Аудит персоналу

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Регулювання аудиторської діяльності

Залежно від внутрішніх пріоритетів щодо забезпечення інформаційних потреб користувачів фінансової звітності в основі регулювання аудиторської діяльності можуть бути різні базові підходи.

Перший базовий підхід існує в тих країнах, де користувачами аудиторських висновків є перш за все представники органів державної влади, тому аудиторська діяльність знаходиться під жорстким регламентом з боку держави. аудит персонал фінансування законодавчий

Другий базовий підхід пов'язаний з розширенням кола користувачів фінансової звітності. В такій ситуації аудит орієнтований на потреби широкого кола громадськості, а саме переважно потреб акціонерів, інвесторів, кредиторів та інших зацікавлених юридичних та фізичних осіб. Саме тому в таких країнах аудиторська діяльність є певною мірою саморегульованою.

Враховуючи те, що історично аудит - це форма незалежного економічного контролю, а представники органів державної влади є одними з користувачів фінансової звітності та аудиторських висновків, то в першому випадку аудит залежатиме від державних структур, які регулюють аудиторську діяльність. Таким чином, другу форму регулювання аудиторської діяльності можна розглядати як більш прогресивну, яка дозволяє формувати об'єктивні зовнішні умови для незалежності аудиту.

В Україні регулювання аудиту здійснюється на базі другого (громадсько-орієнтованого) підходу.

Система регулювання аудиторської діяльності в Україні має такі елементи:

1) сукупність законів та інших регламентуючих документів, щодо здійснення аудиторської діяльності, таких як:

- Закон України "Про аудиторську діяльність",

- Закони, які визначають обов'язковість проведення аудиту,

- Стандарти аудиту (в Україні в якості національних використовуються Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики),

- Кодекс етики професійних бухгалтерів

Господарський кодекс та інші нормативно-правові акти, які регулюють підприємницьку діяльність.

2) орган управління системою організації аудиторської діяльності - Аудиторська палата України (АПУ), яка:

- проводить атестацію (сертифікацію) аудиторів,

- веде реєстр суб'єктів аудиторської діяльності,

- здійснює контроль якості роботи аудиторів і дотримання учасниками ринку аудиторських послуг законодавства і стандартів аудиту.

Аудиторська діяльність - це один з видів підприємницької діяльності. Отже, загальну сукупність нормативно-правових документів, що регулюють цей особливий вид підприємницької діяльності можна поділити на дві категорії:

- сукупність нормативно-законодавчих та регламентуючих документів щодо здійснення аудиторської практики,

- сукупність нормативно-правових документів, які регламентують здійснення підприємницької діяльності (Конституція України, Господарський кодекс, закони з оподаткування).

Основний нормативний документ, який регламентує здійснення аудиту в Україні - Закон України "Про аудиторську діяльність" (надалі Закон про аудит). Перша його редакція була прийнята 22 квітня 1993 року. З цього моменту вважається офіційне визнання аудиту, як професійної діяльності у сфері незалежного економічного контролю.

Держава, як один із користувачів фінансової звітності, не може прямо регулювати через свої виконавчі органи аудиторську діяльність, інакше буде втрачено незалежність аудиторського контролю. Отже, аудиторська діяльність є саморегулюючою. Це означає, що держава встановлює лише вимогу здійснення аудиту, а методику його проведення визначають професійні організації.

Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації.

Положення Закону "Про аудиторську діяльність" діють на території України і поширюються на всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності та видів діяльності.

Регулятивним органом, який визначено законодавством в Україні, є Аудиторська палата України - незалежна неприбуткова організація (юридична особа), яка діє па підставі Закону України "Про аудиторську діяльність" та власного Статуту (АПУ)

До повноважень і обов'язків АПУ належать:

1) здійснення сертифікації осіб, які мають намір займатися аудиторською діяльністю;

2) затвердження стандартів аудиту;

3) затвердження програм підготовки аудиторів та за погодженням з Національним банком України програм підготовки аудиторів, які здійснюватимуть аудит банків;

4) ведення Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності;

5) здійснення контролю за дотриманням аудиторськими фірмами та аудиторами вимог Закону України "Про аудиторську діяльність", стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів;

6) здійснення заходів із забезпечення незалежності аудиторів при проведенні ними аудиторських перевірок та організації контролю за якістю аудиторських послуг;

7) регулювання взаємовідносин між аудиторами (аудиторськими фірмами) в процесі здійснення аудиторської діяльності та у разі необхідності застосування до них стягнення;

8) здійснення інших повноважень, передбачених Законом України "Про аудиторську діяльність" та Статутом Аудиторської палати України.

Аудиторська палата України формується на паритетних засадах шляхом делегування до її складу аудиторів та представників державних органів.

Загальна кількість членів Аудиторської палати України становить двадцять осіб.

Від державних органів делегують по одному представнику Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції України, Міністерство економіки України, Державна податкова адміністрація України, Національний банк України, Державний комітет статистики України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, Рахункова палата та Головне контрольно-ревізійне управління України.

До складу Аудиторської палати України від аудиторів делегуються в кількості десяти осіб висококваліфіковані аудитори з безперервним стажем аудиторської діяльності не менше п'яти років, представники фахових навчальних закладів та наукових організацій.

Право аудиторів обирати представників до складу Аудиторської палати України і бути обраними реалізується через рішення, які приймаються на з'їзді аудиторів України.

Порядок делегування представників до Аудиторської палати України визначається відповідно з'їздом аудиторів України, колегією державних органів або іншим вищим керівним органом.

Статут Аудиторської палати України приймається двома третинами голосів від загальної кількості членів Аудиторської палати України.

