Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Поняття цінних паперів до 1 січня 2004 року наводилося у ст. 1 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”, який набрав чинності з 1 січня 1992 року. Згідно цього визначення “цінними паперами є грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам”. Не важко помітити, наскільки не точним є дане визначення.

У господарській діяльності економічних суб'єктів відбувається значне число угод з різного роду майном, майновими правами, виконанням робіт і наданням послуг, інформацією, результатами інтелектуальної діяльності, нематеріальними благами, об'єктами цивільних прав і т.п. З розвитком ринкових відносин операції із цінними паперами (фінансові вкладення) одержали масове поширення поряд з операціями по реалізації товарів (робіт, послуг), кредитуванням й іншими. Цінні папери існують у різних видах і служать зручним інструментом організації й функціонування підприємств (організацій) в умовах ринкової економіки. Специфіка діяльності на ринку цінних паперів обумовила виникнення такої категорії юридичних осіб, як професійні учасники ринку цінних паперів. Для них дані операції є основним видом діяльності.

Підприємства й організації, що не є кредитними організаціями й професійними учасниками ринку цінних паперів, також є активними учасниками ринку цінних паперів. Вкладаючи кошти в державні цінні папери (облігації й інші боргові зобов'язання), у цінні папери корпорацій і статутні капітали інших організацій; а також надаючи іншим організаціям позики на території України й за її межами, підприємства здійснюють фінансові вкладення.

З огляду на виняткову важливість цієї галузі для розвитку й стабілізації української економіки, ринок цінних паперів на сьогоднішній день розглядається як галузь інтенсивного контролю й регулювання з боку державних органів. Однією з форм контролю й виступає бухгалтерський облік, а стосовно до даної курсової роботи - бухгалтерський облік цінних паперів.

Основною метою даної курсової роботи є вивчення теорії й практики бухгалтерського обліку цінних паперів на підприємствах різних форм власності з урахуванням останніх змін в українському законодавстві.

Головні завдання курсової роботи - вивчення теоретичної бази бухгалтерського обліку цінних паперів, аналіз особливостей обліку різних цінних паперів, формування фінансових результатів від операцій із цінними паперами, оподатковування операцій і доходів по конкретних видах інвестицій підприємств.

Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

У відповідності зі статтею 3, Глави 1, розділу 1 Закону України від 18.06.91 р. № 1201-XII до цінних паперів відносяться:

акції;

облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;

облігації місцевих позик;

облігації підприємств;

казначейські зобов'язання ;

ощадні сертифікати;

інвестиційні сертифікати;

векселі;

приватизаційні папери;

заставні;

іпотечні цінні папери (іпотечні сертифікати та іпотечні облігації);

сертифікати фонду операцій з нерухомістю.

Із прийняттям Закону “Про цінні папери і фондову біржу " ніяких змін у зазначеному переліку цінних паперів не відбулося. У зв'язку із цією обставиною всі цінні папери, які не наведені в даному переліку й з якими інвестор може зштовхнутися на українському фондовому ринку, такими визнані бути не можуть. Однак на практиці як цінні папери цілком успішно обертались всілякі сертифікати, свідоцтва про депонування, свідоцтва про внесення паю, ф'ючерси, купчі, квитки й т.д.

Цінний папір підтверджує факт надання капіталу інвестора емітенту і надає право власникові на одержання певного доходу. Залежно від форми надання капіталу і способу виплати доходу цінні папери діляться на боргові й часткові. Боргові цінні папери звичайно мають фіксовану процентну ставку і є зобов'язанням виплатити капітальну суму боргу на певну дату в майбутньому. Часткові цінні папери, або акції, вказують на безпосередню частку власника в реальній власності й забезпечують одержання дивіденду необмежений час. Інші види цінних паперів є похідні від акцій і боргових зобов'язань.

Акції засвідчують право власника на частку у власних коштах Акціонерного Товариства. Емісія акцій - спосіб створення акціонерного товариства, викупу державного підприємства, збільшення статутного капіталу компанії.

Боргові зобов'язання підтверджують відносини позики між інвестором (кредитором) і особою, що випустила документ (боржником). До боргових зобов'язань відносяться:

1) облігації

2) державні позики

3) депозитні й ощадні сертифікати банків

4) векселі.

Емітент облігацій й інших боргових зобов'язань повинен у певний строк виплатити й позичку й відсотки, які залишаються незмінними або варіюються незначно. Відсотки виплачуються рівними порціями протягом усього строку позики (по облігаціях) або одноразово при погашенні паперу (сертифіката).

Похідні цінні папери закріплюють право їхнього власника на покупку або продаж акцій і боргових зобов'язань. Це опціони й ф'ючерсні контракти.

Опціон - цінний папір, що підтверджує право власника на покупку або продаж певного базисного активу за фіксованою ціною через якийсь час.

Фінансовий ф'ючерс - контракт на покупку або продаж певного базисного активу в майбутньому за фіксованою ціною. На відміну від опціону ф'ючерсний контракт не право, як опціон, а зобов'язання: від опціонної покупки або продажу можна відмовитися, контракт розірвати не можна.

Процес поміщення грошей в акції, облігації, інші цінні папери, а також участі на паях в інших підприємствах називаються фінансовим вкладенням, або інвестицією. В активах підприємства виділяють короткострокові (до року) і довгострокові (строком більше року) фінансові вкладення. Особи, що вкладають кошти в зазначені активи, - інвестори, а особи, що випускають цінні папери, - емітенти.

