Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність теми полягає в тому, що сучасний етап розвитку ринкових відносин в Україні підвищує відповідальність і самостійність підприємств у виробці та прийнятті управлінських рішень забезпеченню ефективності їх роботи. Працюючи в умовах ринку, чи конкуренції, власник повинен постійно аналізувати вигідність придбання і виробництва різних видів засобів, співставляти витрати, які викликані недовикористанням виробничих потужностей, і потенціальний прибуток від їх додаткової експлуатації.

Для виконання виробничо-господарської програми підприємству необхідні предмети праці - малоцінні та швидкозношувані предмети.

Малоцінні та швидкозношувані предмети - придбані або самостійно виготовлені вироби, підлягають подальшому використанню на підприємстві. Специфічною особливістю малоцінних та швидкозношуваних предметів є те, що деякі з них в процесі виробництва використовуються повністю і тому для кожного нового процесу виробництва їх потрібно заміняти повністю новими. Також важливим є, те що малоцінні та швидкозношувані предмети повністю переносять свою вартість на вартість виробленої продукції. Крім того, в собівартості промислової продукції найбільшу питому вагу витрат займають витрати виробничих запасів (50 - 90%).

Отже, одним з актуальних завдань для підприємства є виявлення та використання внутрішньогосподарських резервів підприємства, запобігання зловживанням та перевитратам по матеріальним статтям, оскільки від цього залежить собівартість продукції, підвищення продуктивності праці, рентабельності виробництва, досягнення комерційного успіху підприємства.

Метою даної роботи є дослідження особливостей бухгалтерського обліку та аудиту малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Завдання полягає в наступному:

- розкрити економічну сутність МШП та показати яку роль вони відіграють в діяльності підприємства;

- дати їм класифікацію;

- показати методи списання МШП;

- показати як проводиться документування господарських операцій з обліку МШП;

- охарактеризувати особливості синтетичного та аналітичного обліку МШП;

- порядок проведення аудиту на підприємстві.

Об'єктом дослідження є господарські операції, пов'язані з обліком МШП.

Предметом дослідження в даній роботі виступає первинний, аналітичний та синтетичний облік та аудит операцій підприємства з малоцінними швидкозношуваними предметами.

Значним внеском до розвитку уявлень про товарно-виробничі запаси є праці провідних вчених України,Росії та Білорусії.

Серед них праці д.е.н., професор В.К. Радостовця, присвячені проблемам обліку товарно-матеріальних цінностей, шляхам удосконалення обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції, робіт, послуг. З питань обліку товарно-виробничих запасів захищені дисертації М.І.Карауш, захистив докторську дисертацію з цього питання В.Д. Новодворський.

Сутність проблеми обліку надходження малоцінних та швидко-зношуваних предметів та формування їх вартості здобули своє відображення у працях Білухи Т.М., Завгороднього В.Л., Білобжуного І.А., Малига В.А., Смоленюка Л.С., та багато інших.



Відповідно до П(с)БО 9 “Запаси”, малоцінні та швидкозношувальні предмети визнаються активом, якщо: - існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням; - вартість МШП може бути достовірно визначена. У Методичних рекомендаціях, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 р. № 2 ( із останніми змінами та доповненнями від 30.12.2013 р. ) зазначаються ще два критерії визнання МШП активом: - підприємству перейшли ризики й вигоди, пов'язані з правом власності або з правом повного господарського оперативного управління на придбані (отримані) запаси; - підприємство здійснює управління та контроль за МШП. Малоцінні та швидкозношувальні предмети суттєво відрізняються від інших видів запасів (сировини, матеріалів, палива), обсяги або кількість яких поступово зменшується в результаті їх використання. У наказі про облікову політику підприємства встановлюється вартісна межа для розміщення основних та малоцінних засобів, фіксується строк корисного використання (експлуатації) активів (МШП та основних засобів) яку встановлює комісія, призначена керівником.

МШП визнаються активами, якщо існує ймовірність того, що підприємство одержить у майбутньому економічну вигоду від їх використання та їхня вартість може бути достовірно визначена.[5, 6]

Малоцінні та швидкозношувані предмети займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності і є важливою та значною частиною активів підприємства. Вони є найбільш поширеними видами запасів.

До складу малоцінних та швидкозношуваних предметів включаються всі товарно матеріальні цінності якими підприємство володіє на певну дату, незалежно від місця їх знаходження. Одночасно на території що належить підприємству, можуть знаходитись предмети, що є власністю інших фізичних чи фізичних осіб. Такі предмети не є запасами підприємства.

Облік наявності і руху таких предметів ведуть на рахунку 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» за первинною вартістю їх придбання або виготовлення, яка у процесі їх оприбуткування визначається аналогічно до виробничих запасів (згідно П(С)БО 9 «Запаси»).

Організація обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів зі строком корисного використання менше одного року (або одного операційного циклу) повинна повністю ґрунтуватись на П(С)БО 9, згідно з яким первинною вартістю таких предметів у складі інших запасів, придбаних за плату, є собівартість, яка складається з фактичних затрат.

