Облік предметів та продуктів праці на підприємствах

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА

Факультет економіки АПК

Кафедра обліку, аналізу та аудиту в АПК

РЕФЕРЕТ

з науки «Бухгалтерський облік»

на тему:

«Облік предметів та продуктів праці на підприємствах»

Студента Левчук Вікторії Володимирівни

Денної форми навчання

Спеціалізація «Облік і аудит в АПК»

Перевірив: к.е.н. доцент

Буверний К.В.

КИЇВ КНЕУ - 2015

Зміст

Вступ

1. Економічна сутність і класифікація предметів праці у бухгалтерському обліку

2. Продукти праці, їх економічна сутність та класифікація як об'єкт бухгалтерського обліку

3. Основні завдання обліку для ефективного використання предметів праці

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність роботи. Економічний розвиток України залежить від ефективності функціонування сфер її народного господарства. Важливе значення приділяється предметам праці та продуктам праці як головним елементам матеріально_технічної бази підприємства.

Ефективність використання предметів праці залежить від організації своєчасного одержання надійної і досить повної обліково-економічної інформації. У цьому зв'язку зростає роль та значення обліку як однієї з найважливіших функцій управління.

З огляду на це, питання економічного визначення такої категорії, як предмети праці і продукти праці, стають досить вагомими й актуальними для економічних наук і, зокрема, для бухгалтерського обліку. Вирішення цього питання дозволить ефективніше вирішувати завдання керування збереженням, рухом та використанням предметів праці. Адже ефективне керування та інвестування не можливе без достовірної інформації, а її може забезпечити бухгалтерський облік, який ґрунтується на практичному досвіді та глибокому теоретичному аналізі.

До питань, які вимагають подальшого дослідження, можна віднести: питання економічної сутності, класифікації предметів праці та продуктів праці, а також завдання обліку.

Метою даної роботи є дослідженні теоретичних і практичних аспектів організації обліку предметів і продуктів праці.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

- дослідити економічний зміст і склад предметів праці;

- визначити місце предметів праці серед об'єктів бухгалтерського обліку;

- розкрити класифікацію предметів праці;

- вивчення практики організації бухгалтерського обліку предметів на підприємствах.

Об'єктом дослідження є господарські операції, які пов'язані з предметами праці.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних питань обліку предметів праці, як об'єкт бухгалтерського обліку.

Методи дослідження. В процесі дослідження застосовувалися як загальнонаукові, так і специфічні методи пізнання, зокрема метод логічного аналізу, порівняльного аналізу, наукової дедукції та індукції та метод системного вивчення господарських процесів.

Інформаційною базою роботи є законодавчі та нормативні документи України, праці вітчизняних і вчених з питань обліку предметів праці та спеціалізовані періодичні видання.

1. Економічна сутність і класифікація предметів праці у бухгалтерському обліку

Розвиток промисловості значною мірою залежить від природних ресурсів, зокрема від мінеральної сировини, палива, водних, у тому числі гідроенергетичних, лісових, сільськогосподарських, морських ресурсів. Процес праці у сфері промислового виробництва передбачає необхідну кількість предметів праці і засобів праці.

Предмети праці -- речі, на які спрямована праця і засоби праці з метою створення життєвих благ, тобто йдеться про речовину природи, сировину, напівфабрикати.

Предмети праці визначаються конструкцією продукції, що випускається виробничою системою.

Виділяють два види предметів праці, які наведено на рис. 1.1.

Рис. 1.1 «Види предметів праці в бухгалтерському обліку»

Ресурси у бухгалтерському обліку можна також поділити на два види: природні і економічні (виробничі). Класифікацію ресурсів можна розглянути на рис. 1.2. Але слід пам'ятати, що речовина природи тільки тоді стає предметом праці, коли на неї діє праця.

Для здійснення будь-якого процесу виробництва та іншої господарської діяльності необхідні предмети праці -- сировина, матеріали, комплектуючі вироби, паливо тощо, з яких або за допомогою яких виготовляється продукція, виконуються роботи, надаються послуги. Такі предмети праці називаються запасами.

Рис. 1.2. «Поділ сировини на види»

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси регулюються П(С)БО 9 “Запаси”.

Запаси -- це активи, які утримуються підприємством для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та коли їхня вартість може бути достовірно визначена.

Важливою умовою раціональної організації обліку виробничих запасів є їх класифікація.

Розрізняють такі групи виробничих запасів:

- сировина й матеріали;

- купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби;

- паливо;

- тара й тарні матеріали;

- будівельні матеріали;

- матеріали, що переробляються;

- інші матеріали.

