Облік готової продукції на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Сутність, класифікація, визнання та оцінка готової продукції, значення і завдання її обліку

2. Характеристика фінансово-господарської діяльності та постановки обліку на підприємстві



1. Сутність, класифікація, визнання та оцінка готової продукції, значення і завдання її обліку

Готовою продукцією є виріб (або напівфабрикат), послуга, робота, що пройшли всі стадії технологічної обробки на даному підприємстві, відповідають затвердженим стандартам або умовам договору, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або замовникові - покупцеві згідно з діючим порядком прийняття продукції. Усі елементи виробничого процесу - сировина, матеріали, які перебувають на різних стадіях технологічного процесу, утворюють незавершене виробництво та формують вид виробничого запасу. Готова продукція може мати, а може не мати кількісні та якісні характеристики, але завжди продукція має вартісну характеристику.

Взаємозв'язок між виробництвом, залишками і реалізацією продукції узагальнено на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Взаємозв'язок між виробництвом, залишками і реалізацією готової продукції



Підприємства України, незалежно від їх форм власності та видів діяльності, здійснили перехід до національних та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, що призвело до певних проблем їх застосування у практичній діяльності. Серед основних завдань та напрямків вивчення проблем обліку готової продукції згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку можна виділити:

- вивчення постановки та організації облікової політики підприємства;

- визначення правильності формування витрат на виробництво;

- дослідження правильності віднесення активів до складу готової продукції у відповідності до національних стандартів;

- визначення правильності формування доходу від реалізації продукції;

- дослідження документального оформлення господарських операцій;

- вивчення обліку виробництва, надходження та реалізації готової продукції;

- дослідження правильності відображення інформації у звітності.

Про важливість даного дослідження свідчить те, що готова продукція займає вагому частину у складі оборотного капіталу підприємства (табл. 1.1).

Таблиця 1.1. Склад та структура оборотних активів сільськогосподарського підприємства ТОВ «Агрофірма Миколаївка» за 2012 - 2014 рр.

	2012	2013	2014
	тис.грн	%	тис.грн	%	тис.грн	%
Виробничі запаси	834	14,96	834	20,55	932	15,60
Поточні біологічні активи	883	15,84	1508	37,15	1536	25,71
незавершене виробництво	937	16,80	990	24,39	1297	21,71
Готова продукція	2736	49,07	2305	56,79	1767	29,57
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	185	3,32	196	4,83	382	6,39
Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Дебіторська заборгованість за розрахунками з нарахованих доходів	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Інша поточна дебіторська заборгованість	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Грошові кошти	1	0,02	50	1,23	61	1,02
Інші необоротгі активи	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Всього	5576,0	100,00	4059,0	100,00	5975,0	100,00

Як видно з даних табл. 1, готова продукція у ТОВ «Агрофірма Миколаївка» за 2012-2014 рр. займає від 29,57 % до 56,79 % в загальній структурі оборотних активів, що є найбільшим значенням серед усіх статей ІІ розділу активу балансу.

Готова продукція є результатом виробництва. Для одних підприємств це будуть продукти харчування, для інших - столи, стільці, для третіх - трактори, автомобілі, тощо. Що стосується сільськогосподарських підприємств, то їх діяльність пов'язана з виробництвом і реалізацією саме сільськогосподарської продукції.

Для розкриття мети дослідження розглянемо наукові підходи обґрунтування сутності поняття «готова продукція» (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Дефініція поняття «готова продукція» в наукових дослідженнях

Автор	Визначення
Бутинець Ф.Ф. [1, с. 324]	Готова продукція - повністю завершена обробкою, укомплектована, яка пройшла необхідні випробування (перевірки). Це виріб (або напівфабрикат), послуга, робота, що пройшли всі стадії технологічної обробки на підприємстві, відповідають затвердженим стандартам або умовам договору, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або замовникові - покупцеві згідно з діючим порядком прийняття продукції
Вороніна В.А., Черниш В.В. [2, с. 75]	Готова продукція - виріб (напівфабрикат), послуга, робота, що пройшли всі стадії технологічної обробки на даному підприємстві, відповідають затвердженим стандартам або умовам договору, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або замовникові - покупцеві згідно з діючим порядком прийняття продукції
Глібко В.М., номер у списку	Готова продукція - це матеріальний результат виробничої діяльності
Р.Л. Хамяк, В.І. Лемішовський	Бухгалтерський облік в Україні: навч. посібник / За ред. Р.Л. Хамяка, В.І. Лемішовського. - 4-те вид., доп. і перероб. - Львів: Нац. університет "Львівська політехніка" (Інформаційно-видавничий центр "Інтелект +" Інституту післядипломної освіти), "Інтелект-Захід", 2005. - 1072 с. Те що синім у список літератури Готовою продукцією вважають конкретні вироби, що пройшли всі стадії технологічної обробки на цьому підприємстві, відповідають встановленим стандартам чи технічним умовам, прийняті відділом технічного контролю і здані на склад або безпосередньо замовнику. Готова продукція становить основну частину товарної продукції підприємства. В основному готова продукція призначена для реалізації, але певна її частина може споживатися на підприємстві. До готової продукції зараховують також виконані для замовників роботи та послуги автотранспорту, ремонтного виробництва, будівельно-монтажні роботи
Ткаченко Н.М	Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність : підручник / Н. М. Ткаченко. - 2-ге вид. доповнене і перероблене. - К. : Алерта, 2007. - 954 с. Готовою продукцією вважається продукція, що повністю закінчена обробкою на даному підприємстві, пройшла технічні випробування (якщо вимагають відповідні її особливості), прийнята контролером, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад

Отже, аналізуючи вище наведені визначення зазначимо, що загальним серед них є те, що, готова продукція пройшла всі стадії продукції і вироблена на підприємстві, це речовинна продукція, виконані роботи і надані послуги.

