Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Застосування МСФЗ в різних країнах світу

2. Побудова бухгалтерського балансу в зарубіжних країнах

3. Особливості організації бухгалтерського обліку у Франции

4. Завдання 1

5. Завдання 2

6. Тести

Список використаних джерел

1. Застосування МСФЗ в різних країнах світу

Рада з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності (далі - РМСБО) здійснює розробку системи зрозумілих, прийнятних міжнародних стандартів бухгалтерського обліку високої якості, які вимагають подання у фінансовій звітності високоякісної, прозорої та порівнянної інформації з метою надання допомоги учасникам різних ринків капіталу в усьому світі та іншим користувачам у прийнятті економічних рішень. МСФЗ не домінують над законодавчими актами, що регулюють складання фінансової звітності в певній країні. Ці стандарти не є обов'язковими, вони виступають як рекомендації до запровадження. Тому результат запровадження МСФЗ у світовому масштабі залежить від переконання урядів та органів, які розробляють власні стандарти, визнання та підтримки зусиль РМСБО багатьма зацікавленими сторонами у різних регіонах світу, зростання престижу бухгалтерської професії.

Метою є розроблення своїх національних стандартів для кожної країни світу, які регулюють порядок складання і подання фінансових звітів. Проте у формі й змісті цих стандартів у різних країнах до утворення КМСБО мали місце значні відмінності. Рада з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку ставить за мету сформувати єдині принципи обліку, які були б прийнятні до застосування в різних країнах світу, виділяючи національні особливості ведення бухгалтерського обліку, систематизує їх і по можливості виключає. Увага РМСБО зосереджена на суттєвих питаннях і можливостях уникнення ситуацій, коли МСФЗ є досить складними для розуміння, що унеможливить їх широке та ефективне використання у світовому масштабі.

Основною організацією, що займається розробкою міжнародних стандартів, є спеціальна Рада з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (International Accounting Standards Board, IASB).

Рада з міжнародних стандартів фінансової звітності покликаний звузити розбіжності систем обліку та звітності шляхом зближення правил обліку і процедур, пов'язаних з підготовкою та поданням фінансової звітності.

Підходи до застосування МСФЗ різними країнами світу відображені у табл. 1.1. Слід відмітити, що автономно розроблені національні стандарти високорозвинених країн (США, Великобританії, Німеччини, Канади та ін.) в основному відповідають міжнародним стандартам.

Таблиця 1.1 Підходи до застосування МСФЗ різними країнами світу

Проаналізувавши інформацію про застосування МСФЗ в різних кранах світу, можна побачити, що перехід на МСФЗ допоможе світовому бізнесу спілкуватися однією мовою. Тобто довести фінансову звітність до зрозумілих, прийнятних міжнародних стандартів бухгалтерського обліку високої якості, які вимагають подання у фінансовій звітності високоякісної, прозорої та порівнянної інформації з метою надання допомоги учасникам різних ринків капіталу в усьому світі та іншим користувачам у прийнятті економічних рішень.

МСФЗ несуть собою рекомендації, дані стандарти не є обов'язковими для застосування, це справа кожної країни окремо переходити чи не переходити на МСФЗ. Як показує практика МСФЗ країн світу особливо не відрізняються від офіційних Міжнародних стандартів, тобто їх беруть за основу та приймають, як МСФЗ для даної країни. Такі кроки є позитивними для підведення фінансової звітності до однакових вимог світового бізнесу.

2. Побудова бухгалтерського балансу в зарубіжних країнах

Бухгалтерський баланс є основною та обов'язковою формою фінансової звітності у всіх країнах світу. У балансі відображається фінансовий стан підприємства, який характеризує його активи, зобов'язання та власний капітал у грошовому вимірнику на певну дату. Незважаючи на відмінності у побудові балансу в окремих країнах світу, в його основу всюди покладено основне балансове рівняння 2.1:

Активи = Зобов'язання + Власний капітал (2.1)

Характерною особливістю побудови балансу в різних країнах світу є порядок розташування у ньому активів, зобов'язань та капіталу підприємства. При цьому в міжнародній практиці використовуються такі форми подання балансу: двостороння або горизонтальна і одностороння або вертикальна.

