Облік виробничих запасів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

виробничий облік запас синтетичний

Розвиток ринкових відносин, впровадження різноманітних форм власності, реформування економічних відносин в Україні висувають дедалі нові й нові вимоги до бухгалтерського обліку, як до основного засобу контролю за веденням господарської діяльності підприємств. Тому удосконалення бухгалтерського обліку пов'язане з вирішенням актуальних завдань в економіці України: збільшення обсягу виробництва продукції (робіт, послуг), зниження собівартості продукції.

Вирішення цих завдань можливо при забезпеченні підприємств необхідними матеріальними цінностями, без яких неможливий виробничий процес.

Виробничі запаси - важлива складова частина національного багатства країни. Матеріали - предмети, які є матеріально-речовою основою виготовленої продукції. Вони беруть участь у виробничому процесі одноразово і переносять свою вартість на кінцеву продукцію повністю.

Аналіз надходження матеріальних цінностей та їх використання і реалізація є основою ділянкою аналітичної роботи підприємства, яка забезпечує визначення і контроль точності та об'єктивності основного показника діяльності підприємства - обсягу реалізації і фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності.

Важливим інструментом виявлення внутрішньовиробничих резервів економії та раціонального використання матеріальних ресурсів є економічний аналіз.

Метою дослідження є розкриття методики обліку та аналізу виробничих запасів та надання пропозицій щодо вдосконалення виробничих запасів, а також пошук резервів підвищення ефективності використання виробничих запасів.



1. Теоретичні засади бухгалтерського обліку вибуття виробничих запасів підприємстві

1.1 Виробничі запаси як об'єкт бухгалтерського обліку на підприємстві

Запаси - це матеріальні ресурси (засоби виробництва, предмети споживання, інші цінності), необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання.

Для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовуються товарно-виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Товарно-виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, які формують економічні (виробничі) ресурси.

В обліковій літературі зустрічаються багато різних понять, пов'язаних із запасами, проте, слід врахувати, що кожне з них має власне тлумачення. Так, в обліковій літературі часто застосовуються поняття «виробничі запаси», замінене поняттям «матеріали». Деякі автори при визначенні поняття «матеріальні оборотні активи» застосовують термін «цінності». Однак, поняття «цінність» є описовою категорією, ознакою, якісним показником, що характеризує запаси як економічні елементи, які мають користь для їх власника і можуть принести йому економічні вигоди. [23]

Запаси відносять до складу оборотних активів, тому що вони можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.

Застосування терміну «матеріально-виробничі запаси» пов'язано з певними суперечливими моментами, адже матеріальними запасами є не тільки предмети праці, але й засоби праці. Тому це поняття є ширшим, оскільки охоплює усі активи, що мають матеріальну форму та використовуються у виробничому процесі.

Терміни «товарно-матеріальні активи» і «товарно-матеріальні запаси» не досить прийняті для застосування з причини охоплення ними активів, що мають матеріальну форму, які можуть бути як оборотними, так і необоротними. При цьому акцент робиться на можливість продажу таких активів.

Термін «товарно-виробничі запаси» найбільшою мірою відображає характерні властивості матеріальних елементів виробництва, основне призначення яких - обробка у процесі виробництва, формування основи виробів, при цьому враховується можливість перебування їх у складі резервів у вигляді виробничих запасів на складі або готових виробів (товарів), що перебувають на складах.

Поряд з цим не можна не враховувати існування терміну «запаси», який згідно з П(С) БО 9 «Запаси», об'єднює основні складові оборотних матеріальних активів. Використання цього терміну викликає певні протиріччя, які пов'язані із його тлумаченням в обліковій літературі. Так більшість авторів під терміном «запаси» розуміють резерв метеріальних ресурсів, які не використовуються в поточній діяльності підприємства і призначені для забезпечення безперервності процесу виробництва, зберігання на випадок необхідності. Тобто поняття «запаси» є досить специфічним. Не дивлячись на те, що термін «товарно-виробничі запаси» є найбільш прийнятним у застосуванні термін «запаси» набув широкого вжитку. [25]

Значним внеском до розвитку уявлень про виробничі запаси є праці провідних вчених України, Росії та Білорусії.

Серед них праці д.е.н, проф. В.К. Радостовця, присвячені проблемам обліку товарно-матеріальних цінностей, шляхом удосконалення обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції, робіт та послуг.

Запаси становлять основу виготовлювальної продукції та сприяють процесу її виготовлення або поліпшують властивості готової продукції.

Методологічні засади формування інформації про визнання, оцінку запасів та їх розкриття у фінансовій звітності визначено у П(С) БО 9 «Запаси». Згідно П(С) БО 9 запаси - це активи які:

- зберігаються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності (товари, готова продукція);

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продукту виробництва (незавершене виробництво);

- зберігаються для споживання під час виробництва продукції та надання послуг, а також для управління підприємством (сировина, основні і допоміжні матеріали).

Норми П(С) БО 9 «Запаси» не поширюються на такі запаси:

1. Незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов'язані з ними;

2. Фінансові активи (цінні папери, що утримуються з метою продажу тощо);

3. Молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації.

Основними завданнями обліку виробничих запасів є:

· правильне та своєчасне документальне оформлення всіх операцій з руху матеріальних цінностей,

· виявлення та відображення витрат, пов'язаних з їхньою заготівлею;

· контроль за надходженням, заготівлею матеріальних цінностей, їх зберіганням;

· одержання точних відомостей про залишки запасів, що знаходяться на складах і в коморах;

· правильне та своєчасне виявлення запасів, які не використовуються на підприємстві та підлягають реалізації.

Забезпечення зберігання запасів здійснюють такими методами:

а) через систему матеріальної відповідальності - укладанням договорів із працівниками, які мають доступ до оформлення документів про рух матеріальних цінностей;

б) документальне оформлення всіх операцій руху матеріальних цінностей (прийняття, відпуск, списання);

в) затвердження окремим наказом посадового списку осіб, що мають право підписувати документи з прийняття, відпуску та списання матеріальних цінностей;

г) налагодження складського господарства;

д) проведення інвентаризації (вибіркової та суцільної).