Наведеним групам відповідають субрахунки активного інвентарного рахунка 20 “Виробничі запаси”. керування матеріальний облік контроль

Для ведення аналітичного обліку групи запасів поділяються на підгрупи, а потім -- на види, сорти, марки, типорозміри.

В зв'язку з розвитком економіки, створенням приватної і інших форм власності розширились межі і можливості людини як працівника, аце в свою чергу обумовило розвиток і розширення предметів праці.

Предмет праці є специфічно історичною категорією. На нижчих Стадіях суспільного розвитку коло речовин природи, що входили до предмету праці, було значно обмеженим В сучасних умовах це коло надзвичайно розширилося. Досить сказати, що предметами праці стали в наш час такі хімічні елементи, які ще не виявлені в природі в своєму природному стані. Предмет праці розширився і просторово: люди вийшли за межі Землі, включили в коло свого впливу і космічний простір.

2. Продукти праці, їх економічна сутність та класифікація як об'єкт бухгалтерського обліку

Усе, що оточує людей у світі: будинки і споруди, шляхи й трубопроводи, машини і комп'ютери, міста і парки, побутова техніка та їжа -- є результатом творчої діяльності людини, продуктом її праці. Тому продукт праці -- елементарна форма економічного багатства суспільства, його клітинка. Продукт взагалі означає завершений стан процесу, його результат. Поняття «продукт» використовується найрізноманітнішими науками (геологією, біологією, соціологією, медициною тощо. В одному випадку це продукти вулканічної діяльності, в іншому -- продукти життєдіяльності, у третьому -- продукти соціальної діяльності тощо. В економічній теорії продукт -- результат трудової діяльності людини.

Продукт, праця і людина не існують одне без одного. По-перше, продукт -- об'єктивно існуючий результат праці. По-друге -- сам процес праці, а по-третє -- суб'єкт праці, який змінюється в процесі трудової діяльності і у такому розумінні також є її продуктом. Можна сказати, що продукт, праця і людина взаємопроникають і взаємопередбачають один одного. Так, праця існує, по-перше, як процес, по-друге, праця уречевлена та об'єктивована у продукті, по-третє, праця суб'єктивована в людських здібностях. Людські здібності подані і як такі, що реалізуються, тобто виступають у формі процесу праці, і як такі, що уречевлені в продукті. А продукт має не тільки форму матеріального результату, але і виступає як суспільна форма процесу праці (наприклад, форма кооперативної праці -- продукт розвитку суспільної праці), і у формі людських здібностей (здібності також формуються і розвиваються в процесі праці).

Отже, продукт праці в широкому розумінні може виступати у формі суспільної праці (наприклад, у формі вартості, створюваної працею); здібностей людини, які є результатом його власної діяльності; безпосереднього або уречевленого корисного ефекту праці. Виділяють три форми продукту праці, які наведені на рис. 2.1.

Размещено на http://allbest.ru

Рис. 2.1 «Ефект праці та його форми»

Натуральний продукт. Основні форми - створена працею річ, призначена для безпосереднього, (тобто не опосередкованого товарообміном) споживання. Корисний ефект праці тут міститься в натуральній формі самої речі. Натуральний продукт споживається в тому самому господарстві, в якому він створений. Прикладом може слугувати селянське господарство, що забезпечує себе всім необхідним.

На відміну від натурального продукту товар -- продукт праці, призначений для обміну. Корисний ефект у такому випадку роздвоюється. З одного боку, він міститься в корисності самої натуральної форми речі, з іншого боку -- у можливості обміняти річ на інший корисний предмет. У сучасному суспільстві основна маса продуктів виробляється як товари. Нарешті, послуга -- корисний ефект, представлений діяльністю людини. Послугами є, наприклад, перевезення вантажів і пасажирів, доставка пошти і т. ін. Послуга може бути предметом купівлі-продажу. Але на відміну від товару вона не набуває предметної форми.

Звичайно ж, продукт у русі від виробника до споживача послідовно реалізується: по-перше, як благо; по-друге, як властивість блага задовольняти потребу, тобто як споживна вартість; по-третє, як корисність, тобто як корисний ефект, який здобуває суб'єкт, споживаючи благо.

Схематично це можна відобразити так: благо -- споживна вартість -- корисність. Але через те, що продукт є не тільки корисною річчю, але й уречевленою працею, праця також набуває у своєму русі певних форм.

Спочатку праця існує просто як уречевлена праця, прихована у формі блага. Потім, якщо благо стає предметом обміну, вона набуває суспільної форми вартості, тому що вартість у ринковому господарстві і є уречевленою в товарі суспільною (тобто здійсненою для суспільства і визнаною ним) працею.

