Господарський контроль

Размещено на http://www.allbest.ru/

Конспект лекцій

з дисципліни «Контроль і ревізія»

1. Господарський контроль - функції, класифікація та структура

господарський контроль ревізійний держфінінспекція

1.1 Контроль як функція управління

Слово “контроль”, як і слово “влада”, породжує перш за все негативні емоції. Для багатьох людей контроль означає перш за все обмеження, примушення, відсутність самостійності і т.д. - словом все те, що прямо протилежне нашим уявленням про свободу особи. Саме через це контроль відноситься до функцій управління, суть яких трактується невірно.

Контроль - це процес забезпечення досягнень організацією своїх цілей. Цей процес складається з встановлення стандартів, вимірів фактично досягнутих результатів і проведення коректувань в тому випадку, якщо досягнуті результати істотно відрізняються від встановлених стандартів.

Керівники розпочинають здійснювати функцію контролю з того самого моменту, коли організація сформулювала цілі завдання. Контроль є невід`ємним елементом самої суті будь-якої організації, бо ні планування, ні створення організаційних структур, ні мотивацію не можна розглядати в відриві від контролю.

Рекомендації науки по поведінці по проведенню ефективного контролю.

Встановлюйте двохстороннє спілкування. Якщо у підлеглого виникають якісь проблеми з системою контролю, то в нього повинна бути можливість відкрито обговорити їх, не боячись, що керівництво буде ображатись на це.

Уникайте надмірного контролю. Керівництво не повинне перевантажувати своїх підлеглих багаточисельними формами контролю, бо вони будуть поглинати всю їх увагу.

Встановлюйте жорсткі, але такі, що можна досягти стандарти. Чіткий і ясний стандарт створює мотивацію вже тим, що точно говорить працівникам, чого чекає від них організація, але ці цілі повинні бути реальними.

Винагороджуйте за досягнення стандарту. Це буде мотивувати співробітників на повну самовіддачу на користь організації.

Характеристика ефективного контролю.

Для того, щоб контроль міг використовувати своє справжнє завдання, він повинен мати наступні властивості:

стратегічна спрямованість, тобто відображати загальні пріоритети організації і підтримувати їх.

Орієнтація на результати. Кінцева мета контролю полягає в тому, щоб зібрати інформацію, встановити стандарти і виявити проблеми, в тому, щоб вирішити завдання, що стоять перед організацією.

Відповідність справі, тобто об`єктивно вимірювати і оцінювати те, що дійсно важливо.

Своєчасність контролю полягає не у виключно високій швидкості або частоті проведення, а в погодинному інтервалі, між проведенням оцінок, який адекватно відповідає явищу, що контролюється.

Гнучкість контролю. - Простота контролю. Надлишкова складність контролю веде до безпорядку.

Економічність контролю. Будь-який контроль, який коштує більше, ніж він дає для досягнення цілей, не покращує контролю над ситуацією, а спрямовує роботу по неправильному шляху, що є ще одним синонімом втрати контролю.

1.2 Види контролю та система правоохоронних та правозастосовних органів, які мають право здійснювати контроль за діяльністю суб'єктів господарювання

Науковці виділяють види контролю за різними критеріями, тому розглянемо головні з них.

За суб'єктами господарський контроль в Україні поділяється на зовнішній та внутрішній (внутрішньогосподарський). Зовнішнім слід вважати контроль, що його здійснюють спеціальні, вищі стосовно до об'єкта, що перевіряється, або незалежні від нього органи господарського контролю.

Відповідно, внутрішнім контролем є контроль у межах однієї організації або галузі силами їх структурних підрозділів і штатних працівників. Внутрішній (внутрішньогосподарський) контроль слід розглядати у двох напрямах: галузевий (за радянських часів його називали відомчим) і контроль власника. Своєю чергою, галузевий контроль здійснюється на державних (у тому числі казенних) підприємствах (установах і організаціях) відповідно до чинного законодавства на рівні штатних ревізорів.

Важливо також диференціювати контроль за змістом чи напрямами його здійснення. Відповідно, виділяють фінансовий контроль, банківський, податковий, контроль за виконанням управлінських рішень та ін.

