Історія бухгалтерського обліку

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Формування та розвиток бухгалтерського обліку в світі

Бухгалтерський омблік -- процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік виник як практична діяльність (рахівництво). Потреби господарського життя викликали розвиток обліку, що в свою чергу стимулювало розвиток цивілізації, особливо таких невід'ємних її частин, як писемність і математика. Розвиток цивілізації, укрупнення господарств, зажадали освоєння та застосування облікових записів на матеріальних носіях. У Месопотамії це були глиняні таблички (таблетки), в Древньому Єгипті - папірусні сувої, на Русі - берестяні грамоти. Господарський облік давнину не можна назвати бухгалтерським. Це швидше те, що ми тепер називаємо оперативним обліком. Наприклад, в Єгипті кожні два роки проводилася інвентаризація всього рухомого і нерухомого майна (дискретна інвентаризація) - потім вона була замінена поточною інвентаризацією (постійною). Факти господарського життя оформлялися трьома особами (чиновниками). У Стародавньому Вавилоні поряд з матеріальним урахуванням існував досить розвинений облік розрахунків, у тому числі з працівниками; у Персії була організована державна статистика витрат держави; у Китаї 7 тисяч років тому по окремих продуктах становили матеріальні баланси.

Під час греко-римської цивілізації з'явилися такі попередники бухгалтерського обліку як інвентар і контокоррент (взаєморозрахунки), зародився облік кредитно-позичкових операцій. Система господарського обліку стала більш досконалою, але матеріальний облік вели відокремлено від обліку грошей і грошових розрахунків, балансовий метод застосовувався для вирішення локальних завдань. Загальний майново-грошовий комплекс одиничного господарства та його господарська діяльність не узагальнювалися в єдиному грошовому вимірнику.

Інкське кіпу уперше в історії людства використовувалося для застосування такого способу ведення бухгалтерського обліку як подвійний запис. бухгалтерський облік колоніальний запорізький

У період раннього Середньовіччя великий вплив на державний уклад мала релігія. Церква нагромадила величезні земельні угіддя та започаткувала складне господарство, тому облік розвивався насамперед завдяки їй. При папському дворі була встановлена та затверджена посада обліковця-рахівника, до обов'язків якого входили спостереження за обліком папських багатств і перевірка здібності, яка надходила з провінцій. У цей час почали вести облікові книги. Поступово в обліку стали виділятися рахунку майна за класифікаційними групами, грошовим коштам, розрахунками. У рахунках почали розділяти записи по дебету і кредиту, але записи велися в самостійних книгах (окремо прихід, окремо витрати). Виникло нове явище - облік і звітність про доходи та витрати. Почали з'являтися трактати, що описують вимоги до достовірного обліку. Звітність набувала рис публічності. Пізніше наказом було встановлено особливу «Апостольську камеру» з 12 членів. До її обов'язків належали управління всім майном і фінансами папського двору і ведення обліку та звітності.

Поступальний, всебічний розвиток господарського обліку створювало необхідні передумови виникнення бухгалтерського обліку. Ця вища форма обліку, для розвитку якої були потрібні об'єктивні умови, почала впроваджуватися при капіталізмі.

Кінцевому формуванню бухгалтерського обліку сприяв широкий розвиток торгівлі в таких великих італійських містах, як Флоренція, Мілан, Венеція та ін. Із відкриттям Америки, шляхів в Індію торгівля значно розширилась. Це остаточно сформувало бухгалтерський облік як облік банківський і торговельний.

