Облік внесення запасів до статутного капіталу підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Облік внесення запасів до статутного капіталу підприємства

План

Вступ

1. Поняття статутного капіталу

2. Теоретичні аспекти обліку запасів

3. Особливості внесення запасів до статутного капіталу підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Без капіталу неможливо почати бізнес, адже навіть найменше підприємство вимагає певної суми, щоби зареєструвати його в органах виконавчої влади, відкрити рахунок в банку, виготовити печатку і штампи, придбати необоротні та оборотні активи, найняти робочу силу тощо. Для цього треба авансувати гроші, які використовуються на різні платежі, а частина вноситься на поточний рахунок в банку.

При створенні підприємства інвестується капітал у придбання майна (матеріальних цінностей, основних засобів, необоротних і нематеріальних активів) та фінансові ресурси, які в сукупності становлять статутний капітал.

В процесі функціонування господарської одиниці (підприємства) виникає необхідність внесення у статутний капітал запасів. Такі операції повинні бути певним чином відображені у бухгалтерському обліку.

Метою даної роботи є аналіз обліку внесення запасів до статутного капіталу підприємства.

Актуальність даної роботи представлена тим, що бухгалтерські працівники під час внесення запасів до статутного капіталу керуються певними правилами, які вказані в Положеннях (Стандартах) бухгалтерського обліку і є законодавчо встановленими. Висвітлення даної теми сприяє поглибленню знань в галузі бухгалтерського обліку. Також дослідження даної теми є вкрай необхідне для студентів економічних спеціальностей, оскільки позволяє в майбутньому бути свідомими працівниками з широким спектром навичок і вмінь.

Об'єктом дослідження виступає фінансова документація підприємств.

Предметом дослідження є статутний капітал підприємства та порядок внесення змін до нього.

1. Поняття статутного капіталу

При організації підприємства формується первісне й основне джерело капіталу - внесок засновників у статутний капітал.

Відповідно до П(С) БО 2 у статті балансу "Статутний капітал" наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства. Підприємства, для яких не передбачена фіксована сума статутного капіталу, відображають у цій статті суму фактичного внеску власників до статутного капіталу підприємства.

Тобто, статутний капітал це вартісна оцінка внесків, спочатку інвестованих у підприємство його засновниками (учасниками). Це не весь капітал підприємства, а лише та його частина, яка авансована його власниками та вказана в установчих документах. Бухгалтерський показник статутного капіталу відображає загальну вартість активів, що будуть отримані або вже отримані підприємством як внески (внесків) власників (засновників і учасників) у його капітал.

Статутний капітал, будучи майновою основою діяльності підприємства, визначає частку кожного учасника в управлінні підприємством, у чистому прибутку, а також гарантує дотримання інтересів його кредиторів. Розмір частки у статутному фонді (капіталі) впливає на розмір корпоративних прав. Згідно ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Документальне фіксування і державна реєстрація загальної вартості і складових майна, переданого у власність підприємства, є обов'язковими для визначення категорії статутного капіталу такого підприємства. Іншими словами, загальна вартість переданого підприємству майна тільки тоді буде вважатися статутним капіталом, коли таке майно і його вартість визначені як внесок у статутний фонд в установчому документі такого підприємства (статуті, установчому (засновницькому) договорі або меморандумі) і вартість такого внеску зареєстрована при державній реєстрації підприємства або реєстрації змін у його установчий документ.

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з дня реєстрації підприємства в державному реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності і закінчується днем вибуття підприємства з державного реєстру (внаслідок припинення діяльності, банкрутства тощо).

Згідно із Законом України "Про господарський кодекс України" акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Статутний фонд акціонерного товариства не може бути меншим від суми, еквівалентної на момент його створення розміру, встановленому чинним законодавством України.

Загальне правило щодо статутного капіталу полягає в тому, що мінімальний розмір статутного капіталу акціонерних товариств має становити 1250 мінімальних заробітних плат, і ця вимога поширюється в Україні однаково на публічні і приватні акціонерні товариства. Друга Директива дозволяє не поширювати вимогу про мінімальний розмір статутного капіталу на приватні товариства, і чимало європейських країн скористувалися цією можливістю.

Підвищені вимоги до мінімального розміру статутного капіталу на момент державної реєстрації юридичної особи застосовуються для деяких категорій товариств:

ѕ для фінансових компаній - 3/5 млн грн;

ѕ страхові компанії - 1 млн євро (1.5 млн євро для страховиків життя);

ѕ банки - 120 млн грн.

Приклад.

08.06.2012 р. засновниками отримано свідоцтво про державну реєстрацію відкритого акціонерного товариства "Жайворон" із статутним капіталом 900 000 грн. Прийнято рішення про випуск 200 000 простих іменних акцій номінальною вартістю 1грн кожна.

З 21.06.2012 р. оголошено підписку на акції. Названі операції будуть відображені в бухгалтерському обліку таким чином:

Дебет рахунка 46 "Неоплачений капітал" 900000 грн

Кредит рахунка 40 "Статутний капітал"

2. Теоретичні аспекти обліку запасів

Склад запасів, їх оцінка та порядок відображення у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" (далі -- Положення (стандарт) 9), яке було затверджене наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999 року.

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі -- підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Норми Положення (стандарту) 9 не розповсюджуються на:

- незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов'язані з ними;

- фінансові активи;

- поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за справедливою вартістю відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 "Біологічні активи", корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації відповідно до інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Згідно Положення (стандарту) 9 запаси -- це активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

- сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

- незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

- готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

- малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

- поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за Положенням (стандарту) 9, а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання..

