Класифікація робіт, які виконуються аудиторами. Поняття про аудиторські докази, їх види

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Національна академія державного управління при Президентові України

Одеський регіональний інститут державного управління

Кафедра менеджменту організацій

Розрахунково-графічна робота

З дисципліни «Аудит»

Виконала:

Студентка 3 курсу

Александрочкіна П. О.

Перевірив:

к.е.н. Майданюк С. І.

Одеса 2016

Зміст

Вступ

1. Теоретична частина розрахунково-графічної роботи

1.1 Класифікація робіт, які виконуються аудиторами

1.2 Поняття про аудиторські докази, їх види

2. Тестова частина розрахунково-графічної роботи

3. Ситуаційні задачі

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Дисципліна «Аудит» в курсі якої ми розглядаємо теоретичні і практичні аспекти справи аудитора закінчується написанням розрахунково-графічної роботи. Ця робота містить 3 розділи:

1 Теоретична частина;

2 Тестова частина;

3 Ситуаційні задачі.

Кожна з частин має на меті закріплення теоретичних і практичних знань з даної дисципліни. В теоретичній частині розглянемо 2 питання. Перше стосується класифікації робіт, які виконує аудитор, друге питання -- поняття про аудиторські докази та їх види. Тестові завдання містять питання з усього курсу «Аудит», а вирішення ситуаційних задач має на меті закріплення практичних знань про аудиторську діяльність.

1. Теоретична частина розрахунково-графічної роботи

1.1 Класифікація робіт, які виконуються аудиторами

При класифікації робіт, які виконуються аудиторами прийнято виділяти 2 групи робіт:

- Перша група: роботи, пов'язані з наданням впевненості користувачу;

- Друга група: роботи, внаслідок виконання яких впевненість користувачам не надається. Дана група робіт має ще одну назву -- супутні послуги.

Роботи з надання впевненості користувачу. «Завдання з надання впевненості -- це завдання, виконуючи які, аудитор робить висновок, призначений підвищити ступінь довіри майбутніх користувачів, які не є відповідальною стороною щодо результатів оцінки або порівняння предмета завдання з відповідними критеріями» [5, с. 22]. Категорія «впевненість» є відносною, у даній ситуації, її слід трактувати, як рівень довіри споживача до предмету, що перевіряє аудитор.

Зазвичай, майбутній користувач результатів аудиторської перевірки не цікавиться та/або не має доступу до інформації яку використовує аудитор під час своєї перевірки. Користувач хоче бути максимально впевнений в результатах перевірки, достовірності отриманих висновків і правдивості фінансових звітів, які використовував аудитор під час своєї перевірки.

Аудитор не може надати користувачу абсолютну впевненість, тому що сам не має такої. Це зумовлено багатьма причинами, деякі з яких:

«- під час проведення процедур перевірки, як правило, використовується не суцільний, а вибірковий підхід;

- отримані аудитором докази за своїм характером є ймовірніше переконливими, ніж остаточними;

- завжди існують обмеження, які властиві будь-якій системі внутрішнього контролю» [5, с. 24].

Виділяють дві форми надання впевненості:

- обмежена впевненість;

- обґрунтована впевненість.

«Метою завдання з надання обмеженої впевненості є зменшення ризику завдання з надання впевненості до рівня, який є прийнятним в обставинах завдання (але цей ризик є більшим, ніж у завданні з надання обґрунтованої впевненості) як основи для негативної форми висновку практика» [5, с. 24]. Особливістю завдання з надання обмеженої впевненості є те, що у тексті свого аудиторського висновку, аудитор пише, що під час перевірки він не виявив нічого, що могло би вплинути на інформацію, що використовується. У результаті він вказує, що дана інформація не містить суттєвих викривлень. Така форма висновку -- негативна.

