Обліг грошовий коштів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Наукові основи організації обліку грошових коштів

Дослідженню питань обліку грошових коштів та грошових потоків у ринкових умовах присвячені праці відомих вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема, А.М. Андросова, В.П. Астахова, С.Л. Берези, М.Т. Білухи, Ф.Ф. Бутинця, І.С. Варавки, А.С. Гальчинського, A.M. Герасимовича, С.Ф. Голова, А.В. Гриліцької, З.В. Задорожнього, Є.В. Калюги, Г.Г. Кірейцева, Я.Д. Крупки, М.В. Кужельного, А.М. Кузьмінського, О.Н. Литньова, Л.Г. Ловінської, Н.М. Малюги, С.А. Мальцева, Є.В. Мниха, І.С. Несходовського, В.О. Озерана, В.Ф. Палія, О.М. Петрука, А.А. Пилипенка, А.М. Поддєрьогіна, М.С. Пушкара, Т.Б. Рубінштейна, Г.В. Савіцької, Г.А. Салтикової, О.В. Соловйової, В.В. Сопка, О.М. Сорокіної, Р.Л. Хом'яка, С.Г. Хорунжия, М.Г. Чумаченка, В.Г. Швеця та інших. Вчені досліджували питання теорії, методики, організації та аналізу обліку грошових коштів та їх еквівалентів.

Кошти є обмеженим ресурсом, і успіх діяльності підприємства багато в чому визначається здатністю їх раціонально розподіляти й використовувати. Прийняття ефективних управлінських рішень можливе лише за умови володіння необхідною інформацією про рух грошових коштів, яку може надати саме бухгалтерська служба. Тому правильна організація ведення бухгалтерського обліку є важливим елементом для функціонування грошових коштів на підприємстві. Однією з основних проблем обліку грошових коштів суб'єкта господарювання в Україні Панщанна О. [33] вважає повноту та своєчасність їх відображення у системі бухгалтерського обліку. Адже, якщо грошові кошти не будуть повністю та своєчасно оприбутковані, то не буде чіткого відображення наявності коштів, що призведе до нарахування штрафних санкцій контролюючими органами. На початковому етапі обліку грошових коштів важливим завданням бухгалтера є складання первинних документів. Цей процес повинен виконуватись вчасно і, головне, правильно. Важливе значення має форма первинного документу, що повинна містити повну інформації про здійснену операцію, оскільки документ може використовуватись неодноразово для формування різних видів звітів, і в той же час не перевантажувати зайвими даними.

Таким чином, операції пов'язані з рухом грошових коштів оформляються документами, типові міжвідомчі форми яких затверджені Мінстатом України, НБУ і Мінфіном України, що повинні застосовуватись без змін на всіх підприємствах, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форми власності. Розроблені спеціальні форми документів також і для безготівкових розрахунків. Відомо, що операція з надходження готівки в касу оформляється Прибутковим касовим ордером (ПКО), на якому проставляються підписи касира, головного бухгалтера або особи, яка уповноважена керівником підприємства. Проблемні питання виникають в ситуації, коли на підприємстві не передбачено посаду касира. У Положенні №637 зазначено, що його обов'язки може виконувати бухгалтер або працівник підприємства, з яким укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Якщо ж бухгалтер суміщає дві посади, то як правильно завірити ПКО? Наявність двох підписів є принципово важливою для виконання функції контролю. Розглядаючи таку ситуацію, Китайчук Т.Г. [20, с. 20] пропонує два варіанта її вирішення: або бухгалтеру відмічати, що виконав обов'язки касира з оформлення документа, і бухгалтера - з його перевірки, або ж ставити підпис замість касира іншій особі. В другому варіанті виникає ще питання у потребі зазначати посаду другої особи у документі. Вищезазначені автори зазначають, що оскільки про передачу прав складається і затверджується наказ, то такі виправлення непотрібні, тим більше, що вони не дозволяються при заповненні первинних документів. Відповідно до пункту 4.8 Положення №637 [35] на підприємствах, які мають одного касира, у разі потреби тимчасової його заміни виконання обов'язків касира покладається на іншого працівника за письмовим наказом керівника. З працівником укладається договір про повну матеріальну відповідальність на час виконання обов'язків касира.

