Принципи і стандарти аудиту

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ СТАТИСТИКИ, ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

КАФЕДРА АУДИТУ

1.1 Принципи аудиту за міжнародними стандартами аудиту

Міжнародні стандарти аудиту 120 «Концептуальна основа МСА» і 200 «Мета і загальні принципи аудиторської перевірки фінансових звітів» визначає етичні та методологічні принципи, яких слід дотримуватися під час аудиту:

Принципи професійної етики

1. Об'єктивність і незалежність: Аудитор повинен дотримуватися неупередженого ставлення до об'єкта дослідження, його висновок повинен базуватися на основі результатів дослідження, підтверджених аудиторськими доказами.

Одним з факторів забезпечення умов об'єктивності є незалежність аудитора. Незалежність аудитора обумовлена його професійною діяльністю і грунтується на відсутності матеріальної зацікавленості аудитора у результатах перевірки.

Незалежність аудитора має правові, етичні та економічні аспекти

2. Доброзичливість аудитора проявляється у повазі до замовника і колегам у професійному спілкуванні, позитивному ставленні до критичних зауважень з приводу виконаної роботи, повазі думки інших фахівців та в обліку їх думок в процесі дослідження, лояльних формулюваннях звіту і висновку.

3. Професіоналізм і Компетентність Аудит виконується з відповідним ретельністю і професійною майстерністю особами, які мають відповідну професійну підготовку, досвід і компетентність у цій галузі. Рівень знань аудитора з загальних та спеціальних дисциплін підтверджується кваліфікаційним іспитом в Аудиторській палаті України, та наявністю практичного досвіду роботи. Крім того, аудитор повинен бути обізнаний про всі зміни Нормативів аудиту та суміжних з аудитом нормативних документів, Кодексу професійної етики аудиторів України, а також українського законодавства.

4. Конфіденційність Аудитор повинен дотримуватися суворої конфіденцій-ності всієї без винятку інформації, отриманої у процесі проведення аудиту. Будь-яка інформація не може бути розголошена без спеціального дозволу клієнта. Єдине виключення з даного правила - обов'язок аудитора (аудиторської фірми) надати за рішенням судових органів або з санкції прокурора конкретну інформацію (документацію), зазначену в рішенні суду (санкції прокурора), відповідним судовим або правоохоронним органам. Принципи професійної етики обов'язкові для дотримання в усіх випадках проведення аудиту.

Методологічні принципи можуть в окремих випадках мати рекомендаційний характер. Обов'язковість або рекомендаційний характер методологічних принципів регламентується тими конкретними нормативами аудиту, в яких описуються відповідні принципи.

1. Планування аудиту (обов'язковий принцип) - необхідно для ефективного здійснення перевірки як будь-якої цілеспрямованої діяльності. Метою планування аудиту є зосередження уваги аудитора на найважливіших напрямах аудиту, на виявленні проблем, які слід перевірити особливо ретельно. Слід так організувати планування, щоб існувала можливість внесення необхідних змін до плану перевірки протягом періоду її здійснення.

2. Обгрунтованість аудиторських доказів Шляхом виконання незалежних процедур аудиторської перевірки аудитору необхідно отримати таку кількість аудиторських доказів, яке дозволить зробити обгрунтоване аудиторський висновок про фінансову звітність підприємства. Однак слід пам'ятати, що аудит передбачає забезпечення обгрунтованої, але не абсолютною гарантії того, що публічна звітність в цілому не містить суттєвих викривлень.

3. Доцільність вибору методики аудиту Аудит виконується особами з високим рівнем професійної підготовки, що володіють відповідним досвідом. Покладаючись на досвід, знання міжнародних і національних стандартів, чинного законодавства, аудитор самостійно вибирає методику і техніку проведення аудиту та визначення критеріїв суттєвості і достовірності.

Аудит не передбачає проведення суцільної перевірки у зв'язку з тим, що такі перевірки є малоефективними, вимагають великих матеріальних і трудових витрат. Проведення аудиту базується на вивченні системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, оцінці ризику контролю та довіри аудитора до цієї системи. Аудитор концентрує свою увагу на ділянках найбільшого ризику, проводить вибіркові перевірки.

4. Оформлення результатів перевірки Основою для аудиторського думки про фінансову звітність підприємства є результати аналітичних досліджень, а також оцінки висновків, зроблених на основі аудиторських доказів, отриманих під час проведення аудиту. В аудиторському звіті дається якісний і чіткий висновок про фінансову звітність, розглядаються всі важливі аспекти вивчених ним питань. Хоча аудитор і відповідає перед замовником за достовірність і повноту аудиторського висновку про фінансову звітність підприємства, відповідальність за правильність підготовки та подання фінансової звітності користувачам у відповідності з вимогами законодавства покладається на керівництво підприємства.

