Організація аудиту і власного капіталу ПАТ "Київський маргариновий завод"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття аудиторської діяльності

1.1 Сутність аудиту та аудиторської діяльності

1.2 Нормативно-правове забезпечення аудиторської діяльності

1.3 Організаційно-правові форми підприємницької діяльності в аудиті

Розділ 2. Організація аудиту і власного капіталу ПАТ «Київський маргариновий завод»

2.1 Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства ПАТ «Київський маргариновий завод»

2.2 Аудит формування основного капіталу підприємства ПАТ «Київський маргариновий завод»

2.3 Аналіз ефективності використання основного капіталу підприємства ПАТ «Київський маргариновий завод»

Розділ 3. Шляхи вдосконалення обліку і аудиту акціонерного товариства

3.1 Вдосконалення облікових операцій з формування статутного капіталу акціонерного товариства

3.2 Методи ефективного планування внутрішнього аудиту акціонерного підприємства

3.3 Шляхи вдосконалення аудиту власного капіталу акціонерного підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

За останні роки відбулися радикальні зміни у розвитку аудиторської діяльності, обумовлені прагненням України досягти світових стандартів. Адже, саме сьогодні вже існує професійна незалежність аудиту в Україні.

Реформування системи бухгалтерського обліку й фінансової звітності, потрібної як внутрішнім, так і зовнішнім користувачам, є складовою частиною заходів, орієнтованих на введення аудиторських перевірок підприємств, задля забезпечення ефективності та оптимізації їх діяльності.

Особливо гостро постає проблема раціональної організації облікових операцій в бухгалтерському обліку у зв'язку переходом вітчизняних підприємств на національні стандарти. Адже, саме від того, як буде організовано ведення бухгалтерського обліку залежить характер прийняття управлінських рішень та їх ефективність проведення аудиторської перевірки підприємства.

У зв'язку з цим дослідження питань організації проведення аудиту та ведення його на підприємствах України набуває особливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення досліджень для розвитку цього питання.

Мета курсової роботи - дослідження організаційно-правових форм підприємницької діяльності в аудиті, дослідження обліку, аналізу і аудиту власного капіталу акціонерного товариства та визначення шляхів його вдосконалення на прикладі підприємства ПАТ «Київський маргариновий завод».

Об'єктом курсової роботи є аудиторська діяльність.

Предметом курсової роботи є дослідження обліку і аудиту власного капіталу акціоневних підприємств.

Для досягнення мети необхідно вирішити наступні задачі:

- розкрити сутність і зміст аудиту та аудиторської діяльності;

- проаналізувати нормативно-правове забезпечення аудиторської діяльності;

- описати організаційно-правові форми підприємницької діяльності в аудиті;

- проаналізувати фінансово-господарську діяльность підприємства ПАТ «Київський маргариновий завод»;

- виконати аудит формування основного капіталу підприємства ПАТ «Київський маргариновий завод»;

- виконати аналіз ефективності використання основного капіталу підприємства ПАТ «Київський маргариновий завод»;

- описати шляхи вдосконалення облікових операцій з формування статутного капіталу акціонерного товариства;

В основу курсової роботи покладені положення сучасної економіки, наукові праці вчених-економістів, в яких основна увага приділена проблемам та перспективам розвитку аудиторської діяльності в Україні.

Інформаційною базою є статті періодичних наукових економічних та бухгалтерських видань, підручники, навчально-методичні посібники. Були використані також сайти державних організацій. Дана література дає змогу встановити суть та значення аудиторської діяльності, проаналізувати основні організаційно-правові форми її здійснення та дослідити напрямки вдосконалення проведення аудиту та оптимізації бухгалтерського обліку основного капіталу акціонерних підприємств.

Розділ 1. Поняття аудиторської діяльності

1.1 Сутність аудиту та аудиторської діяльності

Під аудитом бухгалтерської звітності розуміється незалежна перевірка, здійснювана аудиторською організацією і має своїм результатом висловлювання думки аудиторської організації про ступінь достовірності бухгалтерської звітності економічного суб'єкта.

Аудитом займається аудитор- приватна особа або фірма, які проводять аудит підприємства.

Необхідність проведення аудиту обумовлюється потребою користувачів інформації про реальний фінансовий стан суб'єкта господарювання. Користувачами цієї інформації можуть бути:

-- уповноважені на підставі законів України представники органів державної влади;

-- власники, засновники господарюючого суб'єкта;

-- інші юридичні та фізичні особи, які мають матеріальну зацікавленість у результатах господарсько-фінансової діяльності суб'єкта господарювання (кредитори, інвестори, постачальники та інші особи).

Треба також зазначити, що користувачі цієї інформації мають право згідно із ст. 9 Закону України "Про аудиторську діяльність" "виступати замовниками на проведення аудиту та виконання інших аудиторських послуг, визначати обсяги та напрями аудиторських перевірок у межах повноважень, наданих законодавством, установчими документами або окремими договорами".

Об'єктивність аудиторського висновку є обов'язковою умовою і однією з основних специфічних рис. Ця умова передбачається незалежністю аудиту і диктується потребами користувачів.

Впевненість у достовірності і повноті інформації, наданої аудитором користувачам, не є абсолютною. Аудит дає лише приблизний, хоч достатньо високий, ступінь цієї впевненості.

Аудиторський висновок не може бути свідченням абсолютної точності іншої інформації і гарантією її правильності, він може лише підтверджувати достовірність інформації. Аудит -- це процес зменшення рівня інформаційного ризику для користувачів фінансових звітів.

Аудитор не затверджує звітів суб'єктів господарювання і не відповідає за саму звітність. Він тільки висловлює свою думку щодо фінансової звітності. Відповідальність за фінансову звітність лежить на керівниках господарюючого суб'єкта, що перевіряється. Аудит не звільняє керівництво суб'єкта від відповідальності.