Отже, операції щодо руху грошових коштів оформлюються типовими первинними документами, щодо складання яких не виникає значних проблемних питань.

На основі попередніх досліджень щодо визначення складових грошових коштів було встановлено, що до них включають: готівку в касі; кошти на рахунках в банках (на поточному рахунку та частина коштів на інших рахунках, наприклад, рахунки відкриті для розрахунків за чеками); електронні гроші, які емітуються у відкрито циркулюючій системі, депозити до запитання та кошти в дорозі. Тому постає питання щодо відображення на рахунках бухгалтерського обліку кожної із складових монетарних активів.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій [19] для відображення в системі бухгалтерського обліку готівки в касі застосовується рахунок 30 «Каса» в розрізі валюти, в якій здійснено розрахунки: 301 «Каса в національній валюті»; 302 «Каса в іноземній валюті». Проте А. Охрименко [32, с. 8] зазначає, що всі розвинуті країни світу йдуть одним шляхом - поступового виведення готівки із обігу. Відмова від використання готівки і перехід виключно на безготівковий розрахунок - кінцевий пункт цього шляху. І зараз найближче до цієї цілі Швеція. За нею слідують наступні країни Скандинавія, а також Японія, Канада, Нова Зеландія. В США, найбільшій світовій економіці, вже давно існує обмеження на використання готівки, і з кожним роком вони стають все жорсткіші, що призводить до активізації різних видів безготівкових розрахунків. Тим, хто захоче зберігати, а тим більше розвивати з цими країнами економічні і політичні зв'язки, доведеться відповідним чином регулювати свій грошовий обіг. Звичайно, готівка - це кров тіньової економіки, частка якої в Україні досить немала. Але країна змушена обирати - або разом з розвинутими країнами формувати глобальну економіку світу з сучасними безготівковими системами платежів, або залишитися на обочині цивілізації з паперовими грошима.

Так, для обліку наявності та руху грошових коштів, що знаходяться на поточних рахунках в банку, та які можуть бути використані для поточних операцій, використовується субрахунок 311 «Поточні рахунки в національній валюті». Для відображення наявності та руху грошових коштів в іноземній валюті призначений субрахунок 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті». Кошти на інших рахунках в банках, які відкрито для розрахунків чеками обліковуються на субрахунках 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» та 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті» до рахунку 31 «Рахунки в банках». Для відображення грошових коштів в дорозі призначені субрахунки 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті» та 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті» до рахунку 33 «Інші кошти».

Щодо вибору рахунків для облікового відображення вищеперерахованих монетарних активів сумнівів не виникає, оскільки ці питання чітко врегульовані на законодавчому рівні, чого не можна сказати про інші складові монетарних активів, а саме: депозити до запитання та електронні гроші у відкрито циркулюючій системі. Крім того, для них є характерним відсутність єдності між дослідниками щодо того до якої категорії включати кошти на депозитному рахунку в банку. Зокрема, Стрельніков М. [39, с. 16] пропонує відносити грошові кошти на депозитному рахунку в банку до поточних фінансових інвестицій. Харченко Н. [51, с. 62] депозити, термін погашення яких менше року, відносить до грошових коштів в національній/іноземній валюті на інших рахунках в банку. Височан О.С. [12, с. 28] зазначає, що депозити до запитання відносяться до грошових коштів, а строкові депозити на термін до 12 місяців - до поточних фінансових інвестицій, а строкові депозити на термін від 12 місяців до довгострокових інвестицій.

Кушина О. [23, с. 26] вважає, що депозит строком дії якого менше 12 місяців слід відображати як кошти на інших рахунках, а довгострокові депозити є необоротним активом і обліковуються на рахунку 184 «Інші необоротні активи».

Для визначення достовірності думки, що віднесення грошових коштів на депозитах до фінансових інвестицій вважаємо, що необхідно з'ясувати сутність поняття «фінансові інвестиції». Так, згідно з Податковим Кодексом України, фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів.

