Бухгалтерський облік витрат на ремонт власних основних засобів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Житомирського державного технологічного університету

Бухгалтерський облік витрат на ремонт власних основних засобів

В.В. Євдокимов,

д. е. н., проф.

М.Ю. Самчик,

Здобувач кафедри обліку і аудиту

Анотація

ремонт облік основний засіб

В статті розглянуто проблему розмежування витрат капітального ремонту і витрат на реконструкцію та модернізацію основних засобів. Запропоновано класифікацію ремонту на: попереджувальний (регламентний) ремонт, відновлювальний ремонт, не поліпшує експлуатаційні можливості об'єкта, поліпшує експлуатаційні можливості об'єкта. Наведено класифікацію основних засобів для потреб бухгалтерського обліку ремонтних операцій. На основі запропонованої класифікації основних засобів, особливостей формування витрат на ремонт, а також запропонованих видів ремонту запропоновано власний підхід до організації аналітичного обліку капітального ремонту основних засобів та запропоновано модель облікового відображення поточних та капітальних витрат на ремонт основних засобі.

Ключові слова: основні засоби, власні основні засоби, капітальний ремонт, поточний ремонт, модернізація основних засобів, витрати на ремонт основних засобів, класифікація основних засобів.

Annotation

V. V. Evdokimov,

Doctor of Economics, professor, Zhytomyr State Technological University

M. Yu. Samchyk,

Competitor of accounting and auditing, Zhytomyr State Technological University

ACCOUNTING REPAIR COSTS OF OWN FIXED ASSETS

In the article the problem of separation costs of major repairs and the cost of reconstruction and modernization of fixed assets. Classification of repairs to: alert (procedural) repair, reconditioning, did not improve the operational capabilities of the object, improves operational capabilities of the facility. Classification of fixed assets for the purposes of accounting maintenance operations. Based on the proposed classification of fixed assets, the characteristics of the formation of the cost of repairs and proposed types of repairs proposed its own approach to analytical accounting overhaul of fixed assets and the model of your display current and capital repair costs of fixed assets.

Keywords: fixed assets, own capital assets, overhaul, maintenance, upgrading of fixed assets, repair costs of fixed assets, classification of assets.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. В даний час на вітчизняних підприємствах не вирішено завдання технічного оновлення засобів виробництва. Засоби праці суб'єктів господарювання мають високий рівень як фізичного, так і морального зносу. Дуже часто використання застарілого обладнання тягне за собою збільшення травм працівників, виникнення аварій та навіть техногенних катастроф. З підвищенням рівня зносу зростають витрати підприємства на утримання та експлуатацію обладнання, тобто на технічне обслуговування і ремонт. В результаті цього продукція виробничих заводів не тільки не має можливості відповідати якості імпортних товарів-субститутів, а й собівартість її виявляється завищеною.

Для забезпечення безперебійної роботи об'єктів основних засобів необхідно не лише систематично спостерігати за їх станом в процесі експлуатації, але й періодично їх відновлювати шляхом проведення ремонту, модернізації та реконструкції.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою статі є дослідження системи бухгалтерського обліку витрат на ремонт власних основних засобів та розробка методики бухгалтерського обліку витрат на ремонт основних засобів

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обгрунтуванням отриманих наукових результатів. Зосередимо увагу на тому, що питання визнання та обліку витрат на ремонт основних засобів є дискусійними в обліковій практиці і мають істотні податкові наслідки. Окремі питання бухгалтерського обліку витрат на ремонт основних засобів вивчали: В.В. Бабич, А.М. Герасимович, С.Ф. Голов, Л.М. Кіндрацька, М.М. Коцупатрий, Я.Д. Крупка, С.Ф. Покропивний, В.В. Сопко, Л.К. Сук, Н.М. Ткаченко, П.Я. Хомин, М.Г. Чумаченко, В.О. Шевчук та інші. Проте недостатньо є розробленими особливості відображення витрат на ремонт основних засобів в бухгалтерському обліку відповідно до чинних вимог законодавства.

Так, Т.В. Ландіна виділяє наступні проблеми, які суб'єкти господарювання самостійно повинні вирішити стосовно бухгалтерського обліку витрат на ремонт основних засобів, та які стосуються того “як визначити: перспективи отримання економічних вигод від експлуатації чи продажу основного засобу, тобто пов'язати його із грошовими потоками; ставку дисконту; та точно оцінити чисту вартість реалізації у випадку потенційної реалізації об'єкта основних засобів або їх групи. Особливо - як визначити справедливу вартість за відсутності активного ринку; вартість подальшого використання основного засобу, якщо підприємство прийняло рішення його не продавати, а надалі використовувати у господарській діяльності; які ризики впливають та як можна оцінити їх тощо” [1].