Згідно із Законом України «Про аудиторську діяльність» ст. З, поняття «аудиторська діяльність» містить в собі організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг. Аудиторські послуги можуть надаватися у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ним експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економічно-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

Разом з цими видами послуг аудиторські підприємства в Україні проводять роботи з приватизації майна державних підприємств, комерціалізації торгівлі, акціонування підприємств, готують матеріали для розгляду справ клієнтів в арбітражних судах. Завдяки аудитові здійснюються посередницькі контакти.

У кінцевому підсумку аудит являє собою досить високу форму організації і реалізації економічних ідей.

Особливу увагу треба зосередити на понятті «аудит». Аудит -- це незалежна перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання з метою визначення достовірності звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Таким чином, метою аудитіу фінансової звітності є висвітлення аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність в усіх суттєвих аспектах інструкціям, які регламентують порядок підготовки і представлення фінансових звітів. За результатами аудиту складається аудиторський висновок про реальний фінансовий стан суб'єкта господарювання. Отже, метою проведення аудиту є складання аудиторського висновку про фінансовий стан суб'єкта, що перевіряється. Основні завдання аудиту -- збирання та обробка достовірної інформації про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта господарювання і формування на цій основі аудиторських висновків.

Крім того, аудит повинен адекватно відображати всі аспекти діяльності суб'єкта, що перевіряється. Для того, щоб скласти достовірний аудиторський висновок, аудитор повинен отримати безумовну гарантію того, що інформація, яка міститься у бухгалтерській документації та первинних документах, достатня та достовірна.

1.2 Нормативно-правове забезпечення аудиторської діяльності

Правові засади здійснення аудиту, спрямованого на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника, визначають: Закон України «Про аудиторську діяльність» (далі Закон), Національні нормативи аудиту, Кодекс професійної етики аудиторів України, інші законодавчі та нормативні акти України. Положення Закону чинні на території України й поширюються на всі господарчі суб'єкти незалежно від форм власності та видів діяльності. У випадках, якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що містить Закон, то застосовуються правила міжнародного договору.

Аудиторська палата України створюється і функціонує як незалежний, самостійний орган на засадах самоврядування. Вона є юридичною особою, веде відповідний облік та звітність.

Аудиторська палата України формується через делегування до ЇЇ складу п'яти представників від професійної громадської організації аудиторів України, по одному представникові від Міністерства фінансів, Головної державної податкової адміністрації, Національного банку. Міністерства юстиції та окремих фахівців від навчальних, наукових та інших організацій.

Аудиторська палата України створює на території України регіональні відділення, повноваження яких визначаються Аудиторською палатою України.

Повноваження Аудиторської палати України визначаються Законом та Статутом палати. Статут Аудиторської палати підлягає затвердженню двома третинами голосів від загальної кількості членів палати.

Аудиторська палата здійснює сертифікацію і ліцензування суб'єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які особисто надають аудиторські послуги. Затверджені Аудиторською палатою стандарти і норми аудиту є обов'язковими для дотримання всіма підприємствами, установами та організаціями.

Право на отримання сертифіката мають громадяни України, які здобули вищу освіту, мають певні знання з питань аудиту та досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах аудитора, бухгалтера, юриста, фінансиста або економіста. Наявність певних знань з питань аудиту визначається шляхом проведення відповідного іспиту. Особи, які не склали іспиту, мають право скласти його повторно не раніше, ніж через рік. Не може бути аудитором особа, яка має судимість за корисливі злочини.

Кваліфікаційний сертифікат вважається офіційним документом, що засвідчує право громадянина України на заняття аудиторською діяльністю на території України з аудиту підприємств і господарських товариств (серія А), банків (серія Б) або підприємств, господарських товариств і банків (серія АБ). Сертифікація громадян України, які мають намір займатися аудиторською діяльністю, проводиться Аудиторською палатою України з серій А, Б і АБ та її регіональними представництвами з серії А. Клопотання про отримання сертифіката аудитора України подаються в Аудиторську палату або її регіональні представництва особисто з пред'явленням паспорта, офіційно засвідченої копії диплома про вищу освіту, виписки з трудової книжки та документа про сплату внеску за сертифікацію. Видача сертифікатів проводиться в централізованому порядку секретаріатом Аудиторської палати не пізніше ніж через п'ять днів після здачі екзамену. Термін чинності сертифіката не може перевищувати п'яти років.

Аудиторська фірма -- це організація, яка має ліцензію на право здійснення аудиторської діяльності на території України і займається виключно наданням аудиторських послуг. Такі фірми можуть створюватися на основі будь-яких форм власності. Аудиторській фірмі дозволяється здійснювати аудиторську діяльність за умови, якщо в ній працює хоча б один аудитор, що має чинний сертифікат. Кількість засновників такої фірми, які не є аудиторами, не може перевищувати 30%. Керівником аудиторської фірми може бути лише аудитор.

Клопотання про отримання ліцензії подається до Аудиторської палати України після державної реєстрації аудиторської фірми як суб'єкта підприємницької діяльності. За видачу ліцензії стягується плата, яка направляється до державного бюджету.

Рішення про видачу ліцензії чи мотивована відмова в її видачі здійснюються в строк, який не перевищує 40 днів з дня подачі клопотання та у разі представлення необхідних документів до Аудиторської палати. Термін чинності ліцензії не може перевищувати трьох років.

Аудитор має право індивідуально надавати аудиторські послуги тільки з дня отримання ліцензії на підставі чинного сертифіката.

Аудиторам та аудиторським фірмам забороняється безпосередньо займатися торгівельною, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав. Забороняється займатися наданням аудиторських послуг органам державної виконавчої влади, виконавчим органам місцевих Рад народних депутатів, контрольно-ревізійним установам, що мають державно-владні повноваження, а також окремим особам, яким Законом України заборонено здійснювати підприємницьку діяльність.

Аудитори й аудиторські фірми України під час виконання перевірок мають право:

Самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, чинних стандартів і норм, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду.

