Методи і моделі прийняття рішень в аналізі та аудиті

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ «Методи і моделі прийняття рішень в аналізі та аудиті»

Красноармійськ, 2016



1. СУТНІСТЬ, ПРИНЦИПИ І ВИМОГИ ДО УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

1.1 Принципи управління як основа управлінських рішень

Важливе значення в досягненні цілей підприємства мають принципи управління, що використовуються управлінським апаратом. В принципах управління узагальнені як закони і закономірності, так і досвід управління. Вони визначають спосіб діяльності, взаємодії і виступають правилами, нормами управлінської діяльності. Принципи управління виникли на основі загальних законів і відображають відносини, згідно яких повинна створюватись, функціонувати і розвиватися система управління.

Процес управління за прийняттям управлінських рішень містить цикл розробки, прийняття і реалізація управлінського рішення, що починається з появою стимулу, тобто з деякої події, яка показує на виникнення ситуації,що потребує прийняття рішення на основі особистого суб'єктивного досвіду і об'єктивних даних, акумульованих у різних довідково-інформаційних фондах і документах організації. Керівник формує першу концепцію майбутнього рішення. управління ієрархія контроль

Організація процесу управління -складається з процесу формування та переформування керуючих систем і процесів організації праці керуючих працівників. При цьому необхідно враховувати відповідність: організаційної структури фінансовій, рівень механізації і автоматизації системи управління, тривалість періоду прийняття рішень.

В основу формування і прийняття рішень покладено принципи. Ігнорування принципів управління може створити ситуацію, яка в кінцевому результаті призведе до невдач в управлінській діяльності. Саме тому, знання і застосування принципів в практичній діяльності є важливішою умовою ефективного управління.

Основний принцип управління - забезпечення прибутковості бізнесу, розвитку підприємництва і максимальне задоволення потреб трудового колективу підприємства.

Принципи раціонального управління були сформовані основоположниками наукового менеджменту - Ф. Тейлором, Г. Емерсоном та А. Файолем.

Не дивлячись на різні підходи наукових шкіл, в основі процесу прийняття рішень щодо управління підприємством лежать чотири принципи, ігнорування яких (повне або часткове) може призвести до помилкових рішень і незадовільних результатів.

Перший принцип - це принцип організаційної відповідальності. Форма організації повинна бути пристосована до безперебійного здійснення зв'язків, що полегшує як процес прийняття рішень, так і контроль за їх виконанням. Не можна не враховувати і того факту, що повноваження і відповідальність все більше переходять «з рук в руки». Тільки покладаючи на менеджерів відповідальність за результати їх рішення, можна підготувати кращі кадри.

Другий принцип: політика, стратегія і цілі повинні бути настільки чітко сформовані, щоб вони дозволяли приймати рішення загального характеру, що стосуються нових видів діяльності, яка виходить за межі сьогоденних потреб.

Третій принцип потребує мати достатню кількість надійних даних про ситуацію, яка змінюється, необхідну для підтримки ефективних зв'язків між управлінцями вищого рівня і більш низькими рівнями функціонуючих підрозділів підприємства. Дуже важко здійснювати відбір даних таким чином, щоб управлінці вищого рівня мали в своєму розпорядженні тільки ті факти, які їм дійсно необхідні, і не були заповнені фактичними матеріалами, що не відносяться до справи.

Четвертий принцип передбачає гнучкість, без якої можуть залишитись невикористаними потенційні можливості. При ідеальних умовах (наявності точних критеріїв, зрозумілих цілей і повної інформації) потреба в управлінцях, що приймають рішення була б невеликою. ЕОМ могла б відповісти на будь-яке запитання. Нажаль, ми живемо далеко не в ідеальному світі, і постійно існує потреба в кваліфікованих управлінцях, що визначають оптимальний напрям дій організації. По своїй природі перераховані принципи є універсальними, та їх необхідно дотримуватись в управлінській і підприємницькій діяльності.

Дотримання цих принципів дає можливість приймати якісні рішення на всіх рівнях організації.

1.2 Сутність та функціональна наповненість управлінського рішеня

Жодна людина не може не пізнати на практиці процес прийняття рішень Кожен із нас протягом дня приймає їх десятки, а протягом життя - тисячі Деякі з них прості, інші більш складні і вимагають ретельного обдумування Необхідність прийняття рішення пронизує все, що робить керівник будь-якого рівня, формулюючи мету і добиваючись її досягнення Навіть одним із показників діяльності менеджера є його здатність приймати правильні рішення.