Вищевикладений матеріал дозволяє зробити висновок, що до коштів на інших рахунках в банках (що відображаються на субрахунках 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» та 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті») включаються кошти, які підприємство може використати для розрахунків за поточними операціями та кошти, якими фактично не можливо скористатися в даний момент часу. Така ситуація призводить до асиметрії інформації в системі бухгалтерського обліку щодо суми грошових коштів, що наявні та доступні для використання. У зв'язку з цим, пропонуємо розмежовувати такі кошти шляхом створення окремого рахунку, так, зокрема, з використанням рахунку 33 «Інші грошові активи» з відповідними субрахунками:

- 333 «Грошові кошти на інших рахунках з обмеженим доступом в національній валюті»

- 334 «Грошові кошти на інших рахунках з обмеженим доступом в іноземній валюті».

Таким чином, кошти, що підприємство зможе використати для розрахунків за поточними операціями, але які знаходять на інших рахунках в банках (кошти на рахунках в банках відкриті для розрахунків за чеками та депозити до запитання) слід відображати на субрахунках 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» та 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті». Тоді, як кошти підприємства, які знаходять на рахунках в банку, але які не можливо використати для поточних операцій та розрахунків, зокрема, кошти за відкритими безвідкличними акредитивами, строкові депозити на термін до 12 місяців слід обліковувати на рахунку 32 «Грошові кошти з обмеженим доступом» в аналітичному розрізі за валютою. Такий підхід забезпечить управлінський персонал достовірною інформацією про наявність доступних коштів для проведення поточних операцій та розрахунків.

Розглянемо основні недоліки, які існують в системі бухгалтерського обліку грошових коштів та пропозиції авторів щодо їх усунення. Відповідно до вимог раціональної побудови Плану рахунків доцільно змінити назви окремих рахунків і субрахунків. Це дозволить точніше відображати призначення рахунків і об'єктів, що обліковуються на них.

Зокрема, Береза С.Л [3, с. 20] зазначає, що назва рахунку 30 «Каса» є суперечливою та теоретично неправильно вживати поняття «каса», оскільки сутність об'єкта, який на ньому обліковується, не відображається. З метою вирішення такої проблеми Гриліцька А.В.пропонує змінити назву рахунка 30 «Каса» на «Грошові кошти в касі та їх еквіваленти» і передбачити субрахунки: 301 «Грошові кошти в касі в національній валюті», 302 «Грошові кошти в касі в іноземній валюті», 303 «Еквіваленти грошових коштів у національній валюті», 304 «Еквіваленти грошових коштів в іноземній валюті» [13, с. 52]. Незважаючи на те, що еквіваленти грошових коштів та грошові документи зберігаються в касі, вони не обов'язково повинні відображатися на цьому рахунку, оскільки вони не абсолютно ліквідні як грошові кошти в касі, а тому порушиться принцип ліквідності при побудові плану рахунків.

Береза С.Л. пропонує використовувати термін «касова готівка», якщо мова йде про облік наявності готівки, що зберігається в касі підприємства, або «грошові кошти», якщо мова йде про облік усіх грошових коштів підприємства. Вважаємо, що застосовувати поняття «касова готівка» не доцільно оскільки кошти в касі і є готівкою підприємства, тому пропонуємо назву рахунку Каса» замінити на30 «Грошові кошти в касі» та передбачити субрахунки: 301 «Грошові кошти в касі в національній валюті»; 302 «Грошові кошти в касі в іноземній валюті».

Коригування в назві потрібне, також і по інших рахунках грошових коштів, зокрема, «Рахунки в банках», «Інші кошти». Назва «Рахунки в банках» не відображає сутність коштів, які на них обліковуються. Тому, вважаємо за потрібне назву цього рахунку замінити на «Грошові кошти на рахунках в банках». А назва рахунка «Інші кошти» не тільки не відображає сутність об'єктів, які на ньому обліковуються, але є і суперечливою, тому пропонуємо замінити її назвою «Інші грошові активи».

Лукашова І.О. [25, с. 18] зазначає, що грошові документи не можна віднести до грошових коштів. Такої ж думки дотримується Височан О.С. [12, с. 28], який пропонує грошові документи відображати в бухгалтерському обліку наступним чином:

- поштові марки - як виробничі запаси, оскільки за своєю економічною сутністю вони є запасами, що належать підприємству та можуть бути використані в загальногосподарських, збутових та інших цілях;

- сплачені проїзні документи, путівки до санаторіїв, пансіонів, будинків відпочинку - як витрати майбутніх періодів з обов'язковим відображенням номінальної вартості самих документів в позабалансовому обліку, оскільки витрати на придбання даних активів було здійснено у звітному періоді, однак вони підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах.

