Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний авіаційний університет

Факультет економіки і підприємництва

Кафедра фінансів, обліку і аудиту

КУРСОВА РОБОТА

(Модульна контрольна робота №3)

з дисципліни Управлінський Облік

Тема:“Система обліку витрат виробництва і калькулювання собівартості «рт-кост»”

Виконала студентка 414 гр. ФЕП

Мельник А.О.

Голова комісії _____________(_В.Матвєєв__)

Члени комісії _____________ (_Л.Турова___)

______________(_О.Костюнік_)

2013 рік

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика системи «директ-кост»

2. Організація обліку витрат за системою «директ-кост»

3. Аналіз організації обліку за системою «директ-кост»

4. Особливості калькулювання собівартості продукції за методом «директ-кост»

5. Калькулювання змінних витрат: переваги та недоліки «директ-костингу»

Задачі

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Складні ринкові процеси потребують від підприємства постійної зміни обсягу виробництва продукції, що тягне за собою зміну собівартості продукції. Збільшення частки постійних витрат в загальній сумі витрат підприємства, яке є наслідком ринкової конкуренції досить вагомо впливає на «поведінку собівартості», а відповідно, і на прибутки підприємства.

Тому, по мірі розвитку цих тенденцій збільшується потреба підприємств в отриманні вірогідної інформації про витрати на виробництво продукції, які не викривлені процесом розподілення непрямих постійних витрат. директ облік калькулювання собівартість

Практика обособления прямих змінних витрат на виробництво продукції від непрямих постійних витрат виникла в тридцяті роки минулого століття в США та отримала назву «директ--костінг» (direkt costing). Сутність системи «директ--костінг» полягає в тому, що залишки готової продукції обліковуються за прямими виробничими витратами, які залежать від обсягу виробництва, тобто за змінними витратами. Включення до собівартості готової продукції постійних витрат, на думку авторів системи «директ--костінг», викривляє розмір прибутку (при великих товарних запасах завищує прибуток) та завищує вартість активів підприємства. Ідеї системи «директ-- костінг» покладені в основу Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Ідеї, на яких побудовані Міжнародні стандарти фінансової звітності та Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, передбачають облік готової продукції за фактичною виробничою собівартістю.

При цьому потрібно відзначити, що до виробничої собівартості згідно із П(С)БО 16 «Витрати», включаються не тільки прямі витрати, та й не всі прямі витрати на виробництво продукції є змінними. Тому бухгалтерський облік не в повній мірі відповідає системі «директ-- костінг», яка повністю може бути реалізована тільки в системі управлінського обліку.

1. Загальна характеристика системи «директ-кост»

Характерною ознакою даної системи є поділ усіх витрат на дві основні групи: змінні, тобто ті, які залежать від обсягу виробництва і зростають у зв'язку із збільшенням випуску продукції, і постійні (умовно-постійні), які не залежать від обсягу виробництва і практично завжди залишаються на одному і тому ж рівні.

Змінні затрати з точки зору контролю за їх раціональністю завжди вимагають більшої уваги, ніж постійні, які нараховуються рівними сумами за однакові проміжки часу. Перевитрати, які викликають перевищення фактичної собівартості над плановою, як правило, виникають у сфері змінних затрат. Тому дуже важливо встановити контроль якраз за змінними затратами. У зв'язку з цим собівартість планується і обліковується в частині одних лише змінних затрат. Що ж стосується постійних витрат, то вони (будучи зібрані на окремому рахунку) щомісячно або один раз в рік списуються безпосередньо на дебет рахунка "Прибутки і збитки". Таким чином, валовий прибуток доводиться до рівня (величини) чистого прибутку.

"Директ-кост"-- це система калькулювання собівартості продукції тільки на основі прямих (змінних) виробничих витрат.

Система обліку змінних витрат виникла в США в період Великої депресії (1928 р.) і набула значного поширення в 50-х роках XX ст. До цього моменту залишки готової продукції оцінювалися по собівартості, обчисленій за повними витратами. Постійні витрати, які не залежать від обсягу виробництва і розмірів прибутку, перерозподіляючись між звітними періодами, значно впливали на величину розрахункового прибутку. У цьому аспекті було вирішено, звичайно, в достатній мірі умовно, поділити сукупні витрати на змінні, які ототожнювалися з прямими, і на постійні, які називалися некорисними і ототожнювалися з непрямими. Нова система витрат отримала назву "директ-костинг" (direkt costing).

Суть системи базується на словосполученні "директ кост план" (Direct Cost Plan), введеному Джонатаном Харрісом у 1936 р. при розгляді ним методики калькулювання витрат виробництва підприємства. У змісті місячного звіту про прибутки і збитки стали розмежовувати звичайні виробничі витрати і непрямі накладні витрати. Диференціація виробничих витрат дозволила визначати залежність обсягу прибутку від обсягу реалізації продукції і управляти собівартістю. Таким чином, суть цій? системи була зведена до наступного: прямі витрати узагальнюють за видами готових виробів, непрямі ж витрати збирають на окремому рахунку і списують на загальні фінансові результати того звітного періоду, в якому вони виникли. Якщо з суми виручки по кожному виробу виключити змінні витрати по цьому виробу, то отримаємо прибуток по цьому виробу. Просумувавши брутто -- прибуток виробів, можна отримати загальну величину прибутку, призначеного для покриття загальної суми постійних витрат.

Практичні дослідження в галузі системи "директ-костинг" показують, що розподіл витрат умовний. Прийняті на кожному підприємстві допуски повинні бути враховані при розрахунку результатів. Калькулювання собівартості по системі "директ-костинг" передбачає незмінну величину постійних витрат при будь-якому обсязі виробництва, тому основна увага в управлінському обліку надається змінним витратам. Керівники підприємства і структурних підрозділів посилюють контрольні функції управління цими витратами.

Обмеження собівартості продукції лише змінними витратами дає змогу спростити нормування, планування, облік і контроль статей затрат, що залишились: собівартість стає "більш наочною", а окремі затрати -- краще контрольованими. Адже чим більше контрольованих об'єктів, тим сильніше розсіюється увага між ними, тим слабшим стає контроль.

