Оцінка та облік фінансових інвестицій

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Економічна сутність та класифікація фінансових інвестицій

2. Оцінка фінансових інвестицій

3. Облік поточних фінансових інвестицій

Висновок

Додатки

Список використаної літератури



Вступ

Актуальність теми

В умовах переходу до ринкової економіки виникло ще одне джерело нарощування капіталу і фінансування відтворення - фінансові інвестиції.

Сьогодні все більша кількість підприємств має справу з фінансовими інвестиціями, однак, не зважаючи на це, вони і на сьогоднішній день залишаються відносно новим та недостатньо дослідженим явищем.

Поширення операцій з фінансовими інвестиціями в діяльності підприємств спонукають до більш детального дослідження основних облікових аспектів - розуміння суті та удосконалення класифікації для достовірного відображення їх в обліку та звітності суб'єктів господарювання.

Питаннями формування взаємовідносин у сфері фінансового інвестування, їх обліку і контролю в Україні займалися такі вченні як І.О.Бланк, С.Ф. Голов, В.М. Добровський, З.В. Задорожній, Р.С. Коршикова, Я. Д. Крупка, Б.М. Литвин, Л.І. Лукяненко, А.А. Пересада та інші науковці.

Метою дослідження є розробка науково обґрунтованих рекомендацій щодо класифікації фінансових інвестицій для облікових цілей.

Основний зміст. Узагальнення облікової думки щодо визначення, класифікації та оцінювання згідно з національними Положеннями (стандартами) обліку (П(С)БО) є визначальним та заслуговує особливої уваги.

Визначення терміна «фінансові інвестиції» та їх класифікація для облікових цілей наведені в П(С)БО 2 «Баланс». Так, відповідно до п. 4 П(С)БО 2, фінансові інвестиції - це активи, які утримує підприємство з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора (тобто юридичної чи фізичної особи, що здійснює вкладення).

Це визначення, здебільшого, відповідає міжнародному підходові до уявлень про інвестиційну діяльність як процесу вкладання ресурсів (благ, майнових та інтелектуальних цінностей) з метою отримання прибутку, доходу, дивіденду, соціального ефекту в майбутньому. Отже, інвестор відмовляється від задоволення насущних потреб у розрахунку на очікуване задоволення їх у майбутньому, але вже у більших обсягах.

П(С)БО не дає чіткого уявлення про можливі види і класифікаційні ознаки інвестицій. Це стосується поділу фінансових інвестицій на поточні і довгострокові, ті, що визначають чи не визначають вплив інвестора на об'єкт інвестування, засвідчують чи не засвідчують право власності.

Залежно від рівня впливу інвестора на інвестоване підприємство інвестиції, що мають довготерміновий характер, в цінні папери інших підприємств, в облігації, у статутний капітал інших підприємств тощо поділяють на: фінансовий інвестиція облік звітність

- інвестиції пов'язаним сторонам, які обліковуються за методом участі в капіталі - інвестиції у підприємство, в якому інвестору належить блокований (більше 25%) пакет акцій (голосів) і яке не є дочірнім або спільним підприємством. Інвестор на таке підприємство має істотний влив;

- інші інвестиції пов'язаним сторонам - інвестиції в підприємства, які перебувають під контролем материнського (холдингового) підприємства, тобто інвестор здійснює вирішальний вплив на фінансову, господарську, комерційну політику підприємства, щоб одержати вигоди від його діяльності;

- інвестиції непов'язаним сторонам (у спільну діяльність) - інвестиції для ведення господарської діяльності (зі створенням або без створення юридичної особи), яка є об'єктом спільного контролю двох або більше сторін відповідно до письмової угоди між ними про ведення спільної діяльності.

Поточні фінансові інвестиції охоплюють еквіваленти грошових коштів, тобто короткотермінові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості та інші поточні інвестиції.

Поділ інвестицій на довгострокові та поточні не має чітко визначених законодавчих критеріїв, але таке розмежування вкладень на сьогодні суттєве, тому що вони по-різному відображаються в обліку й звітності. За П(С)БО 2 «Баланс» поточними вважаються фінансові інвестиції терміном до одного року, які можуть бути вільно реалізованими в будь-який момент (окрім вкладень, що є еквівалентами грошових коштів). На думку Я. Голубки, це визначення вступає в протиріччя з визначенням еквівалентів грошових коштів, що міститься у цьому ж П(С)БО, як короткострокових високоліквідних фінансових інвестицій, які вільно конвертуються в певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості.



