Формування облікової політики щодо розрахунків з різними дебіторами

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФОРМУВАННЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО РОЗРАХУНКІВ З РІЗНИМИ ДЕБІТОРАМИ

О.П. Колісник,

к. е. н., доцент кафедри бухгалтерського обліку,

Університет державної фіскальної служби України, м. Ірпінь

К.М. Ганноченко,

магістрант кафедри бухгалтерського обліку,

Університет державної фіскальної служби України, м. Ірпінь

В статті розглядається питання формування облікової політики підприємства як важливої складової в управлінні діяльністю суб'єкта господарювання в межах правового поля. При розробці облікової політики підприємства необхідно враховувати всі об'єкти бухгалтерського обліку, щодо яких передбачено альтернативні варіанти (способи, методи тощо). Досить проблемним залишається питання розробки облікової політики підприємства щодо розрахунків з різними дебіторами. Першочерговим є визначення основних нормативно-правових актів, які регулюють питання облікового забезпечення дебіторської заборгованості. Наступний важливий етап це формування основних елементів облікової політики щодо розрахунків з різними дебіторами з врахуванням цілого ряду факторів (форма власності та організаційно-правовий статус підприємства; галузева приналежність та вид економічної діяльності, що зумовлюють особливості та умови облікової роботи; поточні і довгострокові цілі підприємництва тощо). Достатньо важливим вважається заключний етап формування облікової політики щодо дебіторської заборгованості, її формалізація, дотримання та внесення змін чи доповнень.

Постановка проблеми. Бухгалтерський облік виконує інформаційну, контрольну, оціночну та аналітичну функції в управлінні підприємством. Найважливішою із зазначених вважається контрольна функція, яка надає можливість здійснювати за даними бухгалтерського обліку перевірку прийнятих управлінських рішень господарського характеру, їх виконання. Одним із основних напрямів забезпечення контрольної функції обліку є формування облікової політики підприємства та чітке її дотримання суб'єктами господарювання. З огляду зазначеного, дослідженню підлягає питання формування облікової політики щодо розрахунків з різними дебіторами, вирішення якого полягає у наданні конкретних рекомендацій суб'єкту господарювання враховуючи чинне нормативно-правове забезпечення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню проблемних питань з формування облікової політики щодо дебіторської заборгованості присвячено багато наукових робіт, про це свідчать праці таких вчених, як Т. В. Барановської, Ю А. Вериги, С. Ф. Голова, П. Є. Житного, В. А. Кулик, М. С. Пушкаря, Т. М. Сторожук, М. Т. Щирби та ін. Незважаючи на значний внесок науковців й досі залишається багато дискусійних питань щодо формування облікової політики дебіторської заборгованості на підприємстві, які потребують подальших напрацювань та досліджень.

Формулювання цілей статті. Мета дослідження полягає у обґрунтуванні основних засад формування облікової політики підприємства щодо розрахунків з різними дебіторами.

Виклад основного матеріалу дослідження. Перехід української економіки до нових форм економічних відносин, а також існування різних форм власності, викликало необхідність адаптації вітчизняного обліку до міжнародних стандартів. Жорстка регламентація облікового процесу з боку держави в минулому, в даний час, вимагає розумного поєднання державного регулювання і самостійності організацій у постановці бухгалтерського обліку.

Фінансово-господарська діяльність будь-якого підприємства вимагає проведення розрахунків із своїми контрагентами, бюджетом, податковими органами, тому ефективно організований бухгалтерський облік, зокрема в частині дебіторської заборгованості, є джерелом інформації для управлінського персоналу підприємства при прийнятті рішень щодо задоволення потреби в оборотних коштах, стану своєчасності проведення розрахунків, забезпечення платоспроможності підприємства.

Раціонально сформована облікова політика підприємства є тим важливим засобом, завдяки якому існує можливість оптимального поєднання державного регулювання і власної ініціативи підприємства в питаннях організації та ведення бухгалтерського обліку заборгованості перед ним [3].

Поняття «облікова політика» увійшло до сучасної науки і практики вітчизняного бухгалтерського обліку з прийняттям Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО). Воно є також визначальним у системі міжнародних стандартів фінансової звітності, що зумовлено самою ідеєю стандартизації обліку та фінансової звітності.