Проте це не означає, що постійні витрати взагалі не контролюються. Навпаки, з самого початку здійснюється жорстка персвірка всіх постійних витрат і обгрунтованості їх рівня, розробляється їх кошторис як по підприємству в цілому, так і по окремих виробничих підрозділах. Обліковані фактичні витрати порівнюються з витратами по кошторису і виявляється рівень господарювання у кожному підрозділі, про що свідчить економія чи перевитрати порівняно з кошторисом. Таким чином визначається вклад кожного підрозділу у формування кінцевого господарського результату по підприємству в цілому, так як поряд з економією або перевитратами за змінними затратами на формування прибутку впливає економія або перевитрати за постійними затратами..

Найбільша складність у процесі ведення обліку і управління за обмеженою собівартістю полягає в тому, що деякі із затрат є напівзмінними, наприклад,, витрати на утримання і експлуатацію машин і устаткування, де поряд із змінними затратами (на рушійну енергію, знос інструменту) мають місце і постійні витрати (амортизація машин і устаткування). Проте ця проблема має своє вирішення: використовуючи методи кореляційного і регресійного аналізу, можливо напівзмінні витрати з великим ступенем точності поділити на постійні і змінні частини.

Використання обмеженої собівартості має ряд переваг у процесі управління виробничими затратами:

* сама ідея розмежування витрат на постійні і змінні (а також напівзмінні) дуже важлива і необхідна при плануванні, нормуванні і аналізі витрат виробництва;

* поділ затратна змінні і постійні має важливе значення і для контролю за рівнем рентабельності продукції, що випускається, незважаючи на труднощі чіткого поділу їх на постійні і змінні,

* "директ-кост" дозволяє більш точно встановити зв'язки і пропорції між затратами і обсягами виробництва;

* змінні затрати легше зв'язати з окремими місцями їх виникнення, що полегшує контроль за ними;

* в умовах застосування "директ-косту" краще простежується сукупність кожного продукту, що виробляється;

* більша увага надається і постійним затратам, які суттю впливають на кінцеві фінансові результати, оскільки ці затрати списуються безпосередньо у зменшення валового прибутку;

* є можливість більш чітко визначати результати внутрішнього госпрозрахунку і давати оцінку діяльності керівників структурних підрозділів, визначати рівень ефективності їх роботи, раціональності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

* в умовах ринкової економіки, коли рентабельність продукції багато в чому залежить від попиту і пропозиції на неї та тієї ціни, що склалася на ринку, при застосуванні методу "директ-кост" є можливість швидкого вияву валового прибутку, що приносить кожен вид продукції, і який служить джерелом покриття адміністративно-управлінських і збутових 'витрат та переорієнтації виробництва у разі потреби на випуск більш (або найбільш) рентабельної продукції;

* в умовах хронічного недовантаження, а також різких коливань в частині завантаження виробничих потужностей, яке характерне для сучасної економіки України використання "директ-косту" сприяє вияву того рівня завантаження виробничих потужностей, який би забезпечив беззбиткове виготовлення продукції.

Важливою перевагою методу "директ-костинг" є оперативність отримання даних, що характеризують невеликий період господарської діяльності. Поділ затрат на умовно-постійні і умовно-змінні привів до нового погляду на рентабельність підприємств. Виділивши змінні затрати, можна точно визначити ефективність безпосередньо виробничого процесу.

Використання методу "директ-костинг" більш доцільне в умовах депресії та інфляції, ніж в умовах підйому економіки.

В умовах депресії керівник більше контролює змінні затрати, ніж постійні. Дійсно, постійні затрати будуть зростати лише після розширення виробництва. Однак це не означає1, що постійні затрати зовсім не плануються і не контролюються. Навпаки, в системі "директ-кост" здійснюється оперативний контроль і за постійними затратами. У даному випадку для контролю за собівартістю використовуються стандартні, нормативні затрати, тобто "директ-костинг" може використовуватись у поєднанні зі "стандарт-костом". Згідно з останнім нормальна виробнича діяльність повинна здійснюватися в заздалегідь встановлених межах, згідно зі стандартом і тому основну увагу керівник повинен звертати саме на відхилення від встановлених параметрів. При цьому необхідно вивчати причини відхилень і вживати заходів для приведення керуючої системи в стандартну, в норму.

Система "директ-костинг" дозволяє здійснювати більш оперативний контроль за постійними витратами, ніж це можливо при системі повного розподілу витрат, оскільки в процесі контролю за собівартістю продукції використовуються стандартні витрати або гнучкі бюджети. При застосуванні "стандарт-косту" в системі "директ-костингу" встановлюються стандарти на постійні витрати, а в основу контролю гнучкого бюджету покладено поділ витрат на постійні та змінні. Протягом року всі постійні витрати накопичуються і в кінці звітного року повністю списуються на виробництво. Деякі фірми, враховуючи, що сума накладних витрат протягом короткого періоду часу не змінюється, заздалегідь включають до бюджету витрати на рекламу, дослідження, охорону та ін. Зміна суми таких витрат контролюється керівництвом підприємства. Через те що частина нерозподіленої суми накладних витрат при системі повного розподілу витрат переходить з одного року на інший, контроль за ними послаблюється.

Система "директ-костинг" має. ряд переваг перед системою повного розподілу витрат, основні з яких такі:

- дані про собівартість, обсяг, прибутки, необхідні для цілей планування прибутку, завжди можна отримати з регулярної звітності. Отже, керівництву не потрібно вести паралельно два розрахунки для пов'язання їх один з одним; .