Отримувати необхідні документи, які мають відношення до предмета перевірки і знаходяться як у замовника, так і в третіх осіб. Треті особи, що мають у своєму розпорядженні документи стосовно предмета перевірки, зобов'язані надати їх на вимогу аудитора.

Отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замовника.

Перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва суб'єктів підприємницької діяльності проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів.

Залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.

Стандарти аудиту складають собою мінімум правил, які допомагають аудитору визначити масштаб контрольних дій та методику їх проведення, вони є критерієм оцінки результатів аудиту. Наприклад, у США ці правила називаються "загальноприйнятими стандартами аудиту" (GAAS -- General Accepted Auditing Standards), які включають лише 10 вимог.

Загальні вимоги:

Перевірка повинна виконуватися особою чи особами, які мають відповідну підготовку та досвід роботи аудитором.

Незалежність висновків аудитора чи аудиторів має забезпечуватися з усіх питань, що стосуються цієї роботи.

У ході перевірки і складання висновку аудитор повинен показати відповідний рівень професійного ставлення до справи.

Вимоги до процедури аудиту:

Необхідно скласти план перевірки та контролювати роботу допоміжного персоналу, якщо він є.

Аудитору потрібно мати достатню уяву про структуру внутрішнього контролю для того, щоб скласти план своєї роботи, визначити характер і кількість перевірених показників та строк перевірки.

У ході аудиту засобами інспектування, спостережень, опитів, вивчення документів має бути зібраний матеріал, який в достатній мірі підтверджує наявні дані для складання висновку про фінансову звітність.

Вимоги до висновку аудитора:

1. У висновку має бути вказано, чи відповідає фінансова звітність загальноприйнятим стандартам обліку.

2. У висновку відображаються обставини, які зумовили неможливість використання загальноприйнятих стандартів обліку у звітному році, на відміну від попереднього періоду.

3. Інформація, яка включається до фінансової звітності, вважається такою, що відповідає встановленим вимогам, якщо інше не вказано у висновку аудитора.

4. У звіті аудитора дається висновок про фінансову звітність в цілому або розробиться заява, що висновок не може бути складено, і вказуються причини цього. У всіх випадках, коли фінансова звітність підтверджується висновком аудитора, має бути чітко визначений ступінь відповідальності та характер аудиторської роботи. Міжнародні норми аудиту (МНА) розробляє Міжнародна федерація бухгалтерів (IFAC -- international Federation of accountants), до якої входять національні бухгалтерські та аудиторські організації більш ніж 90 країн.

Національні нормативи аудиту обґрунтовуються законодавством України щодо аудиторської діяльності й міжнародними стандартами, а також професійною термінологією, прийнятою у світовій практиці. Ці норми передбачають основні принципи виконання аудиту та аудиторських послуг, але вони не є інструкціями щодо застосування конкретних методичних прийомів та притаманних їм процедур аудиту. Затверджені Аудиторською палатою України норми аудиту не мають законодавчого характеру, тому не є обов'язковими для застосування у практичній аудиторській діяльності. У зв'язку з цим разом з ними розробляються окремі методичні рекомендації та інші нормативні документи, які сприяють поглибленому дослідженню окремих питань, поставлених на вирішення аудиту.

1.3 Організаційно-правові форми підприємницької діяльності в аудиті

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про аудиторську діяльність» та відповідно до інших законодавчих актів, Уставу Аудиторської палати України, національних нормативів аудиту аудитор має право займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створювати аудиторську фірму, об'єднуватися з іншими аудиторами в спілку.

За Законом України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 р. № 698-ХІІ підприємницька діяльність в Україні здійснюється у будь- якій організаційній формі як громадянами без створення юридичної особи, так і юридичними особами.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності та підприємців-громадян проводиться на підставі вимог Закону України «Про підприємництво» (за наявності всіх документів) за явочним принципом. Орган, який здійснює реєстрацію, зобов'язаний протягом визначеного терміну видати посвідчення про реєстрацію і в десятиденний термін подати відомості відповідній податковій адміністрації та органу статистики.

Згідно із Законом України «Про підприємство в Україні» від 27 березня 1991 р. № 887-ХІІ відповідно до форм власності, на території України можуть діяти такі види підприємств:

-- індивідуальне, засноване на особистій власності фізичної особи та виключно на її праці;

-- сімейне, засноване на власності та праці громадян України -- членів однієї сім'ї, які проживають разом;

-- приватне, засноване на власності окремого громадянина України з правом найму робочої сили;

-- колективне, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного підприємства;

-- державне комунальне, засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць;

-- державне, засноване на загальнодержавній власності;

-- спільне, засноване на базі об'єднаного майна різних власників (змішана форма власності). У числі засновників спільного підприємства можуть бути юридичні особи та громадяни України, інших держав;

-- підприємство, засноване на власності юридичних осіб та громадян інших держав.

До господарських товариств належать:

-- акціонерне товариство -- товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства;

-- товариство з обмеженою відповідальністю, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах своїх внесків;

-- товариство з додатковою відповідальністю, статутний фонд якого поділений на частки: розмір часток визначається установчими документами. Учасники такого товариства відповідають за його борги своїми внесками до статутного фонду, а при недостачі сум -- додатково належним їм майном в однаковому кратному для всіх учасників розмірі внеску кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачений в установчих документах;

-- повне товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном;

-- командитне товариство, яке включає поряд з одним або більшістю учасників, відповідальних за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, також одного або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників). Якщо у коман- дитному товаристві є два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за борги товариства.

Акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, повне і командитне товариство -- установчого договору.

Аудиторська діяльність включає в себе нормативно-правове, організаційне та методичне забезпечення аудиту та його практичне виконання і надання аудиторських послуг. Такі послуги можуть надаватися тільки аудиторською фірмою або аудитором, що зареєстровані в Реєстрі Аудиторської Палати України.

