Проблеми бухгалтерського обліку екологізації діяльності лісового господарства

Ключові слова: екологізація, екологізація лісокористування, лісове господарство, природоохоронна діяльність, екологічно стійкий розвиток лісового господарства.

Постановка проблеми. Екологія й економіка довгий час розвивалися як дві практично відособлені галузі знань. Економічна наука не приділяла належної уваги екологічним аспектам господарювання - навколишнє природне середовище завжди сприймалося суто як джерело ресурсів для господарської діяльності. І лише тепер, на сучасному етапі в науці став актуальнішим еколого-економічний напрям, навколишнє природне середовище розглядається в економічному, соціальному та політичному аспектах.

Лісове господарство як вид економічної діяльності відіграє важливу роль в економіці України, оскільки, по-перше, ліси виконують природно-захисні, рекреаційні, відтворювальні, економічні та інші корисні функції як для держави в цілому, так і для кожного її громадянина, по-друге, продукція лісового господарства конкурентоспроможна не тільки в межах країни, а й за кордоном Тому актуальна є проблема вдосконалення системи господарювання на підприємствах лісового господарства, складовою якої є екологізація процесу виробництва з метою запобігання заподіянню шкоди лісовим масивам та відображення цих процесів в обліку. Це зумовлює потребу уточнення ключових категорій, докорінного перегляду усталених постулатів господарської діяльності, принципів і методів її відображення в системі бухгалтерського обліку, який становить основну інформаційну базу для прийняття рішень на різних рівнях управління.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Різні аспекти бухгалтерського обліку в лісовому господарстві розглядалися в роботах П.В. Васильєва, Г.П. Винокурової, В.Л. Джіковіча, О.М. Єдоніна, В.А. Ільїна, Н.І. Кожухова, Н.І. Мойсеєва, Г.Н. Ніколаєвої, Є.С. Павлової, І.В. Самойлова, І.М. Токарєва, Є.Н., Хінканіной та ін.

Дослідження окремих об'єктів бухгалтерського обліку природоохоронної діяльності здійснювали як зарубіжні, так і вітчизняні вчені: Р. Адамс, М. Бартоломео, Дж. Баума, Дж. Беббингтон, М. Беннет, Д.В. Бескровний, І.В. Бешуля, Е. Бужим, Р. Грей, В.М. Жук, С.В. Козменкова, О.М. Кондратюк, Н.М. Малюга, Е.К. Муруєва, Л.А. Насакина, Х.Ш. Нурмухамедова, В.З. Папінко, М. Стемпіень, Х. Хендриксен, М.Г. Чумаченко, В.О. Шевчук, С. Шелтеггер, Л.З. Шнейдман.

Безумовно, багато з рекомендацій, запропонованих цими авторами, актуальні і в даний час, проте у зв'язку з інституційними, організаційними та технологічними змінами, реформуванням вітчизняного обліку відповідно до міжнародних стандартів обліку та фінансової звітності, мінливої ролі бухгалтерського обліку у розв' язання екологічних проблем, вони вимагають нового переосмислення. Разом з тим, у науковій літературі майже не досліджені проблеми бухгалтерського обліку природоохоронної діяльності у лісовому господарстві. Так, спроби відображення екологічних аспектів у теорії та практиці бухгалтерського обліку та звітності організацій і установ лісового комплексу в порядку постановки питання робилися Л.Д. Дмитрієвою, Г. Максимовим, В.І. Мосягіним, Л. Максимовою, Е.К. Муруєвою, О.В. Морозовою.

У зв'язку з цим вважаємо за необхідне розгляд основних проблем щодо особливостей відображення в бухгалтерському обліку процесу екологізації лісогосподарської діяльності з позицій зростаючої ролі екологічного фактора.

Постановка завдання Головною проблемою, яка визначена для розв'язання у даній статті є обмеження ролі бухгалтерського обліку у побудові концепції стійкого розвитку економіки та управлінні природоохоронною діяльністю лісового господарства. Виходячи з цього, метою статті є висвітлення основних проблем екологізації діяльності лісового господарства та відображення даних процесів у системі бухгалтерського обліку.