Проте для запобігання зловживань по місцях використання має бути забезпечений оперативний контроль за збереженням малоцінних та швидкозношуваних предметів шляхом ведення карток (ф. №МШ-2,№МШ-6), спеціальних описів. Інструменти і пристосування, що видаються з цехових комор робітникам у тривале користування, записуються в інструментальну картку робітника. Контроль за збереженням інструментів, що видаються з цехової комірчини робітникам на нетривалий час, забезпечується за допомогою інструментальних марок (жетонів) з вибитими табельними номерами робітників, в обмін на які видається потрібний інструмент тощо.[12.c.45]

Повернені на склад з експлуатації малоцінні предмети, придатні для подальшого використання, прибуткуються за первинною вартістю на дебет рахунка 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» в кореспонденції з кредитом рахунка 719 «Інші доходи від операційної діяльності». Предмети, що прийшли до непридатності, на підставі актів про вибуття малоцінних і швидкозношуваних предметів (ф. № МШ-8) прибуткуються на дебет рахунка 209 «Інші матеріали» (на вартість одержаних корисних відходів (металолом, запасні частини тощо), зданих за накладними на склад і оприбуткованих за ціною можливого використання або реалізації) в кореспонденції з кредитом рахунка 719 «Інші доходи від операційної діяльності».

Бухгалтерський облік малоцінних та швидкозношуваних предметів та малоцінні необоротні матеріальні активи регулюється такими нормативними документами з питань бухгалтерського обліку:

- Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. №246 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.99 р. за №751/4044 (далі - П(с)БО 9). П(с)БО 9 застосовується до операцій. і регулює питання МШП;

- Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. №92 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. за №288/4509 (далі - П (С)БО 7). П(С)БО 7 набрало чинності з 01.07.2000 р. і регулює питання бухгалтерського обліку МНМА;

- Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291 (далі - Інструкція №291).

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» і Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язання і господарських операцій підприємств і організацій внесено зміни щодо обліку операцій з малоцінними і швидкозношуваними предметами.

Не всі малоцінні та швидкозношувані предмети визнаються активами і таким чином, не можуть обліковуватися в складі запасів і не будуть відображатися в складі активів при складанні фінансової звітності. Наприклад, МШП, придбані для благодійної діяльності або для задоволення особистих потреб працівників підприємства, не відображаються в складі активів. Вартість таких матеріальних цінностей слід обліковувати, як витрати що виникають в процесі звичайної діяльності але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства [24,c.203].

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затверджене наказом Мінфіну України від 20.10.1999р. №246, зареєстрованим у Мінюсті України 02.11.1999р. за №751/4044;

За економічною класифікацією виробничих запасів малоцінні та швидкозношувані предмети відносяться до допоміжної групи виробничих запасів, які забезпечують нормальний хід виробництва та сприяють виготовленню виробів, але не включаються до їх маси або хімічного складу не змінюючи своєї форми.

Класифікація малоцінних та швидкозношуваних предметів. В процесі своєї господарської діяльності кожна організація набуває і використовує велику кількість предметів, які враховуються не в складі основних коштів, а в складі виробничих запасів [3, с. 6]. Такі предмети в бухгалтерському обліку прийнято називати малоцінними і швидкозношуваними предметами. Згідно П(С)БО 9 «Запаси» [4] МШП визначаються за єдиним критерієм - строком служби, який в даному випадку вважається не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він не перевищує один рік. До них відносяться: інструменти і приладдя, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг та взуття тощо.

Якщо строк корисної експлуатації МШП перевищує один рік, їх включають до складу необоротних активів і їх вартість амортизують.

МШП за своєю функціональною роллю в підприємстві є такими засобами праці, як і основні засоби (використовуються в процесі виробництва без зміни натуральної форми і поступово зношуються), але мають і особливості оборотних засобів.

По-перше, таке виділення очищує категорію основних засобів від усякого роду дрібних предметів, коли є можливість легко їх замінити іншими з невеликим як правило терміном служби. У складі основних засобів при такому виділенні з їх скаду малоцінних та швидкозношуваних предметів залишаються предмети, що утворюють виробничо-технічну базу підприємства.

По-друге, таке виділення дає можливість підприємству купувати малоцінні та швидкозношувані предмети за рахунок своїх оборотних коштів таким же чином, як і матеріали, в той час, як основні засоби поновляються лише шляхом капітальних вкладень за рахунок спеціального фінансування.

МШП можуть знаходитися на складах підприємства і в експлуатації (в цехах або конторі підприємства) на матеріальній відповідальності окремих працівників.

Відповідно до П(С)БО 9 вартість МШП, переданих в експлуатацію, виключається зі складу активів, тобто списується з балансу підприємства.

Списання вартості запасів може відбуватися за допомогою одного з методів оцінки запасів, запропонованих у П(С)БО 9:

- метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів: вартість запасів, що вибувають визначається окремо по кожній одиниці запасів, тобто одиниця запасів вибуває по такій же вартості, по якій вона була оприбуткована при надходженні. Цей метод полягає - в тому, що для встановлення вартості вибулих товарів беруть їх собівартість (п. 17 П(С)БО 9 «Запаси»).

Цей метод підприємство може використовувати у випадку, якщо воно точно знає, які малоцінні та швидкозношувані предмети вибули у нього в виробництво, а які знаходяться в залишку, тобто у випадку якщо можна чітко ідентифікувати МШП, що знаходяться на підприємстві. При застосуванні цього методу рух вартості малоцінних та швидкозновуваних предметів співпадає з їх фактичним рухом, тому вартість відпущених МШП та їх залишків обліковується за їх фактичною вартістю. Цей метод є особливо ефективним при використанні комп'ютерних технологій обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів, пристроїв зчитування штрихових кодів (при маркуванні товарів), коли кожна одиниця має специфічні, властиві тільки їй характеристики, тобто запаси не є однорідними за своїми споживчими якостями [37,c.109].