Бухгалтер має уважно стежити за рухом і зберіганням матеріальних цінностей. Основою такого контролю є первинна документація.

На багатьох підприємствах використовують типові форми первинної документації: прибутковий ордер, лімітно-забірна карта, акт-вимога на заміну чи додатковий відпуск матеріалів, накладна-вимога на відпуск чи внутрішнє переміщення матеріалів, картка складського обліку матеріалів. [24]

Працівники матеріального відділу бухгалтерії систематично перевіряють правильність оформлення первинних документів на матеріали, які надходять або витрачаються, а також достовірність і своєчасність записів у складських картках сортового обліку.

Бухгалтер своїм підписом у складських картках підтверджує правильність записів, зроблених матеріально відповідальною особою, та проставлених нею залишків. Відтак первинні документи за реєстром передають зі складу до бухгалтерії. Лімітні карти працівник складу повинен здавати в міру використання ліміту. Наприкінці місяця у бухгалтерію передають усі лімітні карти незалежно від використання ліміту.

Під час опрацювання первинних документів взаємозв'язок складського сортового обліку і даних синтетичного бухгалтерського обліку контролюється за допомогою відомості обліку залишків матеріалів, яку бухгалтерія відкриває для кожного складу. До цієї відомості матеріально відповідальна особа або працівник бухгалтерії переносить із складських карток сортового обліку дані про залишки матеріалів кожного місяця. Підсумкові дані підраховують за окремими групами матеріалів, субрахунками та синтетичним обліком у цілому.

Важливий етап контролю за станом складського обліку та збереженням запасів (матеріальних цінностей) - контрольні вибіркові інвентаризації залишків матеріалів (особливо коштовних і дефіцитних), які проводить комісія, призначена керівником підприємства. На складах мають бути узгоджені з головним бухгалтером списки та зразки підписів осіб, які мають право вимагати й одержати необхідні матеріали.

Пильна увага надається обліку й контролю видачі довіреностей на одержання матеріальних цінностей. Зокрема, слід запобігати видачі довіреностей працівникам, які не прозвітували про одержані раніше цінності, а також довіреностей, у яких не вказані постачальник, найменування та кількість одержуваних цінностей. Уважно перевіряють дати в документах, за якими оприбутковано матеріальні цінності за інвентаризацією.

Кожне підприємство має своєчасно укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність з особами, які приймають, зберігають і відпускають цінності, а також визначити посадових осіб, яким надано право підписувати документи на одержання, відпуск зі складів матеріалів і видавати дозвіл (перепустку) на вивезення матеріальних цінностей з підприємства.

Запаси для кожного підприємства - це також активи, які утримуються для продажу за умови звичайної господарської діяльності (товари); які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, (незавершене виробництво); утримуються для використання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг (сировина, матеріали тощо). (Міністерство фінансів України від 20 жовтня 1999 р. №246).

При виробництві продукції використовують вже виробничі запаси. Виробничі запаси - це придбані або самостійно виготовлені запаси, що підлягають подальшій переробці на підприємстві або утримуються для іншого споживання у ході нормального операційного циклу.

Для правильної організації обліку виробничих запасів важливе значення мають науково обгрунтована їх класифікація, оцінка і вибір одиниці обліку. [25]

1.2 Законодавчо-нормативне забезпечення ведення обліку виробничих запасів

Порядок ведення бухгалтерського обліку та контролю виробничих запасів на підприємствах регулює низку нормативно-правових документів, які забезпечують:

? дотримання суб'єктами господарювання єдиних правил ведення бухгалтерського обліку, які носять обов'язковий характер, гарантують та захищають інтереси ко - ристувачів облікової інформації;

? достовірність та повноту необхідних даних для задоволення інформаційних пот - реб користувачів.

Державну політику у сфері бухгалтерського обліку та контролю в Україні реалізують Міністерство фінансів України, Національний банк України, Державне казначейство України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в межах повноважень, передбачених законодавством. Порядок бухгалтерського обліку виробничих запасів визначається різними суб'єктами в межах їх повноважень та представлені п'ятьма рівнями (міжнародний, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, нормативно-правова база державного рівня, галузеві нормативні документи, наказ по підприємству), що будують систему нормативного регулювання бухгалтерського обліку виробничих запасів поліграфічних підприємств (рис.).

виробничий облік запас синтетичний

Система нормативно-правового регулювання бухгалтерського обліку виробничих запасів на поліграфічних підприємствах

Перший рівень нормативного регулювання встановлює особливості виз - нання та оцінки виробничих запасів при їх надходженні та використанні для під - приємств України, які використовують міжнародні стандарти для ведення бухгал - терського обліку та складання фінансової звітності. [26]

Другий рівень - Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» - визначає мету, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкрит - тя її елементів, зокрема під час формування інформації про виробничі запаси. Його доповнюють за даною топологічною ділянкою П(С) БО 9 «Запаси» та П(С) БО 16 «Витрати», які визначають методологічні засади формування в обліку інформа - ції про виробничі запаси, регулює їх порядок оцінки і обліку на підприємстві та розкриття інформації в фінансовій звітності, регулює порядок здійснення опера - цій, пов'язаних із рухом виробничих запасів.

На третьому рівні перебуває Податковий кодекс України, який визначає порядок оподаткування податком на додану вартість виробничих запасів при їх придбанні та реалізації, порядок оцінки виробничих запасів при вибутті та встановлює обмеження щодо включення вартості виробничих запасів до витрат при розрахунку бази оподаткування податком на прибуток. Закон України «Про бух галтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові засади регу - лювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, зокрема щодо виробничих запасів, порядок оформлення первинних до - кументів і регістрів бухгалтерського обліку, обов'язки підприємств у проведенні інвентаризації, зокрема в частині відображення залишків виробничих запасів на дату складання балансу.

