Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

"КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА"

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Методика та організація обліку та контролю нематеріальних активів

Спеціальність 08.00.09 - Бухгалтерський облік, аналіз та аудит

(за видами економічної діяльності)

Криштопа Ірина Ігорівна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі бухгалтерського обліку в ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Захист відбудеться "10" жовтня 2008 р. о 14 ⁰⁰ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.06 ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана", за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська 49 - г, ауд.601.

Автореферат розісланий "9" вересня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат технічних наук, професор О.Д. Шарапов

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Орієнтація національної економіки на стратегію інноваційного розвитку, зростання конкуренції на світовому ринку інноваційної продукції, стрімкий розвиток технологій, а також тяжіння підприємств до процесів диверсифікації обумовлюють ускладнення системи управління їх фінансово-господарською діяльністю. Основою ж для створення інноваційної продукції є об'єкти права інтелектуальної власності та інші майнові права у складі нематеріальних активів підприємств, а тому особливого значення набуває оперативне забезпечення усіх рівнів управління достовірною інформацією про їх використання.

З огляду на це стабільне функціонування підприємств, що мають у складі необоротних активів значний обсяг активів даного виду, має стратегічне значення для економіки України і потребує розроблення комплексу управлінських заходів, спрямованих на їх розвиток. До таких підприємств, де частка нематеріальних активів у структурі необоротних активів порівняно значна і має тенденцію до зростання (за останні чотири роки вона збільшилась удвічі), належать промислові підприємства. А тому зростанню їх конкурентоспроможності сприятиме ефективне використання таких об'єктів, що забезпечується раціональним управлінням на основі даних обліку і контролю. Отже, удосконалення методики та організації обліку і контролю нематеріальних активів у сучасних умовах господарювання є актуальним.

Значний внесок у дослідження теоретичних основ та методологічних аспектів даного питання здійснили такі вітчизняні та зарубіжні науковці, як І.А. Бігдан, М.Т. Білуха, М.І. Бондар, Л.В. Бражна, Е. Брукінг, Ф.Ф. Бутинець, О.Б. Бутнік-Сіверський, Б.І. Валуєв, А.М. Герасимович, І.П. Житна, Є.В. Калюга, Л.М. Кіндрацька, А.М. Козирєв, Д. Колдуелл, М.В. Кужельний, А.М. Кузьмінський, Ю.А. Кузьмінський, Є.В. Мних, Б. Нідлз, О.А. Петрик, Т.В. Польова, В.С. Рудницький, В.Я. Савченко, О.В. Самборський, В.В. Сопко, А.Д. Шеремет, С.В. Шульга.

Враховуючи вагомий внесок зазначених дослідників та цінність отриманих ними результатів, критичний аналіз теорії та існуючої практики свідчить про існування низки невирішених питань, а саме: розуміння економічної сутності нематеріальних активів, розроблення науково обґрунтованої класифікації, здійснення оцінки їх справедливої вартості. Невирішені питання існують також у методиці обліку надходження нематеріальних активів через створення об'єктів права інтелектуальної власності, в інформаційному забезпеченні їх обліку, а також у тій частині амортизаційної політики підприємства, що стосується даної економічної категорії. Крім того, удосконалення потребує організація та методика контролю наявності, руху й ефективності використання нематеріальних активів.

Таким чином, неоднозначний характер теоретичних основ і методичних проблем обліку та контролю нематеріальних активів, а також існування об'єктивно обумовленої необхідності практичного їх вирішення зумовили вибір теми та основних напрямів дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям досліджень відповідає тематичному плану науково-дослідних робіт ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" як складова загальнодержавної програми досліджень за темою "Удосконалення обліку і контролю в галузях економіки" (державний реєстраційний номер 0103U004766). Особисто автором у межах наукової програми були розроблені пропозиції з удосконалення методики та організації обліку і контролю нематеріальних активів на промислових підприємствах.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є поглиблення теоретичних та обґрунтування методичних положень обліку і контролю нематеріальних активів та розроблення практичних рекомендацій щодо їх удосконалення.

