Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Завдання

По виконанню курсової роботи на тему: «Облік амортизації основних засобів та інших необоротних матеріальних активів»

З предмету «Фінансовий облік I»

Васильківської Марії Михайлівни

План

Вступ

1. Теоретичні основи організації та методології обліку амортизації основних засобів

2. Методи нарахування амортизації основних фондів

3. Особисте дослідження амортизації основних засобів

4. Проблеми обліку амортизації в Україні та шляхи їх подолання

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

В умовах переходу до ринкових відносин, питання, що повязані зі змінами в обліку та аналізі господарської діяльності, стали предметом глибокого економічного дослідження. Особливо гостро стоїть питання про використання основних засобів. Краще їх використання є одним із головних факторів процесу становлення нашої держави, в цьому випадку можливе збільшення обсягу виробництва без додаткових капітальних вкладень. Раціональна експлуатація основних засобів є важливим фактор зниження собівартості продукції.

Ринкове реформування економіки України обумовило необхідність змін в методології і техніці ведення бухгалтерського обліку, зокрема основних засобів.

Адже, основні засоби - найважливіша і домінуюча частина всіх фондів в промисловості (мається на увазі основні і оборотні фонди, а також фонди обігу).

Вони визначають виробничу потужність підприємства, характеризують їх технічне оснащення, безпосередньо пов'язані з продуктивністю праці, механізацією, автоматизацією виробництва, собівартістю продукції, прибутком і рівнем рентабельності.

«Основні засоби» зафіксовані в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку №7 “Основні засоби” (в подальшому ПБО 7), затвердженим наказом Міністерства Фінансів України від 27.04.2000 р. №92 [5].

Ефективне використання основних засобів сприяє прискоренню оборотності оборотних засобів. Чим краще експлуатуються основні засоби, тим швидше оборотні засоби проходять фазу виробництва і тим менше потреба в їх прирості.

Правильне використання основних засобів в значній мірі залежить від збільшення інтенсивного та експлуатаційного навантаження на основні засоби, автоматизації і механізації виробничих процесів, мобілізації застарілих машин, швидкої реалізації основних засобів і максимальної ефективності нової техніки.

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних засобів, і виробничих потужностей підприємств.

Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтриманню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого, - дозволяють збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої ваги амортизації та витрат на обслуговування виробництва і його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

В даний час в Україні будується нова економічна система, що базується на ринкових відносинах. В зв'язку з цим проходять суттєві зміни в системі управління, що мають вплив на бухгалтерський облік і аналіз фінансового стану підприємства.

Облік починає поступово наближатися до вимог міжнародних стандартів, що вимагає нових знань від бухгалтера, який перестає бути вузьким спеціалістом, що відповідає лише за ведення бухгалтерських рахунків, а стає кваліфікованим працівником, що здійснює велику роботу по плануванню, контролю, оцінці та огляду господарської діяльності підприємства.

Слід визнати, що амортизація, як економічна (в т. ч. облікова) категорія, як складова фінансово-господарської діяльності підприємства завжди була й залишається однією із центральних тем, що знаходиться на перехресті науки та практики. При цьому її актуальність спричинена, в першу чергу, існуванням значної кількості невирішених проблемних питань, що час від часу з'являються із прийняттям чергових недосконалих нормативно - правових актів.

1. Теоретичні основи організації та методології обліку амортизації основних засобів

Організація будь - якої підприємницької діяльності потребує наявності засобів праці. Отже, у виробничо - господарській діяльності підприємства використовуються засоби праці, які багаторазово (тривало) використовуються в процесі виробництва (експлуатації), зберігають початковий зовнішній вигляд, протягом тривалого періоду, зазнають поступового зносу і переносять свою вартість на собівартість продукції (витрати обігу) поступово протягом їх нормативного строку служби за встановленими нормами.

Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік).

Об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначень, що мають для обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно [11].

ПБО 7 [5] визначає “основні засоби” як матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

В бухгалтерському обліку є класифікація основних засобів за їх видами залежно від цільового призначення і виконуваних функцій; також основні засоби класифікують за ступенем використання в виробничій та господарській діяльності; по галузям народного господарства; по функціональному призначенню; по належності.

Вони, в свою чергу, поділяються на основні засоби виробничого і невиробничого призначення.

До основних засобів виробничого призначення відносяться засоби праці, які пов'язані із здійсненням господарської діяльності - виробництвом продукції, виконанням робіт та наданням послуг. Тобто, під основними виробничими засобами розуміються такі, які використовуються в діяльності підприємства і прямо пов'язані з вилученням підприємницького доходу.

Класифікація основних засобів за натурально-матеріальним складом наведена у таблиці 1.1

Таблиця 1.1

Класифікація основних засобів

№ групи	Субрахунки (рахунки другого порядку)
	Код	Назва
Основні засоби (рахунок № 10)
1.	101	Земельні ділянки
2.	102	Капітальні витрати на поліпшення земель
3.	103	Будинки, споруди та передавальні пристрої
4.	104	Машини та обладнання
5.	105	Транспортні засоби
6	106	Інструменти, прилади, інвентар (меблі)
7.	107	Робоча та продуктивна худоба
8.	108	Багаторічні насадження
9.	109	Інші основні засоби

Первісна вартість основних засобів визначається як історична (фактична) собівартість основних засобів у сумі грошових коштів, сплачених при придбанні або створенні необоротних активів.

Основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається з наступних витрат:

суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів

витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів

інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

До первісної вартості не включаються:

витрати на сплату відсотків за користування кредитом при придбанні (створенні) основних засобів, повністю або частково за рахунок позикового капіталу;

адміністративні та інші витрати, які не відносяться безпосередньо до придбання основного засобу або доведення його до стану, придатного до експлуатації.

Переоцінена вартість - це вартість основних засобів після проведення їх переоцінки.

Вартість, що амортизується, представляє собою первісну або переоцінену вартість об'єкта основних засобів за вирахуванням ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість визначається як сума коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів в кінці періоду використання, що передбачений, за вирахуванням очікуваних витрат на ліквідацію (продаж) цього об'єкту.

Показники ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, є розрахунковими, оскільки їх значення визначаються на підставі приблизних розрахунків, а не за допомогою безпосереднього вимірювання. Використання показників ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, дозволяє більш обґрунтовано визначити та частину вартості об'єкту, яка повинна бути віднесена на витрати протягом періоду його використання підприємством (за умови достатньо точного визначення ліквідаційної вартості). Якщо величина ліквідаційної вартості є незначною, то при розрахунку вартості, що амортизується, її можна не враховувати.

У даний час підприємства мають право самі визначати терміни корисного використання основних засобів.

Термін корисного використання - дуже важлива складова у механізмі відтворення основних засобів. Від того, наскільки він правильно визначений, залежить успішність амортизації . Оскільки бухгалтерський облік як наука має ту особливість, що має практичну орієнтованість, то виникає необхідність опису способів встановлення термінів експлуатації.

Необхідною умовою відновлення засобів праці у натуральному вигляді є їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється через амортизацію.

Відповідно до п.4 ПБО 7 [5] поняття “амортизація” визначене як систематичний розподіл вартості, що амортизується необоротних активів протягом терміну їхнього корисного використання (експлуатації).

Відповідно до Закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування” від 02.03.2000р. №1523-ІІІ встановлені норми амортизації (груп 1-3) використовуються з 01.04.2000р. до 31.12.2000р. з коефіцієнтом 0,8 [3].

Платник податку може самостійно прийняти рішення про прискорену амортизацію основних засобів групи 3.

Зазначене рішення не може бути прийнято платниками податку, що випускають продукцію (роботи, послуги), ціни (тарифи) на які встановлюються (регулюються) державою. Облік таких основних засобів регулюється окремо по кожному об'єкту.

Амортизаційні відрахування нараховуються на балансову вартість таких об'єктів, яка дорівнює їх первісній вартості, збільшеній на суму витрат, пов'язаних з покращанням таких засобів.

Під амортизацією у бухгалтерському обліку розуміється систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизується, протягом терміну їх корисного використання. Амортизація нараховується на кожен конкретний об'єкт необоротних активів (крім землі).

Нарахована амортизація необоротних активів відображається за кредитом регулюючого рахунка 13 "Знос необоротних активів", на якому виділено субрахунки відповідно до видів необоротних активів. Для ведення аналітичного обліку зношення на рахунку 13 та його субрахунках застосовуються "Необоротні активи". Порядок нарахування амортизації регламентовано пунктами 22 - 30 П(С)БО 7 "Основні засоби". Сума амортизації відображається збільшенням суми витрат підприємства та зношення необоротних активів.

Амортизацію (зношення) необоротних активів нараховують й обліковують щомісяця до повного погашення їх вартості (за мінусом ліквідаційної вартості).

За новоприйнятими на облік основними засобами зношення нараховується починаючи з 1-го числа місяця, наступного за місяцем надходження. За об'єктами, що вибули, нарахування амортизації припиняють починаючи з 1-го числа місяця, наступного за місяцем вибуття.

Основні засоби в процесі їх використання зношуються, старіють від чого їх первісна вартість зменшується. Грошове вираження втрати об'єктом своїх фізичних та техніко-економічних якостей називається зносом основних засобів. Знос основних засобів відображається в балансі окремою статтею. Фактори, які обмежують строк експлуатації об'єкта основних засобів, можуть бути поділені на дві основні групи: фізичні та функціональні.

До фізичних відносяться знос, який виникає в ході господарської експлуатації об'єкта, псування з плином часу, пошкодження та руйнування.

До функціональних відносяться ті причини, які обмежують строк експлуатації об'єкта основних засобів, незважаючи на їх фізичну повноцінність. В країнах з розвиненою економікою широко розповсюджене таке явище, як старіння виробничого обладнання в результаті появи нової техніки та технології. Технологічна невідповідність виникає в тому випадку, коли фізично повноцінний об'єкт перестає відповідати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік зносу основних засобів ведеться на рахунку 13 “Знос необоротних активів” субрахунку 131 “Знос основних засобів”, на якому узагальнюється інформація про суму зносу тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 “Основні засоби” (крім 101 “Земельні ділянки”).

Відповідно до п.5.2. ПБО 7 [5] до основних засобів відносяться і інші необоротні активи, які обліковуються на рахунку 11 “Інші необоротні активи”. Бухгалтерський облік зносу інших нематеріальних активів ведеться на субрахунку 132 “Знос інших необоротних активів”.

Об'єктом амортизації є основні засоби. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів. Отже, амортизація нараховується на кожний конкретний об'єкт основних засобів, а нарахувати амортизацію - значить, визначити (розрахувати) ту частину амортизованої вартості об'єкту необоротних активів, що повинна бути віднесена до витрат поточного періоду.