Викладення основного матеріалу дослідження. Виходячи з вищевикладеного існує потреба в уточненні вживаних термінів «екологізація економіки» й «екологізація лісокористування». Поняття екологізація в науці виникло відносно недавно та має неоднозначне тлумачення. Його сутність недостатньо чітко обґрунтована, як з філософського погляду, так і загальноекономічного. Так, у підручниках з природокористування термін екологізація в широкому розумінні визначається як об'єктивно зумовлений процес переосмислення всієї суспільної праці, спрямований на збереження і розвиток суспільно-економічних функцій природи. Стосовно господарюючих підприємств процес екологізації виражається безпосередньо в екологізації виробництва Під екологізацією виробництва розуміється сукупність усіх видів господарської діяльності, що забезпечують зниження негативного впливу виробництва і попереджують порушення екологічної рівноваги в природному середовищі. Екологізація виробництва може здійснюватись у таких напрямках: природозберігаюча раціоналізація господарської діяльності, яка націлена на удосконалення матеріального виробництва та невиробничої сфери; природоохоронна діяльність та екологічна орієнтація розміщення виробництва.

При цьому на рівні промислової діяльності екологізація виробництва передбачає: 1) екологізацію продукції, тобто розробку таких її видів, при використанні яких буде завдаватись мінімальна шкода навколишньому природному середовищу; 2) екологізацію технологій виробництва продукції, розробку безвідходних та маловідходних технологій, ефективного очисного обладнання, засобів автоматизації, замірів та контролю; 3) розробку варіантів отримання нової корисної продукції із побічних відходів [6, с. 60].

Екологізація виробництва розглядається також з погляду згладження еколого-економічних протиріч взаємодії суспільства та природи. Одним із напрямків є кардинальне переоснащення існуючого технологічного способу виробництва, шляхом його екологізації. Тобто необхідний такий спосіб організації та запуску виробничого процесу, при якому за мінімальних затрат живої та уречевленої праці і мінімальної шкоди, заподіяної природі, суспільство зможе досягти максимальної кількості високоякісної продукції та забезпечити максимальне збереження навколишнього середовища, екологічної рівноваги [10, с. 100].

Зустрічаються дещо інші теоретичні підходи до розв'язання даної проблеми. Так, І.М. Синякевич та Ю.Ю. Туниця [17, с.8] відповідність діючої системи природокористування, технологічних процесів сучасним вимогам охорони навколишнього середовища визначають поняттям «екологічність природокористування», а по відношенню до експлуатації лісових ресурсів - «екологічність лісокористування» Під екологічністю природокористування розуміються відносини, що складаються в процесі взаємодії виробництва з навколишнім середовищем, спрямовані на підвищення рівня екологічного ефекту на одиницю продукції, виробничої вартості.

Екологізація лісозаготівельного виробництва передбачає комплексне використання екологічно доступних ресурсів деревини, збереження, а в окремих випадках і збагачення лісових ґрунтів; збереження молодняку, узлісся та недеревної рослинності; створення сприятливих умов для відновлення лісової фауни; збереження та посилення рекреаційних, захисних та охоронних функцій лісу; збереження водних ресурсів та території лісового фонду. Екологізація основного та допоміжного виробництва в лісовій промисловості передбачає зниження забруднення навколишнього природного середовища, застосування екологічно безпечних матеріалів, комплексне використання сировини [12].

Враховуючи вищевикладене, доцільно буде визначити склад лісового сектору економіки для можливості подальшого удосконалення лісогосподарської діяльності з урахуванням екологічного фактора.

