Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Кафедра стандартизації та сертифікації сільськогосподарської продукції

РЕФЕРАТ

з дисципліни: Аудит та сертифікація

на тему: Аудиторська діяльність в Україні

Київ - 2014 р.

План

1. Поняття аудиторської діяльності та її правове забезпечення

2. Суб'єкти аудиторської діяльності

3. Управління аудиторською діяльністю

1. Поняття аудиторської діяльності та її правове забезпечення

управління аудиторський перевірка

Аудиторська діяльність -- це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик підприємницька діяльність щодо надання аудиторських послуг із метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними і юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Основними нормативними документами, що визначають головні засади аудиторської діяльності, є Закон України "Про аудиторську діяльність", Національні стандарти аудиту та Кодекс професійної етики аудиторів України.

Закон України "Про аудиторську діяльність" визначає:

- поняття аудиторської діяльності;

- суб'єктів аудиторської діяльності, їхні права, обов'язки, спеціальні вимоги і відповідальність;

- порядок надання аудиторських послуг;

- управління аудиторською діяльністю;

- інші питання.

Згідно з Законом України "Про аудиторську діяльність", до аудиторської діяльності належить організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудиту) та надання інших аудиторських послуг.

Аудиторська діяльність у сучасному розумінні має багатовікову історію в світі та 10-річну практику в Україні. Послуги, що надаються незалежними аудиторами, є досить різноманітними.

На жаль, національне законодавство обмежує рамки аудиту аудитом фінансової звітності, всі інші перевірки належать до аудиторських послуг.

Згідно з Законом України "Про аудиторську діяльність", аудит -- це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їхньої звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. При цьому закон уточнює, що публічна бухгалтерська звітність складається з аудиторського висновку, балансу, звіту про фінансові результати, іншої звітності в межах відомостей, які не становлять комерційної таємниці й визначені законодавством для надання користувачам та публікації.

Поряд із проведенням аудиту національні нормативи передбачають супутні аудиту послуги: оглядову перевірку, операційну перевірку та компіляцію (трансформацію обліку).

Оглядова (експрес) перевірка -- це перевірка фінансової звітності без детального вивчення системи внутрішнього контролю й обліку підприємства, без перевірки первинної документації на достовірність. Оглядова перевірка фінансової звітності, яка проводиться професійною аудиторською фірмою, полягає у здійсненні небагатьох конкретних тестів системи внутрішнього контролю та показників статей опублікованої фінансової звітності. Оглядова перевірка, як випливає з її назви, в основному обмежується оглядом (аналізом) систем контролю та середовища контролю, що доповнюється проведенням аналітичних оглядових процедур.

Операційна перевірка проводиться аудитором з окремих питань за домовленістю з клієнтом. Узгоджені між аудитором і клієнтом процедури перевірки здійснюються з метою задоволення інтересів клієнта стосовно дослідження інформації з окремих питань.

Компіляція (трансформація бухгалтерського обліку) -- це здійснення процедур трансформації обліку за іншими обліковими стандартами. Така робота складається зі скороченого обсягу деталізації даних і закінчується створенням зручних у використанні, зрозумілих таблиць та фінансової звітності.

Залежно від історичних стадій розвитку

Залежно від історичних стадій розвитку аудиту виділяють три види аудиту: підтверджуючий аудит (перевірка і підтвердження достовірності бухгалтерських документів і звітності); системно-орієнтований аудит -- аудиторська експертиза на основі аналізу системи внутрішнього контролю. Доведено, що при ефективній системі внутрішнього контролю ймовірність помилок незначна, і необхідності у надто детальній перевірці немає; у разі неефективності системи внутрішнього контролю клієнтові надаються рекомендації щодо її поліпшення; аудит, що базується на ризику (концентрація аудиторської роботи на сферах із вищим можливим ризиком, що значно спрощує аудит у сферах із низьким ризиком).

Залежно від типу клієнтів

Залежно від типу клієнтів аудит поділяється на: загальний аудит (аудит підприємств та їх об'єднань незалежно від організаційно-правових форм та видів власності, організацій та установ); банківський аудит; страховий аудит; аудит бірж, позабюджетних фондів та інвестиційних інститутів.

За об'єктами аудит у міжнародній практиці поділяють на: аудит фінансової звітності; погоджений аудит, або аудит на відповідність; операційний аудит.

Аудит фінансової звітності виконується для визначення того, чи узгоджена зведена фінансова звітність із певними критеріями. Зазвичай критеріями є загальноприйняті бухгалтерські принципи, хоча поширена також практика проведення аудиту фінансової звітності на основі наявних грошових коштів або на будь-якій іншій основі, притаманній бухгалтерії, господарської системи, що перевіряється.