Рішення - це відповідна реакція на внутрішні і зовнішні впливи, які спрямовані на розв'язання проблем і максимальне наближення до заданої мети.

Кінцевим продуктом управлінської діяльності, й основою є рішення керівника, тобто вибір ним найкращого варіанту дій із багатьох можливих Реалізація цілей будь-якого організаційного формування забезпечується шляхом прийняття і виконання численних рішень, від якості яких значною мірою залежить ефективність використання ресурсів.

Потреба у прийнятті рішення виникає у зв'язку із зовнішніми обставинами (припис вищої організації, регулювання взаємовідносин з кооперативними підприємствами та організаціями) і внутрішніми (відхилення від заданих параметрів виробництва, виникнення вузьких місць, виявлення резервів, порушення трудової дисципліни, заохочення працівників тощо). Рішення є відповідною реакцією на внутрішні й зовнішні впливи, вони спрямовані на розв'язання проблем і максимальне наближення до заданих цілей.

Рішення - це творчий процес вибору однієї або декількох альтернатив із множини можливих варіантів (планів) дій, спрямованих на досягнення певних цілей.

Рішення є процесом, який реалізується суб'єктом управління і визначає дії, спрямовані на вирішення поставленого завдання в даній фактичній чи запроектованій ситуації. У широкому розумінні рішення розглядається як акт реалізації влади з вибором способу дій у конкретній ситуації. Рішенням визначається, хто і що має здійснити, в які строки, з якими затратами праці і коштів, в якому порядку, при якому розподілі обов'язків, прав і відповідальності, за якої організації контролю, яких результатів слід очікувати.

Управлінське рішення - це сукупний результат творчого процесу суб'єкта та дій колективу об'єкта управління для вирішення конкретної ситуації, що виникла у зв'язку з функціонуванням системи.

Управлінські рішення є соціальним актом, що організовує і спрямовує в певне русло діяльність трудового колективу та виконує роль засобу, який сприяє досягненню мети, поставленої перед підприємством.

У процесі виробничо-фінансової діяльності між суб'єктом і об'єктом управління реалізуються функціональні зв'язки, які виявляються в потоках інформації між керуючої і керованою системами.Цяінформація використовується для здійснення основних функцій управління.

Функції управління - це операції або дії суб'єкта управління. Сукупність цих функцій складає зміст процесу управління.

Функції управління:

Функція Характеристика

Прогнозування Різновид планування, за якого використовується накопичений досвід та припущення з метою передбачення майбутнього. Види прогнозів: економічні, соціальні, політичні, розвитку конкуренції, розвитку науково-технічного прогресу, розвитку технології, розвитку суспільства, розвитку сфер виробництва. Методи прогнозування: неформальні та формальні

Планування Це процес розроблення виробничої програми щодо досягнення кінцевої цілі, встановлення проміжних цілей, визначення й обґрунтування методів і способів діяльності, розподілення ресурсів (матеріальних, фінансових, людських, інформаційних, часових). Планування залежить від цілей стратегії розвитку підприємства. З точки зору залучених ресурсів планування поділяється на: * матеріально-технічне (планування необхідне для виконання виробничих завдань); * фінансове (планування майбутнього прибутку, рентабельності, заробітної плати, тощо); * планування чисельності персоналу; * часове (побудова сітьових графіків); * планування інформаційної архітектури підприємства і її інформаційних ресурсів.

Організація Це впорядкована сукупність підрозділів, які формують рівні управління, їх взаємозв'язки і керівництво ними

Координування Процес встановлення визначеної узгодженості між собою підрозділів підприємства в процесі виробничо-фінансової діяльності щодо досягнення встановленої цілі

Мотивація Процес спонукання персоналу до здійснення виробничо-фінансової діяльності відповідно до виробничої програми підприємства

Регулювання Процес цілеспрямованого впливу на суб'єкт і об'єкт з метою усунення відхилень, недоліків у керованій системі шляхом розроблення і впровадження керуючою системою в практику роботи відповідних заходів, спрямованих на досягнення цілі

Функція Характеристика

Контроль Для оцінки виробничо-фінансової діяльності здійснюється контроль, який формалізується через функції обліку, аналізу та аудиту Управлінські рішення слід розглядати у трьох аспектах:

1) вид діяльності, яка відбувається в керуючій системі й пов'язана з підготовкою, знаходженням, вибором та прийняттям певних варіантів дій (в цьому аспекті управлінські рішення - вид роботи в апараті управління, певний етап процесу управління),

2) варіант впливу керуючої системи на керовану (в такому розумінні управлінське рішення являє собою опис передбачуваного впливу керуючої системи на керовану),

3) організаційно-практична діяльність керівника у керованій системі.