1. Економічна сутність та класифікація фінансових інвестицій

Фінансові інвестиції -- це вкладення коштів чи інших активів у цінні папери суб'єктів господарської діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Підприємства здійснюють інвестиції для ефективного використання тимчасово вільних коштів.

Дослівно термін “інвестиції” перекладається з латинського “invest” як “одягати, вкладати”. У найбільш широкому трактуванні інвестиціями є вкладення капіталу з метою поступового їх збільшення. При цьому приріст капіталу повинен бути таким, щоб компенсувати інвестору вкладені кошти, винагородити його за ризик, покрити втрати від інфляції в наступному періоді. Таким чином, головна ціль фінансового інвестування -- одержання в перспективі прибутку від вкладень; перетворення вільних заощаджень у високоліквідні цінні папери; установлення офіційних відносин чи контролю над підприємством-емітентом.

Основні принципи оцінки та відображення в обліку фінансових інвестицій визначаються П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16.04.2000р. № 91, П(С)БО 20 “Консолідована фінансова звітність”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.07.1999 р. № 176 та П(С)БО 19 “Об'єднання підприємств”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 р. № 163.

Стаття 1, п. 1.2.8.1. Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства” дає таке визначення фінансовій інвестиції: це господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів.

Визначення терміна “фінансові інвестиції” дається також у П(С)БО 2 “Баланс” -- це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Тобто фінансові інвестиції -- це вкладення одного підприємства в цінні папери та капітал інших підприємств.

Інвестор -- юридична чи фізична особа, що здійснює вкладення власних, позикових і залучених коштів у створення та відтворення основних засобів та інших довгострокових активів. Отже, фінансові інвестиції визначаються як активи, що утримуються з метою:

¦ одержання доходів (прибутку) у вигляді дивідендів, від-сотків;

¦ набуття вигідних відносин з іншими підприємствами (взяття участі в управлінні їхньою діяльністю або контроль над їхньою діяльністю);

¦ отримання майбутніх вигод від зростання вартості здійснених інвестицій.

За видами фінансові інвестиції поділяються на:

¦ вкладення до статутного капіталу інших підприємств, включаючи дочірні та залежні підприємства;

¦ придбання цінних паперів інших емітентів;

¦ надання позик іншим юридичним і фізичним особам;

¦ переказ грошових коштів на депозити в банки. Таким чином, до фінансових інвестицій належать: внески до

статутних фондів підприємств (за винятком акціонерних товариств), акції, облігації, інвестиційні й депозитні сертифікати, векселі й інші цінні папери.

Цінний папір -- це документ, який засвідчує майнове право чи відношення позики власника документа щодо особи, яка випустила такий документ. До цінних паперів згідно з Законом “Про цінні папери і фондову біржу” належать: “акції; облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов'язання республіки; ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселі; приватизаційні папери”

Основні види цінних паперів -- акції, облігації, інвестиційні сертифікати, векселі, депозитні сертифікати і т. д. Інвестиційні цінні папери поділяють на пайові, боргові та похідні.

Акція -- це пайовий цінний папір, який закріплює права його власника на одержання частки прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів і на участь в управлінні цим товариством. Акція -- безстроковий документ і існує стільки, скільки існує акціонерне товариство. Акція -- це свідчення про внесок до статутного капіталу. Мета інвестора, що купує, -- отримати дохід і брати участь в управлінні акціонерним товариством (пропорційно купленим акціям).

Власники акцій одержують дохід у вигляді дивідендів, які нараховуються власникам акцій із чистого прибутку після сплати всіх боргів і відрахувань. Акції бувають іменні та на пред'явника. Якщо придбаваються іменні акції, то ім'я їх власника обов'язково заноситься до книги реєстрації (реєстру), який веде або сам емітент, або реєстратор (депозитор). Якщо акції не іменні, то вони не реєструються і достатньо фактичного володіння ними для того, щоб її власник підтвердив, що саме він є акціонером даного товариства. Акція на пред'явника може випускатися як у документальній (паперовій), так і в електронній формі. Вона повинна бути обов'язково оплачена її власником.