Аудит на відповідність має на меті визначити, чи дотримуються в господарській системі ті специфічні процедури або правила, приписані персоналу адміністрацією. Згідно зі встановленими нормами чинного законодавства цей аудит для приватного бізнесу може включати з'ясування того, чи виконує бухгалтерський персонал ті процедури, які приписані керуючим, перевірку відповідності рівня заробітної платні мінімальному рівню, визначеному законом; перевірку контрактів із банками й іншими кредиторами для гарантування дотримання іншою стороною юридичних норм тощо. Аудит на відповідність є доцільним для перевірки тих чи інших дій структурних підрозділів, об'єднань. При аудиті адміністративно-функціональних формувань роль аудиту на відповідність зростає завдяки широкому регулюванню їх діяльності керівництвом. Практично кожній приватній і неприбутковій організації приписані види діяльності, контрактні угоди і юридичні норми, для перевірки дотримання яких може бути потрібний аудит на відповідність.

Результати аудиту на відповідність зазвичай повідомляються керівникові підрозділу, який перевірявся аудитором, а не широкому колу користувачів. Адміністрація є основною групою користувачів, зацікавлених у відповідності фактичних процедур визначеним нормативними документами. Тому значну частину такої роботи виконують аудитори, запрошені з ініціативи підрозділів.

Операційний аудит -- це перевірка будь-якої частини процедур і методів функціонування господарської системи з метою оцінки її продуктивності й ефективності. По завершенню цього аудиту менеджерові зазвичай видаються рекомендації з удосконалення операцій.

Операційний аудит трактується як дослідження господарської системи з точки зору її ефективності і продуктивності. Мета такого аудиту - встановити ефективність і продуктивність тієї чи іншої підсистеми будь-якої господарської системи.

За суб'єктами здійснення аудит поділяється на внутрішній і зовнішній. Внутрішній і зовнішній аудит може охоплювати всі види аудиту залежно від обраного об'єкта, різниця полягає лише в тому, що внутрішній аудит здійснюється кваліфікованим працівником самого підприємства, а зовнішній -- сертифікованим аудитором на договірній основі.

Внутрішній аудит може розглядатися як невід'ємна частина загальної системи управління. Об'єкти перевірки залежать від мети і завдань, поставлених перед аудитом керівництвом підприємства (як правило, це функції системи контролю й обробки інформації). Останнім часом роль внутрішнього аудиту розширена шляхом включення до неї оцінки якості інформації, яка подається в управління для прийняття рішень, а також оцінки корисності застосування методики аналізу інформації на підприємстві. Завдання внутрішнього аудиту -- допомоги відповідним працівникам покращити ефективність своєї роботи. Внутрішні аудитори є залежними і підпорядковуються керівництву підприємства, вони перевіряють бухгалтерську інформацію на достовірність і подають керівництву результати аналізу, оцінку, рекомендації, поради та інформацію про діяльність об'єктів, що ними перевірялися. Внутрішні аудитори не зобов'язані мати сертифікат аудитора. Це може бути фахівець із бухгалтерського обліку, економіст.

Зовнішній аудит дуже поширений у країнах із розвинутою ринковою економікою. Він проводиться аудиторськими фірмами (приватними аудиторами), регламентується юридичне і дає змогу зовнішнім групам спостерігати і контролювати діяльність організації та її керівництва. Статус зовнішніх аудиторів встановлюється відповідними законами (ст. 5 Закону України "Про аудиторську діяльність")- Зовнішні аудитори надають аудиторські послуга на договірних засадах і несуть відповідальність за свій висновок, критерії, на яких цей висновок базується. Основним обов'язком зовнішніх аудиторів є оцінка регулярної фінансової звітності підприємств. За результатами здійсненої перевірки зовнішні аудитори подають висновки про повноту, достовірність та відповідність чинному законодавству перевіреної інформації і надають звіт клієнту, де вказують на слабкі сторони контролюючих систем підприємства. Останнім часом зовнішні аудитори розширюють свої функції: вони додатково дають якісну оцінку діяльності підприємства, його економічності, ефективності й результативності; надають послуги у вигляді консультацій з питань оподаткування, управління і роботи інформаційних систем, щодо налагодження бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю тощо.

На основі короткого вивчення внутрішнього і зовнішнього аудиту слід відзначити, що перший спрямований на надання допомоги менеджерам у здійсненні ними контрольних функцій, а інший слугує інтересам як клієнта, так і сторонніх груп. Тобто їхні функції доповнюють одна одну, але вони мають різні цілі.

За своїм характером зовнішній (незалежний) і внутрішній аудит мають багато спільного. Але існують і принципові відмінності між ними, відображені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Основні відмінності між зовнішнім та внутрішнім аудитом

