Методичні аспекти проведення аудиту власного капіталу

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

В.Ю. Фабіянська,

к. е. н., доцент кафедри аудиту та державного контролю,

Вінницький національний аграрний університет, м. Вінниця

У статті досліджено методику аудиту власного капіталу. Розкрито сутність власного капіталу відповідно до Національного положення стандарту бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Проведена класифікація власного капіталу та з'ясовано, що власний капітал підприємства за своєю структурою є неоднорідний і складається із накопиченого в результаті діяльності та вкладеного засновниками капіталу. Проведений аналіз структури власного капіталу підприємств України за видами економічної діяльності та підприємств сільського, лісового та рибного господарств станом на кінець 2015 року. Досліджено мету аудиту власного капіталу та його завдання. Особлива увага присвячена дослідженню об'єктів аудиту власного капіталу та напрямам його проведення.

Постановка проблеми. Аудит, як вид незалежного фінансового контролю, призначений для забезпечення достовірною інформацією користувачів фінансової звітності, якими є власники, працівники підприємства, потенційні та існуючі інвестори, покупці та замовники, державні органи, банківські установи, тому цінність аудиторської думки є очевидною, адже вона є основою для прийняття ефективних та фінансово безпечних рішень.

Власний капітал є одним з найважливіших показників при оцінці фінансового стану підприємства, оскільки є індикатором рівня його незалежності від зовнішніх джерел фінансування і кредитоспроможності.

Тому важливість проведення аудиту власного капіталу є очевидним. Від правильності, достовірності і законності його проведення залежить як прибутковість і ефективність діяльності підприємства, так і подальші рішення щодо розвитку підприємства, інвестиційної та кредитної політики, виходу на зовнішні ринки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Особливості організації та методики аудиту власного капіталу розглянуті у наукових працях багатьох вітчизняних вчених, серед яких такі, як: Армаш Г.О., Бутинець Ф.Ф., Зінченко О.В., Іванова Н.А., Кулаковська Л.П., Макаренко А.П., Малініна Ю.В., Піча Ю.В., Пилипчук Н.М., Петровська О.П., Ролінський О.В., Утенкова К.О., Фабіянська В.Ю.

Так, досить ґрунтовно здійснили дослідження Макаренко А.П. та Малініна Ю.В., які у своїй науковій праці розглядають концептуальні підходи щодо організації проведення аудиту власного капіталу, зокрема, завдання, об'єкти, джерела інформації, процедури аудиту власного капіталу [7].

Пилипчук Н.М. зазначає, що на сьогодні не існує загальноприйнятої методики аудиту власного капіталу та в результаті здійснених власних досліджень пропонує шляхи його удосконалення [10].

Фабіянська В.Ю. та Петровська О.П. досліджуючи основні підходи до проведення аудиту власного капіталу підприємства, стверджують, що для формування чіткого переліку аудиторських процедур на етапі планування аудиту необхідно, перш за все, звертати увагу на організаційно-правову форму підприємства, що перевіряється, тому вивчення операцій з капіталом доцільно починати з перевірки юридичного статусу та права здійснення статутних видів діяльності, складу засновників (учасників), структури і управління підприємства [12].

Метою статті є розкриття особливостей методики аудиту власного капіталу сільськогосподарських підприємств.

Виклад основного матеріалу. Аудит полягає у незалежному оцінюванні фінансової звітності суб'єкта господарювання щодо її достовірності та відповідності в усіх суттєвих аспектах законодавчим нормам, які регламентують порядок її підготовки і висловлення аудиторської думки в узагальнюючому документі аудиторської перевірки, який відповідно до Міжнародних стандартів аудиту носить назву аудиторський звіт.

Стабільна діяльність підприємства залежить від правильності ведення обліку власного капіталу. Тому його аудит є найважливішим розділом проведення аудиту.