Відповідно до цільової спрямованості дисертаційної роботи на дослідження поставлені такі завдання:

дослідити економічну сутність та поглибити класифікаційні ознаки нематеріальних активів, з метою визначення характерних особливостей даної економічної категорії, що розширюють їх оцінку і визнання в обліку та контролі;

удосконалити методику відображення в обліку операцій зі створення об'єктів права інтелектуальної власності на етапі їх розробки (дослідно-конструкторських робіт), ураховуючи ймовірність ризику і невизначеність в одержанні науково-прикладного результату та можливість їх оцінки за справедливою вартістю;

обґрунтувати доцільність переоцінки нематеріальних активів за справедливою вартістю, щодо яких існує і не існує активний ринок та уточнити порядок визначення строку їх корисного використання з метою обрання методу розрахунку амортизації;

здійснити уніфікацію документів первинного, поточного та підсумкового обліку нематеріальних активів, які розкривають особливості облікової номенклатури об'єкта дослідження, спрощують документообіг підприємств, підвищують інформативність та аналітичність їх обліку;

обґрунтувати необхідність застосування ідентифікаційної експертизи нематеріальних активів, що розширює можливості здійснення моніторингу як сукупності безперервних контролюючих та діагностуючих дій за господарськими операціями з активами даного виду;

розробити пропозиції щодо урахування впливу якісних факторів на ефективність використання нематеріальних активів, що забезпечить оптимізацію управлінських рішень, підвищить їх продуктивність та оперативність.

нематеріальний актив облік контроль

Об'єктом дослідження є процеси здійснення господарських операцій з нематеріальними активами, що відображаються в обліку і фінансовій звітності підприємств та підлягають контролю.

Предметом дослідження є комплекс теоретичних, методичних, організаційних і практичних положень обліку та контролю операцій з нематеріальними активами промислових підприємств.

Методи дослідження, які використовуються в дисертації, ґрунтуються на діалектичному методі наукового пізнання. У процесі дослідження методики та організації обліку і контролю нематеріальних активів застосовувалися такі методичні прийоми, як аналіз і синтез (для вивчення статистичного матеріалу з проблеми, що досліджується, та розроблення класифікації нематеріальних активів), абстрагування (для визначення суттєвих і несуттєвих чинників, що впливають на методику та організацію обліку і контролю нематеріальних активів), спостереження (для дослідження стану обліку та контролю нематеріальних активів), статистичні методи дослідження та методи ненаправленого пошуку (спосіб експертних оцінок) (для проведення аналізу обсягу, стану та економічної ефективності використання нематеріальних активів). У процесі дослідження також використовувалися індукція і дедукція, розрахунково-аналітичні та інші методичні прийоми. Обробка кількісної інформації, отриманої в процесі дослідження здійснювалася за допомогою ПЕОМ з використанням пакетів Microsoft Excel.

Інформаційна база дослідження представлена роботами вітчизняних і зарубіжних учених з бухгалтерського обліку, контролю, економічного аналізу, економіки підприємств, матеріалами науково-практичних конференцій з проблем бухгалтерського обліку та контролю, нормативно-правовими документами, які регламентують бухгалтерський облік, звітність та діяльність підприємств у цілому, а також практичними матеріалами.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розроблених дисертантом рекомендаціях і пропозиціях щодо удосконалення обліку й контролю операцій з нематеріальними активами.

Основними науковими результатами, одержаними в ході дослідження і винесеними на захист, є:

уперше:

науково обґрунтовано порівняльно-зіставну процедуру з техніко-правового забезпечення попереднього, поточного та наступного контролю нематеріальних активів підприємства, інструментом якої є ідентифікаційна експертиза (юридична, технічна, технологічна), що розширює можливості здійснення моніторингу як сукупності безперервних контролюючих та діагностуючих дій (спостереження, виявлення, коригування) за господарськими операціями з активами даного виду;

розроблено ймовірнісну контрольно-аналітичну модель оцінки економічної ефективності використання нематеріальних активів ("Важливість / Імовірність") за впливом якісних аспектів і чинників, що не підлягають формалізації, основою якої є методи ненаправленого пошуку (спосіб експертних оцінок), що допомагає оптимізувати управлінські рішення, підвищити їх продуктивність та оперативність;

удосконалено:

методику обліку створення об'єктів права інтелектуальної власності на етапі їх розробки (дослідно-конструкторських робіт) залежно від імовірності ризику отримання негативного науково-прикладного результату та невизначеності застосування у виробництві, що дозволяє відносити здійснені прямі витрати або на капітальні інвестиції, або на витрати звітного періоду та можливості їх оцінки експертними методами у складі нематеріальних активів за справедливою (ринковою чи неринковою) вартістю, яка забезпечує достовірність та реальність фінансової звітності підприємств;

документування операцій з нематеріальними активами, що враховує потреби у відображенні всіх активів даного виду, а не лише об'єктів права інтелектуальної власності, шляхом розроблення уніфікованих форм первинних документів з обліку їх наявності, руху й удосконалення, які розкривають особливості облікової номенклатури об'єкта дослідження, спрощують документообіг підприємств, підвищують інформативність та аналітичність їх обліку;

організацію й методику попереднього, поточного і наступного контролю нематеріальних активів щодо регламентації порядку їх здійснення, обґрунтування змісту контрольних процедур та їх інструментів, що розкривають специфіку даної економічної категорії та забезпечують оперативність і адресність контрольних заходів;

набули подальшого розвитку:

поглиблення економічної сутності категорії "нематеріальні активи" виділенням додаткових критеріїв (наявність майнових прав, ідентифікація від іншого майна, власний контроль як здатність забезпечення надходження економічних вигід, достовірна оцінка вартості), що розширює їх оцінку і визнання в обліку;

уточнення класифікації нематеріальних активів за характерними ознаками: "об'єкти охорони та правомочності права власності", основною рисою якої є системний підхід до розмежування даної економічної категорії на об'єкти різних майнових прав (виділення нових, групування існуючих) та розкриття юридично забезпечених можливостей підприємства щодо права володіння, користування і розпорядження ними, що дає змогу ідентифікувати і визначати різні групи, деталізувати об'єкти активів даного виду в обліку і контролі та для складання фінансової звітності;

запровадження експертних методів оцінки майна у разі здійснення переоцінки нематеріальних активів за справедливою вартістю, щодо яких існує і не існує активний ринок, та обґрунтування порядку визначення строку їх корисного використання, виходячи з найменшого терміну: дії майнових прав (юридичний знос), дії морального зносу або існування діяльності підприємства з метою обрання найбільш придатного методу розрахунку амортизації, що сприяють прийняттю ефективних управлінських рішень.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені в дисертації рекомендації та пропозиції, сформульовані як результат проведеного дослідження, спрямовані на збагачення практики конкретними методиками обліку і контролю нематеріальних активів, сприяють розвитку та оптимізації обліку, підвищують інформативність його даних, раціоналізують облік, надають інформацію для ефективного управління діяльністю підприємства.

Основні результати, отримані під час дисертаційного дослідження, впроваджено у практичну діяльність Головного контрольно-ревізійного управління України (Довідка № 05-16/672 від 09.07.07 р.); ЗАТ "Гамаюн", м. Кривий Ріг (Довідка № 242/12 від 20.12.2007 р.); наукового парку "Київська політехніка", м. Київ (Акт № 48/2 від 21.02.2008 р.); АНТК "Антонов", м. Київ (Довідка № 20/1756 від 26.03.2008 р.), а також використано у навчальному процесі Криворізького економічного інституту ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" під час викладання курсу лекцій та проведення практичних занять з дисципліни "Аудит" (Довідка № 01-320 від 06.05.2008 р.) і ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" у процесі викладання курсу лекцій та під час проведення практичних занять з дисципліни "Бухгалтерський облік" (Довідка від 12.05.2008 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в одноосібно проведеному науковому дослідженні, в якому викладено авторський підхід щодо вдосконалення методики та організації обліку і контролю нематеріальних активів на промислових підприємствах.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження, викладені в дисертації, пройшли апробацію через обговорення й отримали позитивну оцінку науковців на Міжнародній науково-практичній конференції "Організаційно-економічні інструменти розвитку інтеграційних процесів в агропромисловому виробництві" (м. Тернопіль, 2006 р.), V Міжвузівській науково-практичній конференції "Економіко-управлінський та правовий аспект підприємництва в Україні" (м. Первомайськ, 2006 р.), VІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Теорія та практика сучасної економіки" (м. Черкаси, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми економічної освіти і науковий прогрес" (м. Кривий Ріг, 2006 р.), Всеукраїнській науковій конференції "Становлення облікової політики в Україні" (м. Тернопіль, 2007 р.), Міжвузівській науково-практичній конференції "Проблеми економічної освіти і науковий прогрес" (м. Кривий Ріг, 2007 р.), І Всеукраїнській науково-практичній конференції "Проблеми трансформаційної економіки" (м. Кривий Ріг, 2008 р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 15 наукових праць загальним обсягом 3,67 друк. арк., із них 8 - у наукових фахових виданнях, 7 - у матеріалах вітчизняних та міжнародних науково-практичних конференцій.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи - 165 сторінок. Дисертація містить 31 таблицю на 30 стор., 28 рисунків на 14 стор., 16 додатків на 44 стор. Список використаних джерел налічує 153 найменування і займає 15 стор.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, наукову новизну, практичну цінність отриманих наукових результатів та зазначено форми оприлюднення результатів проведеного дослідження.