Контроль власника можна поділити: на галузевий (його іноді називають внутрішньосистемний) -- це контроль міністерств, державних комітетів, концернів -- і внутрішньогосподарський (здійснюваний власниками підприємств, бухгалтерською і фінансово-економічною службою підприємств).

Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб під час здійснення ними державного контролю та нагляду забороняються.

Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно й оперативно, додержуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

Суб'єкт господарювання має право на одержання інформації про результати інспектування і перевірок його діяльності не пізніш як через тридцять днів після їх закінчення, якщо інше не передбачено законом. Дії та рішення державних органів контролю та нагляду, а також їх посадових осіб, які проводили інспектування і перевірку, можуть бути оскаржені суб'єктом господарювання в установленому законодавством порядку.

За періодичністю здійснення контроль поділяється на попередній, поточний і наступний (заключний).

Попередній контроль здійснюється до виконання господарської операції з метою запобігання незаконним діям, неефективному використанню коштів і прийняттю необґрунтованих рішень. Він застосовується переважно на стадії погодження і затвердження кошторисів, договорів, під час підписання розпорядчих і виконавчих документів на здійснення господарських операцій. Перед тим як виписати видатковий касовий ордер на видачу підзвітної суми, бухгалтерія підприємства перевіряє наявність грошей, доцільність витрат, відповідність їх потребам за нормами тощо, тому можна казати, що попередній контроль повинен носити профілактичний характер. Деякі автори пов'язують дії попереднього контролю з проміжком часу між прийняттям рішення і настанням терміну його виконання. У зв'язку з цим вони вважають, що такого проміжку часу може взагалі не бути, а отже, попередній контроль не завжди є обов'язковим.

Поточний контроль має оперативний характер і здійснюється в процесі виконання господарських операцій. Поточний контроль покладається в основному на служби внутрішньогосподарського контролю. Його завдання -- оперативне виявлення і своєчасне припинення порушень і відхилень, що виникли в процесі виконання господарських операцій і виробничих завдань. Наприклад, товар може бути виданий покупцю після попередньої оплати, здійсненої через банк. Тим самим підприємство перевіряє законність господарських операцій, раціональність витрачання коштів, матеріальних цінностей, запобігає випадкам безгосподарності й зловживань.

Наступний контроль здійснюється після завершення господарських операцій, коли закінчився визначений звітний період. Його мета -- встановити правильність, законність і економічну доцільність здійснених господарських операцій, виявити вади в роботі підприємства, факти безгосподарності й крадіжок. За його результатами розробляються заходи щодо ліквідації виявлених вад і усунення причин та умов їх виникнення. Одним із недоліків наступного контролю в умовах централізованої системи управління є постійне збільшення звітних показників для вищих органів, вирішення дрібних питань у централізованому порядку, що надає наступному контролю паперового характеру.

За інформаційним забезпеченням розрізняють документальний і фактичний контроль.

Документальний контроль полягає в установленні суті і достовірності господарської операції за даними первинної документації, облікових регістрів і звітності, в яких вона була відображена в бухгалтерському, оперативному й статистичному обліку.

Фактичний контроль полягає в установленні реального (справжнього) стану об'єкта за допомогою зважування, вимірювання, лабораторних аналізів тощо. До об'єктів фактичного контролю відносять: гроші готівкою в касі, основні засоби, нематеріальні активи, готову продукцію. Фактичний і документальний контроль взаємопов'язані, а тому сукупне їх застосування дає змогу встановити справжній стан об'єктів, розробити заходи щодо усунення недоліків.

У теорії провадження контролю виділяють і інші -- особливі види контролю, які включають:

Слідство -- форма контролю, яка застосовується судово-слідчими органами для встановлення точної суми заподіяної шкоди і винних осіб. Результати слідства оформляються протоколами і постановами.

Лічильна перевірка звітності є сукупністю спеціальних прийомів контролю її достовірності. Це одна з форм наступного контролю, яка здійснюється фінансовими органами, що контролюють розрахунки підприємств з бюджетом щодо платежів із прибутків (доходів). Достовірність звітних даних підлягає перевірці, крім того, статистичними і банківськими органами, працівниками облікового, фінансового і контрольно-ревізійного апарату вищих органів під час приймання звітності, ревізій, тематичних перевірок і аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства. При цьому важливо перевірити достовірність вихідної облікової інформації виробничих одиниць та інших підрозділів, на підставі якої потім формуються зведені звітні показники по підприємству в цілому. Лічильна перевірка включає елементи як технічної (формальної) перевірки, так і контролю по суті.