Суб'єктами організації аудиторської діяльності можуть бути лише аудиторські фірми або приватні аудитори, що мають право на здійснення аудиту. У них обов'язково повинна бути ліцензія на право проведення аудиту.

Аудиторська фірма-- це юридична особа, що здійснює аудиторську перевірку суб'єкта господарювання, має ліцензію і здійснює винятково надання аудиторських послуг.

Аудиторські фірми можуть створюватися на основі будь-якої форми власності. Проте при формуванні статутних документів необхідно дотримуватися основних вимог Закону України «Про аудиторську діяльність». Загальна частка засновників аудиторської фірми, які не є аудиторами, в статутному фонді не повинні перевищувати 30%.

Здійснення аудиторської діяльності проводиться за умови, якщо в її складі працює хоча б один сертифікований аудитор, який повинен бути ЇЇ керівником.

Здійснення аудиторської діяльності та надання аудиторських послуг надається на підставі договору на проведення аудиту.

Розділ 2. Організація аудиту і власного капіталу ПАТ «Київський маргариновий завод»

2.1 Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства ПАТ «Київський маргариновий завод»

Основними напрямками фінансового аналізу підприємства є вивчення структури його капіталу, визначення його прибутковості, платоспроможності та фінансової стійкості. Аналіз обсягу і структури власного капіталу підприємства проведемо на основі таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Власний капітал ПАТ «Київський маргариновий завод» (в абсолютних показниках)

№ п/п	Найменування показника	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2013 р.
1	Статутний капітал (тис.грн.)	2355,8	2355,8	2355,8	2355,8	2355,8
2	Інший додатковий капітал (тис. грн.)	6838,1	47580,3	51241,8	121728,7	140773,8
3	Резервний капітал (тис.грн.)	225,3	589	932	11044,3	11248,2
4	Нерозподілений прибуток (тис.грн.)	5092,3	5215,9	6884,6	86338,6	98475,1
5	Разом (тис.грн.)	14511,5	55741	61414,2	221467,4	252852,9

Таблиця 2.2 Структура власного капіталу ПАТ «Київський маргариновий завод» (у відносних показниках)

№	Найменування показника	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2013 р.
1	Статутний капітал (%)	16,2	4,2	3,8	1,1	0,9
2	Інший додатковий капітал	47,1	85,4	83,4	54,9	55,7
3	Резервний капітал (%)	1,6	1,1	1,5	4,9	4,4
4	Нерозподілений прибуток	35,1	9,3	11,3	39,1	39,0
5	Разом (%)	100	100	100	100	100

Найбільша питома вага в структурі власного капіталу належить іншому додатковому капіталу.

Згідно Закону України «Про господарські товариства» мінімальний розмір статутного фонду акціонерного товариства не може бути меншим 1250 мінімальних заробітних плат (1250*332=415 тис.грн.). Отже, розмір статутного капіталу ПАТ «Київський маргариновий завод» відповідає вимогам законодавства України (2355,8415тис.грн.).

Рентабельність підприємства - найбільш узагальнюючий показник його діяльності. В ньому синтезуються всі фактори виробництва і реалізації продукції, оборотність господарських коштів і фінансові результати.

Таблиця 2.3 Дані для проведення розрахунків рентабельності.

№	Показник	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2013 р.
1	Чистий прибуток	----	522,6	5559,1	6840,7	-12418,3
2	Власний капітал	14511,5	55741	61414,2	221467,4	252852,9
3	Активи	33452,7	78621,4	95427,2	351709	494575
4	Довгострокові пасиви	----	----	2512,2	23182	71223,3
5	Виручка від реалізованої продукції	----	68120	124788,2	158934,2	205905,9

Аналіз рентабельності підприємства виконується на основі використання методу Дюпона:

1. Рентабельність власного капіталу. Прибуток на власний капітал є показником рентабельності будь-яких інвестицій як підприємства в цілому, так і окремої інвестиції конкретного суб'єкта, наприклад засновника. Таким коефіцієнтом можна користуватися і для оцінки рентабельності однієї окремої угоди. Визначається відношенням чистого прибутку до середнього власного капіталу. Цей показник характеризує використання власного капіталу в складі сукупних активів підприємства.

ЧП - чистий прибуток; ВК - власний капітал

2010 рік:

2011 рік:

2012 рік:

Величина даних показників рентабельності надто мала, найбільше значення має показник 2011 року (9%), так як нормальною вважається рентабельність близько 20%.

2. Рентабельність активів. Показник рентабельності сукупного інвестованого капіталу визначає продуктивність усього капіталу, яким володіє підприємство, незалежно від джерел його надходження. Він показує скільки прибутку приносить кожна гривня, інвестована (вкладена) в активи.

А - вартість активів.

2010 рік:

2011 рік:

2012 рік:

Розраховані показники рентабельності активів майже вдвічі менші за їх нормативні значення (14%), що свідчить про недостатню ефективність використання активів на заводі.

3. Рентабельність продажів. Цей показник вказує на те, скільки прибутку приносить кожна гривня обсягів реалізації.

РП - виручка від реалізованої продукції.

2010 рік

2011 рік:

2012 рік:

Показники рентабельності продажів незадовільні, адже нормою вважається показник в 25%, що показує частку чистого прибутку у виручці реалізації.

4.Рентабельність інвестованого капіталу. Цей показник характеризує ефективність використання довгострокових кредитів та позик.

ДП - довгострокові пасиви.

2011 р:

2012 р:

Показники менші бажаного рівня.

Платоспроможність характеризується достатньою кількістю оборотних активів підприємства для погашення своїх зобов'язань протягом року.

Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи більші, ніж поточні. Нездатність підприємства задовольнити вимоги кредиторів по оплаті товарів, сплаті до бюджету, позабюджетних фондів та інші у зв'язку з перевищенням зобов'язань над вартістю майна та інших активів характеризує його неплатоспроможність.