Четвертий рівень регулювання ґрунтується на Методичних рекомендаціях щодо формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, щодо організації та ведення обліку за конкретними видами діяльності і розробленими галузевими міністерствами та відомствами з урахуванням особливостей діяльнос - ті, технології виробництва продукції, надання послуг та виконання робіт. Цей до - кумент поєднує нагромаджений досвід із врахуванням вимог ринкової економіки і містить інформацію про організацію планування, обліку та калькулювання собі - вартості продукції. Положення не суперечить Податковому кодексу України, у якому в 3 розділі, стаття 7 регламентується склад витрат на виробництво.

Отже, опрацювавши основні нормативно-правові документи, що здійсню - ють регламентацію бухгалтерського обліку виробничих запасів підприємств поліг - рафічної галузі в Україні визначено, що найбільш повно інформація розкривається в П(С) БО 9 «Запаси», та МСФЗ 2 «Запаси», оскільки у цих документах висвітлено питання з обліку виробничих запасів. У них викладено важливі питання бухгал - терського обліку певної топологічної ділянки обліку, разом з тим, є неузгодже - ність, зокрема, існують відмінності між порядком оцінки виробничих запасів за вимогами П(С) БО та МСФЗ. Порівняльний аналіз вимог П(С) БО 9 «Запаси» та МСФЗ 2 «Запаси» дозво - лив визначити спільні та відмінні підходи до регулювання окремих питань бухгал - терського обліку виробничих запасів таблиці. Порівняльний аналіз П(С) БО та МСФЗ показав, що загалом методичний підхід до бухгалтерського обліку виробничих запасів за міжнародними та наці - ональними стандартами майже уніфікований. Однією із істотних відмінностей між стандартами є обмеження сфери їх застосування. Так, МСФЗ використовують всі підприємства, організації та установи незалежно від форми власності та способу утворення. Відповідно до П(С) БО його вимоги не поширюються на ведення бух - галтерського обліку бюджетними установами, що є обґрунтовано доцільним, ос - кільки це випливає з особливостей системи бухгалтерського обліку бюджетних ус - танов, порядку їх функціонування та мети діяльності. Існує відмінність у деталізації складових запасів, зокрема, відповідно до п. 6 П(С) БО 9 «Запаси» для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

? сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матері - альні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, на - дання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

? незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням дета - лей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене вироб - ництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

? готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором, або іншим нормативно-правовим актом;

? товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримують - ся підприємством з метою подальшого продажу;

? малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одно - го року;

? поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим П(С) БО 9 «Запаси», а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання. Вимоги п. 37 МСФЗ 2 «Запаси» визначають загальну класифікацію запасів, зокрема, до них включаються товари, виробничі запаси, виробничі допоміжні ма - теріали, матеріали, незавершене виробництво та готова продукція. Отже, національні стандарти надають більш детальний перелік складових, які включаються до запасів, що спрощує порядок віднесення складових до виробни - чих запасів. Відсутність такої деталізації в МСФЗ пояснюються тим, що вони носять більш загальний характер та не враховують особливостей обліку окремих країн. При розкритті інформації у фінансовій звітності виникають принципові відмінності щодо деталізації інформації про виробничі запаси. Так, відповідно до вимог МСФЗ, суб'єкт господарювання повинен надавати дані про суму запасів, визнаних витратами протягом звітного періоду, така вимога в національних стан - дартах відсутня. Вважаємо, що така інформація є доречною при розкритті стану і результатів господарської діяльності підприємств, зокрема, спиртової промисло - вості. Під час переоцінки виробничих запасів за нормами П(С) БО надається ін - формація лише про суму збільшення чистої вартості реалізації запасів, які попе - редньо уцінені. МСФЗ, крім цієї інформації, вимагає розкривати дані про суми уцінки запасів у звітному періоді, а також наводити обставини або події, що спри - чинили дооцінку виробничих запасів, які раніше були уцінені. Отже, МСФЗ, що надають більше свободи ведення бухгалтерського обліку, ґрунтуючись на застосу - ванні бухгалтерами професійного судження, змушує розкривати більше інформа - ції про виробничі запаси порівняно з національними стандартами. [27]



2. Відображення обліку вибуття виробничих запасів на рахунках бухгалтерського обліку

2.1 Первинний облік виробничих запасів

Для оформлення операцій по надходженню і вибуттю запасів призначено ряд типових форм документів, затверджених Інструкцією №130 та наказом Мінстатистики №193.

Матеріали надходять в установу безпосередньо від постачальників та різних організацій, від підрозділів установи, в порядку гуманітарної допомоги, централізованого постачання, від підзвітних осіб.

Матеріальні цінності, що отримуються в склад установи від постачальників оприбутковуються на основі належне оформлених документів постачальників: накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур. Попередньо документи постачальника реєструються в Журналі обліку вантажів, що надійшли і передаються в бухгалтерію. Бухгалтерія здійснює перевірку документів постачальника і передає на склад для контролю при прийнятті вантажу.

Приймання матеріалів у склад здійснюється завскладом. При цьому він перевіряє дані, що вказані в супроводжуючих документах та фактичною наявністю матеріалів, відповідність їх назвам, сортам, розмірам чи інших показників, що вказані в документах.

При виявленні розбіжностей оформляється Акт про приймання матеріалів (форма З-1 бюджет), що складається приймальною комісією з обов'язковою участю представника постачальника, завідуючого складом. У випадку неявки представника постачальника в склад комісії включається представник незацікавленої сторони.

В акті послідовно зазначається: найменування, одиниця виміру, номер субрахунку, на яких обліковуються запаси, номенклатурні номери, кількість, ціна, вартість матеріалів. Акт складається тільки на фактично прийняті запаси. Акт підписується комісією.

Акт складається в двох примірниках: один з них передається в бухгалтерію для оформлення претензії, а другий залишається в складі для оприбуткування отриманих матеріалів.