«Метою завдання з надання обґрунтованої впевненості є зменшення ризику завдання з надання впевненості до прийнятне низького рівня в обставинах завдання як основи для позитивної форми висновку практика» [5, с. 24]. Іншими словами можна сказати, що аудитор має відносно високий рівень впевненості в результатах аудиторської перевірки, тобто в аудиторському висновку. Інформацію, яку він використовував під час перевірки, він вважає, що вона не містить суттєвих викривлень. Така форма висновку ще називається позитивною.

«Кожне завдання з надання впевненості повинно мати такі елементи:

а) тристоронні відносини між аудитором, відповідальною стороною та користувачами;

б) предмет перевірки: фінансові звіти або інша інформація;

в) відповідні критерії, щодо виконання яких буде формуватися висновок: концептуальна основа фінансової звітності, концептуальні основи ефективності внутрішнього контролю;

г) достатні відповідні докази;

д) письмовий висновок з надання впевненості» [5, с. 24--25].

Тристоронні відносини включають трьох суб'єктів відносин. Аудитор -- це фізична особа, яка надає аудиторські послуги. Відповідальною стороною найчастіше виступає управлінський персонал. Це суб'єкти, котрі відповідають за предмет перевірки, тобто за фінансову звітність, яка перевіряється. Користувачами результатів аудиторської перевірки виступають її замовники. Ними можуть бути: акціонери, власники, їх представники та інші.

Предмет перевірки є важливим критерієм. Він повинен мати чітке визначення, відповідати критеріям та мати таку форму, яка може бути перевірена, завдяки спеціальним методам та прийомам, під час перевірки. Предметом перевірки є фінансова звітність підприємства та інформація про його господарську діяльність. Фінансова звітність включає такі форми: форма № 1 «Баланс», форма № 2 «Звіт про фінансові результати», форма № 3 «Звіт про рух грошових коштів», форма № 4 «Звіт про власний капітал» та примітки до звітів.

«Критерії -- це контрольні показники, що використовуються для оцінювання або вимірювання предмета? включно з показниками, там де це прийнятно, подання та розкриття» [5, с. 27]. При різних етапах аудиторської перевірки можуть бути використані різні критерії. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку є критерієм при перевірці фінансових звітів, Міжнародні стандарти аудиту -- при формуванні аудиторського висновку.

Докази є невід'ємною частиною будь-якої аудиторської перевірки. Наявність їх дає впевненість аудитору в правильності інформації, яку він використовує. Під час перевірки аудитора цікавить природа походження доказів, їх кількість, якість та процедура їх отримання (збору).

Заключним етапом -- результатом роботи аудитора. Стосовно надання будь-якої впевненості користувачу є формування аудиторського висновку з надання впевненості. Він має письмовий вигляд і одну з двох форм: висновок з надання обґрунтованої впевненості або висновок з надання обмеженої впевненості.

Друга група має назву супутні послуги або роботи, внаслідок виконання яких впевненість користувачам не надається. Це ці послуги, які може надавати аудитор суб'єктам підприємницької діяльності, не порушуючи чинного законодавства. При виконанні робіт, внаслідок яких впевненість користувачам не надається, аудитор також повинен підписувати договір з клієнтом. До супутніх послуг висуваються спеціальні вимоги та професійні вимоги. До загальних професійних вимог відносять: професіоналізм, чесність, ретельність, уважність, неупередженість, приватність.

Для того щоб виконувати і надавати супутні послуги, аудитор повинен дотримуватися декількох правил:

- обов'язково підписувати договір на надання цих послуг і не відступати від завдань вказаних у ньому;

- постійно мати план завдання чи послуг, що будуть виконуватися аудитором;

- робити поетапну звітність, форми для якої, аудитор може вигадувати самостійно;

- відповідати за якість послуг, що надаються та завдань, що виконуються, особливо якщо такі виконуються третіми особами, які не працюють в цій аудиторській фірмі;

- результати роботи задокументовувати.

До супутніх послуг можна віднести:

«- завдання з погоджених процедур;

- складання фінансової та іншої інформації;

- складання податкових декларацій;

- консалтингові (дорадчі) завдання;

- інші» [3].