Горизонтальна форма балансу заснована на основному балансовому рівнянні:

Активи = Зобов'язання + Власний капітал.

При двосторонній (горизонтальній) формі баланс побудований у формі таблиці, в якій активи розміщуються ліворуч, а зобов'язання і капітал - праворуч. Таку форму балансу використовують підприємства Німеччини, США, Бельгії, Італії, Португалії, Франції, Росії тощо.

Вертикальна форма балансу передбачає два варіанти подання інформації про фінансовий стан підприємства і ґрунтується, відповідно, на таких балансових рівняннях 2.2 та 2.3:

1) Активи - Зобов'язання + Власний капітал (2.2)

2) Активи - Зобов'язання = Власний капітал (2.3)

При першому варіанті вертикальної форми балансу його елементи розміщуються послідовно зверху донизу: активи, пасиви і власний капітал. Тому її ще називають послідовною формою балансу. При цьому підсумок балансу такий самий, як і за горизонтальної форми його побудови.

Другий варіант вертикальної форми балансу передбачає таку послідовність: спочатку показуються активи підприємства за мінусом зобов'язань, а потім - власний капітал. Тобто в цьому варіанті вертикальної форми балансу його підсумок менший ніж за горизонтальної форми побудови балансу на суму зобов'язань. Така форма балансу дає можливість побачити робочий капітал (перевищення поточних активів над поточними зобов'язаннями) або чисті поточні зобов'язання (перевищення поточних зобов'язань над поточними активами), що є важливим показником аналізу ліквідності підприємства.

Вертикальну форму балансу використовують підприємства Великобританії, Ірландії, Нідерландів тощо. Елементи балансу (активи, зобов'язання та власний капітал) поділяються на окремі показники, які характеризують окремий вид господарських засобів або джерел їх формування, і називаються статтями балансу. Статті в свою чергу групуються в розділи за однорідністю господарських засобів або джерел їх утворення.

Підходи до групування статей балансу у різних країнах мають також с особливості. Статті балансу можуть бути наведені в послідовності зростання чи зниження їхньої ліквідності (терміну погашення). У більшості європейських країн статті активу балансу групуються і розміщуються зверху донизу в послідовності зростання ліквідності активів (табл. 2.1). При цьому під ліквідністю активів розуміють їх здатність перетворюватись у грошові кошти за певний проміжок часу.

Таблиця 2.1 Групування статей активу балансу за ознакою зростання ліквідності

Статті пасиву балансу групуються і розміщуються зверху донизу за ознакою зменшення часу, необхідного для повернення боргів (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 Групування статей пасиву балансу за ознакою скорочення терміну погашення боргів

Для країн британо-американської облікової моделі (зокрема США) характерна протилежна послідовність розміщення статей балансу:

У активів - в порядку зниження їх ліквідності, тобто спочатку записуються грошові кошти, а останніми - нематеріальні активи (табл. 2.3);

зобов'язань - в порядку зростання термінів їх погашення, тобто першими показуються короткострокові, а потім довгострокові зобов'язання (табл. 2.4);

власного капіталу - в порядку зниження його постійності, тобто спочатку показуються види власного капіталу, які найменше піддаються змінам (засновницький, резервний), а в кінці фінансові результати минулих і звітного років (табл. 2.5).

Таблиця 2.3 Розташування активів у балансі в порядку зменшення їх ліквідності

Таблиця 2.4 Розташування пасивів підприємства за ознакою зростання термінів їх погашення

Таблиця 2.5 Розташування капіталу підприємства за ознакою зниження його постійності

Міжнародні стандарти фінансової звітності не визначають форму балансу, але містять вимоги до розкриття статей активів, зобов'язань та власного капіталу. Розкриття реального фінансового стану підприємства в значній мірі залежить від правильної оцінки статей балансу, яка здійснюється відповідно до прийнятих в кожній країні стандартів. Види оцінки статей балансу згідно з вимогами загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку в США (СААР) і МСФЗ наведені у табл. 2.6.

