Бухгалтерський облік та звітність підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Організаційно-економічна характеристика підприємства, його галузеві особливості, основні економічні показники фінансово-господарської діяльності

Розділ 2. Бухгалтерський облік та звітність підприємства

2.1 Облік основних засобів і нематеріальних активів

2.2 Облік виробничих запасів

2.3 Грошові кошти в касі та на рахунках у банках

2.4 Формування та облік власного капіталу

2.5 Зобов'язання і розрахункові операції

2.6 Праця та її оплата

2.7 Витрати виробництва продукції ( робіт послуг ) витрати за видами діяльності

2.8 Готова продукція та її реалізація

2.9 Доходи та фінансові результати діяльності підприємства

2.10 Фінансова звітність

Розділ 3. Економічний аналіз

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури



Вступ

Проходячи практику на державному підприємстві "Київське лісове господарство", Я закріпила теоретичні знання, оволоділа сучасними методами та формами організації обліку, зовнішнього і внутрішнього аудиту, сформувалися на базі одержаних у вищому навчальному закладі знання, професійні навички та вміння, необхідні для прийняття рішень, здобула потреби систематичного поповнення знань та їх творчого застосування в практичній діяльності, набула досвіду самостійної роботи за обраною спеціальністю.

Також на виробничій практиці, я ознайомилась з діяльністю суб'єктів господарювання, його структурою, технологією, основними функціями виробничих та управлінських підрозділів, фінансово-господарською діяльністю та організацією облікового процесу (побудова облікового апарату, форми бухгалтерського обліку, первинний облік та документообіг, взаємозв'язок аналітичного та синтетичного обліку, застосування інформаційних систем і технологій в обліковій роботі).

Здобула навичок самостійної практичної діяльності з обраної спеціальності; самостійно виконувала завдання керівника практики з відповідних питань; отримала нові знання, уміння і навички під час виконання конкретних практичних завдань на штатних посадах; закріпила теоретичні знання, отримані під час вивчення курсів "Фінансовий облік", "Економічний аналіз", "Податкова система", "Інформаційні системи та технології в обліку", "Контроль і ревізія", "Фінанси підприємства"; здобула навички самостійної роботи зі спеціальною літературою, законодавчими та нормативними актами; отримала досвід практичної виробничої діяльності зі спеціальності.

Вивчала нормативні документи, що регламентують ведення бухгалтерського обліку і складання звітності підприємства; збирала статистичні дані, первинні документи, облікові регістри, форми фінансової звітності; опрацьовувала отриманий практичний матеріал для написання звіту.

Розділ 1. Організаційно-економічна характеристика підприємства, його галузеві особливості, основні економічні показники фінансово-господарської діяльності

Державне підприємство "Київське лісове господарство" організоване в 1930 році і розташоване в центральній частині Київської області. В послідуючі роки підприємство неодноразово зазнавало територіальних і структурних змін.

Остання зміна назви підприємства здійснена наказом Державного Комітету лісового господарства від 12.01.2005 р. №5.

Підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів а також охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування підприємству.

Основними напрямами діяльності підприємства є: проведення заходів з відновлення лісів, підвищення їх продуктивності, створення насаджень із швидкоростучих і технічно цінних порід; здійснення заходів із заміни малоцінних низькопродуктивних насаджень на високопродуктивні заліснення малопродуктивних земель; організація лісонасіннєвої справи і лісових розсадників; збереження та посилення захисних властивостей лісів, лісонасаджень, що виконують захисні, водоохоронні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі та рекреаційні функції; поліпшення стану та підвищення продуктивності лісів; охорона лісів і захисних лісонасаджень від незаконних порубів, пошкоджень, самовільного сінокосіння, випасання худоби в заборонених місцях та інших лісопорушень, притягнення до адміністративної відповідальності лісопорушників та стягнення з них збитків відповідно до чинного законодавства; охорона лісів і захисних лісонасаджень від пожеж, здійснення протипожежних заходів, захист лісів від хвороб та шкідників; популяризація серед населення значення збереження і правильного використання лісів і лісозахисних насаджень, залучення громадськості до справи відтворення та охорони лісів. [1]

Підприємство є юридичною особою, веде самостійний баланс, має розрахунковий, валютний та інший рахунки в установах банків та печатку зі своїм найменуванням.

Майно лісгоспу становлять основні фонди та оборотні засоби, а також інші матеріальні цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі.

Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Державне підприємство "Київське лісове господарство" здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства України.

В своїй діяльності ДП "Київський лісгосп" керується Статутом, затвердженим наказом Державного комітету лісового господарства України від 16.11.2007 року № 697 з внесеними змінами та доповненнями.

Лісовий фонд державного підприємства "Київське лісове господарство" знаходиться в основному у зеленій зоні м. Києва і займає 27723 га, з них вкриті лісовою рослинністю 24311 га. Лісові культури займають 14603 га або 52% вкритих лісом земель.