Перед тим, як проводити перевірку, аудитор обговорює с замовником деякі процедури, які він буде вживати під час перевірки фінансової звітності підприємства-замовника. Звіт про фактичні результати -- це звіт, де аудитор відображає результати даної перевірки, яка стосується фінансової звітності.

Завдання з погодження процедур регламентуються Міжародними стандартами супутніх послуг № 4400 «Завдання з виконання погоджених процедур стосовно фінансової інформації».

Складання фінансової та іншої документації, як завдання аудитора, зазвичай виконують аудитори-бухгалтери. Вони роблять складання пакету фінансової звітності та інформації, яка стосується фінансової документації. Аудитори в цьому випадку виконують роль бухгалтера. Залучають аудиторів для цієї роботи, зазвичай, для більш об'єктивного і правильного складання і надання інформації, щодо фінанової звітності.

Така супутня послуга, як складання податкових декларацій є дуже затребуваною серед користувачів аудиторськими послугами. Під її виконання розуміють те, що з аудитором заключають договір на певний час або одноразово для того, щоб він складав податкові декларації для звітності підприємства. Складання податкової звітності аудитором також дає змогу проводити консультаційні заходи з управлінським персоналом підприємства, що стосуються питань оподаткування.

Аудитор може надавати консультаційні послуги. Це відноситься до дорадчих завдань. Це можуть бути послуги пов'язані з фінансовим, податковим, банківським законодавством, питання, які стосуються суміжних сфер з аудитом, наприклад, маркетинг, підприємницька діяльність, управління підприємством. Зазвичай, консультаційні послуги надаються управлінському персоналу підприємства і сприяють поліпшенню та ефективності здійснення управлінської політики на підприємстві.

Супутні послуги аудитор надає для того, щоб поліпшити, полегшити і оптимізувати облік, який пов'язаний з господарською діяльність підприємства. Аудитори -- фахівці найвищого рівня в бухгалтерській справі, які володіють глибокими знаннями і навиками в сфері оподаткування, банківської справи, обліку та фінансового управління підприємством, тому саме вони є найкращими порадниками для управлінців в сфері господарської діяльності підприємства.

1.2 Поняття про аудиторські докази, їх види

Під час аудиторської перевірки, аудитор повинен отримати аудиторські дані, які є достатніми і об'єктивними для аналізу перевіряємої фінансової звітності і достатніми для написання аудиторського висновку. Розглянемо поняття аудиторські докази, яке наводиться в Міжнародному стандарті аудиту 500 «Аудиторські докази».

«Аудиторські докази -- це вся інформація, яку використовує аудитор для формування висновків, на яких ґрунтується аудиторська думка. До аудиторських доказів належить інформація, що міститься в облікових записах, які є основою для фінансової звітності, та інша інформація» [4].

Існує широкий спектр нормативно-правового забезпечення, які регулюють відношення, які стосуються аудиторських доказів, збирання, оприлюднення, тощо. Це:

- Закон України «Про аудиторську діяльність»;

- МСА 500 «Аудиторські докази», які включають в себе цілий ряд МСА, які безпосередньо стосуються аудиторських доказів:

- МСА 501 «Аудиторські докази: додаткові міркування щодо окремих статей»;

- МСА 505 «Зовнішні підтвердження»;

- МСА 510 «Перше завдання: залишки на початок періоду»;

- МСА 520 «Аналітичні процедури»;

- МСА 530 «Аудиторська вибірка та інші процедури тестування»;

- МСА 540 «Аудиторська перевірка облікових оцінок»;

- МСА 545 «Аудит оцінок за справедливою вартістю та розкриття інформації»;

- МСА 550 «Зв'язані сторони»;

- МСА 560 «Подальші події»;

- МСА 570 «Безперервність»;

- МСА 580 «Пояснення управлінського персоналу».