Відповідно до ПБО 7 [5] не нараховується амортизація на такий специфічний об'єкт основних засобів як земля (у бухгалтерському обліку субрахунок 101 “Земельні ділянки”), строк корисного використання якої необмежений. І це - єдиний виняток із загального правила.

Базою для нарахування амортизації є вартість, що підлягає амортизації - відповідно до визначення, наведеному в п. 4 ПБО 7 [5], вартість, що підлягає амортизації - це “початкова або переоцінена вартість необоротних активів за відрахуванням їхньої ліквідаційної вартості”. Якщо ліквідаційна вартість дорівнює нулю, то вартість, що підлягає амортизації дорівнює початковій або переоціненій. Таким чином, вартість яка амортизується може бути менша початкової або переоціненої, може дорівнювати їй, але не може перевищувати цю вартість.

Нарахування амортизації починається з місяця, що слідує за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання [9].

Амортизація нараховується щомісяця протягом усього строку корисного використання об'єкта. Нарахування амортизації припиняється починаючи з місяця, що слідує за місяцем вибуття об'єкта основних засобів. Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну корисного використання (експлуатації) об'єкту, що встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і припиняється на період його реконструкції, модернізації, добудування, дообладнання і консервації. Одночасно, необхідно мати на увазі, що у податковому обліку у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів фондів груп 2 і 3 у зв'язку з їх капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією та консервацією балансова вартість груп не змінюється, тобто амортизація продовжує нараховуватись.

Під терміном корисного використання розуміється очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їхнім використанням буде зроблений (виконаний) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Метод нарахування амортизації вибирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу одержання економічних вигод від його використання. Якщо очікуваний спосіб одержання економічних вигод змінюється, може бути обраний інший метод нарахування амортизації.

Таким чином, підприємство повинно по кожному об'єкті основних засобів визначити ліквідаційну вартість, термін корисного використання об'єкта і метод нарахування амортизації.

Для визначення вартості, яка підлягає амортизації підприємство повинно визначити ліквідаційну вартість.

Під ліквідаційною вартістю розуміється сума коштів або вартість інших активів, що підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їхнього корисного використання (експлуатації), за відрахуванням витрат, пов'язаних із продажем (ліквідацією).

Термін корисного використання об'єкту - ключове поняття для визначення методів амортизації. На практиці визначити строк корисної експлуатації в момент визнання об'єкта активом, тобто в момент одержання об'єкта, а не в момент введення його в експлуатацію, достатньо складно.

У п.24 ПБО 7 [5] установлений тільки перелік факторів, що необхідно враховувати при визначенні строку експлуатації (використання) об'єкта:

- очікуване використання об'єкта підприємством з обліком його потужності або продуктивності;

- фізичний і моральний знос, що передбачається;

- правові або подібні обмеження щодо строків використання об'єкта й інші чинники.

Як бачимо, визначення строку використання проводиться не розрахунковим, а експертним шляхом. В основі цього визначення - виробничий план підприємства і план розвитку і підвищення ефективності підприємства. Чим більш тривалий термін використання об'єкта встановлений, тим менша сума зносу буде включена у витрати підприємства і тим меншу, за інших рівних умов, можна буде встановити ціну або тим більшим визнати прибуток [9].

Оскільки термін корисної експлуатації визначається виходячи, із корисності об'єкта основних засобів для конкретного підприємства, він може бути коротше нормативного (технічний, економічний) строку експлуатації. Таким чином, термін корисної експлуатації відбиває наміри керівництва підприємства щодо використання певного об'єкта основних засобів з урахуванням накопиченого досвіду й оцінки ринкової ситуації.

Оскільки фактичні умови використання об'єкта основних засобів відрізняються від тих, що очікувалися при визнанні об'єкта активом, то підприємство має право змінити строк корисного використання основних засобів “у випадку зміни очікуваних економічних вигод від його використання”.

Зміна строку корисної експлуатації об'єкта може проводитися:

а) у бік збільшення;

б) у бік зменшення.

Збільшення строку корисної експлуатації означає, що надалі сума амортизації зменшується. ПБО 7 [5] не потребує зміни нарахованої раніше амортизації. У п.25 міститься вимога нарахування амортизації виходячи з нового строку корисного використання “починаючи з місяця, що слідує за місяцем зміни строку корисного використання”. Таке можливо, якщо термін корисного використання об'єкта змінений до його закінчення.

Якщо ж термін використання об'єкта вже минув і залишкова вартість дорівнює нулю (що можливо тільки при прямолінійному і виробничому методах), то продовження нарахування амортизації неможливо. Тому якщо “цілком зношений” за даними обліку об'єкт продовжує використовуватися, то це є підставою для його дооцінки і встановлення нового строку корисного використання.

2. Методи нарахування амортизації основних фондів

Важливим економічним важелем у системі державного регулювання амортизації [13] є методи нарахування амортизаційних відрахувань. Під методом нарахування амортизації розуміють методи розподілу вартості основних фондів по роках їхньої служби у певному системному порядку.

Метод нарахування амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних переваг від його використання.

Якщо очікуваний спосіб отримання економічних переваг змінюється, обирається інший метод нарахування амортизації.

Існують різноманітні методи нарахування амортизації, що можна розділити на так звані 2 основні групи: методи нормального нарахування амортизації та методи прискореного нарахування амортизації.