Залежно від фіксованості доходу та участі в управлінні розрізняють звичайні (прості) і привілейовані акції.

Звичайна акція засвідчує: а) право власника на участь в управлінні справами акціонерного товариства; б) право на одержання дивідендів, причому не гарантованих і не фіксованих; в) право на певну частину майна, яке залишається після ліквідації акціонерного товариства.

Привілейована акція засвідчує: а) право власника на одержання дивідендів з фіксованим відсотком, який виплачується незалежно від результатів діяльності акціонерного товариства; б) переважне право власника на першочергове одержання дивідендів і на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства під час його ліквідації (якщо це передбачено умовами випуску акцій).

Облігація -- це борговий цінний папір, що визначає боргові відносини між власником облігації та емітентом і підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у погоджений термін, а також виплачувати визначений відсоток (винагороду). Відносини між вказаними особами трактуються як позика.

Облігація засвідчує таке: а) право на одержання у фіксований термін її номінальної вартості або іншого майнового еквівалента; б) право на одержання фіксованого відсотка від номінальної вартості облігації.

Акція та облігація належать до різних видів цінних паперів. Акція -- це право на власність, а облігація -- право на позику. Власник акції бере участь в управлінні (маються на увазі не привілейовані, а звичайні акції), а власник облігації такого права не має. Власнику облігацій гарантовано стабільний дохід (у вигляді твердої відсоткової винагороди), у той час як дивіденди можуть бути як великими, так і малими, або певний час взагалі не виплачуватися. Акції пов'язані з підвищеним ризиком, хоч, з іншого боку, обіцяють і більший прибуток. Вища надійність облігації супроводжується нижчим відсотком під час виплати з неї.

Сукупність різних цінних паперів, якими володіють інвестори, називається “портфелем інвестицій”.

Для цілей обліку, аналізу й планування фінансові інвестиції групуються за окремими ознаками.

Придбані цінні папери залежно від мети інвестування, терміну перебування на підприємстві та ліквідності поділяють на довгострокові й поточні фінансові інвестиції (рис. 1.1).



Рис. 1.1 Види фінансових інвестицій

Поділ інвестицій на довгострокові та поточні не має чітко визначених законодавчих критеріїв, але таке розмежування вкладень на сьогодні суттєве, тому що вони по-різному відображаються в обліку й звітності. Чіткого визначення критеріїв такого розподілу інвестицій у національних П(С)БО немає, тому під час вибору методів первісної та подальшої їх оцінки в обліку й звітності слід керуватися пунктами 17 та 33 П(С)БО 2, в яких зазначається, що в балансі за рядком “Довгострокові фінансові інвестиції” відображаються фінансові інвестиції на період понад один рік, а також такі, що не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент, а за рядком “Поточні інвестиції” -- фінансові інвестиції терміном до одного року, які можуть бути вільно реалізованими в будь-який момент (окрім вкладень, що є еквівалентами грошових коштів).Таким чином, поточні фінансові інвестиції -- це інвестиції, які легко реалізуються та призначаються для утримання протягом терміну, що не перевищує одного року. Тобто вони використовуються для вигідного розміщення тимчасово вільних грошових коштів підприємства. В основному це інвестиції в легкореалізовані цінні папери.

Довгострокові фінансові інвестиції -- це вкладення, які не можуть бути визначені як поточні. На нашу думку, це інвестиції, що вкладені на термін більший за один рік у юридично самостійні підприємства заради можливого їх придбання, впливу на них або для одержання додаткового прибутку. Довгострокові інвестиції поділяються на:

¦ інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення;

¦ інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства;

¦ інвестиції в спільну діяльність зі створенням юридичної особи контрольними учасниками;

¦ інші фінансові інвестиції. Поточні фінансові інвестиції поділяються на еквіваленти

грошових коштів та інші поточні фінансові інвестиції. Визначення еквівалентів грошових коштів передбачено П(С)БО 2, проте воно не дає чіткої відповіді, які ж саме інвестиції слід відносити до цієї категорії. У такому разі потрібно послатися на п. 7 МСБО 7 “Звіт про рух грошових коштів”, у якому зазначається, що інвестиції можуть бути класифіковані як еквіваленти, якщо вони:

Ї вільно конвертуються у відому суму грошових коштів;

Ї характеризуються незначним ризиком зміни вартості;

Ї мають короткий строк погашення, наприклад протягом трьох місяців. Як правило, еквіваленти грошових коштів утримуються для погашення короткострокових зобов'язань, а не для інвестиційних цілей.

