Контроль відображення повноти господарської діяльності засобами облікової політики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контроль відображення повноти господарської діяльності засобами облікової політики

С.М. Кір'ян, к.е.н., доцент кафедри обліку і оподаткування Європейського університету, м. Київ

У статті розглянуто проблеми відображення повноти господарської діяльності засобами облікової політики. Сучасна ділова активність підприємств потребує застосування нових підходів до якості ведення обліку, повноцінне врахування ним господарських ситуацій і їх відображення. При цьому навіть розвинуті країни відстоюють своє національне законодавство, і лише для звітності міжнародних компаній застосовуються відповідні стандарти. Перш за все, цей процес потребує визначення сутності облікової політики та формованої неї системи бухгалтерського обліку в умовах сучасного розвитку економіки, якому притаманні нестандартні явища та ситуації і який відповідно має бути орієнтований на їх вирішення. Низький рівень застосування методології та принципів системності у практиці ведення обліку підприємствами, стає перешкодою на шляху задоволення потреб користувачів облікової інформації. За результатами дослідження встановлено, що Методрекомендації щодо складання Наказу про облікову політику на підприємстві у редакції 2006 та 2013 рр. мають широкий спектр вибору варіантів ведення обліку, тоді як економічна криза у всьому світі спричинила до того, що варіативність обрання методів обліку звужується, насамперед з фіскальною метою. Запропоновано вдосконалення окремих складових Наказу про облікову політику підприємства, щоб забезпечити баланс інтересів внутрішніх і зовнішніх користувачів і для посилення контролю відображення повноти господарської діяльності засобами облікової політики.

Ключові слова: господарська діяльність, облікова політика, бухгалтерський облік, контроль відображення повноти господарських операцій, Наказ про облікову політику підприємства.

Постановка проблеми. Відображення повноти господарської діяльності є актуальним питанням у всі часи існування бухгалтерського обліку. За формальною суттю це питання власне якості облікової системи, методології, методів збору інформації і кваліфікації облікових кадрів. На мікрорівні економіки, тобто на рівні підприємства, контроль відображення повноти господарської діяльності засобами обліку здійснюється засобами облікової політики.

Облікова політика, відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є «сукупністю принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності» [1].

У Міжнародному стандарті бухгалтерського обліку 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки» облікову політику визначено як «конкретні принципи, основи, домовленості, правила та практика, застосовувані суб'єктом господарювання під час складання та подання фінансових звітів» [3].

Облікова політика, як сукупність принципів, методів та процедур складання фінансової звітності передбачає, що саме за її допомогою можна розкрити інформацію про діяльність підприємства у потрібній для самого підприємства та інвесторів формі, оскільки вона є документом і одночасно заходом, що надає спрямованості організаційно-розпорядчим документам підприємства, пов'язаних з регулюванням фінансово-господарської діяльності і повноти висвітлення усіх здійснюваних господарських операцій.

Контроль відображення повноти господарських операцій для цілей даної статті ми вбачаємо в тому, що за економічною суттю господарська операція викликає подвійні й рівновеликі зміни засобів та джерел їх формування. Двоїстий характер господарської операції зумовлює необхідність відображення її на рахунках методом подвійного запису. Оскільки господарські операції здійснюються на основі первинних документів, то у формуванні господарської операції і подальшій кореспонденції рахунків документ має найвагоміше значення. Від цього залежить повнота балансу - відображення стану майна всіх структурних підрозділів, галузей, відділків, філій, що входять до складу підприємства. Від того, наскільки повно і детально відображені операції у документах, залежить якість обліку. А формування документообороту здійснюється засобами облікової політики, як головного розпорядчого інструмента ведення обліку. Тому дослідження у цьому напрямі є актуальними.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Про облікову політику як складову і як організуючу основу економічної інформації на підприємствах описано у працях дослідників: Ф.Ф. Бутинця, В.А. Кулик [2], В.М. Жука [5], В.Б. Моссаковського, В.В. Новодворської [4], М.С. Пушкаря [8], О.Д. Радченко [9], Т.М. Сторожук [11], П.Я. Хомина [12] тощо. Ними визначено, що застосування на практиці нових підходів і методів обліку у взаємозв'язку з аналізом, варіативними оцінками, контролем та плануванням дає змогу вирішувати проблеми ефективного управління підприємством. Проте залишаються окремі невирішеними питання, зокрема щодо вибору варіантів облікової політики з метою контролю за повнотою відображення господарської діяльності.

Цілі статті. Мета статті полягає у дослідження облікової політики підприємства за критеріями контролю відображення повноти господарської діяльності.

Мета контролю складових облікової політики підприємства - встановлення її відповідності чинним нормативним та законодавчим актам, а також характеру і масштабу діяльності підприємства. Об'єктом вивчення виступають нормативні документи, що визначають питання організації і ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Виклад основного матеріалу. Контроль достовірності облікових даних починається з аналізу чинної та формування адекватної облікової політики підприємства. Це дозволяє швидко визначити особливості обліку підприємства, врахувати специфіку діяльності і ділової активності підприємства тощо. На нашу думку, стан ділової активності, найбільш суттєвий у даному переліку. Зокрема тому, що його можна зафіксувати і виразити зіставними величинами.

