Облік у бюджетних установах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА БІЗНЕСУ

КАФЕДРА ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

Контрольна робота

«Облік у бюджетних установах»

Виконала студентка 5-го курсу,групи ЗОА-10,Кулак Т.В.

Перевірила: проф.Срипник М.І.

План

1. Особливості складання та подання фінансової звітності бюджетних установ

2. Порядок організації та проведення тендерів

3. Особливості організації обліку надходження та наявності основних засобів та інших необоротних матеріальних активів бюджетних установ

1. Особливості складання та подання фінансової звітності бюджетних установ

Фінансова звітність бюджетних установ - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів установ за звітний період, яка складається для користувачів з метою прийняття відповідних рішень.

Методологічно і організаційно звітність є невід'ємним елементом всієї системи бухгалтерського обліку та виступає завершальним етапом облікового процесу, що обумовлює єдність показників, які в ній відображаються, з первинним та обліковими регістрами. Фінансова звітність бюджетних установ складається з дотриманням принципів, що викладені в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Регулювання питань методології фінансової звітності бюджетних установ покладено Міністерство фінансів та Держказначейство України, які затверджують нормативні акти щодо їх складання, встановлюють форми фінансової звітності для бюджетних установ.

Бюджетні установи надають звітність про виконання кошторисів доходів і видатків, податкову та статистичну звітність.

Звітним періодом для складання звітності є бюджетний період, який становить календарний рік, що починається 1 січня і закінчується 31 грудня одного року.Порядок № 164 визначає склад і правила складання місячної, квартальної та річної фінансової звітності, вимоги до розкриття її елементів:

1. Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень.

2. Фінансова звітність має відповідати аналогічним даним бухгалтерського обліку та звітності органів Державного казначейства України.

Для дотримання цієї вимоги передбачається, що дані фінансової звітності розпорядників та одержувачів бюджетних коштів перевіряються в частині відповідності аналогічним даним, відображеним в бухгалтерському обліку органів Державного казначейства України. Усі примірники фінансової звітності розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, а також зведена фінансова звітність головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, до сфери управління яких належать розпорядники бюджетних коштів, у тому числі в інших областях, до подачі розпорядникам вищого рівня або іншим користувачам повинні бути перевірені і завізовані відповідним органом Державного казначейства України, засвідчені підписом, печаткою або штампом на кожній сторінці всіх форм фінансової звітності та додатків до Пояснювальної записки.Віза органу Державного казначейства України засвідчує, що фінансова звітність розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів складена відповідно до вимог цього Порядку, дані фінансової звітності є тотожними аналогічним даним бухгалтерського обліку органів Державного казначейства України і підлягають консолідації у зведеній фінансовій звітності розпорядників бюджетних коштів вищого рівня.

3. Фінансова звітність повинна містити інформацію про всі проведені господарські операції, які відображені в бухгалтерському обліку.

4. Звітність складається наростаючим підсумком з початку року.

Це означає, що:

· Звітним періодом для складання місячної фінансової звітності є період, що починається 1 січня і закінчується в останній день звітного місяця.

· Звітним періодом для складання квартальної фінансової звітності є період, що починається 1 січня і закінчується в останній день звітного кварталу.

· Звітним періодом для складання річної фінансової звітності є бюджетний період, який становить один календарний рік, що починається 1 січня і закінчується 31 грудня того самого року, якщо не буде визначено інший період.

· Для установ що створені чи ліквідовані на протязі бюджетного року встановлені наступні терміни завітності:

· Звітним періодом для розпорядників бюджетних коштів, які створені протягом звітного року, є період від створення розпорядників бюджетних коштів до кінця звітного року.

· Звітним періодом для розпорядників бюджетних коштів, що ліквідуються, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про ліквідацію розпорядників.

· Розпорядники бюджетних коштів, у яких згідно із законодавством України протягом звітного періоду була проведена реорганізація (змінена підпорядкованість), фінансову звітність складають за весь звітний період та подають у повному обсязі за новою підпорядкованістю з урахуванням залишків на початок звітного року. Розпорядники коштів вищого рівня у зведеній фінансовій звітності ураховують дані фінансової звітності таких розпорядників бюджетних коштів у повному обсязі наростаючим підсумком з початку звітного року включно.

5. Форми фінансової звітності складаються у гривнях з копійками.

6. Форми фінансової звітності заповнюються за всіма передбаченими показниками граф, рядків. За відсутності даних незаповнені графи та рядки заповнюються нулями. Додаткові показники у форми фінансової звітності вводити забороняється.

7. Форми фінансової звітності, при складанні яких не були дотримані положення цього Порядку, органами Державного казначейства України не візуються та повертаються на доопрацювання з супровідним листом, у якому зазначаються норми Порядку, які не були дотримані, та терміни, у які необхідно усунути недоліки.Ця фінансова звітність повторно надається до обслуговуючих органів Державного казначейства на перевірку та візування.

8. Зведена фінансова звітність складається головними розпорядниками бюджетних коштів та розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, що мають свою мережу, на підставі фінансової звітності розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, що належать до сфери їх управління, а також фінансової звітності за своїми операціями.

9. Перевірка та порівняння окремих показників у формах фінансової звітності здійснюються відповідно до Рекомендацій щодо звірки показників форм фінансової звітності та довідок до пояснювальної записки розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів.