5. Організація роботи залучених експертів, контроль якості перевірок

Аудитор в силу відсутності вузько спеціалізованих знань або через великого масштабу роботи може залучити до перевірки іншого аудитора, асистента, експерта (при необхідності оцінки майна, лабораторних аналізів, ін.) Про це заздалегідь оповіщається замовник (перед укладанням договору на аудит), обумовлюються питання оплати, конфіденційності інформації (її нерозголошення експертом), контролю якості роботи експерта. Аудитор самостійно вибирає експерта, який несе відповідальність за результати експертизи. [1]

1.2 Принципи аудиту, згідно Кодексу етики професійних бухгалтерів

Для досягнення цілей бухгалтерської професії професійні бухгалтери повинні дотримуватися ряду передумов та засадничих принципів. Такими засадничими принципами є:

* Доброчесність

Професійний бухгалтер повинен бути відвертим та чесним при наданні професійних послуг.

* Об'єктивність

Професійному бухгалтерові слід бути справедливим і не дозволяти собі необ'єктивності або упередженості, конфлікту інтересів та впливу інших осіб, які шкодитимуть його об'єктивності.

* Професійна компетентність та належна ретельність

Професійний бухгалтер має надавати професійні послуги з належною ретельністю, компетентністю та старанністю; він зобов'язаний постійно підтримувати високий рівень своїх професійних знань і вмінь, щоб забезпечити отримання клієнтом чи роботодавцем переваг професійних послуг, наданих компетентною особою, яка спирається на сучасні тенденції у практиці, законодавстві та методах роботи.

* Конфіденційність

Професійний бухгалтер повинен зберігати конфіденційність інформації, одержаної в процесі надання професійних послуг, і не повинен використовувати чи розголошувати таку інформацію без належних та визначених повноважень, окрім випадків, коли є юридичне чи професійне право або обов'язок розкривати цю інформацію.

* Професійна поведінка

Професійний бухгалтер повинен діяти так, щоб це відповідало добрій репутації професії, і утримуватися від будь-якої поведінки, яка могла б дискредитувати професію. Обов'язок утримуватися від будь-якої поведінки, яка могла б дискредитувати професію, вимагає, щоб організації - члени МФБ, розробляючи стандарти етики, враховували відповідальність професійного бухгалтера перед клієнтами, третіми сторонами, іншими бухгалтерами, працівниками, роботодавцями та громадськістю в цілому.

* Технічні стандарти

Професійний бухгалтер повинен надавати професійні послуги згідно з відповідними технічними і професійними стандартами. Професійні бухгалтери зобов'язані ретельно і кваліфіковано виконувати інструкції клієнта або робото- давця тією мірою, якою вони сумісні з вимогами доброчесності, об'єктивності, а у випадку професійних бухгалтерів - практиків, - незалежності. Крім того, вони повинні дотримуватися технічних та професійних стандартів, що їх поширюють:

- МФБ (напр., Міжнародні стандарти аудиту);

- Рада з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку;

- професійна організація - член МФБ або інший регулювальний орган;

- відповідне законодавство. [2]

1.3 Принципи державного фінансового контролю

аудит стандарт аудитор бухгалтер

Принципи державного фінансового контролю - це основні правила та вимоги, дотримання яких є необхідною умовою ефективної організації фінансового контролю.

Питання класифікації та принципів побудови державного фінансового аудиту в системі державного фінансового контролю знайшли відображення в публікаціях багатьох вітчизняних вчених: П.К. Германчука Є.В., Мниха Н.І., Рубан, М.І. Сивульського, І.Б. Стефанюка та ін.

Однак, незважаючи на зусилля науковців та практиків, на шляху розвитку державного фінансового аудиту помітним є ряд проблем, які потребують подальшого дослідження.

Державний фінансовий аудит - це новий напрям у роботі державної контрольно-ревізійної служби та Рахункової палати України, який законодавчо ще не в усьому захищений: не визначена відповідальність керівника об'єкта аудиту за недопущення державних аудиторів на об'єкт, за ненадання їм необхідної інформації та нехтування пропозиціями, отриманими за результатами аудиторської перевірки.

Керівні принципи аудиту державних фінансів викладено у Лімський декларації, що була прийнята у жовтні 1977 року на IX Конгресі міжнародної організації вищих органів фінансового контролю (ПЧТОЗАГ). Основною метою Лімської декларації є вимога незалежності аудиту державних фінансів. Вищий орган контролю, що не відповідає цій умові, не може претендувати на свій статус. Тільки правова та демократична держава може забезпечити незалежність контролю державних фінансів. Діяльність вищих органів контролю повинна здійснюватися із дотриманням принципів законності, правильності, ефективності та економічності в управлінні державними фінансами.