Господарський спір -- це спосіб виявлення дотримання законності й забезпечення законних прав у господарських взаємовідносинах підприємств. Господарські спори між підприємствами вирішуються господарським судом. Правильність вирішення господарських спорів підприємств багато важить у забезпеченні державної дисципліни та виконанні договірних зобов'язань. Результати розгляду господарських спорів оформляються рішеннями й постановами.

Обстеження -- ознайомлення зі станом підконтрольного об'єкта на місці, зокрема, зі станом складського господарства, використанням виробничих потужностей, охороною праці й технікою безпеки. Виявляють при цьому позитивні й негативні сторони діяльності підприємства. Результати обстеження оформляються доповідними записками, довідками, висновками, пропозиціями.

Перелічені форми контролю використовуються в роботі перевірних служб не ізольовано, а в поєднанні, що суттєво підвищує дієвість фінансового контролю. Отже, зміст контролю втілюється в його формах.

1.3 Субєкти зовнішнього контролю та їх характеристика

За органами, що здійснюють фінансовий контроль, фінансовий контроль в Україні поділяється на державний, контроль органів місцевого самоврядування, незалежний (аудиторський) і контроль власника.

Державний контроль в Україні згідно з чинним законодавством здійснюють у міру необхідності та в межах своєї компетенції різноманітні органи державного управління України та підвідомчі їм організації: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні ради, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад (їхні місцеві фінансові управління), Національний банк України, Міністерство фінансів України, Державна фінансова інспекція, Державна митна служба України, Державне казначейство України, Державна податкова служба України, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, Фонд державного майна України, Агентство з питань банкрутства, служби галузевого контролю. Можливий також поділ даних оргнів на органи зовнішнього державного фінансового контролю (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві ради) та внутрішнього державного фінансового контролю. Внутрішній державний фінансовий контроль здійснюється в системі виконавчої влади спеціально створеними для цього органами, які не є частиною організаційної структури підконтрольних об'єктів. Спеціалізовані органи контролю: Державний комітет України зі стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України), Державний митний комітет України, Державний комітет України у справах захисту прав споживачів (Держспоживзахист), Державна інспекція України з контролю за цінами, Державна автомобільна інспекція, Державна пожежна інспекція, Державна санітарна інспекція та ін.

Контроль органів місцевого самоврядування здійснюють органи місцевого самоврядування на місцях відповідно до покладених на них повноважень.

Незалежний (аудиторський) контроль (як різновид зовнішнього контролю) здійснюється на договірних платних засадах під час перевірки достовірності звітних даних, балансів і водночас надає консультаційні послуги з питань обліку, фінансів, економіки тощо. Такий контроль призначений здебільшого для об'єктів недержавного сектору економіки.

Усі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Основними органами, які мають право здійснення контролю в межах своєї компетенції є:

-- органи і посадові особи податкової служби

-- органи і посадові особи держфінінспекції органи і посадові особи Державної служби з боротьби з економічною злочинністю МВС України

-- органи і посадові особи санітарно-епідеміологічної служби

-- органи і посадові особи Державної пожежної охорони (Закон України «Про пожежну безпеку» 17.12.1993);

-- органи і посадові особи Державного комітету з нагляду за охороною праці;

-- органи і посадові особи служби у справах захисту прав споживачів та ін.

У певних випадках господарська діяльність потребує попереднього проведення екологічної експертизи відповідно до Закону України «Про екологічну експертизу» від 09.02.1995.

Існують спеціалізовані установи щодо контролю якості різних видів продукції, наприклад, ліків (Закон України «Про лікарські засоби» від 04.04.1996), харчових продуктів (Закон України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» від 23.12.1997) та ін.

Держава зобов'язує суб'єктів господарювання вести бухгалтерський облік та звітність відповідно до вимог, установлених законодавством (Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999).