- прибуток за певний період не змінюється під впливом постійних накладних витрат при зміні залишків запасів;

-- звіти про витрати виробництва і доходи, складені за системою "директ-костинг", в більшій мірі відповідають інтересам керівництва фірми, ніж ті, які. складені за системою розподілу витрат між виробами; ,

-- підкреслюється вплив постійних витрат на прибуток, оскільки загальна сума цих витрат за даний період відображається у звіті про доходи-- показники маржинального доходу дозволяють оперативно оцінити вироби, виходячи з базових критеріїв - території, яку вони займають, категорій замовників тощо;

-- "директ-костинг" об'єднує такі ефективні засоби контролю, як "стандарт-кост" і гнучкі бюджети;

-- система "директ-костинг" оцінює запаси відповідно до поточних витрат, необхідних для виготовлення виробів.

Проте, система "директ-костинг" має і певні недоліки: - основні труднощі, полягають у виділенні постійних витрат. Значна частина напівзмінних витрат може розподілятися по-різному залежно від методу, який використовується, а це, у свою чергу, буде позначатися на результатах;

-- для потреб довгострокового планування та інших потреб управління необхідно паралельно розподіляти постійні накладні витрати в позасистемному порядку;

-при переході від системи повного розподілу витрат до системи "директ-костинг" виникають серйозні проблеми у визначенні суми прибуткового податку;

- аналогічні труднощі виникають і в питаннях оцінки запасів при складанні звітів для власників акцій.

Система "директ-костинг" має декілька різних особливостей: перша-- поділ виробничих витрат на змінні і постійні; друга -- калькулювання собівартості продукції за обмеженими витратами; третя -- багатостадійність складання звіту про прибутки. Процес обліку відбувається в два етапи.

На першому етапі встановлюється зв'язок обсягу виробництва готової продукції з прямими (змінними) витратами, відображається рентабельність виробництва окремих видів продукції. На другому етапі узагальнені на одному рахунку непрямі (постійні) витрати зіставляються з внеском, отриманим від реалізації кожного виду продукції. Результат відображає рентабельність всього виробництва)і реалізації. Таким чином, ця система орієнтована на реалізацію. Чим більший обсяг реалізації, тим більше прибутку отримує підприємство. Оцінюють готову продукцію і незавершене виробництво тільки за змінними (прямими) витратами. Така система оцінки спонукає підприємства знаходити можливості збільшення реалізації.

У наведеному звіті є два рівні: верхній -- маржинальний прибуток (дохід); нижній -- чистий прибуток, які заповнюються при поетапному процесі обліку.

Якщо змінні витрати розмежувати на виробничі і невиробничі, то даний звіт буде складено в три етапи. На першому етапі розраховується виробничий маржинальний прибуток (дохід) як різниця між виручкою від реалізації продукції і змінними виробничими витратами. На другому етапі визначається сукупний маржинальний прибуток (дохід) загалом по підприємству як різниця між виробничим маржинальним прибутком (доходом) і невиробничими змінними витратами. На третьому етапі обчислюють чистий прибуток (або чистий збиток) шляхом зіставлення сукупного маржинального прибутку (доходу) і суми постійних витрат.

Далі ступінчастість звіту можна збільшити розподілом постійних витрат на умовно-постійні і умовно-змінні. У деяких випадках рівні можуть передбачати інші ознаки групування витрат або прибутків. Наприклад, групування постійних витрат, що мають пряме відношення до конкретних виробів або груп виробів; підрозділ постійних витрат за територіями, сегментами збуту або каналами розподілу. Узагальнена схема обліку за системою "директ-костинг" подана на рис. 3.6.

Калькуляція собівартості продукції за змінними витратами забезпечує контроль над постійними витратами, за внеском в отримання прибутку кожного виду продукту, що випускається, за дотриманням асортименту випуску продукції. Такі калькуляції

виявляють відповідальність витрат, що не контролюються центрами, відмінності між прибутковими і неприбутковими операціями, поведінкою витрат відносно нормативів.

Іншим важливим моментом калькуляції собівартості продукції за змінними витратами є зв'язок калькуляції з аналізом беззбитковості виробництва, який формує інформацію для розрахунку оптимального співвідношення обсягу і прибутку.

До переваг вибору принципу калькулювання за змінними витратами потрібно віднести його безпосередній вплив на встановлення цін на вироби, стимулювання продуктивності різних сегментів бізнесу.

Система "директ-костинг" зараз розвивається відповідно до вдосконалення систем управління. Гнучкість планування і прийняття управлінських рішень зажадали введення в систему "директ-костинг" бюджетів (кошторисів) і завдань, аналізу їх виконання. Особливістю сучасної системи "директ-костинг" є використання стандартів (норм) не тільки за змінними витратами, але й постійними, зокрема за змінною частиною постійних накладних витрат.

Для переорієнтації бухгалтерського обліку в нашій країні на міжнародні стандарти обліку необхідно вивчити досвід побудови обліку в інших країнах з ринковою економікою, досить широко використовують таку систему виробничого обліку як «директ-костинг».

Головна її особливість у тому, що собівартість промислової продукції враховується і планується тільки в частині змінних витрат. Змінні витрати збираються на окремому рахунку і періодично списуються на дебет рахунку «Прибутки та збитки». За змінними затратами оцінюються також залишки готової продукції на складах незавершене виробництво. У нашій країні застосовується система обліку повної собівартості, і не було до цих пір досвіду практичного застосування системи «директ-костинг».

Система «директ-костинг» - це система виробничого (управлінського) обліку, заснована на класифікації витрат на постійні, періодичні та змінні (на виріб) і включає облік витрат за їх видами, місцями виникнення і носієм витрат, облік результатів продуктивної діяльності, а також аналіз витрат і результатів та прийняття управлінських рішень. За ступенем залежності від кількості випущеної продукції витрати поділяються на змінні і умовно-постійні.