При складанні річної звітності виводяться результати виконання кошторисів і бюджетів як за загальним, так і спеціальним фондами кошторису. Розраховані показники результатів залишаються, як правило, незмінними протягом усього року, наступного за звітним. Такі розрахунки зумовлюють першу особливість заповнення форм річної звітності бюджетних установ: у активі та пасиві ф. № 1 "Баланс", яка складається за рік, не відображаються суми доходів (крім доходів майбутніх періодів) та видатків (виробничих витрат) установи за звітний рік. Відповідно до існуючого порядку саме за допомогою "закриття" рахунків доходів і видатків виводяться результати виконання кошторису (бюджету).

Не зважаючи на те, що більша частина форм річної фінансової звітності бюджетних установ за змістом показників, формою і вимогами до складання відповідає формам квартальної звітності, при формуванні річної звітності передбачено складання певних форм, які заповнюються лише при складанні річної фінансової звітності бюджетної установи.

Таб.1 Порядок складання окремих форм річної фінансової звітності

Обов'язковим елементом річного звіту бюджетної установи є пояснювальна записка із відповідними додатками до неї. форми та зміст яких, як правило, щорічно змінюються. Разом з тим частина інформації залишається незмінною.

Вимоги до змісту Пояснювальної записки подібні до вимог Пояснювальної записки квартальної звітності досить схожі з вимогами до квартальної звітності. Проте, окрім інформації, яка надається у пояснювальній записці до квартальної звітності, у пояснювальній записці до річної фінансової звітності бюджетних установ повинна знайти відображення інформація про:

· рух грошових коштів за звітний рік за операціями, проведеними у грошовій та негрошовій формах - наводиться за формою, передбаченою відповідною інструкцією;

· опис і оцінку змін у фінансовому становищі бюджетної установи за звітний рік;

· результати проведення щорічної інвентаризації активів та зобов'язань;

· суми списаної протягом звітного року дебіторської заборгованості, строк позовної давності якої минув, відповідно до наказу Головного управління Державної казначейської служби України за формою, яка передбачається Інструкцією про порядок складання річної фінансової звітності бюджетних установ (окремо за загальним і спеціальним фондом). У випадку невиконання вимог щодо списання зазначеного виду дебіторської заборгованості причини цього наводяться у пояснювальній записці окремо;

· у випадку сплати до бюджету штрафів, накладених на бюджетну установу контрольними органами, - суму виплати, підставу, винних осіб;

· суму коштів спеціального фонду, що була спрямована на погашення заборгованості із соціальних виплат загального фонду або на інші потреби;

· розшифровку про суми дебіторської та кредиторської заборгованості установи за операціями, які не відображаються у формі № 7 д та № 7 м "Звіт про заборгованість бюджетних установ", за встановленою формою.

У пояснювальній записці до річного фінансового звіту обов'язково повинні бути викладені роз'яснення про розбіжності між плановими бюджетними асигнуваннями та фактичним надходженням коштів, між даними різних форм звітності, а також між показниками звітності на кінець попереднього звітного року та на початок поточного (якщо такі розбіжності мали місце. У пояснювальній записці необхідно також відобразити відобразити причини відсутності ув'язки між окремими формами річної фінансової звітності (якщо такі мали місце). Перевірити відповідність показників можна за допомогою таблиці ув'язки, яка є додатком до Інструкції про порядок складання річної фінансової звітності бюджетними установами.

Операції з надходження і використання коштів спеціального фонду за звітний рік, проведені в натуральній формі або в іноземній валюті, відображаються за окремими формами річної фінансової звітності, складеними за певним видом надходжень. Такі форми подаються до органів ДКС для врахування даних у зведених звітах за територією і візуються органами ДКС, але відповідальність за законність і правильність відображення у звітах зазначених операцій несуть розпорядники бюджетних коштів. Форми річної фінансової звітності про операції у натуральній формі повинні бути складені в національній валюті за загальним порядком. Тобто форми річної фінансової звітності про такі операції повинні містити дані про надходження і касові видатки в рівному обсязі. З метою врахування операцій, проведених у натуральній формі, у консолідованому звіті про виконання державного бюджету вони умовно прирівнюються до планових показників, надходжень і касових видатків. За операціями в натуральній формі вносяться зміни до спеціального фонду кошторису на підставі довідок установленої форми, які подаються до органів ДКС до закінчення звітного періоду.

Показники форм річної фінансової звітності про операції, проведені в іноземній валюті, повинні бути перераховані в національну валюту за порядком, визначеним окремим наказом ДКС.

Форми річної фінансової звітності та пояснювальна записка з додатками повинні бути підписані керівником і головним бухгалтером бюджетних установ, складеними в такій кількості примірників, яка необхідна для звітування перед усіма передбаченими органами. Усі примірники мають однакову юридичну силу і зміни, що можуть вноситися до річної звітності, повинні бути відображені в кожному з них.

Загальними вимогами до звітності бюджетних установ є акуратність заповнення звітних форм. Крім того, бухгалтеру потрібно пам'ятати про необхідність своєчасності складання та подання фінансової звітності до органів державної влади, вищих установ. За порушення останньої вимоги Бюджетним кодексом України передбачена можливість призупинення фінансування бюджетних установ. До того ж, лише своєчасно складена звітність дозволяє отримати оперативну інформацію про стан і результати діяльності розпорядника бюджетних коштів, дотримання цільового використання виділених установі бюджетних асигнувань, внести певні корективи для виправлення виявлених таким чином недоліків.

2. Порядок організації та проведення тендерів

Торги (тендер) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів (тендера) згідно з процедурами (крім процедури закупівлі в одного постачальника), встановленими Законом.