Проте, згідно Методичних рекомендацій щодо складання рахунку капіталу за інституційними секторами економіки, готова продукція включає товари, що зберігаються на підприємствах, які їх виробляють і використовують для постачання іншим інституційним одиницям і які не призначені для подальшої переробки на даному підприємстві [ ].

Також у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 9 «Запаси», готовою вважається продукція, що виготовлена на підприємстві, в установі, та призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом [9]. Відповідно, у нормативних документах, роботи і послуги не відносяться до складу готової продукції.

Що ж стосується наданих підприємством послуг чи виконаних робіт, вважаємо за доречне відносити їх до складу виробництва та відображати на рахунку 23 «Виробництво». Підтвердженням нашої думки є норми П(С)БО 9 «Запаси» про те, що для підприємств, витрати на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу є незавершеним виробництвом.

Якщо брати до уваги галузеву специфіку функціонування сільськогосподарських підприємств, то їх діяльність пов'язана з поняттям сільськогосподарської діяльності, яка включає ряд «специфічних» тверджень.

Так, у П(С)БО 30 «Біологічні активи» передбачено, що сільськогосподарська діяльність - це процес управління біологічними перетвореннями з метою отримання сільськогосподарської продукції або додаткових біологічних активів. При цьому, біологічні перетворення - процес якісних і кількісних змін біологічних активів.

Відзначимо, біологічний актив - це тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди. Сільськогосподарська продукція - актив, одержаний в результаті відокремлення від біологічного активу, призначений для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання. Додаткові біологічні активи - біологічні активи, одержані в процесі біологічних перетворень [10].

Інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку передбачено категорію «продукція сільськогосподарського виробництва» (ПСВ), до якої відноситься продукція, одержана від власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання (видачі й продажу працівникам, передачі в невиробничу сферу, наприклад в дитячі садки, їдальні тощо); продукція, яка призначена для споживання в тваринницьких підрозділах як корми або для виробництва кормів у кормоцехах; продукція, яка вирощена для годівлі худоби, наприклад зелена маса, корм, плоди тощо, а також побічна продукція та відходи, одержані при доведенні товарної продукції та насіння до належних кондицій; насіння та посадковий матеріал, включаючи саджанці, призначені для закладання та ремонту власних насаджень [11].

На нашу думку готова продукція це частина запасів та сільськогосподарської продукції, виготовлених підприємством, які призначені для подальшого продажу, внутрішнього використання і не потребують технічних та біологічних перетворень (рис. 1.1).

Рис.1.1. Сутність готової продукції сільськогосподарських підприємств

При організації обліку продукції основним моментом є правильна її класифікація. Існують різні підходи до класифікації готової продукції.

При організації обліку продукції сільськогосподарського виробництва та її реалізації основним моментом є визначення її характеру. Згідно з цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності і технологічної складністю (рис. 1.2).



Рис. 1.2. Класифікація готової продукції за її характером

За технологічною складністю продукцію розділяють на просту і складну. При цьому вона може бути основною, побічною або супутньою. за своїми технологічними та іншими характеристиками побічну і супутню продукцію визначають аналогічно основної продукції.

Супутня продукція - це продукція, що отримана в одному технологічному циклі (процесі) одночасно з основною. За якістю вона відповідає стандартам і призначена для подальшої обробки або відпуски споживачам. Супутня продукція як вихідний елемент виробничого процесу має якісні і кількісні параметри, що мають одержати вартісну характеристику.

Побічна продукція - це продукція, що іноді утворюється в комплексних виробництвах при виробництві основної і, у відмінності від супутньої продукції, не вимагає додаткових витрат.

У поточному обліку продукція групується за позиціями: вироби основного виробництва; товари широкого вжитку, виготовлені з відходів; запасні частини; виконані роботи і зроблені послуги.

На основи систематизації праць науковців з проблем фінансового обліку ми встановили, що основними задачами обліку готової продукції є:

– забезпечення контролю за схоронністю готової продукції і товарів;

– забезпечення контролю за правильним і своєчасним оприбуткуванням готової продукції і оформленням документації;

– одержання точних зведень про кількість і вартість готової продукції, що знаходиться на складах (по матеріально-відповідальним особах), контроль за відповідністю фактичних запасів цінностей встановленим нормативам;

– своєчасне виявлення наднормативних надлишків, що підлягають реалізації в порядку мобілізації внутрішніх ресурсів;

– забезпечення контролю за виконанням планів реалізації готової продукції;

– визначення результатів від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг.

Готова продукція визнається активом за таких умов:

1. утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності;

2. перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

3. утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робі та надання послуг, а також управління підприємством/установою.

Вбухгалтерському обліку при надходженні з виробництва готова продукція оцінюється, відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» [ ], за первісною вартістю, але оскільки така вартість може бути визначена лише після збирання всіх витрат пов'язаних з виробництвом, то постає потреба у щоденному обліку наявності та руху готової продукції.

Первісна вартість готової продукції визначається відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» [ ] (рис. 1.3.).



Рис. 1.3 Порядок формування первісної вартості готової продукції

Витрати на виробництво включають: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, а також змінні і розподілені постійні накладні витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку . Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати до собівартості готової продукції не включаються, а списуються на витрати звітного періоду.