Аудит
Ознаки	Внутрішній	Зовнішній
1	2	3
Суб'єкт здійснення	Здійснюється спеціалістами з обліку, контролю і аналізу, які працюють у даній господарській системі	Здійснюється сертифікованими (незалежними) професіоналами, які виконують функцію підтвердження на договірній основі
Основне завдання	Задоволення потреб адміністрації у межах певної господарської системи	Висловлення думки щодо перевіреної інформації для потреб клієнта і користувачів інформації (акціонерів, інвесторів, банків, партнерів, органів влади та ін.)
Взаємозв'язок	Діяльність і ефективність безпосередньо впливають на обсяг, зміст і характер зовнішнього аудиту	Обсяг, зміст і характер, а також аудиторський ризик визначаються залежно від якості внутрішнього аудиту
Об'єкт	Господарські операції, використання ресурсів, стан обліку і внутрішнього контролю перевіряються на відповідність встановленій обліковій політиці і загальнометодичним положенням	Стан обліку і звітності, ефективність використання ресурсів і рівень внутрішнього контролю перевіряються, щоб визначити масштаб зовнішнього аудиту і рівень початкової довіри до даних обліку і звітності клієнтів
Орієнтація в роботі	Робота орієнтується залежно від потреб функціонального і лінійного управління в даній господарській системі	Аудит орієнтований на найважливіші позиції звітності та джерела доходів із застосуванням необхідних групувань за видами ресурсів і однотипних операцій
Відношення до збереження активів	Аудит прямо пов'язаний із поточним забезпеченням збереження активів, контролем постановки і організації матеріальної відповідальності, виявленням і ліквідацією заборгованості з нестач, витрат і розкрадань	Аудит пов'язаний із виявленням фактів шахрайства і розкрадання, контролем за встановленням матеріальної відповідальності не прямо, а опосередковано, тобто виникає в тому разі, коли їх результатом є приписки та інші викривлення звітності
Залежність	Внутрішній аудит повинен бути незалежним від суб'єкта господарювання, що ревізується лише організаційно, а в цілому він задовольняє потреби керівника даної господарської системи і одержує від нього заробітну плату	Зовнішній аудит повинен бути незалежним від клієнта не тільки організаційно, а й матеріально
Періодичність здійснення	Внутрішній аудит - частина внутрішнього контролю, який повинен бути безперервним	Зовнішній аудит є періодичним, здійснюється при обов'язковому аудиті -- з річним або трирічним інтервалом, при добровільному -- залежно від бажання і потреб клієнта

За ініціативою здійснення аудит може бути добровільним, коли ініціатива проведення аудиту та аудиторських послуг належить клієнту. Об'єкти аудиту, обсяги робіт, період і строки їх виконання визначаються клієнтом і обумовлюються угодою між суб'єктом підприємницької діяльності й аудиторською фірмою (аудитором).

Проведення обов'язкового аудиту регламентується ст. 10 "Обов'язкове проведення аудиту" Закону України "Про аудиторську діяльність" та іншими нормативними актами, де визначені категорії суб'єктів господарювання, які підлягають обов'язковому аудиту.

Проведення аудиту є обов'язковим для:

Підтвердження достовірності й повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших суб'єктів господарювання незалежно від форми власності й виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ і організацій, які повністю утримуються за рахунок державного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю. Обов'язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності суб'єктів господарювання з річним господарським оборотом меншим за двісті п'ятдесят неоподаткованих мінімумів проводиться один раз на три роки.

Перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдингових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників.

Емітентів цінних паперів.

Державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінах форми власності.

Порушення питання про визнання суб'єкта підприємницької діяльності неплатоспроможним або банкрутом.

Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених законами України. Правове поле обов'язкового аудиту подане в таблиці 1.2.

Залежно від тривалості співпраці "кліент-аудит"

Залежно від тривалості співпраці між клієнтом і аудитором виділяють первинний та повторний аудит. Первинний аудит проводиться аудиторською фірмою (аудитором) вперше для даного клієнта. Це суттєво збільшує ризик і трудомісткість аудиту, оскільки аудитори не мають необхідної інформації про особливості діяльності клієнта, його систему внутрішнього контролю і т. ін. Повторний аудит здійснюється аудиторською фірмою (аудитором) повторно або регулярно, і тому аудитор уже має відповідні відомості про специфіку клієнта, його позитивні та негативні сторони в організації бухгалтерського обліку, внутрішній контроль за результатами тривалої співпраці з клієнтом (консультування, допомога і попередні перевірки).

Практика роботи аудиторських фірм свідчить про переваги повторного аудиту. Така співпраця зручна і аудиторам (протягом багатьох років вони досконало вивчають діяльність клієнта), і клієнту, який отримує допомогу і підтримку, засновані на багаторічній співпраці. Більше того, заміна клієнтом аудиторської фірми часто викликає насторогу як у споживачів інформації, так і в аудиторів.