Перші припускають нарахування залежно від строку нормальної експлуатації об'єкта основних засобів, як правило, рівномірно й обчислюються виходячи з початкової вартості цього об'єкта. Другі базуються на прискоренні амортизаційного процесу виходячи з різноманітних систем прискорення й обчислюються частіше усього на основі залишкової вартості.

Для відображення у бухгалтерському обліку сум нарахованої амортизації призначено рахунок 13 «Знос необоротних активів».

Субрахунки рахунку 13 відповідають трьом видам необоротних активів:

* 131 «Знос основних засобів»;

* 132 «Знос інших необоротних матеріальних активів»;

* 133 «Знос нематеріальних активів».

Відповідно до інструкції № 291 за дебетом рахунку 13 «знос необоротних активів» відображають «зменшення суми зносу». Таке зменшення відбувається у випадках:

· вибуття активу (незалежно від причини вибуття);

· уцінки активу, який раніше не дооцінювали;

· уцінки раніше дооціненого активу.

За кредитом рахунку 13 «Знос необоротних активів» відображають суми:

ь нарахованої амортизації;

ь збільшення зносу необоротних активів у разі їх дооцінки.

Нарахування амортизації відображають оборотом за кредитом рахунку 13 у кореспонденції з рахунками обліку витрат. Тому бухгалтерські записи переважно залежать від того, який варіант обліку витрат застосовують на підприємстві: із застосуванням рахунків тільки класу 9 або з одночасним застосуванням рахунків класу 8 і 9.

Виняток становлять лише записи, що відображають нарахування амортизації вартості необоротних активів, які використовують в інвестиційній діяльності або у зв'язку з надзвичайними подіями. Підприємства, які для обліку витрат застосовують одночасно рахунки класів 8 і 9, для обліку операцій, що відносяться до інвестиційної діяльності або до надзвичайних подій, рахунки класу 8 не використовують, оскільки ці рахунки призначено лише для обліку витрат операційної діяльності.

Якщо підприємство для обліку витрат застосовує рахунки тільки класу 9, при нарахуванні амортизації субрахунки рахунку 13 кореспондують безпосередньо з рахунками обліку витрат діяльності. При цьому у кожному конкретному випадку кореспондуючий рахунок залежить від напрямку використання об'єкта (способу одержання підприємством економічної вигоди). Тому в аналітичному обліку об'єкти необоротних активів усередині кожного рахунку або субрахунку доцільно згрупувати за цією ознакою.

Відповідно до п.17 ПБо-7 переоцінка об'єкта основних засобів, інших необоротних матеріальних активів передбачає переоцінку як суми їх первісної вартості, акт і суми накопиченого зносу. Сума переоцінки зносу відображається у бухгалтерському обліку по-різному і залежить від:

* виду переоцінки (дооцінка або уцінка);

* видів та сум попередніх переоцінок.

Вибраний метод амортизації має забезпечити розподіл вартості активу на систематичній основі та відображати спосіб, у який економічна вигода від цього активу споживається підприємством.

Класифікацію методів амортизації основних засобів наведено на рис. 2.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1. Класифікація методів амортизації основних засобів.

Відповідно до пункту 26 ПБО 7 [5] передбачено 5 методів:

· прямолінійний;

· виробничий м - д;

· зменшення залишкової вартості;

· прискореного зменшення залишкової вартості;

· кумулятивний;

· виробничий.

Метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості і кумулятивний метод об'єднує те, що при їхньому застосуванні має місце щорічне зниження суми нарахованої амортизації. Це дає підставу розглядати їх як різновид одного з методів - методу дигресивної амортизації.

Ці методи можуть застосовуватися для всіх об'єктів, що обліковуються на рахунках 10 і 11. При цьому, для об'єктів, що обліковуються на субрахунку 111 “Бібліотечні фонди” і субрахунку 112 “Малоцінні необоротні матеріальні активи” (в подальшому МНМА), може застосовуватися спрощений метод нарахування амортизації. Амортизація МНМА нараховується в першому місяці використання об'єктів 100% його вартості. Вартісний критерій (признак) предметів, що входять до складу МНМА встановлений на рівні 2000 грн.

Відповідно до п.28 ПБО 7 [5] «Метод амортизації» вибирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу одержання економічних вигод від його використання”.

Таким чином, вибір методу амортизації [9], який теж є елементом облікової політики підприємства, являє собою не формально-правову, а економічну проблему.

Метод амортизації об'єкта ОЗ переглядається у випадку зміни очікуваного способу одержання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації по новому методі починається з місяця, що слідує за місяцем ухвалення рішення про зміну методу амортизації.

Крім того, останнім абзацом п.26 ПБО 7 [5] підприємству надане право “застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством”, тобто ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” [2].

Але застосування “норм і методів нарахування амортизації, передбачених податковим законодавством” не усуне розходжень між бухгалтерським і податковим обліком основних фондів (засобів).

1) Прямолінійний метод амортизації

Цей метод забезпечує рівномірну амортизацію об'єкта протягом усього терміну його користування.

Відповідно до п.1 п.26 ПБО 7 [5] прямолінійний метод означає, що річна сума амортизації визначається розподілом амортизованої вартості на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

При використанні прямолінійного методу говорять не про річну норму, а про річну суму амортизації, що визначається по формулі:

Проте, на практиці зручніше використовувати прямолінійний метод, користуючись не річною сумою амортизації, що для кожного об'єкта індивідуальна, а річною нормою амортизації, що можна встановити на групу об'єктів ОЗ. Річна норма амортизації при прямолінійному методі визначається множенням розрахованої річної норми амортизації на початкову вартість об'єкта (за відрахуванням його ліквідаційної вартості).