Основним принципом угруповання витрат виробництва та обігу на рахунках бухгалтерського обліку на підприємстві є розподіл їх на виробничі, загальні, управлінські і збутові витрати. Виробничі витрати включають всі прямі витрати і частина непрямих, їх величина прямо залежить від обсягу і асортименту продукції, що випускається. Вони складають виробничу собівартість, за якою враховуються заділи незавершеного виробництва і власних напівфабрикатів, запаси готової продукції на складі, витрати виробництва на реалізовану продукцію. управлінські і збутові витрати складаються тільки з непрямих витрат, їх величина залежить від тривалості звітного періоду. Управлінські та збутові витрати на період враховуються окремо та повністю відносяться на зменшення доходів від реалізації продукції в тому ж періоді, в якому вони виникли. Для полегшення обліку та контролю за оптимальним розміром витрат виробництва на даному підприємстві становлять нормативну виробничу собівартість з її фактичною величиною, для чого облік випуску продукції, заділів незавершеного виробництва та запасів готової продукції ведуть за нормативною виробничою собівартістю, а виявлені в звітному періоді відхилення фактичної собівартості від нормативної, списують на результати реалізації в тому ж звітному періоді.

«Директ-костинг» дозволяє вирішити питання обгрунтованості планування і нормування величини постійних (накладних) витрат, так як сума цих витрат за кожний конкретний період показується в звіті про доходи окремим рядком, що наочно показує їх вплив на величину прибутку.

До переваг системи «директ-костинг» відносяться: простота і об'єктивність калькулювання часткової собівартості, тому що відпадає необхідність в умовному розподілі постійних витрат; можливість порівняння собівартості різних періодів по змінним витратам, абсолютним і відносним маржа. У зв'язку з цим зміна структури підприємства і пов'язані з ним зміни постійних витрат не роблять впливу на собівартість виробів; можливість акцентувати увагу керівництва на зміні маржинального доходу (суми покриття) як по підприємству в цілому, так і по різних виробах; виявити вироби з більшою рентабельністю , щоб перейти в основному на їх випуск; інформація, що отримується в системі «директ-костинг», дозволяє проводити ефективну політику цін, вказуючи найбільш вигідні комбінації ціни та обсягу; можливість проведення аналізу в умовах обмеженого ресурсу, що важливо для планування виробництва при наявності обмежуючих факторів; принципи системи «директ-костинг» можуть бути використані в поєднанні з іншими системами управлінського обліку.

Загальні недоліки системи «директ-костинг»: труднощі у поділі витрат на постійні та змінні. Значна частина змішаних витрат може бути кваліфікована по-різному, наприклад залежно від застосовуваного методу розподілу витрат на постійні та змінні, а це буде позначатися на результатах; необхідність для більшості компаній наявності інформації про величину повних витрат, перш за все для визначення ціни виробу, так як в цінах в довгостроковому плані необхідно забезпечувати покриття усіх затрат підприємства. При відсутності даних про повну собівартості великий ризик недотримання цієї умови, наявність деяких труднощів при формуванні зовнішньої звітності.

«Директ-костинг» - система управлінського обліку, що базується на категорії змінних (або часткових) витрат. Ця система не позбавлена недоліків, але має і деякі переваги в порівнянні з системою повного обліку та розподілу витрат. Вибір однієї з них залежить насамперед від практичної користі застосування тієї чи іншої системи.

2. Організація обліку витрат за системою «директ-костинг»

Ринкові процеси, що визначають ускладнення орієнтації окремого товаровиробника, що впливають на коливання обсягів виробництва і реалізації продукції, з одного боку, а також збільшення частки постійних витрат в їх загальному обсязі, з іншого боку, істотно позначаються на коливанні собівартості виробів, а значить, і на їх прибутку. У міру посилення цих тенденцій збільшується потреба товаровиробників в інформації про витрати на виготовлення виробів та їх реалізацію, не викривлених в результаті розподілу непрямих витрат і відносно незмінних на одиницю випущеної продукції при будь-якому обсязі виробництва.

Таку інформацію у вигляді даних про неповну виробничої собівартості (в частині прямих, змінних або виробничих витрат) і маржинальному доході (сумі покриття) - різниці між ціною продажу (виручкою від реалізації) та неповної собівартістю виробів або реалізованої продукції в цілому - і дає система « директ-костинг ».

Головний принцип, закладений в основу системи «директ-костинг», - роздільний облік змінних і постійних витрат і визнання постійних витрат збитками звітного періоду.

До основних характеристик системи «директ-костинг», що розкриває даний принцип, слід віднести використання розподілу витрат на постійні та змінні для калькулювання собівартості продуктів, оцінки запасів та розрахунку результатів діяльності [6].

Змінні витрати змінюються зі зміною ступеня завантаження виробничих потужностей, але в розрахунку на одиницю продукції вони є постійними. Постійні витрати в сумі не змінюються при зміні рівня ділової активності, але в розрахунку на одиницю продукції вони залежать від обсягу виробництва.

Однак більшість витрат відноситься до напівзмінні (змішаним), деякі з них більшою мірою, інші - меншою залежать від обсягу виробництва, і між цими витратами і обсягами виробництва існує кореляційна залежність, що виявляється слабо.

Найбільш типові приклади видів витрат розглянемо в наступній таблиці [12].

Таблиця 2 - Види витрат

Змінні	Постійні	Змішані
Прямі матеріальні витрати. Прямі трудові витрати. Енергія на технологічні цілі	Амортизація основних засобів загально господарського призначення. Заробітна плата працівників управління. Орендна плата. Більшість інших статей управлінських витрат (транспортне обслуговування управлінського персоналу, охорона, канцтовари та ін)	Матеріально - технічне обслуговування. Витрати на телефон. Витрати на опалення

При цьому більш чітко виявляється рентабельність виробів, так як різниця між продажними цінами і обмеженою собівартістю чітко видно в результаті списання постійних витрат на собівартість виробів і забезпечується можливість переорієнтації виробництва на більш рентабельні вироби.

Маржинальний прибуток (маржинальний дохід, маржинальне покриття, сума покриття) - перевищення виручки від реалізації над величиною змінних витрат. Показує здатність підприємства генерувати достатні доходи для покриття постійних витрат і отримання прибутку.

Оцінка запасів готової продукції та незавершеного виробництва за змінними витратами дозволяє уникнути капіталізаціїпостійних витрат в запасах, що підкреслює «ринкову» сутність системи «директ-костинг», її націленість на виробництво заради реалізації.