Таблиця 2.6 Оцінка статей балансу згідно з вимогами GAAP і МСФЗ

Згідно із загальноприйнятим принципом собівартості оцінка отриманих активів здійснюється за фактичними витратами на їх придбання чи на власне виробництво. Але у зв'язку зі зміною їхньої вартості в процесі використання, активи оцінюються і показуються у балансі за реальною (чистою) вартістю. Зокрема, основні засоби відображаються у балансі за первісною (відновною) вартістю, сумою зносу, і у валюту балансу включаються за залишковою вартістю. Аналогічно відображаються нематеріальні активи. Виробничі запаси показуються за меншою з двох оцінок: за початковою (фактичною) вартістю або за ринковою ціною на дату складання балансу. Дебіторська заборгованість відображається розгорнуто: за фактичною сумою, резервом сумнівних боргів і за чистою реалізаційною вартістю (зараховується у підсумок балансу). Статті обліковані в іноземній валюті перераховують у національну валюту за курсом на дату складання балансу з окремим відображенням курсових різниць. Після дати складання балансу можуть відбуватися події, які мають суттєвий або несуттєвий вплив на стан активів і зобов'язань підприємства. До подій після дати балансу відносяться ті, які сталися між датою балансу і датою затвердження фінансової звітності до випуску. Датою випуску звітності є дата офіційного дозволу керівництва підприємства на випуск (публікацію, подання) фінансових звітів за межі підприємства. Події після дати балансу поділяють на два види: події, які засвідчують обставини, що існували на дату балансу і впливають на стан активів та зобов'язань, тому вимагають коригування їх оцінки (наприклад, реалізація запасів нижче собівартості чи продаж основних засобів за ціною, нижчою за їх балансову вартість); події, що вказують на обставини, які виникли після дати балансу. Такі події не мають впливу на стан активів та зобов'язань і вимагають розкриття характеру та наслідки подій, якщо вони істотні, в примітках до фінансової звітності (наприклад, об'єднання підприємств після дати балансу або продаж великого дочірнього підприємства).

3. Особливості організації бухгалтерського обліку у Франции

У Франції бухгалтерський облік жорстко контролюється державою. Діяльність французьких компаній фінансується в основному урядом і банками, тому бухгалтерський облік регламентується на державному рівні. Так склалося, що юридична суть французької бухгалтерської системи базується на торговельному і податковому законах. Держава чинить істотний вплив на бухгалтерський облік шляхом встановлення системи оподаткування і вимоги відбивати на рахунках бухгалтерського обліку усі витрати для цілей оподаткування. Процедура розрахунку прибутку оподаткування на основі даних бухгалтерського обліку суворо регламентована. Для визначення податкових зобов'язань організації заповнюють таблиці коригувань бухгалтерського прибутку встановленої форми. Сучасне облікове законодавство взаємодіє з комерційним і податковим. Облікові стандарти розробляє Національна рада з бухгалтерського обліку (Conseil National de la Comptabilite, CNC, 1957 р.), що є державним органом, який працює в тісній взаємодії з міністерствами економіки, фінансів і бюджетів і одночасно незалежний від них.

Методологія обліку має яскраво виражений національний характер в індивідуальній звітності, але відповідає міжнародним стандартам в консолідованій звітності. Причому консолідована звітність може складатися за обліковими правилами того фінансового ринку, на якому функціонує французька компанія.

Національний план рахунків бухгалтерського обліку відповідає вимогам 4-ої Директиви ЄЕС, ґрунтується на п'яти принципах ("розподіл фінансового і управлінського бухгалтерського обліку", принцип "обережності", "істотності", "витрати -випуск", "продовження діяльності"), має чітку методологічну організацію, набув широкого поширення в економічній практиці майже 70 країн. Бухгалтерський облік покликаний відбивати і класифікувати інформацію, необхідну для досягнення його цілей, в тій мірі, в якій інформація може бути кількісно оцінена. Зокрема:

- інформація про основні угоди має бути негайно відбита в обліку з метою своєчасного використання;

- бухгалтерська інформація повинна давати користувачам достовірне, недвозначне, повне уявлення про угоди, події і обставини;

- послідовність бухгалтерської інформації за ряд фінансових років припускає безперервність в застосуванні правил і процедур;

- у разі модифікації облікових правил в періоді разом з інформацією, підготовленою на основі нових облікових правил, слід показати всяку доречну інформацію про бухгалтерські ефекти, пов'язані з вказаною модифікацією.