Підтримуємо думку Височана О.С. в частині віднесення грошових документів до складу запасів з відображення на рахунку 209 «Інші матеріали».Крім того, Височан О.С. зазначає, про сумнівність необхідності відображення виокремлення грошових коштів в дорозі в окрему категорію в складі грошових активів, оскільки по своїй суті вони є дебіторською заборгованістю банку, що підтверджується дослідженнями Ф.Ф. Бутинця з посиланням на західні стандарти обліку [6, с. 102].

Тому, на думку дослідника, грошові кошти в дорозі слід відображати на рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами». У зв'язку з цим, взагалі недоцільно виокремлювати рахунок 33 «Інші кошти».

Вважаємо, що такий підхід є нераціональним, у зв'язку з тим, що не можна вважати таку суму коштів дебіторською заборгованістю, оскільки за своєю сутністю дебіторська заборгованість передбачає заборгованість за надану готову продукцію товари та послуги. А оскільки такої заборгованості зі сторони банку не виникає та вартість наданих банком послуг оплачується окремо, тому на нашу думку, слід все ж таки використовувати рахунок 331 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті» та 332 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті», які змінять субрахунки у зв'язку із перенесенням грошових документів до складу запасів.

Оскільки ефективне управління грошовими коштами та контроль за ними вимагають від бухгалтерського обліку високого ступеня деталізації інформації, важливу роль відіграє аналітика, яку може забезпечити розробка робочого плану рахунків. Досліджуючи це питання, Варавка В.В. [11, с. 23] запропонував робочий план рахунків обліку руху грошових коштів, що враховує наступні характеристики руху грошових коштів: форму розрахунку, валюту платежу, тривалість формування, вид господарської діяльності, центр фінансової відповідальності, місце зберігання грошових коштів та економічний зміст господарської операції. Така деталізація призведе до збільшення аналітичної цінності облікової інформації.

Зміни до Плану рахунків щодо коригування в назві об'єктів обліку складових монетарних активів

Запропоновані уточнення дозволять більш точно та коректно відображати грошові кошти в системі бухгалтерського обліку, ефективніше контролювати їх надходження і використання, а також будуть слугувати потребам аналізу, точніше характеризуючи показник абсолютної ліквідності підприємства.

грошовий економічний кошти облік

2. Організаційно-економічна характеристика господарства

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Петродолинське» Овідіопольського району Одеської області засновано у 2000 році на базі колишнього КСП «Петродолинське»

Господарський центр товариства - с Петродолинське знаходиться на відстані 28 км від районного центру Овідіополь та 32 км від міста Одеси.

Підприємство розташоване в зоні з не зовсім сприятливими для сільськогосподарського виробництва природно-кліматичними умовами так, як входить до складу жаркого агрокліматичного району з недостатньою кількістю вологи.

Середньорічна температура повітря в районі 8,8 - 9,2 С. Максимально високими температурами характеризуються червень, липень, серпень місяці. В окремі роки спека починається вже і в травні. В ці місяці температура повітря досягає 39 - 42 С., а на ґрунті нерідко і до 58 - 60 С. Мінімальна температура знижується до мінус 25 С в січні, лютому місяцях. Зима більшою частиною м'яка, сприятлива для зимування озимої пшениці. Середньорічна температура січня - лютого 2,5 С, сніжний покрив не стійкий і рівняється в ці місяці 3 - 5 см. Мають місце зимові відлиги, що негативно помічається на зимівлі озимих посівів. Опадів випадає мало, близько половини їх припадає на літній період в вигляді короткочасних і дуже сильних злив іноді з градом в період збирання врожаю, завдяки цьому зменшуються темпи збирання врожаю і значна кількість води сходе з полів. Середня багаторічна норма опадів коливається в окремі роки від 200 до 750 мм.

Зі всієї суми опадів на теплий період з температурою вище 10° приходиться біля 250 мм. При недоліку опадів у вегетативний період і притоці посушливих повітряних мас з південного-заходу, тут розвиваються засухи.