Основними цілями проведення торгів (тендерів)є:

- соціальна - забезпечення прозорості використання коштів платників податків;

- економічна - забезпечення найкращого співвідношення ціна/якість;

- інформаційна - отримання адекватної інформації про характеристики торгів, робіт та послуг.

Питання проведення державних закупівель регулюється Законом України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22 лютого 2000 року № 1490-ІІІ (із змінами та доповненнями), дія якого поширюється на відносини, пов'язані із закупівлею товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів та вартість яких дорівнює 30 тисяч гривень - для товарів і послуг, та 300 тисяч гривень - для робіт.

Метою Закону є створення правових засад здійснення процедур закупівлі товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів, економне і раціональне їх використання та запобігання проявам корупції у сфері державних закупівель.Ефективність проведення державних закупівель, в першу чергу, залежить від якісного аналізу та визначення існуючих потреб, обов'язкового планування торгів (тендеру), вивчення ринку необхідних товарів, робіт і послуг, правильного обчислення строків проведення торгів тощо.

Для організації та проведення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти керівництвом замовника створюється тендерний комітет. Склад тендерного комітету і положення про тендерний комітет затверджується рішенням замовника. Кількість членів тендерного комітету повинна бути не менше 5 осіб. Члени тендерного комітету, в обов'язковому порядку протягом шести місяців з моменту вступу до тендерного комітету повинні отримати свідоцтва відповідного зразка про проходження навчання чи підвищення кваліфікації з питань організації та здійснення процедури закупівлі. Повторне підвищення кваліфікації здійснюється не рідше одного разу на кожні два роки. До роботи тендерних комітетів на договірних засадах можуть залучатися різні спеціалісти, експерти, консультанти, однак вони не несуть відповідальність за рішення, дії чи бездіяльність тендерного комітету. Рішення тендерного комітету оформляється відповідним протоколом.На початку року тендерний комітет замовника складає річний план закупівлі, визначає етапи та строки здійснення процедури торгів та відповідальних осіб за їх проведення.Річний план затверджується замовником не пізніше, ніж у місячний термін з дня затвердження кошторису витрат та надсилається до уповноваженого органу, а також оприлюднюється в інформаційних системах мережі Інтернет протягом 15 календарних днів з дня його затвердження.

На сьогодні спеціально уповноваженим органом з питань координації закупівель товарів, робіт і послуг є Антимонопольний комітет України, основними функціями якого є контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель, погодження деяких процедур торгів, затвердження певних форм документів та інше.

У зв`язку із зростанням кількості проведених процедур закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, потребує постійного вдосконалення законодавство у сфері здійснення державних закупівель.З прийняттям у червні 2005 року нових змін до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" посилено заходи щодо забезпечення прозорості державних закупівель.Так, замовник в обов`язковому порядку повинен оприлюднити в мережі Інтернет інформацію про проведення торгів, зокрема:

· річний план закупівлі - протягом 15 календарних днів з дня його затвердження;

· оголошення про заплановану закупівлю чи проведення попередньої кваліфікації - з моменту прийняття рішення про необхідність проведення тендеру;

· протокол розкриття тендерних пропозицій - протягом п`яти робочих днів з дня розкриття тендерних пропозицій;

· акцепт тендерної пропозиції та повідомлення про результати торгів - протягом п`яти календарних днів з дня акцепту;

· запит цінових пропозицій (котирувань);

· звіт про результати здійснення торгів - протягом 10 календарних днів з дня його затвердження;

· оголошення про результати проведеної процедури закупівлі - протягом 10 календарних днів з дня укладення договору про закупівлю або після прийняття рішення про відміну торгів, або визнання їх такими, що не відбулися;

· інформацію, що стосується розгляду скарги (у разі її надходження) - разом із звітом про результати торгів.

Крім того, процедура торгів не може здійснюватись до публікації оголошення про неї у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації та в інформаційному бюлетені Тендерної палати України (крім випадків застосування замовником процедур торгів з обмеженою участю, запиту цінових пропозицій (котирувань) та закупівлі в одного учасника). Важливим етапом підготовки до проведення закупівлі є вибір найбільш прийнятної процедури торгів. Законодавством визначено, що закупівля може здійснюватись шляхом проведення відкритих торгів, торгів з обмеженою участю, двоступеневих торгів, запиту цінових пропозицій (котирувань), закупівлі в одного учасника. З прийняттям Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" та інших законодавчих актів України" від 15 грудня 2005 року № 3205-IV введено нову процедуру здійснення закупівлі - торги із зменшенням ціни (редукціон).