Підставою для прийняття цінних паперів до бухгалтерського обліку є:

* по документарних цінних паперах - договір на придбання цінного папера, акт прийому-передачі цінного папера; "документарною" формою цінного паперу є сертифікат цінного паперу, що містить реквізити відповідного виду цінних паперів, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукупність прав, наданих цими цінними паперами, а "бездокументарною" формою цінного паперу є здійснений зберігачем обліковий запис на "рахунку у цінних паперах". Слід звернути увагу на те, що з правової точки зору відкриття рахунків не зберігачами (в тому числі спеціальних “рахунків у цінних паперах” депозитаріями) призводять до того, що цінних папір не існує у “бездокументарній” формі, а оформлення тимчасових свідоцтв, виписок з реєстру власників іменних цінних паперів, письмових зобов'язань замість сертифікатів цінних паперів призводить до відсутності цінного папера у “документарній” формі.

* по бездокументарних цінних паперах - виписка з рахунку; На практиці у "бездокументарній" формі існують виключно емісійні цінні папери, тобто цінні папери, які розміщуються “випусками” - сукупностями цінних паперів одного емітента певного виду та однієї номінальної вартості, що забезпечують їх власникам однаковий обсяг прав і можливість мати однакові умови розміщення на фондовому ринку. При цьому такий “випуск цінних паперів” (як сукупність цінних паперів) підлягає реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. (додаток № 9)



1. Характеристика підприємства

1.1 Характеристика господарської діяльності підприємства, його юридичний статус

Запорізький трансформаторний завод, правонаступником якого стало створене в процесі корпорації (1994р.)

Акціонерне товариство "Запоріжтрансформатор" є одним із найбільших спеціалізованих підприємств у світовому трансформаторобудуванні. Підприємство займає провідне місце в Україні та країнах СНД з виробництва, постачання та сервісного обслуговування силових і розподільних трансформаторів, трансформаторів спеціального призначення всього діапазону потужностей і напруг, перемикаючих пристроїв для регулювання трансформаторів.

Публічне акціонерне товариство "Запоріжтрансформатор" пропонує: - трифазні двохобмоткові підвищувальні трансформатори для роботи у блоці з генераторами електростанцій Найбільш досягнуті одиничні потужності для класів напруги 230 кВ-1250МВА, 220 кВ і 500 кВ -1000 МВА, 110 кВ і 150 кВ - 400 МВА; - однофазні двохобмоткові підвищувальні трансформатори для роботи в складі трифазної групи у блоці з одним або двома генераторами електростанцій. Найбільші потужності в групі з трьох однофазних одиниць для класів напруги 750 кВ і 1150 кВ - 1250 МВА, 500 кВ -1600 МВА;

- однофазні та трифазні двох- і трьохобмоткові автотрансформатори для зв'язку високовольтних електричних мереж і систем. Виготовляються для всіх необхідних поєднань напруги, у тому числі 1150/500 кВ, 750/500 кВ, 500/220 кВ, 330/220 кВ, 220/110 кВ та інші. Найбільша потужність трифазної одиниці - 500 МВА, групи з трьох однофазних одиниць -2000 МВА (1150/500 кВ);

- трансформатори для власних потреб потужних енергоблоків і пускорезервні трансформатори електростанцій, як правило, з обмотками нижчої напруги, розподіленими на дві незалежні гілки половинної потужності. Номінальна потужність - до 63 МВА, вища напруга - до 230 кВ; - двох- і трьохобмоткові трансформатори для електростанцій напругою до 500 кВ. Номінальна потужність - до 300 кВА;

- розподільні трансформатори потужністю від 0,025 МВА до 6,3 МВА на класи напруги 6 кВ, 10 кВ, 20 кВ, 35 кВ; - електропічні трансформатори і трансформатори для живлення дугових сталеплавильних ПЕЧЕЙ та двигунів прокатних станів. Номінальна потужність - до 160 МВА, клас напруги - до 230 кВ;

-трансформатори для перетворювальних підстанцій передач постійного струму на клас напруги до ±750 кВ постійного струму, до 500 кВ змінного. - заземлюючі трансформатори;

-сухітрансформатори; - електричні реактори, у тому числі керуючі, для ліній передіч постійного та змінного струму;

- системи керування та моніторингу трансформаторів; - перемикальні пристрої на класи напруги до 330 кВ і струми до 2000 А; - пофазно-екрановані струмопроводи класів напруги 6-10 кВ і номінальні струми 630 -3150 А для комплектних розподільних пристроїв підприємств із потужними споживачами електроенергії; - пофазно-екрановані струмопроводи для передавання та розподілу електроенергії великої потужності класу напруги 20 кВ і номінальні струми 7200 - 18500 А; - струмопроводи закриті круглі для передавання та розподілу електроенергії в мережах класів напруги 0,4-10 кВ змінного струму (1500-3200 А) та до 3 кВ у колах постійного струму (2000-3000 А); -фазорегулювальнітрансформатори; - монтаж устаткування та сервісні послуги в експлуатації, навчання експлуатаційного персоналу; - окремі компоненти трансформаторів (охолодники, низьковольтні вводи, запірна арматура та інші; - умови постачання на вибір замовника (DAP, CPT, DDP). Продукція ПАТ "Запоріжтрансформатор" працює в 75 країнах світу. Сьогодні підприємство міцно утримує роль провідного постачальника електричних реакторів і трансформаторів на ринки України, країн СНД, Азії, Латинської Америки та Африки.