У розділі 1 "Нематеріальні активи як економічна категорія об'єктів майнових прав власності" поглиблено економічну сутність категорії "нематеріальні активи" через уточнення критеріїв її визнання; розширено класифікацію активів даного виду за характерними ознаками; удосконалено порядок оцінки та переоцінки нематеріальних активів за справедливою вартістю; виявлено вплив інноваційного розвитку економіки на дану економічну категорію як об'єкт обліку і контролю.

З позиції концептуального обґрунтування методики та організації обліку і контролю нематеріальних активів вагоме значення має коректне розуміння їх економічної сутності. Аналіз та систематизація поглядів дослідників на трактування даної економічної категорії та критеріїв її визнання дали можливість визначити нематеріальний актив як немонетарний актив, що не має матеріальної форми, як ресурс підприємства, контрольований ним у результаті минулих подій, що має матеріальний носій, підтверджений майновими правами, використання якого приведе до одержання очікуваних економічних вигід у майбутньому, може бути ідентифікований, достовірно оцінений і використовуватися терміном понад 12 місяців у різних видах діяльності суб'єкта господарювання. Таке визначення поглиблює зміст досліджуваної економічної категорії й виявляє її суттєві ознаки.

На основі узагальнення та систематизації різних підходів до класифікації нематеріальних активів виділено характерну ознаку "правомочності права власності", за якою всю сукупність нематеріальних активів підприємства ділять на об'єкти, якими підприємство має право володіти, розпоряджатися та користуватися, що сприяє підвищенню оперативності прийняття управлінських рішень, а також спрощенню відображення таких об'єктів в обліку і звітності у разі існування обмеження з юридично забезпечених можливостей реалізації права власності. З метою раціональної організації аналітичного обліку нематеріальних активів розмежуванням даної економічної категорії на об'єкти різних майнових прав (виділення нових, групування існуючих) уточнено їх класифікацію за ознакою "об'єкти охорони прав власності" (рис. 1).

Рис. 1. Класифікація нематеріальних активів за ознакою "об'єкти охорони прав власності"

З урахуванням інноваційного спрямування розвитку економіки, яке обумовлює виникнення нових об'єктів у сфері систем і технологій, уточнено склад і назву груп нематеріальних активів, передбачених П (С) БО 8 "Нематеріальні активи". Зокрема, запропоновано включати до складу групи "Авторське право та суміжні з ним права" сукупність програмних і апаратних засобів (веб-сайт) та компіляцію (базу) даних покупців продукції.

У розрізі групи "Інші нематеріальні активи" виділено право користування неприродними (телекомунікаційними) ресурсами, а саме: право користування номерним ресурсом телефонної мережі, право користування нумерацією нетелефонної мережі Інтернет (доменні імена - ІР-адреси) та право користування кодами нетелефонної мережі пейджингу. Крім того, наголошено на потребі об'єднання таких об'єктів, як "комп'ютерна програма" та "програма для ЕОМ", під терміном "програмне забезпечення" та доведено доцільність віднесення до складу нематеріальних активів прав на знаки для товарів і послуг, створені підприємством.