За рослинними умовами ліси підприємства розміщені частково у південному Поліссі та північній частині лісостепу на території шістьох адміністративних районів, які розташовані діаметрально по відношенню м. Києва в межах якого також є 90 га лісових земель.

Із загальної площі лісів підприємства 3205,5 га віднесені до природно-заповідного фонду, а 196 га представлені лісопарковою частиною зелених зон. Своїм розташуванням визначаються першочергові функції лісів - рекреаційні, санітарно-оздоровчі та естетичні. Поряд з цим ці ліси піддаються великому антропогенному навантаженню.

У користуванні Державного підприємства "Київське лісове господарство" станом на 01.10.2013 року знаходиться 27723 гектарів земель лісового фонду та створено такі невідокремлені виробничі підрозділи:

Семиполківське лісництво - 4153 га.

Київська обл., Броварський район, с.Семиполки, вул.Гайова, 1.

Васильківське лісництво - 2699 га.

Київська обл., Васильківський район, с.Калинівка, вул.О.Кошевого, 46.

Обухівське лісництво - 5256 га.

Київська обл., м.Обухів, вул.Б.Хмельницького, 24.

Козинське лісництво - 4310 га.

Київська обл., Обухівський район, с.Козин, вул.Шевченка, 3.

Приміське лісництво - 3248 га.

Київська обл., Києво-Святошинський район, с.Стоянка, вул.Лісна, 15.

Ірпінське лісництво - 3998 га.

Київська обл., м.Ірпінь, пер.Гайдара, 10.

Плахтянське лісництво - 4040 га.

Київська обл., с.Плахтянка, вул.Жовтнева, 149

Також в складі підприємства існують два невідокремлені виробничі цехи:

Козинський лісозаготівельний цех

Київська обл., Обухівський район, с.Козин, вул.Шевченка, 3

Лісозаготівельний цех [2]

Розділ 2. Бухгалтерський облік та звітність підприємства

2.1 Облік основних засобів і нематеріальних активів

Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року.

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Залишкова вартість - різниця між первісною (переоціненою) вартістю та сумою зносу основних засобів.

Справедлива вартість - ринкова вартість, визначена шляхом експертної оцінки, яку, як правило, визначають професійні оцінювачі.

Вартість, яка амортизується - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

При організації документального оформлення обліку основних засобів слід керуватися такими нормативними актами.

Наказом Міністерства статистики України № 352 від 29.12.1995 р. "Про затвердження типових форм первинного обліку".

Переліком типових форм документів (наказ Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України № 41 від 20.07.98 р.). [4]

Типова форма № ОЗ-1 "Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобі" застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів для обліку введення їх до експлуатації; для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів з одного цеху (відділу, дільниці) до іншого, а також для виключення їх зі складу при передачі іншому підприємству (організації).

При отриманні основних засобів акт складає комісія, яка призначається розпорядженням керівника підприємства. Акт складається в одному примірнику на кожний окремий об'єкт.

При передачі о. з. іншому підприємству акт складається у двох примірниках (для підприємства яке отримує, і підприємства, яке передає о.з.)

При оформленні внутрішнього переміщення о.з. акт також складається у двох примірниках у тому відділі, який здає основні засоби.

Типова форма № ОЗ-2 "Акт прийому-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів" застосовується для оформлення приймання-здачі о.з. з капітального ремонту, реконструкції та модернізації.

Типові форми № ОЗ-3 "Акт на списання основних засобів" і № ОЗ-4 "Акт на списання автотранспортних засобів" застосовується для оформлення вибуття окремих об'єктів о.з. при повній або частковій їх ліквідації. Акт складається у двох примірниках комісією, що затверджена наказом керівника підприємства.

Типова форма № ОЗ-6 "Інвентарна картка обліку основних засобів" застосовується для аналітичного обліку та узагальнення інформації про всі типи о.з. на підприємстві. Форма містить дані про технічні особливості об'єкта, норми амортизаційних відрахувань та ін. Традиційно ведеться в одному примірнику бухгалтерією, проте існує варіант побудови обліку з веденням двох примірників цих форм: один у бухгалтерії, другий - у місцях експлуатації о.з.

Типова форма № ОЗ-9 "Інвентарний список основних засобів" застосовується в місцях експлуатації о.з. для обліку кожного об'єкта за матеріально відповідальними особами. Дані, що містяться в цій формі, мають бути тотожними із записами в інвентарних картках обліку о.з. [5]

Нематеріальні активи - це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми та контролюються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року для виробництва, торгівлі, для адміністративних потреб чи надання в оренду іншим юридичним або фізичним особам.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" № 242 від 18.10.99 р. визначає методологію обліку нематеріальних активів, придбаних чи створених підприємством, яка включає:

порядок їх визначення та оцінки;

нарахування її амортизації

списання з балансу;

розкриття інформації.