Оцінка готової продукції при її продажу чи реалізації залежить від облікової політики підприємства. При цьому можуть використовуватися методи визначені в П(С)БО 9 «Запаси» . При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- нормативних затрат;

- ціни продажу . продукція облік господарський

Метод ідентифікованої собівартості передбачає особливе маркування кожної одиниці запасів, що дозволяє в будь-який момент часу визначити вартість та дату витрачання кожної одиниці запасів. Даний метод доцільно застосовувати для запасів, які мають значну вартість та невелику кількість. Визначення середньозваженої собівартості проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного періоду і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного періоду і одержаних у звітному місяці.

Метод ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто запаси які були придбані першими продаються чи використовуються першими. Даний метод найчастіше застосовується для запасів, що швидко псуються за умови, що грошова одиниця є стабільною [].

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін.

Оцінку за цінами продажу застосовують підприємства роздрібної торгівлі, що мають значну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Наприкінці місяця загальну кількість випущеної продукції оцінюють за прийнятими в обліку цінами підприємства і фактичною собівартістю. За даними відомості випуску готової продукції визначають результат роботи підприємства у процесі виробництва (різниця між фактичною і взятою для обліку собівартістю випущеної продукції), економію або перевитрати.

Якщо готову продукцію оцінюють за середньорічною плановою собівартістю, то відхилення планової собівартості від фактичної обліковують окремо. На кінець місяця ці відхилення розподіляють між залишками нереалізованої продукції і реалізованими виробами. При оцінюванні її за іншими цінами відхилення визначають як різницю між цими цінами та фактичною собівартістю.

У теорії і практиці бухгалтерського обліку виділяють різні моменти визнання доходу від реалізації продукції сількогосподарського виробництва:

1. На момент завершення виробництва - дохід визнається за умови наявності певної ціни продажу або стабільної ринкової ціни, коли відсутні суттєві витрати на підготовку до реалізації.

2. На момент реалізації - дохід визнається за умови встановлення ціни на продукцію (товар, інший актив), обґрунтовано метод оцінки суми, яку можливо одержати від реалізації, здійснено оцінку всіх суттєвих витрат.

3. На момент одержання грошових коштів - неможливо оцінити одержані активи з достатньою достовірністю, існує ймовірність здійснення додаткових суттєвих витрат, які не можуть бути точно визначені на момент реалізації.

4. Протягом здійснення виробництва - дохід визнається за умови встановлення ціни, визначеної на договірних умовах або за умови наявності ринкових цін для різних стадій виробництва.

Відповідно до П(С)БО 15 «Дохід» дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

- покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

- підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

- сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

- є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Організація і методологія обліку продукції сільськогосподарського виробництва та її реалізації регламентується відповідними нормативними документами, чинними в Україні та внутрішніми документами підприємства. Проте нормативно-правове забезпечення обліку продукції сільськогосподарського виробництва та її реалізації недосконале та поверхнева. Нормативні документи мають різний правовий статус, а тому одні з них підпорядковуються іншим, формуючи в загальному п'ять основних рівнів регулювання бухгалтерського обліку доходів від реалізації готової продукції, які представлені на рис. 1.4.



Рис. 1.4. Рівні нормативного регулювання бухгалтерського обліку продукції сільськогосподарського виробництва та її реалізації

Таблиця 3.1. Характеристика нормативно-правового забезпечення обліку продукції сільськогосподарського виробництва та її реалізації