Одним із найсуттєвіших показників, що характеризує фінансовий стан підприємства, є власний капітал. Тому питання контролю за його формуванням, використанням мають важливе значення в управлінні діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта. Інформація про власний капітал повинна бути основою для аналітичних прогнозів щодо майбутнього розвитку підприємства. У зв'язку з цим вимоги до змісту та якості звітної інформації про власний капітал істотно зростають [12].

Згідно до національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Міністерством фінансів України 07.02.2013 р. № 73, власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань [9]. Структура власного капіталу залежить від організаційно-правової форми підприємства (товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство тощо).

Власний капітал підприємства за своєю структурою є неоднорідний і складається із накопиченого в результаті діяльності та вкладеного засновниками капіталу.

Вкладений капітал ще називають інвестованим, оскільки внески власників та засновників є фінансовою основою для початку господарської діяльності новоствореного суб'єкта господарювання.

Основним елементом вкладеного капіталу є статутний (зареєстрований) капітал, формування якого відбувається у момент створення підприємства. Дододаткового капіталу відноситься приріст власного капіталу (емісійний дохід) і накопичені курсові різниці за внесками до статутного (зареєстрованого) капіталу, безоплатно одержані необоротні активи.

Накопичений капітал створюється у процесі функціонування підприємств за рахунок реінвестованого капіталу, нерозподіленого прибутку і набутого капіталу. Джерелом формування реінвестованого капіталу є чистий прибуток звітного року, який є позитивним кінцевим фінансовим результатом, виявленим за звітний період, за мінусом встановлених відповідно до законодавства податкових й інших аналогічних платежів із податку на прибуток. Набутий капітал формується за рахунок джерел, не пов'язаних із діяльністю підприємства: приріст вартості майна внаслідок переоцінки основних засобів, безоплатне надходження майна, приріст майна за рахунок інвестованих коштів власників, використані за призначенням цільові засоби в комерційних підприємствах. Основною статтею набутого капіталу є приріст вартості майна внаслідок переоцінки об'єктів основних засобів [5].

Класифікацію власного капіталу представимо на рис. 1.

Рис. 1. Класифікація власного капіталу підприємства

За даними Державної служби статистики України станом на 1 січня 2015 року на підприємствах за різними видами економічної діяльності в структурі власного капіталу зареєстрований капітал складає частку - 44%, додатковий капітал - 34%, резервний - 2%, непокритий збиток - 16% і неоплачений та вилучений капітал - 2%. (рис. 2).

Рис. 2. Структура власного капіталу за видами економічної діяльності в Україні станом на 1 січня 2015 р.

Розглянемо, як змінилася ситуація в структурі власного капіталу на кінець 2015 року (рис. 3).

Рис. 3. Структура власного капіталу за видами економічної діяльності в Україні станом на 31 грудня 2015 р.

Отже, бачимо, що відбулося зменшення частки зареєстрованого капіталу на 6%, за рахунок збільшення розміру непокритих збитків на 3%. Відбиття в балансі непокритих збитків означає, що всі наявні в підприємства джерела покриття їх уже вичерпані, тобто відсутні резервні (страхові) фонди. Відбулося збільшення додаткового капіталу на 5%; зменшення розміру резервного та вилученого капіталу на 1%.

Розглянемо структуру власного капіталу у сільському, лісовому та рибному господарстві на рис. 4.

Рис. 4. Структура власного капіталу сільського, лісового і рибного господарства України на 1 січня 2015 р.

З наведеного рисунку видно, що найбільшу частку займає нерозподілений прибуток - 52%; додатковий капітал -19%; зареєстрований капітал - 18%; неоплачений та вилучений капітал - 9% і резервний капітал - 2%. На кінець року структура власного капіталу сільського, лісового і рибного господарства має такий вигляд (рис. 5).

Рис. 5. Структура власного капіталу сільського, лісового і рибного господарства України на 31 грудня 2015 р.