Зазначена процедура застосовується у випадках, коли предметом закупівлі є товари, чи послуги, для яких існує постійно-діючий ринок і які виробляються або виконуються не за окремо розробленими специфікаціями, за умови, якщо очікувана вартість закупівлі таких товарів перевищує 100 тисяч гривень. Особливістю цієї процедури є те, що під час розкриття тендерних пропозицій на другому етапі учасникам пропонується зменшувати ціну тендерної пропозиції на крок редукціону, який зазначається в тендерній документації. Згоду на зменшення ціни тендерної пропозиції учасники підтверджують підняттям карток, на яких зазначене найменування учасника. Така процедура торгів, дозволяє зменшити ціну поданих пропозицій, тим самим сприяти економному використанню бюджетних коштів.На сьогодні значно збільшився обсяг проведення відкритих торгів. Зазначена процедура є найбільш простою та відповідає головному принципу державних закупівель - прозорості і відкритості державних закупівель. Участь у відкритих торгах мають право брати всі учасники, запрошені замовником шляхом публікації оголошення в інформаційних системах мережі Інтернет, в інформаційному бюлетені Тендерної палати України та в спеціалізованому друкованому виданні.Як правило, строк подання тендерних пропозицій становить 45 календарних днів з дня опублікування оголошення про проведення торгів, але в окремих випадках цей строк може бути скорочено до 21 календарного дня. Причини такого скорочення зазначаються у звіті. Торги вважаються такими, що відбулися, якщо подано принаймні дві тендерні пропозиції. Зазначена процедура торгів, не передбачає проведення попередніх переговорів.Що стосується процедури двоступеневих торгів, то вона застосовується в тих випадках, коли замовник не може визначитись з переліком необхідних товарів чи робіт, вибрати вид потрібних послуг, або, якщо з метою ефективного здійснення закупівлі необхідно провести попередні переговори з учасниками. Крім того, двоступеневі торги застосовуються під час здійснення закупівлі наукових досліджень, експериментів, розробок, надання консультаційних та інших спеціальних видів послуг.

Зазначена процедура проводиться в два етапи. Термін подання учасниками попередніх тендерних пропозицій не може бути меншим ніж 30 календарних днів з дня опублікування оголошення. На першому етапі учасники подають свої тендерні пропозиції без зазначення ціни. Тендерна документація містить лише кваліфікаційні вимоги, вимоги до технічних характеристик, підтвердження професійної компетентності учасників та ін. На цьому етапі замовник має право проводити переговори будь з ким із учасників, при необхідності вносити зміни до тендерної документації. Запрошення на участь у першому етапі здійснюється шляхом опублікування оголошення.Учасники, тендерні пропозиції яких не були відхилені на першому етапі, письмово запрошуються замовником до участі у другому етапі шляхом подання тендерних пропозицій із зазначенням ціни. Далі процедура двоступеневих торгів проводиться за аналогією процедури відкритих торгів.Зміни в законодавстві про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти торкнулись і процедури запиту цінових пропозицій (котирувань) та закупівлі у одного учасника. Процедура запиту цінових пропозицій (котирувань) застосовується до закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких не перевищує 100 тисяч гривень.Раніше до участі у процедурі запиту цінових пропозицій (котирувань) запрошувалось не менше ніж 5 учасників. На сьогодні їх кількість зменшена від п`яти до трьох. Крім того, запрошення до участі замовник може надсилати, як письмово, так і шляхом опублікування оголошення в інформаційних системах мережі Інтернет. Строк подання тендерних пропозицій визначається замовником.Із внесенням змін до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" встановлені основні вимоги, які повинні міститись у запиті, зокрема обов`язкове складання протоколу розкриття тендерних пропозицій, надсилання його копії усім учасникам на їх запит, оприлюднення в інформаційних системах мережі Інтернет повідомлення про переможця торгів та акцепт тендерної пропозиції. Договір про закупівлю з переможцем торгів укладається не раніше ніж через три робочих дні від дня відправлення письмового повідомлення учасникам про результати торгів, але не пізніше ніж 14 робочих днів від дня визначення переможця.Процедури торгів з обмеженою участю та процедури закупівлі в одного учасника відповідно до законодавства потребують погодження з уповноваженим органом або отримання відповідного висновку щодо підстав обрання замовником зазначених процедур. Процедура торгів з обмеженою участю застосовується у випадках, коли предмет закупівлі вимагає спеціальних знань або професійно-технічних можливостей, коли товари, роботи чи послуги мають складний, спеціалізований характер, або можуть бути запропоновані обмеженою кількістю учасників.

Застосування процедури торгів з обмеженою участю для закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких перевищує 500 тисяч гривень, потребує погодження з уповноважених органом, або отримання відповідного висновку щодо обрання зазначеної процедури, крім випадку, коли така процедура застосовується після проведення попередньої кваліфікації. Замовник надсилає учасникам письмове запрошення до участі у торгах. Під час проведення торгів з обмеженою участю може здійснюватись попередня кваліфікація учасників.

З прийняттям Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" та інших законодавчих актів України" дещо змінено умови проведення попередньої кваліфікації. Зокрема, введене нове поняття "кваліфікаційна документація". Це документація, що готується замовником та передається учасникам торгів для підготовки ними кваліфікаційних пропозицій. Крім того, значно деталізовано порядок проведення попередньої кваліфікації, наведено чіткий перелік інформації, яка має міститись у кваліфікаційній документації, визначено строки проведення та етапи розгляду і розкриття кваліфікаційних пропозицій. Під час проведення процедури торгів з обмеженою участю тендерні пропозиції мають право подавати лише ті учасники, які запрошені замовником, проте їх кількість повинна бути не менше двох. Термін подання тендерних пропозицій має становити 45 календарних днів з дня відправлення запрошень до участі. В окремих випадках цей строк може бути скорочено до 15 календарних днів. Причини скорочення терміну зазначаються у звіті. Замовник при проведенні торгів з обмеженою участю має право здійснити попередню кваліфікацію учасників. Інформація про проведення попередньої кваліфікації оприлюднюється відповідно до вимог, визначених Законом України " Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".Застосування процедури закупівлі в одного учасника потребує обов`язкового погодження з уповноваженим органом, або отримання відповідного висновку щодо обрання замовником зазначеної процедури. Закупівлі у одного учасника здійснюється після проведення з ним переговорів та застосовується у випадках:

· закупівлі творів мистецтва, або закупівлі, пов`язаної із захистом прав інтелектуальної власності, чи укладення договору з переможцем архітектурного або мистецького конкурсу;

· відсутності конкуренції на товари, роботи чи послуги, які можуть бути поставлені (надані) лише певним учасником, і при цьому не має альтернативи;

· потреби у здійсненні додаткових поставок первинним учасником, призначених для часткової заміни або розширення поставок, коли заміна учасника може призвести до закупівлі товарів, робі і послуг, які не відповідають вимогам взаємозаміни між наявними товарами або послугами;

· необхідності проведення додаткових будівельних робіт, не включених у початковий проект, але які стали через не передбачувані обставини необхідними для виконання проекту за умови, що договір буде укладено з учасником цих робіт, якщо такі роботи технічно і економічно пов`язані з головним договором;

· виникнення потреби у здійсненні закупівлі у зв`язку з економічними чи соціальними, правовими, іншими обставинами, які замовник не міг передбачити, в тому числі закупівлі, пов`язаної з ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій.

Результат проведення будь-якої процедури торгів, в першу чергу, залежить від якості та повноти оформлення тендерної документації, оскільки оцінка, порівняння та акцептування тендерної пропозиції залежить від сукупності інформації, що міститься в тендерній документації.

Від того чи правильно оформлена тендерна документація, чи містить вона всі необхідні вимоги замовника та роз'яснення залежить правильність оформлення учасниками тендерних пропозицій та розуміння ними головних вимог закупівлі.Оскільки тендерні пропозиції учасників торгів оцінюється відповідно до критеріїв, специфікації та технічного завдання, визначених тендерною документацією вони повинні бути чіткими, повними за змістом та зрозумілими. Так, тендерна документація повинна містити загальну інформацію для учасників торгів, інструкцію, яка містить основні умови обраної процедури, вимоги до учасників, зокрема підтвердження ними відповідності встановленим кваліфікаційним вимогам, чіткий та детальний опис необхідних товарів, робіт, послуг, основні умови договору та іншу необхідну інформацію.У тендерній документації обов'язково повинні зазначатись: кінцевий термін подання та термін розкриття тендерних пропозицій, місце, дата та час їх розкриття, зазначення строку дії тендерної пропозиції, кількість товару, місце, де мають бути надані послуги, строки поставки товарів, надання послуг, відповідну специфікацію (технічне завдання), перелік критеріїв та методики оцінки тендерних пропозицій, виклад процедури роз'яснень тендерної документації, інформація про можливість подання альтернативних тендерних пропозицій та методика їх оцінки і порівняння, термін дії тендерної пропозиції, відповідальних осіб за проведення тендеру, преференційні умови захисту вітчизняного ринку, інформацію про включення до ціни тендерної пропозиції ПДВ, необхідних витрат на транспортування, страхування, сплату мита, інших зборів та обов`язкових платежів, вимоги щодо забезпечення тендерної пропозиції та забезпечення виконання договору, умови повернення такого забезпечення та інша інформація, яку замовник вважає за необхідне включити до тендерної документації.

Встановлення обов'язку щодо зазначення в тендерній документації вимог про забезпечення тендерної пропозиції та забезпечення виконання договору про закупівлю є новим у сфері державних закупівель. При цьому законодавець розширив перелік видів забезпечення, зокрема до нього включаються такі способи забезпечення, як банківські гарантії, резервні акредитиви, чеки, згідно з якими первинне зобов'язання несе будь-який банк, депозити, векселі, порука та інші види забезпечення за вибором замовника відповідно до законодавства.

Розмір тендерного забезпечення становить один відсоток очікуваної вартості у разі закупівлі робіт та п'ять відсотків у разі проведення торгів на закупівлю товарів і послуг. Що стосується забезпечення виконання договору про закупівлю, то його розмір дещо більший, а саме - 15 відсотків його кошторисної вартості під час закупівлі товарів і послуг та 5 відсотків під час закупівлі робіт. Крім того, законодавством передбачено, що у випадках, коли дозволяється подавати пропозиції щодо лота (частини предмета закупівлі), розмір тендерного забезпечення встановлюється замовником в залежності від очікуваної вартості предмета закупівлі по кожному лоту. Тендерна документація повинна містити кваліфікаційні вимоги до учасників. Зокрема, відомості про учасника, який бере участь у торгах, статут та повноваження посадових осіб, опис технічних можливостей, фінансовий стан учасника торгів, наявність професійного персоналу та ін.

Тендерна пропозиція подається у запечатаних конвертах (оригінал і копія) та повинна бути підписана уповноваженою особою учасника, а також скріплена печаткою. Тендерна пропозиція повинна бути подана у встановлений замовником строк, інакше вона відхиляється та повертається учаснику, що її подав. Розкриття, розгляд, оцінка і порівняння тендерних пропозицій здійснюється тендерним комітетом замовника в день, час та місце, які визначені у тендерній документації чи оголошенні про проведення торгів (або запрошені до участі у торгах).

Для визнання торгів такими, що відбулися, необхідна наявність принаймні двох тендерних пропозицій. Розкриття та оцінка тендерних пропозицій оформлюється протоколом, який відповідно до законодавства оприлюднюється в інформаційних системах мережі Інтернет. Пропозиція, яка за критеріями оцінки визнана найкращою, акцептується. Протягом п`яти календарних днів з дня акцепту замовник надсилає учаснику - переможцю торгів повідомлення про результат проведеної процедури. З учасником, тендерну пропозицію якого було акцептовано, замовник не раніше ніж через п`ять робочих днів з дня відправлення письмового повідомлення всім учасникам торгів про їх результати, але не пізніше ніж через 21 робочий укладає договір про закупівлю.