Основними показниками, на основі яких можна визначити платоспроможність підприємства, є:

1. Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) - показник, який характеризує частку власних активів у загальній сумі всіх активів підприємства, використаних ним для здійснення статутної діяльності. Розраховується коефіцієнт автономії за такою формулою:

ВК - власний капітал; ВМ - вартість майна.

2009 рік:

2010 рік:

2011 рік:

2012 рік:

2013 р: ;

Величини цих показників дозволяють припустити, що на 2013 рік всі зобов'язання заводу можуть бути покриті власними активами (всі показники більші 0,5).

2. Коефіцієнт забезпечення боргів є модифікацією першого показника і визначається як співвідношення власного та залученого капіталу, тобто:

ПК - позикові кошти (сума поточних та довгострокових зобов'язань).

2009 рік:

2010 рік:

2011 рік: .

2012 рік:

2013 рік:

Отже, борги підприємства у 2009 році перевищували його власний капітал, однак протягом наступних років підприємство наблизилося до нормального показника коефіцієнта забезпечення боргів( 1). Перевищення власних коштів над позиковими вказує на те, що підприємство має достатній рівень фінансової стійкості відносно незалежне від зовнішніх джерел ризику, тобто про зменшення платоспроможності підприємства.

3. Коефіцієнт покриття (платоспроможності) - показник, який характеризує рівень достатності оборотних коштів для погашення своїх поточних зобов'язань протягом року:

ПА - поточні активи; сума витрат майбутніх періодів; ПЗ - поточні зобов'язання.

2009 рік:

2010 рік: ; ;

2011 рік:

2012 рік:

2013 рік:

Так як всі значення більші одиниці, то підприємство ПАТ «Київський маргариновий завод» вважається платоспроможним (загальні активи більші, ніж поточні зобов'язання), тобто своєчасно ліквідує борги.

Фінансова стійкість - це такий стан підприємства, коли обсяг його майна достатній для погашення зобов'язань, тобто підприємство є платоспроможним.

Основним показником , що характеризують фінансову стійкість, є:

1. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів - показник, який показує, скільки позичкових коштів залучило підприємство на одну гривню вкладених в активи власних коштів:

2009 рік:

2010 рік:

2011 рік:

2012 рік:

2013 рік: ;

Дані показники вважаються позитивними, так як вони менші одиниці (за виключенням 2009 року).

В загальному вигляді привабливість окремого підприємства включає:

1. Загальну характеристику підприємства - характер технології; наявність сучасного обладнання, складського господарства, власного транспорту; географічне розміщення; наближеність до транспортних комунікацій.

2. Характеристику технічної бази підприємства - стан технології, вартість основних фондів, коефіцієнт фізичного та морального старіння основних фондів.

3. Номенклатуру продукції, що випускається.

4. Статутний фонд, власники підприємства, ціна акцій .

5. Виробничу потужність.

6. Місце підприємства в галузі, на ринку, рівень його монопольності.

7. Характеристику системи управління.

8. Структура витрат на виробництво.

9. Обсяг прибутку та напрями його використання.

10. Оцінку фінансового стану підприємства.

Отже, розрахувавши основні показники фінансово-господарської діяльності можна їх звести і зробити комплексний аналіз. Який представлений у додатку 1.

Як і кожне підприємство, ПАТ «Київський маргариновий завод» має ряд недоліків, про що свідчать негативні значення певних розрахункових показників. Крім того, в 2013 році спостерігається збитковість виробництва, однак це можна пояснити не обов'язково негативною діяльністю підприємства, а, наприклад, величиною дебіторської заборгованості.

Обсяги всієї реалізованої продукції у грошовому виразі за останні чотири роки мають зростаючу тенденцію, що свідчить про ефективну діяльність підприємства, про збільшення попиту на дану продукцію.



Рис.2.1 Обсяги реалізації продукції ПАТ «Київський маргариновий завод» за 2010 - 2013рр.

Умовні позначення: 1 -2010 р., 2 - 2011 р.,3 - 2012 р., 4 -2013 р.

Дослідивши питання стану основних фондів, можна сказати, що він в принципі позитивний, адже позитивним у роботі підприємства є стан, коли обсяг основних виробничих фондів, які вибули у звітному році, менший обсягу знову введених в експлуатацію цих фондів у цьому році, що і спостерігається на маргариновому заводі (219 < 1912,0 та 1456<3239,9).

На підприємстві спостерігається збільшення продуктивності праці. Середня зарплата працівників значно перевищує мінімальну зарплату в країні, а також прожитковий мінімум. Що стосується фінансової стійкості підприємства, то ситуація досить позитивна.

2.2 Аудит формування основного капіталу підприємства ПАТ «Київський маргариновий завод»

ПАТ «Київський маргариновий завод» випускає маргаринову та майонезну продукцію, надає послуги по переробці олії. Основними видами діяльності є масложирова промисловість без виробництва мило-миючих засобів, виробництво харчових концентратів, оптова торгівля недержавних організацій, роздрібна торгівля недержавних організацій, зовнішня торгівля недержавних організацій.

ПАТ «Київський маргариновий завод» діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності).

Організаційно-правова форма - акціонерне товариство, тобто підприємство, власниками якого є акціонери, котрі мають обмеження відповідальності у розмірі свого внеску в Акціонерний капітал; весь прибуток належиться акціонерам і поділяється на дві частини: одна розподіляється Серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга - це нерозподілений прибуток, що використовується на реінвестування; функції власності і контролю поділені між власниками (акціонерами) i менеджерами.

Діяльність підприємства регламентується такими документами:

1. Установчий договір. Акціонери товариства укладають Між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підпасалися на акції, и третіми персонами. Акціонери несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли відповідно до установчого договору (відповідно до Статті 81 Господарського кодексу України).

2. Статут ПАТ «Київський маргариновий завод», зареєстрований відділом державної реєстрації Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 117 від 19.07.2000 року.