У розвитку бухгалтерського обліку можна виділити п'ять основних періодів:

1 період - з моменту виникнення товарно-грошових відносин до кінця XVII століття. Для цього періоду характерні такі риси: поява різних способів реєстрації фактів господарського життя в облікових регістрах у вигляді систематичних і хронологічних записів; мануфактурне виробництво; співіснування натурального обміну і товарно-грошових відносин. Вінцем періоду становлення бухгалтерського обліку стало широке використання методу подвійного запису. У 1494 році італійський професор- математик Лука Пачолі опублікував «Трактат про рахунки і записи», з якого випливає, що венеціанські купці робили записи в трьох книгах: чорновій, журналі і головній, не рахуючи копіювальної книги і інвентарної. Лука Пачолі рекомендував для використання так званий аналітичний запис. Про значення цього трактату свідчить той факт, що протягом кількох століть ним користувалися в Італії, Франції, Англії, Німеччині як основним з бухгалтерських справ. А спосіб подвійного запису не втратив свого значення і понині.

Автором, який виклав правила ведення записів в облікових книгах за подвійною системою був також Бенедетто Котрульї, який жив у XV столітті. Ці правила були ним сформульовані в роботі «Про торгівлю та ідеального торговця», проте видано цей твір було лише в 80-х роках XVI століття.

2 період - кінець XVII - кінець XVIII століть. Для цього періоду характерні однакові підходи до основ систематизації бухгалтерських записів. Так до середини XVIII століття домінувала "Розвинена італійська форма рахівництва», надалі була запропонована «Меморіально-касова форма». У другій половині XVIII століття стали застосовувати меморіально-касову або німецьку форму обліку, при якій суворо розмежовувались касові і некасові операції. Для цього Журнал було поділено на кілька хронологічних регістрів - Касовий журнал, Меморіал тощо.

3 період - кінець XVIII - кінець XIХ століть. У цей період виходить велика кількість робіт з бухгалтерської справи, виникають теорії рахівництва: юридична - у Франції, економічна - в Італії, камеральна - в Німеччині. У цей період сформувалися основні напрямки в науці ведення рахунку, за якими і пішов її подальший розвиток.

4 період - кінець XIХ - початок ХХ століть - період становлення бухгалтерського обліку як галузі наукових знань. Більшість авторів прагнули сформулювати теоретичні основи бухгалтерського обліку, визначити область тих явищ, вивчення яких складає об'єкт цієї науки.

5 період - початок ХХ століття - до наших днів доцільно розділити на дві основні стадії:

- Початок - середина ХХ століття характеризується розробкою базових принципів об'єктивної оцінки майново-правового положення самостійно господарюючого суб'єкта, галузевою спрямованістю у побудові системи бухгалтерського обліку, розширенням державної регламентації національної системи бухгалтерського обліку та звітності;

- З середини ХХ століття до нашого часу - розробляються принципи оцінки майново-правового становища господарюючих суб'єктів в умовах зовнішнього ринкового середовища і у зв'язку з прийняттям ефективних господарських рішень по вилученню майбутніх економічних вигод; розробкою і впровадженням Міжнародних стандартів з бухгалтерського обліку та аудиту.

2. Формування та розвиток бухгалтерського обліку в Україні

В економічному розвитку України досить значна роль належала козацтву, яке виникло наприкінці XV ст. Торгівля та фінанси Запорізької Січі зумовлені особливостями ведення господарства, способом життя та суспільного ладу.

У Запорізькій Січі облік всього майна, доходів і видатків вели скарбник січового скарбу (шафар) та його апарат, до якого входили два шафари, два підшафарії та кантаржей (хранитель мір і ваг). Скарбник і його підлеглі вели облік доходів і видатків у спеціальних книгах чорнилом з допомогою гусячого пера. Окремо велась книга обліку касових операцій і матеріальних цінностей. Завершальним етапом облікових робіт був процес складання звіту кошовому отаманові та козацькій раді.

