Облік довгострокових активів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Облік довгострокових активів

1. Склад, класифікація і оцінка довгострокових активів

облік довгостроковий актив

Основні засоби в зарубіжних країнах ототожнюють з поняттям необоротні активи (довгострокові активи). Вираження необоротних активів у грошовому вираженні називається основним капіталом. Поняття необоротних активів дещо ширше від поняття основних засобів. Необоротні активи можна поділити на такі види:

матеріальні активи (основні засоби): земля, будівлі, обладнання і т.ін.;

природні ресурси. Це ресурси, що видобуваються і переробляються як початкова сировина для виробництва (нафта, газ, руда і ін.). Особливістю природних ресурсів є те, що вони піддаються не зносу, а вичерпуванню.

нематеріальні активи.

Матеріальні активи визнаються основними і відображаються в балансі підприємства якщо вони відповідають наступним критеріям:

1 - існує впевненість в тому, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням цих активів;

2 - їх оцінка може бути достовірно визначена.

Особливістю довгострокових активів є те, що вони використовуються в господарській діяльності протягом тривалого періоду, і затрати на їх придбання або створення переносять на собівартість новостворених товарів, робіт чи послуг частинами у вигляді амортизаційних відрахувань.

Довгострокові активи в балансі, як правило, відображаються за статтями „Земля, будівлі, споруди, обладнання, інвестиції, нематеріальні активи, природні ресурси”.

В залежності від обліку перенесення вартості матеріальних довгострокових активів на продукцію розрізняють 3 їх види:

- активи, вартість яких зменшується в результаті їх зносу і переноситься на продукцію методом амортизації (будівлі, обладнання);

- активи, вартість яких зменшується в результаті їх виснаження (природні ресурси);

- активи, вартість яких у ході виробничої діяльності не зменшується (земля).

В міжнародній практиці існують такі методи оцінки основного капіталу:

- первісна (купівельна) вартість - сума всіх грошових витрат на придбання, доставку й монтаж основних засобів;

- ліквідаційна вартість - це частина купівельної вартості, яку власник активу планує повернути по закінченню визначеного строку корисного використання цього активу, вона залежить не тільки від стану активу, а й від ринку збуту;

- справедлива вартість - це сума, за якою актив можна обміняти в операції в: обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами;

- переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки;

- балансова вартість - це оцінка майна за залишковою вартістю, вона є вартістю обєкта підприємницької діяльності, що відображається в його фінансових звітах;

- правдива вартість (існує в США) - оцінюються активи фірми, відношення ціни акції до доходу. Для компаній, які існують давно та досягли стійкого рівня доходів. Цей коефіцієнт знаходиться на рівні приблизно 5:7.

2. Облік основних засобів

При обліку довгострокових активів використовуються облікові концепції, передбачені міжнародними стандартами бухгалтерського обліку:

принцип вартості - у день придбання довгострокових активів їx оцінюють та відображають в обліку за купівельною вартістю, вираженою в грошовому еквіваленті;

принцип погодженості - протягом усього періоду експлуатації (від моменту придбання до моменту списання) витрати з використання довгострокових активів визначають та відображають в обліку так, щоб максимально погодити їx iз тими доходами, які отримала компанія за цей період унаслідок їx експлуатації;

визнання прибутку чи збитку - визначення фінансового результату від експлуатації довгострокових активів у день списання його з балансу з будь-якої причини.

Для організації обліку основних засобів їх попередньо класифікують за такими ознаками:

функціональна роль (призначення) майна;

термін служби (передбачуваний термін використання);

місце знаходження;

фізичний характер обладнання.

Крім цього, в більшості західних країн аналітичний облік основного капіталу ведуть за такими групами: - земля; - будівлі; - машини та обладнання; - автоматичне обладнання; - обладнання контор.

Кожній складовій цієї класифікації відповідає синтетичний рахунок у плані рахунків.

Облік основного капіталу на Заході ведеться за кожним окремим об'єктом так само, як і в Україні.

Переміщення майна, а також ліквідація основних засобів без письмового дозволу відповідальних осіб не дозволяється. Факт ліквідації оформляється так званим балансом на списання майна. У цьому балансі вказують: ціну придбання, суму нарахованої амортизації, залишкову вартість. За наслідками ліквідації складають спеціальний звіт, у якому перераховують одержані від ліквідації матеріали.