Лісовий сектор являє собою сукупність галузей і підгалузей економіки, зайнятих використанням і відтворенням лісових ресурсів (об'єднує лісове господарство і лісовий комплекс). Аналіз і поступове розв'язання еколого- економічних проблем природокористування в лісовому комплексі в рамках реалізації принципів стійкого розвитку зумовлені галузевою структурою, специфічними особливостями відновлюючи процесів. До цих пір в поняття «лісовий сектор», як і в його організаційну структуру, багато авторів вкладають різний зміст. Тому існує потреба відзначити деякі аспекти поділу й обґрунтування складу лісового комплексу. Наприклад, український дослідник В.І. Пила [11, с.23] лісопромисловий комплекс визначає як виробничо-економічну єдність лісових і обслуговуючих галузей, які забезпечують вирощування, експлуатацію лісу та комплексну переробку деревини. Конкретний склад галузі та підприємств лісопромислового комплексу автор зумовлює значенням продукції, що випускається, наявністю організаційно-технічних зв'язків з виробництва, кінцевої продукції, ступенем раціональності використання вхідної сировини. Г.В. Шалабін [13, с.137] (Росія) районний лісопромисловий комплекс подає як сукупність виробництв і галузей, пов'язаних з охороною і відтворенням лісових ресурсів, заготівлею, транспортуванням і переробкою деревини, забезпеченням підприємств комплексу кадрами та засобами виробництва. Між тим, львівський учений І.М. Синякевич [12, с.10-11] до складу лісового комплексу зараховує не тільки три галузі промисловості: лісову, деревообробну і целюлозно-паперову, але й лісове господарство. А М.І. Кожухов [16, с.222] до складу лісового комплексу країни (лісового сектора економіки) відносить лісопромислові комплекси і лісопромислові вузли, виробничі об' єднання лісових підприємств та комплексні лісові підприємства.

Не зайвим буде зазначити, що енциклопедія лісового господарства дає таке визначення лісового господарства та підприємств лісового господарства: лісове господарство - система заходів спрямованих на відновлення та вирощування лісів, їх охорону від пожеж, шкідників і хвороб, регулювання лісокористування, контроль за використанням лісових ресурсів, обстеження та облік лісів [15, с. 360]. Підприємства лісового господарства - це специфічні організаційні структури, котрі займаються посадкою, вирощуванням, доглядом, заготівлею та реалізацією продукції. При цьому головним завданням даних підприємств є ефективне використання лісу як відновлюваного природного ресурсу, забезпечення виконання ними функцій відтворення, вирощування лісу відповідного цільового призначення, формування лісових насаджень шляхом проведення рубок пов'язаних з веденням лісового господарства [15, с.361].

У межах лісового комплексу реалізація системи екологічного стійкого розвитку може мати достатньо широкий спектр еколого-економічних і соціальних проблем, зокрема забруднення навколишнього середовища, порушення екосистемного стану лісових екосистем у процесі лісокористування, екологізації лісового господарства та промислового виробництва галузей функціонування лісового комплексу, формування екологічно зорієнтованого господарського (економічного) механізму природокористування (використання, збереження та відновлення лісових ресурсів) та ін.

Не зайвим буде зазначити, що проблема стійкого розвитку містить два ключових поняття: потреби суспільства й обмеження здатності навколишнього середовища задовольняти наявні та майбутні потреби. У цьому плані можна стверджувати, що екологічно стійкий соціально- економічний розвиток лісового комплексу - це гармонізація росту його економічного й екологічного розвитку у сфері використання, збереження і відновлення лісових екосистем на міжгалузевій основі, забезпечення гарантійного задоволення необхідних потреб в різноманітних функціях і послугах лісових ресурсів нинішній і майбутніх поколінь за умови збереження і поступового поліпшення стану (якості навколишнього середовища, природно-ресурсного потенціалу, основаного на визначених структурованих принципах.