Таблиця 1.2

Правове поле обов'язкового проведення аудиту

№ з/п	Нормативний документ	Зміст
1	2	3
Проведення аудиту є обов'язковим для:
1	Ст. 10 Закону України "Про аудиторську діяльність" Інші нормативні документи: - Ст. 69 Закону України "Про банки і банківську діяльність" - Ст. 34 Закону України "Про страхування"	-- підтвердження достовірності й повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ та організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю.
	-- Ст. 18 Закону України "Про господарські товариства"	обов'язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності суб'єктів господарювання з річним господарським оборотом меншим за двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів проводиться один раз на три роки.
	- Ст. 22 Закону України "Про банки і банківську діяльність" - Ст. 13 Закону України "Про господарські товариства" - Ст. 2, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства"	- перевірка фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдингових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників.
	-- Ст. 24 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу"	-- емітентів цінних паперів.
	- Ст. 11 Закону України "Про приватизацію державного майна"	— державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпора-тизації та інших змінах форми власності; — порушення питання про визнання неплатоспроможним або банкрутом.
Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених законами України:
2	Ст. 37 Закону України "Про страхування"	"Міністерство фінансів України має право /.../ призначати проведення за рахунок страховика додаткової обов'язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора".
3	Ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"	"/.../ Наглядова рада: /.../ у разі потреби, крім щорічних аудиторських перевірок використання страхових коштів, призначає позачергові перевірки фінансової діяльності Фонду соціального страхування від нещасних випадків або окремих напрямів його роботи, діяльності робочих органів виконавчої дирекції Фонду. Перевірки проводяться за рахунок коштів Фонду".
4	Ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"	"/.../ Господарський суд в ухвалі про порушення справи про банкрутство може зобов'язати боржника надати аудиторський висновок або провести аудит. Якщо у боржника немає для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредиту лише за згодою останнього".
5	Ст. 12 Закону України "Про заставу"	"При укладанні договору застави за згодою сторін або на вимогу однієї може бути проведена аудиторська перевірка достовірності та повноти балансу або фінансового стану відповідної сторони договору застави".
6	Ст. 20 Закону України "Про господарські товариства"	"/.../ Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), за винятком товариств з річним господарським оборотом менш як п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів".
7	Ст. 38 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"	" 1 . Кооператив (об'єднається) ліквідується: /.../ повнота і достовірність ліквідаційного балансу повинні бути підтверджені аудиторами".
8	Ст. 1 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"	"12.7. /.../ Декларація про прибуток нерезидентів, що здійснюють свою діяльність в Україні, підлягає щорічній перевірці аудиторськими організаціями, які одержали у встановленому порядку ліцензію на право ведення аудиторської діяльності, для підтвердження достовірності звіту".
9	Ст. 25 Закону України "Про розподіл продукції"	"/.../ 11. Річний баланс і звітність інвестора про діяльність, пов'язану з виконанням угоди про розподіл продукції, підлягають обов'язковій щорічній аудиторській перевірці".
10	Ст. 28 Закону України "Про банки і банківську діяльність"	"Рішення про реорганізацію банку, крім перетворення, має містити інформацію про /.../ призначення незалежного аудитора, що має сертифікат Національного банку України".
Акти, якими встановлені вимоги до аудиторських висновків та звітів:
1	Закон України "Про аудиторську діяльність" (ст. 7)	"Аудиторський висновок -- це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновки стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватись усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформлюються експертним висновком або актом. Аудиторський висновок аудитора іноземної держави при офіційному його поданні установі, організації або господарюючому суб'єкту України підлягає підтвердженню аудитором України, якщо інше не встановлено міжнародним договором.
2	МСА 700 "Аудиторський висновок про фінансову звітність"	Основні елементи аудиторського висновку, види висновків та їх форма.
3	МСА 720 "Інша інформація в документах, що містять перевірені фінансові звіти"	Доступ до іншої інформації, вивчення іншої інформації, суттєві невідповідності, суттєві перекручення подій, доступність іншої інформації після дати складання аудиторського висновку.
4	МСА 800 "Аудиторський висновок при виконанні завдань аудиту спеціального призначення"	Аудиторські висновки за результатами тематичного аудиту; аудиторський висновок про фінансову звітність підприємства, підготовлену у відповідності з іншими принципами обліку, висновок про окремі частини фінансової звітності підприємства; аудиторська перевірка дотримання договірних відносин; висновок про узагальнену звітність підприємства.
5	МСА 810 "Перевірка прогнозної фінансової інформації"	Ступінь упевненості аудитора стосовно перспективної фінансової інформації; прийняття пропозиції; необхідний обсяг знань про бізнес клієнта, період, на який розповсюджується фінансова інформація; процедури аудиторської перевірки; представлення і розкриття; висновок за результатами перевірки перспективної фінансової інформації.
6	Вимоги до аудиторського висновку, затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 25.01.2001 р. №5	Подається до Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку при реєстрації інформації та випуску цінних паперів, а також при поданні регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами -- емітентами облігацій (крім комерційних банків).
7	Методичні рекомендації, схвалені Аудиторською палатою України (засідання АПУ від 23.02.2001 р. № 99)	Щодо підготовки аудиторського висновку при перевірці відкритих акціонерних товариств та підприємств -- емітентів облігацій (крім комерційних банків).

Послуги, що надаються аудиторами, поділяються на атестовані (що вимагають надання аудиторського висновку, перш за все -- це власне аудит) і на неатестовані (що не вимагають надання аудиторського висновку). Окрім трьох видів аудиту (і перш за все аудиту бухгалтерської звітності), до атестованих послуг аудиторів та аудиторських фірм належать:

а) контроль правильності, який проводиться меншими обсягами перевірки, ніж при аудиті. Контроль правильності часто будується на аналізі ефективності внутрішньогосподарського контролю економічного суб'єкта, що перевіряється, або, рідше, на наданні аудитором висновку про прогнозовані перспективи роботи клієнта (також заснованих на перевірці детальних бізнес-планів та інших прогнозованих тверджень адміністрації);

б) оглядова перевірка. У порівнянні з аудитом або контролем правильності вона проводиться за скороченою програмою. Наприклад, оглядова перевірка застосовується для квартальної бухгалтерської звітності відкритих акціонерних товариств та інших економічних суб'єктів при аудиторському супроводі бізнесу клієнта, хоча практика свідчить, що існує попит на оглядові перевірки і річну бухгалтерську звітність;

в) узгоджені з клієнтом процедури. У відповідності з замовленням клієнта аудитор може перевірити окремі ділянки звітно-аналітичної роботи клієнта. Наприклад, це може бути раптове зняття залишків по касі з подальшою перевіркою касових операцій або підтвердження реальності дебіторської заборгованості, або оцінка активів і пасивів економічного суб'єкта ("вартості фірми"), структурних підрозділів фірми та інше.