Отже, відбулося значне збільшення частки нерозподіленого прибутку на 15 % за рахунок зменшення зареєстрованого і додаткового капіталу на 6%, неоплаченого та вилученого на 2% і резервного на 1%. Наявність нерозподіленого прибутку може розглядатися як джерело поповнення оборотних коштів підприємства і зниження рівня короткострокової кредиторської заборгованості, що є позитивним для розвитку зазначених галузей.

Збільшення частки власного капіталу в загальній структурі пасивів на 478561,8 млн. грн. відбулося, в основному, за рахунок збільшення додаткового капіталу, що свідчить про зміцнення фінансового стану підприємства, однак і відбулося збільшення непокритих збитків на 426130 млн. грн. [3].

Перед здійсненням аудиту власного капіталу потрібно визначити мету перевірки. Серед науковців немає єдиної точки зору відносно мети аудиту власного капіталу.

Взагалі метам або ціль - означає стан в майбутньому, котрий можливо змінити відносно теперішнього та варто, бажано або необхідно досягнути. Тим самим мета є бажаною кінцевою точкою процесу, як правило дії людини. З досягненням мети пов'язаний успіх проекту, або важливої роботи. Наприклад: мета візиту, мета підприємства [13].

Відповідно до МСА 200 «Загальні цілі незалежного аудитора та проведення аудиту відповідно до Міжнародних стандартів аудиту», метою аудиту є підвищення ступеня довіри визначених користувачів до фінансової звітності. Її досягають через висловлення аудитором думки про те, чи складена фінансова звітність у всіх суттєвих аспектах відповідно до концептуальної основи фінансової звітності [8].

Розглянемо погляди вчених на мету аудиту власного капіталу в таблиці 1.

Таблиця 1. Визначення вчених про мету аудиту власного капіталу

На нашу думку, метою аудиту власного капіталу є висловлення незалежної думки аудитора щодо достовірності відображення в обліку операцій з власним капіталом відповідно до чинного законодавства та законності відображення інформації у фінансовій звітності підприємства.

Розглянемо найважливіші завдання проведення аудиту власного капіталу:

1) перевірка наявності і відповідності форм установчих документів;

2) встановлення дотримання норм чинного законодавства щодо формування власного капіталу та відповідності його даним установчих документів;

3) виявлення повноти і своєчасності внесків засновників підприємства та правильність відображення в обліку величини власного капіталу;

4) перевірка своєчасності сплати мінімального розміру статутного (пайового) капіталу підприємства під час його реєстрації;

5) встановлення правомірності і правильності відображення в обліку змін власного капіталу протягом звітного періоду;

6) перевірка правильності вартісної оцінки майна, внесеного засновниками;

7) встановлення дотримання чинного законодавства щодо оформлення первинних документів і ведення бухгалтерського обліку власного капіталу;

8) перевірка повноти і правильності відображення у звітності структури власного капіталу та змін, що відбулися протягом року [11].

Отже, головним завданням аудиту власного капіталу є перевірка правильності формування та обліку і фінансовій звітності інформації щодо власного капіталу суб'єкта господарювання та визначення її достовірності і відповідності в усіх суттєвих аспектах нормативно-правовим документам, що регулюють порядок ведення його обліку.

Дослідивши мету і завдання аудиту власного капіталу розглянемо його основні об'єкти. Об'єктом аудиту взагалі є те, що вивчає аудитор, на що направлені його дослідження під час аудиторської перевірки, тобто вся господарсько-фінансова діяльність суб'єкта господарювання, відображена в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності. Конкретизуючи об'єкти аудиту при дослідженні власного капіталу, вважаємо за доцільне виділити наступні.

По-перше, це елементи облікової політики щодо відображення в обліку власного капіталу, оскільки, загальні правила бухгалтерського обліку в Україні встановлюються законодавчо, а на кожному підприємстві залежно від галузі господарювання, умов діяльності, кваліфікації персоналу, технічного забезпечення вони конкретизуються його обліковою політикою.