Нематеріальний актив визнається як актив, якщо:

існує ймовірність отримання у майбутньому економічних вигод підприємством внаслідок його використання;

його оцінка може бути достовірно визначена.

До нематеріальних активів належать:

Об'єкти права інтелектуальної власності;

Об'єкти права користування природними ресурсами;

Об'єкти права користування економічними організаціями та іншими вигодами.

В обліку нематеріальні активи підлягають відображенню за первісною вартістю їх придбання або створення на дату прийняття на баланс.

Первісна вартість окремо придбаного нематеріального активу включає його ціну, мито, податки, що не підлягають відшкодуванню, та інші витрати, безпосередньо пов'язані з його придбанням, крім отриманих торгівельних знижок.

Якщо нематеріальний актив надійшов у результаті обміну на інший актив, то його вартість визначається як різниця між справедливою вартістю і сумою часткової оплати.

Первісною вартістю безкоштовно отриманих нематеріальних активів є їх справедлива вартість на дату одержання. [4]

2.2 Облік виробничих запасів

Запаси - це активи, які:

Утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

Перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

Утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та наданих послуг, а також управління підприємством.

Основними типовими документами з оприбуткування та видачі матеріалів є накладні, товаро-транспортні накладні, прибуткові ордери, акти про приймання матеріалів, тощо.

Матеріали, що надходять на склад, ретельно перевіряють, встановлюють відповідність їх якості, кількості, асортименту, умовам поставок і супровідним документам.

За призначенням матеріали групуються таким чином:

сировина й основні матеріали;

допоміжні матеріали;

паливо;

тара і тарні матеріали;

будівельні матеріали;

запасні частини для проведення ремонтів;

тварини на вирощуванні та відгодівлі;

матеріали сільськогосподарського призначення;

малоцінні та швидкозношувані предмети

Основними типовими документами з оприбуткування та видачі матеріалів є накладні, товаро-транспортні накладні, прибуткові ордери, акти про приймання матеріалів, тощо. [4]

Журнал обліку вантажів, що надійшли (форма № М-1) застосовується для обліку та контролю за надходженням та прийняттям на баланс матеріальних цінностей. Записи в журналі виконуються відділом постачання в міру надходження матеріальних цінностей на склад підприємства.

Довіреність (форми № М-2, М-2б) застосовується для оформлення права окремої посадової особи виступати як довіреного підприємства при отриманні визначених матеріальних цінностей.

Лімітно-забірна картка (форми № М-8, М-9) використовується для оформлення відпуску матеріалів, що систематично витрачаються при виготовленні продукції, та для поточного контролю за дотриманням встановлених лімітів.

Акт-вимога на зміну (додатковий відпуск) матеріалів (форма № М-10) використовується для обліку відпуску матеріалів понад встановлений ліміт або при заміні і є підставою для списання матеріалів із комори.

Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма № М-11) використовується для обліку руху матеріальних цінностей усередині підприємства, що розташовані за межами його території, а також стороннім організаціям.

Інвентарний опис товарно-матеріальних цінностей (форма № М-23) складається при знятті натуральних залишків товарно-матеріальних цінностей за кожною окремою коморою, ділянкою, об'єктом, що знаходиться у матеріально-відповідальних осіб.

Матеріальний ярлик призначений для відображення характеристики кожного номенклатурного номера безпосередньо в місцях зберігання.



2.3 Грошові кошти в касі та на рахунках у банках

Рахунки класу 3 "Кошти, рахунки та інші активи" призначені для узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів, грошових документів, короткострокових векселів одержаних і фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, резерву сумнівних боргів і витрат майбутніх періодів.

Рахунок № 31 "Рахунки в банках" призначено для обліку наявності та руху грошових коштів, що знаходяться на рахунках в банках і можуть бути використані для поточних операцій.

Рахунок № 31 "Рахунки в банках" має такі субрахунки:

№ 311 "Поточні рахунки в національній валюті";

№ 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті";

№ 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті";

№ 314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті". [6]

На дебеті рахунка №31 відображається надходження грошових коштів, на кредиті - їх використання.

Операції по рахунку № 31 відображають на підставі перевірених виписок банку і грошових документів, доданих до них.

Аналітичний облік на рахунку № 31 здійснюється за виписками банку, і лише за наявності на підприємстві розрахункових субрахунків відкривають окремі аналітичні рахунки для обліку відповідних.

Виписка банку. Банк видає власникам рахунків виписки з відповідного рахунка з копіями розрахункових операцій. Виписка обов'язково подається на 1-ше число кожного місяця. Вона перевіряється підприємством з точки зору відповідності її доданим документам; при цьому встановлюються, чи всі записи належать до підприємства-власника рахунка.