Дослідивши проблеми організації бухгалтерського обліку витрат на ремонт основних засобів суб'єктів господарювання шляхом вивчення технологічних особливостей самого процесу оновлення основних засобів, визначено зовнішні і внутрішні чинники, що впливають на формування витрат на ремонт основних засобів. До основних факторів впливу на формування витрат на ремонт належать:

- складність формування механізму ринкових відносин між замовниками та підрядниками робіт з ремонту основних засобів;

- кліматичні умови експлуатації об'єктів та їх ремонт;

- специфіка технологічного процесу виробництва суб'єкта господарювання та особливості технології оновлення основних засобів;

- специфіка структури основних засобів.

Однією з основних проблем організації бухгалтерського обліку витрат на ремонт основних засобів є проблема розмежування витрат капітального ремонту і витрат на реконструкцію та модернізацію основних засобів. Вивчення вітчизняної і зарубіжної нормативної та наукової літератури дозволило визначити основний критерій розмежування даних видів витрат: ознака ремонту раніше прийнятих нормативів щодо використання об'єктів основних засобів.

Капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних, робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності)[2].

Поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об'єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію)[2].

Виходячи з тлумачення цих понять в економічній літературі, під ремонтом основних засобів для цілей бухгалтерського обліку ми розуміємо процес проведення робіт з підтримки основних засобів у робочому стані, з перетворення, вдосконалення, оновлення основних засобів відповідно до сучасних вимог виробництва і приведення їх у відповідність до нових вимог, норм і технічних умов підвищення якості продукції, що виготовляється.

Модернізація - це роботи з ремонту експлуатаційних можливостей основних засобів, що не мають вимушеного характеру і призводять до підвищення ефективності первинних нормативних показників функціонування об'єкта основних засобів (строк корисного використання, потужність, якість застосування тощо).

За обсягом і характером вироблених ремонтних робіт розрізняють поточний і капітальний ремонти основних засобів.

Відповідно до цього пропонуємо наступну класифікацію ремонту:

1) попереджувальний (регламентний) ремонт;

2) відновлювальний ремонт:

a) не поліпшує експлуатаційні можливості об'єкта;

б) поліпшує експлуатаційні можливості об'єкта.

В роботі, при визначенні економічної сутності витрат на ремонт основних засобів використовуємо позицію міжнародних стандартів фінансової звітності, які розглядають їх як витрати:

- на модифікацію об'єктів основних засобів, що збільшують термін їх корисної служби і підвищують потужність;

- що дозволяють удосконалювати об'єкти основних засобів для підвищення якості виконання робіт;

- з впровадження нових виробничих процесів, що забезпечують оптимізацію раніше понесених витрат.

У МСФЗ головною умовою визнання таких витрат в бухгалтерському обліку є збільшення майбутніх економічних вигід. Тому раціональний облік витрат, понесених після придбання основних засобів, має велике значення на підприємствах, які є балансоутримувачами основних фондів стратегічного призначення. Міжнародні стандарти фінансової звітності особливу увагу звертають на залежність організації обліку основних засобів від умов, врахованих при їх первісній оцінці і визнанні. У вітчизняній нормативній базі вимоги міжнародних стандартів не враховані в тій мірі, в якій вони потрібні для ефективного управління об'єктами основних засобів.

Аналіз положень Податкового кодексу України показав на одну із відмінностей, яка полягає в необхідності поділу основних засобів на виробничі та невиробничі основні засоби, з метою визнання витрат на їх ремонт. Так, відповідно до пп. 138.3.2 Податкового кодексу України, витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші ремонт невиробничих основних засобів не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування [4].

Під терміном “невиробничі основні засоби” розуміють основні засоби, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

Враховуючи вищевикладене, нами запропоновану класифікацію основних засобів для потреб бухгалтерського обліку ремонтних операцій (рис. 1).

Рис. 1 Класифікація основних засобів для потреб бухгалтерського обліку ремонтних операцій

Дана класифікація передбачає, перш за все, виділення в окремі групи введених та невведених в експлуатацію основних засобів. Таке виділення дозволить на рівні аналітичного обліку здійснювати оцінку наявних основних засобів на завантаженість у виробництво, а також виявляти резерви збільшення виробничих потужностей підприємства.

Розподіл основних засобів, що введені в експлуатацію, на виробничі та невиробничі, пов'язано з необхідністю дотримання вимог податкового законодавства України щодо розмежування витрат на ремонт, які можна капіталізувати, а які віднести на витрати звітного періоду.