3. Колективний Договір - угода між трудовим колективом в особі Профспілки та адміністрацією (Власником чи вповноваженою ним органом), що укладається (уточнюється) щорічно і не може суперечити чинному законодавству України.

4. Свідоцтво про державну реєстрацію № 49 від 30.10.2000р., видане вiддiлом державної реєстрації виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів.

У 1949 році виконавчим комітетом Київської міської ради було прийнято рішення про виділення земельної ділянки під будівництво маргаринової фабрики, яка згодом була реорганізована у Київський маргариновий завод.

Завод зайняв 3,5 га поряд з кондитерською фабрикою ім. Карла Маркса.

Сучасний етап розвитку підприємства почався у 1999 році, коли у заводу з'явилися нові акціонери на чолі з Олегом Івановичем Олексенком - завод набув статусу акціонерного товариства відкритого типу. З цього часу підприємство почало активно використовувати маркетингові технології, і 2000 року розпочався випуск продукції під брендом «Олком», який швидко здобув популярність у всій країні та зокрема у столиці.

Для споживачів «Олком» - це добре відомий бренд, під яким продаються якісні продукти харчування. Для представників ділових кіл «Олком» - це назва групи підприємств, які успішно працюють в харчовій галузі та використовують бренд «Олком» у процесі просування своїх товарів на ринок. Для менеджерів і співробітників цих підприємств «Олком» - це захоплюючий бізнес і конкурентна боротьба, спосіб вирішення тих суспільно значущих завдань, які ставив перед собою творець ТМ «Олком», талановитий бізнесмен Олег Олексенко.

Основні види діяльності ПАТ «Київський маргариновий завод»:

Переробка рослинних жирів та виготовлення продукції на їх основі як для споживчого ринку, так і для подальшої промислової переробки на підприємствах харчової галузі.

Для того, щоб зрозуміти механізм функціонування ПАТ «Київський маргариновий завод» необхідно ознайомитись з його організаційною структурою управління.

Структура досліджуваного підприємства є лінійно-функціональною, так як при кожному лінійному керівникові створені відповідні служби.

Апарат управління структурних підрозділів виконує планування техніко-економічних показників діяльності підрозділу і організовує їх виконання, здійснює оперативне управління виробництвом, веде бухгалтерський облік і звітність перед бухгалтерією ПАТ «Київський маргариновий завод», забезпечує реалізацію продукції і послуг, ремонти основних засобів виробництва.

А такі функції управління як забезпечення кадрами, організація праці і заробітної плати, бухгалтерський облік, комерційна і фінансова діяльність, забезпечення енергоносіями, теплоносіями і водою, основними засобами виробництва, ремонт будівель і споруд, охорона праці, охорона навколишнього природного середовища централізовані і виконуються апаратом управління ПАТ «Київський маргариновий завод».

Організація виробництва харчових продуктів на заводі базується на загально технологічних схемах, прийнятих на спеціалізованих харчових підприємствах з урахуванням максимального завантаження обладнання та повної зайнятості виробничого персоналу.

Споживачами продукції, яка виробляється на підприємстві є:

- хлібозаводи;

- кондитерські фабрики і цехи;

- населення.

Для всіх категорій споживачів ПАТ «Київський маргариновий завод» характерними є добра доступність (розвинена транспортна та комунальна інфраструктура). Сприятливість споживачів має сезонний характер (в літній період попит на майонезну та маргаринову продукцію зменшується).

Рис.2.2. Структура реалізації продукції Київського маргаринового заводу

Реалізація здійснюється через: ринки (42%); середні та малі оптові бази (18%); роздрібну торгівлю (15%); хлібозаводи та кондитерські цехи складають 25% загального обсягу реалізації продукції підприємства.

Що стосується стану галузі виробництва, в якій здійснює діяльність дане підприємство, то особливою проблемою ще в 2009 році було те, що Україна стала стабільним експортером насіння олійних культур. Це негативно впливало на роботу національних підприємств цієї галузі.

З введенням «Закону про ставки експортного мита», яким було затверджено 23% експортне мито на насіння соняшнику, сприяло тому, що більше сировини стало перероблятися в Україні.

Але на сьогоднішній день ціни на сировину ростуть і тому в умовах відсутності сировинного дефіциту більшість підприємств галузі не в змозі працювати з повним завантаженням.

Ще однією проблемою є сезонний характер виробництва. Для стабільної діяльності підприємства необхідна наявність коштів в період, коли ціни на основну сировину є найнижчими.

Олійно-жирова промисловість в Україні представлена 26 великими промисловими підприємствами. Крім крупних підприємств аналогічну продукцію випускають також малі та середні підприємства.

Основною перевагою ПАТ «Київський маргариновий завод» над аналогічними підприємствами є якість продукції, що випускає підприємство. На думку фахівців, значною мірою на якість кінцевої продукції впливає ступінь очищення основного компоненту - соняшникової олії. Якість контролю всього асортименту продукції здійснює добре обладнана заводська лабораторія. Не малий вплив на формування доброго іміджу підприємства мало впровадження торгової марки «ОЛКОМ».

Основні конкуренти ПАТ «Київський маргариновий завод» представлені у вигляді Таблиці 2.4, де 34% становлять виробники, що займають два і менше відсотка ринку.

Таблиця 2.4 Частка ринку основних виробників майонезної продукції.

№ п/п	Назва виробника	Частка ринку, %	Середня ціна, грн.
1	«Торчин продукт»	34	1,45
2	«Щедрий дар»	11	1,53
3	«Славолія»	8	1,48
4	«Сонячна долина»	6	1,51
5	«Харківський жиркомбінат»	5	1,42
6	«Олком»	3	1,54
7	Інші (більше 120 виробників)	33	---

Аналіз ринкового становища ПАТ «Київський маргариновий завод» має велике значення, враховуючи той факт, що підприємство працює на специфічному ринку, з високим рівнем конкуренції і високою місткістю.