Рахунок № 30 "Каса" призначений для узагальнення інформації про наявність а рух грошових коштів в касі підприємства.

Рахунок № 30 має такі субрахунки:

№ 301 "Каса в національній валюті";

№ 302 "Каса в іноземній валюті"

Каса - самостійний структурний підрозділ підприємства, призначений для зберігання коштів і проведення розрахунків готівкою. Матеріальну відповідальність за збереження коштів і ведення касових операцій покладено на касира, з яким укладають договір про матеріальну відповідальність у формі зобов'язання касира.

Касові операції оформлюють документами, типові форми яких затверджені наказом Мінстату України № 51 від 15.02.96 р.

Надходження, видачу грошей з каси оформлюють прибутковим й видатковим касовими ордерами, які виписує бухгалтерія, за формами № КО-1 і КО-2.

Касові ордери передаються до виконання касирові підприємства безпосередньо бухгалтером, а не через особу, що одержує або вносить гроші.

Прибуткові й видаткові касові ордери до передачі в касу реєструються бухгалтерією в Журналі реєстрації касових ордерів. Касир усі надходження і видачі готівки за прибутковими і видатковими касовими ордерами обліковує у Касовій книзі. Записи в касовій книзі здійснюються тільки під копірку, тобто у двох примірниках (другий примірник є звітом касира). Наприкінці робочого дня касир підбиває підсумки оборотів за надходженням і видачею та виводить залишки на наступний день.

Для забезпечення надійного зберігання готівки і цінностей каса має відповідати таким нормам:

Бути ізольованою від інших допоміжних приміщень;

Касир, щоб здати готівку повинен заповнити первинний документ "об'ява на внесок готівкою". Цей документ складається з трьох частин. Верхня частина залишається у банку, середня передається касирові. Нижня частина також передається касирові, але після проведення банком відповідної операції й разом з банківською випискою.



2.4 Формування та облік власного капіталу

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов`язань.

За формами власний капітал поділяється на дві категорії:

Інвестований (вкладений або сплачений капітал);

Нерозподілений прибуток

Інвестиційний капітал - це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною (оголошеною) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення.

Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами.

Утворюється власний капітал двома шляхами:

Внесення власниками підприємства грошових коштів та інших активів

Накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві

Різновидами власного капіталу є:

Статутний капітал

Пайовий капітал

Додатковий капітал

Резервний капітал

Вилучений капітал

Неоплачений капітал

Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)

Цільові надходження

Забезпечення майбутніх витрат

Страхові резерви

Для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства призначено рахунок 40 "Статутний капітал". Статутний капітал на державному підприємстві являє собою державні кошти, виділені в постійне користування і розпорядження госпрозрахунковому підприємстві у вигляді основних засобів та оборотних коштів. Розміри основних та оборотних кошті визначаються обсягом виробничої діяльності.

На рахунку 41 обліковують "Пайовий капітал". Пайовий капітал - це сума пайових внесків членів спілок та їх підприємств, передбачено установчими документами.

Рахунок 42 "Додатковий капітал". Додатковий капітал - це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. Додатковий капітал збільшується на суму емісійного доходу.

Рахунок 43 "Резервний капітал". Резервний капітал - це сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства, або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Рахунок 44 "Нерозподілені прибутки". Нерозподілені прибутки (непокритий збиток) - це сума прибутку, реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку.

Рахунок 45 "Вилучений капітал." Вилучений капітал - це фактична собівартість акцій власної емісії, або часток, викуплених акціонерними товариствами у його власників.

Рахунок 46 "Неоплачений капітал". Неоплачений капітал - це сума заборгованості власників за внесками до капіталу.

На рахунку 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів" ведеться узагальнення інформації про рух коштів, які за рішенням підприємства резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів, та включення їх до витрат поточного періоду.

Рахунок 46 "Цільове фінансування і цільові надходження" ведеться облік та узагальнення інформації про наявність та рух коштів, отриманих для здійснення заходів цільового призначення (в т. ч. отримана гуманітарна допомога). [4]



2.5 Зобов'язання і розрахункові операції

В Україна безготівкові розрахунки можуть здійснювати за такими формами:

платіжними дорученнями;

платіжними вимогами-дорученнями;

чеками;

акредитивами;

векселями та ін.

Підприємство самостійно обирає форму розрахунків з іншими підприємствами, організаціями й установами.

Нині найбільш поширеним видом розрахунків є розрахунки за допомогою платіжних доручень. Платіжне доручення являє собою бланк встановленої форми, який підприємство подає до обслуговуючого банку для перерахування визначеної суми із свого рахунка. Банки приймають до виконання доручення протягом 10 календарних днів з дати його заповнення.