Норма амортизації (річна) визначається по формулі:

Оскільки амортизація нараховується щомісяця, а вартість, що амортизується може змінюватися в зв'язку з переоцінкою або витратами на поліпшення, тому зручніше користуватися місячною нормою амортизації, що визначається діленням річної норми на 12 [17].

Таким чином, при застосуванні прямолінійного методу амортизована вартість об'єкта рівномірно списується (розподіляється) протягом терміну його корисного використання. Метод заснований на припущенні, що сума нарахованої амортизації залежить від терміну (тривалості) експлуатації об'єкта основних засобів.

При застосуванні цього методу:

* річна сума амортизації однакова протягом усього років експлуатації

об'єкта;

* сума зносу накопичується рівномірно;

* залишкова вартість об'єкта ОС рівномірно зменшується до досягнення ліквідаційної вартості.

Метод прямолінійного списання має свої переваги і недоліки.

Переваги даного методу - простота розрахунку і рівномірність розподілу суми амортизації між обліковими періодами, що забезпечує порівнянність собівартості продукції з прибутком від його реалізації.

Його недоліком вважають те, що він не враховує моральний знос, розходження у використанні виробничої потужності ОЗ у різні роки їхньої експлуатації і необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки служби.

Прямолінійний метод був найбільше поширений до 01.07.1997 р., тобто до вступу в силу Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”[2], коли нарахування амортизації провадилося по встановленим ще в радянські часи єдиним нормам. Привабливість цього методу є в його простоті і традиційності.

Прямолінійний метод найбільше прийнятний для амортизації будинків і споруд і загальновиробничого устаткування.

2) Виробничий метод нарахування амортизації

Виробничий метод нарахування амортизації передбачає нарахування місячної суми амортизації множенням фактичного місячного обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) на виробничу ставку амортизації (пп.5 п.26 ПБО 7) [5]. Це єдиний метод, при якому місячна сума амортизації визначається безпосередньо, а не розподілом на 12 річної суми амортизації (або норми амортизації), як це має місце при застосуванні прямолінійного методу, методу зменшення залишкової вартості і кумулятивного методу.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується на загальний об'єм продукції (робіт, послуг), що підприємство планує виробити (виконати) із використанням об'єкта ОЗ.

Виробнича ставка амортизації розраховується по формулі:

Для визначення цієї ставки інформація про термін корисного використання об'єкта не потрібна. Але потрібна інформація про очікуваний обсяг виробництва, що може виражатися як у натуральних одиницях (штуках, метрах, тоннах і ін.), так і в грошах. Відповідно, норма амортизації може встановлюватися на штуку, тонну, гривню і т.д.

Перевага цього методу є в тому, що він забезпечує максимально рівномірний (справедливий) розподіл амортизаційної вартості на виготовлену продукцію. Проте використання цього методу обмежено. Він застосовується насамперед для амортизації основного технологічного устаткування (машин, верстатів), по яких може бути визначений випуск продукції (обсяг робіт, послуг). Основним недоліком цього методу є те, що в ряді випадків важко визначити сумарний виробіток об'єкта.

Застосування цього методу можливо для всіх ОЗ конкретних підрозділів (цехів, відділень, філій) із нерівномірними обсягами виробництва.

До 01.07.1999 р. цей метод використовувався в деяких галузях промисловості - автотранспорті (норми встановлювалися на пробіг), видобутку корисних копалин.

3) Методи прискореної амортизації в умовах ринку.

Знос є об'єктивним процесом, оскільки визначається рядом факторів, більшість із який є спільними, об'єктивними (час, зовнішнє середовище, темпи науково-технічного прогресу і т.п.).

Амортизація є суб'єктивною категорією, оскільки при визначенні нормативного строку експлуатації основних засобів є присутнім суб'єктивізм. Вона є більш широкою категорією, що повинна не тільки забезпечувати умови для простого відтворення, але і сприяти підвищенню конкурентноздатності виробництва. Тому виникла потреба в застосуванні методів прискореної амортизації. Прискорена амортизація припускає зменшення суми амортизаційних відрахувань щороку.

Прискорена амортизація покликана стимулювати своєчасне технічне оновлення виробництва. амортизація основний фонд

Доцільність застосування методів прискореної амортизації пояснюється такими причинами:

найбільша інтенсивність використання основних засобів припадає на перші роки їхньої експлуатації, коли вони фізично і морально ще є новими;

накопичуються кошти для заміни об'єкта, що амортизується, в разі його швидкого морального старіння та інфляції;

забезпечується можливість збільшення частки витрат на ремонт об'єктів, які амортизуються, що припадає на останні роки використання їх, без відповідного збільшення витрат виробництва.

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” [2] передбачає застосування прискореної амортизації до основних фондів тільки групи 3 і то придбаних лише після набуття чинності цього законодавчого акта.

Вивчення зарубіжної економічної літератури [15] дозволяє виділити два найбільш широко використовуваних методи прискореної амортизації, а саме:

метод зниження залишку;

метод суми цифр років (кумулятивний метод).

4) Метод зменшення залишкової вартості.