1.2 Характеристика продукції, її конкурентоспроможність на ринку

ПАТ «Запоріжтрансформатор» випускає такі види продукції, як трансформатори ( в першу чергу силові трансформатори в т.ч. розподільні трансформатори

- Магнітопроводное виробництво: Для виготовлення магнітних систем на ЗТР застосовується кремнистая тонколистова анізотропна електротехнічна сталь з низькими і особливо низькими питомими втратами , у тому числі з лазерною обробкою .

Поздовжній розкрій стали здійснюється на автоматичних лініях поздовжнього розкрою COMEC ( Франція ) і Георг ( Німеччина ) з одночасною зачисткою спеціальним інструментом бічних кромок стрічок.

Виготовлення пластин магнітних систем проводиться на високоточних автоматичних лініях поперечного розкрою з програмним управлінням Тur і Георг ( Німеччина ) , оснащених твердосплавним інструментом , в т.ч. V- штампами , з одночасним формуванням пакетів ділянок магнітних систем .

Технічні можливості ліній та їх програмне забезпечення дозволяють виготовити необхідні форми пластин , у тому числі для схем шіхтовок у варіантах Крок - Lap ( зміщений стик ) .

Для виготовлення магнітних систем трансформаторів і автотрансформаторів потужністю до 150 МВА використовується автоматична лінія збірки магнитопроводов (Е- стакер ) фірми GEORG .

Виготовлення елементів магнітних систем шунтуючих реакторів виробляється на автоматичній лінії фірми GEORG .

Збірка магнитопроводов трансформаторів великої потужності виробляється на спеціальних стендах - кантувачах , що забезпечують можливість виготовляти магнітні системи масою до 350 тонн.

Для складання магнітопроводів масою до 180 тонн без верхнього ярма використовується новий складальний стенд фірми GEORG .

Для фіксації ( опресування ) стрижнів магнітопроводів використовується вертикальна бандажіровочная машина фірми GEORG .

- Обмотувальні виробництво: Намотування обмоток різних типів і конструкцій: гвинтових , безперервних , переплетених , - у тому числі зі зміцненого транспоновану дроти , здійснюється на цілій гамі горизонтальних і вертикальних намотувальних верстатів, що дозволяють виконувати намотування обмоток масою від кількох кілограмів до 20 тонн з регулюванням натягу проводу.

Висока якість обмоток забезпечується застосуванням спеціальних універсальних розтискних оправок , комплексної технології по стабілізації осьових розмірів з використанням дистанціюють прокладок з жорсткого електрокартону і жорстких електрокартону циліндрів , вакуумної сушкою обмоток під постійним заданим тиском , циклічної прессовкой з використанням спеціальних пресуючих систем фірми Гюнтер Seibold ( Німеччина ) і т.п.

На виробничих площах складального корпусу організований ділянку зі спеціальним мікрокліматом. Ділянка оснащений спеціальним обладнанням, що дозволяє підтримувати оптимальні параметри мікроклімату , такі як температура повітря, відносна вологість , вміст пилу в повітрі , і являє собою відокремлену площа ділянки намотування котушок трансформаторів і реакторів з встановленим технологічним обладнанням для намотування обмоток класу напруги 400 кВ і вище , електромостового краном , транспортером на повітряних подушках для переміщення технологічного оснащення , барабанів з проводом і без проводу , обмоток і комплектуючих виробів.

Розроблені технології намотування обмоток виключають до мінімуму виконання паяних з'єднань обмотувальних проводів , при цьому неминучі конструктивні з'єднання виконуються серебросодержащий припоями з попередньою підготовкою місця пайки.

- Ізоляційне виробництво: Ізоляційне виробництво забезпечує виготовлення всієї номенклатури ізоляційних деталей і складальних одиниць , що застосовуються для виробництва трансформаторів та реакторів.

Наявна база сучасного технологічного обладнання дозволяє виробляти пресуючі і ємнісні кільця , рейки , дистанційні прокладки , циліндри , кутові шайби, ярмова ізоляцію і т.п.

Деталі складної конфігурації , як наприклад труби, коліна, муфти, фланці, виготовляються методом « формування» . Є виробництво деревно- стружкової пластика і деталей з нього , а також паперово- бакелітових виробів.

Використання технологій , пов'язаних із застосуванням каліброваних по товщині дистанціюють елементів обмоток і жорстких циліндрів з електроізоляційного картону , дозволяє забезпечувати стабільний осьової розмір обмоток і високу електродинамічну стійкість .

Як матеріал для виготовлення ізоляційних деталей на ЗТР широко застосовується ламінатний картон виробництва фірм Weidmann і ENPAY . Застосування даного матеріалу забезпечує високу якість ізоляційних деталей , жорсткість допусків на їх товщину , а також скорочення технологічних циклів виготовлення ізоляції.

Обробний центр з ЧПУ Biesse Group , виробляє фігурний розкрій ламінатного картону з отриманням готових ізоляційних деталей: пресуючих , опорних і ємнісних кілець , східчастих деталей , сегментів , секторів зрівняльної ізоляції та ін

Поздовжньо- фрезерний верстат Група СКМ спа , з системою швидкої зміни інструмента дозволяє виготовляти профільні деталі ізоляції ( рейки) з ламінатного картону з поліпшеними якісними і точносних характеристиками. Верстат забезпечує за один прохід обробку 3-х поверхонь заготовки та виготовлення профілю деталі.

Зменшення ізоляційних відстаней в активній частині , в рамках реалізації програм вдосконалення конструкції трансформаторів , досягається за рахунок застосування лабіринтового руху масла в обмотках , яке дозволяє значно поліпшити умови їх охолодження.