Можливість застосування такого методу на практиці обмежена причинами різноманітності номенклатури та великої кількості однакових малоцінних та швидкозношуваних предметів. У результаті використання цього методу однакові МШП обліковуються за різною вартістю, що не завжди зручно. Залежно від того, який саме з однакових малоцінних та швидкозношуваних предметів використовуватиме підприємство, прибуток буде змінюватися відповідно до первісної вартості кожного малоцінного та швидкозношуваного предмету;

- метод середньозваженої собівартості: оцінка по середньозваженій собівартості відбувається по кожній одиниці запасів розподілом сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й отриманих у звітному місяці запасів. При використанні методу середньозваженої собівартості оцінка здійснюється по кожній одиниці запасів шляхом розподілу сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість залишку запасів на початок звітного місяця та отриманих у звітному місяці (п.18 П(с)БО 9).

Пункт 18 П(С)БО 9 «Запаси» та п.2.18 методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів пропонує застосовувати цей метод окремо для кожної сукупності відображених в обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів, однакових за призначенням і споживчими характеристиками. За середньозваженою собівартістю оцінюють вибулі малоцінних та швидкозношуваних предметів торгівельні підприємства з широкою і відносно однаковою номенклатурою товарів, ціни на які можуть коливатися. Середньозважену ціну застосовують до одиниці запасів - їх однорідної групи (виду) або найменування [8,c.9];

- метод нормативних витрат: при використанні цього методу собівартість запасів, що вибувають визначається виходячи з норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг). Норми витрат установлюються підприємством самостійно з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для того щоб нормативні витрати були максимально наближені до фактичних витрат, норми витрат і ціни повинні регулярно (наприклад, з періодичністю один раз на місяць) перевірятися і переглядатися підприємством;

- метод ціни продажів: даний метод оцінки вартості вибуття запасів використовують підприємства торгівлі, який заснований на застосуванні середнього відсотка торгової націнки на товари. Собівартість реалізації в такому випадку визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Сума торгової націнки, що приходиться на реалізовані товари, визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгової націнки. Середній відсоток торгової націнки визначається розподілом суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок до продажної вартості отриманих у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця і продажної (роздрібної) вартості отриманих у звітному місяці товарів;

- метод ФІФО: оцінка запасів по методу ФІФО ґрунтується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, придбані першими, продаються першими, а запаси, що залишилися на кінець періоду, є запасами, що були придбані чи виготовлені в останню чергу. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається по собівартості останніх за часом надходження запасів. собівартість малоцінний товарний

Положенням (стандартом) 9 передбачено, що з метою бухгалтерського обліку запаси включають: МШП , які використовуються не більше одного року або одного операційного циклу, якщо він більше року. Тобто до МШП належать предмети, які мають відносно короткий строк використання, і включати їх вартість до витрат виробництва або обігу шляхом нарахування амортизації недоцільно. Тому такі предмети, незалежно від вартості, визнаються малоцінними і швидкозношуваними й обліковуються як запаси. МШП, строк корисного використання яких більше одного року, обліковуються в складі інших необоротних матеріальних активів. Проте Положенням (стандартом) 9 не визначено, які предмети належать до малоцінних і швидкозношуваних з урахуванням їх вартісної оцінки для того, щоб вони не належали до необоротних активів, а обліковувалися у складі оборотних активів - запасів. Отже, основна проблема, пов'язана з обліком МШП, полягає у визначенні їх вартісної межі. Таку межу підприємства визначають самостійно, виходячи з конкретних умов господарювання.

Конституція України від 28.06.1996 р.;

Зарубіжний досвід обліку, аудиту та аналізу МШП. Загалом якщо розглядати та порівнювати вітчизняний облік та облік в інших країнах, то можна прийти до висновку, що наша бухгалтерська система є дуже застарілою, трудомісткою та складною, розглядаючи облік по кожному рахунку можна взяти до уваги зарубіжний досвід та тим самим спростувати роботу бухгалтера.

В сучасному світі проблема порівняння бухгалтерських стандартів набуває великого значення через те, що йде підвищення ділової міжнародної активності й обсягів іноземних інвестицій. Розмаїття стандартів може скоротити інтернаціональні потоки капіталу й у такий спосіб зашкодити економічному розвитку. Україна не повинна стояти осторонь від тих тенденцій, які обумовлюють сьогодні розвиток ринку капіталів.

Як правило, матеріали, є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.

Для забезпечення безперебійної роботи виробництва, на складах підприємства завжди повинні бути виробничі запаси в межах норм, передбачених потребою підприємства. У складських приміщеннях підприємств здійснюються господарські операції зі збереження виробничих запасів, що надходять, а також відпуску їх у виробництво. Бухгалтерський облік має забезпечити контроль за залишками, надходженням і витрачанням виробничих запасів на складі, що є важливою умовою для забезпечення збереження власності підприємства.

У зарубіжній практиці для обліку товарно-матеріальних запасів застосовуються дві системи:

- постійного обліку;

- періодичного обліку.