Можна виділити кілька різновидів системи «директ-костинг»:

1) класичний «директ-костинг» - калькулювання за прямими (основним) витратам, які в той же час є змінними;

2) система обліку змінних витрат - калькулювання за змінними витратами, в які входять прямі витрати та змінні непрямі витрати;

3) система обліку витрат у залежності від використання виробничих потужностей - калькуляція всіх змінних витрат і частини постійних, визначених відповідно до коефіцієнта використання виробничої потужності.

Існує і різновид системи «директ-костинг», коли собівартість калькулюється на основі тільки виробничих затрат, пов'язаних з виготовленням продукції, навіть якщо вони носять непрямий характер. Спільним для всіх різновидів є те, що калькулюється не повна, а часткова собівартість. За часткової собівартості оцінюють незавершене виробництво та готову продукцію в балансі, а постійні витрати списують на рахунок прибутків і збитків.

Переваги і недоліки системи калькулювання неповної собівартості

До переваг системи «директ-костинг» відносяться:

- Простота і об'єктивність калькулювання часткової собівартості, тому що відпадає необхідність в умовному розподілі постійних витрат;

- Можливість порівняння собівартості різних періодів по змінним витратам, абсолютним і відносним маржа. У зв'язку з цим зміна структури підприємства і пов'язані з ним зміни постійних витрат не роблять впливу на собівартість виробів;

- Можливість акцентувати увагу керівництва на зміні маржинального доходу (суми покриття) як по підприємству в цілому, так і по різних виробах; виявити вироби з більшою рентабельністю, щоб перейти в основному на їх випуск;

- Інформація, що отримується в системі «директ-костинг», дозволяє проводити ефективну політику цін, вказуючи найбільш вигідні комбінації ціни та обсягу;

- Можливість проведення аналізу в умовах обмеженого ресурсу, що важливо для планування виробництва при наявності обмежуючих факторів;

- Принципи системи «директ-костинг» можуть бути використані в поєднанні з іншими системами управлінського обліку.

Загальні недоліки системи «директ-костинг»:

- Труднощі в поділі витрат на постійні та змінні. Значна частина змішаних витрат може бути кваліфікована по-різному, наприклад залежно від застосовуваного методу розподілу витрат на постійні та змінні, а це буде позначатися на результатах;

- Необхідність для більшості компаній наявності інформації про величину повних витрат, перш за все для визначення ціни виробу, так як в цінах в довгостроковому плані необхідно забезпечувати покриття усіх затрат підприємства. При відсутності даних про повну собівартості великий ризик недотримання цієї умови;

- Наявність деяких труднощів при формуванні зовнішньої звітності .

Отже, «директ-костинг» - система управлінського обліку, що базується на категорії змінних (або часткових) витрат. Ця система не позбавлена недоліків, але має і деякі переваги в порівнянні з системою повного обліку та розподілу витрат. Вибір однієї з них залежить, перш за все, від практичної користі застосування тієї чи іншої системи.

3. Аналіз організації обліку за системою «директ-костинг»

Система обліку неповної виробничої собівартості дозволяє встановити взаємозв'язки між виручкою, постійними і змінними витратами і обсягом випуску. За допомогою математичних методів можна визначити форми залежності затрат від обсягу виробництва і завантаження виробничих потужностей, отримати інформацію про прибутковість або збитковість виробництва; розраховувати критичну точку обсягу виробництва прогнозувати поведінку собівартості чи окремих видів затрат залежно від факторів обсягу чи потужності, тобто вирішувати стратегічні завдання управління підприємством.

Собівартість реалізованої продукції, підрахована обома методами, різна і в другому випадку при неповній реалізації продукції привело до збитку. Метод «директ-костинг» краще з точки зору оподаткування в тому випадку, якщо темпи виробництва перевищують темпи реалізації (тобто має місце наявність незавершеного виробництва, готової продукції на складі, відвантажених товарів). У цьому випадку відносно завищується собівартість реалізованої продукції, занижується прибуток і зменшується сума періодичного платежу з податку, що дозволяє підприємству зберегти необхідні оборотні кошти.

4. Особливості калькулювання собівартості продукції за методом «директ-кост»

У сучасних умовах ринкових відносин підприємства стають все більше незалежними, а ефективність їхньої діяльності залежить від повноти, достовірності та своєчасності економічної інформації. Вітчизняна система бухгалтерського обліку в основному зорієнтована на виконання функції розрахунку бази оподаткування. На більшості наших підприємств досі застосовують витратний метод бухгалтерського обліку, що передбачає облік і обчислення повної фактичної собівартості одиниці продукції (робіт, послуг). Проте світовий досвід свідчить про ефективність використання маржинального методу бухгалтерського обліку витрат -- системи обліку "директ-костинг", в основі якої лежить числення скороченої собівартості продукції і визначення маржинального доходу, який в більшій мірі відповідає ринковим умовам.

Метою дослідження є аналіз та виявлення переваг застосування методу калькулювання за неповними витратами («директ-костинг»).

Метод «директ-костинг» належить до альтернативних підходів калькулювання повної собівартості і базується на обчисленні неповної (обмеженої) собівартості. Він представляє собою визначення по виробам маржинальних витрат, тобто суми прямих витрат і змінної частини непрямих витрат (загальновиробничих витрат). Постійна частина загальновиробничих витрат за виробами не розподіляється, а списується на собівартість реалізованої продукції. Не розподіляються за виробами також адміністративні витрати і витрати на збут.

Використання калькулювання собівартості продукції за неповними витратами зумовлено такими недоліками системи обліку за повними затратами:

1.неможливістю точно оцінити непрямі витрати, спожиті в процесі виробництва продукції;

2.неможливістю простеження шляху конкретного елемента непрямих витрат у процесі виробництва окремого продукту;

3.зменшенням точності визначення собівартості продукції внаслідок постійного зростання питомої ваги накладних витрат у структурі витрат підприємства, що пояснюється широким упровадженням автоматизації виробничих процесів.