Термін «облікова політика» офіційно було введено в облікову практику у 1973 році Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку 1 «Розкриття облікової політики» та 5 «Інформація, яка підлягає розкриттю у фінансових звітах». Згодом, у 1997 р. зазначені стандарти було замінено на Міжнародний стандарт фінансової звітності 1 «Перше застосування міжнародних стандартів фінансової звітності» (далі - МСФЗ) спрямований на поліпшення якості фінансових звітів і задоволення вимог користувачів щодо вичерпної інформації про фінансовий стан і результати діяльності компанії [2].

Користувачі фінансової звітності мають право і повинні бути поінформованими щодо застосованих методів і процедур, оскільки альтернативні їх варіанти суттєво змінюють показники фінансової звітності підприємства. З огляду на це, МСФЗ 1 (п.7), а також стандартами GAAP вимагається подання облікової політики, як окремого компонента повного комплекту фінансових звітів [4].

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. [5]

Важливим елементом облікової політики є створення підходів до обліку дебіторської заборгованості та відображення її у фінансовій звітності. При цьому слід враховувати, що сформована підприємством облікова політика щодо розрахунків з різними дебіторами досить суттєво впливає на величину показників фінансового стану та результати діяльності підприємства [1].

Одним з основних нормативних документів, вимог якого повинно дотримуватись кожне підприємство є П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» [6].

Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували підприємству грошові кошти, їх еквіваленти або інші активи За даними бухгалтерського обліку можна визначити суму заборгованості на будь-яку дату, але звичайно така сума визначається на дату балансу.

Відповідно до П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», дебіторська заборгованість поділяється на такі види:

- довгострокову;

- поточну.

Поточна дебіторська заборгованість -- це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокова дебіторська заборгованість -- це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Класифікація поточної дебіторської заборгованості наведена на рис. 1.

Заборгованість, пов'язана з реалізацією товарів, робіт, послуг, є товарною дебіторською заборгованістю та виникає внаслідок операційної діяльності підприємства, яка може передбачати продаж товарів, виконання робіт та надання послуг.

Заборгованість, не пов'язана з реалізацією товарів, робіт, послуг вважається нетоварною дебіторською заборгованістю та виникає від іншої діяльності підприємства (тобто операцій інших, ніж продаж товарів, виконання робіт або надання послуг).

Рис. 1. Схема класифікації поточної дебіторської заборгованості

Дебіторську заборгованість, не пов'язану з реалізацією продукції, робіт, послуг, складає:

- дебіторська заборгованість за виданими авансами;

- дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом;

- дебіторська заборгованість з нарахованих доходів;

- дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків.

Крім того, порядок оцінки певних видів дебіторської заборгованості та розкриття інформації про неї у фінансовій звітності регламентовано і іншими П(С)БО, такими як П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» [7], П(С)БО 14 «Оренда», П(С)БО 17 «Податок на прибуток» [8], П(С)БО 18 «Будівельні контракти», П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».

На прикладі «Вінницького олійножирового комбінату», яке відноситься до підприємств харчової промисловості, було досліджено питання формування облікової політики підприємства щодо розрахунків з різними дебіторами та визначено наступні результати.

Розробляючи облікову політику щодо розрахунків з різними дебіторами на ПАТ «Вінницький олійножировий комбінат», варто виділити ряд елементів, які чинять вагомий вплив на ефективність ведення бухгалтерського обліку на підприємстві та поліпшенні його економічних показників (табл. 1).

Таблиця 1. Елементи облікової політики щодо розрахунків з різними дебіторами ПАТ «Вінницький олійножировий комбінат»

обліковий управління фінансовий правовий

Таким чином, розробка наведених вище елементів облікової політики щодо розрахунків з різними дебіторами і закріплення їх в Наказі про облікову політику підприємства допомагає організувати в ПАТ «Вінницький олійножировий комбінат» чіткий та правильний бухгалтерський облік розрахунків з різними дебіторами. Внаслідок цього буде отримана достовірна та повна інформація про заборгованість, що, в свою чергу, сприятиме зростанню ефективності прийняття управлінських рішень.

Формуючи облікову політику розрахунків з різними дебіторами ПАТ «Вінницький олійножировий комбінат» чітко класифікує дебіторську заборгованість з метою її правильної оцінки та відображення в обліку та фінансовій звітності.