Інші поточні фінансові інвестиції -- це:

¦ інвестиції, терміном менше одного року (крім еквівалентів грошових коштів);

¦ інвестиції в асоційовані й дочірні підприємства, які придбані та утримуються для продажу протягом 12 місяців;

¦ інвестиції у спільну діяльність, які придбані й утримуються з метою їх подальшого продажу протягом 12 місяців.

Залежно від видів придбаних паперів фінансові інвестиції також можна розподілити на дві групи: пайові (фінансові інвестиції, які надають право власності) та боргові (фінансові інвестиції, що не надають права власності) (рис. 1.2). Див. додаток 1.2.

Інвестиції першої групи характеризуються тим, що вони:

¦ засвідчують право власності підприємства на частку в статутному капіталі емітента корпоративних прав;

¦ виступають у вигляді пайових цінних паперів (акцій) або внесків до статутного капіталу інших підприємств;

¦ мають необмежений термін обігу;

¦ утримуються підприємством для отримання доходу за рахунок дивідендів або придбані з метою перепродажу чи отримання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.

До другої групи належать інвестиції, які:

* мають боргову природу;

* виступають як боргові цінні папери (облігації);

* утримуються підприємством до їх погашення з метою отримання доходу у вигляді процентів або придбані для перепродажу й отримання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій;

* мають установлений термін обігу.

Фінансові інвестиції поділяються також на прямі та портфельні.

Пряма інвестиція -- господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою особою.

Портфельна інвестиція -- господарська операція, що має на меті придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на біржовому ринку (за винятком операцій з купівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов'язаними з ним особами в обсягах, що перевищують 50 % загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій).

Прямі інвестиції характеризуються безпосередньою участю інвестора у виборі об'єктів інвестування та вкладення коштів, а непрямі -- придбанням частки в портфелі цінних паперів або майнових цінностей, як правило, через посередників.

За формою власності ресурсів інвестування виділяють приватні, державні, іноземні та спільні інвестиції.

Приватні інвестиції здійснюються громадянами, а також підприємствами недержавних форм власності, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, державні інвестиції -- центральними та місцевими органами. Іноземні інвестиції здійснюються іноземними громадянами, юридичними особами й державами, спільні -- громадянами та юридичними особами України й інших держав.

Внутрішні інвестиції -- вкладення коштів в об'єкти інвестування, розміщені в територіальних межах даної країни, зовнішні інвестиції передбачають вкладення коштів за межами України.

Інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій суб'єктів (інвесторів та учасників) з реалізації інвестицій. Головним суб'єктом означеної діяльності, який приймає рішення про вкладення власних, запозичених або залучених майнових чи інтелектуальних цінностей у суб'єкти інвестування, є інвестор.

2. Оцінка фінансових інвестицій

Згідно з Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку оцінка -- це процес визначення грошових сум, за якими мають визнаватися та відображатися елементи фінансових звітів у балансі та звіті про прибутки й збитки. У фінансових звітах використовуються в різних комбінаціях кілька різних методів оцінки, які визначені національним П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції”. Вибір таких методів залежить від видів фінансових інвестицій (поточні чи довгострокові).

Оцінка фінансових вкладень здійснюється у двох випадках: при безпосередньому придбанні фінансових інвестицій та в разі складання фінансової звітності. Оцінка, що провадиться при безпосередньому придбанні фінансових інвестицій, називається первісною оцінкою; а та, що здійснюється в разі складання фінансової звітності -- оцінкою на дату балансу.

Поточні та довгострокові інвестиції при безпосередньому придбанні оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю, що формується відповідно до активів, які були передані в оплату (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Первісна оцінка фінансових інвестицій

Собівартість поточної та довгострокової фінансової інвестиції включає такі складові:

* ціна її придбання;

* можливі комісійні винагороди (винагороди фінансовим посередникам тощо);

* податки, збори, обов'язкові платежі, які пов'язані з придбанням фінансової інвестиції;

* суми мита, які сплачуються під час придбання (реєстрація договорів);

* інші можливі додаткові витрати.