На початку практичного використання директ-костингу до собівартості включалися лише прямі змінні затрати, а всі непрямі відносились на фінансовий результат. Про це свідчить і назва. Згодом директ-костинг трансформувався в систему, згідно з якою до собівартості почали включати не лише прямі змінні затрати, а й змінні накладні витрати. Тому назва «директ-костинг» уже перестала відповідати суті трансформованої його форми, а на її місці з'явилася нова - «верибл-костинг».

Директ-костинг має такі особливості:

облік і планування собівартості продукції здійснюється тільки за змінними затратами, причому постійні затрати списуються безпосередньо на фінансовий результат;

оцінювання залишків готової продукції й незавершеного виробництва проводиться лише за змінними витратами;

існує можливість вивчення взаємозв'язку і взаємозалежності між обсягом виробництва, витратами і прибутком [2, С. 247].

Існують два основних варіанти використання методу «директ-костинг»:

1) простий директ-костинг, коли у собівартість включаються лише прямі змінні витрати;

2) розвинений директ-костинг, коли у собівартість продукції включаються крім прямих змінних ще й прямі постійні витрати на виробництво та реалізацію продукції.

В залежності від обраного варіанту розрахунок суми покриття має різний ступінь деталізації.

На вітчизняних підприємствах добре налагоджений облік витрат по місцях їх виникнення (по ділянках, цехах і т. п.). Доповнення цього обліку класифікацією витрат по місцю їх виникнення на постійні та змінні підвищить аналітичність виробничого обліку, причому без особливих трудовитрат. Калькуляція на рівні прямих витрат, здійснювана в цій системі, значно підвищує точність калькуляції, оскільки в них включаються тільки витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом даного виробу, і собівартість виробу не спотворюється в результаті непрямого розподілу постійних витрат. Це веде до скорочення обсягу обліково-калькуляційних робіт і до збільшення термінів періодичності складання звітних калькуляцій до одного разу на квартал (або навіть одного разу на рік).

В результаті використання інформації про витрати, що розділяються в обліку на постійну і змінну складові, значно розширюються можливості аналізу витрат і результатів, обгрунтування різного роду рішень по управлінню підприємством. Ігнорування факту коливань собівартості одиниці продукції може привести до неправильних результатів і, як наслідок, до ухвалення помилкових рішень. У міру становлення і розвитку ринкових стосунків посилюється необхідність в застосуванні категорій маржинального підходу в різних аналітичних розрахунках [3].

Методи обліку витрат: директ-костинг

Термін « директ-костинг» ( direct-costing) означає «облік прямих витрат». Даний термін не повною мірою відображає сутність даного методу обліку витрат, оськільки головний елемент цього методу - організація роздільного обліку змінних і постійних витрат і використання його переваги з метою підвищення ефективності керування. Тому часто систему обліку прямих витрат називають variable costing - «облік змінних витрат».

Основною характеристикою директ-костинга є підрозділ витрат на постійні й змінні залежно від зміни обсягу виробництва. Головною особливістю директ-костинга є те, що собівартість промислової продукції враховується й планується тільки в частині змінних витрат. Постійні видатки збирають на окремому рахунку й із заданою періодичністю списують безпосередньо на дебет рахунку фінансових результатів, наприклад, «Прибутки та збитки», тобто ставляться на фінансовий результат діяльності підприємства. Таким чином, постійні видатки не включають у розрахунок собівартості виробів, а списують із отриманого прибутку протягом того періоду, у якому вони були зроблені.

У системі обліку витрат на основі методу директ-костинга втримуються два основних фінансових показники: маржинальний дохід і прибуток. При цьому під Маржинальним доходом Розуміють різницю між виторгом і змінними витратами. Маржинальний дохід містить у собі прибуток від виробничої діяльності й постійні витрати.

Взаємозв'язок показників діяльності підприємства в рамках маржинального підходу має такий вигляд:

- виторг від продажу продукції (В);

- змінні витрати (Зпер);

- маржинальний дохід (МД = В - Зпе);

- постійні витрати.

Сучасна система директ-костинга пропонує два варіанти обліку:

- простий директ-костинг, при якому в ськладі собівартості враховуються тільки прямі змінні витрати;

- розвитий директ-костинг, при якому в собівартість включаються й прямі змінні, і непрямі змінні загальногосподарські видатки.

Вагомою перевагою системи „директ-костинг” визнають „обмеження”собівартості продукції змінними витратами. Критеріями такого оцінювання є її значення, яке полягає у тому, що ця система:

- спрощує нормування витрат, їхнє планування, облік і контроль, збільшує „оглядовість” собівартості й контрольованість статей витрат;

- дає змогу оптимізувати виробничу програму, з врахуванням усіх змін у діловому світі;

- вирішує питання оптимальної ціни на продукцію на ринку з метою забезпечення конкурентоспроможності;

- зменшує навантаження на роботу бухгалтерів щодо відображення інформації про непрямі (постійні) витрати.

За всіма ознаками можна стверджувати, що „директ-костинг” - система управлінського обліку. Її використання обмежене через неповноту розрахунку показника собівартості продукції та ускладнення розподілу витрат. Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку також передбачено неприйнятність цієї системи для складання зовнішньої звітності і розрахунку податків.

Застосування цих підходів в Україні може бути корисним. Однак, порівнюючи нормативний метод, який найбільше схожий до згаданих вище систем обліку, зробимо такий висновок. Складання калькуляції собівартості продукції базується на зовсім різних концепціях визначення витрат, прибутку і чистого доходу. Найскладнішим питанням у цьому є розподіл непрямих витрат, визначення безпосереднього зв'язку між виготовленим продуктом і затраченими на нього ресурсами та вибір бази розподілу.

5. Калькулювання змінних витрат: переваги та недоліки «директ-костингу»

На початку 50-х років на промислових підприємствах США та інших капіталістичних країн почала широко застосовуватись система калькулювання собівартості продукції на основі змін витрат, яка ґрунтується на словосполученні «директ кост план» [2.с.123]. Ця система була описана в методиці калькулювання витрат виробництва на підприємстві Джонатаном Харрісом в 1936 р. Він пропонував відокремлювати непрямі накладні витрати від звичайних виробничих витрат з метою отримання місячного звіту про прибутки і збитки, який покаже залежність обсягу прибутку від зміни обсягу реалізованої продукції. Такий метод калькуляції витрат виробництва більш відомий під назвою директ-костинг - калькулювання змінних витрат [2.c.156].