Метод зменшення залишкової вартості (або метод зниження залишку) передбачає визначення річної суми амортизації множенням залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або початкової вартості на дату початку нарахування амортизації і річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею і результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його початкову вартість (пп.2 п.26 ПВО 7) [5].

Сума амортизації за рік при цьому методі визначається по формулі:

Норма амортизації визначається в цьому випадку, так само, як і в попередньому, у момент придбання об'єкта. Розрахунок норми амортизації здійснюється по формулі:

де N - норма амортизації у відсотках;

m - кількість років корисного використання об'єкта.

Місячна норма амортизації в цьому випадку, як і в попередньому, визначається розподілом річної норми на 12.

Норма амортизації при цьому методі значно вище, чим при прямолінійному, значення норми залишається незмінним протягом усього терміну використання об'єкта. База для нарахування амортизації при цьому методі постійно (рік від року) змінюється. Це забезпечує швидку (прискорену) амортизацію об'єкта протягом перших років його експлуатації. При цьому методі залишкова вартість ніколи не буде дорівнює нулю.

Цей метод ґрунтується на припущенні, що новий об'єкт ОЗ дасть велику віддачу в перший рік його експлуатації. Потім його віддача (продуктивність, потужність) із року в рік буде зменшуватися. Відповідно, у першому році експлуатації об'єкта буде отримано більше економічних вигод, ніж у кожному наступному.

Отже, при застосуванні цього методу економічно обґрунтоване нарахування більшої суми амортизації в першому році використання об'єкта і поступове її зменшення надалі.

Оскільки при застосуванні цього методу сума амортизації нараховується нерівномірно, тому також нерівномірно накопичується сума зносу і зменшується залишкова вартість. В останньому році експлуатації об'єкта залишкова вартість наближається до ліквідаційної вартості.

Цей метод доцільно застосовувати для амортизації об'єктів, схильних швидкому моральному старінню, у силу чого термін їхнього корисного використання може бути визначений лише приблизно. До таких об'єктів відносяться використовувані в адміністративних цілях транспортні засоби, прилади, засоби зв'язку, меблі, комп'ютери.

5) Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Метод прискореного зменшення залишкової вартості є різновидом попереднього. По цьому методі річна сума амортизації визначається як множення залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або початкової вартості на дату початку нарахування амортизації і подвоєної річної норми амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання об'єкта (пп. 3 п.26 ПБО 7)[5].

Розрахунок амортизації здійснюється по формулі:



Місячна норма амортизації визначається діленням річної норми на 12.

При застосуванні цього методу річна норма амортизації являє собою фіксовану (у відсотках) величину і застосовується до залишкової вартості об'єктів основних засобів. При цьому в перший рік експлуатації об'єкта ОЗ нараховується найбільша сума амортизації, потім вона зменшується щороку.

Передбачувана ліквідаційна вартість не враховується при розрахунку річної норми амортизації. Тому в останній рік експлуатації об'єкта річну суму амортизації варто розраховувати не по формулі, а як різницю між залишковою вартістю об'єкта на початок року.

Цей метод забезпечує ще більш швидку амортизацію, чим попередній, уже за 3 роки використання об'єкта його залишкова вартість практично дорівнює ліквідаційній.

6) Кумулятивний метод

Кумулятивний метод, або метод суми цифр років, грунтується на розрахунку так званого кумулятивного коефіцієнта, що є по суті, нормою амортизації. При цьому методі річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується і кумулятивного коефіцієнта (пп.4 п.26 ПБО 7)[5].

Розрахунок амортизації здійснюється по формулі:

Кумулятивний коефіцієнт розраховується на кожен рік використання об'єкта діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного терміна використання об'єкта ОЗ, на суму числа років його корисного використання. Сума років (або цифр років) корисної експлуатації об'єкта - це результат додавання порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт.

Ефект від використання цього методу такий же, як і від використання методу зменшення залишкової вартості, - у перші роки експлуатації списується основна частина початкової вартості, але досягається це не за рахунок того, що в наступні роки зменшується база для нарахування амортизації, а за рахунок зменшення норми амортизації. Проте зменшення залишкової вартості відбувається повільніше. По закінченні останнього строку корисної експлуатації об'єкта його залишкова вартість дорівнює ліквідаційній.

Найшвидшу амортизацію забезпечує кумулятивний метод, за ним - метод прискореного зменшення залишкової вартості. Прямолінійний метод і виробничий метод дають однакові результати, якщо випуск продукції рівномірно розподілений по роках.

3. Особисте дослідження амортизації основних засобів

Кожен бухгалтер підприємства, прочитавши текст П(С)БО 7 "Основні засоби" (затверджений наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р., набрав чинності з 1 липня 2000 року), почувався, напевно, неоднозначно.

З одного боку, п'янить свобода вибору методів амортизації, а з іншого - обтяжує обсяг і складність розрахунків за новим стандартом. Передбачені можливість вибору з метою бухгалтерського обліку з - поміж п'яти нових методів амортизації, а також чинний податковий метод амортизації. У цьому питанні українці перевершили навіть міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО).

Згідно з МСБО 16 "Основні засоби", рекомендується застосовувати три методи нарахування амортизації.

Для наочності наведемо таблицю порівняння методів нарахування амортизації:

№ з/п	Назва методу за національними стандартами бухгалтерського обліку	Назва методу за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку
1	Прямолінійний	Прямолінійний
2	Зменшення залишкової вартості	Зменшення залишкової вартості
3	Прискорене зменшення залишкової вартості	-
4	Кумулятивний	-
5	Виробничий	Суми одиниць продукції
6	Податковий1	-

Як бачимо, український норматив дає набагато більше можливостей у виборі варіантів (методів) амортизації, ніж це передбачено в МСБО. Як же на практиці виглядають ці методи?