Ці витрати виникають у підприємств, якщо фінансові інвестиції вони будуть придбавати за грошові кошти. Але не виключена можливість надходження фінансових інвестицій на підприємства способом обміну на цінні папери власної емісії або на інші активи. У цьому випадку згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 12 “Фінансові інвестиції” собівартість фінансової інвестиції визначається справедливою вартістю цінних паперів або активів, що обмінюються на фінансові інвестиції. У п. 4 П(С)БО 19 наведено дефініцію терміна “справедлива вартість”: це сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими й незалежними сторонами. На практиці її ототожнюють з ринковою вартістю інвестицій, тобто сумою, яку можна отримати від продажу на активному ринку. Фінансові інвестиції, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, відображаються на дату балансу за їхньою собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестицій. Відповідно до п. 4П(С)БО 7 “Основні засоби”, “зменшення корисності” -- це втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Слід зазначити, що справедлива вартість може бути як вищою, так і нижчою від собівартості. У такому разі фінансові інвестиції підлягають переоцінці. Якщо підприємство володіє частиною акціонерних капіталів кількох інших товариств, такі акції розглядаються як інвестиційний портфель короткострокових цінних паперів. Якщо ж воно володіє поточними борговими зобов'язаннями -- це портфель боргових зобов'язань. Зі зміною ринкової вартості переоцінці підлягає, як правило, портфель, а не окрема інвестиція.

Для того, щоб провести оцінку фінансових інвестицій на дату балансу (для відображення їх у фінансовій звітності) можна використовувати один із трьох методів:

1. Оцінка за справедливою вартістю;

2. Оцінка за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій;

3. Оцінка за методом участі в капіталі. Оцінка довгострокових інвестицій залежить як від виду цінних паперів, що формують інвестиційний портфель, так і від рівня впливу інвестора на операційну та фінансову діяльність підприємства, акції якого були придбані. Так, довгострокові фінансові інвестиції в асоційовані й дочірні підприємства та в спільну діяльність зі створенням юридичної особи (спільного підприємства) на дату балансу відображаються за вартістю, що визначена за методом участі в капіталі (докладно питання обліку фінансових інвестицій за методом участі в капіталі та їх оцінки на дату балансу буде розглянуто далі).

У разі володіння борговими інвестиціями (облігаціями) для їх оцінки на дату балансу застосовується метод оцінки за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій (АСФІ).

Вкладення, які утримуються для перепродажу, повинні бути переоцінені на дату балансу за кожною інвестицією окремо, виходячи з їхньої справедливої вартості.

Розглянемо сутність цих методів.

Порядок оцінювання фінансових інвестицій за справедливою вартістю встановлено пунктами 8 та 9 Положення (стандарту) 12 “Фінансові інвестиції”. Сутність означеного методу полягає в тому, що для оцінки фінансової інвестиції на дату балансу використовується сума, що дорівнює вартості, за якою може бути здійснена реалізація інвестиції в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Методом оцінки за справедливою вартістю на дату балансу оцінюють фінансові інвестиції, що придбані та утримуються виключно для продажу.

Порядок оцінювання означених вкладень на дату балансу за амортизованою собівартістю встановлено пунктом 10 Положення (стандарту) 12 “Фінансові інвестиції”. Сутність цього методу полягає в тому, що різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія в разі придбання) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. При цьому амортизована собівартість інвестиції визначається додаванням вартості вкладень на попередню дату та суми амортизації дисконту (премій) за звітний період.

Суть амортизації премій зводиться ось до чого: їх сума повинна розподілятися на весь період, на який інвестиції були придбані, тобто спрямовуватись на сплату відсотків інвесторам. Таким чином, амортизацію премій необхідно протягом усього періоду розподілити так, щоб на дату погашення інвестицій їх поточна вартість дорівнювала номінальній, а сума премій досягла нульового значення.

Суть амортизації дисконту полягає в такому: його сума повинна розподілятися на весь період, на який придбана інвестиція, тобто спрямовуватись на збільшення витрат зі сплати відсотків інвесторам. Амортизація дисконту протягом цього періоду має розбиватися таким чином, щоб на дату погашення інвестицій їх поточна вартість дорівнювала номінальній, а сума дисконту досягла нульового значення. За допомогою цього методу проводиться оцінка на дату балансу фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення.