На рахунку № 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" відображаються безготівкові розрахунки між підприємствами й організаціями за продукцію, товарно-матеріальні цінності, роботи і послуги.

На рахунку № 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" відображають розрахунки за відвантажену продукцію, виконані роботи і послуги лише на тих підприємствах, у яких реалізація продукції планується в міру її відвантаження, здавання замовникам робіт та надання послуг. [4]

Кредиторська заборгованість - це зобов'язання установи перед іншими юридичними та фізичними особами щодо сплати їм заборгованості за вже отримані матеріальні цінності, роботи чи послуги.

Дебіторська заборгованість - це фінансовий актив установи, що виникає унаслідок договірних відносин між двома юридичними особами, серед яких одна, що є власником активу, після настання відповідних умов угоди має право на отримання платежів, товарів, робіт чи послуг.

Найбільш поширено в установах використовується безготівкові та готівкові форми розрахунків.

Готівкові розрахунки застосовуються для розрахунків з працівниками, студентами, учнями по оплаті праці, допомоги, стипендіях, підзвітних сумах, по відшкодуванню завданих збитків та за іншими операціями з працівниками установи.

Безготівкові розрахунки є переважним видом розрахунків і передбачають перерахування коштів з рахунку установи на рахунок одержувача.

Основними завданнями обліку розрахунків є

реєстрація в органах держказначейства всіх зобов'язань;

суворе дотримання строків погашення всіх видів заборгованості,

зниження рівня заборгованості бюджетних зобов'язань минулих періодів і недопущення її виникнення її виникнення за зобов'язаннями поточного року;

своєчасне внесення змін до зареєстрованих в органах Держказначейства зобов'язань у зв'язку зі зміною умов договору;

дотримання законності розрахунків;

контроль за правильним і своєчасним оприбуткуванням оплачених матеріальних цінностей;

забезпечення правильності ведення бухгалтерського обліку розрахункових операцій та відображення цих показників у звітності.

Для розрахунків за податками і платежами призначений рахунок 64 "Розрахунки з податків та платежів", який має два субрахунки:

641 "Розрахунки за платежами і податками в бюджет".

642 "Інші розрахунки з бюджетом".

Зокрема бюджетні установи сплачують такі податки і платежі:

- податок на додану вартість

- податок на землю

- податок з власників транспортних засобів

- податок з доходів фізичних осіб

- інші податки і платежі відповідно до законодавства. [7]

2.6 Праця та її оплата

Заробітна плата - це винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану їм роботу відповідно до трудового договору.

Основними формами оплати і відповідно обліковими показниками є відрядна і погодинна.

При відрядній оплаті праці заробітна плата працівників прямо залежить від обсягу виконаної роботи і розміру розцінки.

При погодинній формі оплати заробіток працівника залежить від відпрацьованого ним часу.

На підприємствах застосовують оплату праці за трудовими угодами, що укладаються між підприємством і працівником для виконання конкретної роботи на договірних засадах. [4]

У нових умовах господарювання широко використовується оплата праці за контрактом. У разі найму працівника за контрактом власник або уповноважений ним орган може встановити умови оплати праці за погодженням з працівником.

При прийманні на роботу, підприємством заповнюється особова картка на працівників всіх категорій, в тому числі на спеціалістів з вищою та середньою спеціальністю освітою і молодших працівників, які закінчили училища. Картка заповнюється в одному примірнику на підставі відповідних документів: паспорта, військового квитка, трудової книжки, диплома на ін.

Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу (форма № П-5) застосовується при оформленні переводу працівника з одного цеху (відділу, ділянки) в інший. Заповнюється працівником відділу кадрів у двох примірниках. Один примірник зберігається у відділі кадрів, другий передається до бухгалтерії.

При звільненні працівників, застосовується наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) (форма № П-8).

Табель обліку використаного робочого часу та розрахунку заробітної плати застосовується для обліку використання робочого часу всіх категорій працівників, для контролю за дотримання працівниками встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час, розрахунку заробітної плати.

Для нарахування заробітної плати, яка належить кожному працівникові, розраховують заробіток за місяць і від цієї суми здійснюють необхідні відрахування, розрахунок здійснюють у розрахунковій або розрахунково платіжній відомостях. Розрахунково-платіжна відомість складається в одному примірнику на підставі "Особового рахунку"

Особовий рахунок (форми П-54, 54а) застосовується для відображення даних про заробітну плату за попередні періоди, для запису всіх видів нарахувань та утримань із заробітної плати на підставі первинних документів з обліку виробітку та виконаних робіт, відпрацьованого часу і документів на різні види оплат.

Платіжна відомість (форма № П-53) застосовується для обліку видачі заробітної плати. На титульному листі форми вказується загальна сума виданої та депонованої заробітної плати.

Рахунок № 66 "Розрахунки з оплати праці" призначений для обліку розрахунків за всіма видами оплати праці: заробітної плати, премій, та ін.

