Класифікація документів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Аналіз основних поглядів на класифікацію документів

1.1 Суть поняття «класифікація»

1.2 Види документних класифікацій

1.3 Основні типи документних класифікаційних систем

1.4 Різні підходи науковців до класифікації документів

2. Змістовно-структурний аналіз Бібліотечно-бібліографічна класифікація

2.1 Принципові засади ББК

2.2 Система таблиць ББК

2.3 Структура ББК

3. Тестові завдання

Список використаної літератури



1. Аналіз основних поглядів на класифікацію документів

1.1 Суть поняття «класифікація»

Термін «класифікація» складається з двох латинських слів: classis, що дослівно означає «розряд», «клас» і facerе - «робити», «формувати».

Класифікація - це загальнонаукове поняття, що означає таку форму систематизації знання, коли вся область об'єктів, які вивчаються, подана у вигляді системи класів або груп, за якими ці об'єкти (на основі їх подібності) розподілені за певними властивостями. Класифікація покликана вирішити два основні завдання: подати у надійному та зручному для розпізнавання вигляді всю цю область та містити у собі максимально повну інформацію про її об'єкти. Класифікація передбачає групування певних предметів, понять, явищ на основі загальної для них ознаки.

Ознака, за якою здійснюється групування, поділ об'єктів класифікування, називається основою поділу. У формальній логіці під класифікацією розуміють систему (схему) підпорядкування понять (назв класів), кожне з яких займає у ній точно визначене місце. Основне завдання класифікації - систематизувати певну галузь знань або діяльності для полегшення орієнтування у ній.

Класифікація безпосередньо пов'язана з двома логічними операціями: із поділом обсягу поняття та з упорядкуванням об'єктів за класами.

Існує цілий ряд правил поділу:

- Класифікація повинна здійснюватися лише за однією основою

поділу.

- класи, що утворились у результаті поділу, повинні виключати один

одного, тобто не повторюватись;

- поділ на підкласи має бути рівномірним та безперервним.

Класифікації широко застосовуються у науковій і практичній діяльності. Вони полегшують процес вивчення предметів і явищ навколишнього світу, дозволяють знайти закономірності, які визначають їх

розвиток і зміну.

Класифікації поділяються на природні та штучні залежно від того, що є основою поділу. Якщо ознака, яка служить основою поділу, є суттєвою, то це буде природна класифікація, а якщо не зовсім суттєвою, - це штучна класифікація. Наприклад, класифікація елементів Д. Менделєєва є природною, оскільки її основою є суттєва ознака - атомна вага хімічних елементів. У декоративному садівництві є класифікація квітів за кольором пелюстків. Колір - це не дуже суттєва ознака для будови квітки, але ця ознака є суттєвою для декоративного садівництва. Протиставляти природні та штучні класифікації не слід. Природна класифікація, на відміну від штучної, базуючись на повноті розуміння змісту об'єкта, що класифікується, є не просто описово-визначальною, а вона пояснює причини спільності властивостей класифікаційних груп та характеру взаємовідносин між ними.

Важливе значення класифікація має у документознавчій діяльності, у бібліотечно-бібліографічній теорії й практиці, у науково-інформаційній діяльності, видавничій справі та книжковій торгівлі. У цих галузях науки й практичної діяльності об'єктами класифікування є документи, їх різновиди.

Класифікація документів є специфічним видом людської діяльності. Об'єкт, на який спрямована діяльність людини, називають предметом діяльності.

Отже, предметами класифікації документів можуть бути:

- невпорядкована множинність первинних документів;

- невпорядкована множинність бібліографічних записів;

- невпорядкована множинність слів, термінів, словосполучень, які ста

новлять зміст документа.

Кожну одиницю невпорядкованої множинності називають її елементом. Результатом класифікаційної діяльності є створення впорядкованої множинності елементів, що об'єднані загальною ознакою, тобто створення класу елементів. Мета класифікаційної діяльності полягає у скороченні часу на пошук необхідного елемента або класу елементів у великому масиві елементів документів.

Отже, розглянувши загальне поняття про класифікацію, дамо визначення терміну «класифікація документів». Це - спосіб аналітико-синтетичної переробки документів, суть якого полягає в їх групуванні за певними загальними для них ознаками з метою оптимального їх пошуку.

1.2 Види класифікації документів

Залежно від прийнятої основи поділу розрізняють кілька основних видів класифікації документів:

- формальна класифікація документів;

- предметна класифікація документів;

- систематична класифікація документів.