До неатестованих (що не вимагають надання аудиторського висновку) належать послуги, за якими формальна звітність аудитора безпосередньо на адресу клієнта відсутня. Серед них:

а) відновлення та ведення бухгалтерського обліку; складання бухгалтерськоїзвітності, а також звітності щодо цінних паперів, проспектів емісії тощо;

б) податкове планування та оптимізація оподаткування, складання декларацій про доходи та представлення інтересів клієнта в податкових службах;

в) консультаційні послуги, що надаються зазвичай не тільки в сфері бухгалтерського обліку і податків, а й щодо комп'ютерних систем, технології виробництва і навіть при наборі кандидатів на керівні посади.

2. Суб'єкти аудиторської діяльності

Аудиторська діяльність - це один із видів підприємницької діяльності, суб'єктами якої можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Фізичні особи

Фізичними особами, що займаються аудиторською діяльністю, можуть бути громадяни України, які мають кваліфікаційний сертифікат на право провадити аудиторську діяльність на території України. За Законом України "Про аудиторську діяльність" аудитор має право займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створити аудиторську фірму, об'єднатися з іншими аудиторами в спілку. Для здійснення аудиторської діяльності одноособове аудитор повинен, маючи чинний сертифікат аудитора, зареєструватися як суб'єкт підприємницької діяльності у виконавчому комітеті міської, районної ради або районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцем проживання даного суб'єкта та в Аудиторській палаті України як суб'єкт аудиторської діяльності.

Порядок реєстрації фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності

Громадяни, які мають намір займатися підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, подають реєстраційну картку встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів і документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться за наявності всіх необхідних документів за заявочним принципом протягом не більше як п 'яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов'язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним номером фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів.

У п'ятиденний термін від дати реєстрації органи державної реєстрації направляють примірник реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію відповідному державному податковому органу й органу державної статистики та подають відомості про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності до органів Фонду соціального страхування і Пенсійного фонду України.

Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та копія документа, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі, є підставою для відкриття рахунків у будь-яких банках України та інших держав за вибором суб'єкта підприємницької діяльності й за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.

Повідомлення про відкриття або закриття рахунків у банках суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний надіслати державному податковому органу, в якому він обліковується як платник податків і зборів (обов'язкових платежів). Таке повідомлення протягом трьох робочих днів від дня відкриття або закриття рахунка (рахуючи день відкриття або закриття) подається особисто або надсилається на адресу відповідного державного податкового органу з повідомленням про вручення.

Юридичні особи

Юридичними особами аудиторської діяльності є аудиторські фірми, створені на основі будь-яких форм власності (за винятком відкритих акціонерних товариств). Законом України "Про аудиторську діяльність" передбачені особливі умови створення аудиторських фірм: загальний розмір частки засновників (учасників) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному фонді не може перевищувати 30%; в аудиторській фірмі повинен працювати хоча б один сертифікований аудитор; керівником фірми може бути тільки сертифікований аудитор.

Для здійснення аудиторської діяльності аудиторська фірма повинна бути зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності у виконавчому комітеті міської, районної ради або в районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцезнаходженням та в Аудиторській палаті України як суб'єкт аудиторської діяльності.

Порядок реєстрації юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності

Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності юридичні особи подають такі документи:

рішення власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом;

статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва;

реєстраційна картка встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію;

документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом;

документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

При підготовці установчих документів слід пам'ятати, що Закон України "Про аудиторську діяльність" забороняє аудиторам безпосередньо займатися торговельною, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їхнього права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав.

Зразки установчих документів наведені в додатках 1, 2, 3.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які мають бажання займатися аудиторською діяльністю, повинні зареєструватися в Аудиторській палаті України.

Порядок внесення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які одноособова надають аудиторські послуги.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про аудиторську діяльність" Аудиторська палата України веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одноособове надають аудиторські послуги.

Згідно з п. 2.1 Положення про Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одно-особово надають аудиторські послуги, затвердженого рішенням Аудиторської палати України від 31.10.2000 р. (протокол № 95) зі змінами та доповненнями від 26.12.2001 р. (протокол № 105), крім заяви суб'єкта підприємницької діяльності для підтвердження даних, необхідних для внесення до Реєстру, новостворені суб'єкти аудиторської діяльності -- аудиторські фірми -- подають до секретаріату Аудиторської палати України нотаріально засвідчені копії статутних документів.