Дослідження теорії та існуючої практики переоцінки нематеріальних активів допомогло довести необґрунтованість її проведення лише відносно тих груп, щодо яких існує активний ринок. З огляду на це запропоновано здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу тих об'єктів майнових прав у складі нематеріальних активів, щодо яких існує і не існує активний ринок за існуючими методами експертної оцінки майна, а також обґрунтовано недоцільність переоцінки всієї групи активу, до яких належить даний об'єкт. Зазначене дає можливість проводити переоцінку всіх груп нематеріальних активів за справедливою вартістю, що забезпечує достовірність інформації, яка розкривається у фінансовій звітності підприємства.

У свою чергу, дослідження та аналіз методики оцінки нематеріальних активів свідчить про недостатність визнання в обліку створених об'єктів права інтелектуальної власності за вартістю, що враховує здійснені прямі витрати. Така оцінка може суттєво відрізнятися від вартості аналогічних об'єктів у разі їх надходження за справедливою вартістю, що не сприяє об'єктивній оцінці активів підприємства у ринковому середовищі. З огляду на це запропоновано визнавати в обліку створені власними силами об'єкти права інтелектуальної власності як за справедливою вартістю, так і за фактично здійсненими прямими витратами, що дає змогу забезпечити достовірність фінансової звітності щодо інформації про нематеріальні активи.

У розділі 2 "Методика та організація обліку нематеріальних активів промислових підприємств" удосконалено методику обліку нематеріальних активів щодо відображення витрат на дослідно-конструкторські роботи, результатом яких є створення об'єктів права інтелектуальної власності залежно від невизначеності й ризику в одержанні науково-прикладного результату; запропоновано порядок визначення строку корисного використання активів даного виду з метою обґрунтування методу розрахунку амортизації; систематизовано підходи до організації інформаційного забезпечення обліку нематеріальних активів з надання пропозиції щодо оптимізації його документування.

Дослідження свідчать про наявність невирішених аспектів щодо капіталізації витрат на етапі дослідно-конструкторських робіт, результатом яких є створення об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів. З огляду на це поділ таких витрат запропоновано здійснювати на основі виділеної автором ознаки ймовірності ризику отримання негативного науково-прикладного результату проведення дослідно-конструкторських робіт (високої, низької та середньої), рівень якої встановлюється експертною комісією. Крім того, пропонується враховувати ознаку невизначеності у можливості застосування отриманого результату у виробництві. Усе це впливає на відображення характеру здійснених витрат або у складі витрат звітного періоду, або в капітальних інвестиціях (табл.1).

Таблиця 1

Методика обліку витрат на дослідно-конструкторські роботи

З огляду на зазначену пропозицію щодо можливості оцінки створених нематеріальних активів або за історичною (фактичною) собівартістю, або за справедливою вартістю уточнено порядок відображення її результатів у обліку.

Так, пропонується відображати історичну (фактичну) собівартість у сумі здійснених прямих витрат через списання з рахунку 154 "Придбання (створення) нематеріальних активів" на збільшення рахунку 12 "Нематеріальні активи" з одночасним збільшенням останнього і рахунку 423 "Дооцінка активів" у сумі позитивної різниці між справедливою вартістю і історичною (фактичною) собівартістю, що попередньо оцінена експертним способом або з одночасним зменшенням рахунку 12 "Нематеріальні активи" і збільшенням витрат на рахунку 975 "Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій" у сумі негативної різниці між ними.

Визначена в обліку в такий спосіб первісна вартість створених нематеріальних активів підприємства стає вартістю справедливою, що повинна постійно переоцінюватися за вимогами п. 19-24 П (С) БО 8 "Нематеріальні активи".

Пропонований підхід сприяє відображенню реальної вартості нематеріальних активів в обліку, що підвищує достовірність фінансової звітності підприємства щодо інформації про нематеріальні активи.

Дослідження питання методики нарахування та обліку амортизації нематеріальних активів свідчить про значну залежність правильності розрахунку амортизаційних відрахувань від обґрунтованості встановленого строку корисного використання активів даного виду.

З огляду на це автором запропоновано встановлювати даний строк виходячи з найменшого терміну: дії майнових прав (юридичний знос), дії морального зносу або існування діяльності підприємства, що здійснюється за участю активу. При цьому в разі зміни очікуваних економічних вигід від використання активу встановлений строк підлягає перегляду.

