частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань), то підсумок Активу Балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу, тобто Пасиву Балансу.

Використана література

1. Бухгалтерський облік: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Л. Г. Ловінська, Л. В. Жилкіна, О. М. Голенко та ін. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 322 с.

2. Національні рахунки й економічні баланси.Практикум. /Під ред.РябушкинаБ.Т. - М.: Фінанси і статистика, 2002.

3. Сопко В. В. Бухгалтерський облік в управлінні підприємством: Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 2006. -- 472с.

Размещено на Allbest.ru