1.4 Правові засади здійснення державного контролю в Україні

Конституція України гарантує кожному право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Право без обмежень здійснювати діяльність, яка не заборонена законодавством і не суперечить йому, становить один із визначальних принципів господарювання. При цьому, держава, відповідно до статті 42 Конституції України, захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт.

Основною метою, з якою здійснюється контроль та нагляд з боку держави за господарською діяльністю, є захист життя і здоров'я людини, навколишнього природного середовища. При чому, тим контроль ефективніше досягає своєї мети, чим досконаліший, прозоріший та зрозуміліший для всіх порядок його здійснення.

Однією з першочергових проблем державного нагляду та контролю в Україні є недосконалість нормативно-правової бази. Головним недоліком чинного законодавства у сфері державного нагляду та контролю за господарською діяльністю є те, що правове регулювання цих відносин значною мірою здійснюється за допомогою відомчих та інших підзаконних актів. Для багатьох контролюючих органів закони визначають лише повноваження, а підстави та спосіб здійснення контрольної діяльності прописується у підзаконних актах.

Господарський кодекс України окреслив правову площину, у якій можуть бути визначені контролюючі органи та їх повноваження.

Важливим кроком стало прийняття 5 квітня 2007 року Верховною Радою Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон), який визначає правові та організаційні засади здійснення державного нагляду (контролю).

Закон є рамковим, встановлює загальні принципи і правила проведення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та регулює порядок проведення заходів державного нагляду (контролю), забезпечуючи цим самим можливість контролюючим органам працювати ефективно та результативно в рамках існуючої правової бази.

Дія Закону поширюється на всіх суб'єктів господарюванням та на всі державні органи, які здійснюють перевірки. Виняток становлять ті сфери господарювання, які визначені статтею 2 Закону.

Контроль за діяльністю, яка не підпадає під дію Закону, регламентується профільним законодавством. До таких виключень Закон відносить валютний контроль, митний контроль на кордоні, контроль за дотриманням бюджетного законодавства та використанням державного та комунального майна, банківський та страховий нагляд, ринок фінансових послуг, контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, оперативно-розшукову діяльність, дізнання, прокурорський нагляд, досудове слідство і правосуддя, державний нагляд за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки.

Законом визначено два типи заходів державного нагляду (контролю) - плановий та позаплановий, які можуть відрізнятися за видами (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо). При чому, Законом встановлені єдині граничні терміни тривалості проведення планових та позапланових заходів.

Одним із головних надбань Закону є те, що державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності має здійснюватися залежно від ступеня її ризику, тобто імовірності виникнення внаслідок діяльності суб'єкта господарювання негативних наслідків для здоров'я людей та безпеки навколишнього середовища.

Відповідно до положень Закону з метою оптимального розподілу та використання ресурсів органів державного нагляду (контролю) та запобігання порушенню вимог законодавства орган державного нагляду (контролю) повинен визначити критерії віднесення суб'єктів господарювання до трьох груп ризику з огляду на його ступінь: високий, середній чи незначний.

Залежно від групи ризику має бути встановлена періодичність проведення заходів державного нагляду (контролю). Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності і періодичність проведення планових заходів, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням органу державного нагляду (контролю).

Система перевірки господарюючих суб'єктів, що ґрунтується на аналізі ризиків, пов'язаних з їх господарською діяльністю, закріплена Законом, безперечно є кращою альтернативою системи перевірок, яка передбачає постійний контроль та збір і аналізування великої кількості інформації.

Законом запроваджено прозорий порядок здійснення державного нагляду (контролю), відповідно до якого плановий або позаплановий захід може бути здійснений за умови видання органом державного нагляду (контролю) належних визначених Законом розпорядчих документів, а саме: наказу на проведення заходу та оформленого відповідним чином посвідчення (направлення), в якому зазначається зокрема номер і дата наказу, на виконання якого проводиться захід; дати початку та закінчення заходу; перелік посадових осіб, які беруть участь у заході тощо.

Значну увагу у Законі приділено захисту прав суб'єктів господарювання, господарська діяльність яких перевіряється. Метою такого захисту є недопущення незаконного втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними держаного нагляду (контролю). Так, суб'єкт господарювання може відмовити представникові перевіряючого органу у здійсненні планового або позапланового заходу в тому разі, якщо керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі не пред'явлено належним чином оформленого посвідчення та службового посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю).