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид). Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

3. Особливості внесення запасів до статутного капіталу підприємства

Одним з можливих джерел надходження виробничих запасів на підприємство є їх внесення до статутного капіталу засновниками підприємства. Порядок бухгалтерського обліку таких операцій має ряд особливостей, які будуть розглянуті нижче.

При здійсненні фінансового обліку надходження запасів необхідно керуватися вимогами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999 р. (далі - П(С)БО 9), яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Відповідно до П(С)БО 9 придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. При цьому первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням наступних витрат:

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно- заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць;

- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, придатному для використання у запланованих цілях (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів). інвестований засновник вартість запас

Визначення терміну "справедлива вартість" наведено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 19 "Об'єднання підприємств", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 163 від 07.07.1999 р. (далі - П(С)БО 19). Відповідно до нього справедлива вартість - це сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами.

При визначенні справедливої вартості запасів підприємство може використовувати дані про:

а) останню ринкову ціну операцій з відповідними запасами (за умови відсутності суттєвих негативних змін в технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє підприємство);

б) ринкові ціни на подібні активи, скориговані з урахуванням індивідуальних характеристик, особливостей або ступеня незавершеного виробництва, для якого визначається справедлива вартість;

в) додаткові показники, які характеризують рівень цін на запаси.

Порядок визначення справедливої вартості деяких ідентифікованих активів наведено у додатку до П(С)БО 19, зокрема, для матеріалів - це відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання). Таким чином, можна вважати, що справедлива вартість - це ринкова вартість виробничих запасів, тобто вона визначається на рівні ринкових цін обмінюваних активів, які існують на дату зарахування активів на баланс підприємства.

Отримання запасів як внесок до статутного капіталу оформлюється прибутковим ордером (форма М-4), або актом про приймання матеріалів (форма М-7), або товарно-транспортною накладною (форма № 1-ТН) тощо.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 р. надходження запасів від засновників до статутного капіталу відображується наступними чином.

При реєстрації статутного капіталу відповідно до установчих документів його розмір відображається на рахунку 40 "Статутний капітал", а заборгованість засновників з внесків до статутного капіталу - на рахунку 46 "Неоплачений капітал". При цьому в обліку складається наступна кореспонденція рахунків:

Дебет рахунку 46 "Неоплачений капітал"

Кредит рахунку 40 "Статутний капітал".

Оприбуткування виробничих запасів отриманих, як погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу відображається записом:

Дебет рахунку 20 "Виробничі запаси"

Кредит рахунку 46 "Неоплачений капітал".

Інші витрати, пов'язані з надходженням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях, відображаються за дебетом рахунку 20 "Виробничі запаси" та кредитом рахунків 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" тощо.

Необхідно зазначити, що з метою оподаткування податком на додану вартість (ПДВ) передача запасів до статутного фонду юридичної особи в обмін на емітовані нею корпоративні права є об'єктом оподаткування ПДВ за ставкою 20%. У свою чергу отримувач таких запасів від засновника-платника ПДВ має право на податковий кредит, якщо запаси призначаються для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника ПДВ. Для відображення податкового кредиту з ПДВ робиться бухгалтерське проведення:

Дебет рахунку 641 "Розрахунки за податками", аналітичний рахунок "Розрахунки за податком на додану вартість".

Кредит рахунку 46 "Неоплачений капітал".

Що ж стосується податку на прибуток, то згідно з п. 4.2.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР (далі - Закон про прибуток) суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи не включаються до складу валового доходу.

Висновки

Статутний капітал - зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з дня реєстрації підприємства в державному реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності і закінчується днем вибуття підприємства з державного реєстру (внаслідок припинення діяльності, банкрутства тощо).

Запаси - це ті матеріальні активи, які можуть в майбутньому принести підприємству прибуток.

Ситуації, коли належить відобразити внески запасів до статутного капіталу підприємства трапляються доволі часто і регламентовані П(С)БО.

Згідно з П(С)БО 9 "Запаси", первісною вартістю запасів, внесених до статутного капіталу підприємства, є узгоджена засновниками (учасниками підприємства) їхня справедлива вартість, під якою розуміється сума, за якою може бути здійснено обмін активу або оплата зобов'язань в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Порядок визначення справедливої вартості окремого виду запасів підприємство встановлює самостійно. Щодо запасів, внесених до статутного капіталу підприємства, справедливою вартістю може бути вартість, яка зафіксована в установчих документах.

В бухгалтерському обліку надходження запасів від засновників в рахунок їх внеску до статутного капіталу буде відображено записом:

Дебет 20 "Виробничі запаси"

Дебет 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети"

Дебет 28 "Товари"

Кредит 46 "Неоплачений капітал"

Список використаної літератури

1. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності „Облік і аудит" вищих навчальних закладів. -- 2-ге вид., перероб. і доп. -- Житомир: ПП „Рута", 2002. -672с.

2. Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках. Навч.посібник: 3-те вид., - К.: А.С.К., 2000. - 504с.

3. Грабова Р. Є. Енциклопедія бухгалтерського обліку. - К.: Галицькі контракти, 2004.- 832с.

4. П(С)БО 16 "Витрати" - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. № 318.

5. П(С)БО 9 "Запаси" - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Запаси", затверджене наказом Мінфіну України від 20.10.99 р. № 246.

Размещено на Allbest.ru