Таблиця 2.5. Основні фактори, що впливають на діяльність підприємства

Група факторів	Опис проблеми	Ступінь впливу на діяльність емітента	Які зміни, що прогнозуються, мають вплинути на підприємство
		Незначний вплив	Середній вплив	Значний вплив
Виробничо-технологічні		Х
Політичні	Нестабільність політичної системи			Х	Втрата іноземних постачальників сировини
Соціальні	Низька платоспроможність населення		Х		Втрата вітчизняного споживача
Екологічні	Погіршення екологічної ситуації в країні	Х
Фінансово-економічні	Недостатність обігових коштів			Х	Збільшення обсягу реалізації продукції

Досліджуючи ринкове середовище можна виділити ряд зовнішніх факторів негативного впливу на діяльність ПАТ «Київський маргариновий завод», що можуть становити загрозу запланованому рівню виробництва, реалізації, а отже і величині отриманого прибутку. Крім того, під впливом зовнішніх чинників може значно погіршитися імідж підприємства в цілому та торгової марки «ОЛКОМ» зокрема.

Для покращення діяльності підприємства необхідно усунути причини недостатньої реалізації продукції, до яких відносяться:

- невисока купівельна спроможність населення;

- жорстока конкуренція в галузі;

- недостатність оборотних коштів для кращого просування товарів на ринок та розвитку маркетингової діяльності.

Основні методи, які використовує ПАТ «Київський маргариновий завод» у конкурентній боротьбі, наступні: вища якість продукції, ніж у конкурентів, більш високий рівень обслуговування споживачів.

Перспективами розвитку виробництва є нарощування обсягів випуску маргаринової та майонезної продукції, організація виробництва фасованої рослинної олії глибокої очистки, вдосконалення якості продукції, що випускається, продовжити модернізацію основних фондів.

На даному етапі свого розвитку ПАТ «Київський маргариновий завод» особливу увагу звертає на реальний напрямок інвестування, що забезпечує вирішення значної частки його проблем.

Важливими аспектами є оновлення обладнання, розроблення й освоєння нової продукції або вдосконалення вже існуючої, збільшення виробничих потужностей та розвиток виробництв, що забезпечують функціонування основної діяльності підприємства.

Аналіз господарської діяльності варто провести в розрізі розрахунків основних показників ефективності використання основних фондів (ОФ), оборотних коштів та аналізу трудових ресурсів.

2.3 Аналіз ефективності використання основного капіталу підприємства ПАТ «Київський маргариновий завод»

Аналіз господарської діяльності варто провести в розрізі розрахунків основних показників ефективності використання основних фондів (ОФ), оборотних коштів та аналізу трудових ресурсів.

Таблиця 2.6 Дані для аналізу основних фондів

№ п/п	Показник	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2013 р.
1	Сума зносу ОФ	5531,3	24756,2	30243,8	184248,8	263062,1
2	Первісна вартість ОФ	12218,9	73293,9	75348,1	414559,8	591889,7
3	Вартість введених ОФ	254,1	1912,0	3239,9	----	-----
4	Вартість виведених ОФ	----	219,0	1456	----	----
5	Вартість ОФ на початок року	----	6687,6	48537,7	45104,3	230311
6	Вартість ОФ на кінець року	6687,6	48537,7	45104,3	230311	----

Серед показників якісного стану і руху основних засобів підприємства можна виділити наступні:

1. Вивчення ступеня фізичного зносу необхідно для визначення реальної вартості, правильного планування заміни старих машин та обладнання новими. Коефіцієнт фізичного зносу можна визначити за формулою:

сума зносу основних фондів;

первісна вартість основних фондів.

Фізичний знос частково відновлюється шляхом ремонту, реконструкції та модернізації основних фондів.

2009 рік:

2010рік:

2011 рік:

2012 рік:

2013 рік:

Як бачимо, фізичний знос досить високий та знаходиться практично на одному рівні протягом кількох років, виключенням є 2010рік.

2.Коефіцієнт оновлення - це показник, який відображає частку знову введених цих фондів у звітному році у загальній їх вартості на кінець звітного року. Цей коефіцієнт показує рівень введення в експлуатацію нових основних виробничих фондів у вартісному виразі. Розрахунок коефіцієнта оновлення основних виробничих фондів можна провести за такою формулою:

вартість знову введених в експлуатацію основних виробничих фондів у звітному році;

вартість основних виробничих фондів на кінець звітного року.

2009 рік:

2010 рік:

2011 рік:

Збільшення коефіцієнта оновлення є позитивним явищем.

3. Коефіцієнт вибуття - показник, що відображає частку вибулих у звітному році фондів у загальній їх вартості на початок цього ж року. Цей коефіцієнт показує рівень вибуття фондів у зв'язку з їх фізичним і моральним зносом і непридатністю для подальшого використання у виробничому процесі.



вартість основних виробничих фондів, що вибули, у звітному році;

вартість основних виробничих фондів на початок звітного року.

2010 рік:

2011 рік:

Показники вибуття менші, ніж показники оновлення, що є нормою.

Крім того, позитивним у роботі підприємства є стан, коли обсяг основних виробничих фондів, які вибули у звітному році, менший обсягу знову введених в експлуатацію цих фондів у цьому році, що і спостерігається на заводі (219 < 1912,0 та 1456<3239,9).

4. Відносне збільшення основних виробничих фондів порівняно з їх вибуттям у звітному році визначається розрахунком коефіцієнта їх приросту:

вартість основних фондів: знову введених, тих, що вибули, і на кінець звітного року відповідно.

2010 рік:

2011 рік:

Отже, основні виробничі фонди підприємства, які беруть участь у процесі виробництва, підлягають зносу, старіють, в результаті чого знижуються їх експлуатаційні можливості. Стан і використання основних виробничих фондів є важливою умовою, фактором забезпечення нормальних умов процесу виробництва та підвищення його ефективності. Тому на підприємстві важливу роль грає проведення систематичної оцінки стану основних фондів і аналіз ефективності їх використання.