Система постійного обліку запасів забезпечує даними про стан кожного виду запасів на кожний день облікового періоду. Вона передбачає ведення спеціального рахунку "Товарно-матеріальні запаси", а також рахунків для кожного виду товарів, що знаходяться у запасах [26, с. 77]

На цих рахунках у спеціальних реєстрах постійно протягом періоду відображається:

- кількість і вартість кожного придбання;

- кількість і вартість кожної реалізації;

- кількість і вартість запасів у наявності на будь-який момент часу.

Система постійного обліку запасів дає можливість визначити собівартість реалізованої продукції та кінцеве сальдо без проведення фізичної інвентаризації цінностей. Згідно з цією системою, кінцеве сальдо визначається за формулою:

З1+Н-Срт = З2

де З1- залишки товарів на початок звітного періоду,

Н - надходження товарів упродовж звітного періоду,

Срт - собівартість реалізованих товарів,

З2 - залишки товарів на кінець звітного періоду.

Перевагою цієї системи с забезпечення постійного контролю за:

1) наявністю товарно-матеріальних цінностей;

2) собівартістю реалізованих товарів.

Система постійного обліку запасів забезпечує відображення на рахунку "Товарно-матеріальні запаси" реального стану запасів відповідно до проведених операцій. Рахунки "Повернення та уцінка придбаних товарів", а також "Придбання товарів" (або "Витрати на придбання запасів") за цією системою не використовуються, оскільки весь рух цінностей відбивається на рахунку "Товарно-матеріальні запаси". Собівартість реалізованих товарів визначається в момент продажу, а не по закінченню місяця.[25, c. 98]

Разом з тим, ведення постійного обліку запасів за їх видами потребує чималої бухгалтерської роботи. Впоратися з нею допомагають комп'ютери.

Система періодичного обліку запасів знайшла визнання завдяки своїй невеликій трудомісткості та зручності. За цією системою записи руху запасів протягом звітного періоду не ведуться. Для обліку надходження запасів застосовуються рахунки "Придбання товарів" або "Витрати на придбання запасів".

Вартість запасів на кінець періоду визначається за допомогою інвентаризації, а собівартість реалізованих товарів розраховується за відомою вже формулою:

З1 + Н-З2 = Срт

При застосуванні методики періодичного обліку запасів у системі бухгалтерського обліку не використовується спеціальний рахунок "Собівартість реалізованих товарів". Цей показник визначається лише в кінці місяця при складанні Звіту про прибутки та збитки (на цей час, завдяки проведеній інвентаризації, вже будуть відомі залишки запасів на кінець періоду) [25,c.101]

Недоліками цієї системи є необхідність проведення інвентаризації кожного звітного періоду, а також те, що протягом періоду невідомими залишаються залишки запасів і собівартість реалізованих товарів, що звужує контрольні та управлінські можливості обліку.

Порівняння організації обліку товарно-матеріальних запасів за постійною та періодичною системами, а також відображення їх у фінансовій звітності.

Протягом року ціни на більшу частину товарів змінюються. Однакова кількість товарів може бути придбана. за різними цінами. Тому бухгалтерів більше цікавить рух вартостей, а не фізичне переміщення товарів під час діяльності фірми, оскільки саме вартість дає можливість точніше визначити прибуток.

У зарубіжних країнах використовують різні методи оцінки матеріальних запасів:

1. Метод специфічної ідентифікації;

2. Метод середньої вартості;

3. З. Метод ФIФО;

У разі відпуску матеріалів у виробництво, продажу або іншому вибутті згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 9 „Запаси” оцінка їх здійснюється по одному з таких методів:

- Ідентифікованій собівартості одиниці запасів Передбачає особливе маркування кожної одиниці запасів, що дозволяє в будь-який момент часу визначити вартість, встановити дату витрачання кожної одиниці запасу, її собівартість і вартість запасів, що залишились. Має вузьке застосування - для запасів, які відпускаються для виконання спеціальних замовлень і проектів, а також запасів, які не замінюють одне одного. Однакові запаси обліковуються за різною вартістю, бо мають різні споживчі якості, властиві тільки кожній одиниці специфічні характеристики. Доцільно застосовувати до запасів, які мають високу вартість.

- Середньозваженій собівартості Запаси з однаковими вхідними параметрами обліковуються в одній інвентарній картці незалежно від ціни придбання. Середня вартість одиниці запасів може розглядатися як за звітний період (при періодичному обліку запасів), так і після кожного наступного надходження (при безперервному (постійному) веденні обліку списання запасів). Застосовується для списання взаємозамінних запасів. Дає більш об'єктивну оцінку наявності та руху запасів, але не забезпечує достатній контроль за правильністю їх списання на затрати виробництва.

- Собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО) Засновується на хронології надходження, тобто базується на припущенні, що одиниці запасів, які придбані першими, продаються чи використовуються першими, а також на припущенні, що грошова одиниця є стабільною. Залишки на кінець періоду оцінюються за цінами останніх надходжень запасів. Переваги - простий, систематичний і об'єктивний, запобігає можливості маніпулювання прибутком, відображена в балансі сума запасів приблизно збігається з поточною ринковою вартістю. Недоліки - в умовах високої інфляції призведе до завищення вартості залишків, заниження собівартості готової продукції та, як наслідок, завищення результатів від реалізації [23, c. 38].