Найпростішим є поділ дебіторської заборгованості за термінами її погашення. При цьому виділяють поточну (короткострокову) і довгострокову дебіторську заборгованість [9].

Сукупність методів і процедур щодо розрахунків з різними дебіторами визначається підприємством в наказі про облікову політику.

В.В. Ясишена у своїй праці навела напрямки формування облікової політики щодо розрахунків з різними дебіторами, які повинні бути висвітлені в наказі про облікову політику [9]. Дослідженням доведено, що для ПАТ «Вінницький олійножировий комбінат» зазначені напрями будуть доречними, зокрема:

- класифікація дебіторської заборгованості, яка необхідна для достовірної оцінки такої заборгованості для цілей бухгалтерського обліку та відображення інформації про таку заборгованість у фінансовій звітності;

- методика і дата визначення величини резерву сумнівних боргів. При цьому підприємство може обрати один чи декілька (для різних видів дебіторської заборгованості) з наведених методів нарахування резервів: застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості чи коефіцієнта сумнівності. При цьому підприємству доцільно викласти процедури щодо розрахунку методу резерву сумнівних боргів за визначеним методом;

- визначити у робочому Плані рахунків (як додатку до наказу про облікову політику) рахунки для обліку розрахунків з різними дебіторами. При цьому для того, щоб організувати правильний бухгалтерський облік величин резерву сумнівних боргів, доцільно створити аналітичні субрахунки за рахунком 37 ««Розрахунки з різними дебіторами».

До Наказу про облікову політику потрібно складати відповідні додатки, серед яких повинні бути і такі, що безпосередньо стосуються обліку дебіторської заборгованості.

Висновки та перспективи подальших наукових розробок у даному напрямі. Отже, для правильної та раціонально організованої системи облікурозрахунків з різними дебіторами необхідна оптимізація фінансового та трудового навантаження. Керівництву ПАТ «Вінницький олійножировий комбінат» необхідно формувати наступні додатки до Наказу про облікову політику, які безпосередньо регулюють облік з різними дебіторами: робочий план рахунків; положення про ведення претензійно-позовної роботи; посадові інструкції бухгалтера по веденню розрахункових операцій; регістри аналітичного обліку дебіторської заборгованості; порядок створення та використання резервів підприємства (зокрема резерву сумнівних боргів) та графік документообігу (зокрема в частині розрахункових операцій).

Подальші наукові дослідження, які стосуються питання формування облікової політики щодо розрахунків з різними дебіторами повинні бути спрямовані на розвиток практики застосування професійного судження бухгалтера, як основного суб'єкта формування облікової політики підприємства.

Література

1.Гнатишин Л.Б., Прокопишин О.С. Організація обліку. навч. посібник Львів: Магнолія 2006-68c.

2.Губачова О.М., Куценко В.А. Становлення облікової політики та її вплив на показники звітності підприємства// Облік і фінанси АПК.-2007.-№12.-с.18-24

3.Кулик В. Нормативно-правове забезпечення облікової політики та суб'єкти її формування/ В.Кулик// Збірник наукових праць ЧДТУ-Серія «Економічні науки».-Випуск 34-Ч.1.-15с.

4.Міжнародний стандарт фінансової звітності 1 « Перше застосування міжнародних стандартів фінансової звітності» (в редакції від 01.01.2012) // База даних «Законодавство України»/ВР України.

5.Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: затв. наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. № 73 (в редакції від 18.03.2014) // База даних «Законодавство України»/ВР України.

6.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 10 «Дебіторська заборгованість»: затв. наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 р. № 237 (в редакції від 09.08.2013) // База даних «Законодавство України» / ВР України.

7.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 13 «Фінансові інструменти»: затв. наказом Міністерства фінансів України від 10 листопада 2001 р. № 559 (в редакції від 09.08.2013) // База даних «Законодавство України» / ВР України.

8.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 17 «Податок на прибуток»: затв. наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2000 р. № 353 (в редакції від 09.08.2013) // База даних «Законодавство України» / ВР України.

9.Ясишена В.В. Відображення дебіторської заборгованості в обліковій політиці підприємств.-Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет -№10-2012.

Размещено на Allbest.ru