Виготовлення прокладок для лабіринтового руху масла , а також ізоляції складної форми з електроізоляційного картону товщиною 0,5 мм , виробляється на лазерної машині фірми Yueming (Китай).

- Зварювальне виробництво: Завод має власний зварювальним виробництвом з повним циклом виготовлення , і повністю забезпечує власні потреби в баках та інших металоконструкціях будь-якого габариту і типовиконання .

Весь металопрокат , що надходить у виробництво , проходить дробеметні обробку для видалення поверхневих окислів.

Розкрій металопрокату виконується на ділянці термічного різання , який обладнаний машинами Кристал , Україна і Suprarex фірми ESAB , Швеція з програмним управлінням. Це дозволяє виконувати розкрій до 70 аркушів чорного і неіржавіючого металопрокату на добу , товщиною від 7 до 65 мм , з одночасною плазмової маркуванням і розміткою контурів під встановлювані деталі.

Механічна обробка деталей проводиться верстатним парком устаткування , що забезпечує виконання сверловки , нарізки різьблень , токарної , фрезерної , стругальний, карусельної, штампувальної, гибочной і вальцювального операцій .

Основні зварювальні роботи виконуються напівавтоматичного дугового зварюванням у середовищі захисного газу зварювальним устаткуванням виробництва EWM (Німеччина).

Металоконструкції , зварювання яких можливо проводити в нижньому положенні , виконують автоматичним способом під шаром флюсу методом ТВИН на портальної установці фірми ALW (Франція).

Якість зварювальних швів перевіряються такими способами як ультразвуковий контроль , люмінесцентний спосіб , бульбашковий метод , кольорова дефектоскопія , з обов'язковим наступним контролем стовпом масла в складальному виробництві .

Всі зварювальні роботи виконуються персоналом , атестованим з НПАОП 0.00-1.16-96 , EN 287 , ISO9606

1.3 Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

Організація бухгалтерського обліку на ПАТ «ЗТР» регулюється Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

-Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

-Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу відповідно до законодавства та установчих документів. -Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник або уповноважений орган , який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. - Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах. { Абзац п'ятий частини четвертої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2457-VI від 08.07.2010 } Завдання та функціональні обов'язки бухгалтерських служб, повноваження керівника бухгалтерської служби у бюджетних установах визначаються Кабінетом Міністрів України. { Частину четверту статті 8 доповнено абзацом шостим згідно із Законом N 2457-VI від 08.07.2010 } -Підприємствосамостійно: визначає за погодженням з власником або уповноваженим ним органом відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; { Абзац другий частини п'ятої статті 8 в редакції Закону N 3332-VI від 12.05.2011 обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів . { Частину п'яту статті 8 доповнено абзацом сьомим згідно із Законом N 2756-VI від 02.12.2010 } -Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства: : забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства. -Відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов'язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства.



2. Бухгалтерський облік прибутку та його використання, документальне оформлення

2.1 Особливості обліку прибутку та його використання

В економічній теорії в різну періоди розвитку країни категорія прибутку була об'єктом глибокого вивчення економічної науки. Однак до теперішнього часу в економічній літературі не існує єдиної думки про сутність данної категорії, особливо багато дискусій ведеться щодо визначення поняття «прибуток», його походження та функції.

Прибуток, як економічний показник, є різницею між чистим доходом і собівартістю продукції. Прибуток є кінцевим результатом діяльності підприємства. Функції, що виконує прибуток на підприємстві:

- Оціночна функція -- прибуток оцінює ефект господарської діяльності.

- Розподільча функція -- прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу.

- Стимулююча функція -- прибуток є інструментом формування різних фондів стимулювання, як власників і робітників, та і самої господарської діяльності.

Класифікація видів прибутку.

В залежностіі від виду діяльності, в рамках якої отримано прибуток, він поділяється на:

* прибуток від реалізації по основній діяльності;

* прибуток від реалізації по неосновній діяльності;

* від фінансових операцій;

* від неопераційної діяльності;

* від лізингової діяльності.

В залежності від порядку визначення прибуток буває таких видів:

Економічний підхід

* балансовий прибуток -- кінцевий результат всіх видів діяльності;

* прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства -- різниця між балансовим прибутком і податком на прибуток;

* чистий прибуток -- різниця між прибутком, що залишається в розпорядженні підприємства та штрафними санкціями щодо підприємства;

* прибуток від звичайної діяльності до оподаткування -- різниця між валовими доходами і валовими витратами (разом з амортизаційними відрахування);

* прибуток від звичайної діяльності -- різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування і податком на прибуток;

* чистий прибуток -- сума прибутку від звичайної діяльності і надзвичайних доходів (витрат).

Від методики оцінки:

* номінальний прибуток -- той що фактично отримано;

* реальний прибуток -- номінальний прибуток з урахуванням впливу інфляції.

В залежності від цілі визначення:

* бухгалтерський (балансовий);

* економічний прибуток -- визначається як виручка від реалізації - валові витрати - альтернативні вигоди (витрати).

В залежності від розміру:

1.Мінімальний прибуток -- прибуток, розмір якого після сплати податків задовільняє уяву власників про мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал. Як правило, цей рівень дорівнює середній процентній ставці на депозитному ринку.

2.Нормальний прибуток -- прибуток, який відповідає нормі прибутковості на вкладений капітал у галузі.

3. Цільовий (необхідний) прибуток -- прибуток, що відповідає потребам підприємства в коштах на виробничий і соціальний розвиток і утворюється за рахунок чистого прибутку.