Основний документ бухгалтерського обліку Франції - "Загальний план рахунків бухгалтерського обліку" (Plan Comptable General - PCG). Бухгалтерські рахунки, згідно PCG, повинні в обов'язковому порядку відповідати умовам повного і точного застосування бухгалтерських правил з урахуванням принципу обачності.

Цей документ відповідає вимогам 4_й директиви Європейського союзу і включає наступні розділи, :

1. Загальні стани.

2. План рахунків бухгалтерського обліку.

3. Фінансовий бухгалтерський облік.

4. Управлінський бухгалтерський облік.

5. Спеціальні рахунки.

6. Особливі умови.

Це документ, що містить уніфікований план рахунків, стандартні форми бухгалтерської звітності, інструкції і рекомендації по її складанню, а також по заповненню і представленню рахунків і приміток до них.

План рахунків бухгалтерського обліку Франції ґрунтується на шестизначній системі кодування рахунків : перша цифра означає клас (розділ) рахунків, друга - рахунок, третя - субрахунок першого порядку, четверта - субрахунок другого порядку, п'ята - аналітичний рахунок першого порядку, шоста - аналітичний рахунок другого порядку. Класи (розділи) Плану рахунків розділяються таким чином:

- балансові рахунки (класи 1-5);

- рахунки "витрати-випуск" (класи 6-7);

- спеціальні рахунки (клас 8) - призначені для позабалансового обліку;

- рахунки аналітичної експлуатації (клас 9) - є рахунками управлінського обліку;

- резерв для внутрішніх потреб компанії (клас 0).

Структура Плану рахунків представлена в таблиці. 3.1.

міжнародний звітність бухгалтерський баланс

Таблиця 3.1 Структура Плану рахунків бухгалтерського обліку Франції

Як видно з таблиці, особливістю цього Плану рахунків є дворівнева система рахунків для фінансового і управлінського обліку, проте рахунки управлінського обліку застосовуються лише у великих компаніях. Основні завдання Плану рахунків зводяться до стандартизації, в перших, системи бухгалтерського обліку на рівні окремих організацій, загальних облікових понять і бухгалтерських записів, а також характеру їх впливу на активи і пасиви, фінансове положення і фінансовий результат; у_других, способів представлення організаціями даних про їх активи і пасиви, фінансове положення і фінансовий результат. Плани рахунків окремих організацій відповідають схемі, встановленою PCG. Для підприємств залежно від об'єму діяльності передбачено три рівні використання плану рахунків : скорочений, стандартний і розширений. Як правило, організації повинні використовувати номер, заголовок і опис рахунки, вказані в PCG. Більше деталізовані рахунки і субрахунки можуть використовуватися за умови, що вони відповідають класифікації, встановленій загальним Планом рахунків. PCG складається з трьох титулів, кожен з яких розділений на глави.

Перший титул - "Загальна систематизація, термінологія, зведення рахунків" - включає три глави. У них розкриваються загальні принципи, на яких ґрунтується PCG, систематизація стандартів бухгалтерського обліку, вимоги до організації ведення бухгалтерського обліку і комп'ютерної обробки облікових даних. PCG припускає відповідну організацію ведення бухгалтерського обліку для забезпечення повноти віддзеркалення і коректності обробки інформації.

Основою для організації бухгалтерського обліку служать деталізовані допоміжні регістри, регулярні процедури, що використовують журнали і записи для складання Головної книги, а також оновлювана документація (по бухгалтерських і контрольних процедурах, що проводяться в організації). Бухгалтерські записи і документи ведуться з використанням способів і процедур, що забезпечують їх сумісність з вимогами бухгалтерського контролю. До облікових систем на базі комп'ютерних програм застосовуються загальні принципи організації бухгалтерського обліку і контролю, використовувані PCG. У PCG включений повний список рахунків по кожному однорозрядному і дворозрядному класу основного зведення в послідовності номерів рахунків з вказівкою їх найменування.