У свою чергу, з метою обрання придатного методу нарахування амортизації нематеріальних активів доведено обґрунтованість урахування зміни очікуваних майбутніх економічних вигід від використання нематеріальних активів. Встановлено, що на майбутні економічні вигоди впливають чинники як зовнішнього, так і внутрішнього середовища, а також умови надходження грошового потоку від їх використання (рівномірно, на початку або в кінці строку використання, а також інтенсивно або екстенсивно), що мають прямий або опосередкований вплив на строк їх корисного використання.

Результати критичної оцінки форм первинних документів та облікових регістрів, передбачених для обліку нематеріальних активів, свідчать про їх невідповідність потребам сучасного обліку з огляду на неоптимальний обсяг показників та відсутність інформації про господарські операції з іншими об'єктами майнових прав, що викликані існуванням права власності на майно взагалі. Так, з метою розкриття характерних особливостей активів даного виду облікова номенклатура доповнена таким: спосіб надходження активу, строк фактичної експлуатації, дата проведення удосконалення, сума витрат на удосконалення, сума переоцінки, переоцінена вартість, вартість після удосконалення.

З огляду на це автором удосконалено документальне забезпечення обліку нематеріальних активів шляхом розроблення уніфікованих форм первинних документів "Акт оцінки нематеріальних активів", "Картка обліку приймання (передачі) та наявності нематеріальних активів", "Акт вибуття (ліквідації) нематеріальних активів", "Акт інвентаризації нематеріальних активів", упровадження яких у практичну діяльність дає змогу впорядкувати документообіг, зменшити обсяг облікових робіт та підвищити аналітичність обліку нематеріальних активів.

Автором також уточнено облікову номенклатуру для складання фінансової звітності про нематеріальні активи з позиції більш повного розкриття інформації щодо них, а саме: номер інвентарної одиниці; місце використання; реєстраційний документ; строк корисного використання; сума амортизації; місячна норма амортизації; відомості з надходження та вибуття у розрізі дати, номера документа та суми. На цій основі автором розроблено спеціальні регістри: "Зведена відомість аналітичного обліку нематеріальних активів та нарахованої амортизації" та форма з подання інформації про нематеріальні активи у пояснювальній записці, що узгоджує показники чинної фінансової звітності. Застосування таких регістрів полегшує заповнення обов'язкових форм фінансової звітності, а також слугуватиме інформаційною базою контролю та аналізу активів даного виду.

У розділі 3 "Методика та організація контролю нематеріальних активів промислових підприємств" дано рекомендації щодо удосконалення організаційно-інформаційних засад попереднього, поточного та наступного контролю нематеріальних активів; удосконалено методику наступного контролю за правильністю відображення в обліку наявності та руху даної економічної категорії; розроблено методику визначення економічної ефективності використання нематеріальних активів на основі розрахунку ступеня впливу якісних чинників.

З метою попередження або своєчасного виявлення порушень автором запропоновано порівняльно-зіставну процедуру з техніко-правового забезпечення попереднього, поточного та наступного контролю нематеріальних активів підприємства, інструментом якої є ідентифікаційна експертиза (юридична, технічна, технологічна), що розширює можливості здійснення моніторингу як сукупності безперервних контролюючих та діагностуючих дій (спостереження, виявлення, коригування) за господарськими операціями з активами даного виду (рис. 2).

Рис. 2. Порядок здійснення порівняльно-зіставної процедури з техніко-правого забезпечення попереднього, поточного та наступного контролю нематеріальних активів

Для попереднього контролю операцій з надходження, списання та вдосконалення нематеріальних активів автором запропоновано здійснення додаткових контрольних процедур, що підвищують ефективність операцій з ними, а саме: моніторинг забезпеченості ринку активами даного виду, визначення їх цінової пропозиції, перевірка належної організації їх умов зберігання та створення бази даних типових порушень, що призвели до помилок в обліку. Останні поділені автором на чотири групи: у документальному оформленні (відсутність (неповнота) первинних документів, недоліки у оформленні, відхилення у документообігу), при надходженні (включення об'єктів, що не ідентифікуються як нематеріальний актив, у визначенні первісної вартості, у кореспонденції рахунків, не закріплення об'єктів за відповідальною особою), розрахунку амортизації (строк корисного використання, невідповідність обраного методу амортизації, продовження нарахування амортизації на об'єкти зі 100-відсотковою амортизацією, помилки у кореспонденції рахунків), вибутті (необґрунтовані підстави для списання, у визначені витрат на списання, помилки у кореспонденції рахунків).