Аудиторські докази є джерелом інформації не тільки для аудиторів, які проводять перевірку, а і для адміністрації організації. В залежності від рівня управління представників адміністрації цікавить різний зміст інформації. Власників, засновників цікавлять документи пов'язані з прибутковістю підприємства, ліквідністю, начисленню девідентів. Управлінців підприємства, тобто менеджерів, цікавить інформація, яка стосується прибутку, рентабельності, інформації про фінансовий стан підприємства, рекомендації, щодо поліпшення діяльності підприємства, системи його керування, тощо. «Каждый из дебиторов и кредиторов данного хозяйствующего субъекта в свою очередь заинтересован в устойчивости финансового состояния и платежеспособности этой организации. Поэтому они должны получать объективную и досторверную информацию через финансовую отчетность» [1, с. 23].

Для підтвердження неупередженості та достовірності, об'єктивності фінансової та іншої інформації, яка стосується діяльності певного підприємства і безпосередньо надається зацікавленим особам -- проводиться аудиторська перевірка. Саме при її здійсненні аудитор збирає аудиторські докази і використовує їх при формування аудиторського висновку.

«Аудиторські докази аудитор одержує за допомогою специфічних методів і прийомів аудиту (спостереження, опитування, підтвердження, підрахунок, анкетування, тестування, аналітичний огляд, фізична перевірка, узагальнення та ін.), які він обирає самостійно» [6, с. 96]. В процесі аудиторської перевірки, зазвичай, аудитор використовує одночасно декілька методів і прийомів для більшої об'єктивності оброблених даних.

В аудиті виділяють 2 фактори, які впливають на процес оцінки зібраних аудиторських доказів. До першого відносять можливість аудиторських доказів в кінці перевірки формувати основу для судження відповідності щодо фінансових звітів. До другого відносять кількість і розмір витрат, які витрачає аудитор при отримання даних доказів.

МСА 500 «Аудиторські докази» висуває дві вимоги, щодо достатності і відповідності аудиторських доказів.

Достатність -- це кількісна міра аудиторських доказів. «Інформації повинно бути достатньо для того, щоб оцінити фінансову звітність за встановленими загальноприйнятими критеріями і зробити кваліфікований аудиторський висновок» [6, с. 97]. До причин, які впливають на достатність аудиторських доказів можна віднести:

«- рівень ризику неправильного висновку;

- істотність статті (рахунку) у фінансовій звітності;

- досвід, отриманий аудитором в процесі попередніх аудиторських перевірок;

- результати аудиторських процедур, включаючи обман і помилки, які могли бути виявлені;

- вид наявної інформації» [6, с. 97].

Відповідність аудиторських доказів -- це якісна міра аудиторських доказів. Іншими слова відповідність називають доречність або релевантність. «Релевантні докази -- це докази, які мають цінність для вирішення поставленої проблеми. Отримані аудиторські докази можуть бути доречними для формування судження стосовно одного поставленого завдання, але недоречними для інших» [3, с. 140].

Дослідниця О. А. Петрик виділяла 4 основні вимоги, щодо аудиторських доказів: достовірність, достатність, неупередженість і доцільність. Розглянемо їх детальніше:

Достовірність -- це перша вимога до аудиторських доказів. Достовірність аудиторських доказів характеризує їх як правдиву, правильну інформацію, яка відповідає дійсності, їй можна довіряти. Достовірність інформації визнається джерелами і способами, якими отримана ця інформація.

Під неупередженості аудиторських доказів, слід розуміти, що відношення аудитора, до інформації, яка використовується в якості аудиторських доказів не має заздалегідь сформованої думки і направленої проти кого-небудь або чого-небудь. Тобто вона не є обманною чи негативно налаштованою.

Четвертою вимогою є доцільність. «Доцільність -- означає те, що інформація, зібрана аудитором повинна безпосередньо стосуватися певної аудиторської перевірки, підтвердження конкретних статей показників фінансової (бухгалтерської) звітності, належити до періоду, який перевіряється» [6, с. 97].