Назва нормативного акту	Дата та орган, який затвердив документ;	Номер у списку інформаційних джерел	Питання які регулює стосовно обліку доходів від реалізації готової продукції
Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 2 “Запаси”		[ ]	Визначає умови визнання готової продукції суб'єкта господарювання складовою запасів. Описує методи оцінки запасів: за собівартістю або чистою вартістю реалізації. Склад витрат, які включаються до собівартості запасів, а відповідно і до собівартості готової продукції: витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати. Методи визначення собівартості: метод стандартних витрат або метод роздрібних цін. Формули собівартості: ідентифікація собівартості, середньозважена собівартість та метод ФІФО
Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 18 «Дохід»		[ ]	Визначає умови визнання доходу від продажу готової продукції суб'єкта господарювання. Містить перелік вимог щодо розкриття інформації про дохід від реалізації готової продукції у фінансовій звітності.
Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”		[ ]	Визначає основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, порядок державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності, порядок оформлення первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку. зокрема щодо обліку доходів від реалізації готової продукції, обов'язки підприємств в проведенні інвентаризації активів, при складанні фінансової звітності, зокрема в частині відображення залишків готової продукції та доходу від її реалізації
Податковий кодекс України		[ ]	Визначає склад виробничої собівартості продукції (робіт, послуг),. Регулює питання щодо визнання доходу від реалізації Готової продукції, та порядок визначення справедливої вартості при реалізації пов'язаним сторонам та суб'єктам малого підприємництва
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”		[ ]	Регулює визнання готової продукції складовою запасів. Описує методи оцінки запасів, зокрема готової продукції, при вибутті. Визначає порядок формування первісної вартості готової продукції. Регулює особливості розкриття інформації про запаси в примітках до фінансової звітності
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід»		[ ]	Містить перелік умов визнання доходу від продажу готової продукції суб'єкта господарювання. Містить перелік вимог щодо розкриття інформації про дохід від реалізації готової продукції у фінансовій звітності. Регулює особливості обліку безнадійної та сумнівної дебіторської заборгованості, яка виникає при реалізації готової продукції. Розкриває порядок оцінки доходу від реалізації готової продукції.
Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів:		[ ]	Регулює порядок визнання та оцінки готової продукції, містить приклад оцінки реалізованої готової продукції за всіма передбаченими методами вибуття. Регулює порядок документального оформлення руху запасів, в тому числі готової продукції при її реалізації. Наводиться рекомендована кореспонденція щодо обліку реалізації готової продукції.
Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій		[ ]	Визначає порядок застосування та призначення рахунків Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, зокрема в частині застосування рахунків 26 “Готова продукція”, та 70 «Дохід від реалізації».
ПБО 30			Це основний нормативний документ з бухгалтерського обліку для сільськогосподарських підприємств. У Положенні зазначено, як визнати та оцінити біологічні активи (в тому числі тварин), визначити доходи та витрати сільськогосподарської діяльності, розкрити інформацію про біологічні активи у примітках до фінансової звітності тощо. У додатку до ПБО 30 наведено приклади біологічних активів тваринництва і сільськогосподарської продукції тваринництва
Методичні рекомендації № 1315			Деталізовано норми ПБО 30. Крім того, в додатку 1 до цих Методичних рекомендацій детальніше, ніж в додатку до ПБО 30, наводяться приклади біологічних активів і сільськогосподарської продукції. У додатку 2 до Методичних рекомендацій наведено кореспонденцію рахунків бухгалтерського обліку операцій з біологічними активами та сільськогосподарською продукцією
Методичні рекомендації № 132			Розглянуто питання собівартості продукції (робіт, послуг), у тому числі в тваринництві. У додатку 1 до Методичних рекомендацій наведено об'єкти планування та обліку виробничих витрат, об'єкти калькулювання продукції, одиниці калькулювання.
Наказ про облікову політику, посадові інструкції		[ ]	Визначає порядок проведення інвентаризації готової продукції, метод оцінки вибуття готової продукції, містить графік документообігу, склад доходів, робочий план рахунків та інші питання, які стосуються реалізації готової продукції

В першому питанні також здійснюється огляд монографій, статей у фахових та спеціалізованих виданнях, статистичних довідників, Інтернет ресурсів, авторефератів за темою дослідження. Отримані результати систематизуються в таблиці «Огляд інформаційних джерел з обліку (вказати об'єкт дослідження)»

Таблиця 3.2. Огляд інформаційних джерел з обліку продукції сільськогосподарського виробництва та її реалізації

Назва	Автор	Питання які розглядаються
Особливості обліку та реалізації готової продукції	Беренда Н.І., Галкіна Т.Ф	В статті розглянуто особливості обліку готової продукції, її класифікації та оцінки на прикладі ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат № 12». Визначені напрями удосконалення первинного обліку реалізації готової продукції на досліджуваному підприємстві.
Готова продукція як об'єкт обліку сільськогосподарських підприємств	Подолянчук О.А., Захарчук І. С.	У статті проведено дослідження дефініції поняття «готова продукція». Авторами обґрунтовано власне визначення досліджуваної категорії з метою внесення пропозицій щодо удосконалення методичних підходів обліку.

Отже, підтверджуючи важливість розуміння сутності категорії «готова продукція», оскільки вона займає вагому частку в структурі оборотного капіталу підприємств необхідно відмітити, що для сільськогосподарських підприємств готовою є не лише продукція, як продукт обробки (переробки) доведений до належного стану використання, а й продукція сільськогосподарського виробництва (зерно, зерновідходи, солома, плоди, ягоди, молоко тощо). Різноманіття підходів до сутності досліджуваної категорії зумовлено відмінними тлумаченнями у діючих П(С)БО та інших нормативних документів.

Приведене авторське визначення, на нашу думку, впливатиме на удосконалення методичного підходу до бухгалтерського обліку готової продукції та об'єктивне відображення інформації у звітності підприємств.

2. Характеристика фінансово-господарської діяльності та постановки обліку на підприємстві

Сільське господарство України є однією з найважливіших галузей кономіки. Воно забезпечує 8,2 % валової доданої вартості, тут зайнято понад 3 млн населення, використовується основних засобів вартістю понад 100 млрд грн, функціонують майже 56,5 тисяч господарюючих суб'єктів, що використовують 21,6 млн га сільськогосподарських угідь (2010 р.). Вироблена в сільському господарстві 1 гривня продукції дає змогу одержувати понад 12 гривень продукції в інших галузях. Сільські території є місцем оздоровлення жителів країни, а сільське населення - оберегом національних звичаїв і традицій.

Сільськогосподарські підприємства виробляють 44,9 % валової продукції сільського господарства, у т.ч. 45,1 % продукції рослинництва і 44,7 % продукції тваринництва.Господарства населення виробляють більшу частину валової

продукції сільського господарства - 55,1%, у т.ч. продукції рослинництва - 54,9%, тваринництва - 55,3%.

Урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність тварин значно нижчі, ніж у розвинених країнах світу. Продовжується скорочення поголів'я худоби та птиці. У 2011р. проти 2010 р. зменшилось загальне виробництво молока на 1,4 %.

Знижується трудова зайнятість на селі. З 2000 р. кількість найманих працівників у галузі скоротилася від 2,5 млн до 665 тисяч. Рівень оплати праці в сільському господарстві майже на 40 % нижчий за середній по економіці країни. За межею бідності знаходиться 16,8 % сільських домогосподарств, у 48,8 % - суку

пні витрати не перевищували рівень прожиткового мінімуму. За даними обстеження, проведеного Державним комітетом статистики, у 14 тис. населених пунктів (49 % від їх загальної кількості) відсутні будь-які виробничо-управлінські підрозділи.