Щодо аудиту в Україні, то на сьогодні він є обов'язковий для банків, довірчих товариств, бірж, інвестиційних фондів і компаній, кредитних спілок, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній, інших небанківських організацій, емітентів цінних паперів, акціонерних товариств відкритого типу.

Крім видів аудиту, виділяють декілька підходів до проведення аудиторської перевірки. Історично склалися такі підходи:

- підтверджуючий аудит;

- процедурний аудит;

- системний аудит;

- аудит «зон ризику».

Значну роль у розвитку аудиту і професії аудитора відіграють міжнародні, європейські та національні професійні організації аудиторів та інші координуючі органи. Діяльність інтернаціональних професійних об'єднань аудиторів пов'язана насамперед з необхідністю гармонізації обліку, звітності і стандартизації аудиту в міжнародному масштабі. Національні професійні організації аудиторів проводять роботу щодо розроблення нормативів аудиту з урахуванням економічної і законодавчої специфіки своїх країн.

На міжнародному рівні розроблення і впровадження аудиторських стандартів здійснює Міжнародний комітет аудиторської практики, що діє в рамках Міжнародної федерації бухгалтерів, метою створення якої є координація на світовому рівні діяльності професійних організацій у сфері обліку і звітності, а також аудиту.

Головна мета аудиту - переконати користувачів фінансових звітів у тому, що ці звіти дають достатньо точне уявлення про стан підприємства на певну дату та про те, як його було досягнуто.

Аудитори до деякої міри несуть відповідальність перед третіми особами, які використовують інформацію фінансових звітів. Проте для досягнення зазначеної мети аудитору слід вийти за суто бухгалтерську функцію всередині підприємства і з'ясувати, як у кінцевих звітах підприємства відображаються всі сторони його діяльності.

Однією з найважливіших передумов такого підходу є те, що аудитор не обмежує своїх досліджень бухгалтерською інформацією, а намагається зрозуміти, як функціонує підприємство в цілому. Аудитор зазвичай обговорює діяльність підприємства з працівниками, відповідальними за кожну операційну ділянку, щоб досягти правильного розуміння бізнесу клієнта. Ці знання є головними в аудиті. Аудитор може сформувати обґрунтовану думку, якщо він розуміється в бізнесі, з яким має справу, оскільки тільки так він може вирішити, чи відповідають звіти реальному стану справ. Міжнародний стандарт аудиту (МСА) 200 визначає, що метою аудиту є висловлення аудитором думки про те, чи складені фінансові звіти достовірно, у всіх суттєвих аспектах. відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО).

Отже, методичні відмінності в організації обліку в різних країнах пов'язані з бухгалтерською традицією, головним чином, з суб'єктивними чинниками: звичками, характером професійної підготовки кадрів та ін. Організаційні відмінності в обліку кожної країни обумовлені формами власності, структурою управління, спеціалізацією і концентрацією виробництва.

Звідси випливає, що при вивченні та використанні принципів організації обліку та звітності зарубіжних країн, не всі особливості обліку зарубіжних країн найближчим часом можуть бути перенесені в нашу країну. Це пов'язано з багатьма факторами, головними з яких є: самобутня традиція ведення бухгалтерського обліку; кваліфікація кадрів, перевчити яких за короткий час неможливо; наявність програмних засобів, які вирішують завдання діючих нормативних актів та інструктивних положень; наявність спеціальної бухгалтерської літератури і зробити її непотрібною за короткий проміжок часу неможливо.

Проте вивчення порядку організації і ведення обліку в зарубіжних країнах розширює наше мислення, дозволяє краще працювати і розуміти облік у всьому світі. Все це визначило актуальність теми курсової роботи.

Малоцінні необоротні матеріальні активи. Відповідно до П(С)БО 2, оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи вжитку протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Тобто всі інші активи, що не підпадають під це визначення, є необоротними.

До МНМА належать предмети, термін експлуатації яких - понад 12 місяців, але які при цьому не враховуються у складі основних засобів. Це, зокрема, спеціальні інструменти і спеціальні пристрої. Облік МНМА здійснюється відповідно до П(С)БО 7 "Основні засоби".

Критерієм для віднесення предметів до МНМА (а не до основних засобів) є вартісна межа. Відповідно до останнього абзацу п. 5.2 П(С)БО 7, підприємства можуть встановлювати вартісні ознаки предметів, які віднесені до МНМА. Тобто ця межа встановлюється керівництвом підприємства і відображається у наказі про облікову політику підприємства. Жодних рекомендацій щодо суми чинні нормативи (стандарти) не містять. За наявності відповідного наказу будь-яка сума є обгрунтованою. Природно, вартість МНМА повинна бути в розумних межах.

Первісна вартість малоцінних необоротних матеріальних активів

Відповідно до п. 8 П(С)БО 7, МНМА, як і об'єкти основних засобів, зараховуються на баланс за первісною вартістю. Первісна вартість включає:

- суми, що сплачуються постачальникам активів (за винятком непрямих податків), а також суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів, у разі якщо вони не відшкодовуються підприємству;

- суми ввізного мита, реєстраційні збори, держмито й аналогічні платежі, здійснювані в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

- витрати на встановлення, монтаж, налагодження;

- витрати зі страхування ризиків доставки.

Відповідно до п. 10 П(С)БО 7, первісна вартість МНМА дорівнює:

- при безплатному отриманні - справедливій вартості на дату отримання, з урахуванням витрат, передбачених вище;

- при внесенні до статутного фонду - узгодженій засновниками справедливій вартості.