На кредиті субрахунка 662 "Розрахунки з депонентами" відображаються суми своєчасно не виданої заробітної плати, премій, допомоги тощо. [5]



2.7 Витрати виробництва продукції ( робіт послуг ) витрати за видами діяльності

Витрати виробництва - це спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють у собі минулу працю (сировину, матеріали, амортизацію основних засобів, працю працівників, зайнятих у процесі виробництва теперішньому) з відповідними не неї нарахуваннями та ін.

Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції.

Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів та інших витрат.

До виробничої собівартості продукції включаються:

матеріальні витрати;

витрати на оплату праці;

прямі витрати;

загальновиробничі витрати.

Операційні витрати - це витрати, пов'язанні з наданням організації активів у тимчасове користування за певну плату, витрати, пов'язанні з наданням прав за певну плату, виникаючих з патентів на винахід, промислові зразки й інших видів інтелектуальної власності, пов'язанні з участю в статутному капіталі інших організацій, з продажем, вибуттям і іншим списанням основних засобів та інших активів, відмінних від грошових засобів, товарів, продукції.

Фінансові витрати - це штрафи, пеня, неустойка за порушення умов договору, відшкодовування збитків, спричинених організацією. Збитки минулих років, які визнані в звітному році. Сума дебіторської заборгованості, за якою вийшов термін позовної давності, інших боргів, нереальних для повернення. Курсова різниця.

Звичайні витрати - це витрати на закупівлю сировини, матеріалів, товарів та їхніх матеріально-технічних запасів (МТЗ). Витрати з переробки МТЗ для цілей виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг та їх продажу (перепродажу) товарів (витрати з утримання й експлуатації основних засобів та інших поза оборотних активів, а також з підтримки їх у робочому вигляді, комерційні витрати, управлінські витрати тощо). Витрати з оплати праці. Відрахування до страхового фонду. Амортизаційні відрахування.

Надзвичайні витрати - це витрати, пов'язанні з надзвичайними обставинними (стихійні лиха, пожежі, аварії тощо).

Калькулювання - це система розрахунків, за допомогою яких визначається собівартість усієї проданої продукції та її частин, собівартість конкретних видів виробів, сума витрат окремих підрозділів підприємства на виробництво та продаж продукції. Процес калькулювання собівартості продукції включає розмежування витрат на виробництво між закінченою продукцією й незавершеним виробництвом; розрахунок витрат на забраковану продукцію; оцінювання відходів виробництва і побічної продукції; визначення суми витрат, яка належать до готових виробів; розподіл витрат між видами продукції; розрахунок собівартості одиниці продукції. [9]

Витрати на виробництво продукції класифікуються за елементами і статтями калькуляції.

Витрати за статтями калькуляції - це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництво.

До прямих витрат належать витрати пов'язані з виробництвом окремих видів продукції.

До непрямих, пов'язані з виробництвом декількох видів продукції. [4]



2.8 Готова продукція та її реалізація

Готова продукція - це продукція (виріб, робота, послуга), що повністю закінчена обробкою підприємстві, пройшла всі стадії технічного випробування, відповідає технічним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки, здана на склад.

Виконані роботи та послуги оформлюються приймально-здавальним актом.

Реалізованою продукцією підприємства вважається продукція, за які покупцеві (замовникові) пред'явлені розрахункові документи.

Для відображення собівартості реалізованої продукції введено активний рахунок № 90 "Собівартість реалізації", який наприкінці звітного періоду списується в дебет рахунка № 79 "Фінансові результати". Для відображення податків на додану вартість, акцизного збору використовується рахунок № 70 "Доходи від реалізації".

Бартерною угодою називають товарообмінну операцію, яка передбачає передачу права власності на товари без платежу за участю грошових коштів.

На схемі 2.8 відображено рух готової продукції та її реалізації на підприємстві-виготовлювачі. [4]

2.9 Доходи та фінансові результати діяльності підприємства

Фінансовий результат діяльності підприємства складається з:

фінансових результатів від основної діяльності;

фінансових результатів від фінансових операцій;

фінансових результатів від іншої звичайної діяльності;

фінансових результатів від надзвичайних подій.

Доходи - це збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу.

До доходів і витрат належать:

доходи від надання окремого майна в оренду;

штрафи, пені, неустойки та інші види санкцій;

доходи одержані на території України та за її межами від пайової участі в діяльності інших підприємств, дивіденди по акціях та ін.;

доходи і витрати від переоцінки виробничих запасів готової продукції;

доходи від надання комерційного кредиту;

виручка від продажу іноземної валюти і витрати на її придбання;

витрати і нестачі товарно-матеріальних цінностей понад норму;

некомпенсовані винним збитки;

судові витрати та арбітражні збори;

прибутки і збитки по операціях минулих років виявлені в цьому році;

Некомпенсовані збитки від стихійного лиха, пожеж, аварій.