Формальна класифікація документів - це діяльність, яка спрямована на створення груп документів, що об'єднані формальними ознаками. Формальною називають ознаку, яка не стосується змісту документа. Формальна ознака може стосуватися носія інформації, на якому виконаний документ. Вона може характеризувати матеріал, із якого зроблений носій інформації (папір, фотоплівка, пергамент тощо), зовнішній вигляд документа (книга, журнал, компакт-диск тощо), місце документа у просторі його зберігання, його формат, вартість тощо.

Кожна з перелічених формальних ознак може бути покладена в основу розподілу документів за класами. Прикладом формальної класифікації документів може служити алфавітний каталог, у якому бібліографічні записи документів розташовані за формальною ознакою, якою виступають прізвище автора або назва документа.

Предметна класифікація документів - це діяльність, яка спрямована на створення груп документів, що об'єднані за змістом предметним словом або словосполученням (предметною рубрикою). Предметна класифікація будується на основі розподілу документів (як правило, їх бібліографічних записів) за змістом, за ознакою предмета, про який у них йдеться. Предметна класифікація застосовується, як правило, у поєднанні з формальними, наприклад, алфавітною класифікацією, тому її називають також алфавітно-предметною класифікацією.

Систематична класифікація документів - це діяльність, яка спрямована на створення груп документів (або їх бібліографічних записів), за галузями знань у відповідності до їх змісту.

Систематична класифікація (класифікація за галузями знань) займає провідне місце серед інших видів класифікацій, що розкривають документний фонд за змістом. Це пов'язано з тим, що галузевий принцип відіграє важливу роль у науці і практичній діяльності. Він лежить в основі організації виробничої, наукової діяльності, в основі системи навчання у середній та вищій школах. Тому значна кількість інформаційних потреб споживачів документної інформації носить галузевий характер. Групування документів за галузями знань полегшує добір документів, а тому сприяє задоволенню інформаційних потреб споживачів інформації.

Систематична класифікація має велике значення ще й тому, що вона, на відміну від інших класифікацій, широко використовується не лише для класифікації документальної інформації, але й для класифікації з метою розстановки й збереження документів. У бібліотечно-бібліографічній теорії й практиці склалося так, що мають на увазі саме систематичну класифікацію, коли вживають термін «бібліотечно-бібліографічна класифікація».

Суть систематичної класифікації полягає у тому, що вся сукупність людських знань, яка знайшла відображення у документах, поділяється на відділи (класи) у відповідності з основними галузями знання. У середині відділу створюються дрібніші відділи - підвідділи для питань, проблем, які відносять до даної галузі знань тощо; у підвідділах створюються ще дрібніші підрозділи і таке інше. Наприклад, у відділі природничих наук створюються підвідділи фізики, хімії, біології та інших природничих наук. У середині підвідділу хімії будуть подані розділи для окремих галузей хімії, наприклад, загальної, органічної, неорганічної, які, у свою чергу, теж можуть поділятися на окремі підрозділи.

Систематичні класифікації, крім свого основного призначення, застосовуються також для складання систематичних картотек, групування матеріалів у бібліографічних посібниках, словниках і довідниках.

1.3 Основні типи документних класифікаційних систем

Документні класифікації можна вирізняти за багатьма ознаками:

- за науковою основою;

- за видом систематизованих документів;

- за аспектами застосування;

- за способом індексації тощо.

Однією з найбільш суттєвих ознак документних класифікаційних систем є засіб їх будови, який визначає їх структуру. За структурою будови існує два типи документних класифікацій - ієрархічні та аналітико-синтетичні класифікації.

В основу будови ієрархічної класифікації покладена логічна операція поділу обсягу поняття. Сам термін «ієрархія» грецького походження й означає «підпорядкування». Тобто ієрархія - це таке і тільки таке співвідношення, при якому один клас є підкласом іншого більш широкого. Підпорядкуванню підлягають класи, які є підкласами одного більш широкого класу.

Найбільш зручною формою зображення ієрархічних класифікацій можна вважати графи за типом дерева. Граф - це умовна фігура, що складається з крапок (звуться «вершинами») та відрізків, які з'єднують деякі з цих вершин (звуться «ребрами»). Будь-яка «вершина», що обрана за початкову крапку, зветься «коренем».