Зміст управлінського рішення розкривається у його функціях.

Усистемі управління господарською діяльністю організацій і підприємств виділяють три основні функції управлінських рішень.

Приймаючи управлінське рішення, необхідно забезпечувати наявність усіх розглянутих функцій Недооцінка ролі будь-якої з них на практиці призводить до нерозуміння цілей та завдань, які поставлені перед конкретними колективами, неузгодженостей в діях, безініціативності, а також порушення трудової дисципліни.

1.3 Види управлінських рішень

Рішення класифікуються за рядом ознак, а саме :

- за функціональним змістом;

- за характером завдань;

- за рівнем ієрархії;

- за характером організації розробки;

- за характером цілей;

- за причиною виникнення;

- за вихідними методами розробки;

- за організаційним оформленням.

За функціональним змістом або щодо загальних функцій менед жменту управлінські рішення можуть бути: планові, організаційні, контролюючі, прогнозуючі. Ці рішення пов'язані з аналогічними функціями управління й спонукають до дії у цих напрямах.

За характером вирішуваних завдань рішення поділяють на: еко номічні, організаційні, технологічні, технічні, екологічні та ін. Най частіше управлінські рішення пов'язані не з одним, а з кількома за вданнями й мають комплексний характер.

За рівнем ієрархії управлінські рішення бувають вищого, серед нього та нижчого рівнів.

Залежно від організації розробки рішень вони можуть бути од ноосібні, колегіальні й колективні, а за характером цілей поточні, тактичні й стратегічні.

За причиною виникнення управлінські рішення поділяють на: ситуаційні (пов'язані з характером обставин), за розпорядженням вищого керівництва, програмні (пов'язані з включенням об'єкта управління до структури програмно-цільових заходів), ініціативні (пов'язані з виявом ініціативи виробництва додаткових видів по слуг чи нових видів кулінарної продукції), епізодичні й періодичні (наприклад, обслуговування непередбачуваних груп туристів).

Важливою класифікаційною ознакою є вихідні методи розробки рішень. До їх числа відносять: графічні (сіткові моделі організації виробництва готельних послуг чи кулінарної продукції ресторанів, графіки виходу на роботу працівників, структурні та технологічні схеми надання послуг та виготовлення продукції), математичні (формалізована уява про співвідношення, пропорції, терміни ре алізації, наявність ресурсів), евристичні (пов'язані з використанням експертних оцінок щодо якості послуг і продукції).

За організаційним оформленням управлінські рішення поділя ють на: орієнтуючі (визначають напрям розвитку), гнучкі (зміню ються відповідно до умов функціонування підприємств), норма тивні (визначають параметри здійснюваних процесів).

У практичній діяльності підприємств усі рішення певним чином взаємопов'язані. Одиничні важливі рішення майже напевне перед бачають прийняття рішень менш значних. При цьому масштабні рішення мають значення для всього підприємства в цілому, а не для окремих структурних підрозділів.

Також управлінські рішення класифікують за такими ознаками.

За роллю в досягненні цілі організації, стратегічні й тактичні.

За часовим горизонтом: прогнозні, планові, оперативні.

За результатами: вірогідні, детерміновані.

За мірою жорсткості: директивні, рекомендувальні, орієнтуючі.

За періодом дії: довгострокові, середньострокові, короткострокові.

За функціональним змістом: організуючі, координуючі, активізуючі, регулюючі, контролюючі.

За широтою охоплення: вибіркові, систематичні, суцільні.

За обґєктами: виробничі, фінансові, кадрові тощо.

За способом прийняття: одноосібні, сумісні, консультативні, парламентські.

За ступінню універсальності: загальні, спеціальні.

За визначеністю: запрограмовані, незапрограмовані.

За наслідками: ризикові, безризикові.

За характером: творчі, стандартні.

Мескон М., Альберт М. і Хедоурі Ф. виділяють організаційні, інтуїтивні та раціональні рішення.

Організаційні рішення - це вибір, який повинен зробити керівник, щоб виконати обовґязки, зумовлені посадою. Мета організаційного рішення - забезпечення руху до поставлених перед організацією завдань.

Організаційні рішення ділять на дві групи:

1)запрограмовані;

2)незапрограмовані.