Якщо ж розходжень не встановлено, то завскладом оприбутковує матеріали, при цьому розписується в отриманні на супроводжуючих документах. При оприбуткуванні запасів на підставі супроводжуючих документів постачальника завскладом оформляє Прибутковий ордер ф. М-4 в одному примірнику на кожний документ. Установою може бути прийнятий порядок оприбуткування шляхом проставляння спеціального штампу установи на рахунках чи накладних постачальника у формі Прибуткового ордеру, що зменшує витрати документів та часу для їх складання.

Надходження готової продукції від виробничих майстерень та с-г підрозділів оформляється Актом про приймання матеріалів, який затверджує керівник.

Безоплатне отримання запасів (гуманітарна допомога, благодійні надходження) оформляється комісією призначеною наказом керівника установи з включенням до її складу представника бухгалтерії та представника вищого органу. Комісія в присутності матеріально-відповідальної особи перелічує, переважує отримані матеріали та складає Акт приймання запасів, в яком вказує назву, кількість і вартість отриманих матеріалів по ринкових цінах на аналогічні матеріали, тобто, їх справедлива вартість. За цим Актом матеріали передаються матеріально-відповідальній особі на відповідальне зберігання чи використання, про що вона розписується в Акті. [28]

Отриманні запасів, що придбані за готівку (підзвітними особами) оформляється на основі Звіту про використання коштів наданих на відрядження та під звіт та прикладених до нього документів: чеків, накладних тощо.

Відпуск запасів з місць відповідального зберігання проводиться за документами встановленої форми, що затверджуються керівником установи.

Як зазначено в інструкції №125, при відпуску використовуються форми документів встановлені наказом Мінстатистики №193: М-1 «Журнал обліку вантажів, що надійшли»; М-2а «Акт списання бланків довіреностей»; М-3 «Журнал реєстрації довіреностей»; М-4 «Прибутковий ордер»; М-7 «Акт про приймання матеріалів»; М-8 «Лімітно-забірна картка»; М-9 «Лімітно-забірна картка»;

М-10 «Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів»; М-11 «Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів»;

М-12 «Картка №__складського обліку матеріалів»;

М-13 «Реєстр №__приймання - здачі документів»;

М-14 «Відомість обліку залишків матеріалів на складі»; М-15 «Акт про приймання устаткування»; М-15а «Акт приймання - передачі устаткування до монтажу»; М-16 «Матеріальний ярлик»;

Крім того використовуються наступні форми документів.

Акт списання ф. №3-2. Використовується для списання запасів, що встановлені як непридатні для подальшого використання. Складається комісією, призначеною керівником установи в двох примірниках. Перший здається в бухгалтерію, а другий залишається у матеріально-відповідальної особи. В ньому послідовно вказують по кожному найменуванню запасів: номенклатурний номер, назву матеріалів, що списуються, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю, вартість, термін перебування в експлуатації та підстава непридатності. Вказується причина списання та спосіб знищення. Акти затверджуються керівником у встановленому порядку.

Накладна (вимога) ф. №З-3. Використовується для видачі запасів стороннім організаціям та внутрішнього переміщення. Складається в бухгалтерії у двох примірниках, підписується керівником та головним бухгалтером і дає право на отримання матеріалів зі складу чи інших місць.

Меню-вимога на видачу продуктів харчування Ф. №З-4. Служить підставою для відпуску та списання продуктів харчування. Складається щодня лікарем-дієтологом і працівником бухгалтерії на основі кількості хворих в розрізі сніданку, обіду та вечері з розрахунку на одні особу. На підставі даних про кількість осіб, що харчуються, норм витрат продуктів розраховується кількість продуктів для відпуску продуктів зі складу на кухню установи. Документ підписується лікарем (дієтсестрою), кухарем про приймання продуктів та комірником про видачу продуктів. Затверджується керівником установи.

Меню-вимога з підписами осіб про видачу та отримання продуктів харчування передається в бухгалтерію у терміни встановлені Графіком документообігу, але не менше ніж три рази на місяць. Дані меню-вимоги записуються в щомісячну Накопичувальну відомість по витрачанню продуктів харчування ф. №З-13.

Меню-вимога на видачу продуктів харчування ф. №З-4а.

Аналогічна формі №З-4, але використовується при автоматизованому обліку. В ній містяться додаткові дані про шифр продуктів, шифр витрачання та інші.

Забірна картка ф. №З-5. Призначена для оформлення відпуску матеріалів, продукції молочних кухонь та інших запасів, що відпускаються систематично на протязі місяця. Вона виписується в бухгалтерії на кожного одержувача на декілька найменувань, що відносяться до одного коду КЕКВ. Виписується в 2-х примірниках. В забірних картках завскладом проставляє кількість відпущених матеріалів та розписується про відпуск, а отримувач про отримання продукції. Тому один з примірник з підписом про отримання цінностей зберігається в складі, другий з підписом завскладом про видачу матеріальних цінностей - в отримувача. Виписується на термін 15 днів для щоденного відпуску і на місяць - при періодичному відпуску. Відпуск здійснюється строго в межах ліміту.

Понадлімітний відпуск здійснюється тільки на підставі окремої накладної ф. З-3. Ліміти встановлюються центральним органом виконавчої влади за відомчою підпорядкованістю виходячи з планової потреби в запасах та норм витрат, а при відсутності таких документів - встановлюються установою самостійно.

Заміна одного матеріалу іншим теж оформляється окремою накладною.

В забірній картці на відпуск продуктів молочній кухні крім того проставляється кількість тари, що повертається отримувачем.

По закінченні місяця завскладом підводить підсумки, записує в книгу складського обліку кількість відпущених матеріалів, а забірну картку разом з іншими первинними документами передає в бухгалтерію.

Подорожній лист вантажного автомобіля, Подорожній лист легкового автомобіля. Використовується для списання фактично витраченого пального на роботу вантажних та легкових автомашин, але не більше норм витрат, встановлених для окремих марок автотранспорту. [29]

2.2 Синтетичний та аналітичний облік вибуття виробничих запасів

Для узагальнення інформації про наявність і рух виробничих запасів застосовують окремі субрахунки. Основна маса виробничих запасів надходить від постачальників і лише матеріали сільськогосподарського призначення виготовляються безпосередньо в сільськогосподарському підприємстві.