На мал. 1 подана граф-модель ієрархічної класифікації, де 0 - це корінь, що являє собою загальний зміст, який у свою чергу поділяється на вершини а, b, с, d та ін. Це - відділи, що одержані у результаті поділу. У свою чергу вони можуть поділятися на підвідділи (а1, а2, ...) і таке ін.

У ієрархічних класифікаціях існують два типи відносин: зверху - донизу - це ієрархія, а горизонтальні пунктирні лінії позначають співпорядкування класів та підкласів. Безумовно, взаємовідносини між науками та їх відділами значно складніші, ніж це подано на мал 1.

Мал. 1 Граф-модель ієрархічної класифікації

Суть ієрархічної класифікації полягає у поділі кожного класу вищого порядку на послідовно підпорядковані класи, при цьому кожний окремо взятий клас безпосередньо підпорядкований тільки одному більш широкому класу. До цих класифікацій висуваються такі вимоги:

* для всякого предмета або предметного комплексу має бути передбачений один і тільки один вичерпний клас;

* класифікація повинна забезпечувати інформаційний пошук за будь-яким поєднуванням ознак.

Ієрархічні класифікації поділяються на перелічувальні та комбінаційні.

В основу будови перелічувальних класифікацій покладений принцип переліку: у класифікаційній системі перелічують усі теми, за якими існують документи. Типові поняття, тобто ознаки, що повторюються, не відокремлюються в окремі таблиці, а відображаються повторенням у різних рубриках схожого змісту. Однак ці класифікації мають слабкі сторони: докладно деталізована класифікація має великий обсяг; вона не може охопити всі питання й теми, за якими можуть у майбутньому з'явитися документи. Тому ці класифікації застосовуються обмежено. Єдиним прикладом застосування такої класифікації, яка існує й на початку 21 століття, є Класифікація Бібліотеки Конгресу США.

Комбінаційні класифікації характеризуються більш розвиненою структурою. Головна відмінність цих класифікацій у порівнянні з перелічувальними - це наявність таблиць типових рубрик. Таблиці комбінаційних класифікацій складаються з основних таблиць, таблиць загальних і типових спеціальних рубрик. Класифікування за допомогою комбінаційних класифікацій не зводиться лише до пошуку готового індексу, а передбачає пошук інших класифікаційних ознак, тобто складання індексу шляхом поєднання індексів основних таблиць із таблицями типових рубрик.[4, с. 52]

Інша відмінна риса комбінаційних класифікацій - це можливість поєднання за визначеними правилами індексів основних таблиць із метою утворення нових індексів, які непередбачені в основній таблиці. За допомогою різних знаків (+, /, :). можна конструювати індекси нових понять. Наприклад, книга присвячена органічній та аналітичній хімії. Індекс органічної хімії - 24.2, а аналітичної хімії - 24.4. Отже, книга означеної тематики матиме індекс 24.2 + 24.4.

Більшість сучасних документних класифікаційних систем є комбінаційними. Це - «Десяткова класифікація Дьюї» (ДКД), «Бібліотечно-бібліографічна класифікація» (ББК), «Універсальна десяткова класифікація» (УДК). Порівняно з перелічувальними вони характеризуються меншим обсягом і одночасно більшою можливістю відображення складних багатоаспектних та нових понять. Вони незамінні при широкому тематичному пошуку, а також придатні й для вузького тематичного пошуку. Проте комбінаційні класифікації (до речі, як і інші класифікації") мають певні обмеження. Зміни у структурі наукових знань відбуваються, наприклад, у тематиці наукових документів, які стають усе більш спеціальними (наслідок диференціації наук), а також багатоаспектними (наслідок інтеграції, взаємопроникнення наук). Це утруднює систематичний пошук документів.

Значно більші можливості відобразити багатоаспектний зміст наукових документів мають аналітико-синтетичні (фасетні) документі класифікації. Це системи з розвиненою складною структурою, які призначені для багатоаспектного пошуку інформації. Фасетні класифікації відрізняються від ієрархічних тим, що на одному й тому ж масиві документів можна побудувати декілька тематичних ієрархій.

Головні ділення фасетної класифікації утворює ієрархічний ряд за галузями знань. В межах кожної галузі є декілька таблиць категорій, побудованих у результаті попередньо проведеного категоріального аналізу термінології певної галузі. Типові ознаки, характерні для всіх чи більшості головних ділень класифікації, зазначають у допоміжних таблицях загальних категорій. В особливій таблиці подані визначення зв'язків між поняттями. Документи аналізуються за категоріями, які передбачені для даної галузі знання, а знайдені у таблиці індекси синтезуються у відповідності до класифікаційних формул. Класифікаційна формула відображає як зміст окремих понять, так і систему зв'язків між ними.