Основні взаємопов'язані та взаємозумовлені принципи екологічних, економічних і соціальних основ стійкого розвитку лісового комплексу передбачають: максимальне та пріоритетне використання природоохоронних функцій лісових біогеоценозів з позицій національних і міжнародних інтересів; досягнення екологічно орієнтованої (оптимальної) лісистості територій; інтегроване, комплексне ресурсне лісокористування на принципах неперервності і не виснажливості (невичерпності); послідовно і всебічна екологізація промислового виробництва галузей сфери функціонування лісового комплексу і лісогосподарської (відновлювальної) діяльності на основі активного та широкомасштабного застосування природозберігаючих технологій; формування екологічно зорієнтованого господарського економічного механізму природокористування, екосистемного управління лісовим господарством; екологічна сертифікація систем ведення лісового господарства; становлення комплексного організаційно- економіко-правового механізму відповідальності за лісо порушення, забруднення навколишнього середовища; організація, налагодження і ведення моніторингу лісів та ін.

Отже, із зазначеного вище можна стверджувати, що ліс є найважливішим компонентом біосфери, тому спосіб впливу людини на нього потребує перегляду й удосконалення, переходу на якісно вищий рівень сталого розвитку лісового господарства. У процесі лісогосподарської діяльності підприємства чинять як позитивний, так і негативний вплив на природне середовище.

Негативний вплив проявляється через: забруднення довкілля; втрату або ослаблення рекреаційних, захисних, охоронних, регулюючих та інших функцій лісу; ерозію та зниження продуктивності ґрунтів; зниження продуктивності рослинного світу; зниження або зменшення продуктивності лісової фауни та інше. До позитивних проявів лісокористування можна віднести: посилення рекреаційних, захисних, охоронних, регулюючих та інших корисних функцій лісу; підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь; поліпшення клімату; підвищення продуктивності мисливських угідь; сприяння соціально-економічному розвитку території [10].

Тому при здійсненні лісокористування важливо максимізувати позитивний ефект та мінімізувати негативний. Прийнято вважати, що затрати на зменшення негативного впливу на природне середовище (екологізацію економіки) не дають (або дають мінімальний) прибуток. Стосовно лісової економіки, на наш погляд, затрати на екологізацію лісокористування здатні давати відчутний позитивний економічний ефект.

Відповідно, треба виокремити напрямки екологічних аспектів діяльності лісових господарств:

¦ освоєння природних ресурсів, їх добування, використання, відновлення й охорона;

¦ негативний вплив на природне середовище у вигляді: а) викидів у атмосферне повітря забруднюючих та інших речовин; б) викидів забруднюючих речовин, інших речовин і мікроорганізмів у поверхневі водні об'єкти, підземні води і на водозбірні площі; в) забруднення надр, ґрунтів; г) розміщення відходів виробництва і споживання; д) забруднення навколишнього середовища шумом, теплом, електромагнітними, іонізуючими та іншими видами фізичного впливу; е) інших видів негативного впливу на природне середовище;

¦ власне природоохоронна діяльність підприємства як комплекс природоохоронних заходів.

Доцільно виділити серед основних напрямків природоохоронної діяльності на лісогосподарських підприємствах такі: розробка та удосконалення технологічних процесів з метою економії лісових ресурсів і зменшення негативного впливу на природне середовище; здійснення екологічної експертизи виготовленої продукції; зняття з виробництва екологічно небезпечної продукції;

закриття окремих виробничих дільниць, діяльність яких безпосередньо пов'язана з можливим ризиком виникнення аварії чи катастрофи; будівництво і обладнання природоохоронних і ресурсозберігаючих об'єктів; утримання та експлуатація очисних споруд і утилізаційних установок, підвищення їх потужностей і ефективності; обробка та знищення твердих виробничих відходів; управління природоохоронною діяльністю на підприємстві.

Отже, будь-яке підприємство в рамках формування своєї довгострокової стратегії розвитку повинно виробляти сукупність змін технічного, технологічного, антропогенного і фінансово-економічного характеру, спрямованих на зниження шкідливого впливу на природне середовище [7].

З огляду на вищевикладене доцільно виокремити такі економічні аспекти екологізації діяльності підприємств:

1. Планування природоохоронної діяльності,

природоохоронних витрат. Особливість процесу в тому, що екологічна діяльність будується виходячи з дії виробництва на довкілля. В умовах ринкової економіки актуальне і складне питання обґрунтування розміру природоохоронних капітальних вкладень (інвестицій). У кожному випадку об'єктивно постає завдання оптимізації інвестиційних пропозицій, визначення і обґрунтування суми витрат на природоохоронну діяльність.