Зберігається монополізм на ринку сільськогосподарської сировини. Переробні підприємства часто застосовують ціни, недостатні для забезпечення рентабельного сільськогосподарського виробництва.

Недостатньою залишається державна підтримка сільського господарства. У 2010 році сільськогосподарські підприємства одержали 4,38 млрд грн державної підтримки, у тому числі 3,13 за рахунок відшкодуванню податку на додану вартість і 1,25 за рахунок бюджетної дотації. Із розрахунку на 1 гектар сільськогосподарських угідь ця підтримка становила 211 грн, тоді як у Польщі вона сягала 155 $ USD.

Разом із тим ресурсний потенціал сільського господарства, в основі якого знаходяться високопродуктивні землі сільськогосподарського призначення та сприятливі агрокліматичні умови, має значні можливості для подальшого свого розвитку. Існують додаткові можливості щодо збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, внеску галузі в підвищення рівня продовольчої та енергетичної безпеки, зростання експортного потенціалу держави.

Суб'єктом дослідження в курсовій роботі є ТОВ «Агрофірма Миколаїка», яке спеціалізується на виробництві сільськогосподарської продукції.

Приватне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Миколаїка » Прилуцького району, село Миколаївка, Чернігівської області. Відстань господарства від обласного центру складає 160 км.

Земельний масив розташований в північній частині України, в північному агрокліматичному районі області, де взимку температура повітря може знижуватись до 20-30 градусів морозу та загрожувати загибелі сільськогосподарських культур, а влітку температура може піднятись до 40 градусів тепла. Середньорічна температура повітря дорівнює 9,7 градусів, а середньорічна сума опадів складає 345 мм. Така кількість опадів недостатня для забезпечення нормального розвитку рослин, тим паче, що розподіл їх на протязі року по місяцях нерівномірний. Опади випадають і у випаді злив, що не сприяє глибокому зволоженню ґрунту та нормальному забезпеченню рослин вологою.

Негативний вплив на розвиток і вплив сільськогосподарських рослин мають вітри. В даному районі щорічно простежуються слабкі, середні та інтенсивні суховії, особливо у ранній весняний період. Взимку сильні вітри здувають з площ сніг, що призводить до вимерзання рослин при морозах. Середнє продовження без морозного періоду 185 - 205 днів. Сніговий покрив на даній території не стійкий і триває 40 - 45 днів.

Рельєф території господарства рівнинний, що сприяє розвитку рослинництва. Ґрунти господарства мають високо стійку структуру. Після оранки рихлий стан зберігається значно тривалий час.

Ґрунти в гумусовому горизонті мають біля 20 % гумусу. У структурі ґрунтового покриву чорноземи північні займають 88 %, чорноземи звичайні - 22%. У ґрунтах району домінує корисна мікрофлора. Родючість ґрунтів господарства значно знижується під впливом дії водної та вітрової ерозії.

Південні чорноземи мають порівняно високу кількість добрива. Внесення азотних та фосфорних добрив не є основною із методів підвищення родючості ґрунтів. Загальною умовою родючості ґрунту є правильна система обробки. Одним із способів підвищення родючості земель є запровадження спеціальної сівозміни, за якої значно зростає частка посівів бобових та технічних культур.

Основний виробничий напрям господарства: у тваринництві виробництво - молока, вирощування великої рогатої худоби, свиней; в рослинництві - виробництво зерна і кормів для тваринництва. Номенклатура представлена продукцією рослинництва, до складу якої входять: озима пшениця ІІІ класу; соя; овес; ячмінь; ріпак озимий кукурудза; соняшник; цукрові буряки; зерносуміші та зерновідходи.

Основними постачальниками сировини (насіння) для ТОВ „Агрофірма Миколаївка” є: ДП „Ювілейний”, яке входить до Полтавского сільськогосподарського інституту (озима пшениця, соняшник); ДП „Райз-Агросервіс” - Деснянська філія Чернігівської області (овес, ріпак озимий, цукрові буряки); ДП „Колосисте” - Нікопольський район Дніпропетровської області (овес). Також ТОВ використовує насіння власного виробництва (ячмінь, соя).

Більшість своєї продукції ТОВ реалізує на ВАТ „Чернігівський хлібозавод” та ВАТ „Ніжинський хлібозавод”. Також ТОВ „Агрофірма Миколаївка” постачає зернові на ПрАО „Переробник”, розташоване в Криворізькому районі Дніпропетровської області.

Ефективність фінансової діяльності «Агрофірми Миколаївка» залежить від його майнового стану. Майновий стан підприємства характеризується складом, розміщенням, структурою та динамікою активів і пасивів.

Щоб оцінити ефективність діяльності агрофірми, проаналізуємо її фінансові результати (табл.2.1).

Таблиця 2.1. Динаміка обсягу реалізації продукції ТОВ «Агрофірма Миколаївка» за 2012-2014 рр.