В основі аналітико-синтетичних класифікацій лежить фасетний аналіз, суть якого полягає у тому, що спочатку аналізується галузь знання і термінологічний склад певного масиву документів із цієї галузі. На основі такого аналізу виділяють категорії, які й називають фасетами. Терміни групують за фасетами, тобто об'єднують у відповідні класи. Наприклад, терміни, що означають різні матеріали, утворюють фасет «матеріали»; терміни, що означають різні процеси, - фасет «процеси» тощо.

Наступні етапи побудови фасетної класифікації - поділ фасетів на субфасети (субсубфасети і таке інше); встановлення фіксованої послідовності розташування фасетів. Ця послідовність називається фасетною формулою.[3, с. 62]

Отже, фасетна класифікація - це класифікаційна система, в якій поняття подані у вигляді фасетної структури, а класифікаційні індекси синтезуються шляхом комбінування фасетних ознак у відповідності до фасетної формули.

Однак фасетні класифікації не набули широкого розповсюдження у зв'язку із складністю їх будови, але елементи фасетизації використовуються у комбінаційних класифікаціях, наприклад, в УДК та ДКД.

1.4 Різні підходи науковців до класифікації документів

Існує багато поглядів спеціалістів щодо сутності інформації як основного наукового поняття. Слово «інформація» у перекладі з латинської мови означає «повідомлення», «висловлення», «пояснення».

На території України вже у XVII ст. слово «інформація» почало вживатись у книгах, що видавались латинською та польською мовами. Як синонім слів «наука» та «ідея» слово «інформація» на початку XVIII ст. починає використовуватись у Російській імперії, однак уживали його досить обмежено й у XIX ст.[4, с.25]

У 20-х - на початку 30-х років XX ст. інформацією, як характеристикою публікацій у пресі, зацікавились теоретики радянської журналістики. Уперше було поставлене питання про значення соціальної інформації та її сутність, оформлені погляди на джерела інформації, а також зроблені перші спроби її класифікації. У відповідності до пануючої у ті часи комуністичної ідеології був сформульований перелік основних властивостей інформації, до яких відносились партійність, ступінь агітаційного впливу, переконливість, важливість повноти тощо. Розгорнулась дискусія щодо цінності інформації, яка, з одного боку, пов'язувалась з новизною та оригінальністю фактів (сенсаційністю), а прихильниками інших поглядів - з агітацією та ідеологічним впливом. Перемогли, безумовно, прихильники останнього напряму.

У цей же час починається вивчення кількісних методів вимірювання інформації. У них інформація розглядається як сигнал, що циркулює у технічних каналах зв'язку, а для визначення її кількості розробляється математичний апарат, котрий базується на ймовірнісно-статистичній теорії. Згодом було сформульовано одиницю виміру інформації - біт, що відповідає мінімальному обсягу інформації, який можна отримати у відповідях на питання «так» чи «ні». Ця відповідь може бути передана за допомогою технічних каналів зв'язку у вигляді сигналу у двійковій системі «0» чи «1». Таким чином, кількість бітів інформації, яка міститься у будь-якому реченні-повідомленні, визначається кількістю знаків у словах та кількістю двійкових сигналів, необхідних для передачі кожного знаку. Кількісний підхід визначення інформації відіграв велику роль у розвитку систем зв'язку, кібернетики, комп'ютерної техніки.

Але природа й сутність інформації за допомогою застосування лише кількісних методів не дала відповіді на питання про її природу та сутність. Це спонукало дослідників створити якісні теорії інформації, розробка яких почалось у 60-ті роки XX ст. було розвинуто семантичну теорію інформації, сутність якої полягала у формуванні семантичних оцінок, що характеризують смисл та змістовність повідомлень. Розроблялась так звана «прагматична теорія інформації», що пов'язана з поняттям цінності та корисності інформації. Так, академік О. Харкевич запропонував визначати міру цінності інформації через ступінь ймовірності досягнення мети при отриманні інформаційного повідомлення. В межах семантичного підходу Ю. А. Шрейдером було висловлено міркування щодо зв'язку інформації із сукупністю індивідуальних знань (тезаурусом) споживача інформації. Тобто, у тексті тоді міститься семантична інформація, якщо під його впливом тезаурус споживача збільшився. Вимір цього збільшення і буде становити кількість семантичної інформації. Однак для різних тезаурусів одна й та ж інформація має різне значення та їх зміни можуть бути неоднаковими.