Запрограмовані рішення - це такі рішення, які однозначно диктуються обставинами, постійно повторюються. Вони пропонують набір стандартних дій: вимагають від керівника інструктажу, сигналу про початок дій, контролю, стимулювання.

Незапрограмовані рішення повґязані з унікальними ситуаціями, пропонують нестандартні дії та вимагають від керівника дослідження проблем, розробки альтернатив, вибір варіантів, навчання підлеглих.

Інтуїтивні рішення ґрунтуються на припущенні, що вони засновані на "шостому почутті" і на тому, що вибір правильний. Вони приймаються за умови, що є досвід роботи і відсутність часу. Недоліком цих рішень є відсутність гарантії успіху.

Адаптаційні рішення базуються на аналогії з минулими успішними діями. Вони приймаються за умови, що є добрі загальні знання, досвід, здоровий глузд. Недоліками такого рішення є те, що здоровий глузд зустрічається рідко, необхідний досвід може бути відсутній, обставини можуть не відповідати тим, які вже були.

Раціональні (аналітичні) рішення ґрунтуються на всесторонньому науковому аналізі, наявності можливостей дослідження проблеми. Недоліком таких рішень можуть бути великі затрати часу та засобів.

Відносно альтернативності рішень потрібно відмітити, що вони можуть бути безальтернативні, бінарні, багатоваріантні та інноваційні. Безальтернативні рішення це такі, які мають лише один варіант дій. Бінарні передбачають два протилежних варіанти дій. Багатоваріантні мають декілька різних варіантів дій, із яких необхідно вибрати оптимальний. Інноваційні штучно складаються із елементів, які підходять і раніше були відкинуті. Так формується принципово новий варіант.

Д.е.н., професор Завадський Й.С. управлінські рішення класифікує за такими ознаками: 1) за функціональними призначеннями - планові, організаційні, регулюючі, активізуючі, контрольні; 2) за характером дій - директивні, нормативні, методичні, рекомендаційні, дозволяючі; 3) за часом дії - стратегічні, технічні й оперативні; 4) за напрямом впливу - внутрішні й зовнішні; 5) за способом прийняття - індивідуальні й колективні; 6) за характером і змістом - творчі, прийняті за аналогією, прийняті автоматично; 7) за ступенем повноти інформації - прийняті в умовах визначеності, невизначеності та ризику; 8) за ступенем ефективності - оптимальні, раціональні; 9) за методами підготовки - креативні, евристичні, репродуктивні.

Рішення можна класифікувати також за обґєктами і субґєктами управління, соціальною значущістю цілей і завдань - залежно від стадії процесу управління, на якій їх приймають, ступеня деталізації вказівок, що в них містяться, обовґязковості виконання, наявності кількісних і якісних характеристик та ін.

Класифікацію рішень слід розглядати як складний логіко-пізнавальний процес, який дає змогу упорядковувати їх і виявляти загальні закономірності та характерні особливості, властиві окремим їх різновидам. Для кожного виду рішень розробляють систему інформації, що орієнтує керівників у підготовці рішень, виборі кращого варіанту і реалізації прийнятого рішення.

1.4 Вимоги, що висуваються до управлінських рішень

Для того, щоб управлінське рішення дозволяло вирішити поставлені завдання, воно повинно відповідати ряду основних вимог:

1) наукова обґрунтованість - передбачає розробку рішень з урахуванням об'єктивних закономірностей розвитку об'єкта управління, які знаходять своє відображення у технічних, економічних, організаційних та інших аспектах діяльності об'єкта управління;

2) цілеспрямованість - зумовлена самим змістом управління і передбачає, що кожне управлінське рішення повинне мати мету, чітко пов'язану із стратегічними планами розвитку об'єкта управління;

3) кількісна чи якісна визначеність -задовольняється встановленням конкретних, виражених у кількісних показниках, результатів реалізації розроблюваного рішення; результати, які не мають кількісного вимірювання, мають бути охарактеризовані якісно;

4) дотримання різних правових норм (правомірність) - будь-яке управлінське рішення повинне випливати з цих норм, не порушувати їх, та виходити з компетенції структурного підрозділу, апарату управління чи посадової особи;

5) оптимальність - зумовлює потребу у кожному конкретному випадку вибору такого варіанта рішення, який відповідав би економічному критерію ефективності господарської діяльності: максимум прибутків при мінімумі витрат;

6) своєчасність - означає, що вони повинні прийматися у момент виникнення проблеми, порушень, відхилень у перебігу господарських процесів. Рішення не може бути прийнятим до цього, а якщо воно приймається із запізненням, то потреба в ньому може відпасти;