Вартість у свою чергу, відбиваючись у зовнішньому співвідношенні обмінюваних благ (наприклад, 1 кг цукру обмінюється на 3 кг хліба), набуває форми мінової вартості, яка є здатністю товару у визначених пропорціях обмінюватися на інший товар.

Цей рух здійснюється по лінії: уречевлена праця -- вартість -- мінова вартість. Він йде від виробника до споживача і безперечно співвідноситься з рухом продукту як блага. З'єднання рухів можна представити схематично на рис. 2.2.

Рис. 2.2. «Взаємодія та рух обміну товарів у процесі їх реалізації»

Єдність блага та уречевленої праці являє собою продукт праці. Єдність споживної вартості і вартості утворює товар. А єдність корисності та мінової вартості становить цінність. У ній поєднані суб'єктивна оцінка корисності і кількісне співвідношення обмінюваних благ.

Цей рух можна подати в такий спосіб: продукт -- товар -- цінність. Продукти як уречевлена праця відтворюють кількісну міру праці, необхідної для задоволення тієї чи іншої потреби, і кожне матеріальне благо містить певну кількість праці, тому можна встановити зв'язок між оцінкою корисності блага і витратами праці на його виробництво.

Це співвідношення становить об'єктивну основу для з'єднання трудової теорії вартості і теорії корисності.

3. Основні завдання обліку для ефективного використання предметів праці

Необхідною передумовою успішного здійснення виробничого процесу, як головної ланки діяльності підприємств, є наявність та раціональне використання предметів праці. Саме з них виготовляється відповідна продукція і вони, будучи її матеріальною основою, відіграють найважливішу роль у здійсненні цього процесу взагалі.

У господарській діяльності підприємств використовуються різні види предметів праці. До них належать сировина й матеріали, паливо, запасні частини, будівельні матеріали та ін. Для обліку кожного виду вказаних матеріальних цінностей відведено в плані рахунків окремий синтетичний рахунок 20 «Виробничі запаси». Цей рахунок є активним. На дебеті його відображають надходження матеріалів, а на кредиті -- їх списання. Сальдо за цим рахунком завжди є дебетовим і показує наявність відповідних видів товарно-матеріальних цінностей на кінець звітного періоду.

Основними завданнями обліку процесу заготівлі предметів праці є забезпечення інформації про кількість і вартість одержаних видів матеріальних цінностей, контроль за станом запасів та відповідність їх чинним нормативам, контроль за правильним зберіганням та раціональним їх використанням, за визначенням фактичної вартості придбаних та списаних виробничих запасів.

У господарській діяльності підприємств використовується досить широка номенклатура матеріалів, яка нерідко нараховує тисячі назв. За таких умов досить трудомістким є визначення фактичної вартості кожного виду матеріалів. У зв'язку з цим у поточному обліку матеріали обліковують за купівельними (оптовими) або планово-обліковими (незмінними протягом року) цінами і на окремому аналітичному рахунку до кожної групи виробничих запасів обліковують транспортно-заготівельні витрати або відхилення від облікових цін. Унаслідок цього на синтетичному рахунку виробничі запаси будуть відображені за фактичною вартістю, а в аналітичному обліку окремо за складовими частинами: купівельною вартістю і транспортно-заготівельними витратами.

Оскільки в поточному обліку на аналітичних рахунках за видами матеріалів їхній рух відображається за планово-обліковими цінами, то й за каналами вибуття (відпуск на виробництво, реалізація та ін.) їх буде відображено за вказаною оцінкою. У зв'язку з цим виникає необхідність визначити та списати відповідну частку транспортно-заготівельних витрат на витрачену частину матеріалів. Завдяки цьому вказані матеріали будуть списані за їхньою фактичною вартістю згідно з вимогами чинних положень.

Для розподілу транспортно-заготівельних витрат між витраченою їхньою частиною і залишком на кінець місяця складається спеціальний розрахунок і визначається середній процент як відношення всієї суми транспортно-заготівельних витрат до загальної вартості матеріалів за планово-обліковими цінами.

Для цього до залишку на початок місяця окремо матеріалів за обліковими цінами і окремо транспортно-заготівельних витрат додають їх надходження за місяць. Суми, указані в наведеному розрахунку залишку матеріалів на початок і кінець місяця, за фактичною собівартістю матеріалів мають дорівнювати сальдо за відповідним синтетичним рахунком або субрахунком. Загальний підсумок надходження та списання матеріалів за їхньою фактичною вартістю становить відповідно дебетовий і кредитовий оборот за тим самим рахунком.