Зрештою, у 60-х роках XX ст. термін «інформація» від спеціального технічного став набувати статусу загальнонаукового поняття. Це сталося завдяки усвідомленню якісної різноманітності інформації, її функціонального значення для управління як в автоматизованих системах, так й у соціумі та живій природі у цілому. Тому інформацію стали аналізувати з філософської точки зору, що спричинило появу трьох основних концепцій інформації.

Перша - атрибутивна концепція інформації - трактує інформацію як атрибут усієї матерії, як невід'ємну внутрішню властивість всіх матеріальних об'єктів. Виходячи з цього, інформація розглядається як філософська категорія на рівні з речовиною та енергією. В основу концепції покладено теорію відображення. Відображення як загальна властивість зумовлене тим, що предмети і явища перебувають в універсальному взаємозв'язку й взаємодії. Впливаючи один на одного, вони викликають при цьому ті чи інші зміни, а форми відображення залежать від рівня їх структурної організації. Зміст відображення виражається у тому, які зміни сталися у предметі відображення і які сторони впливу (характеристики об'єкта) вони відтворюють. У процесі відображення неминуче відбувається передача інформації.

Друга - функціонально-кібернетична концепція - пов'язує існування інформації із системами, що саморегулюються та саморозвиваються; в котрих у результаті управління виконуються певні функції. Учені, які дотримуються цієї теорії, заперечують існування інформації у неживій природі і вважають, що інформаційні процеси мають місце в біологічних та кібернетичних системах. Інформація розглядається як міра упорядкованості, що завжди пов'язана з обмеженням різноманітності та розуміється як управління.

Третя - семіотична (знакова) концепція - розглядає інформацію у нерозривній єдності зі знаком-сигналом, поза зв'язком із яким вона існувати не може. Знак має смислову (семантичну) характеристику, будучи матеріальним виявленням природної чи штучної мови або символіки мистецтва. Сутність інформації, відповідно до цієї концепції, пов'язана з мовою, свідомістю, розумовою діяльністю людини, тобто із сигналами, за допомогою яких спілкуються між собою люди. Тому і назва цієї інформації (крім семантичної) - соціальна.

Соціальна інформація - це сукупність знань, відомостей, даних і повідомлень, що формуються й відтворюються у суспільстві та використовуються індивідами, групами, організаціями, різними соціальними інститутами з метою соціальної взаємодії, суспільних відносин і процесів. Саме ця інформація є об'єктом дослідження наук соціально-комунікативного циклу, серед яких є документознавство з відповідними дисциплінами документознавчого циклу, в тому числі й дисципліна «Аналітико-синтетична переробка документної інформації».[8, с. 31]



2. Змістовно-структурний аналіз Бібліотечно-бібліографічна класифікація

2.1 Принципові засади ББК

Бібліотечно-бібліографічну класифікацію було створено у 600х рр. ХХ ст. у Радянському Союзі. Для її створення були мобілізовані величезні кадрові та матеріальні ресурси. Так, більше 800 вчених (академіків, членів кореспондентів, докторів і кандидатів наук) виступали науковими консультантами та рецензентами. Класифікацію було розроблено, а потім запроваджено у практику роботи 90% бібліотек, зокрема й бібліотек України.

ББК є динамічною класифікаційною системою, що розвивається, і представлена у трьох основних варіантах: повних, скорочених і середніх таблицях, а також спеціалізованих варіантах та версіях, які теж розробляють на основі основних варіантів. Еталонними є повні таблиці ББК. Повні, середні та скорочені таблиці узгоджені між собою за структурою та індексацією, а відрізняються лише ступенем деталізації (глибиною розкриття змісту таблиць).[5, с. 74]

У наш час авторські права на ББК і відповідальність за її подальший розвиток, видання і розповсюдження у книжковій та мишиночитаній формі належить Російській державній бібліотеці, Російській національній бібліотеці та Бібліотеці Академії наук Росії.

Філософсько-методологічною основою ББК є класифікація наук та явищ дійсності, що ґрунтується на принципах об'єктивності та розвитку. Вона виявляється у певній субординації наук згідно з класифікацією видів матерії та форм її руху, у переході від нижчого до вищого, від простого до складного. ББК включає проміжні, перехідні науки, що вивчають об'єкт на певному структурному рівні та відображають процеси інтеграції та диференціації наук.