4. Максимальний прибуток -- прибуток, що пов'язаний з реалізацією мети поведінки підприємства на ринку на максимізацію прибутку. Отримується в тому випадку, коли граничні витрати дорівнюють граничним доходам.

2.2 Характеристика рахунків, на яких ведеться облік прибутку та його використання

Для обліку фінансових результатів використовують рахунки 79 "Фінансові результати" та 44

"Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)". Якщо рахунок 79 "Фінансові результати" є номінальним і на кінець звітного періоду закривається (сальдо немає), то рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" є пасивним і його сальдо відображається в балансі. На рахунку 79 "Фінансові результати" обліковуються на окремих субрахунках результати основної діяльності, фінансових операцій, іншої звичайної діяльності.

Виходячи із класифікації доходів і витрат за видами діяльності і функціями і побудована система рахунків бухгалтерського обліку для відображення формування фінансових результатів діяльності підприємства та визначення чистого доходу (прибутку) чи збитку звітного періоду, а також для складання Звіту про фінансові результати.

Для узагальнення інформації про фінансові результати від звичайної діяльності і надзвичайних подій Планом рахунків передбачено рахунок 79 "Фінансові результати", який ведеться на підприємстві за субрахунками.

791 "Результат основної діяльності":

7911 "Результат реалізації готової продукції";

7912 "Результат реалізації товарів, робіт, послуг";

7913 "Результат іншої операційної діяльності";

792 "Результат фінансових операцій";

793 "Результат іншої звичайної діяльності";

794 "Результат надзвичайних подій".

2.3 Основні кореспонденції рахунків з обліку прибутку та його використання

Один з основних елементів методу бухгалтерського обліку - подвійний запис. При цьому кожна господарська операція записується в дебет одного рахунка та кредит іншого рахунка на однакову суму. Такий запис ще називають кореспонденцією рахунків або бухгалтерською проводкою.

Рахунки, які взаємодіють під час здійсненнй господарської операції, називаються кореспондуючими.

Після того, як бухгалтер прийняв первинний документ та перевірив його, він визначає кореспондуючі рахунки, аналізує зміни, які відбулися з об'єктами, що обліковуються на цих рахунках, та складає бухгалтерську проводку, на підставі якої відображає операцію на бухгалтерських рахунках методом подвійного запису..

Основні кореспонденції з обліку прибутку та його використання наводяться в таблиці 2.3.1.

Таблиця 2.3.1 - Основні кореспонденції рахунків з обліку прибутку та його використання

№	Зміст господарської операції	Дебет	Кредит
1	Списано витрати виробництва на фінансовий резульатат	79 «Фінансові результати»	23 «Виробництво»
2	Списано фінансовий результат собівартість реалізованої продукції підприємствами, що використовують тільки 8 клас рахунків	79 «Фінансові результати»	26 «Готова продук-ція»
3	Відображено нерозподілений прибу-ток підприємствами звітного періоду	79 «Фінансові результати»	44 «Нерозподілені прибутки (непо-криті збитки )»
4	Списано на фінансовий результат суми, що належать до виключення із складу доходів	79 «Фінансові результати»	70 «Доходи від реалізації»
5	Списано на фінансовий результат собівартість реалізації протягом звітного періоду	79 «Фінансові результати»	90 «Собівартість реалізації»
№	Зміст господарської операції	Дебет	Кредит
6	Списано на фінансовий результат адміністративні витрати, понесені протягом звітного періоду	79 «Фінансові результати»	92 «Адміністративні витрати»
7	Списано на фінансовий результат витрати на збут, понесені протягом звітного періоду	79 «Фінансові результати»	93 «Витрати на збут»
8	Списано на фінансовий результат інші витрати операційної діяльності, понесені протягом звітного періоду	79 «Фінансові результати»	94 «Інші витрати операційної діяльності»
9	Списано на фінансовий результат фінансові витрати, понесені протягом звітного періоду	79 «Фінансові результати»	95 «Фінансові витрати»
10	Списано на фінансовий результат понесені протягом звітного періоду витрати від інвестицій, які обліковуються за методом участі в капіталі	79 «Фінансові результати»	96 «Витрати від участі в капіталі»
11	Списано на фінансовий результат інші витрати, понесені протягом звітного періоду	79 «Фінансові результати»	97 «Інші витрати»
12	Списано на фінансовий результат витрати, понесені протягом звітного періоду при нарахування податку на прибуток, отриманого за данними бухгалтерського обліку	79 «Фінансові результати»	98 «Податки на прибуток»

2.4 Аналітичний облік прибутку та його використання

Ресурси підприємства, його капітал, зобов'язання, господарські процеси обліковуються в синтетичних (узагальнених) і аналітичних (деталізованих) показниках.

Тому бухгалтерський облік підрозділяють на синтетичний і аналітичний.

Аналітичний облік ведеться на підставі первинних документів. Первинні документи наводсяться в Додатку А.

Аналітичний облік фінансових результатів ведеться за їх характером, видами продукції, товарів, робіт, послуг та іншими напрямами, визначеними підприємством самостійно.

Для контролю за доходами, витратами та фінансовими результатами від торговельної діяльності підприємства і аналізу цих результатів, крім узагальнених даних на синтетичних рахунках 70 "Доходи від реалізації", 90 "Собівартість реалізації", 74 "Інші доходи" та на інших рахунках, необхідні деталізовані дані про фінансові результати діяльності підприємства. Такі деталізовані дані можна отримати лише з належно, раціонально організованого аналітичного обліку фінансових результатів.