Аналітичний облік ведеться в спеціальних книгах (книга основного капіталу, книга майна). Найпростішим та обов'язковим первинним документом необоротних активів є інвентарна таблиця.

При надходження основних засобів складають бухгалтерський запис:

Д-т „Будівлі”, „Земля”, „Машини і обладнання”

К-т „Рахунки до оплати” (якщо оплата не відбулася)

К-т „Грошові кошти” (якщо оплата відбулася).

При вибутті основних засобів складають бухгалтерський запис:

Д-т „Рахунки до отримання” (якщо оплата не відбулася) Д-т „Грошові кошти” (якщо оплата відбулася).

Д-т „Зношення основних засобів”

Д-т „Збитки від вибуття” або К-т „прибутки від вибуття”

К-т „Будівлі”, „Земля”, „Машини і обладнання”

МСБО 16 передбачається переоцінка ОЗ виходячи з їх справедливої вартості на момент переоцінки. Справедливою вартістю ОЗ є їх ринкова вартість, визначена експертною оцінкою виробленої професійними оцінювачами.

Переоцінку слід проводити регулярно, для того, щоб балансова вартість ОЗ істотно не відрізнялася від їх справедливої вартості на дату балансу. У разі незначного коливання ринкової вартості ОЗ достатньо проводити їх переоцінку кожних 3 або 5 років. Слід пам'ятати, що при переоцінці певного об'єкту ОЗ, необхідно переоцінювати весь клас ОЗ, до якого він належить.

Результати переоцінки відображаються таким чином:

Дооцінки відображається

Д-т «Основні засоби»

К-т «Дооцінка»

Дооцінка в балансі відображається у складі власного капіталу.

Сума зниження ціни списується на витрати підприємства і відображається в звіті про фінансові результати.

МСБУ 16 передбачений перегляд термінів корисного використовування ОЗ. Якщо в результаті аналізу з'ясовується, що термін корисного використовування ОЗ істотно відрізняється від первинної оцінки слід скоректувати суми амортизації в поточному і майбутніх періодах. Періодично також слід переглядати методи нарахування амортизації ОЗ. Зміна методів нарахування амортизації повинна знайти віддзеркалення у фінансовій звітності.

3. Облік амортизації основних засобів

Усі матеріальні активи тривалого користування, крім землі, мають обмежений термін використання. Після кількох років експлуатації засоби виробництва стають повністю непридатними. Вони можуть стати непридатними через одну з двох причин: у результаті їx фізичного зносу, в результаті їx морального зносу.

Фізичний знос засобів виробництва є результатом їx використання, експлуатації, а також дії природних факторів -- вітру, дощу, сонця тощо.

Моральний знос -- це процес, у результаті якого активи не відповідають сучасним вимогам внаслідок прогресу та розвитку техніки й інших причин. Навіть будівлі часто стають морально застарілими, не встигнувши фізично зноситися.

МСБО 16 визначає амортизацію як систематичний розподіл вартості об'єкту ОЗ, який підлягає амортизації, протягом терміну його корисного використання. Вартість ОЗ, які підлягають амортизації, розраховується як різниця між собівартістю об'єкту і його ліквідаційною вартістю.

Терміном корисної експлуатації ОЗ є період, впродовж якого підприємство планує його використовувати. Термін корисної експлуатації ОЗ визначається з урахуванням наступних показників: очікуваної потужності або продуктивності об'єкту; очікуваного фізичного зносу; морального зносу; правових обмежень щодо використання об'єкту.

МСБУ 16 передбачені наступні методи амортизації:

Метод прямолінійного списання, при якому вартість об'єкту основних засобів списується однаковими частинами впродовж всього терміну використовування.

Сума щорічної амортизації визначається:

(Купівельна вартість - Ліквідаційна вартість) /строк корисної служби

Виробничий метод (пропорційно випуску виробленої продукції) передбачає, що первісна вартість активу знецінюється з кожною випущеною одиницею продукції, і тому знос нараховується безпосередньо на кожен виріб. Норма амортизації на одиницю продукції визначається за формулою:

(Купівельна вартість - Ліквідаційна вартість) / Обсяг випущеної продукції (одиниць)

Вважається, що цей метод теж простий, раціональний і об'єктивний, але широкого використання він не набув, оскільки не можливо наперед визначити точний обсяг випущеної продукції.