Також, з метою захисту своїх прав суб'єкти господарювання, діяльність яких перевіряється, мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо-, відеотехніки та залучати в ході здійснення заходів державного нагляду (контролю) третіх осіб - як юридичних, так і фізичних (адвокатів, аудиторів, членів громадських організацій тощо). Причому, встановлено, що присутність керівника чи заступника керівника або уповноваженої особи суб'єкта господарювання при здійсненні органом державного нагляду (контролю) планового або позапланового заходу обов'язкова.

До того ж Законом передбачено - якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого відповідно до закону, або норми різних законів чи нормативно-правових актів допускають неоднозначне множинне трактування прав та обов'язків суб'єктів господарювання або органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб, що дозволяє приймати рішення як на користь суб'єкта господарювання, так і на користь органу державного нагляду (контролю), то рішення повинно прийматися на користь суб'єкта господарювання.

Крім того, введено заборону щодо здійснення посадовою особою органу державного нагляду (контролю) перевірки суб'єкта господарювання, з яким (або із службовими особами яких) посадова особа перебуває у родинних стосунках. Такі заходи очевидно введені для запобігання корупційним схемам, забезпечення рівності усіх господарюючих суб'єктів перед контролюючими органами, об'єктивності та неупередженості здійснення заходів державного нагляду (контролю).

Важливим аспектом Закону є також розв'язання питання про впорядкування процедури відбору зразків продукції та проведення експертизи їх якості. Зокрема, передбачається, що витрати, пов'язані з відбором та доставкою зразків продукції до місця здійснення експертизи, фінансуються за рахунок органу державного нагляду (контролю). Суб'єкт господарювання зобов'язаний відшкодувати органові державного нагляду (контролю) витрати за здійснення експертизи тільки у разі підтвердження результатами експертизи факту порушення ним вимог законодавства.

З метою підвищення відповідальності посадових осіб органів державного нагляду (контролю), крім адміністративної відповідальності за здійснення неправомірних дій, передбачено також їх дисциплінарну відповідальність, а саме: позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років за повторне вчинення посадовою особою органу державного нагляду (контролю) дій, що призвели до зупинення господарської діяльності.

2. Державний фінансовий контроль в Україні

У цій лекції ми дамо характеристику основним положень ЗУ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.93 № 2939-12 - Цей закон потрібно самостійно опрацювати _ видрукувати, законспектувати і т.п. та Положення про Державну фінансову інспекцію

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. N 310

України, яке наведене нижче

ПОЛОЖЕННЯ про Державну фінансову інспекцію України

1. Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

2. Держфінінспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

3. Основними завданнями Держфінінспекції є:

1) реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю;

2) внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначеній сфері.

4. Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань:

1) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністрові фінансів;

2) здійснює державний фінансовий контроль за:

використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектора економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів;

дотриманням законодавства про державні закупівлі;

діяльністю суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, ухваленим на підставі клопотання слідчого, прокурора для забезпечення розслідування під час кримінального провадження;

3) здійснює контроль за:

виконанням функцій з управління об'єктами державної власності;

цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів;

цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), отриманих під державні (місцеві) гарантії;

складенням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету;

станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів;

усуненням виявлених недоліків і порушень;

4) забезпечує участь представників Держфінінспекції в ревізійних комісіях господарських організацій, у яких корпоративні права держави перевищують 50 відсотків статутного капіталу;

5) вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме:

вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства;

звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів;

проводить аналіз стану дотримання фінансової дисципліни та про його результати повідомляє органам виконавчої влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування;

готує і подає до відповідних державних органів пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому;

здійснює контроль за виконанням вимог і пропозицій, поданих Держфінінспекцією та її територіальними органами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування за результатами державного фінансового контролю, та інформує про це Кабінет Міністрів України і Мінфін;

застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає стягнення до осіб, винних у порушенні законодавства;

передає правоохоронним органам матеріали ревізій, перевірок державних закупівель у разі встановлення порушень законодавства, що передбачають кримінальну відповідальність або містять ознаки корупційних діянь;

6) здійснює розгляд листів, заяв і скарг про факти порушення законодавства з фінансових питань, вживає згідно із законодавством відповідних заходів для їх усунення;

7) подає щомісяця Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України і Мінфіну звіти про узагальнені результати контролю за дотриманням бюджетного законодавства;

8) отримує та аналізує звітність про результати діяльності підрозділів внутрішнього аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

9) здійснює управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Держфінінспекції;

10) інформує громадськість про свою діяльність та про стан реалізації державної політики у визначеній сфері;

11) здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Держфінінспекції, її територіальних органів;

12) здійснює інші повноваження, визначені законом.