Бухгалтерський облік

На субрахунку 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи" відображається вартість предметів, строк корисного використання яких більше одного року, тобто спеціальні інструменти і спеціальні пристрої, вартість яких погашається нарахуванням зносу за встановленою підприємством ставкою (нормою) з урахуванням очікуваного способу використання таких об'єктів. Отже, на малоцінні необоротні матеріальні активи, що обліковуються на цьому рахунку, нараховується знос.

Відповідно до Плану рахунків та Інструкції №291, знос нараховується на рахунку 132 "Знос інших необоротних матеріальних активів". На субрахунку 132 узагальнюється інформація про суму зносу тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 11 "Інші необоротні матеріальні активи", зокрема на субрахунку 112. Знос відображається за П(С)БО 7. Відповідно до П(С)БО 7, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який підприємство має встановити при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс). Цей строк може зупинятися на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації зазначеного активу. Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується за такими методами:

1) прямолінійним, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів;

2) виробничим, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), що його підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів може нараховуватися двома способами: у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, а решта 50 відсотків - у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом, або ж у першому місяці використання об'єкта амортизується 100 відсотків його вартості.

У цьому випадку підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством. Вони врегульовані Законом №283. Зокрема, відповідно до статті 8 "Амортизація", під терміном "амортизація основних фондів" слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.

Відповідно до згаданого Закону, амортизаційні основні засоби поділяються на групи. Але наші основні фонди можуть бути віднесені до 2ї або до 3ї групи. Зокрема до 2ї групи можуть належати побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них. До 3ї групи - будь-які інші основні фонди, не включені до групи 2. Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на календарний квартал):

група 2 - 6,25 відсотка;

група 3 - 3,75 відсотка.

Звертаємо вашу увагу на те, що платник податку може самостійно прийняти рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів групи 3 за такими нормами (у розрахунку на календарний рік):

1-й рік експлуатації - 15 відсотків;

2-й рік експлуатації - 30 відсотків;

3-й рік експлуатації - 20 відсотків;

4-й рік експлуатації - 15 відсотків;

5-й рік експлуатації - 10 відсотків;

6-й рік експлуатації - 5 відсотків;

7-й рік експлуатації - 5 відсотків.

Наведемо приклад з відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій з МНМА, які обліковуються на субрахунку 112. Дані прикладу відобразимо в таблиці.



Господарські операції з МНМА

№ з/п	Зміст господарських операцій	Д-т	К-т	Сума, грн	Примітки
1	Придбання МНМА за плату у постачальника	153	631	1000	Сума без урахування ПДВ
2	Відображено податковий кредит	641	631	200	Сума ПДВ
3	Введення в експлуатацію МНМА	112	153	1200	-
4	Здійснено оплату одержаних МНМА	631	311	1200	Вартість МНМА з урахуванням ПДВ згідно з договором
5	Одержання МНМА як внеску до статутного фонду	112	46	200	Відображається сума відповідно до статутних документів
6	Збільшено статутний капітал на суму одержаних МНМА	46	40	200	Відображається сума відповідно до статутних документів
7	Відображення суми безоплатно одержаних МНМА	112	745	100	Відображається вартість МНМА за справедливою вартістю
8	Відображення суми МНМА, виявлених в результаті інвентаризації	112	719	50	Відображається вартість МНМА за справедливою вартістю або за вартістю аналогічних МНМА
9	Відображено витрати для виготовлення МНМА підрядним способом	153	631	120	Сума всіх витрат без урахування ПДВ
10	Відображення суми податкового кредиту	641	631	24	Сума ПДВ
11	Зараховано МНМА до складу інших необоротних матеріальних активів	112	153	120	-
12	Відображено витрати для виготовлення МНМА господарським способом	153	23, 65, 661, 205	130	Сума всіх витрат
13	Зараховано МНМА до складу інших необоротних матеріальних активів	112	153	130	-
14	Нарахування амортизації за об'єктами виробничого призначення	23	132	Сума амортизації нарахована за одним із способів, визначених відповідно до п. 26 та п. 27 П(С)БО 7 або Закону №283
15	Нарахування амортизації за об'єктами загальногосподарського призначення	92	132
16	Нарахування амортизації за об'єктами житлово-комунального призначення	949	132
17	Нарахування амортизації за об'єктами, що займаються збутом продукції	93	132

Синтетичний і аналітичний облік МШП. До оборотних малоцінних та швидкозношуваних предметів належать предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, такі як інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг та ін.

У бухгалтерії аналітичний облік малоцінних і швидкозношуваних предметів ведеться за допомогою різних реєстрів, склад яких залежить від місцезнаходження об'єкта обліку. Так, попредметний облік МШП, які перебувають на складі, здійснюється в картках чи книзі кількісно-сумового обліку запасів за найменуванням, кількістю, вартістю й матеріально відповідальною особою. Аналітичний облік малоцінних і швидкозношуваних предметів в експлуатації ведеться за найменуваннями предметів, їх кількістю, вартістю й матеріально відповідальними особами з застосуванням карток ф. № З-396 або вкладних аркушах ф. № 402 до інвентаризаційного опису й порівняльної відомості. Рух малоцінних і швидкозношуваних предметів протягом року відображається у відповідних стовпцях вкладних аркушів з виділенням залишків на кінець кожного кварталу. У разі застосування в аналітичному обліку вкладних аркушів оборотні відомості не складаються. Синтетичний облік операцій щодо руху малоцінних і швидкозношуваних предметів ведеться в накопичувальній відомості про вибуття та переміщення МШП ф. № 439 - меморіальний ордер №10.