Серед невведених в експлуатацію основних засобів детальний аналіз повинен проводитись серед основних засобів, які перебувають в запасі (тобто ті, які придбані та не використовуються у зв'язку недозавантаженістю виробництва або зменшенням його масштабів) та тих, які віднесені до складу недіючих (ті основні засоби, які не відповідають вимогам, є застарілими та потребують значних капітальних інвестицій). Наявність таких груп основних засобів говорить про неефективне управління на рівні підприємства як масштабами виробництва, так і використанням основних засобів.

Окремо необхідно звернути увагу на те, що недіючі основні засоби лише формально збільшують показник фондоозброєності підприємства та є явним резервом залучення додаткових коштів від їх продажу або обміну на інший основний засіб.

Запропоновану класифікацію основних засобів пропонуємо використовувати при розробці та впровадженні системи аналітичного обліку витрат на ремонт суб'єкта господарювання.

Проаналізувавши чинне нормативне забезпечення бухгалтерського обліку основних засобів, встановлено, що однойменне Положення (стандарт) бухгалтерського обліку не визначає сутності поняття ремонт, а лише наводить перелік його можливих видів. Більш детальна інформація стосовно бухгалтерського обліку витрат на ремонт основних засобів наведена в Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку основних засобів № 561, які в п. 29 визначають такий поділ ремонту на капітальний та поточний: “Рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат”[3].

Тобто з даного положення випливає, що керівництво підприємства приймає рішення щодо визнання витрат на ремонт капітальними чи поточними.

Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу відображає необхідність підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання. Вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигід від об'єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів.

Крім того вище вказані методичні рекомендації визначають види капітального ремонту [3]:

а) модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);

в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати;

г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Враховуючи наведені вимоги методичних рекомендацій, а також вимоги Податкового кодексу України стосовно розподілу основних засобів на виробничі та невиробничі, нами визначено, яким чином витрати на ремонт впливають на оподаткування суб'єкта господарювання шляхом включення їх до складу фінансового результату до оподаткування (рис. 2).

Як видно з рисунку 2, залежно від того, яке рішення прийме керівництво щодо віднесення витрат на ремонт до складу поточних чи капітальних, залежатиме розмір оподатковуваного прибутку, що є своєрідним напрямом оптимізації витрат підприємства.

Крім того, необхідність виділення в складі основних засобів підприємства невиробничих основних засобів призводить до утворення податкових різниць, які зобов'язані відображати у звітності великі платники податків. Варто відміти, що дані податкові різниці можуть бути як тимчасовими, так і постійними, що залежить від подальшого використання основного засобу.

На нашу думку, проблема бухгалтерського обліку витрат на ремонт основних засобів полягає, перш за все, в правильному розмежуванні поточних і капітальних витрат, що найчастіше супроводжується складністю здійснюваних відновлювальних операцій і значним обсягом виконуваних робіт.

Визначальною ознакою при побудові бухгалтерського обліку витрат на ремонт основних засобів є, на нашу думку, характер за витрат. Тому в основу класифікації витрат на ремонт основних коштів нами покладена класифікація за характером витрат, яка передбачає розподіл витрат на поточні і капітальні.

В умовах обмежених фінансових ресурсів для здійснення інвестицій в придбання, а також реконструкцію і модернізацію об'єктів основних засобів необхідно, на наш погляд, оптимальне поєднання витрат на поточні і капітальні ремонти. Відповідно до цього, нами визначено завдання бухгалтерського обліку витрат на ремонт, реконструкцію та модернізацію основних коштів підприємств нафтогазовидобувної галузі.Основними з них є:

- виявлення і відображення на рахунках бухгалтерського обліку прямих і непрямих витрат на ремонт, реконструкцію та модернізацію;

- визначення впливу витрат на формування фінансового результату для цілей бухгалтерського і податкового обліку.

Таким чином, суб'єкт господарювання, визначаючи спосіб відновлення основних засобів (ремонт - за видами, реконструкцію, модернізацію або комбінування ремонту та реконструкції), може вибирати спосіб проведення ремонту (господарський, підрядний або комбінований).

Рис. 2 Особливості включення витрат на ремонт до складу фінансового результату до оподаткування

На основі вище запропонованої класифікації основних засобів, особливостей формування витрат на ремонт,а також запропонованих видів ремонту пропонуємо власний підхід до організації аналітичного обліку капітального ремонту основних засобів(рис. 3).