Другий титул - "Фінансовий облік" - складається з чотирьох глав. У першій главі викладені правила оцінки облікових об'єктів і визначення результатів операційної діяльності. Хоча PCG визнає декілька можливих способів оцінки для цілей фінансового обліку, базовим методом є метод історичної вартості. Прибуток або збиток повинні визначатися при послідовному застосуванні методів оцінки активів і зобов'язань. Відомі або можливі збитки, що виникли в поточному або передуючому фінансових періодах, мають бути відбиті в обліку, включаючи виявлені після дати складання балансу, але до дати представлення фінансової звітності. Інформація про збитки, які не можуть бути кількісно оцінені, а також уся інформація про події, що сталися після звітної дати, і ставлять під сумнів можливість дотримання принципу безперервності діяльності відносно організації, має бути представлена в поясненнях до рахунків. Друга глава освітлює порядок функціонування рахунків і правила складання звітності. Приведено детальне тлумачення призначення і способів використання різних рахунків. Пояснення даються послідовно до класів рахунків і по кожному з одно-, двох- і трьохрозрядних підкласів. Коментарі обмежуються тими рахунками, відносно яких визначено, що порядок їх застосування не може бути вибраний організацією самостійно. Вказані обов'язковий склад річної звітності, правила складання і надання окремих рахунків. Додаються типові формати звітів (по стандартній, скороченій і розширеній формам), включаючи таблиці і схеми для складання приміток до звітності.

У третій главі приведені правила обліку специфічних операцій. Розглядаються, зокрема, питання включення активів і пасивів іноземного відділення або представництва в баланс головної компанії, обліку матеріалів, отриманих в результаті розбирання машин і устаткування, прибутків і збитків, що класифікуються як незвичайні (екстраординарні) віддзеркалення в обліку змін в класифікації оборотів за видами діяльності та ін. Специфічними вважаються операції, пов'язані з поточною діяльністю (наприклад, податок на додану вартість і податки з обороту, орендні операції), а також виняткові операції (зокрема, по отриманню процентних прибутків від участі в групі компаній, по франчайзингу або концесії відносно послуг і робіт для населення та ін.).

У четвертій главі розглянута методологія консолідації. Викладені правила консолідації, зокрема визначення гудвілу при поглинанні компанії, оцінки активів і пасивів, віддзеркалення відкладених податків, перерахунку статей в іноземну валюту та ін. Розглянуті взаємозв'язок цих правил і загальних облікових принципів, а також вимоги до представлення консолідованої звітності.

Третій титул "Управлінський облік" включає п'ять глав. Глава визначає поняття управлінського обліку, ціни, продукції, витрат і витрат, а також мети управлінського обліку. У ній розглянуто, яким чином відбувається відбір витрат для аналізу залежно від видів діяльності організації, показаний зв'язок між управлінським і фінансовим обліком. В главі викладені концептуальні основи і сфера застосування економічного аналізу, а також функціональна класифікація центрів витрат.

Глава С визначає порядок використання дев'ятого класу рахунків, який зарезервований для управлінського обліку стосовно потреб організації.

Предметом розгляду глави D є підходи до виділення видів діяльності, визначенню собівартості і центрів прибутку, обліку запасів. Показані відмінності в обліку витрат для цілей фінансового і управлінського обліку. Розглянутий порядок коригування витрат у зв'язку з відхиленням фактичних показників від нормативних.

В главі Е продемонстровано взаємозв'язок даних управлінського обліку і підходів до контролю, а також шляху використання облікової інформації в процесі ухвалення рішень. Викладені концептуальні підходи до виділення різних типів витрат, обліку на основі стандартних витрат, складанню бюджету.

План рахунків бухгалтерського обліку Франції має чітку методологічну організацію і набув широкого поширення у світі. Майже 70 країн використовують аналогічний План рахунків у своїй економічній практиці.

Обов'язкова звітність включає баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про використання прибутку, звіт керівника, пояснення. Баланси окремих організацій в порівнянні з консолідованими більше деталізовані і складаються по встановленому формату.