Розглянемо особливості обліку окремих видів запасів за субрахунками рахунка 20 «Виробничі запаси».

Для обліку сировини і матеріалів призначено субрахунок 201 «Сировина і матеріали». На ньому відображаються наявність та рух сировини і основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні. Допоміжні матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі, також відображаються на субрахунку 201. Підприємства, що заготовляють сільськогосподарську продукцію для переробки, також відображають її вартість на цьому субрахунку.

Якщо сільськогосподарські підприємства мають переробні підприємства і заготовляють сировину, яка є компонентом продукції, що виробляється, то ця сировина також обліковується в межах субрахунка 201 «Сировина і матеріали».

Паливо виділяється в окрему групу матеріалів у зв'язку з його значною роллю в народному господарстві і великою питомою вагою в загальних витратах виробничих запасів на виробництво. Тому на субрахунку 203 «Паливо» обліковуються всі види пального і мастильних матеріалів - бензин за марками, гас, дизельне паливо, автол, солідол та ін.

Облік нафтопродуктів ведеться за їх видами і матеріально відповідальними особами. Пальне зі складу відпускається за лімітно-заборними картками, а підставою для списання пального на витрати виробництва є Обліковий лист тракториста-машиніста, Дорожній лист вантажного або легкового автомобіля.

На субрахунку 203 відображається також наявність та рух твердого палива (дров, вугілля, торфу), газу в балонах та іншого палива.

При списанні пального на автомобільному транспорті використовуються такі види норм витрат палива: лінійні норми, які регламентують витрати палива в процесі руху автомобіля; норми витрати палива на роботу спеціального обладнання, встановленого на автомобілях.

Лінійні норми встановлюються для кожної марки автомобіля, які експлуатуються і відповідають умовам роботи автомобільного транспорту. Використовуються три види лінійних норм: ба30ва норма на 100 кілометрів пробігу, норма на 100 т/км транспортної роботи і норма на поїздки з вантажем (враховується збільшення витрат палива, що пов'язано з маневруванням у пунктах завантаження і розвантаження, наприклад, при збиранні врожаю).

Облік будівельних матеріалів ведеться на субрахунку 205 «Будівельні матеріали», де підприємства-забудовники відображають рух будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, обладнання і комплектуючих виробів, які належать до монтажу, та інших матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій.

На субрахунку 205 обліковуються будівельні матеріали за групами, прийнятими в народному господарстві, а саме: силікатні матеріали (цегла, цемент, вапно, алебастр, лісок, камінь і т. п.); лісні матеріали (ліс круглий, пиломатеріали та ін.); будівельний метал (залі30 листове, сталь); металовироби (цвяхи, скобові вироби); санітарно-технічні матеріали (крани, трійники, муфти, флянці та ін.); електротехнічні матеріали (провід, шнур, патрони, лампи), хімічні матеріали (фарба, оліфа, толь, руберойд, асфальт).

На окремих аналітичних рахунках обліковують різні конструкції і деталі, а також виробниче, енергетичне і технологічне обладнання, що призначене до встановлення на об'єктах капітального будівництва і потребує монтажу, тобто прикріплення до будь-яких несучих конструкцій будинків і споруд. До них належать, наприклад, підвісні дороги, автопоїлки і т. п. Обладнання, що не потребує монтажу, на субрахунку 205 не обліковується.

Облік за субрахунком 205 ведеться за видами матеріалів і, як правило, за укрупненою номенклатурою. Так, на одному рахунку обліковуються цвяхи різних розмірів за умови, що ціни на них не дуже відрізняються. Це робиться з метою спрощення обліку.

У звітах про рух матеріальних цінностей, що складається за субрахунком 205, витрати матеріалів необхідно групувати в розрізі будівельних об'єктів. Окремо необхідно показувати витрати матеріалів на поточні і капітальні ремонти.

Матеріали, передані в переробку, обліковуються на субрахунку 206 «Матеріали, передані в переробку». Тут відображаються, перш за все, матеріали, передані в переробку

на сторону, та які надалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів. Аналітичний облік матеріалів, що передані в переробку, ведеться в розрізі, що забезпечує інформацію про підприємства-переробники і контроль за операціями з переробки і відповідними витратами. [25]

Для обліку запасних частин призначено субрахунок 207 «Запасні частини», на якому ведеться облік запасних частин, призначених для ремонту різних машин і механізмів: тракторів, комбайнів, с.-г машин, автомобілів, будівельних і дорожніх машин і т. ін. Тут же обліковується і гума, що є в запасі.

Автомобільні шини (покришки, камери), що на колесах і в запасі при автомобілі та включені в купівельну ціну, а значить і в інвентарну вартість, обліковуються в складі основних засобів.

Для обліку запасних частин відкриваються такі аналітичні рахунки: запасні частини до тракторів; запасні частини до автомобілів; запасні частини до комбайнів; запасні частини до сільськогосподарських машин; інші запасні частини. В книгах або картках складського обліку завідувачі складів або комірники ведуть облік запасних частин за їх прейскурантними номерами.

Видача запасних частин із складів проводиться за відомістю дефектів на ремонт машин, лімітно-забірними картками або накладними, які виписуються окремо на кожну машину, що ремонтується. Витрати заласних частин на ремонт основних засобів, якщо ремонт проводиться в своїй майстерні, списуються в дебет рахунка 23 «Виробництво». При поточному ремонті поза ремонтною майстернею, безпосередньо у виробничих умовах, витрачені запасні частини списуються на витрати відповідних виробництв.