Розглянемо на умовному числовому прикладі згідно з названими вище методами розрахунок амортизації об'єкта основних засобів (вантажного автомобіля).

Умовний числовий приклад. Вихідні дані на 01.09.2006 р.

Джерелом вихідних даних є картки аналітичного обліку основних засобів.

Об'єкт основних засобів - автомобіль вантажний.

· Первісна вартість (ПВ) - 12000 грн.

· Залишкова вартість (ЗВ) - 10000 грн.

· Амортизована вартість (АВ) - 7000 грн.

· Знос (З) - 2000 грн.

· Ліквідаційна вартість (ЛВ) - 3000 грн.

· Загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство передбачає виробити (виконати) з використанням об'єкта амортизації, (ЗО) - 500000 т/км;

· Фактичний місячний обсяг послуг (ФМОП):

1 місяць - 50000 т/км;

2 місяць - 70000 т/км;

3 місяць - 45000 т/км;

4 місяць - 35000 т/км;

5 місяць - 40000 т/км;

6 місяць - 60000 т/км.

· Термін корисного використання (n) - 5 років.

Важливим моментом є визначення ліквідаційної вартості об'єкта. Чи за кожним із згаданих методів її необхідно визначати? У П(С)БО 7 прямо про це не сказано. Звернімося за додатковим роз'ясненням до тексту МСБО.

Так, відповідно до п. 48 МСБО 16 "Основні засоби", сума активу, який амортизується, визначається після віднімання його ліквідаційної вартості. У цьому ж пункті сказано, що на практиці ліквідаційна вартість активу часто не має важливого значення, внаслідок чого вона неістотна при визначенні суми, яка амортизується.

Коли застосовується базовий підхід і є ймовірність, що ліквідаційна вартість буде істотною, ліквідаційна вартість оцінюється на дату придбання і після цього не збільшується у разі зміни цін.

Однак коли застосовується дозволений альтернативний підхід, проводиться нова оцінка на дату будь - якої подальшої переоцінки активу. Ця оцінка базується на ліквідаційній вартості, яка переважає на дату оцінки подібних активів, що досягли кінця терміну свого корисного використання і були в експлуатації за умов, подібних до тих, за яких використовуватиметься актив.

Як бачимо, МСБО не обмежує застосування розрахунку ліквідаційної вартості залежно від методу амортизації. У нашому прикладі застосовується значення ліквідаційної вартості (ЛВ) об'єкта амортизації за 1, 2, 3, 4 методами.

Порядок розрахунку амортизаційних відрахувань

Розрахунок за кожним з методів нарахування амортизації, запропонованих у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року (далі - П(С)БО 7), проведемо трьома етапами (для зрозумілості викладу):

І етап - визначення річної норми амортизації (РНА) (п. 26 П(С)БО 7).

ІІ етап - визначення річної суми амортизації (РСА) (п. 29 П(С)БО 7).

IІІ етап - визначення місячної суми амортизації (МСА) (п. 29 П(С)БО 7).

Метод 1

Прямолінійний (п. 26 П(С)БО 7). Річна сума амортизації визначається розподілом вартості, що амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

Цей метод доцільно використати для тих об'єктів амортизації, які в процесі корисного використання у виробничому циклі зношуються рівномірно.

Визначимо значення РНА:

РНА = 100% : n, (1)

де: n - термін корисного використання об'єкта амортизації.

Розрахунок:

РНА =100% : 5=20%.

Визначимо значення РСА:

РСА = АВ х РНА, (2)

де: АВ - вартість, що амортизується, розрахована за формулою:

АВ = ПВ - ЛВ², (3)

де: ПВ - первісна вартість (або залишкова вартість на момент початку застосування цього методу) об'єкта, що амортизується;

ЛВ³ - ліквідаційна вартість об'єкта, що амортизується.

Розрахунок:

РСА = (10000 - 3000) х 20% = 1400.

Визначимо значення МСА:

МСА = РСА : 12. (4)

Розрахунок:

МСА = 1400 : 12 = 116,67.

Метод 2

Зменшення залишкової вартості. Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації і річної норми амортизації. Річна норма амортизації (%) обчислюється як різниця між одиницею і результатом кореня степеня кількості років корисного використання об'єкта з результату розподілу ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

Визначимо значення РНА:

(5)

Для розрахунку такої складної формули знадобиться інженерний калькулятор.

Оскільки цей метод передбачає нарахування амортизації від первісної, а потім від залишкової вартості, яка розраховується щороку, складемо таблицю амортизаційних відрахувань за роками:

Роки	Залишкова вартість	Річна сума амортизації
1	10000	2100
2	7900	1659
3	6241	1310,61
4	4930,39	1035,38
5	3895	817,95

Усього амортизації за п'ять років: 6922,94

Складемо таблицю щомісячного нарахування амортизації у перший рік використання об'єкта амортизації (у наступні роки нарахування провадиться аналогічно виходячи з суми річних амортизаційних відрахувань):

Місяць	Залишкова вартість	Місячна сума амортизації
1	2100	175
2	1925	175
3	1750	175
4	1575	175
5	1400	175
Усього нараховано амортизації за рік: 2100

Як видно з наведеної вище таблиці, місячна сума амортизації у перший рік використання становитиме 175 грн (розрахована за вищенаведеною формулою (4).