Методи прискореного списання:

Метод дегресивної (прискореної) амортизації - передбачає прискорену амортизацію в перші роки експлуатації ОЗ, що означає щорічне зменшення амортизаційних відрахувань. Прискорений метод амортизації визначається найінтенсивнішим використанням об'єкту в перші роки його експлуатації; накопиченням коштів для заміни об'єкту у разі його швидкого морального зносу або інфляції; забезпечення можливості збільшення витрат на ремонт об'єкту в останні роки його експлуатації. Найпоширенішими методами прискореної амортизації є:

- метод суми цифр числа років (кумулятивний метод), за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання.

- метод зменшуваного залишку (подвійний), за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється.

У бухгалтерському обліку нарахування амортизації відображається:

Д-т «Витрати на амортизацію»

К-т «Накопичений знос основних засобів».

4. Визнання і первинна оцінка нематеріальних активів

Облік нематеріальних активів і розкриття інформації про НА регламентується МСБУ № 38 «Нематеріальні активи», згідно якому НА повинен відповідати наступним критеріям:

не має матеріальної форми;

може бути ідентифікований;

використовується підприємством для виробництва, реалізації, передачі в оренду або адміністративних цілях.

До них відносяться ліцензії, товарні знаки, патенти, комп'ютерне програмне забезпечення, авторські права, права на користування природних ресурсів, розробку кориснх копалин.

НА відображаються в балансі якщо існує вірогідність отримання підприємством майбутніх економічних вигод від їх використання, якщо може бути достовірно визначена собівартість активу.

Майбутні економічні вигоди можуть бути одержані у вигляді доходу від реалізації продукції, економії витрат або іншим способом. Вірогідність економічних вигод оцінює керівництво підприємства на основі інформації, яка є в його розпорядженні на момент визнання активу. Нематеріальний актив слід первісно оцінювати за собівартістю.

Собівартість нематеріального активу складаеться з цінии його придбання (включаючи будь-які iмпортнi мита та податки на придбання, що не відшкодовуються), а також iз будь-яких видатків на пiдгoтoвкy активу до використання за призначенням, які безпосередньо відносяться до нього. Будь-які торговельні знижки вираховуються при визначенш coбiвapтocтi.

У деяких випадках нематеріальний актив можна придбати безкоштовно або за номінальну компенсацію шляхом державного гранта. Це відбувається, коли держава продає чи розподіляє підприємству нематеріальні активи, такі як ліцензії на роботу радіо- чи телестанцій, ліцензії чи квоти на iмпорт або права на доступ до інших обмежених pecypciв.

Згідно МСБУ 38 НА можуть створюватися на самому підприємстві. У собівартість НА, створених на підприємстві включаються:

матеріали і послуги використані і сплачені в процесі створення НА;

зарплата;

інші прямі витрати на створення НА;

накладні витрати, які необхідні для створення НА.

Витрати, пов'язані з НА, які виникають після їх придбання або створення, признаються як витрати звітного періоду в якому вони понесені.

5. Облік та амортизація нематеріальних активів

Облік нематеріальних активів аналогічний обліку основних засобів.

Амортизація НА здійснюється впродовж періоду їх корисного використання. Згідно МСБО № 38 цей період визначається з урахуванням економічних і правових чинників.

Економічні чинники визначають період, впродовж якого можуть бути одержані економічні вигоди від активу, а правові чинники можуть обмежувати період контролю з боку підприємства цих економічних вигод. У МСБО № 38 передбачений термін максимального використовування НА - не більше 20 років, починаючи з дати приведення активу в робочий стан. Вартістю НА, яка підлягає амортизації, є його собівартість за вирахуванням ліквідаційної вартості. Метод амортизації НА підприємство вибирає самостійно, найчастіше це прямолінійний метод. Сума нарахованої амортизації НА включається у витрати звітного періоду, окрім випадків коли вона додається до балансової вартості іншого об'єкту. Період і метод амортизації НА слід переглядати, як мінімум, по закінченню кожного звітного періоду.

Размещено на Allbest.ru