Директ-костинг (калькулювання змінних витрат) - це система обчислення собівартості тільки на основі прямих (змінних) виробничих витрат [3].

Метод директ-костинг базується на тому, що всі витрати поділяються на прямі і непрямі. Прямі витрати безпосередньо відносяться на той чи інший вид виробу. Непрямими витратами є накладні витрати по відношенню до виробу, так як їх сума складається з постійних і змінних частин.

6. Методи обліку витрат і калькулювання собівартості

На сьогодні зростає потреба товаровиробників в інформації про витрати на виготовлення виробів ті їх реалізацію, не викревлених в результаті розподілу непрямих витрат. Таку інформацію у вигляді даних про калькулювання собівартості продукції на основі змінних витрат надає система управлінського обліку директ-костинг.

Директ-костинг (калькулювання змінних витрат)- це система обчислення собівартості тільки на основі прямих виробничих витрат.

Метод директ-костинг базується на тому, що всі витрати поділяються на прямі та непрямі. Прямі витрати безпосередньо відносяться на той чи інший вид виробу. Непрямі витрати є накладними по відношенню до виробу (див. рис.1.).

Сформулюємо основні ознаки директ-костингу:

- собівартість калькулюється тільки на основі окремих змінних виробничих витрат, решта витрат- постійних виробничих і невиробничих, покривається за рахунок загального доходу фірми;

- управлінський ті фінансовий облік інтегровані;

- в процесі калькулювання визначається маржинальний дохід.

витрати

Отже, застосовуючи директ-костинг можна оперативно вивчати взаємозв'язки та залежності між обсягами виробництва, витратами (собівартістю та виручкою (прибутком, маржинальним доходом). Цей взаємозв'язок можна вивчати як аналітично, так і за допомогою графічного методу.

Виробнича собівартість виготовленої та реалізованої продукції формується лише зі змінних виробничих витрат, що знаходяться у прямій залежності від технологічного процесу та організації виробництва. За способом віднесення на собівартість продукції вони в основному є прямими, тому легко поддаються нормуванню на одиницю продукції, що випускається.

Тому в наш час увага акцентується на калькулюванні собівартості в системі директ-костингу. При використанні якого не всі витрати включаються до собівартості продукції звітного періоду.Як вже зазначалось, постійні витрати не утворюють елементів собівартості. Вони як витрати даного періоду списуються за рахунок отриманого прибутку протягом того періоду, в якому були понесені.

Основна перевага цієї системи полягає в тому, що на основі інформації, яка в ній одержується, можна приймати оперативні управлінські рішення. В першу чергу це стосується можливості зниження цін.

Стандарт-кост є самостійним методом калькулювання собівартості одиниці продукції, в основі якого лежить облік стандартних витрат.Зміст даної системи полягає в тому, що обліковується лише те, що повинно відбутися, не те, що відбулося, враховується не раніше, а належне і обґрунтовано відображається відхилення, які виникли. В основі лежить чітке, тверде запровадження норм витрат матеріалів, енергії, робочого часу, праці, заробітної плати та інших витрат пов'язаних з виготовленням будь-якої продукції або напівфабрикатів. До того ж встановлені норми не можна недовиконати. Перевищення норми над фактом означає, що вона була встановлена помилково.

В основі ситеми стандарт-кост лежить попереднє (до початку виробничого процесу) нормування витрат за статтями витрат:

- основні матеріали;

- оплата праці основних виробничих робітників;

- виробничі накладні витрати;

- комерційні витрати.

Задачі

Задача № 1. Звіт про прибутки і збитки за методом обліку повних витрат та за методом обліку змінних витрат.

Данні: Компанія «Ваш дах» випускає черепицю для даху. Є наступна інформація про діяльність компанії за 2011 рік:

Показники
Обєм випуску, одиниць	128 000
Обєм реалізації, одиниць	116 000
Ціна, грн.	19
Змінні витрати, грн.:
- прямі матеріали	420 180
- прямі трудові витрати	304 925
- ОПР	296 320
Постійні витрати, грн.:
- ОПР	386 575
- комерційні затрати	166 700
- управлінські затрати	172 000

Обєм виробництва є нормальним, на нього розрахований обєм постійних витрат.

Залишків незавершеного виробництва не було ні на початок, ні на кінець року.

Завдання: Підготовити звіт про прибутки і витрати компанії «Ваш дах», користуючись:

1) методом обліку повних витрат;

2) маржинальний підхід («директ-костинг»).

Розв'язання:

При методі повних витрат використовується середня собівартість партії однакових одиниць витрат за період часу.

Директ-костинг - система управлінського (виробничого) обліку. При методі директ-костинг враховується обмежена себівартість, в яку включаются тільки прямі (змінні) витрати, а частка постійних витрат списується на рахунок реалізації.

Зміст	Повні витрати	Директ-костинг
Виручка від продажів	2 432 000	2 204 000
Собівартість	1 408 000	1021425
Валовий прибуток	1 024 000	1182575
Комерційні затрати	166 700	166700
Управлінські затрати	172 000	558575
Прибуток до оподаткування	685 300	457300
Податок на прибуток	137 060	91460
Чистий дохід	548 240	456780

При розрахунку виручки від продаж, при методі повних витрат береться обєм виробленої продукції, в нашій задачі це 128000 од. на суму 2 432 000 грн.

При методі директ-костинг - виручка, отримана від реалізації, це 116 000 одиниць на суму 2 204 000 грн.

Виручка по 1 варіанту: 128 000 х 19 = 2 432 000 ( те що вироблено)

2 варіанту: 116 000 х 19 = 2 204 000 (тільке те що реалізовано - отриманий дохід).