7) комплексність та системність - передбачає врахування всіх найважливіших взаємозв'язків та взаємозалежностей у діяльності підприємств;

8) гнучкість- можливість коригування рішення вразі зміни умов функціонування підприємства, а також прояву творчої активності виконавців, раціональної ініціативи, для пошуку більш ефективних шляхів та засобів досягнення поставлених цілей;

9) повнота оформлення - необхідно, щоб форма викладу рішення виключала непорозуміння або, двоїстість у розумінні завдань, поставлених перед працівниками, які мають реалізувати рішення, давала можливість контролювати хід його виконання, вносити корективи, що зумовлюється повнотою оформлення рішення.

Управління завжди здійснюється з метою досягнення довгострокових стратегічних цілей або цілей, розрахованих на короткий період часу. Реалізація цілей будь-якого організаційного формування забезпечується шляхом прийняття і виконання численних рішень, від якості яких значною мірою залежить ефективність використання землі, праці і капіталу. Своєчасно прийняте науково обґрунтоване рішення стимулює виробництво. Рішення слабке, прийняте невчасно (передчасно або із запізненням), знижує результативність праці колективу чи окремих виконавців.

Роздивимось також інші підходи до визнання вимог.

А.Ф.Мельник, О.Ю.Оболенський, А.Ю.Васіна, Л.Ю.Гордієнко, до вимог, які висуваються до управлінських рішень відносять такі, як: усестороння обґрунтованість; своєчасність; необхідна повнота змісту; повноважність (владність); узгодженість з раніше прийнятими рішеннями.

В.Я.Малиновський, зазначає, що головною вимогою до управлінського рішення є чіткість, зрозумілість для виконавців, конкретність та підконтрольність.

М.Г.Чумаченко та Р.І.Заботіна до вимог управлінських рішень відносять такі, як: гнучкість, цілеспрямованість, кількісна і якісна визначеність, наукова обґрунтованість, оптимальність, своєчасність, посилення стимулюючої і виховної функції.

В.О.Козбаненко, серед основних вимог, які висуваються до управлінських рішень відносить дотримання правил юридичної техніки, тобто вимог до їх оформлення, серед яких: ясне визначення застосовуваних понять і термінів; чіткість юридичної мови; чіткість та точність заголовків глав, статей чи пунктів; відсилання до інших статей; правильність позначення державних органів, посадових осіб та інших суб'єктів; наявність необхідних реквізитів (герб, найменування державного органу, номер, дата прийняття (підписання), текст, підпис посадової особи тощо.

Д.М.Бахрах і С.Д.Хазанов, вимоги, які висуваються до управлінських рішень розглядають через призму умов їх ефективності та якості. На думку вчених, якість управлінських рішень є результатом дотримання їх авторами ряду вимог, яким останні повинні відповідати. До таких вимог, вони відносять: доцільність, законність, організаційно-технічні вимоги (культура оформлення, лаконічність, дотримання граматичних норм і правил, структура тощо).

В.М.Манохін виділяє три групи вимог, які висуваються до управлінських рішень: 1) вимоги, які відносяться до розробки і прийняття управлінських рішень; 2) вимоги до вступу їх у дію; 3) вимоги до змісту і форми управлінського рішення.

В.Т.Прохоров та В.Д.Свінцов, вимоги до управлінських рішень також поділяють на три групи, однак критерії такого поділу обирають інші: 1) вимоги соціально-психологічного характеру, відповідно до чого управлінська діяльність має спиратись на потреби громадян, перебувати в тісному зв'язку з громадською думкою, що у свою чергу забезпечує усунення бюрократизму та волюнтаризму в прийнятті управлінських рішень, дає змогу враховувати думку громадськості під час їх прийняття, нести персональну відповідальність; 2) організаційно-технічні вимоги, які характеризують в управлінні єдність теорії та практики, діловитість, персональну відповідальність за рахунок чого забезпечується ефективність управління в цілому; 3) вимоги морально-етичного характеру, тобто простота, об'єктивність, чуйність, ввічливість, які сприяють взаєморозумінню в колективі, створенню оптимального психологічного клімату для виконання поставлених завдань.

На думку В.А.Абчука та В.А.Бункіна, необхідно, щоб кожне управлінське рішення відповідало таким вимогам: мало чітку мету; було обґрунтованим; мало адресата та терміни виконання; не містило суперечностей; було ефективним, конкретним, своєчасним, досить повним, коротким, чітким, зрозумілим для виконавця, без будь-яких додаткових уточнень і роз'яснень.