Облікова політика, залежно від вибору методів оцінки активів, власного капіталу та зобов'язань, може вплинути на фінансовий результат діяльності підприємства, від уміло сформованої облікової політики багато в чому залежать ефективність управління господарською діяльністю та стратегія його розвитку на перспективу, тому виділяємо наступні елементи облікової політики щодо відображення в обліку власного капіталу:

- положення (стандарти) бухгалтерського обліку, якими керується підприємство при ведені обліку власного капіталу;

- номенклатура робочих бухгалтерських рахунків, а також будова аналітичних рахунків з обліку власного капіталу;

- порядок створення та використання резервного капіталу, крім випадків, коли він утворюється в порядку, встановленому законодавством;

- встановлення порядку вибуття учасників і визначення розміру належного їм додаткового капіталу;

- оцінка внесків і порядок збільшення зареєстрованого (пайового) капіталу;

- порядок розподілу чистого прибутку;

- база розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу.

Наступним об'єктом аудиту пропонуємо виділяти господарські операції з обліку власного капіталу, які відображаються в первинних документах з послідуючим їх групуванням у системі бухгалтерських рахунків:

- формування і зміни зареєстрованого (пайового) капіталу;

- формування та використання пайового, додаткового, резервного, вилученого, неоплаченого капіталу та нерозподілених прибутків (збитків).

По-третє, об'єктом аудиту власного капіталу є записи в регістрах обліку та звітності підприємства, а саме:

- Журнал-ордер 7 с.-г. та відомості до нього;

- Баланс (Звіт про фінансовий стан) - розділ I пасиву «Власний капітал»;

- Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) - розділ I «Фінансові результати», розділ II «Сукупний дохід»;

- Звіт про рух грошових коштів;

- Звіт про власний капітал (інформація за видами капіталу);

- Примітки до річної фінансової звітності.

По-четверте, до об'єктів аудиту важливо відносити також інформацію про порушення ведення обліку, недостачі, зловживання в обліку власного капіталу, які знайшли документальне підтвердження.

Джерелами інформації для власного капіталу є установчі документи (установчий договір, статут, протоколи зборів засновників, учасників, акціонерів); документи з формування та руху (надходження коштів, матеріальних цінностей від засновників, основні засоби); регістри бухгалтерського обліку, розрахунки з учасниками (журнали, відомості, оборотні відомості, головна книга); документи права власності на майно, (яке є внеском до власного капіталу), свідоцтво права власності на нерухомість, земельні ділянки, транспортні засоби, інтелектуальну власність; акти та довідки попередніх перевірок, дані внутрішнього контролю та інша документація, що узагальнює її результати; фінансова та статистична звітність [1].

Перевірка зазначених документів дозволить аудиторам виділити основні порушення, а також застосувати аудиторські процедури «по суті»: формування статутного та інших капіталів суб'єкта підприємництва; нарахування та виплата дивідендів; операцій з цінними паперами власної емісії; перевірка розподілу прибутку та ін.[10].

Методика аудиту власного капіталу враховує особливості його формування і включає в себе такі складові: перевірка установчих документів, ідентифікація суб'єкта, підтвердження легітимності зареєстрованого (пайового) капіталу, методи оцінки часток засновників, організаційно-правову форму підприємства, види додаткового капіталу та період створення господарюючого суб'єкта, достовірність обліку та відповідність його встановленим методологічним засадам [10].

На стадії планування розробляється методика проведення перевірки та збираються аудиторські докази для проведення аудиту власного капіталу.

Аудиторові на стадії планування необхідно чітко визначити напрями перевірки та ефективно застосувати обрані процедури аудиту у процесі проведення аудиту власного капіталу.

Основні напрями проведення аудиту розглянемо на рис. 6.

Рис. 6. Основні напрями проведення аудиту власного капіталу

Аудиторські процедури, методи економічного аналізу та напрямки проведення аудиту залежать від специфіки діяльності підприємства і можуть змінюватися.