Класифікація фінансових рахунків зводиться до виділення двох класів балансових елементів : активів, що показують величину інвестицій в організацію, акціонерного капіталу і зовнішніх пасивів, що показують їх фінансування. У свою чергу, інвестиції підрозділяються на оборотні і необоротні активи, а джерела фінансування - на поточні і довгострокові.

Податкові зобов'язання розраховуються виходячи з цих індивідуальних рахунків. Обов'язкова звітність включає баланс (форма рахунку в індивідуальній звітності з детальним розшифруванням за статтями, в консолідованій - форма рахунку/звіту), звіт про фінансові результати (форма рахунку по елементах витрат в індивідуальній звітності, в консолідованій - форма звіту по функції витрат), звіт про рух грошових коштів (рекомендується, але багато компаній його не складають), звіт про використання прибутку, звіт керівника, пояснення.

Публікована звітність АТ включає також звіт про зміни в капіталі і відповідає МСБО. Обов'язковим є представлення піврічної звітності АТ фондовій біржі і квартальній звітності по продажах усіма підприємствами. Для малих і середніх підприємств застосовується скорочена звітність. Консолідована звітність складається великими компаніями при долі в капіталі іншої компанії на рівні понад 40 % і іншому контролюючому впливі. Проте індивідуальна звітність є переважаючою.

Публікація звітності обов'язкова для АТ, великих партнерських компаній з обмеженою відповідальністю, для середніх компаній (скорочені пояснення), для малих підприємств (скорочені звітність і пояснення). Публікацією визнається передача звітності в Комітет управління підприємствами.

Об'єднані компанії, що становлять консолідовану звітність, роблять це на добровільній основі, до їх звітності не пред'являються формалізовані вимоги.

Проте свобода вибору облікових методик не означає, що у Франції відсутнє регулювання консолідації. До обов'язкових вимог належить, зокрема, те, що компанії, над якими материнська компанія має винятковий контроль, мають бути відбиті як дочірні компанії в обліку останньої.

4. Завдання 1

Компанія А в січні 2013 року зробила внесок в сумі 20 тис. дол. у статутний капітал Компанії В. У лютому 2014 року компанія В розподілила прибуток 2012 року, в тому числі Компанії А - в сумі 5 тис. дол. Відобразити господарські операції на рахунках бухгалтерського обліку.

5. Завдання 2

Компанія А в листопаді 2013 року поставила Компанії В 500 одиниць продукції за ціною 100 дол./одиниця. В грудні 2013 року отримано вексель, виданий покупцем в рахунок оплати за поставлену продукцію терміном на 6 місяців, процентна ставка - 15% річних. Проценти нараховуються щомісячно від загальної суми дебіторської заборгованості. Відобразити господарські операції на рахунках бухгалтерського обліку .

6. Тести

1. Глобалізація -- процес всесвітньої, правової, культурної та іншої інтеграції і уніфікації:

1.1.так;

1.2.ні.

2. Метою Міжнародної федерації бухгалтерів є :

2.1. сприяння розробці, прийняття та впровадження міжнародних стандартів та рекомендацій;

2.2. сприяння розвитку професійних бухгалтерських організацій та аудиторських фірм, високоякісної практики професійних бухгалтерів;

2.3. всі відповіді правильні.

Список використаних джерел

1. Воронко Р.М. Облік у зарубіжних країнах: [Навч.посіб.] - Львів: "Магнолія 2006", 2012. - 744с.

2. Губачова О. М., Мельник С.І. Облік у зарубіжних країнах: [Підручник] - К.: ЦНЛ, 2008. - 432с.

3. Міжнародна система норм бухгалтерського обліку [Електронний ресурс]. // Режим доступу: http://uchni.com.ua/buhgalteriya/336/index.html.

4. Міжнародна система обліку [Електронний ресурс]. // Режим доступу: http://www.dsbrickworks.com/mzhnarodnij-oblk-ta-audit/173-osoblivost-oblkovix-sistem-v-kranax-vropi-franczya.html

5. Нікітіна Л.В. Застосування МСФЗ в країнах світу [Електронний ресурс]. //Режим доступу: http://konf.amsfo.com.ua/zastosuvannya-msfz-v-kra%D1%97nax-svitu/

Размещено на Allbest.ru