3. Особливості організації обліку надходження та наявності основних засобів та інших необоротних матеріальних активів бюджетних установ

В процесі господарської діяльності бюджетних установ основні засоби поступово зношуються як фізично, так і морально, а тому потребують поповнення. Основні засоби можуть надходити до бюджетних установ шляхом:

· придбання їх за рахунок бюджетних чи позабюджетних коштів;

· безкоштовного отримання (у т.ч. у вигляді гуманітарної допомоги);

·будівництва нових об'єктів

· оприбуткування залишків, виявлених під час інвентаризації;

·за рахунок виготовлення їх власними силами.

Приймання основних засобів проводиться згідно з Актом приймання-передачі основних засобів типової форми ОЗ-1 (бюджет), який складається на кожний об'єкт. В акті фіксується інформація щодо первісної вартості, суми зносу (якщо об'єкт вже був в експлуатації), року випуску, дати введення в експлуатацію тощо. До акта додається технічна документація, яка разом із ним передається в бухгалтерію.Для прийняття об'єктів основних засобів наказом керівника установи створюється комісія, яка складає акт у двох примірниках: один - для установи, яка здає, другий - для установи, яка приймає.Акт затверджується керівником установи.
Для оформлення прийняття декількох об'єктів однотипних основних засобів, які мають однакову вартість (господарський інвентар, інструменти, обладнання, білизна, постільні речі та ін.), дозволяється складання загального акта прийняття основних засобів.Оформлення приймання окремих предметів можна робити і на підставі, наприклад, рахунка-фактури (тобто первинних документів). На цих документах матеріально відповідальна особа робить запис про прийняття основних засобів на відповідальне зберігання та занесення їх до інвентарного списку за місцезнаходженням.
Усі основні засоби повинні знаходитись на відповідальному зберіганні посадових осіб, призначених наказом керівника установи. Із цими особами укладається договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Ці особи стежать за схоронністю основних засобів, ведуть інвентарні списки основних засобів (типова форма № ОЗ-11).

Інвентарний список основних засобів застосовується матеріально відповідальними особами для здійснення пооб'єктного обліку основних засобів за місцезнаходженням (місцем експлуатації) об'єктів основних засобів. Дані пооб'єктного обліку основних засобів за місцезнаходженням (місцем експлуатації) повинні бути тотожні записам в інвентарних картках обліку основних засобів,які ведуть в бухгалтерії.У разі зміни матеріально відповідальної особи здійснюється інвентаризація основних засобів, які знаходяться на її зберіганні, про що складається приймально-передавальний акт.Акт затверджується керівником установи.При надходженні в установу основних засобів матеріально відповідальна особа повинна розписатися в їх отриманні на документі постачальника чи на акті про прийняття.

Основні засоби в установах обліковуються за місцем їх зберігання (місцезнаходженням) та в бухгалтерії за інвентарними об'єктами.

Окремим інвентарним об'єктом вважається закінчений конструктивний пристрій з усіма пристосуваннями і пристроями, що відносяться до нього, конструктивно відокремлений предмет, який призначений для виконання визначених самостійних функцій, або визначений комплекс конструктивно об'єднаних предметів, що становлять єдине ціле і разом виконують певну роботу.
Інвентарним об'єктом за субрахунком 103 “Будинки та споруди” є кожна окрема будівля. До її складу входять усі потрібні для експлуатації і розміщення всередині нього комунікації, тобто: система опалення приміщення, внутрішня мережа водогазопроводу і каналізації і т.д.

Надходження основних засобів супроводжується відкриттям інвентарних карток їх обліку (за винятком бібліотечних фондів), присвоєнням їм інвентарних номерів та проведенням необхідних записів в реєстрах аналітичного обліку.Інвентарний номер має 8 знаків: перші три знаки означають субрахунок, четвертий - підгрупу, останні чотири - порядковий номер предмета в підгрупі. У випадку, коли підгрупи немає - четвертий знак буде “0”. Інвентарний номер зазначається на жетоні фарбою і прикріплюється до об'єкта будь-яким способом. Присвоєний об'єкту інвентарний номер зберігається за ним на весь період його знаходження в установі. Після ліквідації об'єкта основного засобу в бюджетній установі протягом трьох років його інвентарний номер не можна використовувати. Зміна номерів може бути проведена в тих випадках, коли виявлено, що об'єкти помилково відображаються не в тій групі основних засобів, до якої вони повинні бути включені за своїм техніко-виробничим призначенням, а також у випадках невірної нумерації.У бухгалтерії установи, з метою організації обліку і забезпечення контролю за збереженням основних засобів, ведеться попредметний їх облік на інвентарних картках, які відкриваються на кожний інвентарний об'єкт (предмет). Однорідні активи обліковуються на картках групового обліку типової форми ОЗ-9 (бюджет).