2. Визначення економічної ефективності природоохоронної діяльності й інвестиційних проектів (зіставлення величини екологічного збитку, що запобігається, з величиною капітальних вкладень, які забезпечують такий результат). Питання, пов'язані з обґрунтуванням економічної ефективності природоохоронної діяльності підприємств лісового господарства практично не вирішені.

3. Визначення еколого-економічної шкоди природному середовищу. Теоретичні та методологічні дослідження за визначенням величини шкоди довкіллю проводяться давно, і в цій сфері накопичений певний досвід. Проте деякі питання, на думку В.І. Мосягіна, залишаються дискусійними і вимагають додаткового економічного опрацювання.

4. Економічне стимулювання природоохоронної діяльності. На макроекономічному рівні таке стимулювання повинно здійснюватися через систему ціноутворення, плату за ресурси, плату за скидання (викиди) забруднюючих речовин, гнучку політику екологічних податків. Економічне стимулювання природоохоронної діяльності на рівні підприємства повинне ув' язуватися з інтересами працюючих.

5. Визначення розмірів освіти, концентрації і географічного розміщення вторинних ресурсів. В цілях вирішення питань, пов'язаних з утилізацією виробничих відходів, потрібна розробка методики визначення ресурсів найбільш багатотоннажних відходів і виконання по ній необхідних практичних розрахунків.

6. Вартісна оцінка вторинних ресурсів і продукції, яка з них отримується. Планування їх використання. Це потрібно для синтетичного обліку, ціноутворення й удосконалення системи економічного стимулювання утилізації вторинних ресурсів. Дослідження мають бути спрямовані на розробку системи планових показників, які якнайповніше відображають процес формування і використання BMP.

7. Еколого-економічна оцінка маловідходних і безвідходних виробництв. Розгляд передумов створення і впровадження маловідходних і безвідходних технологій в лісовому комплексі, впливу форм організації виробництва на можливості впровадження маловідходних технологій; оцінка рівня організації і економічної ефективності маловідходних і безвідходних виробництв [9, с.28-30].

Зрозуміло, що зазначені вище напрямки природоохоронної діяльності потрібно відображати в системі бухгалтерського обліку для можливості їх аналізу та оцінки ефективності. На сьогодні екологічні аспекти при регулюванні бухгалтерського обліку і звітності виражені слабо та безсистемно. Немає тлумачень облікової термінології в сфері охорони природного середовища, відсутня комплексна методика відображення екологічних аспектів в обліку, вимоги до розкриття в звітності екологічних аспектів в обліку, вимоги до розкриття в звітності екологічної інформації мінімальні.

Необхідною умовою екологічного аспекту господарської діяльності лісогосподарських підприємств є комплексний неперервний і взаємозв'язаний облік і аналіз природоохоронної діяльності, облік витрат підприємства на платне природокористування, а також добровільне представлення повної, вичерпної і достовірної інформації про рівень шкідливого впливу на природне середовище, яка б передавалась усім суб'єктам економіки, органам влади та органам місцевого управління.

Нині облік природоохоронної (екологічної) діяльності пропагується професійними організаціями бухгалтерів: Міжнародною федерацією бухгалтерів (International Federation of Accountants, IFAC), Асоціацією дипломованих присяжних бухгалтерів (Association of Chartered Certified Accountants, ACCA), Інститутом присяжних бухгалтерів у сфері бухгалтерського обліку (Chartered Institute of Management Accountants, CIMA) та ін., а також міжнародними організаціями: ООН (Программа ООН з охорони навколишнього середовища (UNEP), Комісія ООН зі стійкого розвитку (CSD), Міжурядова робоча група експертів з міжнародних стандартів обліку та звітності (ISAR)), ЄС (Схема ЄС з екоуправління та аудиту (EMAS), Агентство з охорони навколишнього середовища США (US EPA) та ін.