5. Держфінінспекція з метою організації своєї діяльності:

1) забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх реалізацією в апараті Держфінінспекції, її територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери її управління;

2) здійснює добір кадрів в апарат Держфінінспекції та на керівні посади в її територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери її управління, формує кадровий резерв на відповідні посади, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і працівників апарату Держфінінспекції та її територіальних органів;

3) контролює діяльність територіальних органів Держфінінспекції;

4) організовує планово-фінансову роботу в апараті Держфінінспекції, її територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери її управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку;

5) забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, виконання завдань з мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави;

6) організовує ведення діловодства та архівне зберігання документів відповідно до встановлених правил.

6. Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право:

1) залучати в установленому порядку вчених і фахівців, працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, державних фондів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій за погодженням з їх керівниками до виконання окремих робіт, а також для проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок;

2) отримувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців, а також громадян та їх об'єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на Держфінінспекцію та її територіальні органи завдань;

3) скликати наради, утворювати комісії та робочі групи, проводити наукові конференції, семінари з питань, що належать до її компетенції;

4) користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв'язку та іншими технічними засобами;

5) здійснювати державний фінансовий контроль шляхом проведення:

інспектування у формі планових та позапланових ревізій певного комплексу чи окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій;

державного фінансового аудиту;

перевірки державних закупівель;

6) перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси та інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур закупівель, проводити перевірку фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устатковання тощо);

7) безперешкодного доступу в ході державного фінансового контролю на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення, що належать підприємствам, установам та організаціям, що контролюються;

8) вимагати від керівників підконтрольних установ проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків;

9) отримувати від службових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, що контролюються, письмові пояснення з питань, які виникають під час здійснення державного фінансового контролю;

10) вилучати під час проведення ревізії у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про порушення, а на підставі рішення суду вилучати до закінчення ревізії в установленому порядку оригінали зазначених документів;

11) отримувати від Національного банку і його установ, інших банків та кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції та залишки коштів на рахунках об'єктів, що контролюються, а від інших підприємств та організацій, у тому числі недержавної форми власності, що мали правові відносини із зазначеними об'єктами, - довідки і копії документів про операції і розрахунки з підприємствами, установами та організаціями;

12) звертатися в установленому порядку за наявності відповідних міжнародних договорів до контролюючих чи правоохоронних органів іноземних держав за додатковою інформацією про порушення фінансової дисципліни на підприємствах, в установах та організаціях;

13) проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється;

14) ініціювати проведення перевірок робочими групами центральних органів виконавчої влади;

15) пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства;

16) призупиняти в межах повноважень, передбачених законом, бюджетні асигнування, зупиняти операції з бюджетними коштами в установленому законодавством порядку, а також застосовувати та ініціювати застосування відповідно до закону інших заходів впливу в разі виявлення порушень законодавства;

17) вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені під час проведення ревізій приховані, занижені валютні та інші платежі, порушувати перед відповідними державними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування у разі, коли отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням законодавства;

18) порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства;

19) накладати у випадках, передбачених законом, адміністративні стягнення;

20) порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях;

21) у разі виявлення збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

7. Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

8. Держфінінспекція під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, громадськими спілками, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, профспілками та організаціями роботодавців, а також підприємствами, установами та організаціями.

9. Держфінінспекція в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінфіну видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

10. Держфінінспекцію очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра фінансів.