Показник	Рік	Абсолютне відхилення (+;-) 2014 р. від	Темп зростання, % 2014 р. до
	2012	2013	2014	2012р.	2013 р.	2012 р.	2013 р.
Обсяг виробництва, тис.грн.	13219,0	11631,0	16246,0	3027,0	4615,0	122,9	139,7
Індекс цін, %	100,0	97,1	124,3	-	-	-	-
Обсяг виробництва у порівняних цінах, тис.грн	13219,0	11978,4	13460,3	241,3	1482,0	101,8	112,4

У 2014 р. обсяг реалізованої продукції в діючих цінах ТОВ «Агрофірма Миколаївка» становив 16246,0 тис.грн.. Порівняно із 2012 р. він збільшився на 3027,0 тис. грн. або на 22,9%, а порівняно із 2013 - на 4615,0 тис. грн. або на 39,7%.

У 2014 році ТОВ «Агрофірма Миколаївка» було реалізовано продукції у порівняних цінах 2012 року на суму 13460,3 тис.грн. Протягом двох останніх років спостерігається збільшення обсягу реалізації на 241,3 тис.грн. або на 1,8%, за останній рік відбулося суттєве збільшення на 1482,0 тис.грн. або на 12,4%.

Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами - одна з найважливіших умов його успішної роботи. У 2014 році середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ «Агрофірма Миколаївка» склала 89 осіб,що на 6 осіб або на 7.2% більше, ніж у 2013 році, та на 4 особи або на 4,7% більше,ніж у 2012 році(табл.2.2). Кількість жінок, що працювали на підприємстві у 2014 році, становила 29 осіб - це на 3 особи або на 9.4% менше, ніж у 2012 та 2013 роках.

У 2014 році частка жінок становила 32,6% Протягом аналізованого періоду вона поступово зменшується, хоча значних змін у кількості жінок немає. Зміна статевої структури обумовлена наймом все більшої кількості чоловіків на сезонні роботи, що збільшує їх питому вагу. Із загальної кількості персоналу кількість робітників у 2014 році становила 74 особи, що на 3 робітники або 4,2% більше, ніж у 2013 році, та на 14 осіб або 23,3% - ніж у 2012 році. Частка робітників є досить високою і щорічно зростає.

Загалом протягом 2014 року на підприємстві збільшилася кількість працівників за всіма категоріями. Це пов'язано із збільшенням обсягів виробництва і реалізації продукції.

В ринкових умовах особливим є те, що поряд з ціною цей комплексний показник відображає ефективність виробничо-господарської діяльності колективу підприємства (особливо інженерів і робітників), його вміння раціонально поєднувати і використовувати живу і матеріалізовану працю. Таблиця 2.2. Показники персоналу ТОВ «Агрофірма Миколаївка» за 2012-2014 рр.

Показник	2012	2013	2014	Абсолютне відхилення (+;-) 2014 р. від	Темп зростання, % 2014 р. до
				2012 р	2013 р	2012 р	2013 р
Середньооблікова кількість штатних працівників, всього,осіб	85,00	83,00	89,00	4,00	6,00	104,714	107,23
у тому числі жінок, осіб	32,00	32,00	29,00	-3,00	-3,00	90,63	90,63
частка жінок,%	37,65	38,55	32,58	-5,06	-5,97	86,55	84,52
із загальної кількості персоналу: робітників, осіб	60,00	71,00	74,00	14,00	3,00	123,33	104,23
частка робітників,%	70,59	85,54	83,15	12,56	-2,40	117,79	97,20

У 2014 році фонд заробітної плати ТОВ «Агрофірми Миколаївка» становив 2477,90 тис.грн, що на 27,30 тис.грн або на 1,09% менше ніж у попередньому році та на 331,60 тис.грн або на 15,4 % більше порівняно з 2012р.(таблиця 2.3).

Таблиця 2.3. Фонд отлати праці ТОВ «Агрофірми Миколаївки» за 2012 - 2014рр.

Показник	Рік	Абсолютне відхилення (+;-) 2014 р. від	Темп зростання, % 2014 р. до
	2012 р	2013 р	2014 р	2012 р.	2013 р.	2012 р	2013 р
Фонд заробітної плати, усього, тис. грн. в тому числі:	2146,30	2505,20	2477,90	331,60	-27,30	115,45	98,91
основна заробітна плата, тис.грн	2021,00	2342,00	2324,40	303,40	-17,60	115,01	99,25
її частка, %	94,16	93,49	93,81	-0,36	0,32	99,62	100,34
додаткова заробітна плата, тис.грн	124,90	163,20	153,40	28,50	-9,80	122,82	94,00
її частка, %	5,82	6,51	6,19	0,37	-0,32	106,38	95,03
Середня за період заробітна плата одного штатного працівника, тис. грн.	25,25	28,15	29,85	4,60	1,71	118,23	106,06

Сума основної заробітної плати підприємства у 2014 році склала 2324,40 тис.грн, що на 17,60 тис. грн. або на 0,75% менше, ніж у 2013 році та на 303,40 тис. грн. або на 15,01% більша, порівняно з 2012р. Фонд додаткової заробітної плати на підприємстві ТОВ «Агрофірма Миколаївка» не включає ніяких надбавок та доплат. У 2014 році фонд додаткової заробітної плати становив 153,40 тис.грн., що на 9,80 тис. грн. або на 6% менше, ніж у 2013р. та на 28,50 тис.грн або на 22,82% більше, в порівнянні з 2012 р.

Рівень заробітної плати ТОВ «Агрофірма Миколаївка» є домить високим, порівняно з іншими підприємствами та із середнім рівнем заробітної плати. Середня заробітна плата працівника в 2014 році становила 29,85 тис.грн, що на 1,71тис.грн або на 6,06 % більше, ніж у 2013 р. У 2014 р. середня за період заробітна плата усіх працівників в еквіваленті повної зайнятості становила 2346,00 грн, що на 169 грн. або на 6,7% менше ніж у 2013 році.