Ю.В.Колесников, зазначає, що до управлінських рішень повинні висуватись наступні вимоги: ясна мета; обґрунтованість; адресність і терміни виконання; узгодженість як із внутрішніми, так і з зовнішніми обставинами, а також з прийнятими рішеннями та рішеннями, які ще будуть прийматись з аналогічною або подібною проблематикою; правомочність; ефективність; своєчасність; повнота, чіткість і стислість; максимальне врахування всіх можливих наслідків і ризиків; відповідальність виконавців за порушення термінів реалізації; наявність форм як підсумкового, так і попереднього (поетапного) контролю.



Література

Моделі та методи прийняття рішень в аналізі та аудиті: Навч. посіб. для студ. спец. 7.050106 “Облік і аудит” / За ред. Ф. Ф. Бутинця, М. М. Шигун. -- Житомир: ЖДТУ, 2004. -- 352 с.

Василенко В. А. Теорія і практика розробки управлінсь- ких рішень: Навч. посіб. -- К.: ЦУЛ, 2002. -- 420 с.

Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності "Облік і аудит" вищихнавчальних закладів. - 2-ге вид., перероб. та доп. Житомир: ПП "Рута", 2002. 672 с.

Бутинець Ф.Ф. та ін. Інформаційні системи бухгалтерського обліку: Підручник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106- "Облік і аудит" /Ф.Ф. Бутинець, С.В. Івахненков Т.В. Давидюк, Т.В. Шахрайчук; За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - 2-ге вид., перероб. та доп. Житомир: ПП "Рута", 2002. 544 с.

Бутинець Ф.Ф., Давилкж Т.В., Малюга Н.М., Чижевська Л.В. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник для студентів спеціальності 7.050106 -"Облік і аудит" вищих навчальних закладів / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. 2-ге вид., перероб. і доп. Житомир: ПП "Рута", 2002. 480 с.

Бухгалтерський облік в торгівлі: Підручник для студентів вузів спеціальності 7.050106-"Облік і аудит" / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця та доц. Н.М. Малюга. 2-ге вид., перероб. і доп. Житомир: ПП "Рута", 2002. 576 с.

Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності "Облік і аудит" вищих навчальних закладів / За ред. проф Ф.Ф. Бутинця. 5-те вид., доп. і перероб. Житомир: ПП "Рута", 2003. - 724 с.

Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів спеціальності 7.050106 -"Облік і аудит" / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. -Житомир: ПП "Рута", 2003. 680 с.

Малюга Н.М., Белоусова І.А., Герасимчук Н.В., Давидюк, Т.В. Бухгалтерський управлінський облік. Збірник задач і вправ: Навчальний посібник для студентів ВНЗ спеціальності 7.050106-"Облік і аудит". Житомир: ЖІТІ, 2001. 256 с.

Малюга Н.М. Наукові дослідження в бухгалтерському обліку: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. Житомир: ПП "Рута", 2003. 476 с.

Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті. Курс лекцій /За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця, к.е.н., доц. М.М. Шигун. Житомир: ПП "Рута", 2004. 352 с.

Основи бізнесу: Навчальний посібник. / За редакцією проф. Ф.Ф. Бутинця, К.В. Романчук. 2-ге вид., доп. і перероб. Житомир: ПП "Рута", 2004. 364 с

Світовий бізнес: Навчальний посібник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. Житомир ПП "Рута", 2004. 498 с.

Судово-бухгалтерська експертиза: Навчальний посібник /За ред.проф. Ф.Ф. Бутинця. Житомир: ПП "Рута", 2004. 380 с.

Чижевська Л.В. Методика викладання облікових дисциплін: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. проф, Ф.Ф. Бутинця. Житомир: ПП "Рута", 2003. 504 с.

Чижевська Л.В., Пархоменко В.М., Кривошей М.М. Звітність підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 "Облік і аудит" / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. Житомир: ЖІТІ, 2003. 436 с.

Кігель В. Р. Методи і моделі підтримки прийняття рішень у ринковій економіці: Монографія. -- К.: ЦУЛ, 2003. -- 202 с. 6.

Кігель В. Р. Математичні методи ринкової економіки: Навч. посіб. -- К.: Кондор, 2003. -- 158 с

. Методи прийняття рішень у соціально-економічних систе- мах: Методич. вказівки. -- Чернівці: Рута, 2001. -- 86 с.

Размещено на Allbest.ru

...