Тенденції ділової активності підприємств, виявлені за результатами державного статистичного спостереження "Стан ділової активності підприємств", загалом знаходять своє підтвердження у статистичних даних підприємства.

За даними Державної служби статистики, узгодженість оцінок респондентів щодо стану їх ділової активності на ІІ квартал 2016 року з внутрішньорічними статистичними даними за квітень-червень 2016 року проілюстрована в таблиці 1.

господарський бухгалтерський обліковий політика

Таблиця 1. Узгодженість оцінок підприємств щодо стану їх ділової активності з статистичними даними у 2016 році

Як бачимо з таблиці 1, за даними статистичних вибіркових спостережень досягається майже повна відповідність узгодженості оцінок з її економічною деталізацією.

Це спостереження, щодо якості обліку на підприємстві, на нашу думку, більше стосується надання інформації зовнішнім користувачам, оскільки базуються на даних статистичної звітності.

Згідно з п. 1.3 Методрекомендацій №635 [6], облікова політика оформляється Наказом та повинна містити принципи, методи і процедури, якi використовують підприємства для ведення бухгалтерського обліку, складання тa подання фінансової звітності за тими складовими, щодо яких нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку передбачено більш ніж один їx варіант, а також попередні оцінки, які використовуються підприємством з метою розподілу витрат між відповідними звітними періодами.

Так, п. 2.1 [6] визначено складові цього розпорядчого документу (щодо оцінки запасів, основних засобів, обліку і розподілу витрат, резервів, зобов'язань, результатів, звітності тощо), які є складовими облікової оцінки. А у п. 2.2-2.30 [6] приведені складові облікової політики з елементами облікової оцінки цих конкретних складових.

Таким чином, на нашу думку, для потреб звітності підприємства слугує сама структура Наказу про облікову політику, а для внутрішніх потреб підприємства - облікова оцінка (табл. 2). При цьому варто зазначити, що не всі вимоги щодо облікової оцінки вносяться у Наказ про облікову політику.

Таблиця 2. Елементи облікової оцінки та облікової політики у Наказі про облікову політику підприємства

Як систематизовано у табл. 2, кількісні критерії і якісні ознаки суттєвості інформації про господарські операції, події та функціональні статті фінансової звітності відноситься до облікових оцінках (хоча їх можна вважати і елементом облікової політики, якщо включити до Наказу).

Типові [5; 6] та досліджені вченими [2; 4; 8; 9] вимоги до врахування у системі ведення обліку на підприємстві наступні:

- обов'язкова наявність на підприємстві Наказу про облікову політику;

- абсолютна відповідність прийнятої облікової політики вимогам законодавства та П(С)БО;

- послідовність застосування за періодами зафіксованих у обліковій політиці способів ведення бухгалтерського обліку;

- контроль наявності та дотримання посадових інструкцій, плану рахунків і документообороту, обраної форми ведення бухгалтерського обліку, порядку проведення інвентаризації майна та зобов'язань;

- розмежування повноважень облікової політики та загальної системи організації обліку на підприємстві, теж підтвердженої документально.

Як бачимо, система обліку на підприємстві опирається на облікову політику, але основною частиною є організаційний процес. Таким чином, у Наказі про облікову політику обов'язковою складовою є Положення про організацію обліку на підприємстві.

Тобто, для того, щоб процес облікових оцінок і облікової політики був синхронним, необхідним є Положення про організацію бухгалтерського обліку, з повним врахуванням вимог Методрекомендацій №635 [6]. Таке положення може бути оформлене і як Додаток до наказу про облікову політику.

Якщо на підприємстві крім Наказу про облікову політику є також і Наказ про організацію бухгалтерського обліку, це дозволяє мінімізувати і зовнішні ризики: розрахунки з контрагентами за господарськими договорами, податковими й іншими фіскальними органами і внутрішні: відображення повноти господарської діяльності обліковими засобами, через зниження ризику взаємостосунків з персоналом, діяльність пріоритетність і звітних сегментів виробництва та збуту, визначення собівартості тощо.

На даний час в Україні облікова політика прагне швидше до розширення, пропонуючи варіативні ситуації оцінки основних засобів, інвестицій, зобов'язань, списання витрат, у порівнянні з попередніми версіями Методрекомендацій (2006 р.) по складанню Наказу про облікову політику [7]. На думку В.А. Кулик [2, с. 286], сучасні принципи формування облікової політики підпорядковані «стратегічній меті підприємства: 1) управління з метою максимізації прибутку; 2) вартісно-орієнтоване управління. У прагненні дотримання стратегії максимізації прибутку обираються такі елементи облікової політики, що забезпечать мінімальні витрати та максимальні доходи підприємства. Вартісно-орієнтоване управління обирається тоді, коли за мету ставиться «зменшення» вартості підприємства». Тобто, вітчизняним підприємствам полишають досить ємну нішу для вибору облікової стратегії.