Інвентарна картка відкривається на підставі акта прийняття-передачі основних засобів (типова форма ОЗ-1 (бюджет)), накладних, технічної та іншої супровідної документації. Записи в інвентарній картці типової форми ОЗ-6 (бюджет) робляться на підставі перевірених документів: актів приймання про введення в експлуатацію, технічних паспортів заводів-виготовлювачів та інших документів. Записи в картку про роботи з добудови, дообладнання, реконструкції, модернізації та капітального ремонту існуючого об'єкта вносяться на підставі акта прийняття-передачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів (типова форма ОЗ-2(бюджет)).У картці зазначаються дата й номер акта введення основних засобів в експлуатацію та характерні ознаки об'єктів (предметів): креслення, модель, тип, марка, заводський номер, дата випуску (виготовлення). Крім того, записується коротка індивідуальна характеристика об'єкта (предмета). Якщо в складі обладнання, приладів, обчислювальної техніки та ін. є дорогоцінні метали, то в розділі “Коротка характеристика об'єкта” зазначається перелік деталей, у складі яких є дорогоцінні метали, найменування деталі та маса металу, зазначена в паспорті.

На зворотньому боці картки робиться запис про переміщення основних засобів в установі.Якщо в картку неможливо внести всі якісні та кількісні зміни характеристики об'єкта, що склалися внаслідок його реконструкції чи модернізації, її доповнюють новою. Стару картку зберігають як довідковий документ (у ній робиться відмітка про відкриття нової картки).

Інвентарні картки зберігаються в картотеках бухгалтерії, в яких вони розміщуються за відповідними субрахунками і групами з розподілом за матеріально відповідальними особами, а в середині груп - за місцезнаходженням об'єктів (предметів) основних засобів; а в централізованих бухгалтеріях - додатково і за обслуговуваними установами.

Інвентарні картки типових форм ОЗ-6 (бюджет), ОЗ-8 (бюджет) та ОЗ-9 (бюджет) реєструються в описі інвентарних карток з обліку основних засобів типової форми ОЗ-10 (бюджет), який ведеться в одному примірнику. У разі списання основних засобів зазначені вище картки після внесення до них відміток про списання здаються в архів.Опис інвентарних карток здається в архів тоді, коли в останню інвентарну картку вноситься відмітка про списання об'єкта основних засобів.Строк зберігання інвентарних карток в архівах установ становить 3 роки після їх ліквідації. Інвентарна картка обліку реалізованих або ліквідованих основних засобів додається до документів (актів, накладних), якими було оформлено їх реалізацію або ліквідацію. Картка передається разом з реалізованим основним засобом.

Записи в картках обліку основних засобів здійснюються в кількісному та сумарному виразах.Суми податку на додану вартість, які сплачуються при отриманні (купівлі) основних засобів, не враховуються до вартості основних засобів і відносяться на фактичні видатки за кодом економічної класифікації видатків, що призначений для придбання цих активів, або відносяться до податкового кредиту (якщо це передбачено чинним законодавством).
Безоплатне отримання основних засобів. Основні засоби, отримані безоплатно як гуманітарна допомога, приймаються комісією, створеною наказом керівника установи, до складу якої обов'язково входить працівник бухгалтерії та представник вищестоящої організації. Комісія складає акт, в якому зазначаються найменування, кількість і вартість отриманих матеріальних цінностей за ринковими вільними цінами на їх аналогічні види. При отриманні основних засобів, що були у користуванні, вказується відсоток їх зносу. Дані акта відображаються в бухгалтерському обліку. Одночасно проставляється інвентарний номер у встановленому порядку, про що робиться запис в акті прийнятих цінностей.

Облік таких основних засобів здійснюється бухгалтерією та матеріально відповідальними особами у загальному порядку, але окремо від матеріальних цінностей, придбаних установою за рахунок бюджетних коштів.

Дані про гуманітарну допомогу відображаються отримувачами в пояснювальній записці до квартального та річного звітів та в окремих формах річного звіту. У пояснювальній записці до квартальних та річних звітів наводяться короткі роз'яснення щодо отриманої гуманітарної допомоги.
Оприбуткування виявлених під час інвентаризації залишків. Оцінка виявлених і не врахованих з моменту проведення останньої інвентаризації основних засобів повинна бути проведена за дійсною вартістю, а знос слід визначити за справжнім технічним станом об'єктів із оформленням даних оцінки та зносу відповідними актами.Для обліку власних та отриманих на умовах фінансового лізингу основних засобів передбачено рахунок 10 “Основні засоби”. За дебетом цього рахунка відображається вартість придбаних основних засобів, а за кредитом - здійснюється запис сум вибуття основних засобів.Облік операцій щодо переміщення та вибуття основних засобів ведеться в меморіальному ордері № 9. Записи в ньому здійснюються по кожному об'єкту окремо. Після закінчення місяця підсумки записуються в книгу “Журнал-Головна”.Надходження необоротних активів до бюджетних установ має певні особливості під час відображення в обліку. Деякі види обліку було розглянуто вперше (витрати, що не включаються до вартості об'єктів , а відносяться до фактичних видатків установи та облік окремих видів необоротних активів ведеться в повних гривнях без копійок).Ще одна особливість, властива лише для обліку в бюджетних установах - на суму вартості необоротних активів при придбанні створюється фонд у необоротних активах, облік якого ведеться на пасивному субрахунку 401 «Фонд у необоротних активах за їх видами» На вартість необоротних активів, що надійшли до бюджетної установи здійснюється запис за кредитом субрахунка 401 і відповідно за дебетами субрахунків 801, 802, 811, 812, 813 - залежно від того, за рахунок коштів загального чи спеціального фондів був придбаний об'єкт. Слід враховувати, що за кредитом субрахунка 401 відображається первісна вартість необоротних активів, котра дорівнює вартості, яка відображається при придбанні необоротних активів за дебетом рахунків 10 «Основні засоби», 11 « Інші необоротні матеріальні активи», 12 «Нематеріальні активи». Підставою для оприбуткування окремих об'єктів в установі можуть бути як супровідні документи постачальника, так і акт приймання-передавання № ОЗ-1 (бюджет), який складається спеціально призначеною комісією та підписується членами комісії, матеріально відповідальною особою й затверджується керівником установи.