З таблиці ми бачимо, що фонд заробітної плати у 2014 році порівняно з 2013 р. зменшився, це було зумовлено тим, що протягом 2014 р. було менше відпрацьованого робочого часу.

Середньорічна первісна вартість основних засобів ТОВ «Агрофірма Миколаївка» у 2014 р. склала 6712,50 тис.грн, що на 56,5 тис.грн або на 0,85% більше, ніж у 2012 р.(таблиця 4). Протягом 2014 року на підприємство надійшло основних засобів на суму 95 тис. грн, що на 77 тис. грн або на 5.2 рази більше, ніж у 2013 р. та на 7 тис. грн або на 6,86 % менше, у порівнянні з 2012 р. У заначений період основні засоби не вибували, зумовлено тим що дане підприємство використовує нові основні засоби.

Виходячи з цих показників коефіцієнт надходження основних засобів у 2014 р. склав 1,41%. Це означає, що на кожні 100 грн. основних фондів надходило 1 грн.41 коп., що на 13 коп. менше рівня 2012 р. та на 1грн. 14 коп. більше рівня 2013 р. коефіцієнт вибуття на даному підприємстві дорівнює нулю. Коефіцієнт придатності за розглянутий період був не стабільним і складав 61,08%, 58,23%, 55,75% відповідно, це означає, що підприємство використовує спрацьовані (застарілі) основні засоби, які зумовлюють застосування застарілих технологічних процесів, що не дозволяє підвищуватись конкурентоспроможності продукції підприємства на ринку.

Одним із найважливіших показників ефективності використання основних фондів є фондовіддача. У 2014р. фондовіддача ТОВ «Агрофірма Миколаївка» становила 2грн. 01 коп. (таблиця 2.4).

Таблиця 2.4. Показники ефективності використання основних фондів ТОВ «Агрофірми Миколаївка» за 2012 - 2014рр.

Показник	Рік	Абсолютне відхилення (+;-) 2014 р. від	Темп зростання, % 2014 р. до
	2012	2013	2014	2012 р.	2013р.	2012р.	2013р.
Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.	6596,00	6656,00	6712,50	116,50	56,50	101,77	100,85
Обсяг виробництва у порівнянихцінах, тис.грн	13219,00	11978,40	13460,30	241,30	1481,90	101,83	112,37
Чистий прибуток, тис. грн	11016,00	11631,00	16246,00	5230,00	4615,00	147,48	139,68
Середньооблікова чисельність штатних працівників, осіб	85,00	83,00	89,00	4,00	6,00	104,71	107,23
Фондовіддача, грн. на 1 грн	2,00	1,80	2,01	0,00	0,21	100,06	111,43
Фондомісткість, коп	0,50	0,56	0,50	0,00	-0,06	99,94	89,75
Фондоозброєність, тис. грн	77,60	80,19	75,42	-2,18	-4,77	97,19	94,05
Фондорентабельність, %	1,67	1,75	2,42	0,75	0,67	144,92	138,50

У 2014 році для виготовлення й продажу 1 грн продукції в основні фонди було вкладено лише 50 коп. так як і в 2012 році та на 0,06 коп менше ніж у 2013р., порівнюючи з 2014р. У 2014 р. фондоозброєність становила 75 грн.42 коп.

Зростання фондовіддачі є позитивною тенденцією в діяльності підприємства. Для підвищення фондовіддачі необхідно нарощувати обсяги виробництва продукції за рахунок більш інтенсивного використання основних засобів і знижувати середньорічну вартість цих засобів за рахунок мало продуктивних і не використовуваних у виробництві.

У 2014 р. середньорічна вартість оборотних коштів склала 6184,5 тис. грн., що на 321 тис.грн. або на 5,47% більше, ніж у 2013 р. та на 1161 тис.грн. або на 23,11% більше порівняно з 2012 р. (таблиця 2.5).

Таблиця 2.5. Показники ефективності використання оборотних активів ТОВ «Агрофірми Миколаївка» за 2012 - 2014рр.

Показник	Вартість, тис.грн	Абсолютне відхилення (+;-) 2014 р. від	Темп зростання, % 2014 р. до
	2012	2013	2014	2012 р.	2013р.	2012р.	2013р.
Виручка від реалізації продукції, тис.грн	13219,00	11631,00	16246,00	3027,00	4615,00	122,90	139,68
Середня вартість оборотних коштів,тис.грн	5023,50	5863,50	6184,50	1161,00	321,00	123,11	105,47
Коефіцієнт оборотності, оборотів	2,63	1,98	2,63	0,00	0,64	99,83	132,43
Коефіцієнт закріплення оборотного капіталу,%	0,38	0,50	0,38	0,00	-0,12	100,17	75,51
Тривалість одного обороту, днів	136,81	181,49	137,04	0,24	-44,44	100,17	75,51

У 2014 році коефіцієнт оборотності усього оборотного капіталу становив 2,63 оборотів, що на 0,64 обороти менше, ніж у 2013р. у 2012 р. оборотність становила 2,63 обороти. Розрахунковий коефіцієнт закріплення оборотного капіталу показує, що у 2014 р. для отримання 100 грн. виручки від реалізації було витрачено 38 коп. оборотних коштів, що дорівнювало рівню 2012 р. та на 12 коп. менше, ніж у 2013 р. Тривалість одного обороту всього оборотного капіталу у 2014 р. склала 137,04 дні, що на 44 дні менше. Порівняно з попереднім 2013р. та на 0,24 дні, порівняно з 2012р. Отже, оборотність ТОВ «Агрофірма Миколаївка» за розглянутий період уповільнилась порівняно з 2012 р. та зросла порівняно з 2013 р.