Деякі особливості має облік шин. Шини для машин, що зберігаються на складах, обліковуються на субрахунку 207 в оцінці їх придбання на окремих рахунках. Ці рахунки відкриваються за марками машин, для яких призначено шини. При списанні автомобілів та причепів часто знімають шини, ще придатні для використання, і які оприбутковуються бухгалтерською проводкою дебет субрахунка 207, кредит субрахунка 746, як виручка від ліквідації основних засобів.

Якщо шини знімаються з автомобілів через непридатність для подальшої експлуатації, то вони приймаються на облік за субрахунком 207 з кредиту рахунка затрат виробництва, на яких обліковувалися витрати з роботи автотранспорту (23). Зняті шини можуть бути в різному стані: деякі з них придатні для відновлення, інші придатні тільки для здачі на переробку на регенерат. Тому вартість оприбуткованих старих шин і, відповідно, порядок відображення на рахунках цих операцій теж будуть різними. Непридатні до відновлення, шини приймаються на облік на субрахунок 209. Шини, що придатні для відновлення зараховуються на дебет рахунка 207, на окремий аналітичний рахунок «Автошина, що підлягає відновленню».

При здачі шин для відновлення на шиноремонтний завод з обміном на відновлені, вартість зданих шин відображається в межах рахунка 207, тобто дебетується субрахунок 207 і кредитується субрахунок 207 із застосуванням окремих аналітичних рахунків. При одержанні відновлених шин на склад дебетується субрахунок 207, аналітичний рахунок «Автошини на складі» і кредитується субрахунок 207, аналітичний рахунок «Шини на відновленні». На аналітичний рахунок «Шини на відновленні» відносяться всі витрати, що пов'язані з відновленням шин.

Для обліку матеріалів сільськогосподарського призначення застосовується субрахунок 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення», на якому сільськогосподарські підприємства відображають мінеральні добрива, засоби захисту рослин, біопрепарати, медикаменти.

Біопрепарати, медикаменти і хімікати в бухгалтерії підприємства обліковуються тільки в грошовому виразі. Кількісний облік ведуть працівники ветеринарної служби підприємства.

Слід мати на увазі, що добрива, засоби захисту рослин списуються на витрати виробництва за Актом про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин.

Деякі особливості має облік медикаментів. Видача медикаментів проводиться за рецептами і підтверджується записом в амбулаторному журналі. Щомісяця ветеринарний спеціаліст складає на підставі первинних документів звіт про рух біопрепаратів і медикаментів і подає його в центральну бухгалтерію господарства. Списання біопрепаратів і медикаментів проводиться за актами, складеними на підставі записів в амбулаторному журналі. Такі дефіцитні ліки, як спирт-ректифікат, опій, морфій, а також ліки, що вміщують отруйні і сильнодіючі засоби, з метою контролю необхідно списувати тільки за рецептами. [27]

2.3 Практична реалізація ведення обліку вибуття виробничих запасів

Завдання 3.1.

ТзОВ «Буд» придбало 2110 кг цементу за ціною 100 грн. за 1 кг., у тому числі ПДВ 20%, який в поточному місяці було передано зі складу на виробництво продукції.

Підприємство придбало канцтовари через підзвітну особу у підприємства - платника єдиного податку за ставкою 10% на суму 1310 грн.

ТзОВ «Буд» отримало безоплатно сировину на суму 5000 грн.

Підприємством отримані як внески до статутного капіталу:

- від засновника (фізичної особи) - матеріали вартістю 2610 грн.;

- засновника (юридичної особи - платника ПДВ) - паливно мастильні матеріали (810) та запасні частини (1110) в т.ч. ПДВ 20%.

Відобразити в обліку підприємства операції з надходження виробничих запасів.

Розв'язання

Придбано 2110 кг. цементу за ціною 100 грн. за 1 кг.

Вартість цементу з ПДВ 2110*100 = 211000 грн. (з ПДВ)

ПДВ 211000/6 = 35167 грн.

Вартість цементу без ПДВ 211000 - 35167 = 175833 грн.

Зміст господарських операцій	Дт	Кт	Сума
Придбано запаси	205	631	175833
Відображено податковий кредит з ПДВ	641	631	35167
Передано запаси у виробництво	23	205	175833

Придбано канцтовари на суму 1310 грн. через підзвітну особу у іншого підприємства.

Зміст господарських операцій	Дт	Кт	Сума
Видано гроші підзвітній особі	372	301	1310
Придбано МШП	22	372	1091,67
Відображено податковий кредит з ПДВ	641	372	218,33
Безоплатно отримано сировину	201	718	5000
Підприємством отримані, як внески до статутного капіталу:
Від засновника (фізичної особи) матеріали	201	46	2610
Від засновника (юридичної особи) паливно-мастильні матеріали	203	46	675 (без ПДВ)
Від засновника (юридичної особи) запасні частини	207	46	925 (без ПДВ)
Збільшено статутний капітал	46	40	4210

Завдання 3.3

Підприємство придбало 5 т цементу загальною вартістю 11200 грн. (у т.ч. ПДВ 20%). Для доставки матеріалу на склад було укладено договір з автотранспортним підприємством. Вартість послуг, за договором 720 грн. (у т.ч. 20%). Визначити собівартість 1-го кг. цементу методом прямого підрахунку розподілу ТЗВ. Відобразити господарські операції в бухгалтерському обліку підприємства.

Розв'язання

Підприємство придбало 5 т цементу загальною вартістю 11200 грн.

ПДВ з вартості цементу = 11200/6 = 1866,66 грн.

Вартість цементу без ПДВ: 11200 - 1866,66 = 9333,34 грн.

Вартість автотранспортних послуг: 720 грн.

ПДВ з автотранспортних послуг: 720/6 = 120 грн.

Вартість автотранспортних послуг без ПДВ: 720 - 120 = 600 грн.

Визначили собівартість 1 кг. цементу методом прямого підрахунку ТЗВ.

Зміст господарських операцій	Дт	Кт	Сума
Оприбутковано цемент	205	631	9333,34
Відображено ПДВ	641	631	1866,66
Відображено ТЗВ у складі вартості цементу	205	685	600
Відображено ПДВ виходячи з вартості ТЗВ	641	685	120

Собівартість 5т. цементу 9333,4 + 600 = 9933,4 грн.