Для внесення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які одноособове надають аудиторські послуги, суб'єкти аудиторської діяльності подають заяву до Аудиторської палати України, до якої додають:

фізичні особи:

4 реєстраційну картку;

4 нотаріально засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію;

4 копію сертифіката аудитора;

4 засвідчену копію трудової книжки;

4 відгук регіонального відділення (РВ) АПУ (РВ САУ) на подані документи;

4 документ про оплату за внесення до Реєстру.

юридичні особи:

4 реєстраційну картку;

4 нотаріально засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію;

4 нотаріально засвідчені копії установчих документів;

4 копії сертифікатів аудиторів;

4 копію довідки органів статистики;

4 документ про призначення керівника аудиторської фірми;

4 відгук РВ АПУ (РВ САУ) на подані документи;

4 документ про оплату за внесення до Реєстру.

Зразки заяви та реєстраційної картки на внесення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги, наведеш в додатках 4, 5, 6.

Суб'єкти аудиторської діяльності наділені відповідними правами, мають обов'язки, обумовлені Законом України "Про аудиторську діяльність", та несуть відповідальність за неякісне виконання аудиторських послуг.

Права суб'єктів аудиторської діяльності

Права аудиторів і аудиторських фірм:

P самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, наявних норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду;

P отримувати необхідні документи, які стосуються предмета перевірки і знаходяться як у замовника, так і у третіх осіб. Треті особи, які мають у своєму розпорядженні документи стосовно предмета перевірки, зобов'язані надати їх на вимогу аудитора (аудиторської фірми). Зазначена вимога повинна бути офіційно засвідчена замовником;

P отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замовника;

P перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва суб'єкта господарювання проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів;

P залучати фахівців різного профілю на договірних засадах до участі в перевірці.

Обов'язки суб'єктів аудиторської діяльності

Аудиторські фірми (аудитори) зобов'язані:

P належним чином надавати аудиторські послуги, перевіряти стан бухгалтерського обліку і звітності замовника, їх достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству та встановленим нормативам;

P повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час проведення аудиту недоліки ведення бухгалтерського обліку і звітності (тобто тих, із ким укладений договір);

P зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг. Не розголошувати відомостей, що є комерційною таємницею, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

P відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до чинного законодавства України.

Відповідальність суб'єктів аудиторської діяльності

Відносини між аудиторською фірмою (аудитором) і клієнтом регулюються нормами цивільного законодавства. У відповідності зі ст. 25 Закону України "Про аудиторську діяльність" за неналежне виконання своїх зобов'язань аудитор несе цивільну відповідальність, яка передбачає відшкодування заподіяних збитків із вини аудитора. До цивільної відповідальності аудиторські фірми (аудитори) притягуються за рішенням суду (господарського суду). Такі судові справи стосуються тих перекручень звітності, яких аудитор не зміг виявити, в результаті чого клієнт зазнав збитків у вигляді сплати штрафів, пені. Клієнт у цьому випадку стверджує, що аудитор зміг би знайти ці перекручення, якби не його недбалість. Тобто головне звинувачення, як правило, стосується рівня ретельності виконання зобов'язань аудитором.

За звичайними цивільно-правовими угодами сторони несуть відповідальність тільки одна перед одною, а аудитор несе відповідальність перед клієнтом і перед третіми особами, які є користувачами фінансової звітності клієнта, засвідченої висновком аудитора. Ця специфіка відповідальності аудитора закладена в меті аудиту: засвідчити достовірність, повноту і законність поданої інформації щодо дій і подій суб'єкта господарювання з метою зменшення ризику користувачів інформації. Аудиторська фірма (аудитор) може нести відповідальність перед третьою особою, якщо позивач зазнав збитків у результаті того, що він поклався на фінансову звітність, яка ввела його в оману. До таких осіб належать наявні та потенційні акціонери, постачальники, банкіри, інші кредитори, службовці тощо. Типовий випадок такого роду може статися тоді, коли банк не може повернути позики через неплатоспроможність клієнта, позитивну платоспроможність якого попередньо підтвердила аудиторська фірма своїм висновком. Банк може вимагати, щоб аудиторська фірма відшкодувала заподіяні збитки, посилаючись на те, що аудит був проведений із неналежною ретельністю.

Аудитор (фізична особа) може бути притягнутим і до кримінальної відповідальності, якщо його визнають винним у кримінальних злочинах. Особливо це стосується випадків, коли порушуються вимоги законодавства щодо цінних паперів.

Кримінальна відповідальність настає в разі навмисного приховування істини з корисливою метою.

Професійна відповідальність аудитора визначається у:

Ш попередженні;

Ш припиненні дії сертифікату на строк до одного року;

Ш анулюванні сертифікату.

Аудитор, який працює в аудиторській фірмі і пов'язаний із нею трудовими правовідносинами, у разі неналежного виконання своїх обов'язків може бути притягнений до відповідальності за нормами трудового права (догана, звільнення, обмежене відшкодування заподіяних фактичних збитків).