Себівартість по 1 варіанту - прямі і змінні витрати = 1408 000

2 варіанту - тільки прямі витрати = 1021425

Тому результат від реалізації різний, результати 1 варіанту -сума, випущеної продукції, результати 2 варіанта - сума реалізованной продукції, відповідно і прибуток теж відрізняється: в першом варіанті витрати відносяться до суми випущеної продукції, а в 2, всі витрати місяця відносяться тільки до реалізованої продукції, а цієї продукції реалізовано менше, чим випущено, значить і прибуток у 2 варіанті нижчий.

Задача 2

Розраховуєм прибуток від продажу продукції,використовуючи метод директ-костинг

· варіант 1: вся випущена продукція підприємства реалізована в звітньому періоді;

· вариант 2: половину продукції реалізовали, а решта і готова продукція знаходиться на складі.

Таблиця. Первинні дані
Показник	Тис. грн.
1. Матеріали	400
2. Зарплата основних робочих (з податками)	200
3. Затрати на утримання і эксплуатацію обладнання (РСЭО) і загальновиробничі витрати (ОПР), всього	250
В том числі змінні	180
4. Управлінськи витрати	100
5. Комерційні витрати	50
В том числі змінні	5
6. Всьоговитрат на виробництво і реалізацію продукції	1000

Усі загальновиробничі витрати є постійними.

Припустимо, виручка від реалізації продукції у звітньому періоді -- 1200 тис. грн. Якщо вся випущена продукція у звітньому періоді була продана, то незлежно від метода розрахунку витрат прибуток від продажу буде одинаковий -- 200 тис. грн. (1200 - 100).

Таблиця. Прибуток підприємства (умова -- вся продукція продана), тис. грн.

Директ-костинг
1. Виручка	1200
2. Змінні витрати, всього	785
А також: матеріали	400
зарабітня плата основних робочих (з податками)	200
змінні РСЭО і ОПР	180
змінні комерційні витрати	5
3. Маржинальний дохід (р. 1 - р. 2)	415
4. Постійні витрати, всего	215
А також: постійні РСЭО і ОПР	70
Управлінськи витрати	100
Постійні комерційні витрати	45
5. Прибуток від продажей (р. 3 - р. 4)	200

Розглянемо варіант, коли тільки половина випущеної продукції виявилась проданою. Виручка від продажу була, наприклад, 600 тис. грн. За методом директ- костинг будут показані збитки:

П = 600 - (785 / 2 + 215)= 600 - 607,50 = -7,5 тис. грн.

Очевидно, що на рештки готової продукції на складі будет віднесено 392,5 тис. грн. (785 / 2). В даном випадку розрахунку належать змінні витрати, а постійні витрати в розмірі 215 тис. грн. повністю спишуться на реалізовану продукцію.

Таким чином, використовуючи метод директ-костинг нашому підприємству передує збиток.

Висновок

Під собівартістю продукції розуміють в економічному значенні сукупні витрати на її виробництво і збут, тобто вартість всіх ресурсів, що була використана підприємством для перетворення вхідного продукту у вихідний за умови розширеного відтворення.

Поняття «директ-костінг» було введено в 1936 р. американцем Д. Харрісом. З початку практичного застосування цієї системи до собівартості включалися лише прямі витрати (звідси й назва системи), а всі непрямі списувалися безпосередньо на фінансові результати. В даний система «директ-костінг» передбачає облік собівартості не лише в прямих змінних витрат, але й у частині змінних непрямих витрат. Крім того, у різних країнах ця система одержала різні найменування:

У Німеччині й Австрії -- це система обліку граничних витрат, чи облік сум покриття; у США й Великобританії -- облік маржинального доходу; у Франції-- маржинальний облік.

У зв'язку з цим, у різних країнах і навіть серед фахівців однієї й тієї ж система «директ-костінг» відрізняється не лише за термінологією, але й за визначенням суті даного поняття. Однак усі існуючі визначення об'єднує загальна характерна риса -- усі вони як обов'язковий фактор передбачають поділ витрат, що включаються до собівартості продукції й послуг, на змінні й постійні та окремий їх облік.

На сьогодні перед калькулюванням стоїть завдання не просто забезпечити визначення фактичної собівартості, а розрахувати таку собівартість, яка в сучасних умовах роботи підприємства на ринку могла б забезпечити йому певний прибуток. Виходячи з цього розрахункового рівня собівартості потрібно організувати виробництво таким чином, щоб забезпечити цей прийнятний рівень собівартості, а також можливість його постійного зниження.

Отже, «директ-костінг» є системою управлінського (виробничого) обліку заснованою на класифікації витрат на постійні й змінні залежно від обсягу виробництва чи діяльності та передбачає здійснення обліку й аналізу витрат і результатів, а також прийняття управлінських рішень.

Важливою особливістю системи «директ-костінг» є те, що у процесі пізнання можна вивчати взаємозв'язки і взаємозалежності між обсягом реалізації продукції (послуг), витратами (собівартістю) і прибутком та визначати обсяги діяльності підприємства в критичних точках: беззбитковості, мінімального, цільового, максимального прибутку.

Список використаної літератури

1. Антоні Р. Основи бухгалтерського обліку. - М.: СП "Тріада НТТ" 2005 р.

2. Вахрушина М.А. Управлінський аналіз. - М.: ЗАТ "Финстатинформ", 2005 р.

3. Друрі К. Введення в управлінський і виробничий облік. - М: Аудит, ЮНИТИ, 2007 р.

4. Друрі К. Облік витрат методом стандарт-кост. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 2008 р.

5. Карпова Т.П. Управлінський облік: Підручник для вузів. М.: ЮНИТИ, 2005.

6. Керлімов В.Е Управлінський облік, М.: Маркетинг, 2004 р.

7. Кондратова І.Г. Основи управлінського обліку. - М.: Фінанси і статистика, 2000 р.

8. Лисович Г.М., Ткаченко І.Ю. Бухгалтерський управлінський облік у сільському господарстві та на переробних підприємствах АПК. - Ростов н. / Д: "МАРТ", 2007 р.

...