Аналітичний облік МШП ведеться за видами предметів та однорідними групами, встановленими, виходячи з потреб підприємства, місцями зберігання, матеріально відповідальними особами.

З метою забезпечення збереження МШП в експлуатації на підприємствах повинен бути організований належний контроль за їх рухом, зокрема, оперативний облік у кількісному вираженні.

Окрему увагу слід приділити належній організації аналітичного обліку МШП, які повернуті на склад з експлуатації.

Для обліку та узагальнення інформації про наявність і рух МШП по дебету рахунка 22, відображається отримані, придбані або виготовлені МШП за первісною вартістю, по кредиту - відпуск МШП в експлуатацію за обліковою вартістю зі списанням на рахунки обліку витрат, а також списання недостач і втрат від псування таких предметів.

Відповідним чином повинен бути організований аналітичний облік МШП, які повернуті на склад з експлуатації.

Організація бухгалтерського обліку МШП на підприємстві передбачає своєчасне складання первинних документів, дотримання правил при прийманні МШП на склад та відпуску їх в експлуатацію. МШП, що надходять від постачальників, приймаються на склад матеріально відповідальною особою. При відпуску МШП зі складу в експлуатацію їхню вартість списують на затрати виробництва або відносять на витрати періоду. Пізніше щодо таких МШП має бути організований оперативний облік в кількісному вимірі за місцями експлуатації та матеріально відповідальними особами протягом усього строку їхнього фактичного використання.

Облік МШП здійснюється на рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”.

По дебету рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” кореспондує з рахунками 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками” - оприбуткування МШП, що надійшли від постачальника; 372 “Розрахунки з підзвітними особами” - оприбуткування МШП, придбаних підзвітною особою за грошові кошти; 23 “Виробництво” - оприбуткування МШП власного виробництва; 30 “Каса” - придбання МШП за готівку; 46 “Неоплачений капітал” - оприбуткування МШП, внесених до статутного капіталу тощо.

Характеристика рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”

Назва та шифр	Призначення	По дебету відображаються	По кредиту відображаються	Обліковий регістр	Місце в звітності
22 “МАЛОЦІННІ ТА ШВИДКОЗНОШУВАНІ ПРЕДМЕТИ”	Для обліку та узагальнення інформації про наявність і рух МШП, що належать підприємству та знаходяться у складі запасів	Придбання (отримання) або виготовлення малоцінних та швидкозношуваних предметів за первісною вартістю	Відпуск МШП в експлуатацію за обліковою вартістю зі списанням на рахунки обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів	Журнал-ордер № 10	Баланс (ф. № 1) р. 100

Записи по кредиту рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” здійснюються в кореспонденції з дебетом рахунків 423 “Дооцінка активів” - проведення суми уцінки МШП; 39 “Витрати майбутніх періодів” - списання вартості МШП на підготовку та освоєння виробництва; 23 “Виробництво” - витрачено МШП для виробництва продукції; 91 “Загальновиробничі витрати”, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут” - списано МШП на інші потреби тощо.

Отже, аналітичний облік малоцінних та швидкозношуваних предметів ведеться за видами предметів по однорідних групах, встановлених, виходячи з потреб підприємства. Для обліку наявності та руху МШП передбачено балансовий рахунок 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”. За його дебетом відображають придбані, виготовлені або безоплатно отримані предмети за їх первісною вартістю. За кредитом - відпуск МШП в експлуатацію за обліковою вартістю, списання нестач і втрат від псування таких предметів.



Первинні документи з обліку МШП

№ форми	Назва форми	Призначення документу 3
1	2	3
МШ-1	Відомість на повернення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристроїв)	Використовується для обліку зміни запасу інструментів (пристроїв) на тих підприємствах, де облік ведеться за принципом встановлення постійного обмінного фонду
МШ-2	Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів	Використовується для обліку МШП, які були видані під розписку працівнику для тривалого користування. Заповнюється на кожного працівника, який одержав МШП
МШ-3	Замовлення на ремонт або заточування інструментів (пристроїв)	Застосовується для обліку інструментів (пристроїв), які передаються на заточування або ремонт
МШ-4	Акт на вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів	Застосовується для обліку зіпсованих і втрачених МШП
МШ-5	Акт на списання інструментів (пристроїв) та їх обмін на придатні	Застосовується для оформлення списання інструментів (пристроїв), що стали непридатними, та обміну їх на придатні на тих підприємствах, де облік ведеться за принципом встановлення постійного обмінного фонду. Складається на підставі актів вибуття
МШ-6	Особова картка обліку спецодягу, спецвзуття, запобіжних засобів	Використовується для обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів, які видаються працівникам підприємства для індивідуального користування
МШ-7	Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття, запобіжних засобів	Застосовується для обліку видачі спецодягу, спецвзуття працівникам підприємства в індивідуальне користування за встановленими нормами, а також для обліку приймання від працівників спецодягу, спецвзуття на прання, дезинфекцію, ремонт та зберігання
МШ-8	Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів	Застосовується для оформлення списання морально застарілих, зношених і непридатних для подальшого використання інструментів (пристроїв), спецодягу, спецвзуття, запобіжних засобів по закінченню строку експлуатації, інших малоцінних та швидкозношуваних предметів і здавання їх до комор для утилю

Існуюча сукупність форм первинної документації з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів дає можливість побудови такої системи обліку, яка б відповідала масштабам підприємства, його організаційно-структурній формі та об'єктивним умовам функціонування.