Рис. 3 Запропонований підхід до аналітичного обліку капітального ремонту основних засобів

Запропонований підхід побудови аналітичного обліку витрат на ремонт має сім рівнів, які характеризують особливості проведення різних видів поліпшень основних засобів, а також відповідають вимогам чинного законодавства України з бухгалтерського обліку та оподаткування, зокрема:

- перший рівень характеризується джерелами утворення об'єктів основних засобів, що дозволить чітко розмежовувати бухгалтерський облік власних. Орендованих та отриманих іншим шляхом необоротних активів;

- другий рівень визначається групами об'єктів основних засобів, які відповідають групам, визначеним діючим Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, що дозволяє групувати витрати на ремонт в розрізі економічно однорідних об'єктів бухгалтерського обліку;

- третій рівень визначений видами об'єктів, такими як виробничі та невиробничі основні засоби, що дозволяє групувати витрати на ремонт відповідно до цілей оподаткування;

- четвертий рівень визначений видами ремонту, такими як попереджувальний та відновлювальний ремонт, що дозволяє формувати управлінську інформацію стосовно причин понесення витрат на ремонт;

- п'ятий рівень характеризується видами операцій, у вигляді яких може здійснюватися ремонт: ремонт (монтаж) основних засобів при придбанні; модернізація, реконструкція, консервація. Варто відмітити, що нами не включено до даного субрахунку такий вид ремонту, як добудова, оскільки вважаємо, що такий вид ремонту доцільно обліковувати на субрахунку 151 “Капітальне будівництво”, що відповідатиме економічному змісту даного ремонту;

- шостий рівень визначений способами проведення ремонту господарським, підрядним та комбінованим, що дозволятиме контролювати витрачання матеріалів на проведення ремонту, а також інші витрати, які виникають при цьому;

- сьомий рівень представлений елементами витрат, що дозволятиме групувати витрати за економічно однорідними елементами, контролювати норми витрачання матеріалів, відхилення фактичних витрат від запланованих у кошторисі на ремонтні роботи.

Таким чином, запропонований підхід до аналітичного обліку витрат на ремонт основних засобів передбачає багаторівневу деталізацію, що враховує галузеву специфіку і особливості автоматизованої обробки даних, а також спрощує обліковий процес, формує найбільш достовірну інформацію про витрати на ремонт.

Витрати на капітальний ремонт пропонуємо враховувати створенням резерву на ремонт. Цей вибір обґрунтований значним обсягом витрат, тривалим характером робіт і сезонністю. Резервування коштів на капітальний ремонт дозволяє співвідносити витрати і доходи підприємств, правильно та рівномірно розподіляти податкове навантаження протягом року.

Аналогічно до капітального ремонту пропонуємо удосконалити аналітичні розрізи витрат на поточний ремонт, який має свої особливості (рис 4).

Основною особливістю організації аналітичного обліку витрат на ремонт є те, що першочерговою ознакою в них виступає не підхід до поділу основних засобів та групами, видами та типами, а підхід до поділу саме витрат на ремонт.

Наведений на рис. 4 підхід до аналітичного розрізу витрат на ремонт також маж шість рівнів і характеризує витрати на поточний ремонт основних засобів, зайнятих безпосередньо у процесі виробництва. Охарактеризуємо запропоновані аналітичні розрізи:

- перший рівень визначений видом ремонту, які характеризують ремонт з позиції запланованості понесених витрат, адже попереджувальний ремонт є запланованим, а відновлювальний здійснюється у випадку певної непередбачуваної події, наприклад, несправності основного засобу;

- другий рівень поділений за видами операцій, відповідно до яких проводиться ремонт, що дає можливість згрупувати усі витрати на поточний ремонт за характером здійснюваної операцій та можливість прийняття рішення щодо понесення витрат у випадку непередбачуваних подій, стихійних лих;

-третій рівень визначений способами проведення поточного ремонту, який дозволить приймати рішення стосовно доцільності та ефективності використання того чи іншого способу проведення ремонту основних засобів;

Рис. 4 Запропонований підхід до аналітичного обліку поточного ремонту основних засобів

- четвертий рівень характеризується групами об'єктів основних засобів, які визначені діючим Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, що дає можливість визначити найбільш витратні для утримання та експлуатації основні засоби;

- п'ятий рівень визначений видами об'єктів основних засобів в розрізі виробничі та невиробничі, що також здійснено відповідно до норм чинного податкового законодавства та дозволить визначити правильну базу оподаткування податком на прибуток;

- шостий рівень представлений витратами за елементами, що дозволить проводити економічний аналіз виникнення даних витрат, а також забезпечить формування показників фінансової звітності.