9933,4/5000 кг. = 1,98 грн/кг.

Завдання 3.4.

На 01 липня у ТзОВ «Буд? в залишку 150 мішків цементу вартістю 100 грн. за 1 мішок на суму 15000 грн. Підприємство протягом місяця придбано ще декілька партій цементу:

05 липня - 72 мішків по 105 грн.

15 липня - 67 мішків по 112 грн.

20 липня - 77 мішків по 120 грн.

25 липня - 72 мішків по 115 грн.

У тому самому місяці відпущено у виробництво: 11 липня - 222 мішків цементу; 21 липня - 82 мішків цементу.

Визначити вартість відпущених у виробництво запасів і облікову вартість залишку на кінець місяця за методами: FIFO (при системах періодичного та постійного обліку); середньозваженої собівартості (при системах періодичного та постійного обліку) та ідентифікованої собівартості. Відобразити господарські операції в бухгалтерському обліку підприємства.

Розв'язання

Залишок: 150 мішків *100 грн. =15000 грн.

Надходження:

Дата	Кількість мішків	Ціна за 1 мішок	Сума
05.07	72	105	7560
15.07	67	112	7504
20.07	77	120	9240
25.07	72	115	8280

Вибуло:

Дата	Кількість
11.07	222
21.07	82

Метод FIFO:

Вибуло:

Дата	Кількість	Ціна за мішок	Сума
11.07	150	100	15000
	72	105	7560
21.07	67	112	7504
	15	120	1800



Залишок:

Дата	Кількість	Ціна за мішок	Сума
25.07	62	120	7440
	72	115	8280
Сума	134		15720

Метод середньозваженої собівартості:

Середньозважена собівартість вибуття запасів на 11.07:

(15000+7560)/222 = 101,62 грн/мішок.

Вибуло запасів 11.07: 222*101,62 = 22560 грн.

Середньозважена собівартість вибуття запасів на 21.07:

(7504+1800)/82 = 113,46 грн/мішок.

Вибуло запасів 21.07: 82*113,46 = 9304 грн.

Залишок на 25.07: (62*120)+(72*115) = 15720 грн.

Метод ідентифікаційної вартості:

Дата	Кількість	Ціна за мішок	Сума
Дата 11.07	Кількість	Ціна за мішок	Сума
	150	100	15000
21.07	72	105	7560
	67	112	7504

Залишок:

Дата	Кількість	Ціна за мішок	Сума
25.07	62	120	7440
	72	115	8280
Сума	134		15720

Завдання 3.5.

Постійно діюча експертна комісія підприємства має дані про те, що станом на 01 липня вартість виробничих запасів, за ринковою (справедливою) вартістю становить 7700 грн., залишкова вартість запасів - 6500 грн., Керівництвом прийняте рішення здійснити переоцінку виробничих запасів. Відобразити в обліку підприємства операції з переоцінки виробничих запасів.

Розв'язання

Ринкова вартість: 7700 грн.

Залишкова вартість: 6500 грн.

Уцінка товару: залишкова вартість - ринкова вартість = 7700-6500 = 1200 грн

Зміст господарських операцій	Дт	Кт	Сума
Уцінка товару	946	20	800
Уцінка товару	072	-	800

Завдання 3.6.

Залишок станом на 01 квітня запасів:

- дошка - 1620 грн.;

- цегла - 6200 грн.;

- цемент - 870 грн.

- паливо - 670 грн.

- залишок ТЗВ 820 грн.

Залишок у вартості запасів: 9360 грн.

Доставлено транспортною компанією:

- дошку у кількості 2 м. куб. на суму 7800 грн. (в т.ч. ПДВ 20%);

6500 грн. (без ПДВ);

- цеглу у кількості 1000 на суму 720 грн. (в т.ч. ПДВ 20%);

600 грн. (без ПДВ);

- цемент у кількості 100 мішків на суму 1620 (в т.ч. ПДВ 20%);

1350 грн. (без ПДВ);

- паливо 770 (в т.ч. ПДВ 20%); 641,47 грн. (без ПДВ);

ТЗВ - 940 грн

Надходження загальна вартість: 8450 грн.

Розв'язання

Середній відсоток ТЗВ = = = 9,53%

Вартість списаних ТЗВ у виробництво цегли і цементу:

(1000*9,53)/100 = 95,3 грн.

Вартість списаних ТЗВ на адміністративні потреби палива:

(100*9,53)/100 = 9,53 грн.

Залишок нерозподілених ТЗВ: 820 - (95,3+9,53) +940 = 1655,17 грн.

Завдання 3.7.

На підприємстві роздрібної торгівлі в результаті інвентаризації виявлено:

- надлишок гіпсокартону на суму 920 грн., який не було оприбутковано, у тому числі сума торгової націнки 25%;

- нестачу цементу у межах норм природного убутку в оцінці за цінами продажу на суму 900 грн., у тому числі сума торгової націнки 25%;

- нестачу цементу 5 мішків на суму 720 грн., у тому числі сума торгової націнки 25% винну особу не встановлено;

- нестачу цементу 7 мішків на суму 730 грн., у тому числі сума торгової націнки 25% - винну особу встановлено і відшкодовано суму заподіяної шкоди через касу підприємства;

- нестачу цементу 10 мішків на суму 740 грн. у тому числі сума торгової націнки 25% - винну особу встановлено і відшкодовано суму заподіяної шкоди через утримання із зарплати працівника.

Розв'язання

Надлишок гіпсокартону: 920 грн. (766,67 грн. без ПДВ);

Нестача цементу у межах норм природного убутку: 900 грн.