Провівши аналіз аудитор може надати підприємству рекомендації щодо підвищення ефективності використання власного капіталу.

Висновки. Отже, аудит власного капіталу є одним із найважливіших напрямків проведення аудиту, оскільки він є гарантією стабільної роботи підприємства, ефективності і прибутковості його діяльності, у результатах аудиту власного капіталу зацікавлені як внутрішні, так і зовнішні користувачі фінансової звітності.

В результаті застосування аудитором аналітичних процедур аудиту власного капіталу підприємств України станом на кінець 2015 року, можна зробити наступні висновки:

1. Серед підприємств за видами економічної діяльності України найбільшу частку займає непокритий збиток 37%, що зменшує власний капітал підприємств.

2. Серед підприємств сільського, лісового та рибного господарств найбільшу частку займає нерозподілений прибуток - 67%, що показує ефективну і прибуткову діяльність підприємств цих галузей.

Вважаємо за доцільне аудит власного капіталу проводити за наступними напрямками:

- аудит зареєстрованого капіталу;

- аудит додаткового і резервного капіталів;

- аудит прибутку підприємства.

Це дасть змогу запланувати відповідну кількість аудиторських процедур на кожному етапі та застосовувати їх на дослідній стадії аудиту з метою одержання достовірних аудиторських доказів, що є основою для висловлення незалежної аудиторської думки.

капітал економічний бухгалтерський облік

Література

1. Армаш Г. О. Аудит власного капіталу на підприємствах / Г. О. Армаш, О. В. Зінченко // Тези доповідей XV Всеукраїнської наукової конференції молодих учених та студентів "Наукові розробки молоді на сучасному етапі". Т. 3: 28-29 квітня 2016 р. -- К.: КНУТД, 2016. -- С. 47.

2. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності "Облік і аудит" вищих навчальних закладів / Ф.Ф. Бутинець. - 2-е вид., перероб. та доп. - Житомир: ПП "Рута", 2002. - 672 с.

3. Власний капітал за видами економічної діяльності станом на 31 грудня 2015 року.

4. Іванова Н.А. Організація і методика аудиту: навч. посіб. / Н.А. Іванова, О.В. Ролінський. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 216 с.

5. Коркушко О. Н. Класифікаційні види власного капіталу, як об'єкта обліку / О. Н. Коркушко // Сталий розвиток економіки. - 2013. - № 4. - С. 262-265.

6. Кулаковська Л.П. Організація і методика аудиту: навч. посіб. / Л.П. Кулаковська, Ю.В. Піча. - К.: Каравела, 2004. - 568 с.

7. Макаренко А.П. Концептуальні підходи щодо організації проведення аудиту власного капіталу/ А. П. Макаренко, Ю. В. Малініна // Вісник ЗДІА.-2014. - С. 24-30.

8. Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг [Текст]. Частина І: Видання 2014 року / Пер. з англ. мови О. Л. Ольховікова, О. В. Селезньов. - К.: Міжнародна федерація бухгалтерів, 2014, Аудиторська палата України, 2015. - 986 с.

9. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: Наказ Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73

10. Пилипчук Н. М. Аудит власного капіталу та шляхи його подальшого удосконалення/ Н. М. Пилипчук// Вісник ОНУ імені І. І. Мечникова. - 2013. Т. 18. Вип. 2/1.- С.91-93.

11. Утенкова К. О. Аудит: навчальний посібник / К. О. Утенкова. - К.: Алерта, 2011.

12. Фабіянська В.Ю. Основні підходи до проведення аудиту власного капіталу підприємства / Фабіянська В.Ю., Петровська О.П. // Проблеми економічного, облікового, контрольного і аналітичного забезпечення управління підприємством: матеріали I Всеукр. наук.-практ. конф. молод. науковців, 14-15 квітня 2016 року. - Вінниця, ВНАУ, 2016. - С. 147-151.

Размещено на Allbest.ru