На розміри сільськогосподарського підприємства та його виробничих підрозділів впливає багато факторів (природні, економічні, організаційні, технічні). Одні з них сприяють збільшенню розмірів підприємств, інші, навпаки, обмежують їх.

Місце розташування господарства відносно ринків збуту та природо-кліматичні умови мають великий вплив на виробничу спрямованість та економічну ефективність.

Земля - це продукт природи, і лише в процесі виробничої діяльності людей вона стає засобом виробництва. На відміну від інших засобів виробництва земля при правильному використанні не зношується і не вибуває з виробничого процесу, а, навпаки, при правильному використанні властивості її поліпшуються, тобто підвищується родючість.

Сільськогосподарські угіддя - це угіддя, які придатні і використовуються для виробництва продукції рослинництва й тваринництва. Це рілля, перелоги, сіножаті, пасовища і багаторічні насадження.

Виробничі ресурси сільськогосподарського підприємства включають землю, основні і оборотні фонди та трудові ресурси. Сукупність цих ресурсів відповідної кількості і структури дає змогу господарству виробляти певний обсяг сільськогосподарської продукції і становить його ресурсний потенціал. Прямим показником розміру господарства являються об'єми виробництва реалізованої та валової продукції, які залежать від розміру і кількості сільськогосподарських угідь, поголів'я худоби, об'єму виробничих фондів та наявності трудових ресурсів.

Показники розміру СТОВ «Агрофірма Петродолинське»

Динаміка показників розміру СТОВ «Агрофірма Петродолинське» на підставі даних табл. 2.2, свідчать про збільшення ресурсного потенціалу підприємства у 2013 році. В результаті збільшилися обсяги виробництва основних видів продукції, таких як зерно, молоко. Вартість реалізованої продукції динамічно збільшилась, а також збільшилась середньорічна вартість активів. Серед сільськогосподарських угідь найбільшу питому вагу займає рілля. В звітному періоді по відношенню до базисного загальна земельна площа зменшилась на 5 гектар, що склало 0,2%. Такі зміни відбулись за рахунок того, що частина власників вийшла з товариства, забравши з орендуи свої земельні ділянки.

Для того, щоб повніше ознайомитись з господарством, необхідно визначити його спеціалізацію. Спеціалізація відіграє важливу роль у розвитку сільського господарства, забезпечуючи значне підвищення його ефективності на основі впровадження науково-технічного прогресу, вдосконалення технології виробництва і організації праці.

Спеціалізація сільського господарства являє собою розвиток однієї або кількох галузей по реалізації продукції в окремих господарствах, районах, областях чи регіонах. Розвиток цих галузей і виробництво відповідних продуктів визначає виробничий напрям сільського господарства. Процес спеціалізації характеризується зосередженням засобів виробництва і робочої сили сільськогосподарських підприємств на виробництві окремих видів продукції з урахуванням природних і економічних умов.

Одним із головних показників, який характеризує виробничий напрямок і спеціалізацію є дохід від реалізації продукції, який зазначено по СТОВ «Агрофірма Петродолинське» в табл. 2.2.

Аналізуючи табл. 2.2 можна сказати, що чистий дохід (виручка) від реалізації в 2013 році зменшилась в порівнянні з 2011 роком на 98 тис. грн., або на 1,8%. Більшу питому вагу в структурі займає продукція тваринництва, а саме 2881 тис. грн. або 50,7%., а продукція рослинництва 49,1%.

В структурі реалізованої продукції рослинництва найбільшу питому вагу займають зернові та зернобобові, а саме в середньому складають 1438 тис. грн., або 25,3%. А в структурі реалізованої продукції тваринництва найбільшу питому вагу займає молоко 1867 тис. грн., або 32,8%. Таким чином господарство має зерно-м'ясо-молочний напрямок розвитку.

Дохід від реалізації продукції та його структура за її видами в СТОВ «Агрофірма Петродолинське»

Дохід - це та частина валової продукції, яка заново створена живою працею. Прибуток - це частина валового доходу, яка залишається після виключення з нього витрат на оплату праці і соціальне страхування. Рентабельність характеризує доходність господарства, окремих його галузей або видів продукції. Фінансовий стан господарства та ефективність діяльності в цілому характеризують його основні економічні та фінансові показники, зазначені в табл.