Екологічні та економічні проблеми лісів обговорювалися на численних міжнародних форумах, за підсумками роботи яких були прийняті різні документи, такі як Міжнародна угода по тропічній деревині (МУТД), План дій з охорони тропічних лісів (ТФАП), Принципи ведення лісового господарства. Програма дій Порядку дня на XXI століття (ООП, 1993), Конвенція про біологічне різноманіття, Рамкова Конвенція ООН про зміну клімату та ін.

У сучасному світі, починаючи з Конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку 1992 р., на перше місце в лісовій політиці розвинених країн вийшла екологічна і соціальна значимість лісів і лише після цього - їх економічна значимість. Екологічна значимість лісу визначається його активною участю у всіх динамічних процесах живої та неживої природи. У зв'язку з проблемою викиду в атмосферу великої кількості парникових газів, лісові та інші природні екосистеми стали розглядатися як спосіб зв'язування (депонування) атмосферного вуглецю, що дозволяє підтримувати відносну стабільність газового складу атмосфери. Економічна значимість лісу полягає в формуванні економічного середовища, сприятливого для існування і діяльності людського суспільства [8, с.9].

Екологічний аспект сталого розвитку лісового господарства передбачає збереження навколишнього середовища, біологічного різноманіття лісових екосистем, раціональне використання природних ресурсів, охорону атмосфери, земель, надр, лісів, вод, екологічно безпечне використання біотехнологій та ін.

Економічний аспект ведення лісового господарства передбачає дотримання балансу економічних інтересів основних суб'єктів лісових відносин: держави - власника лісів, лісокористувачів, органів управління лісами всіх рівнів та населення [6, с.15-16].

Протиріччя між екологічним станом лісів та їх господарським освоєнням зажадали внесення докорінних змін у проведення державної політики лісокористування. Так, 16 вересня 2009 року Постановою КМУ № 977 була затверджена Державна цільова програма «Ліси України» на 2010-2015 роки, метою якої є визначення основних напрямів збалансованого розвитку лісового господарства, спрямованих на посилення екологічних, соціальних та економічних функцій лісів [1].

Завдання оптимізації витрат на роботи зі збереження та відтворення лісів в умовах обмеженого бюджетного фінансування, низької потенційної прибутковості лісів і величезних розмірів території лісового фонду України висуває підвищені вимоги до інформаційного забезпечення управління.

Крім того, реформування системи регулювання лісокористування в усьому світі і в Україні зокрема, викликало зміни в інформаційному забезпеченні процесу прийняття рішень щодо лісів та ведення лісового господарства як на мікро-, так і на макрорівні.

У даний час поширюється поетапний підхід при впровадженні системи екологічного та економічного обліку (СЕЕО) у практику статистичного обліку: виділяються ті аспекти навколишнього середовища, які в принципі вже враховані в рахунках ресурсів, використання і активів Системи національних рахунків (СНР). Наступні три етапи дозволяють впровадити СЕЕО в практику обліку: а) перегрупування національних рахунків з метою виділення тих видів економічної діяльності, які надають серйозний вплив на навколишнє середовище та / або піддані впливу навколишнього середовища; б) ідентифікація витрат на охорону навколишнього середовища; в) складання рахунків вироблених активів (включаючи природні).

В оперативному керівництві ООН з комплексного екологічного і економічному обліку деталізується вищеописаний поетапний підхід стосовно до лісів [2, с.86-101].

Включення екологічних аспектів збереження лісів та ведення лісового господарства в традиційну облікову систему на мікрорівні (рівні підприємств лісового господарства) можливо за допомогою внесення змін до складу та змісту інформаційного забезпечення територіальних органів Державного агентства з лісових ресурсів.

Висновки. Екологічні аспекти ведення лісового господарства в сучасних умовах зумовлюють появу нових вимог і напрямів удосконалення бухгалтерського обліку, як основного джерела інформації та інструменту управління:

1. Формування бухгалтерської та статистичної звітності підприємствами лісового господарства і підприємствами лісопромислового комплексу для цілей ведення комплексного економічного та екологічного обліку на макрорівні.