Відповідальність аудиторів настає у разі неякісного виконання своїх обов'язків, яке проявляється у:

Ш неправомірному використанні (невикористанні) нормативної бази (законодавчих та інших актів із бухгалтерського обліку, оподаткування та офіційних пояснень до них);

Ш арифметичних помилках;

Ш втратах або псуванні документів, отриманих аудитором;

Ш навмисних діях або бездіяльності аудитора чи його працівників, спрямованих на заподіяння шкоди замовнику, а також будь-яких діях (бездіяльності) з ознаками кримінального діяння, змови;

Ш діях працівників аудитора в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або їх наслідках;

Ш порушенні (розголошенні) або використанні із власною метою аудитором будь-якої конфіденційної інформації, що стала йому відома при наданні аудиторських послуг.

Для того щоб уникнути судового переслідування, аудиторам рекомендується дотримуватися таких правил:

Ш перед початком роботи аудитор повинен письмово повідомити клієнта про власне розуміння обов'язків і про те, які об'єкти будуть перевірені;

Ш встановити помилки в роботі клієнта в попередніх звітних періодах;

Ш неухильно дотримуватися вимог бухгалтерських і аудиторських стандартів;

Ш розуміти, що суди чекають від представників вільної професії поваги до норм права і справедливості, навіть якщо вони не відповідають стандартам професійної етики;

Ш ставити якість своєї роботи вище за піклування про збільшення доходів своєї фірми;

Ш бути особливо обережним, перевіряючи фірми, що мають фінансові труднощі (такі фірми намагаються надати викривлену фінансову звітність).

Аудитори повинні вживати заходів щодо мінімізації своєї відповідальності. До цих заходів можна віднести такі:

Ш мати справу тільки з чесними клієнтами;

Ш наймати кваліфікований персонал, який слід адекватно підготувати, і постійно контролювати якості його роботи;

Ш дотримуватися професійних стандартів;

Ш зберігати незалежність;

Ш розуміти, який бізнес веде клієнт, тобто знати специфіку господарських операцій фірми;

Ш підтримувати високу якість аудиту;

Ш правильно документувати роботу;

Ш оформити документи, що визначають взаємні обов'язки аудитора і клієнта;

Ш зберігати конфіденційність стосунків, тобто не розкривати інформації про свого клієнта стороннім особам;

Ш забезпечити адекватний страховий захист;

Ш користуватися кваліфікованими юридичними консультаціями.

Воднораз, аудитор не застрахований від помилок та невиявлення перекручень звітності, фактів обману тощо. З метою запобігання негативним наслідкам для аудиторської фірми в розвинених країнах здійснюється страхування професійної і цивільної відповідальності. Це стало обов'язковим видом страхування.

3. Управління аудиторською діяльністю

Процес регулювання аудиторської діяльності в різних країнах має певні особливості. Зокрема нині можна визначити два підходи до створення нормативно-правової бази регулювання аудиторської діяльності:

державна законодавча ініціатива і державне регулювання;

законодавча ініціатива громадських професійних організацій і регулювання спільно з державою.

Перший підхід до регулювання аудиторської діяльності характерний для країн континентальної Європи і Росії. Суть цього підходу полягає в тому, що держава сама розробляє і затверджує законодавчі акти і нормативи аудиту, здійснює реєстрацію аудиторів і аудиторських фірм, а також контроль за їх діяльністю.

Другого підходу дотримується Англія, США та деякі інші країни, тому він одержав назву англо-американського підходу. Основною особливістю цього підходу є те, що процес регулювання діяльності здійснюється з ініціативи громадських професійних організацій.

В Україні регулювання аудиторської діяльності здійснюється у відповідності з англо-американським підходом. Так, з ініціативи Спілки аудиторів України (САУ) Верховною Радою України був підготовлений і прийнятий 22.04.93 р. Закон "Про аудиторську діяльність". Після його прийняття була створена Аудиторська палата України (АПУ) як незалежний самостійний орган на засадах самоврядування.

Спілка аудиторів України - це громадська організація, яка включає на добровільних засадах чинних аудиторів. Мета діяльності САУ -- об'єднати зусилля аудиторів для захисту їхніх законних прав, інтересів та сприяти розвитку аудиторської діяльності в Україні. У своїй діяльності САУ керується статутом САУ, прийнятим з'їздом аудиторів України 14 лютого 1992 р. (протокол № 1). Кошти спілки-- вступні та членські внески членів САУ; добровільні внески та відрахування трудових колективів; прибутки від діяльності підприємств, заснованих САУ; інші надходження, не заборонені законом. Аудиторська палата України (АПУ) та Спілка аудиторів України (САУ) регулюють питання, пов'язані з підготовкою, діяльністю і професійним захистом аудиторів.

Діяльність Аудиторської палати України регламентується статутом АПУ, прийнятим на засіданні АПУ 28 жовтня 1993 р. Аудиторська палата України -- це незалежний самостійний орган, метою якого є сприяння розвитку, вдосконаленню та уніфікації аудиторської справи в країні. АПУ є юридичною особою, має свою печатку, емблему та іншу атрибутику, рахунки в банку. Структура АПУ показана на рис.