11. Голова Держфінінспекції:

1) очолює Держфінінспекцію, здійснює керівництво її діяльністю, представляє Держфінінспекцію у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями в Україні та за її межами;

2) вносить на розгляд Міністра фінансів пропозиції щодо забезпечення формування державної політики у сфері державного фінансового контролю та розроблені Держфінінспекцією проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, а також визначає позицію щодо проектів, розробниками яких є інші міністерства;

3) вносить на розгляд Міністра фінансів проекти нормативно-правових актів Мінфіну з питань, що належать до компетенції Держфінінспекції;

4) в межах повноважень, передбачених законом, організовує та контролює виконання в апараті Держфінінспекції та її територіальних органах Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Мінфіну з питань, що належать до сфери діяльності Держфінінспекції;

5) подає Міністрові фінансів для затвердження плани роботи Держфінінспекції;

6) звітує перед Міністром фінансів про виконання планів роботи Держфінінспекції та покладених на неї завдань, про усунення порушень і недоліків, виявлених під час проведення перевірок діяльності Держфінінспекції, її територіальних органів, а також про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях;

7) подає на розгляд Міністра фінансів пропозиції щодо призначення на посаду та звільнення з посади своїх заступників;

8) призначає на посаду за погодженням з Міністром фінансів та головами відповідних місцевих державних адміністрацій, звільняє з посади за погодженням з Міністром фінансів керівників територіальних органів Держфінінспекції;

9) призначає на посаду за погодженням з Міністром фінансів та звільняє з посади заступників керівників територіальних органів Держфінінспекції;

10) забезпечує взаємодію Держфінінспекції з визначеним Міністром фінансів структурним підрозділом Мінфіну;

11) забезпечує дотримання встановленого Міністром фінансів порядку обміну інформацією між Мінфіном та Держфінінспекцією та вчасність її подання;

12) призначає на посаду та звільняє з посади за погодженням з Міністром фінансів керівників і заступників керівників самостійних структурних підрозділів апарату Держфінінспекції, призначає на посаду та звільняє з посади інших державних службовців і працівників апарату Держфінінспекції;

13) затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату Держфінінспекції;

14) забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням в апараті Держфінінспекції;

15) розподіляє обов'язки між своїми заступниками;

16) вирішує в установленому порядку питання щодо заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців і працівників апарату Держфінінспекції, присвоює їм ранги державних службовців;

17) вносить в установленому порядку подання щодо представлення державних службовців і працівників апарату Держфінінспекції до відзначення державними нагородами;

18) затверджує штатний розпис та кошторис територіальних органів Держфінінспекції;

19) забезпечує виконання наказів та доручень Міністра фінансів з питань, що належать до сфери діяльності Держфінінспекції;

20) приймає рішення про утворення, реорганізацію та ліквідацію підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держфінінспекції, затверджує їх положення (статути), укладає і розриває контракти з керівниками таких підприємств, установ та організацій;

21) утворює комісії, робочі та експертні групи;

22) скликає та проводить наради з питань, що належать до його компетенції;

23) підписує накази Держфінінспекції;

24) дає в межах повноважень, передбачених законом, доручення, обов'язкові для виконання державними службовцями і працівниками апарату Держфінінспекції та її територіальних органів;

25) здійснює інші повноваження, визначені законом.

12. Голова Держфінінспекції має двох заступників, у тому числі одного першого, які призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра фінансів.

13. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Держфінінспекції, обговорення найважливіших напрямів її діяльності у Держфінінспекції може утворюватися колегія.

Рішення колегії можуть бути реалізовані шляхом видання відповідного наказу.

Для розгляду наукових рекомендацій та проведення фахових консультацій з основних питань діяльності у Держфінінспекції можуть утворюватися інші постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи.

Рішення про утворення чи ліквідацію колегії, інших постійних або тимчасових консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, їх кількісний та персональний склад, положення про них затверджує Голова Держфінінспекції.

14. Граничну чисельність державних службовців і працівників Держфінінспекції затверджує Кабінет Міністрів України.

Структуру апарату Держфінінспекції затверджує Голова Держфінінспекції за погодженням з Міністром фінансів.

Штатний розпис, кошторис апарату Держфінінспекції затверджує Голова Держфінінспекції за погодженням з Мінфіном.

15. Держфінінспекція є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Размещено на Allbest.ru

...