З переходом на бухгалтерський облік за новими національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку аналітичний облік фінансових результатів особливо необхідний для складання Звіту про фінансові результати. Більше того, можна стверджувати, що без належно, раціонально організованого аналітичного обліку фінансових результатів практично неможливе складання об'єктивного Звіту про фінансові результати.

Завдання раціональної організації аналітичного обліку фінансових результатів на кожному підприємстві полягає в тому, щоб відповідно до Положення (стандарту) 3 “Звіт про фінансові результати” та статей цього звіту був організований аналітичний облік. На аналітичних рахунках фінансових результатів протягом року наростаючим підсумком з початку року мають накопичуватись в розрізі звітних статей дані про доходи та витрати підприємства, необхідні як для контролю та аналізу, так і для складання Звіту про фінансові результати. Отже, аналітичний облік фінансових результатів повинен бути організований так, щоб за підсумком кожного звітного періоду із аналітичного обліку фінансових результатів можна було взяти підсумкові дані і перенести їх на відповідну статтю Звіту про фінансові результати.

Виходячи з вищевикладених вимог, аналітичний облік фінансових результатів має бути організований на підприємстві з врахуванням специфіки його діяльності, тобто видів операційної (основної) діяльності, іншої та надзвичайної діяльності, і змісту Звіту про фінансові результати. Підприємства, організуючи аналітичний облік доходів на звітний рік, мусять виходити із переліку та економічного змісту статей Звіту про фінансові результати. Враховуючи зміст окремих статей звіту, визначають в ньому прибуток або збиток за звітний період.

2.5 Синтетичний облік прибутку та його використання

Синтетичний облік основних засобів ведеться в облікових регістрах, склад яких визначено в «Методичних рекомендаціях по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку» затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.200р. № 356.

Облікові регістри (книги, відомості, журнали і тому подібне) призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування і узагальнення інформації про господарські операції, які містяться в прийнятих до обліку первинних документах.

Ведення облікових регістрів і контирування документів первинного обліку здійснюються із застосуванням, як мінімум, коду класу рахунків і коду синтетичного рахунку.

Аналітичні дані в облікових регістрах повинні узгоджуватися з даними синтетичного обліку на останнє число місяця.

Головна книга ведеться протягом календарного року. Кожному синтетичному рахунку в Головній книзі відводять окрему сторінку.

Перевірку правильності записів в Головній книзі здійснюють підрахунком суми оборотів і сальдо по всім рахункам суми дебетових і кредитових оборотів, а також сальдо дебету і кредиту повинні бути відповідно рівні.

Синтетичний облік доходів на оптово-збутових, оптових і посередницьких підприємствах та підприємствах роздрібної торгівлі має особливості, що випливають із специфіки торговельної діяльності та порядку ціноутворення в оптовій і роздрібній торгівлі, з особливого порядку обліку доходів.

Синтетичний облік доходів в торгівлі ведеться за загальною схемою бухгалтерського обліку доходів торговельних підприємств (рис. 6) з врахуванням особливостей відображення в обліку собівартості реалізованих товарів:

1. На оптово-збутових, оптових і посередницьких підприємствах, які обліковують товари за купівельними цінами, собівартість реалізованих товарів складається із купівельної їх вартості (без ПДВ) і витрат підприємства на придбання товарів, на доставку їх та доведення товарів до придатного для реалізації стану.

2. На підприємствах роздрібної торгівлі, в тому числі на підприємствах громадського харчування, які обліковують товари за продажними цінами, включаючи товарні надбавки, собівартість реалізованих товарів складається із продажної їх вартості за виключенням (мінусом) товарних надбавок, що за щомісячним розрахунком відносяться до реалізованих товарів, і витрат підприємства на придбання товарів, на їх доставку та доведення товарів до придатного для реалізації стану.

Відповідно до наведених раніше мотивів витрати підприємства на придбання товарів, на їх доставку та доведення до придатного для реалізації стану щомісячно списуються на дебет рахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів" в сумі, що відноситься до реалізованих за місяць товарів. При цьому названі витрати розподіляються за щомісячним розрахунком на витрати, що відносяться до реалізованих товарів і до залишку товарів на кінець звітного місяця. Інші витрати обігу, а також адміністративні витрати та інші операційні витрати на рахунок 791 "Фінансовий результат від основної діяльності" списуються заключними записами в кінці року.

Базові засади організації бухгалтерського обліку витрат торговельних і інших підприємств установлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”.

Об'єктом обліку витрат є продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом витрат. Елементом витрат є сукупністьть економічно однорідних витрат підприємства.

Витрати відображаються в бухгалтерпському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу в наслідок його вилучекння або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вонми здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються в складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

2.6 Основні форми звітності до обліку прибутку та його використання

В балансі (форма № 1) у статті «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» відображається або сум а прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку

. З метою своєчасного і якісного складання квартальної бухгалтерської і статистичної звітності підприємствами й організаціями, що входять до сфери управління та діяльності Держпромполітики, звітність подається в обсязі форм згідно з Актом приймання квартальної звітності у терміни, передбачені графіком подання звітності (додається).

При складанні звітності користуватися Законом України "Про бухгалтерський облік та звітність" №996-XIV від 16.07.99 р., Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в Україні, затвердженими наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 р., Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку подання фінансової звітності" №419 від 28.02.2000 р. та відповідно до нижчевикладених вимог.

Усі форми бухгалтерської і статистичної звітності складаються в тисячах гривень без десяткових знаків. Декларація "Про прибуток" і Декларація "Про податок на додану вартість" складаються у тис. грн з 1 десятковим знаком наростаючим підсумком з початку року.