Основні економічні і фінансові показники СТОВ «Агрофірма Петродолинське»

Аналізуючи дані табл. 2. 3 слід відмітити, що валова продукція в постійних цінах 2010 р. в звітному році порівняно з базисним зменшилась на 22,2%. Кількість працюючих в господарстві в 2013 році порівняно з 2011 роком зменшилась на 42 чоловіки, а продуктивність праці збільшилась на 4,5%, що є позитивним явищем для господарства. Аналізуючи стан основних засобів, бачимо таку тенденцію: як в цілому вартість основних засобів так і активна їх частина в звітному році порівняно з базисним зросла на 3398 тис. грн., що є позитивним явищем. Збільшилась залишкова вартість основних засобів на 1212 тис. грн. Негативна тенденція спостерігається в збільшенні такої величини, як коефіцієнт зносу, який збільшився в 2013 році порівняно з 2011 роком на 0.036. Цей показник є значним, така його величина свідчить про високу ступінь зношеності основних засобів. В результаті збільшення зносу основних засобів, зменшився коефіцієнт придатності. Щодо оновлення, то цей коефіцієнт зменшвся на незначну величину 0,035. Позитивним є те, що цей коефіцієнт є більшим чим коефіцієнт вибуття. Це свідчить про те, що основні засоби господарства вибувають повільніше, ніж поновлюються. Господарство є фінансово незалежним, поскільки коефіцієнт фінансової незалежності в звітному році порівняно з базисним збільшився і знаходиться в межах нормативного рівня (норматив - >0.5).

Коефіцієнт загальної ліквідності в господарстві в звітному році дещо нищий ніж в базисному але напротязі останніх трьох років залишається в межах нормативного рівня.

Коефіцієнт швидкої ліквідності характеризує скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів. Він в господарстві перевищує нормативний рівень, тобто більше 1. Це свідчить про те, що підприємство в змозі розрахуватися по своїм короткостроковим зобов'язанням.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість.

Даний показник в господарстві знаходиться в межах нормативного рівня, що є позитивним явищем і означає, що підприємство має достатньо грошових ресурсів для покриття в повному обсязі всіх своїх поточних зобов'язань. Цією величенною цікавляться контрагенти, яких хвилює на скільки швидко підприємство в змозі розрахуватись з боргами за відчужені товари та надані послуги.

Господарство напротязі останніх трьох років є прибутковим, сума отриманого прибутку в звітному році порівняно з базисним зменшилась на 241 тис. грн., а рентабельність знизилась з 36,8% до 28,7%.

Тому підприємству необхідно і надалі оптимізувати виробничу структуру, поліпшувати маркетингові умови та більш ефективніше використовувати наявний ресурсний потенціал з тим, щоб досягти ще більшої прибутковості виробництва. Крім того, підвищення ефективності облікової роботи на всіх ділянках має також сприяти покращенню фінансово-економічного стану господарства.

Формування ринкової економіки, наявність різних форм власності, розширення міжнародних економічних зв'язків вітчизняних підприємців є основою для впровадження в організацію бухгалтерського обліку облікової політики.

Одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є послідовність, тобто постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики.

Облікова політика підприємства - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Основною метою облікової політики є забезпечення одержання достовірної, повної та своєчасної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідної всім користувачам фінансової звітності для прийняття відповідних управлінських та інвестиційних рішень, а також забезпечення зіставності з данними звітності за інші періоди (інших підприємств).

Облікова політика може змінюватися тільки тоді, якщо змінюються статутні вимоги, вимоги органу, яким затверджується положення (стандарти) бухгалтерського обліку, або якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій чи операцій у фінансовій звітності підприємства.

Формуваня облікової політики - важливий етап у діяльності підприємтсва, оскільки від прийнятих облікових оцінок залежить фінансовий результат підприємства. Нажаль, на сьогодні формуванню облікової політики власники (керівники) не приділяють достатньої уваги.

Відповідно до статті 8 Закону про бухгалтерський облік питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції власників або уповноваженої посадової особи (керівника).

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереженя оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше від трьох років, несе власник або посадова особа, яка здійснює керівництво підприємством.