Сутність методу оцінки фінансових інвестицій на дату балансу за методом участі в капіталі охарактеризовано пунктами 11--14 Положення (стандарту) “Фінансові інвестиції”. Це зовсім нове явище для бухгалтерського обліку, викликане введенням національних стандартів. Метод участі в капіталі -- це метод обліку інвестицій, за якого балансова вартість інвестицій збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування (згідно з пунктом 4 Положення (стандарту) 3 “Звіт про фінансові результати”). При цьому якщо сума зменшення частки капіталу інвестора більша, ніж відповідна стаття власного капіталу інвестора, то на таку різницю зменшується (або збільшується) нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Тобто суть методу участі в капіталі зводиться до такого правила: змінюється величина власного капіталу об'єкта інвестування -- відповідно змінюється і вартість інвестицій на балансі підприємства-інвестора.

Згідно з пунктом 11 Положення (стандарту) 12 “Фінансові інвестиції” за методом участі в капіталі оцінюються такі фінансові інвестиції:

¦ в асоційовані підприємства (в яких інвесторові належить 25 % акцій (голосів) і які не є дочірніми або спільними підприємствами інвестора);

¦ у дочірні підприємства (в яких пакет акцій (голосів) становить більше 25 % статутного фонду);

¦ у спільні підприємства зі створенням юридичної особи.

За методом участі в капіталі фінансові інвестиції обліковуються на останній день місяця, в якому об'єкт інвестування відповідає критеріям визначення асоційованого або дочірнього підприємства. Припиняється застосування методу участі в капіталі для обліку та оцінки фінансових інвестицій з останнього дня місяця, в якому об'єкт інвестування перестав відповідати зазначеним критеріям.

Згідно з пунктом 17 Положення (стандарту) 12 “Фінансові інвестиції” метод оцінки інвестицій за участю в капіталі не використовується, якщо фінансові інвестиції тільки формально задовольняють вимоги, наявність яких свідчить про контроль або вплив з боку інвестора. Це, в основному, фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства, коли:

а) фінансові інвестиції придбані та утримуються для продажу протягом дванадцяти місяців з дати їх придбання;

б) об'єкт інвестування веде діяльність в умовах, які обмежують його здатність передавати кошти інвестору протягом періоду, що перевищує дванадцять місяців.

Такі фінансові інвестиції обліковуються та відображаються на дату балансу у фінансовій звітності за справедливою вартістю.

Інвестиції в спільну діяльність без створення юридичної особи відображаються підприємством на дату балансу способом розподілу останнього між учасниками пропорційно до ступеня контролю кожного. Цей порядок установлено пунктами 19, 20 Положення (стандарту) 12 “Фінансові інвестиції”.

Отже, визначені методи оцінки фінансових інвестицій необхідні для забезпечення основної мети складання фінансової звітності -- надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан і результати діяльності підприємства. А це, у свою чергу, є однією з умов і способів зменшення ризику під час проведення інвестування.

3. Облік поточних фінансових інвестицій

Методологічні засади фінансового обліку інвестицій регламентуються П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції” та Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.11.99 р. № 291,зареєстрованою Міністерством юстиції України 21.12.99 р. № 893/4186.

Інформація про рух поточних фінансових інвестицій узагальнюється на рахунку 35 “Поточні фінансові інвестиції”, призначеному для обліку інвестицій в акції, облігації, депозитні сертифікати, придбані з метою перепродажу протягом дванадцяти місяців.

Рахунок 35 має два субрахунки:

35 “Еквіваленти грошових коштів” -- для обліку високоліквідних фінансових інвестицій, які характеризуються незначним ризиком зміни вартості та термін погашення яких не перевищує три місяці;

352 “Інші поточні фінансові інвестиції” -- для обліку інших поточних фінансових інвестицій.

За дебетом рахунка 35 “Поточні фінансові інвестиції” відображаються вартість придбаних еквівалентів грошових коштів (субрахунок 351) та інших поточних фінансових інвестицій (субрахунок 352) за їхньою собівартістю й суми дооцінки при збільшенні справедливої (ринкової) вартості. За кредитом рахунка 35 списуються балансова вартість реалізованих (таких, що вибули) інвестицій та суми їх переоцінки. Сальдо дебетове відображає справедливу вартість фінансових інвестицій на дату балансу. У бухгалтерському балансі сальдо за рахунком 35 відображається у складі поточних активів.

