Облік і розподіл загальновиробничих витрат

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Облік і розподіл загальновиробничих витрат

Вступ

Найбільша кількість господарських операцій, що здійснюються на підприємстві, пов'язана з виникненням витрат.

Відповідно до П(С) БО 16 «Витрати» під витратами розуміють зменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу в наслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

П(С) БО 16 «Витрати» дає нам чітке уявлення про те що не завжди зменшення власного капіталу є витратами. Згідно даної схеми, витрати лише тоді визначаються, коли вони зменшують власний капітал через зменшення суми активів або збільшення суми зобов'язань.

Згідно П(С) БО 16 «Витрати» витрати можна про класифікувати за видами діяльності, а саме виділяють витрати звичайної і надзвичайної діяльності. Згідно класифікації витрат за видами діяльності вони поділяються на звичайні та незвичайні.

Звичайні витрати підприємство несе у зв'язку із здійсненням всіх видів діяльності, якими воно займається. Це основна діяльність підприємства (операційна), пов'язана з процесом виробництва та реалізації продукції, а також інші види діяльності, які мають місце на підприємстві: фінансова діяльність. інвестиційна, та інша звичайна Діяльність (витрати від не операційних курсових різниць, оцінка необоротних активів тощо).

Надзвичайні витрати підприємство має в разі настання таких подій, які підприємство не планує, наприклад стихійні лиха, техногенні катастрофи і аварії. Окремо виділяють ще витрати на сплату податку на прибуток. Отже, витрати підприємства визначаються згідно П(С) БО 16 «Витрати», як зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу. Витрати можна прокласифікувати за видами діяльності.

Загальновиробничі витрати включаються у собівартість продукції і списуються на витрати діяльності (фінансові результати) в період реалізації виробничої продукції. Якщо продукція не реалізована в цьому періоді, коли вона виготовлена, то ці витрати разом та прямими матеріальними витратами, прямі витрати на оплату праці іншими прямими витратами формують собівартість виготовлених виробничих запасів (готової продукції. напівфабрикатів власного виробництва, незавершеного виробництва).

Загальновиробничі витрати мають такі ознаки:

· вони є витратами звичайної діяльності, накладними в залежності;

· від економічної ролі в процесі виробництва;

· комплексними за своїм складом;

· непрямими в залежності від способу включення в собівартість продукції (в управлінському обліку при визначенні повної собівартості продукції);

· за доцільністю загальновиробничі витрати в основному є продуктивними витратами.

Загальновиробничі витрати в більшій своїй величині (змінні і розподілені на постійні) списуються на собівартість реалізованої продукції, тобто на витрати діяльності одночасно із визнанням доходу від реалізації.

Загальновиробничі витрати є витратами конкретного цеху чи одного виробничого цеху.

1. Поняття про загальновиробничі витрати, їх характеристика

Методологію обліку витрат підприємства визначає НП(С) БО 16 « «Витрати» він затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31 Грудня 1999 року №318 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 19 січня 2000 року №27/4248.

Загальновиробничі витрати накопичуються та розподіляються між об'єктами обліку витрат відповідно до певного чинника. Об'єкти обліку витрат - це продукція, роботи або вид діяльності підприємства, які вимагають визначення пов'язаних з їх виробництвом витрат. П(С) БО 16 «Витрати» визначено, що до складу загальновиробничих витрат включаються: [1 п. 15]

1. Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на плату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).

2. Амортизація основних засобів загальновиробничого цехового дільничого, лінійного) призначення.

3. Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого дільничого, лінійного) призначення.

4. Витрати на утримання експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

5. Витрати на вдосконалення технологій й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонній організацій тощо).

6. Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).

7. Витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього природної о середовища.

8. Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень

9. Інші витрати (внутрізаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади: поточні нестачі незавершеного виробництва: нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах: оплата простоїв) [2, С. 439-440].

Таким чином, в складі загальновиробничих витрат відображаються витрати, пов'язані з організацією і управлінням виробництвом у виробничих підрозділах, а також витрати, пов'язані з утриманням і експлуатацією устаткування і транспортних засобів внутрівиробничого значення.

Загальновиробничими є витрати, пов'язані з обслуговуванням основних та допоміжних цехів та управління ними. [3 С. 589].

2. Облік загальновиробничих витрат

Облік загальновиробничих витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва, також витрати на утримання та експлуатацію машин та устаткування ведеться на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Цей рахунок не застосовується підприємствах торгівлі. Рахунок 91 - активний, витратний, збірно-розподільчий, призначений для обліку господарських процесів. [3 C.593]

За дебетом рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» відображається сума визнаних витрат, за кредитом - щомісячне списання, з відповідним розподілом, на рахунки 23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації».

Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами та статтями (видами) витрат.

Для синтетичного обліку загальновиробничих витрат використовують Журнал 5 (5А) [3 С. 593].

Первинними документами при відображенні накопичення загальновиробничих витрат є накладна, рахунок, ВКО, виписка банку, авансовий звіт, розрахунок (довідка) бухгалтерії.

Загальна схема організації обліку загальновиробничих витрат

Кореспонденція рахунків з обліку загальновиробничих витрат наведена нижче:

1. Нараховано амортизацію основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення:

Дт 91 «Загальновиробничі витрати» Кт 1З «Знос необоротних активів»

2. Віднесено загальновиробничі запаси на загальновиробничі витрати:

Дт 91 «Загальновиробничі витрати» Кт 20 «Виробничі витрати»

3. Передано в експлуатацію МШП загальновиробничого призначення:

Дт 91 «Загальновиробничі витрати» Кт 22 «МШП»

4. Оплачені загальновиробничі витрати із каси підприємства:

Дт 91 «Загальновиробничі витрати» Кт 30 «Каса»

5. Оплачено загальновиробничі витрати із розрахункового рахунку підприємства:

Дт 91 «Загальновиробничі витрати» Кт 31 «Рахунки в банках»

6. Списано на загальновиробничі витрати по відрядженню:

Дт 91 «Загальновиробничі витрати» Кт 372 «Розрахунки з підзвітними особами»

7. Віднесено частину витрат майбутніх періодів на загальновиробничі витрати:

Дт 91 «Загальновиробничі витрати» Кт 39 «Витрати майбутніх періодів»

8. Проведено нарахування на заробітну плату до фонду забезпечення виплати відпусток:

Дт 91 «Загальновиробничі витрати» Кт 471 «Забезпечення виплат відпусток»

9. Віднесено вартість робіт та послуг підрядників на загальновиробничі витрати:

Дт 91 «Загальновиробничі витрати» Кт 6З «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

10. Проведено нарахування на заробітну плату до фондів соціального спрямування:

Дт 91 «Загальновиробничі витрати» Кт 65 «Розрахунки за страхуванням»

- Нараховано заробітну плату працівникам загальновиробничого призначення:

Дт 91 «Загальновиробничі витрати» Кт 66 «Розрахунки з оплати праці»

11. Віднесено на загальновиробничі витрати вартість робіт і послуг, виконаних дочірніми підприємствами:

Дт 91 «Загальновиробничі витрати» Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»

12. Віднесено на загальновиробничі витрати суми витрат за елементами (за умови використання рахунків 8 класу):

Дт 91 «Загальновиробничі витрати» Кт 80, 81, 82, 83, 84

13. Списано загальновиробничі витрати на:

а) виробництво

Дт 23 «Виробництво» Кт 91 «Загальновиробничі витрати»

б) собівартість реалізованої продукції:

Дт 90 «Собівартість реалізованої продукції» Кт «Загальновиробничі витрати» [2 С. 441].

3. Розподіл загальновиробничих витрат

В кінці місяця загальновиробничі витрати розподіляються за кожним цехом окремо між придатною продукцією і виправним браком, між товарною продукцією і незавершеним виробництвом, а також між виробами або групами виробів.

Отже, загальновиробничі витрати поділяються на змінні та постійні. Відповідно до П(С) БО 16 «Витрати» перелік і склад постійних та змінних загальновиробничих витрат встановлюється підприємством, що зазначається в Наказі про облікову політику.

До змінних загальновиробничих витрат відноситься витрати на обслуговування та управління виробництвом (цехами, ділянками), які змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу виробництва. Такі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (години роботи обладнання, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат), виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Іншими словами, змінні загальновиробничі витати повністю включаються до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) у період їх виникнення, тобто списуються на витрати виробництва (за дебетом рахунку 23 «Виробництво») щомісяця у повному обсязі.

До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом, які залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу виробництва. Загальновиробничі постійні витрати формуються протягом звітного періоду в однакових розмірах, не залежно від обсягу випущеної продукції, виконаних робіт, наданих послуг.

Серед них - амортизація, орендна плата за основні засоби, які використовуються з виробничою метою, витрати на утримання будівель і обладнання цехів (ділянок), опалення, освітлення цехів, дільниць, а також витрати на управління виробництвом, зокрема, витрати на оплату праці управлінського персоналу цеху тощо.

Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин роботи, заробітної плати, обсягу виробництва, прямих витрат тощо) при нормальній потужності.

Величина нормальної виробничої потужності визначається підприємством самостійно та зазначається в Наказі про облікову політику підприємства.

База розподілу - це показник (грошовий або натуральний), в розрахунку на одиницю виміру якого встановлюється норматив розподілу загальновиробничих витрат.