Підприємство самостійно визначає свою облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додерженням єдиних засад, встановлених Законом про бухгалтерський облік, та з урахуванням особливостей діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внуррішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку. Крім того, воно може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік з подальшим включенням їх показників до фінансової звітності підприємства. Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами і працівниками, причепними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог щодо додержання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

В обліковій політиці підприємтсва мають бути відображенні всі принципові питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві, тому до її формування неохідно підходити дуже відповідально, адже від того, які облікові оцінки обрані підприємством, залежить об'єктивність і точність розкриття інформації у фінансовій звітності.

Облікова політика підприємства формується на основі введення у дію положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Облікова політика підприємства згідно з НП(с) БО 1 розкривається у Примітках до фінансової звітності, в яких підприємство відображає принципи оцінки статей звітності та методи обліку за окремими статтями звітності. Її зміст оформлюється спеціальним Наказом про облікову політику, який розробляється головним бухгалтером підприємства, що несе відповідальність за його формування, і затверджується Наказом керівника, який несе відповідальність за його зміст. Саме підпис керівника надає Наказу про облікову політику юридичної сили.

В бухгалтерському обліку є багато положень, які допускають багатоваріантність їх виконання: оцінка запасів, методи нарахування амортизації необоротних активів тощо. Тому кожне підприємство обирає той варіант, який враховує особливості його діяльності.

Згідно з наказом про облікову політику в СТОВ «Агрофірма Петродолинське» облік ведеться за журнально-ордерною формою. Організацією бухгалтерського обліку займається головний бухгалтер, який здійснює свої функції відповідно до Положення про головних бухгалтерів.

Організаційна форма обліку в господарстві централізована, вона дає змогу отримати узагальнюючі облікові показники в найкоротші строки з найменшими затратами праці й коштів.

Внутрішньогосподарський контроль в господарстві здійснює керівництво, окремі посадові особи, відділи, служби та інші.

Головний бухгалтер в господарстві контролює дотримання фінансової і касової дисципліни, своєчасність і правильність розрахунків з фінансовою системою, підприємствами і організаціями, забезпечує організацію інвентаризацій матеріальних цінностей, витрачання сировини і матеріалів згідно з нормами і лімітами, своєчасність та повноту оприбуткування продукції й інших матеріальних цінностей.

Бухгалтерія господарства здійснює контроль за станом взаєморозрахунків, своєчасністю і правильністю складання первинних документів та звітність в бригадах, на фермах, законністю господарських і фінансових операцій по відповідних напрямах. На основі оцінки інформації та її аналізу планово-економічна служба і бухгалтерія розробляють рекомендації і вносять пропозиції про шляхи підвищення ефективності виробництва.

Список використаних джерел

1. Ануфриев В.Е. Учет валютных операций / В.Е. Ануфриев // Бухгалтерский учет. - 2014. - №6 - С. 72-80.

2. Бабич В.Г. Облік грошових засобів / В.Г. Бабич // Бухгалтерський облік і аудит. - 2014. - №2-3. - С. 28 - 31.

3. Береза С.Л. Облік і контроль грошових активів та дебіторської заборгованості: теорія і практика: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.04 «Бухгалтерський облік, аналіз та аудит»/ С.Л. Береза. - К., 2013. - 20 с.

4. Бутинець Ф.Ф Інформаційні системи бухгалтерського обліку: підруч. /Ф.Ф. Бутинець. - Житомир: ПП «Рута», 2009. - 544 с.

5. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський облік: навч. посіб. / Ф.Ф. Бутинець. - Житомир: ПП «Рута», 2008. - 672 с.

6. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський облік: Облікова політика і план рахунків, стандарти і кореспонденція рахунків і звітність: навч. посіб. / Ф.Ф. Бутинець. - Житомир: ПП «Рута», 2004. - 512 с.

7. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: підруч. / Ф.Ф. Бутинець. - Житомир: ПП «Рута», 2003. - 672 с.

8. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: підр. /[М, Ф. Огійчук, В.Я. Плаксієнко, Л.Г. Панченко і інші]. - К.:Алерта, 2009 - 979 с.