(750 грн. без ПДВ);

Нестача цементу 5 мішків: 720 грн. (600 грн. без ПДВ);

Нестача цементу 7 мішків: 730 грн. (608,34 грн. без ПДВ)

Нестача цементу 10 мішків: 740 грн. (616,67 грн. без ПДВ);

Зміст господарських операцій	Дт	Кт	Сума
Оприбутковано надлишок гіпсокартону	20	719	766,67
Списано в трати вмежах природного убутку	947	20	750
Списано в трати вмежах природного убутку	947	20	600
Відшкодування збитків винною особою	375	716	608,34
Внесено в касу готівку на суму збитків	301	375	608,34
Відшкодування збитків винною особою	375	716	616,67
Суму збитку вирахувано із заробітної платні	66	375	616,67

Задача 8

ТзОВ «Буд» реалізувало 3120 кг цементу за ціною 100 грн. за 1 кг., у тому числі ПДВ 20% та безоплатно передало сировину вартістю 5000 грн., справедлива вартість 6120 грн.

ТзОВ «Буд» передало до статутного фонду іншого підприємства матеріали на суму 8200 грн. (в т.ч. ПДВ 20%).

Через втрату первісних властивостей списано гіпсокартон на витрати звітного періоду на суму 1370 грн.

Внаслідок повені підприємство зазнало збитків в розмірі 1370.

Запаси втратили свої первісні властивості і переведені до складу інших матеріалів на суму 300 грн. Страховою компанією відшкодовано збитки на суму 1120 грн. Відобразити в обліку підприємства операції з вибуття виробничих запасів.

Розв'язання

Зміст господарських операцій	Дт	Кт	Сума
Реалізовано проодукцію	361	712	260000
З доходу сплачено ПДВ	712	641	52000
Безоплатно передано сировину	949	20	5000
Безоплатно передано сировину	14	746	1120
Передано запаси як внесок до статутного капіталу іншого підприємства	14	20	6833,34
Списано гіпсокартон	947	20	1370
Збитки внаслідок повені	991	20	1370
Запаси переведені до складу інших матеріалів	209	201	300
Нараховано суму страхового відшкодування	655	375	1120
Отримано відшкодування	311	655	1120



3. Розвиток та вдосконалення обліку

Розвиток ринкових відносин, впровадження різноманітних форм власності, реформування економічних відносин в Україні висувають нові вимоги до бухгалтерського обліку, як до способу контролю за веденням господарської діяльності підприємств. Важливим фактором розвитку виробництва є стабільна забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами та їх ефективне використання. Враховуючи те, що витрати сировини, матеріалів, палива, напівфабрикатів у більшості підприємств займають 80 - 90% серед всіх витрат на виробництво нової продукції, то головним завданням є визначення забезпеченості підприємства різними видами матеріальних ресурсів та пошук резервів раціонального їх використання [1, 254].

Головною передумовою успішного здійснення виробничого процесу як основної ланки діяльності господарського суб'єкта є наявність і раціональне використання виробничих запасів.

Багато вчених досліджували сутність та методику управління виробничими запасами на підприємствах, аналізували їх діяльність. Наприклад, Сайко О.В. при дослідженні даної тематики вказала на негативні сторони існуючої методики обліку виробничих запасів на підприємствах молокопереробної промисловості. Для даних підприємств доцільно звернути увагу на те, що потрібно доопрацьовувати та удосконалювати діючі форми документації з оперативного обліку виробничих запасів, а саме: їх рух у процесі виробництва. Тому даним підприємствам доцільно ввести нові форми первинної документації, що мають забезпечити своєчасність надходження та вибуття виробничих запасів підприємства, і застосування яких дасть змогу підвищити рівень обліку і контролю їх використання [2, 11].

Якщо ж розглядати підприємства хлібопекарської промисловості, то тут не можна не погодитись із думкою науковця Приймачок О.М., яка займалась проблемами обліку виробничих запасів на підприємствах хлібопекарської промисловості. Так як на цих підприємствах залишаються все ще невирішеними питання щодо вдосконалення документації оперативного та аналітичного обліку виробничих запасів, особливо нагальною постає проблема автоматизації їх обліку. Вирішення цих питань полягає в розробці основних напрямів і конкретних рекомендацій з удосконалення методики обліку виробничих запасів, в їх оцінці при вибутті, методики проведення аналізу ефективного використання виробничих запасів, а також посиленні інформаційної та контрольної функцій обліку в управлінні виробництвом [3, 7].

Практика показує, що процес обліку використання виробничих запасів все ж таки є трудомісткою ділянкою. Тому не дивно, що на багатьох підприємствах спостерігаються певні недоліки, а на деяких - запущеність обліку, що призводить до великих втрат запасів. Все це зайвий раз підтверджує, що до цього часу залишаються невирішеними багато важливих питань, пов'язаних з розробкою науково-обгрунтованої системи обліку використання виробничих запасів.

На нашу думку, аналізуючи в цілому діяльність деяких підприємств з обліку виробничих запасів, можна виокремити наступні негативні аспекти:

- складність визначення справедливої (ринкової та неринкової) вартості запасів, що полягає у використанні підприємствами бартерного обміну, більше того, обміну на неподібні активи;

- низький рівень оперативності інформаційного забезпечення управління виробничими запасами підприємств;

- невідповідний рівень контролю та оперативного регулювання процесів утворення запасів;

- обмеженість контролю використання виробничих запасів тощо [6, 56].

Вирішення цих проблем потребує оновлення системи отримання інформації про виробничі запаси, використання нетрадиційних для вітчизняної облікової практики підходів щодо ефективного їх використання та оптимізації результатів діяльності підприємства через застосування принципів і методів бухгалтерського обліку.

Саме тому можна виділити наступні напрямки вдосконалення управління виробничими запасами на підприємствах:

1) підвищення оперативності інформаційного забезпечення управління виробничими запасами підприємств, яке забезпечується запровадженням інформаційних технологій обробки економічної інформації;

2) удосконалення системи автоматизації обліково-аналітичних робіт в управлінні виробничими запасами та обґрунтування раціональних методів проведення інвентаризації виробничих запасів, оскільки успішне функціонування підприємств залежить, перш за все, не тільки від вдосконалення внутрішньогоспо...