До позареалізаційних доходів і витрат належать:

Курсові різниці;

Дивіденди по акціях, облігаціях, ін. цінних паперах;

Доходи, одержані від дольової участі, від здачі майна в оренду;

Різного роду економічні санкції - штрафи, пені, неустойки;

Інші доходи (витрати) від операцій, не пов'язаних з виробництвом продукції.

Витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу.

Збиток - це перевищення суми витрат доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Рахунки класу 7 "Доходи і результати діяльності" призначені для узагальнення інформації про доходи від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, також від надзвичайних подій.

На кредиті рахунка № 70 "Доходи від реалізації" відображається загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарі та податків з продажу.

На рахунку № 71 "Інший операційний дохід" ведеться узагальнення інформації про інші доходи від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу від реалізації продукції. До інших операційних доходів відносяться доходи від реалізації іноземної валюти; доходи від реалізації інших оборотних активів; доходи від операційної оренди активів, від курсової різниці; штрафи, пені.

Рахунок № 72 "Дохід від участі в капіталі" призначено для узагальнення інформації про доходи від інвестицій, які здійснені в асоційовані, дочірні або спільні підприємства та облік яких ведеться за методом участі в капіталі.

Рахунок № 73 "Інші фінансові доходи" призначено для обліку доходів, які виникають у ході фінансової діяльності підприємства, зокрема дивідендів, процентів та інших доходів від фінансової діяльності, які не обліковуються на рахунку № 72 "Дохід від участі в капіталі"

Рахунок 74 "Інші доходи" призначено для обліку доходів, які виникають в процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною та фінансовою діяльністю.

Рахунок 75 "Надзвичайні доходи" застосовується для відображення доходів, що виникли внаслідок надзвичайних подій.

Рахунок 76 "Страхові платежі" призначено для обліку страховиками надходжень страхових платежів за договорами страхування.

Рахунок 79 "Фінансові результати" призначено для обліку й узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності. [4]

2.10 Фінансова звітність

Фінансова звітність -- це сукупність форм звітності, складених на основі даних фінансового обліку з метою одержання користувачем узагальненої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства, а також змінах у його фінансовому стані за звітний період і установленій формі для прийняття цим користувачем визначених ділових рішень.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб. Публікація фінансової звітності обов'язкова в офіційних виданнях та тих, що прирівняних до них (Розпорядження №150 від 28.04.2012 року, "Про призначення друкованого засобу масової інформації, в якому оприлюднюються документи. [7]

Для забезпечення гармонізації фінансової звітності 29 червня 1973 р. створено Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО).

Концептуальна основа МСБО містить:

мету фінансових звітів;

якісні характеристики інформації, наведеної у фінансових звітах;

визначення та порядок визначення елементів фінансових звітів;

концепції збереження капіталу.

Загальний склад фінансової звітності:

Форма №5 "Примітки до річної фінансової звітності";

№ 10лг "Звіт про виконання виробничого плану по лісовому господарству" (зведена в т.ч.: загальний, спеціальний та місцевий фонди);

"Звіт про надходження та використання коштів загального фонду" (2д, №2м);

"Звіт про заборгованість за бюджетними коштами" (№7д, №7м);

Пояснювальна записка головного бухгалтера. [4]



Розділ 3. Економічний аналіз

За підсумками роботи підприємства за І квартал 2015 року за показником "Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" при плановому завданні 3850,0 тис. грн. фактично отримано 5574,0 тис. грн., що становить 144,8 %, або ж на 1724 тис. грн. більше. Це пояснює більшою кількістю укладених договорів відносно реалізації лісопродукції.

По показнику "Інші операційні доходи" фактичний показник становить 612 тис. грн. при плановому -128 тис. грн.

По показнику "Інші доходи" фактичні надходження становлять 95 тис. грн.

Фінансовий результат від операційної діяльності склав 331 тис. грн. при запланованому 44 тис. грн.

Фінансовий результат до оподаткування фактичний обсяг за звітній період склав 426 тис. грн. при запланованому 81 тис. грн.

В І кварталі 2015 року підприємством отримано прибуток в розмірі 401 тис. грн. при запланованому 63 тис. грн.

Перевищення фактичного показника "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" на 1171 тис. грн. пояснюється перевищенням фактичного показника "Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції" над плановим.