Зазначені аналітичні розрізи поточних та капітальних витрат на ремонт основних засобів впливають на порядок їх відображення в системі бухгалтерського обліку, у зв'язку з чим пропонуємо наступну модель облікового відображення поточних та капітальних витрат на ремонт основних засобі (табл. 1).

Таблиця 1 Запропонована методика бухгалтерського обліку витрат на ремонт основних засобів

Запропонована методика відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з проведення ремонту основних засобів враховує всі можливі варіанти організації аналітичного обліку поточного та капітального ремонту, які проводяться вітчизняними суб'єктами господарювання.

Окрім організаційно-методичного забезпечення операцій з проведення ремонтних операцій основних засобів, вагоме значення має внутрішня управлінська звітність. Рух інформаційних потоків між центрами відповідальності зумовлює необхідність упорядкування внутрішньогосподарської управлінської звітності, нижчий рівень якої, на наш погляд, повинен бути представлений кошторисами і звітами про їх виконання.

Нами запропоновано форму кошторису на поточний ремонт будівлі цеху (таблиця 2).

Таблиця 2 Запропонована форма звіту про виконання кошторису центром витрат бригади №3 Вид робіт: 91.1.3 “Поточний ремонт будівлі цеху”» Ремонтна ділянка: Цех №1 Період складання: 12.07.16 - 31.07.16

Виконавець ___________________ __________________

Дані кошториси необхідно обов'язково складати для кожного виду ремонту, оскільки за допомогою даного документу управлінський персонал може контролювати витрачання ресурсів підприємства, встановлювати відхилення, які, в свою чергу, можуть вказувати на неякісне виконання попередніх ремонтних робіт.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Отже, нами проведено аналіз основних проблем бухгалтерського обліку витрат на ремонт основних засобів, запропоновано класифікацію основних засобів для потреб бухгалтерського обліку ремонтних операційё яка передбачає, перш за все, виділення в окремі групи введених та невведених в експлуатацію основних засобів. Враховуючи вимоги чинного вітчизняного законодавства визначено, вплив витрат на ремонт на оподаткування суб'єкта господарювання шляхом включення їх до складу фінансового результату до оподаткування.

На основі запропонованої класифікації основних засобів, особливостей формування витрат на ремонт, запропонованих видів ремонту запропоновано власний підхід до організації аналітичного обліку капітального та поточного ремонту основних засобів, рівні якого характеризують особливості проведення різних видів поліпшень основних засобів, а також відповідають вимогам чинного законодавства України з бухгалтерського обліку та оподаткування

Література

1. Ландіна Т.В. Особливості обліку відтворення основних засобів із застосуванням інформаційних технологій: управлінський аспект [Електронний ресурс] / Т.В. Ландіна, Р.Л. Цебень, А.Ф. Гуменюк. - Режим доступу: http://elar.khnu.km.ua/jspui/bitstream/123456789/3335/1/16.1.pdf.

2. Лист Державного комітету України з будівництва та архітектури “Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів” від 30.04.2003 р. №7/7-401 / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN6148.html.

3. Наказ Міністерства фінансів України “Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів” від 30 вересня 2003 року № 561 / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.financforyou.com.ua/wp-content/uploads/2015/11/nak_minfin_561.pdf.

4. Податковий кодекс України. Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств // Офіційний сайт Державної фіскальної служби України / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sfs.gov.ua/nk/spisok3/.

References.

1. Landina, T.V., Tseben', R.L. and Humeniuk A.F. “Features of accounting of fixed assets reproduction using information technology, administrative aspect”, available at:http://elar.khnu.km.ua/jspui/bitstream/123456789/3335/1/16.1.pdf (Accessed 25.08.2016)

2. Lyst Derzhavnoho komitetu Ukrainy z budivnytstva ta arkhitektury “Schodo vidnesennia remontno-budivel'nykh robit do kapital'noho ta potochnoho remontiv” vid30.04.2003 r. №7/7-401, available at: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN6148.html (Accessed 23.08.2016)

3. Nakaz Ministerstva finansiv Ukrainy “Pro zatverdzhennia Metodychnykh rekomendatsij z bukhhalters'koho obliku osnovnykh zasobiv” vid 30 veresnia 2003 roku № 561, available at: http://www.financforyou.com.ua/wp-content/uploads/2015/11/nak_minfin_561.pdf (Accessed 24.08.2016)

4. Podatkovyj kodeks Ukrainy. Rozdil III. Podatok na prybutok pidpryiemstv // Ofitsijnyj sajt Derzhavnoi fiskal'noi sluzhby Ukrainy, available at: http://sfs.gov.ua/nk/spisok3/(Accessed 27.08.2016)

Размещено на Allbest.ru