Джерела отримання аудиторських доказів важливі, тому що саме вони впливають на достовірність аудиторських доказів, як однієї із основних вимог, які висуваються до аудиторських доказів. Існують 5 правил, які допомагають аудитору оцінити достовірність отриманих аудиторських доказів.

Джерела отримання аудиторських доказів можуть бути зовнішні і внутрішні. До зовнішніх джерел відносять інформацію, докази, які отримані від третіх осіб (висновки аудиторської перевірки, матеріали, звіти, які були зроблені органами фіскальної служби, державної контрольно-ревізійної служби). До внутрішніх джерел відносять докази та інформацію, яка була отримана безпосередньо від клієнта чи через його документацію (усі 4 форми фінансової звітності, матеріали, отримані завдяки системі внутрішнього контролю, статут, накладні, тощо).

Залежно від джерел отримання існують такі види аудиторських доказів:

- докази, отримані із зовнішніх джерел,

- докази, що отримані із внутрішніх джерел,

- докази, які отримуються безпосередньо аудитором.

До джерел аудиторських доказів відносять:

- первинні документи, в яких відображаються дані про господарські операції;

- всі форми фінансової звітності (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал);

- результати оперативної, статистичної, податкової перевірок, які мають документацій не підтвердження, тобто звіт;

- облікові регістри;

- звіти від попередніх експертних перевірок, контрольних вимірювань та інші;

- пояснювальні записки,заяви, доповідні та інші;

- матеріали, висновки, які були зроблені органами статистики, фіскальної служби, державної контрольно-ревізійної служби, банками, тощо;

- засновницькі документи, статут, кошториси, плани бюджетів, договори з постачальниками, підрядниками, клієнтами, декларації, накладні усіх видів, тощо;

- дані, які задокументовані і були отримані завдяки системі внутрішнього контролю.

За свої характером докази підрозділяються на:

- документальні;

- візуальні;

- усні

Також існує класифікація аудиторських доказів, яка включає:

- прямі, до них відносять докази, які були отримані безпосередньо із документів, які належать підприємству (звіти, документи);

- опосередковані докази, це інформація, яка не стосується напряму матеріальних доказів, але може впливати на них. Наприклад надійність системи внутрішнього контролю на підприємстві.

Аудиторські докази служать ланкою для формування кінцевого результату аудиторської перевірки -- аудиторського висновку. Без достовірних аудиторських доказів аудиторська перевірка не є доцільною.

2. Тестова частина розрахунково-графічної роботи

2.1 Причиною виникнення аудиту можна вважати:

а) появу економічно організованого суспільства;

+б) важливість поєднання функцій обліку і контролю;

в) потребу заслуховування інформації про діяльність суб'єктів господарювання;

г) відділення власників майна від оперативного управління ним

2.2. Аудит є обов'язковим для:

а) малих підприємств;

б) спільних підприємств, інвестиційних та довірчих фондів;

в) державних банків;

+г) фірм, що надають консультаційні послуги з оподаткування та бухгалтерського обліку.

2.3. Відповідальність управлінського персоналу не включає:

а) розробку, впровадження та здійснення внутрішнього контролю складання та подання фінансових звітів, що не містять суттєвого викривлення внаслідок шахрайства або помилок;

б) вибір та застосування відповідних облікових політик;

в) здійснення попередніх облікових оцінок, які є обґрунтованими за обставин;

+г) вірна відповідь відсутня.

3. Ситуаційні задачі розрахунково-графічної роботи

аудиторський перевірка відповідальність

Завдання 3.1.

Для кожної ситуації, що наведена нижче, визначити, чи будуть виникати тристоронні відносини та пояснити зв'язки, що відповідають за права та обов'язки сторін.

A) перевірка відділом аудиту податкової адміністрації правильності складання податкової звітності (декларації з податку на прибуток та декларації з податку на додану вартість) промислового підприємства;

У цій ситуації, на мою думку, не будуть виникати тристоронні відносини.