9. Будяк В. Звіт про рух грошових коштів як джерело інформації /В. Будяк

/ /Економіка, фінанси, право. - 2014. - №3. - C. 28 - 29.

10. Важов Г.И. Автоматизация учета на предприятиях АПК /Г.И. Важов // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. - 2014. - №1. - С. 36.

11. Варавка В.В. Облік, контроль і аналіз руху грошових коштів підприємства: методика і організація: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.09 «Бухгалтерський облік, аналіз та аудит» автореф. дис… канд. екон. наук [Електронний ресурс] / В.В. Варавка. - К., 2014. - 23 с. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ard/2009/09vvvpmo.zip

12. Височан О.С. Облік і контроль грошових коштів та їх еквівалентів: теорія, методика, організація: дис. канд. екон. наук: 08.00.09 / О.С. Височин // Бухгалтер. - 2014. - №14 (638). - С. 28.

13. Гриліцька А. Шляхи підвищення ефективності внутрішнього аудиту грошових коштів /А. Гриліцька // Бухгалтерський облік і аудит. - 2013. - №11.-С. 52-59.

14. Голов С.О. Облік і звітність в іноземних валютах / С.О. Голов // Бухгалтерський облік і аудит. - 2013. - №10. - С. 2 - 6.

15. Горщар В. Облік операцій в іноземній валюті / В. Горщар // Бухгалтерія. -2013. - №33/1. - С. 50-53.

16. Губіна І. О. Облік операцій на валютному рахунку підприємства / І.О. Губіна // Світ бухгалтерського обліку. - 2010. - №11 (17). - С. 9-22.

17. Завгородний В.И. Учет и внутренний аудит финансово - расчетных операций в условиях функционирования АРМ бухгалтера / В.И. Завгородний // Бухгалтерский учет и аудит. - 2013. - №2-3. - С. 31 - 36.

18. Завгородній В.П. Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу і аудиту: навч. посіб. / В.П. Завгородній. - К.: «А.С.К.», 2004. - 512 с.

19. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. №291 зі змінами та доповненнями.

20. Китайчук Т.Г. Особливості обліку касових операцій на підприємствах / Т.Г. Китайчук // Інноваційна економіка. -2014. - №5.-С. 20-29.

21. Кириченко А. Облік грошових коштів у касі / А. Кириченко // Бухгалтерський облік і аудит. - 2013. - №9. - С. 12 - 21.

22. Козлова Е.П. Учет денежных средств / Е.П. Козлова // Бухгалтерский учет. - 2014. - №6. - С. 57 - 62.

23. Кушина О. Облік депозитів і депозитних сертифікатів / О. Кушина // Гроші до грошей, або Фінанси як інвестиції: збірник систематизованого законодавства. - К.: Бліц-Інформ, 2014. - Вип. 10. - 192 с.

24. Крылова Т.Б. Отчет о движении денежных средств / Т.Б. Крылова // Бухгалтерский учет. - 2013. - №5. - С. 18 - 19.

25. Лукашова І.О. Усунення протиріч у методології бухгалтерського обліку коштів / І.О. Лукашова. // Бухгалтерский учет. - 2014. - №5. - С. 18 -25.

26. Микитенко Т. Сучасні інформаційні технології обліку та аудиту в управлінні підприємством / Т. Микитенко // Бухгалтерський облік і аудит. - 2011. - №10. - С. 12-20.

27. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: Затверджено Наказом МФУ від 28.03.2013 р. №433.

28. Новиков С.С. Рациональный учет отдельных операций / С.С. Новиков // Бухгалтерский учет. - 2014. - №6. - С. 18 - 21.

29. Огійчук М.Ф. Совершенствование журнально - ордерной формы учета в сельскохозяйственных предприятиях / М.Ф. Огійчук // Экономика АПК. - 2014. - №5. - С. 62 - 65.

30. Організація бухгалтерського обліку: навч. посібн. / [Ю.Д. Чацкіс, Е.С. Гейєр, О.А. Наумчук, І.О. Власова]. - К.:Центр учбової літератури, 2011.-564 с.

31. Островерха Р.Е. Організація обліку: навч. посібн. / Р.Е. Островерха. - К.:Центр учбової літератури, 2012.-568 с.

Размещено на Allbest.ru