При складанні звітності слід звернути увагу на заповнення всіх реквізитів, передбачених формами звітності. Показники у формах звітності слід писати розбірливо і чітко. Звітність подається у твердій обгортці з прошитими і пронумерованими сторінками у порядку, вказаному в Акті приймання звітності. Акт складається у двох примірниках, один з яких залишається у комітеті, другий з підписами перевіряючого та начальника відділу методології бухгалтерського обліку і аналізу фінансово-господарської діяльності - у підприємства (організації).

З метою створення реальної інформаційної бази даних по підприємствах і організаціях Держпромполітики звернути увагу на заповнення титульного аркуша форми №1 "Баланс підприємства" та інших форм звітності (повна і чітка назва підприємства, організації, територія, форма власності з відміткою відсотків державної власності, орган державного управління, галузь і вид діяльності, одиниця виміру, повна адреса, реєстраційний номер, прізвище і номер телефону (факсу) керівника і головного бухгалтера, банківські реквізити).

Форма №1 "Баланс підприємства" складається з урахуванням організаційної перебудови підприємств, переоцінки товарно-матеріальних цінностей, інших змін протягом звітного року та з урахуванням трансформації показників звітності відповідно до вимог стандарту №2 "Баланс", затвердженого наказом Мінфіну України від 31 березня 1999 року №87, та нового Плану рахунків, затвердженого наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. №291.

Звернути увагу на особливості відображення в балансі окремих показників звітності.

Так, наприклад, у ряд. 160 "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги" відображається заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем), і у підсумок балансу включається чиста реалізаційна вартість, яка визначається шляхом вирахування з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів.

У рядку балансу "Інший додатковий капітал" відображається сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

У статті "Нерозподілений прибуток (непокритий) збиток" рядка балансу 350 відображається або сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках (на магнітних носіях зі знаком "-") та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.



3. Організація обліку, контролю та аналізу в умовах функціонування автоматизованої форми обліку

3.1 Організація автоматизованої системи обліку на виробництві

На сьогодні більшість підприємств ведуть комп'ютерну форму обліку. Комп'ютерна форма обліку передбачає наявність ряду компонентів, без яких неможливе її створення.

Сучасна комп'ютерна форма бухгалтерського обліку базується на використанні персональних комп'ютерів та обчислювальних мереж. Практичне її застосування залежить від набору технічних засобів і вибору організаційних форм їх використання.

За рахунок одноразового введення інформації забезпечується єдність інформаційної бази. Інтеграція обробки даних первинного обліку і адаптація програмного забезпечення до потреб користувачів досягається шляхом застосування різних комп'ютерних програм.

Особливістю комп'ютерної форми бухгалтерського обліку є те, що її існування неможливе без конкретної комп'ютерної програми. Облікові регістри різних програм є схожими, але не однаковими.

Технологічний процес обробки інформації при комп'ютерній формі обліку можна поділити на три етапи:

1) збір і реєстрація первинних даних для обробки на комп'ютері,

2) формування масивів облікових даних на електронних носіях: журналу господарських операцій, структури синтетичних і аналітичних рахунків, довідників аналітичних об'єктів, постійної інформації з одночасним здійсненням контролю за процесом обробки інформації, записаної в масивах облікових даних;

3) отримання результатів за звітний період на запит користувача або у вигляді регістрів синтетичного обліку, аналітичних таблиць, довідок з бухгалтерських рахунків або відображенням на екрані потрібної інформації.

Комп'ютерна система обліку оперативно відображає основні процеси, пов'язані з отриманням різних зведених показників, що характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства. В цій обліковій системі інформація йде по єдиному каналу і використовується для будь яких потреб управління. Таким чином, комп'ютерна система обліку - це вдале поєднання професійних якостей і функцій користувача з інтелектуальними можливостями комп'ютерів, які дозволяють отримати необхідну для управління і оперативного контролю інформацію.

Основні принципи комп'ютерної форми бухгалтерського обліку наступні:

- відповідність багатьох регістрів систематичного запису одному журналу хронологічного запису;

- накопичення і багаторазове використання облікових даних;

- один синтетичний рахунок - багато аналітичних рахунків. Кількість рахунків аналітичного обліку залежить від цілей, поставлених керівництвом перед обліком, і нічим не обмежується;

- автоматичне отримання інформації про відхилення від встановлених норм, нормативів, завдань тощо.

- автоматичне формування всіх облікових регістрів і форм звітності на основі даних, відображених в системі рахунків.

Використання комп'ютерних програм - єдиний шлях ведення обліку в умовах комп'ютерних технологій. Недоліком комп'ютерної форми обліку є висока вартість програмного та технічного забезпечення.

3.2 Пропозиції щодо покращення методики ведення бухгалтерського обліку на підприємстві

Для представлення більш детальної інформації про фінансово-майновий стан підприємства та розрахунку доходності різних видів діяльності, для вірного формування фінансово-господарського плану підприємства необхідно вести облік витрат та доходів за видами діяльності (від продажу товарів, від реалізації послуг, від надання основних засобів в оренду та іншим.)

Можливість ведення обліку доходів і витрат за видами діяльності передбачено програмою “1С Бухгалтерія - 8.2”.

Крім того, необхідно побудувати аналітичний бухгалтерський облік підприємства таким чином, щоб була можливість розрахунку особистого вкладу в доходи окремої бригади (цеху), або окремого працівника.

Для виконання даної пропозиції необхідно використати можливості програми бухгалтерського обліку “1С Бухгалтерія - 8.2”.