Після відображення вказаних операцій списані (витрачені) матеріали буде віднесено за напрямами витрат відповідно до їхньої фактичної вартості. Так само буде відображено і залишок матеріалів на кінець місяця. Облік транспортно-заготівельних витрат ведеться за групами матеріалів у розрізі субрахунків чи синтетичних рахунків у цілому залежно від номенклатури матеріалів та конкретних умов заготівлі матеріалів даним підприємством.

На підприємствах з порівняно невеликою номенклатурою виробничих запасів, де щомісячно відбувається рух більшої їхньої частини, а також за умов досить швидкої зміни цін, поточний облік матеріалів здійснюється за фактичною вартістю. У цьому разі відпуск матеріалів оцінюється за середньозваженою вартістю, виходячи з вартості їх залишку на початок місяця та вартості матеріалів, що надійшли у звітному періоді. Це потребує щомісячного визначення вартості матеріалів за кожним їхнім найменуванням. Такий процес є досить трудомістким. Поточний облік виробничих запасів здійснюється на кожному підприємстві виходячи з конкретних умов його функціонування.

Оскільки матеріальні витрати становлять основну частину витрат виробничих підприємств, то належна організація їх обліку та контролю за раціональним, економним їх витрачанням є одним із найважливіших завдань бухгалтерського обліку.

Висновки

В результаті проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:

1. В умовах ринкових відносин бухгалтерський облік об'єктів предметів праці є важливим елементом управління підприємством і контролю за раціональним та економічним використанням його ресурсів з метою досягнення комерційного успіху його власника та зберігання національного багатства держави в цілому.

2. Виходячи з багатьох джерел було визначено, що предмети праці - сировина, матеріали, комплектуючі вироби, паливо тощо, з яких або за допомогою яких виготовляється продукція, виконуються роботи, надаються послуги.

3. Виходячи з багатьох джерел було визначено, що продукт праці - споживна вартість, речовина природи, пристосована працею працівника за допомогою знарядь виробництва до людських потреб. Продукт праці є матеріальний результат праці людини.

4. Класифікація предметів праці є необхідною частиною облікового процесу, тому що вона має великий вплив на побудову обліку придбання та використання предметів праці. Це обумовлено тим, що побудова обліку залежить від певних класифікаційних ознак предметів праці.

5. Основними завданнями обліку процесу заготівлі предметів праці є забезпечення інформації про кількість і вартість одержаних видів матеріальних цінностей, контроль за станом запасів та відповідність їх чинним нормативам, контроль за правильним зберіганням та раціональним їх використанням, за визначенням фактичної вартості придбаних та списаних виробничих запасів.

Список використаних джерел

1. П(с)БО 7 "Основні засоби". - К. : Паливода А.В. 2015. - 324 с. - (Фінансове законодавство України)

2. П(с)БО 9 "Запаси". - К. : Паливода А.В. 2015. - 324 с. - (Фінансове законодавство України)

3. М.В. Кужельний, В.Г. Лінник Теорія бухгалтерського обліку: [Підручник]. - К.: КНЕУ, 2001. - 334 с.

4. В.В. Бабіч, С.В. Сагова Фінансовий облік ( облік активів ) : [Навчальний посібник]. - К.: КНЕУ, 2006. - 252 с.

5. Є.М. Воробйов, А.А. Гриценко Економічна теорія : [Підручник]. - Харків-Київ, 2003. - 704 с.

6. Предмети праці : [Електронний ресурс].-Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki

7. Продукт праці : [Електронний ресурс].-Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki

Анотація

Економічний розвиток України залежить від ефективності функціонування сфер її народного господарства. Важливе значення приділяється предметам праці та продуктам праці як головним елементам матеріально_технічної бази підприємства.

Ефективність використання предметів праці залежить від організації своєчасного одержання надійної і досить повної обліково-економічної інформації. У цьому зв'язку зростає роль та значення обліку як однієї з найважливіших функцій управління.

З огляду на це, питання економічного визначення такої категорії, як предмети праці і продукти праці, стають досить вагомими й актуальними для економічних наук і, зокрема, для бухгалтерського обліку. Вирішення цього питання дозволить ефективніше вирішувати завдання керування збереженням, рухом та використанням предметів праці. Адже ефективне керування та інвестування не можливе без достовірної інформації, а її може забезпечити бухгалтерський облік, який ґрунтується на практичному досвіді та глибокому теоретичному аналізі.

До питань, які вимагають подальшого дослідження, можна віднести: питання економічної сутності, класифікації предметів праці та продуктів праці, а також завдання обліку.

Размещено на Allbest.ru