Елементний склад оборотних коштів підприємства:

Оборотні кошти підприємства ПАТ «Київський маргариновий завод» поділяються на оборотні кошти у сфері виробництва (оборотні фонди) та у сфері обігу (фонди обігу), які в свою чергу поділяються на виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів та грошові кошти на рахунку, дебіторська заборгованість, інші оборотні кошти відповідно.

Таблиця 2.7 Дані для аналізу оборотних коштів

№ п/п	Показник	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2013 р.
1	Собівартість реалізованої продукції (тис.грн.)	----	55256,4	81457,7	129008,8	197717
2	Величина обігових коштів (тис.грн.)	21561,3	23932,6	42363	77567,8	98933,1
3	Сума одноденної реалізації (п.1/365) (тис.грн.)	----	151,4	223,2	353,4	541,7

1. Коефіцієнт оборотності визначається за формулою:

О - середня величина обігових коштів;

Р - сума реалізації по собівартості.

- кількість оборотів, що здійснюється за 2010 рік;

- кількість оборотів, що здійснюється за 2011 рік;

- кількість оборотів, що здійснюється за 2012 рік;

- кількість оборотів, що здійснюється за 2013 рік;

Тенденція зміни коефіцієнта оборотності є спадною, що свідчить про зменшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства. Однак з 2005 року спостерігається прискорення оборотності коштів, що свідчить про вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва.

2. Коефіцієнт завантаження:

- сума обігових коштів, яка припадає на 1 грн. реалізованої продукції в 2010 році;

- сума обігових коштів, яка припадає на 1 грн. реалізованої продукції в 2011 році;

- сума обігових коштів, яка припадає на 1 грн. реалізованої продукції в 2012 році;

- сума обігових коштів, яка припадає на 1 грн. реалізованої продукції в 2013 році;

Зміна швидкості обороту обігових коштів може спричинити відповідне змінювання потреби в них. Тому доцільно розрахувати вивільнення (додаткове залучення) обігових коштів:



тривалість одного обороту коштів у днях відповідно в звітному і минулому періодах;

сума одноденної реалізації у звітному періоді.

2011 рік:

2012 рік:

2013 рік:

У 2013 році вивільнення обігових коштів не спостерігалося.

З-поміж заходів для підвищення ефективності використання оборотних коштів чільне місце належить оптимізації виробничих запасів, адже саме з оптимізацією зв'язані найбільші резерви скорочення запасів на підприємствах.

При аналізі трудових ресурсів підприємства важливе значення мають показники продуктивності праці, трудомісткості та рівень оплати праці.

Таблиця 2.8 Дані для розрахунку продуктивності праці

№ п/п	Показник	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2013 р.
1	Чисельність працівників, чол.	378	382	363	379	393
2	Фонд оплати праці (за рік), тис.грн.	2236,2	2598,2	2754,1	2992,6	3357,8
3	Чистий дохід підприємства, тис.грн.	----	68120	124788,2	158934,2	205905,9

Продуктивність праці вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції до середньо облікової чисельності персоналу.

ЧП - чиста продукція (ЧП=ЗП+ДП)

Ч - середньо облікова чисельність персоналу.

ЗП - заробітна плата.

ДП - дохід підприємства.

2010 рік:

Вартість виробленої продукції за рік, яка припадає на одного середньо облікового працівника складає 185 тис. грн.

2011 рік:

Вартість виробленої продукції за рік, яка припадає на одного середньо облікового працівника складає 325 тис. грн.

2012 рік:

Вартість виробленої продукції за рік, яка припадає на одного середньо облікового працівника складає 427 тис. грн.

Отже, продуктивність праці у 2012 році зросла на 102 тис. грн. порівняно з 2011 роком та на 242 тис. грн. порівняно з 2010 роком.

Середня заробітна плата працівника у 2009 році становила 493 грн. в місяць:

ФЗП - фонд заробітної плати

грн.

Річна зарплата = 2236,2 / 378 = 5,92 тис. грн.

Середня заробітна плата працівника у 2010 році становила 566 грн. в місяць:

грн.

Річна зарплата = 2598,2 / 382 = 6,8 тис. грн.

Середня заробітна плата працівника у 2011 році становила 584 грн. в місяць:

грн.

Річна зарплата = 2754,1 / 393 = 7,6 тис. грн.

Середня заробітна плата працівника у 2012 році становила 658 грн. в місяць:

грн.

Річна зарплата = 2992,6 / 379 = 7,9 тис. грн.

Середня заробітна плата працівника у 2013 році становила 712 грн. в місяць:

грн.

Річна зарплата = 3357,8 / 393 = 8,5 тис. грн.

Зарплата за аналізовані роки більша за мінімальну зарплату в країні (493 > 332, 566 > 332, 623 > 332, 658 > 332, 712 > 332) та прожитковий мінімум (493 > 453 і 566 > 453, 623 >453, 658 > 453, 712 >453).

Отже, виходячи з проведених розрахунків, можна сказати, що загальна ситуація на підприємстві покращилася, що дало змогу поступово підвищувати зарплату працівникам.

Крім того, спостерігається збільшення продуктивності праці, однак у 2013 році спостерігається негативна ситуація, яка, можливо, пояснюється дебіторською заборгованістю перед підприємством.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення обліку і аудиту акціонерного товариства

3.1 Вдосконалення облікових операцій з формування статутного капіталу акціонерного товариства

З часу введення національних стандартів та Інструкції № 291 бухгалтерський облік елементів власного капіталу вважається найбільш вивченим і відомим, але це лише на перший погляд. Слід зазначити, що поза увагою спеціалістів залишились питання щодо відображення формування статутного капіталу. Тому питання про доцільність їх вирішення з урахуванням накопиченого практичного досвіду потрібно ставити знову з погляду необхідності удосконалення практики бухгалтерського обліку - формування статутного капіталу акціонерного товариства.

Відомо, що відображення елементів власного капіталу за...