Размещено на http://www.allbest.ru/

АПУ формується шляхом делегування до її складу п'яти представників від професійної громадської організації аудиторів України, по одному представникові від Міністерства фінансів України, Головної державної податкової адміністрації України, Національного банку України, Міністерства статистики України, Міністерства юстиції України та окремих фахівців від навчальних, наукових та інших організацій.

Фахівці від навчальних, наукових та інших організацій делегуються за їх згодою професійною громадською організацією аудиторів України в кількості п'яти представників і по одному представнику за пропозицією Міністерства фінансів України, Головної державної податкової адміністрації України, Національного банку України, Міністерства статистики України та Міністерства юстиції України. Порядок делегування до АПУ визначається з'їздом, правлінням, колегією або іншим вищим керівним органом установ та організацій, які уповноважені на це Законом України "Про аудиторську діяльність" із дотриманням вимог ст. 12 Закону. Загальна кіль-кість членів АПУ становить двадцять осіб.

Персональний склад АПУ підлягає щорічній ротації в кількості не менше як три члени. Ротація здійснюється на підставі визначення особистого рейтингу членів АПУ шляхом таємного анкетування аудиторів України відповідно до Положення про ротацію, яке затверджує АПУ.

Призначення нових членів АПУ замість вибулих здійснюється у встановленому порядку з дотриманням вимог Закону України "Про аудиторську діяльність" та положень статуту АПУ.

Аудиторська палата України здійснює сертифікацію і реєстрацію суб'єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю; затверджує норми і стандарти аудиту й програми підготовки аудиторів; веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одноосібне надають аудиторські послуги; створює на території України регіональні відділення, визначає їх повноваження і контролює їх діяльність; встановлює розмір плати за проведення сертифікації осіб, які претендують на отримання сертифіката; розглядає скарги на діяльність окремих аудиторів та аудиторських фірм із питань їх компетенції; застосовує до аудиторів стягнення за неналежне виконання своїх професійних обов'язків у вигляді попереджень, припинення дії сертифіката на строк до одного року або анулювання сертифіката; сприяє виданню нормативних, методичних та інших матеріалів із питань аудиторської діяльності.

Усі рішення АПУ приймаються на її засіданнях простою більшістю голосів за наявності двох третин її членів. Рішення з питань затвердження статуту, внесення змін та доповнень до нього приймаються двома третинами голосів від загальної кількості членів АПУ. При рівності голосів перевага надається рішенню, за яке проголосував головуючий. Засідання АПУ веде головуючий, функції якого виконують по черзі всі члени АПУ в алфавітному порядку їхніх прізвищ. Порядок проведення засідань АПУ визначається регламентом, який затверджується АПУ. В окремих випадках, на підставі письмової пропозиції не менш як п'яти членів АПУ, рішення можуть прийматися шляхом письмового опитування усіх членів АПУ. Порядок проведення письмового опитування членів АПУ з метою прийняття відповідних рішень визначається Регламентом.

Ведення поточних справ в АПУ здійснює секретаріат, який очолює завідувач. Завідувач секретаріату АПУ призначається рішенням АПУ. Повноваження завідувач секретаріату АПУ, його права та обов'язки визначаються Положенням про секретаріат АПУ, яке затверджується АПУ. Завідувач секретаріату несе персональну відповідальність за ефективне використання майна та коштів АПУ і створення належних умов для виконання функціональних обов'язків її членів. Діловодство, бухгалтерський облік та інші види робіт із забезпечення діяльності АПУ можуть виконувати окремі особи на договірних умовах.

Контроль за діяльністю секретаріату здійснює Наглядова рада АПУ. Наглядова рада формується у складі трьох членів АПУ. Персональний склад Наглядової ради затверджується рішенням АПУ. Повноваження Наглядової ради визначаються Положенням про Наглядову раду, яке затверджує АПУ. На наглядову раду покладається здійснення контролю за діяльністю секретаріату АПУ, виконання представницьких та організаційних функцій відповідно до Положення про Наглядову раду і рішень АПУ.

Регіональні відділення АПУ створюються на території України за рішенням АПУ. На регіональні відділення АПУ покладається здійснення сертифікації суб'єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю, та виконання інших функцій відповідно до рішень АПУ. Порядок формування та обсяг повноважень регіональних відділень АПУ визначається Положенням про регіональні відділення, яке затверджується АПУ.

АПУ функціонує як незалежний орган на засадах самоврядування. Кошти АПУ формуються шляхом надходжень від сертифікації; добровільних внесків або відрахувань САУ та інших громадських організацій; інших надходжень, не заборонених законом

Список використаних джерел

1) Статут Аудиторської палати України, прийнятий на засіданні Аудиторської палати України 28 жовтня 1993 р.

2) Статут Спілки аудиторів України, прийнятий з'їздом аудиторів України 14 лютого 1992 р. (протокол № 1).

3) Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 року, зі змінами і доповненнями.

4) Закон України "Про власність" від 26 березня 1991 р., зі змінами і доповненнями.

5) Цивільний кодекс України, зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 19 червня 2003 року, №980-У

6) Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-ІV.

Размещено на Allbest.ru

...