Аудиторська палата України за погодженням з Міжнародною федерацією бухгалтерів здійснила переклад та видання державною мовою Стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів і своїм рішенням "Про порядок застосування в Україні Стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів" від 18.04.2003 № 122 прийняла Стандарти аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів в якості Національних стандартів аудиту

Щорічно Аудиторська палата України отримує від аудиторських фірм та аудиторів звіти про виконані ними роботи, здійснює їх аналіз та подає до Кабінету Міністрів України узагальнену інформацію про стан аудиторської діяльності в Україні.

Рішення Аудиторської палати України приймаються на її засіданнях простою більшістю голосів за наявності більше як половини її членів, за винятком випадків, передбачених Законом та Статутом.

Джерелами фінансування діяльності Аудиторської палати України можуть бути:

- плата за проведення сертифікації фізичних осіб на право зайняття аудиторською діяльністю;

- плата за включення до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності;

- добровільні внески, що надходять від професійних організацій аудиторів України;

- інші джерела, не заборонені законодавством.

Для виконання своїх функцій Аудиторська палата України може створювати комісії із числа її членів. До роботи в комісіях можуть залучатись експерти, які не є членами Аудиторської палати України.

Ведення поточних справ в Аудиторській палаті України здійснює Секретаріат, очолюваний завідувачем. Завідувач Секретаріату несе персональну відповідальність за ефективне використання майна та коштів Аудиторської палати України і створення належних умов для виконання функціональних обов'язків її членами.

Іншою організацією, яка впливає на діяльність аудиторів, є Спілка аудиторів України (САУ), створена згідно з Законом України "Про аудиторську діяльність", прийнятим 22 квітня 1993 року.

Згідно з першою редакцією Закону України "Про аудиторську діяльність" в червні-липні 1993 року Спілка аудиторів України сформувала Аудиторську палату України, до складу якої були делеговані 10 представників від Спілки аудиторів України, по одному представнику від центрального апарату Міністерства фінансів України, Головної податкової адміністрації України, Національного банку України, Державного комітету статистики України, Міністерства юстиції України та п'ять представників від профільних вищих навчальних закладів, наукових і інших організацій -- всього 20 фахівців.

Аудитори України об'єдналися в професійну громадську організацію - Спілку аудиторів України, яка має фіксоване індивідуальне членство в особі окремих аудиторів або їх колективів. Спілці аудиторів України надано право відкривати місцеві осередки. Нині Спілка аудиторів України налічує у своїх рядах 1600 членів, 12 аудиторських фірм - колективних членів САУ. Спілка має свої відділення в усіх обласних центрах України -- 25 відділень.

На засідання Ради Спілки аудиторів України постійно запрошуються керівники територіальних відділень Спілки.

Для подальшого розвитку аудиторської діяльності в Україні Спілка аудиторів України забезпечила підготовку нормативної бази сертифікації аудиторів, розробку та впровадження в практику стандартів аудиту, постійне удосконалення професійних знань аудиторів. Особливу увагу Спілка приділяє питанням забезпечення незалежності діяльності аудиторів, дотриманню аудиторами норм і стандартів аудиту та вимог Кодексу етики аудитора.

2. Аудит відповідності винагород персоналу законодавчим і нормативним актом

Мета аудиту винагород - Експертиза дотримання інтересів працівників і кадрової політики організації в питаннях винагород і оцінка місця і ролі винагород в загальній системі оплати праці підприємства (організації), можливостей посилення їх стимулюючих функцій. Це означає, що аудит винагород повинен розглядатися тільки як частина (сегмент) комплексної перевірки ефективності стимулювання праці.

Як винагород розглядаються одноразові заохочувальні виплати:

а) винагороди за підсумками роботи за рік;

б) винагороди за вислугу років (стаж роботи);

в) одноразові (разові) премії незалежно від джерел їх виплат;

г) вартість безкоштовно видаються працівникам акцій;

д) вартість видаються в якості заохочень подарунків.

Основні комплексні завдання перевірки:

1) дотримання положень законодавства про працю:

а) відповідність загальної спрямованості політики управління стимулюванням праці на підприємстві (в організації) вимогам законодавства;

6) правомірність порядку прийняття управлінських рішень про винагороди персоналу;

в) відповідність процесу розрахунку ивидачі винагород вимогам законодавства та відповідним внутрішнім документам підприємства.

г) дискримінація при прийнятті рішень про заохочення і виплати винагород (за статтю, віком, національною ознакою, принципом «своїх» і т.п.);

2) облік і контроль нарахування та виплати винагород:

а) правильність оформлення первинних документів при нарахуванні та виплаті винагород (чи є в документах помилки, факти включення в документи підставних осіб, видачі винагород в конвертах, порушення термінів виплати і ін.);

б) правильність обліку джерел премії (і виплат) за основні показники діяльності і винагород за кінцевий результат діяльності підприємства, організації, фірми;

в) правильність обчислення середньої заробітної плати;

3) оцінка ефективності стимулюючої ролі одноразових заохочувальних виплат:

а) економічна обгрунтованість показників і критеріїв винагород та інших одноразових заохочувальних виплат;

б) оцінка очікувань працівників та роботодавця (адміністрації) від виплат винагород та інших видів матеріального і морального заохочення

4) оцінка стану внутрішнього контролю:

а) структура внутрішнього контролю;

б) технологія організації контролю діючого механізму заохочень;

в) заходи роботодавця (адміністрації) щодо усунення виявлених порушень.

Таким чином, робота аудитора передбачає два основних напрямки:

а) контроль за дотриманням трудового законодавства;

б) контроль ефективності винагород, заохочувальних виплат в цілому.

Размещено на Allbest.ru