Надходження МШП на підприємство здійснюється на підставі відвантажувальних документів постачальників.

В обліку МШП відображають за фактичною собівартістю (ціною придбання, включаючи затрати, пов'язані з доставкою їх на підприємство).

На МШП, що надійшли, відкривається картка складського обліку (ф. № М-17).

Облік МШП на складах ведеться за їх номенклатурними номерами в порядку, аналогічному обліку матеріалів на складі. При оприбуткуванні МШП бухгалтерія складає групувальні відомості, а також веде сортову оборотну відомість аналітичного обліку.

Передача МШП зі складу в експлуатацію оформлюється актом передачі МШП в експлуатацію.

З метою збереження МШП, які знаходяться в експлуатації, керівник повинен належним чином організувати контроль за їх рухом, зокрема оперативний облік у кількісному вираженні.

Шляхи вибуття МШП

Відпуск інструментів в експлуатацію здійснюється на підставі вимог цехів або фізичних осіб. Бухгалтерія ці вимоги вносить до групувальних відомостей з метою синтетичного обліку.

Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідними особами протягом строку їх фактичного використання.

Списання МШП, що прийшли в непридатність, оформлюється Актом на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів (ф. № МШ-8).

Аналітичний облік малоцінних та швидкозношуваних предметів ведеться за видами предметів по однорідних групах, встановлених, виходячи з потреб підприємства.

З метою забезпечення збереження даних предметів в експлуатації на підприємствах повинен бути організований належний контроль за рухом МШП, зокрема, оперативний і кількісний облік.

Відповідним чином повинен бути організований аналітичний облік МШП, які повернуті на склад з експлуатації.

Облік МШП здійснюється на рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”.

По дебету рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” кореспондує з рахунками 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками” - оприбуткування МШП, що надійшли від постачальника; 372 “Розрахунки з підзвітними особами” - оприбуткування МШП, придбаних підзвітною особою за грошові кошти; 23 “Виробництво” - оприбуткування МШП власного виробництва; 30 “Каса” - придбання МШП за готівку; 46 “Неоплачений капітал” - оприбуткування МШП, внесених до статутного капіталу тощо.

Записи по кредиту рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” здійснюються в кореспонденції з дебетом рахунків 423 “Дооцінка активів” - проведення суми уцінки МШП; 39 “Витрати майбутніх періодів” - списання вартості МШП на підготовку та освоєння виробництва; 23 “Виробництво” - витрачено МШП для виробництва продукції; 91 “Загальновиробничі витрати”, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут” - списано МШП на інші потреби тощо.

Малоцінні та швидкозношувані предмети МШП інвентаризують за місцями їх знаходження та особами, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться. В процесі інвентаризації встановлюється правильність віднесення господарських засобів до групи малоцінних і швидкозношуваних предметів.

При проведенні інвентаризації комісія повинна з'ясувати:

чи закріплені малоцінні і швидкозношувані предмети, що знаходяться на складі та в експлуатації, за особами, відповідальними за їх зберігання і використання;

чи здійснюється маркування спецодягу, спецвзутга, застережних пристроїв, виробничого і господарського інвентаря, столового посуду і приналежностей до передачі їх в експлуатацію;

як організовано облік малоцінних і швидкозношуваних предметів в місцях їх експлуатації.

Інвентаризація проводиться шляхом огляду кожного предмету. В інвентаризаційні описи малоцінні та швидкозношувані предмети заносяться за найменуваннями у відповідності з номенклатурою, прийнятою в бухгалтерському обліку. В описах зазначається їх первісна вартість.

На малоцінні та швидкозношувані предмети, видані в індивідуальне користування, наприклад, спецодяг, спецвзуття тощо, допускається складання групових інвентаризаційних описів із зазначенням осіб, яким видані такі предмети. Обов'язковою умовою при цьому є ведення особистих карток на такі предмети і наявність в інвентаризаційному описі підписів осіб, які отримали ці предмети.

По малоцінних та швидкозношуваних предметах, які обліковуються в оперативному порядку, описи не складаються, а перевіряється фактична наявність цих предметів у матеріально відповідальних осіб шляхом зіставлення з відомістю оперативного обліку. Виявлена при цьому недостача предметів оформлюється актом.

Малоцінні та швидкозношувані предмети, які стали непридатними, але ще не списані, в інвентаризаційному описі не відображаються. На них складається акт із зазначенням часу експлуатації, причин непридатності, можливості використання цих предметів у господарських цілях.

Інвентаризація - перелік, перерахування, зважування, перемірювання в натурі виробничих запасів, що знаходяться в місцях зберігання, і зіставлення наявності з даними бухгалтерського обліку. Інвентаризація матеріальних цінностей є одним з радикальних засобів контролю за збереженням оборотних активів і роботою матеріально відповідальних осіб. Використовується також для виявлення фактичних витрат на виробництво продукції та послуг або якщо інші способи одержання даних про витрати матеріальних ресурсів не можуть бути використані.

Размещено на Allbest.ru

...