Перевищення фактичного показника виконання фінансового плану за І квартал 2015 року "Адміністративні витрати" на 529 тис. грн. обумовлено збільшенням витрат на службові відрядження на 16,0 тис. грн., витрати на оренду службових автомобілів на 134,0 тис. грн., на зв'язок - 26,0 тис. грн., на оплату праці - 360,0 тис. грн., соціальні заходи - 130,0 тис. грн., амортизація основних засобів і нематеріальних активів загальногосподарського призначення 63,0 тис. грн., організаційно-технічні послуги 24,0 тис. грн., консультаційні та інформаційні послуги 16,0 тис. грн., витрати на утримання основних фондів, інших необоротних активів загальногосподарського використання 216,0 тис. грн., у тому числі інші адміністративні витрати, 57,0 тис. грн.

Перевищення фактичного показника "Витрати на збут" на 477,0 тис. грн. пояснюється перевищенням витрат на транспортні витрати на 1138,0 тис. грн., витрати на оплату праці 55 тис. грн., амортизація основних засобів і нематеріальних активів 3 тис. грн., інші витрати на збут 21 тис. грн.

Зменшенням фактичних показників "Розвиток виробництва" на 54 тис. грн. зумовлене отриманням збитків в попередніх звітних періодів.

За звітній період сплата єдиного соціального внеску становила 801,0 тис. грн., при запланованому обсязі 800,0 тис. грн., місцевих податків та зборів сплачено більше ніж заплановано на 6,0 тис. грн. Дане збільшення пояснюється збільшенням фонду оплати праці.

галузевий нематеріальний грошовий економічний



Висновки та пропозиції

У сучасних умовах організація бухгалтерського обліку здійснюється відповідно до Закону про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні де є розділ III "Організація та ведення бухгалтерського обліку". Необхідно розрізняти два поняття: організацію бухгалтерського обліку як процесу та організацію бухгалтерського обліку як системи (тобто організацію в широкому розумінні). Друге поняття ширше, ніж перше та включає перше як частину. У свою чергу, перше поняття поділяється на дві складові: організацію технології обліку та організацію роботи виконавців. Тому під організацією бухгалтерського обліку, з одного боку, розуміють систему умов та елементів побудови облікового процесу з метою отримання достовірної та своєчасної інформації про господарську діяльність підприємства і здійснення контролю за раціональним використанням економічних ресурсів; її призначення - удосконалення та раціоналізація обробки інформації, розподіл робіт між персоналом бухгалтерії, наукова організація праці. Організація бухгалтерського обліку, з другого боку, - це цілеспрямована діяльність керівників підприємства зі створення, постійного впорядкування та удосконалення системи бухгалтерського обліку з метою забезпечення інформацією внутрішніх та зовнішніх користувачів. Мета - ефективне виконання обліком інформаційної, контрольної та управлінської функцій. Організація обліку зводиться до таких основних завдань:

своєчасне, повне, достовірне, безперервне відображення всіх фактів господарської діяльності, які були здійснені на підприємстві;

обробка даних за допомогою відповідних процедур, прийомів та способів у відповідності до вихідної інформації;

складання на основі отриманого масиву обробленої інформації зафіксованої у первинних документах і регістрах балансу і фінансової звітності та подачі їх зацікавленим користувачам.

Організація бухгалтерського обліку потребує системного підходу. При цьому обов'язковим є додержання принципів: цілісності, всебічності, системоутворюючих відносин, динамічності, субординації і випереджуючого відображення, адаптивності, паралелізму, ритмічності, безперервності, прямопливності та пропорційності. Організація бухгалтерського обліку передбачає вирішення наступних принципово важливих питань:

1) розробка концепції облікової політики підприємства;

2) встановлення межі застосування фінансового та управлінського обліку.

Від вирішення цих питань залежить структура та якість обліку і врахування запитів управлінської системи і функціонування інформаційної системи підприємства. Основними об'єктами організації бухгалтерського обліку є: обліковий процес (номенклатура, носії, документообіг, документопотоки); праця виконавців (працівників бухгалтерії, лінійного апарату); забезпечення обліку (організаційне, інформаційне, правове, технічне, умов праці); розвиток системи бухгалтерського обліку. Суб'єктами в організації бухгалтерського обліку виступають: власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством, та головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства.



Список використаної літератури

1. http://kyivlis.com.ua/dp_kiivskij_lisgosp.html;

2. http://kyivlis.com.ua/lisi_kiivcshini.html;

3. http://uk.wikipedia.org/wiki;

4. Навчальний посібник "Економіка, фінанси, право"; Н.М. Ткаченко; Бухгалтерський, фінансовий облік на підприємствах України;

5. Навчальний посібник "Первинна документація і регістри бухгалтерського обліку"; В.М. Шарманська.

6. План рахунків бухгалтерського обліку

7. Навчальний посібник "Баланс"

8. http://pidruchniki.com/15310511/buhgalterskiy_oblik_ta_audit/oblik_rozrahunkiv_platezhami_podatkami_byudzhetu

9. http://pidruchniki.com/13331222/ekonomika/kalkulyuvannya_sobivartosti_produktsiyi

Размещено на Allbest.ru

...