Принцип незалежності - це функціональна та організаційна незалежність органів фінансового контролю, достатня для виконання своїх обов'язків та завдань, і закріплена на законодавчому рівні. Незалежність повинна розглядатися у двох аспектах: незалежність Вищих органів контролю та незалежність членів та службовців вищих органів контролю. Вищи органи контролю мають бути незалежними від підконтрольних їм органів та від зовнішнього впливу. Тільки за таких умов вони можуть виконувати свої завдання та обов'язки ефективно та об'єктивно.

Згідно з Лімською декларацією незалежність членів або службовців органів контролю полягає у самостійному прийнятті рішення від імені Вищого органу контролю та відповідність за ці рішення у рамках своїх повноважень перед третьою стороною, а саме перед колективним органом, що має право прийняття рішень або перед керівником Вищого органу контролю, якщо він здійснює одноосібне керівництво.

Органи контролю мають бути незалежними від об'єктів аудиту.

Незалежність як Вищих органів контролю так і їх членів повинна гарантуватися Конституцією.

Законність - один з ключових принципів державного фінансового контролю, що передбачає точну його відповідність нормам та правилам, встановленим чинним законодавством. Органи державного фінансового контролю повинні діяти тільки в межах компетенції, певних завдань, функцій та повноважень, згідно з правами та обов'яками, якими вони наділені законодавчо.

Відповідальність - це принцип, який безпосередньо пов'язаний з принципом законності. Суб'єкти державного фінансового контролю відповідають за дотримання законів та нормативних актів, що регламентують їх діяльність, та за достовірність інформації щодо результатів контролю.

Об'єктивність - це принцип, що передбачає точність та достовірність здійснення процедур контролю, об'єктивну оцінку діяльності об'єкту перевірки та правильне застосування методики при проведенні контрольних дій. Об'єктивна оцінка фінансово-господарчої діяльності підконтрольного об'єкта можлива тільки за умов безперечного дотримання законодавства при високому професійному рівні фахівців з фінансового контролю. Для цього, з метою підвищення об'єктивності дій контролюючих органів, розроблено спеціальні стандарти проведення контрольних заходів та кваліфікаційні вимоги до контролерів.

Системність - це принцип, який забезпечує підвищення ефективності фінансового контролю. Цей принцип передбачає періодичність та комплексність проведення контрольних дій, вимагає здійснення контролю на всіх стадіях руху грошових потоків держави, дозволяє не тільки відстежити позитивні та негативні тенденції процесу контролю, але й запропонувати необхідні дії та рекомендації щодо усунення виявлених недоліків. [3]

2. Тестове завдання з аудиту

2. Організаційне забезпечення аудиту здійснюється:

а) суб'єктами господарювання,

б) аудиторською палатою України,

в) міністерством фінансів України

г) аудиторськими фірмами.

12. Аудит характеризується:

а) як процес зменшення рівня інформаційного ризику,

б) прийняттям відповідальності за достовірність звітності підприємства,

в) незалежністю і об'єктивністю,

г) аудит звільняє керівництво підприємства від відповідальності.

22. Стадії аудиту включають:

а) дослідницьку,

б) основну,

в) заключну (результативну),

г) немає правильної відповіді.

32. Який аудиторський доказ має найменше доказове значення:

а) головна книга,

б) звітність,

в) облікові записи,

г) плани, кошториси, калькуляції.

42. Аудиторська думка може бути:

а) позитивна,

б) негативна,

в) умовно-позитивна,

г) немає правильної відповіді.

Список використаних джерел

1. Міжнародні стандарти аудиту 120 «Концептуальна основа МСА» і 200 «Мета і загальні принципи аудиторської перевірки фінансових звітів».

2. Кодекс етики професійних бухгалтерів (прийнятий МФБ).

3. Брадул О.М., Юнацький М.О., Державний фінансовий аудит в Україні, 2012.

4. Гордієнко Н.І., Харламова О.В. Карпенко М.Ю. Аудит, методика і організація: Навчальний посібник (для студентів економічних спеціальностей). У 2 частинах. Частина 2. Xарків: ХНАМГ, 2007. 294 с. (452 с.).

5. Електронний ресурс: htth//www.apu.org.ua (сайт Аудиторської палати України та Спілки аудиторів України).

6. Пантелєєв В.П. Аудит. Навчальний посібник. К.: Видавничий дім «Професіонал», 2008. 400 с.

7. Електронний ресурс www.rada.gov.ua (сайт Верховної ради України)

Размещено на Allbest.ru