Після полтавських подій Конституція Пилипа Орлика 1710 р. хоч і відокремлювала державний скарб від гетьманського, на економіку і фінанси України та її системи обліку впливу не мала, оскільки її було складено в еміграції. Росія, заснувавши спеціальну Малоросійську колегію, встановила повний контроль над фінансами України. Збирачі податків згідно з інструкціями колегії повинні були щомісяця і раз на чотири місяці звітувати (складати рапорти) про свою роботу. Гетьман Д. Апостол відновив посаду генерального підскарбія і відокремив державний скарб від гетьманського, але все одно перший контролювали російські власті. Було розроблено цілу низку інструкцій, які регламентували роботу фінансового управління і двох генеральних підскарбіїв, один з яких мав бути росіянином. Вони здійснювали облік і контроль збирання податків, витрат, контролювали виконання кошторисів магістратів. У всьому суворо дотримуючись простоти та порядку, спираючись більше на народні звичаї, ніж на писане право, запорожці були такі ж і в канцелярській та обліковій роботі.

Під час колоніального панування в Україні Австро-Угорської імперії на заході та Росії на сході можна, з одного боку, говорити про розвиток німецької бухгалтерської школи, яка об'єднувала Німеччину, Австро-Угорщину та німецькомовну частину Швейцарії, а з іншого -- про розвиток і становлення молодої російської бухгалтерської школи. В обох випадках, враховуючи багатонаціональний склад імперій, культурне і наукове надбання не було лише заслугою самих австрійців чи росіян, це ж стосується й обліку.

В Україні, особливо в другій половині XIX ст., значну увагу починають звертати на економічний бік життя: створюються позичкові каси, кооперативно-кредитні товариства, значного розвитку набуває готельне та шинкарське обслуговування. Для українців -- галичан і буковинців організовуються фінансово-господарські й професійні курси, видається економічна література з метою заохочення до активної економічної та господарської діяльності. Облік вступає на новий щабель свого розвитку.

Дотримуючись в обліку принципів німецької бухгалтерської школи, вітчизняні економісти і підприємці зробили свій внесок у ведення бухгалтерського обліку в кооперативах взаємного кредиту (кредитних спілок), банках, торгових товариствах, готельному господарстві тощо.

У другій половині XIX ст. бухгалтерський облік поряд з обслуговуванням торгівлі проникає у поміщицькі маєтки. У 1860 р. в Росії було відкрито Державний банк, а потім почали виникати і приватні банки. У зв'язку з цим друкуються книги і самонавчителі з банківського обліку. Беручи до уваги літературу цього періоду, слід зробити висновок, що в бухгалтерській науці визначилися три напрями діяльності.

Волинь і Галичина в цей час відійшли до Польщі, Буковина -- до Румунії, а Закарпаття -- до Чехословаччини. Розпочинається колонізація цих земель новоствореними державами, які повністю або частково колись входили до складу Австро-Угорської імперії.

Колоніальна політика негативно впливала на розвиток економіки Західної України. Штучне заселення колоністів призвело до застою й аграрної кризи на селі, які тісно перепліталися з промисловою. Українці знову вдаються до відновлення кооперативного руху. Створюються різноманітні кооперативи, особливий успіх мають ті, які займаються заготівлею, переробкою і реалізацією сільськогосподарської продукції. Провідні економісти та підприємці регіону розробили програму відновлення кооперації, яка передбачала також створення кредитних кооперативів. Засновуються кредитні каси та "Українбанки" з досить невеликим вступним внеском -- 10 золотих, невисокою процентною ставкою -- 10 %. Основною формою розрахунків за кредитами та іншими операціями був вексель. Практикувалось дисконтування векселя через кредитні організації.

У цей час у Львові за допомоги і фінансової підтримки РСУК виходить відома в Галичині й Західній Україні праця В. Нестеровича з нового українського бухгалтерського обліку "Спрощене книговодство". У цій роботі відчувається вплив спрощеного варіанта німецької форми бухгалтерського обліку. В. Нестерович пропонував ведення бухгалтерського обліку за двома напрямами залежно від кількості господарських операцій.