Б) перевірка аудиторською фірмою правильності складання податкової звітності (декларації з податку на прибуток та декларації з податку на додану вартість) промислового підприємства;

У цій ситуації, на мою думку, не будуть виникати тристоронні відносини.

B) перевірка відділом внутрішнього аудиту достовірності фінансової звітності дочірнього підприємства;

У цій ситуації, на мою думку, не будуть виникати тристоронні відносини.

Г) перевірка аудиторською фірмою достовірності фінансової звітності дочірнього підприємства;

У цій ситуації, на мою думку, не будуть виникати тристоронні відносини.

Д) перевірка аудиторською фірмою фінансової звітності підприємства перед її затвердженням на загальних зборах акціонерів.

На мою думку, саме у цій ситуації виникнуть тристоронні відносини і будуть вони між: аудиторською фірмою, акціонерами і управлінським персоналом фірми, що перевіряється.

Завдання 3.2.

ТОВ «Десна» уклала договір на аудит фінансової звітності з аудитором-приватним підприємцем, який самостійно надає послуги протягом останніх двох років. Під час аудиту керівництвом підприємства було надано всю необхідну інформацію.

За кілька днів до закінчення терміну перевірки директор ТОВ «Десна» запрошує аудитора в дорогий ресторан на обід, спираючись на те, що їм необхідно краще познайомитися, обговорити результати аудиту, а іншого вільного часу у графіку керівника не має.

Визначте професійну етичну загрозу, яка може виникнути, та запропонуйте шляхи до її вирішення.

Згідно статті 4 Закону України «Про аудиторську діяльність»: «Аудитору забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб». При згоді аудитора на обід на нього може бути зроблений вплив, що може стати причиною для неправдивого висвітлення результатів перевірки. Неправдивий аудиторський висновок потягне за собою ануляцію сертифіката аудитора. На мій погляд, в даній ситуації, аудитору доцільно відмовитися від даної пропозиції для збереження власної репутації.

Висновки

Виконання цієї розрахунково-графічної допомогло нам закріпити свої знання в дисципліні «Аудит».

Розглянувши теоретичні питання ми поглибили знання про аудиторські докази та види робіт, які виконуються аудитором.

Тестові завдання і ситуаційні задачі, в ході яких ми розв'язували ситуації, які можуть виникати в аудиті при здійсненні аудиторської діяльності. Вирішення цих задач допомогло нам ще раз закріпили практичні знання з даної дисципліни.

Список використаних джерел

1. Алборов Р. А. Основы аудита [Текст] : учебное пособие / Р. А. Алборов, Л. И. Хоружий, С. М. Концевая. -- М. : Издательство «Дело и Сервис», 2001. -- 211 с.

2. Гришко Н. В. Облік і аудит [Текст] : навч. посіб. / Н. В. Гришко, О. Е. Лубенченко, М. С. Куденко. -- Алчевськ : ДонДТУ, 2013. -- 414 с.

3. Майданюк С. І. Аудит [Рукопис] : конспект лекцій / С. І. Майданюк -- Одеса : ОРІДУ НАДУ при Президентові України, 2014.

4. Міжнародні стандарти контролю якості аудиту, огляду, іншого надання впевненності та супутніх послуг [Текст] : видання 2014 Частина 1. -- К. : АПУ. -- 997 с.

5. Рядська В. В. Аудит [Текст] : навч. пос. / В. В. Рядська (розділи 4-7), Я. В. Петраков (розділи 1-3) -- К. : Центр учбової літератури, 2008. -- 416 с.

6. Сухарева Л. О. Аудит : оцінка ефективності бухгалтерського контролю [Текст] : монографія / Л. О. Сухарева, А. М. Садекова; Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. -- Донецьк : Вид-во «Ноулідж» (донецьке відділення), 2011. -- 214 с.

Размещено на Аllbest.ru

...