Аналітичний облік здійснюється за видами фінансових інвестицій із забезпеченням можливості одержання інформації про інвестиції як на території країни, так і за її межами.

Надходження поточних інвестицій і збільшення їх балансової вартості можливе в результаті:

1) придбання фінансових інвестицій: Ї за грошові кошти;

Ї способом обміну на цінні папери власної емісії; Ї завдяки обміну на інші активи;

2) дооцінки первісної собівартості до справедливої вартості. Фінансові інвестиції початково оцінюються й відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю (див. рис. 3.3). Вона включає ринкову вартість і всі додаткові витрати, понесені під час купівлі цінних паперів, або відповідає справедливій вартості переданих в обмін активів чи власних цінних паперів. Надалі оцінка фінансових інвестицій за первісною вартістю здійснюється за умови незмінності ринкової вартості аналогічних цінних паперів. Інакше вони мають відображатись у балансі за справедливою вартістю. Згідно з П(С)БО 19 “Об'єднання підприємств” справедлива вартість -- це сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Тобто на практиці справедливу вартість можна вважати ринковою вартістю інвестицій. Якщо остання буде зменшуватись, то необхідно переоцінювати інвестиції за справедливою вартістю. При цьому втрачатиметься частина фактичної вартості цінних паперів як можливого джерела надходження коштів і одержання доходів.

Ураховуючи, що поточні фінансові інвестиції здійснюються з метою перепродажу, вони є об'єктом податкового обліку, який має свої особливості.

Питання податкового обліку операцій з фінансовими інвестиціями регламентується пунктом 7.6 Закону України від 22.05.97 р. “Про оподаткування прибутку підприємств”. Відповідно до зазначеного Закону, фінансова інвестиція -- це господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. З метою податкового обліку фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Операції з торгівлі цінними паперами Законом віднесені до операцій особливого виду. З метою оподаткування платник податку -- інвестор -- зобов'язаний вести облік фінансових результатів окремо від продажу цінних паперів.

На відміну від інших поточних активів (наприклад, запасів тощо) витрати, виражені в сумі коштів чи вартості майна, що сплачені (нараховані) як компенсація цінних паперів, не належать до валових витрат та не декларуються в період, коли їх понесено. Оподаткуванню на загальних підставах підлягають одержані додатні фінансові результати, тобто балансові прибутки від продажу інвестицій. У Декларації про прибуток підприємства вони відображаються за рядком 01.4 на підставі додатка КЗ (рядки 1, 2, 3, 4, 5).

Якщо доходи від продажу (вибуття) цінних паперів менші від витрат з їх придбання, то зазнані балансові збитки переносяться на зменшення доходів від таких операцій у майбутньому, тобто в період їх одержання не зменшується прибуток до оподаткування.

Згідно з пп. 3.2.1 Закону України від 03.05.97 р. “Про податок на додану вартість” операції з торгівлі цінними паперами не є об'єктами стягнення ПДВ.

Нижче на конкретному прикладі розглянуто методологію фінансового й податкового обліку придбання та реалізації поточних фінансових інвестицій.

Приклад 1. 10.03.2003 р. підприємство А з метою придбання 1000 акцій підприємства Б передало на умовах обміну 1000 акцій власної емісії, номінал яких -- 1,50 грн за 1 шт., ринкова вартість -- 1,70 грн.

17.03.2003 р. з метою придбання 100 облігацій підприємства В номіналом 100 грн з 10 % річних підприємство А передало товари; балансова вартість -- 8000 грн, справедлива вартість -- 12 000 грн.

24.03.2003 р. підприємство А придбало за грошові кошти цінні папери підприємства Д: акції -- 200 шт. номіналом 10 грн (ринкова вартість -- 15 грн за одиницю); облігації -- 100 шт. номіналом 100 грн (ринкова вартість -- 97 грн за одиницю). Послуги брокера на фондовій біржі при цьому становили 1000 грн (див. табл. 3.1--3.3).