На ТОВ «Агрофірма Миколаївка» згідно із Законом України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 966-XIV та Положенням (стандартами) бухгалтерського обліку складено наказ «Про облікову політику на підприємстві», який:

затверджує робочий план рахунків у відповідності з діяльністю підприємства, що складений на основі Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій;

визначає особливості обліку основних засобів. Зокрема характеризує порядок зарахування активів до основних засобів і встановлює вартісне обмеження зарахування до основних засобів (активи, вартість яких перевищує 2500 грн); визначає групи основних засобів, за якими ведеться їх облік. Розкриває особливості та методи нарахування амортизації та порядок обліку переоцінки та ліквідації основних засобів.;

визначає особливості обліку необоротних активів, до яких відносять необоротні активи, вартість яких менше 2500 грн;

розкриває порядок обліку нематеріальних активів, амортизація яких проводиться прямолінійним методом;

визначає особливості оцінки та обліку запасів, дебіторської заборгованості, забезпечень;

визначає порядок обліку доходів та витрат, застосування 9 класу рахунків для обліку витрат.

Відмітимо, що наказ про облікову політику ТОВ «Агрофірма Миколаївка» складено відповідно до вимог чинного законодавства і він в повній мірі окреслює всі необхідні моменти обліку.

Зазначимо, що на ТОВ «агрофірма Миколаївка» дотримуються принципів НП(С)БО 1, і ведення бухгалтерського обліку та складання фінансових звітів проводиться за принципом нарахування та відповідності доходів і витрат, за якими для визначення фінансового результату звітного періоду зіставляються доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи й витрати відображаються в обліку й звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження й сплати грошей.

Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансових звітів відповідає якісним характеристикам: доходність та однозначність тлумачення; доречність; достовірність; порівнянність даних.

Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансових звітів на агрофірмі здійснюється з дотриманням наступних принципів: автономності підприємства; безперервності діяльності підприємства; періодичності (звітним періодом є календарний рік, проміжна - квартальна звітність - складається наростаючим підсумком із початку звітного року); історичної (фактичної) собівартості; нарахування та відповідності доходів і витрат; повного висвітлення; послідовності; обачності; превалювання змісту над формою; єдиного грошового вимірника.

Вищим органом ТОВ «Агрофірми Миколаївка» є збори його засновників. Вони складаються з його засновників, або призначених ними представників. Збори засновників обирають голову зборів засновників, який організовує ведення протоколу. Збори засновників правомочні приймати рішення з будь-яких питань діяльності ТОВ «Агрофірма Миколаївка» і скликаються не менше як два рази на рік.

Виконавчим органом ТОВ «Агрофірма Миколаївка» є директор, що призначається зборами засновників. Контроль за фінансово-господарською діяльністю здійснює ревізійна комісія, що складається з трьох осіб. Ревізійна комісія обирається зборами засновників з їх числа з осіб, що не займають керівник посад в товаристві, терміном на два роки.

Узагальнена організаційна структура ТОВ «Агрофірма Миколаївка» верхнього рівня відображена на рис. 1.7.

У сільському господарстві поширення набули лінійні та функціональні управлінські структури. Їм властиві постійні елементи (ланки, бригади, загони) й вертикальнівиробничізв'язки. Звичайно, у чистому виглядінілінійні, ніштабні, ніфункціональніуправлінськіструктури не існують. Завждивиникаютьпевніїхкомбінації. Для сільськогогосподарствахарактерним є існуваннядивізіональних (продуктових) управлінських структур. Прикладом такоїструктури є цехова система управління на сільськогосподарськомупідприємстві, принципову схему якої показано на рис. 1,7

Рис. 1,7. Принципова схема цехової структури управління на сільськогосподарському підприємстві



Як видно з рис. 1,7, лінійні зв'язки існують між керівником підприємства та керівниками рослинницького і тваринницького цехів, а також керівниками обслуговуючих підрозділів -- автопарку, ремонтних майстерень загальногопризначення, комунальних служб, відділу маркетингу тощо. Інколи в окремий цех виділяють переробні та промислові виробництва.

Керівник цеху рослинництва, як правило, колишній головний агроном господарства, відповідає за весь технологічни йпроцес у галузі, за зв'язки з іншими цехами та службами господарства і підпорядковується безпосередньо керівникві підприємства. Аналогічно функціонує і цех тваринництва. У свою чергу, виробничі підрозділи рослинництва, тваринництва, обслуговуючі та промислові виступають як центри відповідальності відповідно витрат та прибутку. Створення центрів відповідальності дозволяє активізувати внутрішні чинники ефективності діяльності підрозділів за рахунок по-силення відповідальності суб'єктів управління за результати власнихрішень і вдосконалювати управління їх витратами та доходами.

До його посадових обов'язків входить:

Відповідно до пункту 7 статті 8 Закону про бухоблік, головний бухгалтер підприємства:

1. Забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання й подання у встановлені строки фінансової звітності;

2. Організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій (йому відомих);

3. Бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних із недостачею та відшкодуванням втрат від недостачі, крадіжок і псування цінностей підприємства;

4. Забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства (якщо вони є);

5. Розробляє та забезпечує дотримання єдиних організаційних та методичних основ ведення бухгалтерського обліку всіма структур...