З метою дотримання необхідних умов збереження (забезпечення схоронності) нематеріальних активів автором пропонується здійснення таких заходів: розробка завдань запобігання несанкціонованого доступу (перешкоджання несанкціонованому проникненню до приміщення, де зберігаються стратегічні активи (встановлення охорони, пропускного режиму, сигналізації, технічних засобів спостереження тощо)); створення дозвільної системи по роботі з нематеріальними активами (запровадження порядку видачі дозволу на доступ до інформації про склад, стан, місцезнаходження та рух нематеріальних активів; формалізований опис (порядок) роботи з документами щодо відображення операцій з нематеріальними активами; оперативний контроль порушень режиму роботи з документами); створення резервної системи збереження інформації на випадок перебоїв в електропостачанні, навмисного пошкодження, виходу з ладу апаратних засобів через копіювання банку даних та важливих файлів на магнітні носії, дублювання живлення та застосування резервного обладнання.

Особливу увагу в дисертації приділено методиці наступного контролю за наявністю нематеріальних активів та щодо порядку проведення інвентаризації. Встановлено, що основною причиною недостовірності облікової інформації про нематеріальні активи є зорієнтованість на матеріальні об'єкти. У зв'язку з цим автором розроблений порядок виявлення тих об'єктів, що ідентифікуються як нематеріальні активи, але не відображені належно в обліку, шляхом застосування порівняльно-зіставної процедури з техніко-правового забезпечення попереднього, поточного та наступного контролю нематеріальних активів. Крім того з метою оптимізації документального оформлення результатів інвентаризації автором розроблено форми "Порівняльна відомість з процедури техніко-правового забезпечення" та "Акт інвентаризації нематеріальних активів".

У роботі також регламентовано порядок та зміст контрольних процедур за етапами здійснення наступного контролю нематеріальних активів, що враховують аналогічні процедури попереднього контролю, запропоновані автором, а також додатково включають: перевірку складу комісії з приймання нематеріальних активів на предмет належної компетенції її членів; перевірку своєчасності та повноти закріплення нематеріальних активів за матеріально відповідальними особами; перевірку правильності, повноти та своєчасності відображення в обліку господарських операцій з ними. Крім того, розроблено форми відомостей (актів) для відображення проміжних результатів наступного контролю, що дає змогу підвищити оперативність та продуктивність контрольних заходів.

Проведене в роботі дослідження свідчить про необхідність урахування під час аналізу ефективності використання нематеріальних активів також тих чинників, вплив яких важко піддається кількісному вимірюванню. На основі методів ненаправленого пошуку (способу експертних оцінок) автором розроблено ймовірнісну контрольно-аналітичну модель оцінки економічної ефективності використання нематеріальних активів ("Важливість / Імовірність") за впливом якісних аспектів і чинників, що не підлягають формалізації.

Так робоча група, до складу якої входять професійні оцінювачі, фахівці в галузі права інтелектуальної власності, бухгалтерського обліку та інженерно-технічні працівники визначають якісні чинники (вплив морального зносу, дія юридичних бар'єрів, можливість диверсифікації технологічного процесу, інтелектуальний потенціал, кваліфікація кадрів, попит на певний вид продукції тощо) та здійснюють ранжування ступеня їх важливості та ймовірності відчутного впливу на ефективність використання нематеріальних активів за балами. На підставі чого наносяться відповідні позначки на поле матриці, що відображають вплив факторів за чотирма типами зон: 1 - імовірність настання значна, а дія впливу незначна; 2 - імовірність настання та дія впливу значна; 3 - імовірність настання та дія впливу незначна; 4 - імовірність настання незначна, а дія впливу значна. (рис. 3).

Рис. 3. Імовірнісна контрольно-аналітична модель оцінки економічної ефективності використання нематеріальних активів "Важливість / Імовірність"

За результатами такої оцінки відбувається обговорення позиції кожного чинника та визначення необхідності прийняття управлінських рішень щодо ефективності використання нематеріальних активів.

Висновки