Аналогічно розраховуємо місячну суму амортизації по наступних роках:

2 рік - 138,25 грн;

3 рік - 109,22 грн;

4 рік - 86,28 грн;

5 рік - 68,16 грн.

Метод 3

Прискореного зменшення залишкової вартості. Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації і річної норми амортизації, що обчислюється виходячи з терміну корисного використання об'єкта і подвоюється.

Визначимо значення РНА:

РНА = 2 х (100% : n). (6)

Розрахунок:

РНА = 2 х (100 : 5) = 40%.

Оскільки цей метод передбачає нарахування амортизації від первісної на дату початку нарахування амортизації, а потім від залишкової вартості, яка розраховується щороку, складемо таблицю амортизаційних відрахувань за роками. При цьому розрахунок зробимо у двох варіантах:

1) із застосуванням ліквідаційної вартості;

2) без застосування ліквідаційної вартості.

1) Таблиця, що наводиться нижче, ілюструє нарахування амортизації за умови визначення підприємством ліквідаційної вартості (ЛВ) об'єкта:

Роки	Залишкова вартість	Річна сума амортизації
1	10000	4000
2	6000	2400
3	3600	600
4	3000	-
5	3000	-
Усього амортизації за п'ять років: 7000

2) Наведена нижче таблиця ілюструє нарахування амортизації за умови, що підприємство не визначає ліквідаційну вартість (ЛВ) об'єкта, тобто нічого не розраховує отримати внаслідок ліквідації об'єкта основних засобів:

Роки	Залишкова вартість	Річна сума амортизації
1	10000	4000
2	6000	2400
3	3600	1440
4	2160	864
5	1296	518
Усього амортизації за п'ять років:9822

Складемо таблицю щомісячного нарахування амортизації в перший рік використання об'єкта амортизації (у наступні роки нарахування провадиться аналогічно виходячи з суми річних амортизаційних відрахувань):

Місяць	Залишкова вартість	Місячна сума амортизації
1	4000	333,33
2	3666,67	333,33
3	3333,34	333,33
4	3000,01	333,33
5	2666,68	333,33
І так далі ...
Усього нараховано амортизації за рік: 4000

Метод 4

Кумулятивний. Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, і кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується розподілом кількості років, що залишаються до кінця очікуваного терміну використання об'єкта основних засобів, на суму кількості років його корисного використання.

У цьому методі в ролі річної норми амортизації виступає кумулятивний коефіцієнт, який розраховується для кожного року окремо за такою формулою:

К_к = n_зал : n_сум , (7)

де: К_к - кумулятивний коефіцієнт;

n_зал - кількість років, які залишаються до кінця терміну корисного використання об'єкта амортизації;

n_сум - сума кількості років корисного використання об'єкта амортизації.

Розрахунок:

а) розрахуємо nсум для нашого прикладу:

1+2+3+4+5 = 15;

б) наведемо значення К_к (річної норми амортизації РНА) за роками:

1 рік - 5/15 або 1/3; 4 рік - 2/15;

2 рік - 4/15; 5 рік - 1/15.

3 рік - 3/15 або 1/5;

Визначимо значення РСА відповідно до К_к, розрахованого в попередньому підпункті:

РСА = АВ х К_к , (8)

де: АВ - вартість, що амортизується.

Дані занесемо в таблицю:

Роки	Вартість, що амортизується8	Річна сума амортизації
1	7000	2333,33
2	7000	1866,67
3	7000	1400,00
4	7000	933,33
5	7000	466,67
Усього амортизації за п'ять років: 7000,00

Визначимо значення МСА за роками з урахуванням суми РСА:

1 рік - 194,44 грн; 4 рік - 77,78 грн;

2 рік - 155,55 грн; 5 рік - 38,89 грн.

3 рік - 116,67 грн;

Метод 5

Виробничий. Місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється розподілом вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

У цьому методі необхідно розрахувати виробничу ставку амортизації за формулою:

ВСА = АВ : ЗО, (9)

де: ВСА - виробнича ставка амортизації;

ЗО - загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виготовити (виконати) з використанням об'єкта амортизації.

Розрахунок:

ВСА = 7000 грн : 500000 т/км = 0,014.

Зробимо розрахунок нарахування амортизації з урахуванням даних, наведених у розділі І за формулою:

СА = ФМОП х ВСА, (10)

де: ФМОП - фактичний місячний обсяг послуг;

1 місяць - 50000 х 0,014 = 700;

2 місяць - 70000 х 0,014 = 980;

3 місяць - 45000 х 0,014 = 630;

4 місяць - 35000 х 0,014 = 490;

5 місяць - 40000 х 0,014 = 560;

6 місяць - 60000 х 0,014 = 840.

Якщо об'єкт амортизації у будь-якому місяці не використовувався, амортизація не нараховується.

Метод 6

Податковий.

Роки	Балансова вартість на початок року	Річна сума нарахованої амортизації	Балансова вартість на кінець року
1	10000	2500	7500
2	7500	1875	5625
3	5625	1406	4219
4	4219	1055	3164
5	3164	791	2373

На закінчення наведемо порівняльну таблицю, яка ілюструє результати розрахунку амортизації об'єкта основних засобів (вантажний автомобіль) за роками різними методами:

...