Оскільки фактична потужність за звітний період може відрізнятися від нормальної як у бік збільшення, так і в бік зменшення, то для встановлення величини постійних загальновиробничих витрат, які підлягають віднесенню до складу виробничої собівартості, необхідно запланований на одиницю бази розподілу норматив постійних витрат помножити на фактично досягнутий обсяг діяльності.

Усі розподілені витрати є елементами собівартості готової продукції та незавершеного виробництва. Загальна сума розподілених і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичної величини.

Таким чином, розподіл загальновиробничих витрат проводиться у наступній послідовності:

- перший етап - розподіл всіх загальновиробничих витрат на постійні та змінні.

- другий етап - вибір бази розподілу. Кожному підприємству слід вибрати за базу розподілу таку характеристику виробничого процесу, зміна якої найбільшою мірою впливає на зміну величини загальновиробничих витрат.

При виборі бази розподілу необхідно звернути увагу на те, щоб між зміною загальновиробничих витрат і зміною бази розподілу існувала пропорційна або майже пропорційна залежність.

- третій етап - визначення нормальної потужності підприємства та вираження її в одиницях виміру обраної бази. Щоб розрахувати нормальну потужність, необхідно врахувати не тільки технічний потенціал обладнання, але й змінний режим роботи, тенденції попиту на продукцію тощо;

- четвертий етап - обчислення суми постійних і змінних загальновиробничих витрат за умови досягнення підприємством нормальної потужності;

- п'ятий етап - розрахунок нормативу постійних і змінних витрат на одиницю бази розподілу. Розділивши відповідні суми витрат на раніше визначену нормальну потужність, отримують планові нормативи змінних і постійних накладних витрат у розрахунку на одиницю бази розподілу (на кожну відпрацьовану машинно-годину, на кожну гривню основної заробітної плати виробничого персоналу, на одиницю випущеної продукції тощо).

Загальновиробничі витрати, які знаходяться у межах нормативів, вважаються розподіленими та списуються в Д-т рах 23 «Виробництво». Інші витрати є нерозподілені та відносяться у Д-т рах 90 «Собівартість реалізації».

Первинними документами при відображенні накопичення загальновиробничих витрат є накладна, рахунок, ВКО, виписка банку, авансовий звіт, розрахунок (довідка) бухгалтерії тощо. Щомісячне списання загальновиробничих витрат за відповідним розподілом оформлюється довідкою (розрахунком) бухгалтерії [3 C.589-593].

Схематично розподіл загальновиробничих витрат можна зобразити наступним чином:

Розподіл загальновиробничих витрат

Висновок

В результаті вивчення теми про облік та розподіл загальновиробничих витрат можна зробити такі висновки:

· вивчивши загальну класифікацію витрат можна сказати, що загальновиробничі витрати в більшій своїй величині (змінні і розподілені постійні) списуються на собівартість реалізованої продукції, тобто на витрати діяльності одночасно із визнанням доходу від реалізації.

За місцем виникнення загальновиробничі витрати є витратами конкретного цеху чи одного виробничого підрозділу.

В складі загальновиробничих витрат відображаються витрати, пов'язані з організацією і управлінням виробництвом у виробничих підрозділах, а також витрати, пов'язані з утриманням і експлуатацією устаткування і транспортних засобів внутрівиробничого призначення.

Загальновиробничі витрат поділяються на постійні і змінні. Такий поділ витрат має важливе значення як для правильного списання і розподілу цих витрат між окремими видами об'єктів обліку витрат, так і для контролю за накладними витратами.

Всі витрати операційної діяльності, в тому числі загальновиробничі, формуються в розрізі економічних елементів і статей витрат. Елементи витрат наводяться в П(С) БО 16 «Витрати», а перелік статей витрат може встановлюватись підприємством самостійно.

Облік загальновиробничих витрат ведеться по кожному виробничому підрозділу.

Особливістю обліку загальновиробничих витрат є те, що вони списуються на собівартість виробничої продукції в частині змінних і розподілених постійних, і на собівартість реалізованої продукції у частині нерозподілених постійних витрат Тому вони не мають відображення у формах фінансової звітності.

Загальновиробничі витрати є одними із видів витрат діяльності підприємства і їх облік повинен повністю відповідати загальній схемі побудови обліку.

Список використаної літератури

загальновиробничий облік витрати проводка

1. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99. р. №318.

2. Лишиненко О.В. Бухгалтерський облік: Підручник. - Київ: Вид-во «Центр навчальної літератури», 2005. - 632 с.

3. Бутинець Ф.Ф Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. - Житомир: ПП «Рута», 2005. - 756 с.

Размещено на Allbest.ru