Так, в автоматизованому обліку в системі “1С Бухгалтерія - 8.2” передбачено ведення аналітичного обліку по субконто, які може використовувати підприємство у відповідності з наказом про організацію бухгалтерського обліку для відображення витрат та доходів в розрізі бригад (цехів), окремих працівників.

В програмі “1С Бухгалтерія ” також передбачено можливість ведення обліку розрахунків з постачальниками та покупцями в розрізі договорів по кожному контрагенту, коли виводиться проміжне сальдо по кожному договору та взагалі -по кожному постачальнику та покупцю.

Сьогоднішня ринкова економіка, темпи зростання виробництва товарів (надання послуг, виконання робіт) майже не залишають місця ручному бухгалтерському обліку і відкривають нові горизонти розвитку новітніх технологій та всіляко спрощують життя сучасної людини.

Також для покращення методики ведення бухгалтерського обліку на підприємстві рекомендую:

Інвентаризація - періодичний переоблік (опис) наявного майна у натуральній формі з метою перевірки його наявності, виявлення законності здійснених операцій та відповідності документам бухгалтерського обліку"

У разі виявлення розбіжностей їх документують, вносять в інвентарний опис.

Способом грошового вимірювання господарських процесів, руху майна підприємства в бухгалтерському обліку є їх оцінка. Вона дає змогу перевести натуральні та трудові показники у грошові, а отже, визначати витрати виробництва, ефективність господарської діяльності підприємства, коригувати на цій основі принципи господарського розрахунку та ін.

Одним із способів сумарної оцінки витрат на виготовлення товарів і послуг є калькуляція,

Калькуляція - бухгалтерський розрахунок витрат на виробництво і збут одиниці продукції, усієї партії товарів, а також виконання робіт і послуг у грошовому вираженні, або спосіб визначення собівартості. Елементами собівартості є матеріальні витрати, заробітна плата основного і допоміжного персоналу, амортизація основних фондів та ін. Калькуляція здійснюється за даними бухгалтерського обліку у формі таблиці. Важливим засобом ведення бухгалтерського обліку є складання бухгалтерського балансу.

Бухгалтерський баланс-кількісне співвідношення сукупності господарських засобів (майна підприємства) з джерелами їх формування та цільовим призначенням у грошовому вираженні.

Обидві частини бухгалтерського балансу повинні бути рівними, оскільки вони відображають збільшення і зменшення одного і того самого об'єкта - майна підприємства. Внаслідок цього бухгалтерський баланс виступає як рівність активів і пасивів підприємства. Бухгалтерський баланс складається на підставі записів на рахунках.

Бухгалтерський рахунок - сукупність записів бухгалтерського обліку, в кожному з яких у грошовому вираженні фіксується збільшення або зменшення однакових за своєю сутністю засобів підприємства, джерел їх утворення і використання.



Висновки

Цінним папером є документ , що засвідчує з дотриманням

встановленої форми і обов'язкових реквізитів майнові права ,здійснення або передача яких можлива лише при його пред'явленні. Відповідно до статті 143 ГК РФ від 30 . 11 . 94 р.

№ 51 -ФЗ до цінних паперів відносяться: державна облігація , облігація ,вексель , чек , депозитний і ощадний сертифікати , банківська ощадна книжка на пред'явника , коносамент , акція , приватизаційні цінні папери та інші документи, які законами про цінні папери або у встановленому ними порядку віднесено до цінних паперів . З прийняттям частини другої ЦК РФ за статтею 911 до цінних паперів можна віднести просте і подвійне складське свідоцтво . З прийняттям Федерального закону " Про ринок цінних паперів "ніяких змін у зазначеному переліку цінних паперів не відбулося. В зв'язку з цією обставиною всі цінні папери , які не наведені в даному переліку й з якими інвестор може зіткнутися на російському фондовому ринку , такими визнані бути не можуть. Однак на практиці в якості цінних паперів цілком успішно зверталися всілякі сертифікати , свідоцтва про депонування , свідоцтва про внесення паю , ф'ючерси , купчі , квитки і т.д.

Цінний папір підтверджує факт надання капіталу інвестора емітенту і надає право власникові на одержання певного доходу . Залежно від

форми надання капіталу і способу виплати доходу цінні папери діляться на боргові й часткові . Боргові цінні папери звичайно мають фіксовану процентну ставку і є зобов'язанням виплатити капітальну суму боргу на певну дату в майбутньому. Часткові цінні папери , або акції , становлять безпосередню частку власника в реальній власності іобеспечівают одержання дивіденду необмежений час . Інші види цінних паперів похідні від акцій і боргових зобов'язань.

Акції засвідчують право власника на частку у власних засобах АТ .

Емісія акцій - спосіб створення акціонерного товариства , викупу державного (муніципального ) підприємства , збільшення статутного капіталу компанії.

Боргові зобов'язання підтверджують відносини позики між інвестором (кредитором ) і особою, що випустила документ ( боржником) . До боргових обязтельствам відносяться:

1 ) облігації

2 ) державні позики

3 ) депозитні й ощадні сертифікати банків

4) векселі .

Емітент облігацій та інших боргових зобов'язань повинен у певний строк виплатити й позичку й відсотки , які залишаються незмінними або варіюються незначно. Відсотки виплачуються рівними порціями протягом усього строку позики ( по облігаціях ) або одноразово при погашенні паперу( сертифіката).

Похідні цінні папери закріплюють право їхнього власника на покупку або продаж акцій і боргових зобов'язань .

...