Перший напрям передбачав ведення спеціальних місячних зошитів з окремими сторінками для кожного рахунка, де зазначаються числа місяця і кореспондуючі рахунки. Сюди щоденно в процесі поточної роботи подають підсумки дебетування і кредитування за кореспондуючими рахунками і так на кінець місяця маємо готовий місячний журнал. Ведення такого журналу полегшує складання балансу і зводить до мінімуму використання Головної книги. Але записи в зошитах належать до певного місяця, і кожен зошит не зв'язаний з іншими зошитами.

Другий напрям передбачав ведення хронологічних записів у двох книгах -- касовому журналі й меморіалі. Перший застосовується для обліку касових оборотів, а другий -- для всіх інших. Наприкінці місяця в касовому журналі й меморіалі проводять виписку кореспондуючих рахунків, на підставі якої складають Головну книгу за місячними підсумками записів. Аналітичні книги велися на підставі записів у касовому журналі та меморіалі.

У 1918 р. ЦВК видав Основні положення обліку майна. З'являються різні новаторські пропозиції.

За весь період існування радянської влади на всіх її етапах -- періоду громадянської війни, відбудовчого періоду, періоду Другої світової війни, післявоєнного періоду, розпаду радянської імперії бухгалтерський облік будувався не на економічних, а на суто політико-ідеологічних централізованих засадах. Однак вчені розвивали і впроваджували в життя нові ідеї. Це стосується непу, який з 1921 до 1929 р. реставрував традиційні системи бухгалтерського обліку. З'являються нові вчені -- економісти, обліковці -- Р. Вейцман, Н. Блатов, І. Ніколаєв, О. Ґалаґан.

Це був період піднесення і розквіту не тільки економіки, а й всього бухгалтерського обліку. Однак, побачивши в непі переваги ринкових відносин, більшовицька політика та ідеологія підмінили реальні економічні процеси штучними. Неп було згорнуто і почався розквіт "сталінської демократії", деформувалися принципи бухгалтерського обліку. Найбільших утисків зазнали О.П. Рудановський і О.М. Ґалаґан.

У 30-х роках XX ст. зароджується соціалістичний облік, фундаторами якого та представниками стали Н. Ласкін, Н. Гегечкорі, Е. Глейх, П. Клейман, Д. Андріонов та ін. Найбільшим його теоретичним досягненням став власне класовий характер.

У 1923 р. в газеті "Більшовик" з'явилася стаття Е. Кольмана, в якій він звинуватив шкідників обліково-теоретичного фронту в тому, що вони залишок товарів у балансі вчать оцінювати за собівартістю, а не за продажними цінами.

У 1930 р. поширення набула праця Н. Блатова, І. Богословського, М. Помазкова "Обліково-бухгалтерські курси вдома". Згодом її авторів звинуватили в буржуазній ідеології. М.Х. Жебрак відомий вчений радянського періоду (українець за походженням) був один із творців нормативного методу на базі американської системи "стандарт -- костинг". Вийшла праця "Основні елементи промислового обліку в СРСР і за кордоном".

Тому дискусія між "старорежимними" і молодими вченими дуже швидко закінчилася на користь останніх. Сферою обліку було визнано все народне господарство, а не окреме підприємство, як вважав О.М. Ґалаґан, теорію і галузевий облік було об'єднано в один курс -- бухгалтерський облік, подвійний запис почав трактуватись як складова методу бухгалтерського обліку, а не як об'єктивний закон.

Почав зароджуватися централізований облік. У 1931 р. було організовано єдиний орган керівництва соціалістичним обліком -- Центральне управління народногосподарського обліку СРСР при Держплані СРСР (ЦУНГО).

Слід зазначити, що провідні вчені-бухгалтери були вихідцями з України. Працювали в Україні: М.Х. Жебрак, А.Д. Лозінський, потім -- А.Ж. Маргуліс.

Значний внесок у розвиток бухгалтерського обліку зробили П.П. Німчинов, М.Г. Чумаченко, А.Н. Кузьмінський та ін.

Размещено на Allbest.ru