У ній представлені не лише система наук, але й система об'єктів, які вивчаються науками, не лише наукові поняття, проблеми, дисципліни, але й факти, події, проблеми суспільного життя, галузі практичної діяльності, види мистецтва. ББК також відображає призначення документів, їх вид та форми.

В основу поділу таблиць класифікації на відділи та підвідділи покладені численні критерії: об'єкт вивчення, метод дослідження, мета пізнання, структура об'єкта, його властивості, процеси, відносини, територія, історичний період тощо. На більш глибоких ступенях поділу іноді застосовується розташування понять за алфавітом назв (алфавіт країн у межах континенту тощо). У той же час у ББК передбачена можливість характеризувати одне й теж саме поняття на підставі різних ознак, що дає можливість більш глибоко розкрити зміст документа.

2.2 Система таблиць ББК

Класифікаційна система ББК оформлена у вигляді друкованих таблиць, що розкривають принципи та зміст системи. ББК видана у вигляді системи таблиць для бібліотек різних типів та видів.

Повне видання таблиць ББК розраховане на найбільші універсальні та спеціальні наукові бібліотеки і складається з 25 випусків (30 томів). Скорочений варіант таблиць у 5 випусках (7 томах) призначається для систематизації документів у бібліотеках із фондом від 100 тис. до 1 млн примірників. На основі цього видання був розроблений варіант таблиць ББК для обласних бібліотек. Ці таблиці складаються з чотирьох випусків.

Існує кілька видань таблиць ББК для масових (публічних) бібліотек, а також для дитячих та шкільних бібліотек. Наприклад, у 1997 році були видані робочі таблиці ББК для масових бібліотек. Саме у цих таблицях класифікації враховані сучасні зміни до класифікації. З 2001 року почалось видання середніх таблиць ББК, перший випуск яких присвячений соціальним наукам.

Варіанти таблиць класифікації є сумісними, тобто вони в основному співпадають за структурою, а таблиці для наукових бібліотек - і за індексацією, відрізняючись лише ступенем деталізації. Наприклад, кількість рубрик у таблицях для масових бібліотек зменшена порівняно зі скороченими таблицями у 4-5 разів. Особливість середніх таблиць ББК, а також таблиць для масових та обласних бібліотек полягає у тому, що основний ряд наведений у них у цифровій індексації. Заміна на цифрову індексацію поставила питання скорочення кількості основних класів. Основні групи наук (природничі та соціальні) у цих таблицях представлені у вигляді самостійного ступеня класифікації та мають однозначні цифрові індекси. Вузькість цифрової бази змусила об'єднати в одному відділі науки про суспільство й науки про мислення, що є можливим із точки зору дотримання принципу об'єктивності класифікації.

Основний ряд ББК у цифровій індексації такий:

1 Загальнонаукове та міждисциплінарне знання

2 Природничі науки

3 Техніка. Технічні науки

4 Сільське та лісове господарство. Сільськогосподарські та лісогосподарські науки

5 Охорона здоров'я. Медичні науки

6/8 Суспільні та гуманітарні науки

9 Література універсального змісту

Другий ступінь класифікації, у якому використовуються двозначні

індекси, відповідає основному ряду таблиць ББК для наукових бібліотек (дивись табл. 1).



Табл. 1 Перший та другий ряд ділень середніх таблиць та таблиць ББК для масових та обласних бібліотеках

Середні таблиці та таблиці для масових й обласних бібліотек	Галузі знання та науки	Таблиці для наукових бібліотек
1	Суспільні та міждисциплінарні знання	А
2	Природничі науки 20 Природничі науки у цілому 22 Фізико-математичні науки 24 Хімічні науки 26 Науки про землю (геодезичні, геофізичні, геологічні та географічні науки) 28 Біологічні науки	Б В Г Д Е
3	Техніка. Технічні науки	Ж/О
4	Сільське та лісове господарство. Сільськогосподарські та лісогосподарські науки	П
5	Охорона здоров'я. Медичні науки	Р
6/8	Суспільні та гуманітарні науки 60 Суспільні науки у цілому 63 Історія. Історичні науки 65 Економіка. Економічні науки	С Т У
	66 Політика. Політичні науки 67 Право. Юридичні науки 68 Військова справа. Військові науки 70/79 Культура. Наука. Освіта 80/84 Філологічні науки. Художня література 85 Мистецтво 86 Релігія. Містика. Вільнодумство 87 Філософія 88 Психологія	Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Ю
9	Література універсального змісту	Я

2.3 Структура ББК

Різні види таблиць ББК мають однакову структуру, включаючи декілька видів таблиць: основні таблиці, а також допоміжні таблиці загальних, територіальних та спеціальних типових ділень.