До бюджетної установи необоротні активи надходять після капітального будівництва, реконструкції та можуть бути придбані за оплату та безоплатно.

Окремо зупинимося на безоплатному надходженні необорних активів, які можуть надходити від інших підприємств, організацій та фізичних осіб як гуманітарна допомого.Основні правові,організаційні, соціальні засади отримання, надання,оформлення,розподілу й контролю за гуманітарною допомогою визначено в законі України «Про гуманітарну допомогу» від22.10.1999р.№1192-ХІV.

Гуманітарна допомога, відповідно до вищезазначеного Закону, - це цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі,у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, а також допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг. Гуманітарна допомога повинна спрямовуватися відповідно до обставин, об'єктивних потреб, згоди її отримувачі,з дотриманням вимог Закону України «Про благодійництво та благодійні організації». Для обліку гуманітарної допомоги необхідно керуватися Порядком бухгалтерського обліку і звітності в бюджетних установах гуманітарної допомоги, затвердженим наказом Головного управління Державного казначейства України від 10.12.1999 р. № 113 із відповідними змінами і доповненнями. У разі надходження основних засобів інших необоротних матеріальних активів та необоротних активів дебетують відповідні субрахунки рахунків 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи», 12 «Нематеріальні активи» та кредитують субрахунок 401 «Фонд у необоротних активах за їх видами». Необхідно відмітити, що необоротні активи приймає спеціальна комісія, до складу якої в обов'язковому порядку включаються праців-ник бухгалтерії та представник організації вищого рівня, за ринковими вільними цінами на їх аналогічні види. При цьому складається акт приймання-передавання основних засобів № 03-1 (бюджет). Облік ведеться у загальному порядку, але відокремлено від інших основних засобів.При надходженні необоротних активів на кожен об'єкт (крім білизни, постільних речей, одягу, взуття, бібліотечних фондів, малоцінних необоротних матеріальних активів, матеріалів довгострокового використання, що мають специфічне призначення) відкривається інвентарна картка обліку з присвоєнням конкретного інвентарного номера, що містить 8 знаків перші три - номер субрахунка, четвертий - номер підгрупи, останні чотири-порядковий номер у підгрупі.Для білизни, постільних речей, одягу, взуття й малоцінних необоротних матеріальних активів встановлюються номенклатурні номери, що мають сім знаків: перші три - номер субрахунка, четвертий - номер підгрупи, останні три - порядковий номер у підгрупі. При цьому предметам однієї назви, якості матеріалу та ціни встановлюється один номенклатурний номер.Інвентарні номери закріплюються за об'єктами на весь пер експлуатації й після списання необоротних активів протягом 3 років не можуть бути присвоєні об'єктам, що надійшли.Орендованим необоротним активам інвентарний номер не присвоюється, а залишається присвоєний орендодавцем.Особи,які відповідають за збереження необоротних активів, призначаються керівником установи і з ними укладається договір про повну матеріальну відповідальність. Матеріально відповідальні особи ведуть пооб'єктний облік необоротних активів за місцем знаходження(експлуатації) інвентарних списках основних засобів, типова форма № 03-11 (бюджет).

Необоротні активи обліковують у місцях знаходження (експлуатації) бухгалтерії за інвентарними об'єктами. Окремим інвентарним об'єктом вважається закінчений конструктивний пристрій з усіма пристосуваннями, що відносяться до нього, конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, або окремий комплекс конструктивно об'єднаних предметів, що становлять одне ціле й разом виконують певну роботу.У бухгалтерії установи здійснюється по предметний облік необоротних активів на інвентарних картках обліку основних засобів типової форми № 03-6 (бюджет). Для обліку однорідних необоротних активів передбачена інвентарна картка групового обліку основних засобів типової форми № 03-6 (бюджет).Інвентарна картка відкривається на підставі акта приймання-передавання основних засобів (№ 03-1 (бюджет), накладних, технічної та іншої документації, якщо провадилися роботи з будівництва, дообладнання, реконструкції, модернізації та капітального ремонту об'єкта), та до неї вносяться записи на підставі акта приймання-здавання відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (№ 03-2 (бюджет).У картці вказуються дата і номер акта введення необоротних активів у експлуатацію та характерні ознаки об'єктів, їх коротка індивідуальна характеристика. Якщо до складу необоротних активів входять дорогоцінні метали, то в розділі «Коротка індивідуальна характеристика об'єкта» вказується перелік деталей, що містять дорогоцінні метали,їх назва та маса металу, вказана в паспорті. На зворотному боці картки здійснюються записи про переміщення об'єктів в установі. звітність бюджетний необоротний матеріальний

Інвентарні картки зберігають у бухгалтерії та розміщують за відповідними субрахунками та групами з розподілом стосовно матеріально відповідальних осіб. Інвентарні картки списаних необоротних активів після внесення до них відповідних відміток здаються в архів, де й зберігаються після ліквідації активів протягом 3 років.З метою контролю за збереженням у бухгалтерії інвентарних карток для їх реєстрації складають «Опис інвентарних карток з обліку основних засобів» типової форми № 03-10 (бюджет).