Таблиця 3.1

Облік придбання поточних фінансових інвестицій

№	Зміст операцій	Дебет	Кредит	Сума
1	10.03.2003 р. передано акції підприємства А в обмін на акції підприємства Б: -- на номінальну вартість переданих акцій; -- на різницю між номінальною та ринковою вартістю переданих акцій	352 352	46 421	1500 200
2	Передано товари підприємства А в обмін на облігації підприємства В: -- на справедливу вартість товарів; -- на балансову вартість товару; -- на податкове зобов'язання з ПДВ	361 902 702	702 281 641	12 000 8000 2000
3	Списано на фінансові результати дохід від реалізації товарів і їхню балансову вартість	702 91	791 902	10 000 8000
4	Зараховано фінансові інвестиції за справедливою вартістю	352	361	12 000
5	Передано за грошові кошти цінні папери підприємства Д: -- на собівартість придбаних акцій; -- на собівартість придбаних облігацій	352 352	311 311	3236*10 464*

^* Включно з вартістю послуг брокера, яка розподілена пропорційно до вартості придбаних цінних паперів (див. табл. 3.2).



Таблиця 3.2

Розподіл вартості послуг брокера з придбання цінних паперів

Цінні папери	Кількість	Ринкова вартість	Питома вага	Вартість послуг брокера	Вартість інвестицій з урахуванням послуг брокера
Акції	200	3000	23,6	236	3236
Облігації	100	9700	76,4	764	10 464
Разом	300	12 700	100	1000	13 700

Таблиця 3.3

Зміна вартості цінних паперів підприємства

Цінні папери підприємства	Вартість придбання	Ринкова вартість	Зміна вартості
Акції підприємства Б	1700	1900	+ 200
Акції підприємства Д	3236	2900	- 336
Разом	4936	4800	- 136

Виходячи з принципу обачності, який передбачає запобігання завищенню оцінки активів і доходів, а також заниженню оцінки зобов'язань і витрат, інвестиції повинні бути переоцінені та відображені в балансі за справедливою ринковою вартістю. Згідно з п. 8 П(С)БО 12 сума збільшення або зменшення балансової вартості інвестицій відображається в складі інших доходів або інших витрат відповідно. При цьому вартість поточних інвестицій зменшується на суму 136 грн: Д-т 975“Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій”; К-т 352 “Інші поточні фінансові інвестиції”.

Справедлива вартість фінансових інвестицій, яка відображатиметься у відповідному рядку в балансі станом на 30.04.2001 р., -- 27 264 грн.



Висновок

У результаті проведеного дослідження було узагальнено, проаналізовано, вирішено та удосконалено проблемні питання, пов'язані з обліком фінансових інвестицій.

1. Фінансова інвестиція -- це господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних папepiв, деривативів та інших фінансових інструментів.

2. Класифікація фінансових здійснюється на основі врахування різних класифікаційних ознак. Для потреб бухгалтерського обліку найбільш доречною є класифікація фінансових інвестицій на довгострокові і поточні.

3. Визначено, що національний стандарт бухгалтерського обліку №12 «Фінансові інвестиції» містить не достатньо чіткі вимоги щодо обліку фінансових інвестицій. Даний документ містить теоретичного плану вимоги. При тому як Міжнародний стандарт фінансової звітності 25 «Облік інвестицій» містить рекомендації щодо відображення інформації більш економічного та фінансового напрямків щодо обліку фінансових інвестицій.

4. Визначено, що для правильної побудови бухгалтерського обліку фінансових інвестицій, необхідно дотримуватися наступних задач: відповідно до мети придбання фінансових інвестицій правильно їх класифікувати для подальшого обліку; юридично правильно сформувати первинні документи з обліку інвестицій, заключати вигідні договору з придбання інвестицій, своєчасно і відповідно до облікової політики робити переоцінку до справедливої вартості; не втрачати контролю за інвестиціями, які обліковуються за методом участі в капіталі; своєчасно та достовірно відображати в звітності операції з придбанням, переоцінкою та погашення фінансових інвестицій.



Додатки

Рис. 1.2 Класифікація фінансових інвестицій



Список використаної літератури

1. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність: Закон України від 16.07.99 р., №996-XIV. [Електронний ресурс]. Режим доступу: <http://www.rada.com.ua>.

2. Голубка Я. Актуальні питання обліку фінансових інвестицій // Вісник Тернопільської академії народного господарства. 2005. №1. С. 109-115.

3. Орлова В. Оценка финансовых инвестиций и ее влияние на достоверность баланса // Бухгалтерский учет и аудит. 2008. №3. С. 40-42.

Размещено на Allbest.ru

...