Основні таблиці ББК являють собою систематизований перелік усіх галузей класифікації, які у таблицях носять назву класифікаційних ділень. Кожне ділення складається зі словесної назви галузі знання, поняття, явища, предмета та умовного позначення - індексу. Багато рубрик основних таблиць включають пояснювальний текст: посилання, розкриття змісту рубрики, поради щодо кращої методики індексування документів. Посилання у таблицях ББК є одним із засобів установлення зв'язків між поняттями. Такі зв'язки потрібні у таблицях, оскільки класифікаційні системи поділяють явища науки, проблеми, які тісно пов'язані між собою.

Допоміжні таблиці ББК включають різні види типових ділень, наприклад: загальні, територіальні, спеціальні.[5, с. 46]

У таблицях загальних типових ділень (ЗТД) подані загальні ознаки, сторони тих чи інших об'єктів, які становлять зміст основних таблиць ББК. Ділення, що входять до складу таблиць ЗТД, застосовують для позначення понять, які характеризують загальні для всіх або для більшості галузей Ознаки змісту чи форми документа.

Перший ряд ЗТД позначається малими літерами російського алфавіту. Наступні підрозділи позначаються арабськими цифрами. Індекси ЗТД приєднуються до індексу основних таблиць безпосередньо, наприклад:

30 г Історія техніки

5 г Історія медицини та охорони здоров'я

65.24 я2 Довідкове видання з економіки праці

36.97 я2 Довідкове видання з виробництва харчових концентратів

Таблиці територіальних типових ділень (ТТД) призначені для єдиного індексування документів за територіальною ознакою. У ТТД континенти розташовані за традиційною послідовністю: Європа, Азія, Африка, Америка, Австралія та Океанія, Антарктида. Країни згруповані за континентами і розташовані в алфавітному порядку назв країн. Позначаються ТТД цифрами та прописними й малими літерами російського алфавіту, що вміщені у круглі дужки. ТТД приєднуються до індексу основних таблиць безпосередньо, наприклад:

26.23 (4 Укр) Метеорологія в Україні

79.1 (4 Укр) Музеї України

65.261.5 (7 Сое) Державні видатки у США

68.49 (4 Вел) Збройні сили Великобританії

Поняття, що є загальними та характерними для однієї галузі знання, виокремлені у ББК у таблиці спеціальних типових ділень (СТД). У більшості випадків вони відображають аспекти розгляду однорідних об'єктів. Рубрики СТД позначаються арабськими цифрами зі знаком дефіс (-). Наприклад, у відділі «46 Спеціальне (часткове) тваринництво» є таблиця СТД для деталізації документів про окремих сільськогосподарських тварин та їх групи:

-2 Біологія виду чи групи сільськогосподарських, тварин .

-3 Розведення та племінна справа

-4 Харчування та утримання

-5 Навчання та дресирування

-6 Продуктивність, працездатність та методи їх підвищення у тварин. Використання тварин

Використовуючи цю таблицю, можна деталізувати систематизацію документів, наприклад:

46.82-4 Харчування курей

46.83-4 Харчування гусей

46.5-6 Продуктивність свиней

46.82-6 Продуктивність курей

Класифікація за галузями знань дає неминуче розпорошення різних

аспектів одного й того ж об'єкта по різних відділах та підвідділах

класифікації. Ці розпорошені у таблицях характеристики об'єкта збираються в одному місці в алфавітно-предметному покажчику (АПУ). Тут назви об'єктів, що становлять назви предметних рубрик, об'єднуються зі своїми аспектами, які складають підрубрики однієї гніздової рубрики. Будова АПУ до ББК буде розглянута нижче. [4, с. 74]



3. Тестові завдання

документ бібліографічний діловодство

Варіант 2

1-й рівень.

1. Чи може існувати бібліографічна інформація у вигляді бібліографічного запису

а) так;

б) ні.

2. Бібліографічний опис створюється лише за наявності видання.

а) так;

б) ні.

3. Специфічне позначення матеріалу в електронних ресурсах зазначають завжди:

а) так;

4. Чи складають реферати на довідкові видання?