А от зарубіжний досвід про облікову політику, зокрема в Німеччині, свідчить, що це поняття тут звужується. Наприклад, це можна побачити, порівнявши нову [15; 16] та стару [14] редакції Закону про прибутковий податок. Кілька років тому список так званих «прав вибору» (аналог поняття «облікова політика»), якими повинен володіти бухгалтер при здійсненні своєї діяльності був досить розширеним. У додатку до балансу потрібно було закріпити вибрані методи обліку, їх не можна було міняти з року в рік. А з 2005 року список цей почав поступово зменшуватись за варіантами, що пояснюється двома обставинами: на європейському рівні було ухвалено рішення про наближення національних стандартів бухгалтерського обліку до загальноєвропейського IFRS [17], одна з особливостей якого полягає у відсутності можливих прав вибору при визначенні методу обліку; підвищений фіскальний інтерес через економічну кризу і намагання забезпечити стабільну базу оподаткування.

Розглянуті обставини та інші дослідники вказують на те, що облікова політика має два вектори спрямування, цілі та завдання яких дещо різні. А саме - це рівні держави та підприємства, або макро- та мікрорівні облікової політики. Якщо на макрорівні визначені складові Наказу про облікову політику мають захищати інтереси держави та суспільства загалом, то на мікрорівні має формуватися і вдосконалюватися бездоганна регульована система обліку.

Відповідно, питання макрорівня облікової політики, у частині її нормативного регулювання, тяжіють до відстоювання загальноекономічних інтересів, у даному випадку - фіскальних. Методрекомендації 2013 року [6] уже досить застарілі та не відповідають основним вимогам податкового законодавства.

На мікрорівні облікової політики справи завжди були не в ажурі, дається взнаки компетентність кадрів і потреби ведення обліку на складання лише податкової звітності, де реально визначений обліковий прибуток вважається лише розрахунковою величиною для економічних порівнянь.

Ми вважаємо, що враховуючи такі суттєві фактори, на підприємстві мають бути збережені найбільш ефективні форми і способи ведення обліку, обов'язково закріплені у обліковій політиці та як додаток до Наказу - у положення про організацію бухгалтерського обліку.

Тому завдання контролю відображення повноти господарської діяльності засобами облікової політики полягають у повноті відображення у Наказі про облікову політику підприємства особливостей діяльності (галузь, види продукції, наявність філій, розподіл компетенції) тощо.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. У ході дослідження встановлено, що облікова політика надає системі бухгалтерського обліку підприємства максимум визначеності, однозначності, із множини вартісних рішень зафіксовує вибір підприємства, про що воно інформує користувачів фінансової звітності. Проте, для формування ефективної та повноцінної системи обліку на підприємстві необхідне також положення про організацію бухгалтерського обліку, яке не так строго регламентоване і дає можливість підприємству створити цілісну облікову систему, що відповідає завданням та інтересам внутрішніх і зовнішніх користувачів.

Подальшими напрямами даної теми дослідження є встановлення і розкриття залежності облікової політики від виду та галузі діяльності, масштабів діяльності, кваліфікації персоналу тощо.

Література

1. Кулик В.А. Облікова політика підприємства: набутий досвід та перспективи розвитку: Монографія. - Полтава: РВВ ПУЕТ, 2014. -с. 373.

2. Новодворська В. В. Облікова політика підприємства як запорука ефективного функціонування системи бухгалтерського обліку / В. В. Новодворська, О. О. Любар // Економічні науки. Сер. : Економіка та менеджмент. - 2012.

3. Облікова політика підприємства: Навчальний посібник / За ред. Лузана Ю.Я., Гаврилюка В.М. - 2-е вид., доп. і перероб. - К.: ТОВ "Юр-Агро-Веста", 2009. - 328 с.

4. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо облікової політики підприємства та внесення змін до деяких наказів Міністерства фінансів України від 27 червня 2013 р. № 635

5. Про затвердження Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій і Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України. Наказ МФУ від 19.12.2006 N 1213

6. Пушкар М.С. Теорія та практика формування облікової політики: монографія / М.С. Пушкар, М.Т. Щирба. - Тернопіль: Карт-бланш, 2009. - 260 с.

7. Радченко О.Д. Складові облікової політики сільськогосподарських підприємств // О.Д. Радченко, С.В. Гироль. / Економіка АПК. -2008. -№10. -С.73-77.

8. Сторожук Т. М. Облікова політика як засіб для досягнення цілей підприємства / Т. М. Сторожук // Економічні науки. Cерія : Облік і фінанси. - 2010. - Вип. 7(3). - С. 263-271.

9. Хомин П. Я. Облікова політика в контексті методологічного обґрунтування сутності дефініцій / П. Я. Хомин // Університетські наукові записки. - 2007. - № 3. - С. 259-263.

Размещено на Allbest.ur