2. Забезпечення зацікавлених користувачів інформацією про екологічні аспекти функціонування в лісовому секторі (взаємна ув'язка показників природоохоронної діяльності підприємств лісозаготівельної, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості та організацій лісового господарства).

3. Підготовка необхідних даних для прийняття управлінських рішень з оцінки і оптимізації лісогосподарських заходів, порівняння вироблених природоохоронних витрат (витрат на охорону навколишнього середовища стосовно до лісів) із прибутковістю лісового господарства, аналізу ефективності діяльності в лісовому комплексі.

Реалізація на практиці пропонованих напрямків вдосконалення бухгалтерського обліку лісового господарства, як основного джерела інформаційного забезпечення управління лісовим господарством допоможе розв'язати гостру на сьогодні проблему збалансування лісогосподарської та природоохоронної діяльності в галузі.

Список літератури

1. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження державної цільової програми «Ліси України» на 2010-2015 роки» від 16.09.00 № 977/ http://dklg.kmu.gov.ua/fores1/control/uk/publish

2. Лісове господарство України: проблеми та перспективи / За ред. акад. НАН України І.Р. Юхновського. Міжвідомча аналітично-консультативна рада з питань розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. К.: Либідь, 2003. 177 с.

3. Статистичний щорічник України за 2011 рік. К. 559 с.

4. Бобко А.М. Економічні основи розвитку лісової галузі в Україні / А.М. Бобко // Економіка України. 1997. № 9 с. 73-82.

5. Мельник С.О Еколого-економічні аспекти реформування лісового господарства в Україні / Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.08.01 / С.О. Мельник; Укр. держ. лісотехн. ун-т. Л., 2003. 20 с.

6. Мишенин Э.В. Эколого-экономические проблемы природопользования в лесном комплексе / Э. В. Мишенин. Сумы: ИПП «Мрия-1» ЛТД, 1998. 272 с.

7. Мосягин В.И Планирование и учет природоохранной деятельности / В.И. Мосягин. Л.: ЛТА, 1989.

8. Муруева Э.К. Развитие экологического учета (на примере лесного сектора экономики). СПб.: Издательство Санкт-Петербургской академии управление и экономики, 2009. 212 с.: ил.

9. Саенко К.С. Учет экологических затрат. Монография / К. С. Саенко. М.: Финансы и статистика, 2005. 376 с.

10. Туныця Ю.Ю Экономические проблемы комплексного использования и охраны лесных ресурсов: (Вопросы теории). Монография / Ю.Ю. Туныця. Л.: «Вища школа». Изд-во при Львовском ун-те, 1976. 215.

11. Пила В.И. Программно-целевое планирование межотраслевого лесопромышленного комплекса / В.И. Пила. К.: Наук. Думка, 1990. 208 с.

12. Синякевич І.М. Економіка галузей лісового комплексу: Підручник / І.М. Синякевич. Львів: Світ, 1996. 184 с.

13. Шалабин Г.В. Экономические вопросы охраны природы в регионе / Г.В. Шалабин. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1983. 169 с.

14. Синякевич И.М., Туныця Ю.Ю. Стимулирование эколого-экономической эффективности лесопользования / Ю.Ю. Туниця, И.М. Синякевич. Львов: Изд-во при львовском гос. ун-те узд-го обьединения «Вища школа», 1985. 175 с.

15. Энциклопедия лесного хозяйства: в 2-х томах. Т. 1. М.: ВНИИЛМ, 2006. 424 с.: с илл.

16. Кожухов Н.И. Экономика воспроизводства лесных ресурсов / Н.И. Кожухов. М.: Лесн. пром-сть, 1988. 264 с.

17. Синякевич И.М., Туныця Ю.Ю. Стимулирование эколого-экономической эффективности лесопользования / И.М. Синякевич, Ю.Ю. Туныця. Львов: изд-во при Львовском гос. ун-те изд-го обьединения «Вища школа».

Размещено на Allbest.ru