а) так;

б) ні.

5. Класифікації поділяють на природні та штучні, залежно від того, що є основою поділу.

а) так;

б) ні.

б) ні

2-й рівень.

1. Зона видання -- це:

а) відомості про місце видання;

б) відомості про рік видання;

в) відомості, що відрізняють дане видання від інших;

г) відомості про час видання.

2. На які документи може бути складений зведений бібліографічний опис?

а) на газету;

б) на газетну статтю;

в) на однотомне видання;

г) на стандарт.

3. Який із зазначених елементів бібліографічного опису входить до кількісної характеристики?

а) 3-е вид., стереотипи.

б) Відп. ред. В.І. Лубський

в) К. : Х.; 1999

г) ХХ, 565

4. Анотації поділяються на довідкові та рекомендаційні за:

а) глибиною розгортання інформації;

б) способом характеристики первинних документів;

в) функціональною ознакою;

г) формою.

5. Інформаційна структура анотації - це …

а) стисла довідка про творчість автора;

б) набір інформаційних елементів, що характеризують первинний документ;

в) методичні прийоми, які доцільно використовувати, складаючи анотації на документи різних видів.

г) найкращі способи викладу інформації при анотуванні конкретного документа.

3-й рівень.

1. …. - це сукупність бібліографічних відомостей про документ, наведених за певними правилами у встановленому порядку фіксування областей і елементів, що призначені для ідентифікації і загальної характеристики документа.

Відповідь: Це Бібліографічний опис

2. Засіб реферативного викладу, що передбачає виклад першоджерела на принципово новому, відмінному від оригіналу рівні, - це…

а) перефразування;

б) змішана форма;

в) цитування;

г) фактографічна інтерпретація.

3. Узгодьте терміни з їх визначенням:

1. Реферативні видання 4. видання, що містить відомості про теоретичні або експериментальні дослідження в галузі науки, культури й техніки, викладені у формі, доступній читачу-неспеціалісту.

2. Суспільно-політичне 3. це інформаційне видання, що містить публікацію одного або кількох оглядів, що включають результати аналізу й узагальнення представлених у первинних документах відомостей.

3. Оглядове 2. це видання суспільно-політичної тематики. У масово-політичному виданні агітаційно-пропагандистського й виховного характеру інформація викладена у формі, доступній широкому колу читачів.

4. Науково-популярне видання 1. це упорядкована сукупність бібліографічних записів, що містять реферати.



Список використалої літератури

1. ДСТУ 2392-94. Інформація та документація. Базові поняття. Терміни та визначення. - К., 1994. - 53 с. - (Держ. стандарт України).

2. ДСТУ 23-94. Комплектування фонду, бібліографічний опис, аналіз документів. - К., 1994. - 89 с. - (Держ. стандарт України).

3. Власова Г. В. Аналітико-синтетична переробка інформації: Навч. посіб. / Г. В. Власова, В. І. Лутовинова, Л. І. Титова. - К.: ДАККіМ, 2006. - 290 с.

4. Горбаченко Т. Г. Аналітико-синтетична переробка документної інформації: Навч. посіб. для дистанц. навч. студ. вищ. навч. зал. / Т. Г. Горбаченко. - К.: Ун-т «Україна», 2004. - 236 с. - Дод.: с. 175-218; Бібліогр.: С. 219-223 (62) назви; Глосарій: с. 224-229.

5. Карачинська Е. Т. Аналітико-синтетична обробка документів: Підруч. для студ. ін-тів культури / Е.Т. Карачинська, Є. А. Медведева, В. К. Удалова, Л. Г. Хромченко.- Х.: ХДІК, 1996. - 258 с.

6. Кушнаренко Н. М. Наукова обробка документів: Підруч. / Н. М. Кушнаренко, В. К. Удалова. - К.: Вікар, 2003. - С. 238-275.

7. Ліпінська А. В. Науково-технічна термінологія: Навч. посіб. для дистанційного навчання / За ред. акад. М. І. Жалдака.- К.: Університет «Україна», 2007.- 219 с.

8. Лутовинова В., Позиція українських учених у дискусії з питань теорії бібліографії 50-60-х років ХХ ст.//Вінс. Кн. Палати. - 2001. - №3. - с. 5 - 8.

9. Силкова Г. В. Основи інформаційно-аналітичних досліджень: Навч. посібник. - Рівне, РІС КСУ, 1998. - 49 с.

Размещено на Allbest.ru

...